Category: Література

  • Загадки про конвалію

    Загадки про конвалію для дітей на українській мові зібрані в цій статті.

    Загадки про конвалію на українській мові

    Дзвіночки-перлинки на ніжці тоненькій
    Такі запашні і тендітні такі.
    В широкому листі, немов у гіллі
    Ховають від сонця голівки свої.
    (Конвалії)

    Цвіте травневою порою,
    її знайдеш в затінку лісовому,
    На стебельці, як намистинки
    вряд, Квіти духмяні висять.
    (Конвалія)

    Білі горошини на зеленій стеблині.
    (Конвалії)

    Із зеленої сорочки,
    Що зіткав весною гай,
    Білі дивляться дзвіночки.
    Як зовуть їх? Відгадай!
    (Конвалії)

    Із перлин разочок,
    Зелений листочок.
    Аромат духмяний
    Тішить ліс весняний.
    (Конвалія)

    Вона цвіте в травневі дні,
    Поміж великим листом повисли квіти запашні,
    Немов дрібне намисто. (Конвалія)

  • Прислів’я про шкоду іншим

    Прислів’я про шкоду іншим – пояснють, чому не треба завдавати будь-якої шкоди собі та іншим. Особливо потрібно їх використовувати в навчанні дітей, з їх допомого показувати важлвість добрих справ.

    Прислів’я про шкоду іншим

      Приятелева вода лучча воронового меду. Над товаришем не смійся, бо над собою заплачеш. Не бажай другому того, чого сам не хочеш. Не плюй в колодязь – може доведеться напитися. Не рий другому яму, бо й сам в неї попадеш. . Любиш їздить, люби й саночки возить. “Добре роби, добре й буде” “Хто людям добра бажає, той i сам має” “Добре дiло роби смiло” “До доброї криницi стежка утоптана” “Добрий чоловiк – надiйнiше кам’яного мосту” “Вiд добра не шукають” “Все добре переймай, а зла уникай” “З добрим поживеш – добре й переймеш, з лихим зiйдешся – й свого позбудешся”

    Якщо ви знаєте ще цікаві прислів’я про шкоду іншим лишайте їх в коментарях.

  • Загадки про ручку на українській

    Загадки про ручку – входять до Шкільних загадок, які використовують для проведення конкурсів. Загадки про ручку українською мовою для дітей та дорослих ви знайдете у цій статті. Загадки про олівець, Зошит, Портфель Також використовують у шкільних конкурсах.

    Загадки про ручку на українській

    Виводить букви і слова
    Усім потрібна штучка.
    В руці виблискує здаля
    Зручна учнівська…(Ручка)

    Кулька крутиться, працює,
    А з-під кульки – рідина.
    Швидко літеру малює
    На папері – ось вона. (Ручка)

    Я беру в свою правицю
    Із пенала помічницю
    Я писати тільки вчуся.
    Зосереджуся, зберуся:
    Крапка… рисочка… карлючка…
    Наче пишем, – я і……….(ручка)

    Хутко стрибне на папір,
    І, хоч вір, а хоч не вір,
    Враз напише нове слово.
    Ось і речення готове.
    Вправно пише у руці,
    Бачать всі старання ці.
    (Ручка)

    Їдуть братці
    Верхи на конячці,
    Не кусає кінь удило,
    П’є не воду, а чорнило,
    За ним тягнеться слідок,
    За рядком встає рядок.
    (Ручка)

    Не вмію читати, а весь вік пишу.

    Невеликий мокрий птах
    Ходить дзьобом по грядках.
    І криниця, й не криниця;
    В ній водиця й не водиця.
    Тягнуть звідти не відром,
    А насталеним пером.

    Сталевий коник по білому полю бігає,
    За собою чорні сліди залишає. (ручка)

    У пеналі в неї дім,
    Поряд з олівцем у нім.
    Може цифри рахувати
    І перекази писати. (ручка)

    Якщо ви знаєте цікаві загадки про ручку українською лишайте їх в коментарях.

