Леонід Андреєв біографія скорочено викладена в цій статті
Леонід Миколайович Андреєв – російський письменник, драматург. Родоначальник російського експресіонізму.
Леонід Андреєв біографія
Народився Леонід 9 серпня 1871 в місті Орел. Вже в дитинстві в біографії Леоніда Андрєєва виявився інтерес до літератури. Першу освіту здобув в класичній гімназії рідного міста, де навчався з 1882 по 1891. Наступним етапом навчання стало надходження в Петербурзький університет, де Леонід навчався на юридичному відділенні.
Його сім’я завжди була досить забезпечена. Але коли батько помер в сімї настав складний період. Не вистачало коштів, так що іноді Леонід змушений був навіть голодувати. У той час Андрєєв написав свої перші оповідання, але їх не взяли в редакції. Леонід залишив університет, а згодом перейшов до Московського університету на ту ж спеціалізацію. Щоб утримувати родину йому доводилося багато працювати, змінити кілька місць.
Після закінчення університету в 1897 році зайнявся адвокатурою. Приблизно на той же час припадають перші журналістські роботи в “Московському віснику” . Потім в 1898 вперше друкується його розповідь (“Баргамот і Гараська”), завдяки якому Андрєєв познайомився з М. Горьким. Отримав велику популярність після розповіді “Жили-Були”, яка була надрукована в 1901 році. У наступному році публікуються твори Андрєєва.
Перша п’єса Андреєва виходить у революційний 1905 рік (“До зірок”), де відображається щира захопленість автора ідеями боротьби за свободу та сміливість людини.
У 1908 році Андреєв оженився з Ганною Денисевич (вінчання відбулося 20 квітня в Ялті). Влітку вони переїхали в маленький новий будиночок у фінському селі Ваммельсуу.
Коли почалася Перша Російська революція, Андрєєв активно брав участь у суспільному житті. Потрапив до в’язниці, але незабаром був випущений під заставу. А в листопаді 1905 покинув країну. Спочатку вирушив до Німеччини, потім в Італію, Фінляндію. Перша світова війна наклала відбиток на життя і творчість Андрєєва.
У 1916 році Леонід Миколайович очолив літературно-художній та критичний відділи нової петроградської газети “Російська воля”. Також привітно ставився до Лютневої революції. Але згодом зрозумів, що його надії не будуть втіленні в життя. Називав більшовиків безумцями, що загублять Росію.
12 вересня 1919 Року Андреєв помер від пароку серця на дачі свого друга – лікаря та літератора Ф. Н. Фальковського