Category: Література

  • Вірші про дитинство

    Вірші про дитинство українських поетів для дітей та дорослих зібрані в цій статті.

    Вірші про щасливе дитинство

    Щасливе дитинство – це тепла хатина,
    В якій у любові зростає дитина;
    Це мамина пісня, бабусина казка,
    Любов усіх рідних, Господняя ласка…

    Щасливе дитинство – це друзів багато,
    З якими і будні минають, як свято!
    Це щедрі сюрпризи і здІйснені мрії,
    Казкові бажання і щирі надії…

    Щасливе дитинство – в щасливій родині,
    Яка все найкраще плекає дитині!
    Благаєм, дорослі, зробіть все можливе,
    Щоб квітло у світі дитинство щасливе!!!

    Вірші про дитинство на українській мові

    Олександр Олесь “В дитинстві ще… давно, давно колись…”

    В дитинстві ще… давно, давно колись
    Я вибіг з хати в день майовий…
    Шумів травою степ шовковий,
    Сміявся день, пісні лились…

    Весь Божий світ сміявсь, радів…
    Раділо сонце, ниви, луки…
    І я не виніс щастя-муки,
    І задзвеніли в серці звуки,
    І розітнувсь мій перший спів…

    Волошкове дитинство

    Дитинство синьооке, мов волошки,
    Його завжди буває зовсім трошки.
    Воно веселе і дзвінкоголосе.
    Розпустить коси і блукає босе.

    Дитинство різнобарвне і щасливе,
    Яскраве, простодушне, галасливе,
    Воно ще поряд, зовсім недалеко,
    Та вже летить у вирій, мов лелеки.

    Дитинство пахне мамою і хлібом.
    І навіть спогадом сумує ніби,
    Та завжди в пам’яті моїй просторе,
    Безмежно – синє волошкове поле.

    Вірші про дитинство для дітей

    Неприбрана постіль

    В Марійки мама запитала:
    – Чому ти постіль не прибрала?
    Давненько встала ти, дитино!
    Уже дванадцята година!

    – Так, згодна, встала я давненько…
    – То постіль прибирай хутенько!
    – Але ж ведмедик, мамо, спить…
    Не хочу я його будить!

    Марійці мовили матуся:
    – Будь ласка, доню, не лінуйся,
    Бо, відчуваю, до весни
    Ведмедик буде бачить сни…

    Я ДОРОСЛА СТАЛА

    Вчора мамі я сказала
    – Знаєш, я доросла стала.
    І в садок сама зберусь,
    Встану, вмиюсь, одягнусь.
    Вірте! Правду я кажу,
    Завтра все вам покажу.
    Так! Не просто я вдягалась,
    А ретельно готувалась.
    В мами я знайшла помадку,
    Пудру, крем і шоколадку,
    Лак, парфуми та прикраси –
    Одягла усі одразу.
    Також зачіску зробила,
    Жовтий бантик наліпила.
    Я готова до садочку,
    Зустрічайте свою дочку!

    Наталя Плахова

    Дитинство

    Дитинство-казка, мов чарівна мить,
    Там завжди сонячно і світло.
    І річка вдаль приваблива біжить,
    А поле травами розквітло.
    Там стільки сонця, радості, тепла,
    Краси чарівної без краю!
    Там наймиліша стежка пролягла,
    Лиш вороття туди немає.
    Там велетні дерева до небес,
    Струмочки чисті гомінливі,
    Повсюди стільки казки і чудес…
    Там ми були такі щасливі!
    В дитинстві все яскраве і дзвінке,
    Уміє серце милувати.
    А малинове сонечко таке,
    Що у словах не передати.
    А неба синь нас кликала в політ,
    Там чисті роси найсвітліші.
    Там вперше пізнавали дивосвіт
    Й були, мабуть, найщасливіші.
    Красоткіна Надія

  • “Перша колискова” Вінграновський аналіз

    “Перша колискова” Вінграновський аналіз

    Автор – Микола Вінграновський

    Тема : любов і турбота батьків.

    Ідея : нерозривне поєднання майбутнього дитини та рідної землі.

    Основна думка : найцінніший скарб – це діти.

    Образ : центральним є образ матері. Вони сповнені мрій, думок матері про майбутню долю дитини.

    Жанр : поезія, колискова пісня.

    “Перша колискова” художні засоби

    Метафори
    “Ідуть в поле жита”
    “Зоря над нами йде”
    “тіні сплять і сонна яворина”
    “краплі сон”

    Епітети

      Дитино золота Гіллячко голуба Долі гомінливої сонна яворина в теплих снах, зоря висока, маленький чоловік, сон сріблястий.

    Персоніфікації : тривога кароока, ідуть в поля жита, зоря йде, спи, моя гіллячко, тіні сплять і сонна яворина.

    “Перша колискова” Микола Вінграновський

    Спи, моя дитино золота,
    Спи, моя тривого кароока.
    В теплих снах ідуть в поля жита,
    і зоря над ними йде висока.
    Рідна Україна. Світ природи
    Спи, моя гіллячко голуба,
    Тихо в моїм серці і щасливо.
    За вікном хлюпочеться плавба
    Твоїх літ і долі гомінливої.
    Спи, моя дитинко, на порі.
    Тіні сплять і сонна яворина…
    Та як небо в нашому Дніпрі,
    Так в тобі не спить хай Україна.
    Хай вона не спить в тобі повік,
    Бо вона – для тебе і для світу…
    Люлі, мій маленький чоловік,
    Капле сон сріблястий з верховіту…

  • Вергілій “Енеїда” заспів

    Заспів – це уривок з поеми “Енеїда” Вергілія.

    ЗАСПІВ

    (книга І, вірші 1-33)

    Збройного славлю звитяжця, що перший з надмор’їв троянських,
    Долею гнаний нещадно, на берег ступив італійський.
    Горя він досить зазнав, суходолами й морем блукавши,
    З волі безсмертних богів та мстивої серцем Юнони,
    Лиха він досить зазнав у бою, поки місто поставив,
    Лацію давши пенатів, а з ними – і плем’я латинське,
    І Альбалонгу стару, і мури високого Рима.
    Музо, повідай мені, чим саме прогнівана тяжко,
    Чи то покривджена чим, цариця богів засудила
    На незліченні труди та нещастя побожного духом
    Батька й вождя, як богиня – і гнівом таким пойнялася!
    Місто старинне бул – фінікійського люду осада,
    Звалось воно Карфаген на лібійському березі, проти
    Тібрових гирел, багате на скарб і завзяття воєнне.
    Кажуть, Юнона його шанувала найбільше у світі,
    Навіть і Самос абувши для нього; там зброя богині,
    Там колісниця її. А на серці в богині бажання,
    Щоб Карфаген цей, як Доля дозволить, був паном народів,
    Але прочула вона, що від крові троянської плем’я
    Вже виростає нове, що міста поруйнує тірійські.
    З’явиться люд, підкоритель земель, войовничий та гордий,
    Згине в пожарі могутність лібійська: так випряли парки.
    Все те Сатурнія знає і кров ще пригадує свіжу,
    Що попід мурами Трої лила за улюблених аргів.
    Ще ж не зів’яли в душі причини скорботи і гніву,
    Ще, притаївшися, в серці живуть її й вирок Паріса –
    Прикра зневага краси божественної, – й рід ненависний,
    І Ганімеда, на небо узятого, шана висока.
    Тямлячи все те, вона троянців, хвилею битих,-
    Все, що зосталось від люті данайців і зброї Ахілла,
    Не підпускала до краю латинського; довго і гірко
    Пасерби Долі, вони усіма проблукала морями.
    Стільки страждання лягло на підвалини Римського роду!
    (Переклад М. Зерова)

  • Павло Глазовий “Чого важко дихать”

    Павло Глазовий Гумореска “Чого важко дихать”

    Сонце палить, сонце смалить. В небесах ні хмарки.
    Дві бабусі розмовляють під вербою в парку.
    Та, що справа, то Параска, зліва – то Палажка.
    – І чого воно сьогодні дихати так важко?
    – Ой голубко, не питайте,- мовила Параска.-
    Ми ж колись не знали з вами, що таке коляска,
    А дітей своїх маленьких на руках носили.
    Нам для цього, слава богу, вистачало сили.
    А тепер гуляє мама, як ота принцеса.
    Покладе дитя в коляску – хай везуть колеса!
    І ростуть з дітей персони, що ходить не звикли.
    їм давай машини всякі, різні мотоцикли.
    Як залізе у кабіну, на м’якому сяде,
    То таке ж уже щасливе і таке вже раде!
    Вже машин тих на дорогах стільки розвелося,
    Що підземні переходи рити довелося.
    Кожне любить роз’їжджати та бензином чмихать.
    Через це тепер і в парках стало важко дихать

    Гумореска Глазового “Чого важко дихать” розкриває проблеми перевантаження доріг автомобілями у мегаполісах та великих містах у жартівливій формі.

  • Костянтин Батюшков біографія

    Костянтин Батюшков біографія скорочено російського поета викладена в цій статті.

    Костянтин Батюшков біографія

    Костянтин Миколайович Батюшков народився 18 (29) травня 1787 в Вологді в дворянській сім’ї.
    Освіту Батюшков отримав в пансіоні Жакино Петербурга, потім в пансіоні Тріполі. Не закінчивши навчання, Костянтин присвятив весь свій час літературі. У той період склався його смак як письменника, чому сприяв дядько – Михайло Муравйов.

    Вперше вірш Костянтина Батюшкова було опубліковано в 1805 році. У 1807-1808 роках воював, брав участь у прусському поході, війні зі Швецією. 1812 році, після перебування в Москві, став служити в Публічній Бібліотеці Петербурга.

    У липні-грудні 1815 року перебував на військовій службі в Кам’янці-Подільському, де написав багато віршів.

    Перша збірка – “Спроби у віршах та прозі” (1817). Писав волелюбні та патріотичні вірші (“До Дашкова”, “Полонений”, “Перехід через Рейн”). Найповніше виявився його талант у віршах “Радість”, “Вакханка”, “Помста” та інші.

    Потім знову наступає воєнний період – він брав участь у взятті Парижа. По поверненню з Європи, яка здивувала його архітектурою і літературою, став членом суспільства Арзамас.
    Незабаром видав книгу – “Досліди у віршах і прозі”. Потім здійснив поїздку до Італії, але через тугу за батьківщиною змушений був повернутися.

    Розлад душевний, а також розумовий чітко проявився в 1822 році. У 1833 році Батюшков був звільнений у відставку і його помістили в Вологді в будинку його племінника Г. А. Гревенса, де він проіснував до своєї смерті ще 22 роки, померши від тифу 7 липня 1855 .

  • “Бесіда Моносу і Уни” Едгар По

    “Бесіда Моносу і Уни” (англ. The Colloquy of Monos and Una) – філософсько-фантастичне оповідання Едгара Аллана По, опубліковане в Graham’s Magazine в серпні 1841.

    “Бесіда Моносу і Уни” скорочено

    Розповідь цілком складається з діалогу Моносу і Уни, двох закоханих “духів”, які в минулому житті були людьми. Вони померли кілька століть назад і знову возз’єдналися в іншому світі. Основною темою їх діалогу є природа смерті, при цьому Уна, здебільшого, задає питання, а Монос дає на них вичерпні відповіді. Крім міркувань на тему смерті і саморуйнівну природи людства, їх бесіда приймає форму спогадів. Монос в хворобливих подробицях описує момент своєї загибелі, похоронну церемонію і горі людей, яким він був доріг. Завершується розповідь описом того, як через десятки років після його смерті, “почуття буття абсолютно зникло, і, замінюючи його запанували панівні і безперервні самодержці – Місце і Час”

    Аналіз “Бесіда Моносу і Уни”