  • Дмитро Вишневецький коротка біографія

    Дмитро Вишневецький коротка біографія викладена в цій статті.

    Дмитро Вишневецький біографія скорочено

    Дмитро “Байда” Іванович Вишневецький – українсько-литовський магнат на Волині, князь гербу Корибут з династії Гедиміновичів. Козацький ватажок, гетьман.

    Дмитро Вишневецький народився в 1517 році в місті Вишнівці.

    У1548 -1549 роках під головуванням Бернарда Претвича, Вишневецький брав участь у походах на Очаків – форпост Османської імперії. На початку 50-х pp. XVI ст. він уже був черкаським та канівським старостою й організував відсіч турецьким нападникам.

    У 1554-1555 p. за наказом Д. Вишневецького на острові Мала Хортиця нижче порогів було збудовано земляне укріплення (Січ), яке стало своєрідною базою для здійснення походів на Крим. Опираючись на козаків, Д. Вишневецький захопив Іслам-Кермен і вивіз звідти гармати. Потім, витримавши в 1557 p. у Хортицькій фортеці 24-денну облогу військ Девлет-Гірея, напав на палац самого кримського хана.

    Восени 1557 р. Д. Вишневецький прибув до Черкас. Дещо пізніше прийняв підданство московського царя Івана Грозного, за службу в якого отримав земельні володіння поблизу Москви. У 1558 р. брав участь у поході російських військ на чолі з воєводою Ржевським на Кримське ханство, дійшов з ними до Перекопа. У 1559-1560 pp. тричі очолював війська, які вирушали походами на Азов. Проте Іван Грозний, втягнений у Лівонську війну, відмовився від підтримки Вишневецького.

    У 1561 р. Д. Вишневецький повернувся до Черкас і продовжив боротьбу проти кримських татар. Однієї звістки про повернення в українські землі відомого полководця було достатньо, щоб у восьми турецьких бейлісах було проведено масову мобілізацію. Д. Вишневецького було проголошено “найбільшим ворогом Блискучої Порти”.

    Під час авантюрного походу 1563 р. у молдавські землі, де тривала боротьба за княжий стіл у Валахії, Д. Вишневецький зазнав поразки і потрапив у полон до турків. Того ж року його було страчено у Стамбулі.

    Його повісили за ребро на гак фортечного муру в Галаті – одного зі стамбульських кварталів. Князь страждав три дні, зазнаючи інших тортур – йому відрубали руку й ногу. При цьому він проклинав магометанську віру. Не витримавши цих проклять, турки вбили мужнього воїна стрілою.

  • “Ася” Тургенєв короткий зміст

    “Ася” Тургенєв короткий зміст

    Повість “Ася” написана від імені російського дворянина Н. Н., який розповідає про пережите ним у молодості кохання. Колись в пошуках нових вражень він відправився до Німеччини, де незабаром познайомився з братом і сестрою Гагиними, які теж подорожував по Європі. Н. Н. швидко подружився з новими знайомими. Брат привертав його інтелігентністю і душевної м’якістю, сестра ж, Ася, – незвичайною поведінкою, яка характеризувалася різкими змінами настрою, свободою від прийнятих в дворянському суспільстві умовностей, непередбачуваністю і безпосередністю душевних проявів. Гагин повідав Н. Н. таємницю Асі: дівчина була йому зведеною сестрою по батькові, вона була дочкою покоївки покійної дружини. До дев’ятирічного віку Ася жила з матір’ю, а потім на правах дочки пана була взята в батьківський будинок, що наклало глибокий відбиток на її психіку. Отримавши в подальшому хорошу освіту і виховання, дівчина, тим не менш, так і не змогла вписатися в дворянське суспільство.

