Левко Ревуцький біографія коротко викладена в цій статті.
Левко Ревуцький біографія скорочено
Лев (Левко) Микола́йович Ревуцький – український композитор, педагог, музичний і громадський діяч.
Лев Ревуцький народився 8 (20) лютого 1889 року в селі Іржавець (нині – Ічнянський район, Чернігівської області) в сім’ї попечителя сільської школи. Батьки майбутнього композитора, окрім того, що були освіченими, інтелігентними людьми, дуже любили музику.
За спогадами самого композитора, в 4 роки він вивчив ноти, а в 5 років навчився грати на фортепіано.
Навчався в Прилуцькій гімназії, а у 1903 р. батьки вирішили перевести Левка до Київської приватної гімназії Г. Валькера. Незабаром він вступає до музичної школи Н. Тумановського, у фортепіанний клас М. Лисенка.
У 1907 році став студентом фізико-математичного факультету Київського університету (з 1908 – на юридичному), і, одночасно, учнем в фортепіанному класі С. Короткевича в Київському музичному училищі РМТ (нині Київський інститут музики імені Глієра). З 1913 року, також одночасно з відвідування університету, вчився в Київській консерваторії (нині Національна музична академія України імені П. І. Чайковського) у Р. М. Глієра (композиція) і Г. К. Ходоровского (фортепіано). Закінчив обидва навчальні заклади в 1916 році.
У цей час з’являється перша частина фортепіанної сонати (c-moll), перша симфонія в ескізах, прелюдії опусу четвертого.
У 1916-1918 роках перебував у армії.
У 1919-1924 роках викладав в школі і керував сільськими хорами в Іржавці і Прилуках, також працював піаністом-солістом, акомпаніатором, діловодом в залізничній амбулаторії.
З 1924 року – викладач диригентсько-хорового відділення Київського музично-драматичного інституту ім. М. Лисенка. З цього часу він сповна віддається педагогічній справі, спочатку як викладач, а потім як професор музично-теоретичних дисциплін і вихователь виконавських та композиторських кадрів.
У 1934-1960 роках викладав у Київській консерваторії ім. П. Чайковського (з 1935 року – професор).
Під час війни, в евакуації був завідувачем кафедри історії та теорії музики, керівником класу композиції в Ташкентській консерваторії. За деякими даними, в роки репресій знищив більшу частину свого епістолярного архіву.
Протягом 1944 р. – 1948 р. Лев Миколайович очолював Спілку композиторів України. Його було обрано депутатом Верховної Ради України ряду скликань. На 1950-ті роки припадає величезна робота з редагування та підготовки до друку творів М. Лисенка, яку було успішно виконано.
Помер 30 березня 1977 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі.