«Кумедія з Костем» аналіз Та характеристика Кості — головного героя твору
«Кумедія з Костем» аналіз
Тема долі байстрюка, розкрита у новелі «Кумедія з Костем», яка була надрукована у 1910 році. Це було перше дитяче оповідання письменника.
В. Винниченко зумів зобразити соціальні та моральні вади суспільства не через прямий осуд конкретних винуватців народження «байстрюків», а завдяки розкриттю обставин життя й психології самих жертв.
Новела розпочинається із категоричної думки автора про свого головного героя: «З Костем сталася чудна кумедія…». Письменник називає його «кумедним хлопцем». Вся «кумедність» його полягала в тому, що він, непривабливий, з «ріденькими, гостренькими» зубами, «нізащо не кусався», коли його били і ніколи не плакав.
Однак письменник розкриває нам, що за Костевою непривабливістю, відчайдушністю та дещо зверхньою поведінкою криється біль, прагнення привернути до себе увагу, комусь сподобатися, доказати, що він все-таки людина, а не якась істота, про яку всі одностайно кажуть: «байстрюк».
Автор уважно виписує найдрібніші деталі в показі поведінки й зовнішності Кості: він схожий на «забитого боязкого собаку», що вишкіряє зуби й гавкає або гарчить в обличчя кожному, хто насміхається з нього. Кость постає перед читачами як безправна, зацькована, несправедливо ображена й принижена усіма дитина. Яскравим свідченням цього є такі рядки:
«Як його вже не били і хто вже його не бив: і ланові, і кухарки, і скотарі, і свинопаси, ні за що не плакав! Уже й на парі йшли не раз, що заплаче, таки ні… Його так і прозвали за це «кам’яним виродком».
У Костя прокидаються надії, коли він дізнається про свого батька. Згодом помічаємо дивну ніжність до недопалка, що побував у руках батька – пана.
Кость міцно тримає його, як найдорожчу в світі річ («То татове!»), яка хоча б трохи пов’язує його з батьком. З тим недопалком у руці він і помирає, з тим недопалком і поховають «кам’яного виродка». Спроба кухарки забрати недопалок несподівано викликала сльози, «як горох» – вони, як і оті «хр-р-р!», розкривають глибокий розпач «впертого» хлопчика від усвідомлення власної «нічийності».
Твір пройнятий протестом проти нелюдського в людях і співчуття до «кумедного Костя».
Чому оповідання має назву «Кумедія з Костем»?
Автор в своїй назві привертає увсагу до того, що Кость для всіх — юродивий, тому що він не такий як вони, бідний, байстрюк, за нього нема кому заступитися. Володимир Винниченко висловлює протест навіть в назві проти нелюдського в людях і співчуття до кумедного Костя. І лише наприкінці історії життя дитини, коли кумедія переростає в трагедію, автор змушує замислитися і героїв твору, і читачів. Історія не була кумедною. Навпаки — вона була трагічною.
«Кумедія з Костем» аналіз твору Ви можете розширити через форму коментарів, додавши тему, ідею, композицію та план оповідання.