    По суті, “Бесіда Моносу і Уни” представляє собою короткий виклад основних ідей, спостережень, висновків про історію і долі людства, які раніше більш докладно висвітлювалися в інших творах і статтях По. Розповідь – це діалог, більшу частину якого займає мова Моносу. Його досить чітко можна розділити на дві частини: у першій описується доля людства в цілому, у другій – доля конкретної людини, того ким був Монос в минулому житті. Історія людства, повне злочинів, помилок і фатальних помилок, викладена до кінця світу – “вогненної катастрофи”, в ході якої здійснилося “велике очищення”. Про те, що станеться, коли Земля, пройшовши “пурифікацію”, стане “гідним житлом – людині, очищеної Смертю”.

    Історія конкретної людини (якою став Монос) починається з індивідуального “очищення смертю”, так як воно припало на час, коли “люди жили і вмирали кожен сам по собі”. Письменник зробив спробу в подробицях зобразити відчуття людини і процес зміни свідомості в момент перед смертю, в момент смерті і після неї.

    У “Бесіді Моносу і Уни” За підкреслює свої погляди на ідею Поступу, у прагненні до якого він не бачив ідеалу. Його приваблював “Золотий вік” – час, коли люди жили в єднанні і гармонії з природою, ідеї загальної рівноправності і демократії ним відкидалися. По багато разів звертався до подібної проблеми і поміщав свої ідеї в твори.

  • Микола Амосов цікаві факти

    Микола Амосов цікаві факти з життя видатного вченого Ви дізнаєтеся в цій статті.

    Микола Амосов цікаві факти

    Народився майбутній великий кардіохірург в 1913 році В бідній селянській родині. Мати була акушеркою.

    За своє життя Переніс близько п’яти операцій на серці.

    Маленький Амосов уникав дітей і Був дуже замкнутим. До школи не вмів ні писати, ні читати. Але зате дуже швидко освоїв ази елементарних наук, і вже через кілька місяців після вступу до школи зміг прочитати “Робінзона Крузо”.

    У школі не любив заняття фізкультури.

    Після закінчення школи вивчився на механіка і в 1932 році почав працювати в Архангельську. У 1934 році одружився. У тому ж році померла його мати.

    У 1935 разом з молодою дружиною вступає до медінституту, який закінчив з відзнакою. Коли Друга світова дісталася до земель СРСР, став військовим хірургом, тільки за роки війни прооперувавши більше чотирьох тисяч поранених, не кажучи вже про прості медичні маніпуляції. У 1944 одружився вдруге.

    У 1953 році захистив докторську дисертацію на медичну тему і став завідувачем кафедрою в Київському медінституті.

    Довгий час спеціалізувався на легеневій хірургії. Але потім змінив рід діяльності.

    У 1955 році одним з перших в історії медицини Почав лікувати порок серця, створив апарат штучного кровообігу “серце-легені” .

    Спочатку вчений спробував вимкнути серце на собаці. Коли його досвід увінчався успіхом, були проведені операції на людському організмі.

    У 1962 вперше ушив пацієнтові штучний клапан у серці. У тому ж році його обрали членом-кореспондентом Академії Медичних наук.

    У 1973 році отримав звання Героя Соцпраці.

    У 1983 очолив інститут судинної хірургії.

    За своє життя прооперував більше десяти тисяч людей і практично всіх їх врятував від смерті. Ним винайдено велику кількість унікальних технологій, які раніше не були відомі світу. Написав десятки книг.

    Лікар вважав, що під час занять спортом Потрібно доводити пульс не менше, ніж до ста сорока ударів в хвилину, інакше будь-яка вправа втрачає свій сенс.

    Після того як у самого Миколи Михайловича почалися проблеми зі здоров’ям, Розробив унікальну методику боротьби зі старістю, яка включала в себе щоденні помірні навантаження і правильне харчування. Ця методика дозволила вченому не тільки прожити 89 років (помер 12 грудня 2002 року), але і до 85 років не страждати від задишки і стенокардії.