    Ця розповідь зміцнила почуття закоханості, яке Н. Н. відчував по відношенню до сестри Гагина. Незабаром Ася, від щирого серця полюбила Н. Н., відкрилася в своїх почуттях братові. Стурбований її душевним станом, Гагин вирішив прямо запитати приятеля, чи поділяє той почуття сестри і готовий у разі позитивної відповіді на ній одружитися. Неготовий до змін у житті, герой обіцяв найближчим часом прийняти рішення. Увечері того ж дня він вирушив на таємне побачення з Асею, під час якого, однак, так і не наважився зізнатися їй у своїй любові.
    На наступний ранок Гагини, що не попрощавшись, спішно виїхали з міста. Н. Н., за ніч усвідомив свою помилку, намагався розшукати їх, але все було безуспішно. Про втрату Асі він гірко жалкував все життя.

  • “Вечір проти Івана Купала” елементи казки

    Повість М. Гоголя “Вечір проти Івана Купала” Досить популярна та має елементи казки.

    “Вечір проти Івана Купала” елементи казки у творі

    – “Кинеш у воду – пливе чортячий перстень чи намисто поверх води, і до тебе ж у руки”.

    – “…Квіти почали між собою розмовляти голоском тоненьким, мов срібні дзвіночки; дерева загриміли сипучою лайкою…”

    – “Спалахнула зірочка, щось тихо затріщало, і квітка розгорнулася перед його очима, мов полум’я, осяявши й інші навколо себе”.

    – “Великий чорний собака вибіг назустріч і, виючи обернувся на кішку, кинувся у вічі їй”.

    – “Зирк, замість кішки, баба з обличчям зморщеним, як печене яблуко, вся зігнута в дугу, ніс з підборіддям, мов щипці, якими лущать горіхи”. “Іскри посипалися у неї з рота, піна з’явилася на губах”.

    – “Відьма тупнула ногою: синє полум’я вихопилося з землі; середина її вся освітилася і стала неначе з кришталю вимита і все, що було під землею, стало видно, як на долоні”. “Відьма, вчепившись руками в обезглавлений труп, як вовк пила з нього кров…”

    – “Простирало злетіло… Івасю! Закричала Пидорка і кинулася до нього, та привид увесь, з ніг до голови, вкрився кров’ю і освітив усю хату червоним світлом”.

    – “…Баран (смажений) підвів голову, блудячі очі його ожили і засвітилися… чорні щетинисті вуси значуще заморгали на присутніх”.

    – “…Сам церковний староста, що любив часом побалакати вічна-віч з дідівською чаркою, не встиг ще й двох разів дістати дна, як бачить, що чарка кланяється йому в пояс”.

    – “А тут з жінкою його теж диво: тільки що почала вона замішувати тісто у величезній діжі, як діжа враз вистрибнула: “Стій, стій!”. Де там! Узявшися в боки, гордовито пішла навприсядки по всій хаті…”

  • “Гаррі Поттер і Орден Фенікса” скорочено

    “Гаррі Поттер і Орден Фенікса” скорочено

    Влітку під час прогулянки на Гаррі та Дадлі раптово нападають дементори. Захищаючи себе і брата, Гаррі використовує заклинання “Патронус”. Повернувшись додому він отримує повістку з Міністерства магії, в якій повідомляється про виключення його з Гогвортсу через незаконне використання чарів. До Дурслів прибувають члени Ордену фенікса, які супроводжують Гаррі до штаб-квартири організації за адресою: Лондон, площа Гримо, 12 (цей будинок належить Сіріусу Блеку). Зустрівши там родину Візлі, Герміону, самого Сіріуса і багатьох інших давно знайомих чарівників, Гаррі дізнається, що Лорд Волдеморт збирає армію для майбутньої війни та намагається заволодіти таємничою “зброєю”. Тим часом професорові Дамблдору вдається владнати справу з виключенням Гаррі зі школи, проте на хлопця чекає слухання його справи у Міністерстві. Кілька днів потому Артур Візлі відвозить Гаррі у Міністерство. Під час слухання з Гаррі знімають усі обвинувачення, завдяки свідченням Дамблдора і сусідки Дурслів Арабелли Фіг (що виявилася сквибкою, яка таємно наглядала за Гаррі, відколи Дурслі взяли його на виховання). Напередодні початку занять у Гогвортсі Рон і Герміона дізнаються, що їх обрано старостами (це викликає розчарування та ревнощі Гаррі).

