Аналіз вірша Л. Кисельова “Катерина”
Тема “Катерина”: розповідь про Катерину сучасну і Шевченкову.
Ідея “Катерина”: уславлення жіночої цнотливості, краси, працьовитості, щирості, здатності витерпіти будь-які страждання.
Основна думка: Катерина, як і Україна, протягом історії мають однакову долю, відчули на собі всі життєві випробування, намагалися долати труднощі.
Жанр: поезія з оптимістичним, життєстверджуючим пафосом.
Художні засоби “Катерина”
Епітети: “барвні сни”, “біле поле”, “біле небо”, “сніжне небуття”, “біла Катерина”.
Порівняння: “небо, мов велике коло”.
Метафори: “небо летить”, “вилами розхитували трони”, “буде жити Україна… в хлібі, в снах…”
Звертання: “не співай, поете…”
“Катерина” Кисельов Леонід
Доки буде жити Україна
В теплім хлібі, в барвних снах дітей –
Йтиме білим полем Катерина
З немовлям, притнутим до грудей. Освятивши невимовним болем
Все прийдешнє, кожну нашу мить,
Йде вона і мов велике коло,
Біле небо навздогін летить.
Про дівочу цноту, про калину
Не співай, поете, не квили,
Бо іде сьогодні Катерина
Тим шляхом, що наші кревні йшли.
Вилами розхитували трони,
Руйнували все старе дотла,
Тільки би Шевченкова Мадонна
В сніжне небуття не полягла!
Тільки би вона донесла сина
До свого народу, до людей.
Біле поле. Біла Катерина
Знемовлям, притнутим до грудей.
Образ Мадонни в вірші Л. Кисельова “Катерина”
Поезія Леоніда Кисельова “Катерина” вражає двома яскравими і значимими планами: історією України та постаттю національної Мадонни – Шевченкової Катерини. Ці два плани, дві теми, настільки органічно злиті, що становлять єдине ціле, наповнене глибоким символом поетове відкриття:
Доки буде жити Україна
В теплім хлібі, в барвних снах дітей, –
Йтиме білим полем Катерина
З немовлям, притнутим до грудей.
Цей образ Мадонни – Катерини піднявся над роками української історії, в якій “Вилами розхитували трони, // Руйнували все старе до тла” і яка пеститься “В теплім хлібі, в барвних снах дітей”. Вся горда історія України закарбувалася на серці національної Мадонни, “освятивши невимовним болем // Все прийдешнє, кожну нашу мить”. З цим болем і величчю йде Катерина, “тим шляхом, що наші кревні йшли”. Ми знаємо, шо цей шлях має і чорні години занепаду, і світлі злети, і политі кров’ю роки. Та Катерина, за поетом, йде “білим полем”, і, “мов велике коло, // біле небо навздогін летить”. Думається, що епітет “біле” (поле, небо) підкреслює винятковість місії Мадонни:
Тільки би вона донесла сина
До свого народу, до людей.
Її син – це нащадок українського роду, його майбутнє. У ньому – майбутня історія прекрасної волелюбної країни, тому
Про дівочу цноту, про калину
Не співай, поете, не квили…
І от перед нами постає вже не знеславлена “Шевченкова Мадонна”, а “біла Катерина” в ореолі своєї святості, бо через українських Мадонн продовжується життя нації. Ось чому для Л. Кисельова так важливо застерегти суспільство:
Тільки би Шевченкова Мадонна
В сніжне небуття не полягла!