“Лісова сторожка” переказ твору Тютюнника Ви можете прочитати за 4 хвилини, але краще читати оповідання повністю.
“Лісова сторожка” скорочено
Кожного року, коли закінчується зима, Данило Коряк разом зі своїм песиком Кузькою (малий, рудий та криволапий) збирається до лісової сторожки. Там він охороняє і стежить за лісовою розсадою: дубки, берізки, в’язки, кленочки, осики та сосонки. Цього року він також збирає усе необхідне для проживання там всього літа: рушниця, набої, гумові чоботи, ніж, ложка, дріт, казанок; пшоно і сало, цибуля й борошно, картопля й сіль, хліб і сухарі; садівницькі ножиці, пилка, сокира, терпуг; гачки і поплавці, сірники.
Коли все упаковано у лантух Данило перевіряє чи все узяв і для чого кожна річ, а потім вирушає у дорогу. Дорогою Кузька бігає та лякає лелек, та вони його не бояться, так як вже знають. Данило покрикує на пса, щоб той не займав птицю.
Коли вони вже підходять до сторожки, то прискорюють ходу, а Кузька взагалі побіг до сторожки. За зиму все занепало та відсиріло. Данило відкриває сторожку і починає прибирання. Виніс просушити та провітрити простирадло та солому, повитрушував з соломи мишей. А потім взяв Данило цвяхи зі сторожки, достав старий одяг з лантуха і почав майструвати опудал. Зі свого рам’я робить свого опудала, з кофти та фартушини баби Оксьонши – опудало баби, з піджака Миколайчика – опудало діда Миколайчика. Кузька постійно займає опудало діда Миколайчика, так як не любить діда, бо той постійно сварить його.
Опудала готові і Данило розставляє їх по периметру грядки. По краях ставить свого і Миколайчика, а бабу Оксьоншу – посередині. Потім Данило обходить молоді дерева і помічає, що деякі дуби витоптали вепри і засмучується цим. Данило розводить біля сторожки вогонь, насувається вечір і закінчується перший день лісового життя Данила та Кузьки.
“Лісова сторожка” короткий зміст Ви можете доповнити власними враженнями та улюбленими цитатами.