    На церемонії початку навчального року учням презентують нову викладачку захисту від темних мистецтв, колишню працівницю Міністерства Долорес Амбридж (яка брала участь у слуханні справи Гаррі). Після короткої промови пані Амбридж Герміона робить невтішний висновок, що Міністерство намагається втручатися у справи Гогвортса. Амбридж в основному займається наглядом і шпигуванням, а захист від темних мистецтв перетворює на марудний теоретичний курс. Невдовзі її призначають на посаду Верховного інквізитора, що означає майже необмежену адміністративну владу. Амбридж застосовує до учнів садистські методи покарань, ретельно і прискіпливо перевіряє рівень компетенції викладачів (в результаті визнавши Гегріда і професорку Трелоні професійно непридатними), виявляє неприховану ворожість до кентаврів та інших “змішаних” істот.

    Тим часом Гаррі регулярно бачить моторошні сни, в яких він іде коридором Міністерства магії та намагається відчинити двері до Відділу таємниць. Однієї ночі після такого він бачить, як величезна змія нападає на Ронового батька (спостерігаючи цю сцену з точки зору самої змії). Невдовзі з’ясовується, що містер Візлі дійсно зазнав нападу, проте життя його у безпеці. Гаррі побоюється, що Волдеморт знайшов спосіб проникати в його свідомість. У зв’язку з цим Дамблдор доручає професорові Снейпу навчити Гаррі блокології, мистецтва блокування розуму від стороннього втручання. Проте через взаємне вороже ставлення вчителя і учня, ці заняття швидко припиняються, не давши вагомих результатів. Остаточним поштовхом до припинення спілкування Гаррі з професором стає випадок, під час якого Гаррі зазирає у Сито спогадів Снейпа і бачить у ньому сцену з його юності. У ті часи Джеймс Поттер і його друзі кепкували та жорстоко знущалися з Северуса. Цей епізод дуже негативно вплинув на авторитет покійного батька в очах сина.

    Для того, щоб протистояти обструктивній кампанії Міністерства, спрямованій проти Гаррі та Дамблдора, Герміона шантажем змушує скандально відому журналістку Ріту Скітер написати позитивну статтю про Гаррі зі свідченнями щодо повернення Волдеморта. Статтю публікує часопис “Базікало”, який видає батько Луни Лавгуд, учениці з Рейвенклова. Розлючена Амбридж забороняє “Базікало” в школі, проте часопис таємно розповсюджується, збурюючи хвилю підтримки Гаррі.

    Герміона переконує Гаррі влаштувати для учнів Грифіндора, Гафелпафа і Рейвенклова нелегальні заняття з практичного захисту від темних мистецтв. Підпільна група отримує назву “Дамблдорова Армія” (ДА) на знак глузування з Міністерства, яке підозрює Дамблдора в намаганні захопити владу за допомогою таємної чарівницької армії. Під керівництвом Гаррі учні опановують прийоми захисної магії. Після останньої зустрічі ДА напередодні різдвяних свят Гаррі залишається наодинці зі своєю давньою пасією Чо Чанг, сподіваючись отримати від неї привітання, і натомість отримує несподіваний поцілунок. Невдовзі інквізиторський загін Долорес Амбридж (який складається здебільшого з учнів Слизерина) викриває місце зустрічі ДА. Щоби захистити Гаррі та інших учнів від виключення зі школи, Дамблдор заявляє, що сам організував підпільну групу. Коли Амбридж разом з міністром Корнеліусом Фаджем, Персі Візлі, а також аврорами Джоном Долішем і Кінгслі Шеклболтом намагаються затримати Дамблдора, той зникає, врятований своїм феніксом Фоуксом.