    Хірург вважав, що такі вади людини, як жадібність, лінь і відсутність характеру, можуть погубити здоров’я.

    Система Амосова: вимоги

    – Правильно продуманий збалансований раціон харчування, що виключає вживання великої кількості жирів. Щодня потрібно вживати мінімум триста грамів овочів і фруктів.

    – Стабілізація ваги і приведення її до норми, не більш, ніж зріст людини мінус сто сантиметрів.

    – Обов’язково заняття фізкультурою. Особливо це стосується дітей та літніх людей. Досить проводити щоденні тренування по півгодини, але такі, щоб організм добре пропотів. А ось годинні заняття здатні творити чудеса. Корисно впливає на людський організм швидка ходьба. Кожен день потрібно проходити не менше одного кілометра пішки.

    – Контроль за психоемоційним станом. Дуже важливою складовою здорового і щасливого життя є гарне психічне здоров’я. Важливо з дитинства вчитися керувати своїм настроєм і емоціями.

    Лікар Микола Амосов наполягає на тому, щоб всі люди контролювали свої думки і бажання. Тільки в такому випадку людина буде щасливою і здоровою

    Експеримент Амосова

    В кінці свого життя хірург вирішив провести експеримент по омолодженню зі своїм організмом. Щоранку він пробігав по п’ять кілометрів підтюпцем, після чого проводив два сеанси гімнастики, кожен з яких тривав близько години. Дві тисячі п’ятсот рухів з гантелями щодня – запорука міцного хребта і всіх суглобів – вважав Микола Амосов.

    Щоб відпрацювати всі вправи, автору експерименту довелося витратити близько двох місяців. Згідно з методикою, потрібно відмовитися від сала і вершкового масла, а споживання м’яса скоротити до п’ятдесяти грамів в день. Під час експерименту Микола Михайлович вживав в їжу більше продуктів, але при цьому його вага не змінилася. М’язи зміцніли, а шар підшкірного жиру скоротився. Обов’язкова умова життя – щосекундний контроль за диханням. Експеримент тривав більше чотирьох років.

    Сам Амосов стверджував, що прогрес є: м’язи стали більш натренованими, органи і суглоби – більш витривалими. Але сам процес старості уповільнити не вдалося. Звичайно, такий незначний термін експерименту не дає права судити про більш точні результати.

  • Соломія Крушельницька цікаві факти

    Соломія Крушельницька Цікаві факти з життя і творчості видатної української оперної співачки та педагога Ви дізнаєтесь з цієї статті.

    Соломія Крушельницька цікаві факти

    Народилася Соломія Амвросіївна Крушельницька 23 вересня 1872 року в невеликому селі Білявинці (Тернопільська область) в родині священика

    Навчалася в Італії, де отримала звання кращої учениці міланської школи беканто.

    Постійним місцем проживання Крушельницької до 1939 року була Італія. Вона з гастролями відвідала Португалію, Єгипет, Алжир, Іспанію, Чилі, Аргентину, Бразилію та Францію

    В 1910 році вона вийшла заміж за Чезаре Риччоні, адвоката. Після його смерті в 1939 році Соломія переїздить до Львова. В 1944 році вона стає викладачкою Львівської державної консерваторії імені М. Лисенка. Через вісім років отримала звання професора

    Знамениті партії в операх – “Аїда” та “Трубадур” Д. Верді, “Фауст” Ш. Гуно та “Страшний двір” С. Монюшка, “Африканка” Д. Мейєрбера та “Манон Леско” і “Чіо-Чіо-Сан” Д. Пуччіні, “Кармен” Ж. Бізе та “Електра” Р. Штрауса, “Євгеній Онєгін” і “Пікова дама” Чехова

    На всі свої гастролі оперна співачка брала томик “Кобзаря”

    Любила виконувати пісні українською мовою

    Соломія знала 8 іноземних мов.

    Співачку називали Шаляпіним в юбці. Вона була єдиною жінкою, яка досягла визначних висот у музичній сфері того періоду

    Товаришувала з І. Франком, М. Павликом, В. Стефаником

    Мала австрійське та італійське громадянство. Довгий час їй не вдавалося отримати радянське

    У 1951 році отримала звання Заслуженого діяча мистецтв УРСР

    Свій останній концерт дала у віці 77 років. Виконала на останньому виступі пісню “Краю мій рідний”

    Померла 16 листопада 1952 року у Львові. Її поховали на Личаківському кладовищі неподалеку від могили Івана Франка, її доброго друга.

    Сподіваємося, що з цієї статті Ви дізналися щось цікаве про Соломію Крушельницьку.

  • “На долині туман” аналіз

    “На долині туман” В. Діденка – пісня, яка стала народною.

    “На долині туман” аналіз

    Тема: змалювання вранішньої літньої пори, коли туман огорнув долину.

    Ідея: уславлення краси природи та дівочої краси, якими захоплюється ліричний герой.

    Основна думка: Туман, який вранці “упав”, а потім “розтав” надав можливість побачити двох закоханих – дівча і ліричного героя.

    Жанр: пейзажна лірика.

    Художні засоби “На долині туман”

    – повтори: “На долині туман”, “Мак червоніє в росі”, “По стежині дівча”, “Тепле літо в очах”, “Білі ніжки в росі”, “Попід гору дівча”, “Мак червоний в село”, “За дівчам тим і я”, “Бо в долині туман”;

    – метафори: “туман упав”, “літо.. цвіло”, “туман розтав”;

    – епітети: “тепле літо”, “білі ніжки”.

  • “Іліада” короткий зміст

    Іліада – поема, що налічує 24 пісні, які складаються з 15693 віршів, і приписується Гомеру, найдавніша зі збережених пам’яток грецької літератури. “Іліада” є переробкою і об’єднанням численних сказань Стародавньої Греції про подвиги давніх героїв.

    “Іліада” короткий зміст

    Гомерівська Іліада побудована на Троянському циклі міфів, що розповідає про десятирічну війну між захисниками міста Трої (або Іліона) і греками. Події спочатку відбуваються на Олімпі, потім переходять на землю. Події Троянського циклу міфів добре відомі всім грекам, тому Гомер на них лише натякає у своїй поемі. Сама ж “Іліада” розповідає тільки про один епізод десятого року війни під Троєю, що тривав 53 дні – це гнів наймогутнішого героя ахейського війська Ахілла.

    Сюжет започатковується на тому, що греки під верховним командуванням Агамемнона десятий рік поспіль тримають Трою в облозі після того, як була викрадена Єлена, дружина спартанського царя Менелая, троянським царевичем Парісом, сином царя Пріама. Під час розорення сусідніх областей була захоплена в полон дочка Хріса, жерця бога Аполлона, і віддана на відкуп Агамемнону.

    Поема відкривається зверненням до Музи та викладом теми: нею є гнів Ахілла і власне жахливі наслідки цього гніву, що сталися з волі Зевса. Сама дія “Іліади” починається з приходу в ахейський (тобто грецький) табір Хріса, який пропонує викуп за дочку. Після грубої відмови Агамемнона Аполлон насилає на греків морову виразку. За ініціативою Ахілла, найхоробрішого з ахейських воїнів, скликаються збори, на яких оракул Калхант пояснює причину божественного гніву. Агамемнон погоджується відпустити полонянку за умови, що втрата буде йому відшкодована, і вимагає у відповідь на різкі докори Ахілла полонянку останнього – Брісеїду. Через це Ахілл відмовляється брати подальшу участь у боях. Спроба старого пілосського царя Нестора примирити розсварені сторони залишається безрезультатною. Збори перервано. Ахілл в гніві повертається у свій стан, де залишається в бездіяльності, Агамемнон повертає свою полонянку і відбирає у Ахілла Брісеїду. Мати Ахілла, морська богиня Фетіда, отримує від Зевса обіцянку, що ахейці будуть терпіти поразки до тих пір, допоки не відшкодують образу, завдану її синові.

    Ця обіцянка викликає на Олімпі сварку між Зевсом та його дружиною Герою, покровителькою та заступницею ахейців (Книга 1). Зевс навіває Агамемнону неправдивий сон, в якому віщує перемогу над троянцями, і Агамемнон скликає збори всіх ахейців. Не будучи цілком впевнений у настрої війська, він вчиняє випробування: пропонує припинити війну і повернутися додому. Воїни негайно кидаються до кораблів, і лише Одіссей, важко переборюючи хвилювання, жорстоко побивши при цьому Терсіта, який завжди “ображав царів”. Ахейці вишиковуються до бою, за цим слідує довгий перелік кораблів, племен та вождів грецького війська. Троянці, зі свого боку, виходять із міста під проводом свого хороброго Гектора, сина Пріама. За цим епізодом також слідує короткий перелік сил троянців та їхніх союзників (Книга 2).

    Перед початком бою Паріс скликає найхоробріших ахейців на єдиноборство. Менелай кидається йому назустріч, і Паріс із страхом відступає перед ображеним чоловікомЄлени. Лише закиди Гектора змушують його повернутися назад. Умови єдиноборства були такими: Єлена залишиться за переможцем. Під час приготувань до двобою Єлена показує Пріаму зі Схейської вежі головних ахейських полководців – Агамемнона, Одіссея, Аякса, Ідоменея (сцена “Огляду зі стіни”). У єдиноборстві Менелай вже майже стає переможцем, але богиня Афродіта викрадає Паріса з поля бою і переносить в його чертог, туди ж вона приводить обурену Олену та змушує її підкоритися бажанням Паріса. Ахейці ж вважають Менелая переможцем і вимагають видачі Олени (Книга 3). Боги, ворожі Трої, незадоволені можливістю мирного завершення, і за намовою Афіни союзник троянців Пандар випускає у Менелая стрілу. Перемир’я таким чином було порушено, однак це створює у ахейців нову впевненість у кінцевій перемозі. Агамемнон обходить військо, підбадьорюючи воїнів перед новим боєм. Бій починається (Книга 4).

    Особливою відвагою відрізняється ахейський воїн Діомед, якому допомагає Афіна: він вбиває Пандара та ранить богів-покровителів троянців Афродіту та Аресу (Книга 5). Троянці готові вже відступати, оракул Гелен, брат Гектора, спонукає його влаштувати ходу троянських жінок до храму Афіни із благанням про спасіння. Опис ходи і любовно оброблені сцени братанняДіомеда із троянським союзником Главком і прощання Гектора з дружиною Андромахою та сином Астіанактом – основні події Книги 6. Повернувшись на поле, Гектор вступає у двобій із Аяксом, який завершується нічим через настання ночі. Ахейці оточують свої кораблі муром та ровом (Книга 7). На другий день бою Зевс забороняє богам брати участь у війні. Троянці під проводом Гектора змушують ахейців відступити до кораблів. Спроба Гери та Афіни допомогти ахейцям викликає жорстокий гнів Зевса (Книга 8).

    Вночі, за порадою мудрого Нестора, Агамемнон споряджає посольство до Ахілла, обіцяючи повернення Брісеїди, багаті дари, навіть руку своєї дочки, якщо той погодиться знову взяти участь у війні. Ахілл, що проводить час у грі на лірі, доброзичливо приймає послів, але ні майстерна красномовність Одіссея, ні сильна, щира та простомовна промова Аякса, ні розповідь старого наставника Ахілла Фенікса про аналогічну подію миніщини – гніві царя Мелеагра – не можуть змусити Ахілла змінити свого рішення (Книга 9). Діомед та Одіссей відправляються у нічну експедицію у троянський табір, дорогою захоплюють троянського вивідача Долона і вчиняють страшну різанину у таборі щойно прибулого союзника Трої фракійця Реса (Книга 10).

    Триває третій день бою. Зевс посилає Ворожнечу, яка спонукає ахейців до бою. Блискучі подвиги Агамемнона, Діомеда, Одіссея не можуть зупинити наступу троянців, усі ці герої вже поранені. Навіть Ахілл втрачає спокій і посилає свого улюбленого друга Патрокла до Нестора. Старець просить Патрокла або переконати Ахілла вступити у бій, або надягти обладунки Ахілла, щоб принаймні налякати ворогів (Книга 11). Троянці продовжують наступ і вриваються за споруджений ахейцями мур (Книга 12). Зевс, вбачаючи поразку ахейців, ховає погляд від битви. Цим користується Посейдон, щоб надихнути ахейців. Воїн Ідоменей і обидва Аякси намагаються відбити натиск троянців (сцена “Битви біля кораблів”, Книга 13).

    Гера, отримавши від Афродіти пояс із любовними чарами, присипляє Зевса у своїх обіймах, тоді успіх переходить на бік ахейців (“Омана Зевса”, Книга 14). Прокинувшись, розгніваний Зевс змушує богів припинити будь-які спроби допомоги ахейцям, перевага знову переходить на бік троянців. Гектор руйнує мур, засипає рів і готується вже запалити кораблі, обороняється тільки Аякс (Книга 15). Несподівано Ахілл погоджується, щоб Патрокл одягнув його лати, але лише для того, щоб відігнати троянців від кораблів. Побачивши зброю Ахілла, налякані троянці відступають. Патрокл, порушуючи наказ Ахілла, жене їх далі до самих стін Трої, поранивши при цьому троянського воїна Сарпедона, сина Зевса, але беззбройний Аполлоном Патрокл гине від руки Гектора (Книга 16).

    Навколо тіла Патрокла розгортається запеклий бій, в якому особливо відзначається Менелай. Але Гектор уже заволодів зброєю. Про перебіг подій посилають повідомити Ахілла (Книга 17). Ахілл впадає у розпач. Мати його, Фетіда, виходить з моря і обіцяє отримати від бога Гефеста нову зброю. Поки що Ахілл виходить неозброєним і одним лише голосом своїм відганяє троянців від тіла Патрокла. Настає ніч, Гефест виготовляє зброю для Ахілла (детально наводиться опис зображеного на щиті Ахілла, Книга 18). Ахілл і Агамемнон примирюються, Брісеїда повернена. Вона із Ахіллом оплакує тіло хороброго Патрокла. Ахілл кидається у бій, причому один з його коней віщує йому близьку смерть (Книга 19).

    Зевс дозволяє богам вступити в бій, відбувається грізна сутечка за участю богів. Ахілл покриває поле тілами ворогів, але не зустрічає ще Гектора, йому зустрівся Еней, якому судилося царювати над троянцями. Посейдон рятує Енея від Ахілла (Книга 20). Водний потік Ксапер, загачений трупами, марно переконує Ахілла послабити наступ та навіть обрушуються на нього своїми хвилями. Ахілла рятує Гефест, запаливши потік (Книга 21). Зрештою троянці тікають у місто. На полі бою залишається один Гектор, який бажає, незважаючи на переконання близьких, воювати із супротивником, але з наближенням Ахілла його охоплює страх, і він тікає. Зевс зважує на терезах жеребки Ахілла і Гектора – жереб Гектора падає, заступник Аполлон залишає його. За підступно намовою Афіни Гектор, нарешті, приймає бій з Ахіллом і в цьому бою гине. Плач батька Пріама, матері Гекуби та дружини Андромахи про Гектора завершують Книгу 22. Душа Патрокла являється Ахіллу і вимагає якнайшвидшого поховання. Похорон та опис змагань, влаштованих Ахіллом на знак вшанування пам’яті героя змальовані у Книзі 23. Ахілл щоденно прив’язує тіло Гектора до колісниці і волоче навколо могили Патрокла. Одного разу вночі до нього з волі Зевса приходить Пріам із викупом і благає повернути тіло сина для поховання, Ахілл погоджується. Плачем за Гектором та його похованням завершується остання Книга 24.