    Амбридж перебирає на себе обов’язки директора школи, запроваджує ще суворіші правила і звільняє Гегріда. Перед тим як зникнути, Гегрід доручає Гаррі та Герміоні доглянути його брата за матір’ю Велетні|велетня Гропа, якого він переховує у Забороненому лісі. Фред і Джордж Візлі, які давно вирішили покинути Гогвортс, влаштовують у школі магічний хаос. Інші вчителі демонстративно саботують свої обов’язки і не допомагають Амбридж навести порядок. Зрештою близнюки залишають школу на своїх мітлах.

    У черговому видінні Гаррі бачить, як Волдеморт катує Сіріуса у Відділі таємниць Міністерства, проте Герміона підозрює, що це може виявитися пасткою. За допомогою кількох членів ДА Гаррі намагається зв’язатися з Сіріусом через [Мережа порошку флу|мережу порошку флу], але Амбридж зупиняє його. Намагаючись вивідати, з ким Гаррі хотів зв’язатися, Амбридж спершу звертається до професора Снейпа по “сироватку правди”, але той, натомість, стверджує, що її запаси вичерпано. Гаррі вдається попередити Снейпа про те, що́ він бачив у видінні. Амбридж повідомляє, що саме вона наслала на Гаррі дементорів улітку, намагаючись підставити його та змусити замовкнути. За мить до того, як вона наміряється застосувати щодо Гаррі непрощене закляття “Круціатус”, Герміона повідомляє їй, що Дамблдор сховав у Забороненому лісі таємну потужну зброю. Гаррі та Герміона відводять Амбридж до лісу, де вони зустрічають кентаврів. Амбридж необачно ображає їх, і ті, схопивши її, зникають у лісі. Разом із членами ДА Джіні Візлі, Невілом Лонгботомом і Луною Лавгуд друзі вирушають до Міністерства магії верхи на тестралах.

    У Міністерстві учні потрапляють у засідку смертежерів. Дівчата і хлопці героїчно захищаються, проте смертежери переважають їх числом і силами. На поміч приходять члени Ордену. Під час битви скляна куля із Відділу таємниць, що містить у собі пророцтво, яке шукав Волдеморт, падає і розбивається, отже пророцтво зникає. Кузина Сіріуса Блека смертежерка Белатриса Лестранж вражає його смертельним закляттям, і той падає у загадкову арку (яка являє собою прохід у світ померлих). Ремус Люпин втримує Гаррі від того, щоб той кинувся слідом за хрещеним батьком.

    Всі смертежери потрапляють у полон, окрім Белатриси, яку Гаррі переслідує у вестибюлі Міністерства. З’являється Волдеморт, який атакує Гаррі, проте хлопця рятує Дамблдор. Службовці Міністерства прибувають на роботу, встигаючи помітити, як Темний Лорд разом з Белатрисою Лестранжроз’являються. Корнеліус Фадж визнає факт повернення Волдеморта. Статтю Ріти Скітер передруковує “Щоденний віщун”, чим відновлює репутацію Дамблдора і Гаррі.

    Дамблдор просить у Гаррі вибачення за те, що приховував від нього певні відомості протягом п’яти років. Він повідомляє йому зміст втраченого пророцтва, яке було зроблене свого часу Сивілою Трелоні: “Наближається той, хто зможе перемогти Темного Лорда… народжений наприкінці сьомого місяця тими, хто тричі кидав йому виклик… і Темний Лорд позначить його як рівного собі, але він володітиме силою, недоступною Темному Лордові… і хтось один загине від руки іншого, бо разом їм жити не судилося…”

    Хтось один – Гаррі або Волдеморт – повинен загинути від руки іншого, “разом їм жити не судилося”. Дамблдор також пояснює, що згідно з умовами, вказаними в пророцтві, переможцем Темного Лорда може бути Невіл Лонгботом, який також народився наприкінци липня і чиї батьки також тричі протистояли Темному Лордові. Волдеморт, на думку Дамблдора, вирішив напасти на Гаррі, оскільки той є напівкровним, як і сам Волдеморт (Невіл, натомість, – чистокровний маг), й отже “рівний йому”. Також Дамблдор розповідає Гаррі, чому постійно наполягав на тому, щоби хлопець проводив кожне літо в Дурслів. За його словами, після того, як мати Гаррі пожертвувала собою, захищаючи сина, його боронить стародавня магія: доки він перебуває в домі кревних родичів, Волдеморт не зможе завдати йому шкоди. Крім того Дамблдор пояснює, що не зробив його старостою, щоб не переобтяжувати відповідальністю.

    В останні дні навчального року Гаррі зустрічається з Майже-Безголовим Ніком і питає його, чи не повернеться Сіріус як привид. Нік заперечує, кажучи, що Сіріус “піде далі”, оскільки лише ті, хто боїться смерті, лишаються на землі привидами. Сумуючи за хрещеним батьком, Гаррі розмовляє з Луною Лавгуд, і та ділиться з ним своїми сподіваннями знову побачити покійну матір, яка (разом з усіма померлими) перебуває за таємничою аркою. Гаррі почувається втішеним цим.

    У Лондоні на вокзалі Кінгс Кросс Гаррі зустрічають члени Ордену фенікса і родина Дурслів. Дикозор Муді попереджає Вернона Дурслі, що втрутиться, якщо дізнається, що з Гаррі поводяться погано. Разом із дядьком і тіткою Гаррі повертається на Прівіт-драйв 4.

  • “Притча про сіяча” Біблія

    “Притча про сіяча” з Біблії – одна з притч Ісуса Христа. У ній розповідається про насіння, кинуте в різні умови для сходів. Одні з насіння загинули, а інші дали плід:

    “Притча про сіяча” Біблія читати

    Ісус Христос вийшов з дому і сів біля моря. Біля Нього зібралося безліч народу. Тоді Ісус увійшов у човен, трохи відплив від берега і навчав, сидячи у човні. А всі люди стояли на березі та слухали.
    Ісус розказав народові таку притчу.
    Вийшов сіяч, щоб посіяти зерно своє на зораному полі. Коли ж він сіяв, то одні зерна впали край дороги, налетіли птахи небесні та їх видзьобали, а решту – люди повитоптували (Лк. 8. 5).
    Другі зерна впали на кам’янистий грунт, де мало землі й вона не глибока. Ці зерна зійшли, але як сонце зійшло, пригріло й припекло, то ростки зів’яли, й так і не дочекалися коріння, і засохли, бо не було вологи на цьому грунті.
    Треті зерна попадали у тернові кущі. Коли терен покрився листям і вигнався доверху, то заглушив рослини і плодів вони не дали.
    Ще інші четверті зерна впали на добру, родючу землю. Вони виросли і добротно вродили: одне в сто раз, друге і шістдесят, а інше – в тридцятеро. Треба сказати, що в ті часи добрим врожаєм вважався урожай 10:1.
    Розказавши цю притчу, Ісус закликав людей: “Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!”.
    Коли люди розійшлися й Ісус залишився з Дванадцятьма, то запитали Його учні:

    Що означає “Притча про сіяча”

    Ісус відповів учням:
    – Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, Царства Небесного, а тим, що за вами, усе відбувається у притчах, щоб оком дивились вони і не бачили, вухом слухали – і не зрозуміли, щоб коли вони не навернулися, і відпущені будуть гріхи їм, – а потім запитав Ісус учнів, – Ви не розумієте цієї притчі. І як вам зрозуміти всі притчі (Мр. 4. 11 – 13).
    Це означає, що Ісус має намір і надалі відкривати істину Своїм учням, які вже знають деякі таємниці Царства Небесного. “Тайна” на церковнослов’янській мові, або “таємниця” українською мовою у Новому Завіті має зміст слова “істина”, котра не була відкрита людям у Старому Завіті.

    – Ось що означає ця притча, – продовжив далі Ісус. Зерно – це Боже Слово. Сіяч сіє слово. Те, що край дороги, то це ті слова, котрі люди почують, але зразу або незабаром приходить до них сатана і забирає з серця слова, посіяні в цих людях, щоб не увірували ці люди і не спаслися (Лк. 8. 12).
    Слова, що посіяні на кам’янистому грунті, то це ті слова, що почуті людьми і вони з радістю їх зразу ж схоплюють і сприймають. Але ці слова не мають коріння і непостійні. Згодом, коли наступає утиск чи переслідування за слово, то ці люди зразу ж спокушаються. Ці люди вірують не довго, а коли наступають часи переслідування за віру, то вони зрікаються віри.
    Між терен посіяні слова – це ті, що слухають слова, але клопоти земні, омана багатства, ілюзії збагачення, різні бажання, життєві розкоші, пристрасті заглушають слова і плодів вони не дають.

    Посіяні в добру землю слова – це ті, що слухають слова, сприймають їх, бережуть їх у щирому і доброму серці та приумножують, навчаючи інших, родять в тридцять, шістдесят і сто раз (Мр. 14 – 20). Ці люди приносять плоди в терпеливості (Лк. 8. 15).
    У євангеліях зустрічаються слова і “Царство Боже”, і Царство Небесне”. Це синоніми. Річ у тому, що юдеї, коли говорили “Небо”, “Висоти”, то мали на увазі “Бога”. З почуття великої поваги до Творця, юдеї, так би мовити, не розкидалися словом “Бог” за будь-якої обставини чи потреби. Вони частіше вживали слово “Небо”. Тому “Царство Боже” і “Царство Небесне” – слова рівнозначні, еквівалентні, тотожні.
    Ісус почав говорити про Царство Боже не зразу, а тоді, коли виявилося, що багато юдеїв не признають Ісуса, намагаються протиборствувати Йому. Згідно старозавітного вчення Месія повинен був прийти, щоб звільнити Ізраїльський народ і встановити Своє Царство. І це так. Але люди розуміли це цілком по своєму, по земному, по матеріальному, із земною вигодою. Вони міркували про царство земне.
    Ісус, справді, прийшов звільнити не тільки Ізраїльський, але й всі земні народи, від їх рабської земної психології, від язичницького ідолопоклонства, від аморальності й запропонував їм Царство Боже, Небесне. Ось й тому Ісус почав відкривати людям таємниці Царства Божого.

    Оскільки тайни Царства Божого були розраховані на Ісусових учнів, а не на грішників і невірів, фарисеїв і книжників, які не визнавали Христа, то Ісус почав говорити притчами. Те, що було незрозумілим для Його учнів, Ісус пояснював їм на самоті, як це видно з притчі про сіяча. І тому заклик Ісуса “хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!” означав те, що Ісус закликав присутніх добре обміркувати Його слова, бо одне і те ж слухали і учні Ісусові, і вожді народу (книжники, фарисеї, священики), і сам народ затуманений своїми земними вождями, але ставлення до почутого було різне.
    Учні відповідали вірою в Ісуса, інші – відкинули Ісуса, бо вони бачили в Ісусі лише загрозу своєму існуванню, бо вони були духовно сліпі та глухі. Отже, не все посіяне й Господом Ісусом дало врожай.
    – Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!, – таким закликом до слухачів Ісус закінчував не одну Свою притчу, кожен раз підкреслюючи, що духовні люді в стані осягнути зміст і зрозуміти Його притчі, та взяти з них урок. Не духовні ж люди сприймають лише земний, сюжетний, користолюбний бік Його притч, лише поверхневий матеріальний бік, не осягаючи духовного.

    У притчі про сіяча описано чотири види грунту, на який впало зерно:
    1) на край дороги;
    2) на кам’янистий грунт;
    3) на грунт у терені;
    4) на родючий грунт.

    Аналогічно Ісус бачив чотири групи людей, відповідно до того, як вони сприймати Його вчення:
    1) книжники і фарисеї відмовилися вірити Ісусу Христу;
    2) багато людей ходили за Ісусом лише тому, що Він чудотворно зцілював їх, годував їх рибою, хлібом, як це описано у дивному нагодуванні багатьох тисяч людей. Але блага вістка, яку ніс Ісус, у цих людей не пускала коріння в їх серцях;
    3) деякі люди проявляли зацікавленість або щиру зацікавленість до Вчення Ісуса Христа, але вони не стали послідовниками Ісуса, бо більше тягнулися до матеріального збагачення, до обманливих власних тілесних радостей, аніж до духовного;
    4) четверта група людей, до якої відносяться й учні Ісуса, окрім Юди, виявилися найвірнішими Йому, бо вони, як губка всмоктували кожне слово Ісуса і залишалися вірними Спасителю за будь-яких умов та обставин.

  • “Під чужим небом” аналіз вірша

    Вірш “Під чужим небом” яскраво описує стан душі Маланюка у вигнанні. Навіть перебуваючи за кордоном, поет не перестає боротися за свою землю як теперішній патріот, але і як теперішній син Маланюк сумує за рідним краєм (“Чужі: і земля, і небо тут, і люди…”) і не знаходить собі місця в “тій” житті (“Чому ж я отут?..”). І ця туга за Батьківщиною пронизана такою любов’ю й ліричністю

    Віршові розміри вірша “Під чужим небом” Чотиристопний ямб, чотиристопний та п’ятистопний анапест, чотиристопний анапест.

    Вірш складається з 5 частин, які мають різну ритмомелодику, тональність, настрій, від теплих спогадів до відчаю, їх об’єднує мотив ностальгії, в кожній частині ми бачимо стомленого життям чоловіка… Він хоче просто повернутися додому, до своєї України. Його не радує перебування у чужій, нехай і більш розвинутій, цивілізованій і вільній, державі. Виявляється, що туга за Батьківщиною – одне з найболючіших почуттів, і поет добре відчув це на собі. Кожна частина має свій ритмомелодійний малюнок, що відповідає настрою автора (від теплих спогадів до відчаю, підкріпленого алкоголем).

    З цих згадок ми розуміємо, якою він бачить Україну… Ліричний герой сумує за херсонським степом, за річкою Синюхою, за полями, круками, вітряками… Але не усе так приємно і безхмарно… Автор пригадує як “кревний край кона в останній муці”, як “крапле кров росою з чорних ран”. Ми бачимо іншу, більшовицьку Україну. Україну крові і вогню, страху і смутку… Але автор все одно любить власну землю, бо хто ми без Батьківщини?

    Доля закинула ліричного героя (він же й автор) далеко на чужину. Усе добре – цивілізація, розваги, тільки героєві самотньо, тоскно без рідної Херсонщини, старенької батьківської хати, маленької річечки й привіту рідних та близьких. Усе це йому сниться, пригадується, ятрить серце, але повороту немає, і мати вже, напевне, перестала очікувати сина. Виявляється, що туга за батьківщиною – одне з найболючіших почуттів, і поет добре відчув це на собі.

    ЄВГЕН МАЛАНЮК “ПІД ЧУЖИМ НЕБОМ”
    1

    Чужі: й земля, і небо тут, і люди,
    І місяця золотосрібний ріг.
    Життя давно, як божевільне, блудить
    По манівцях заплутаних доріг.

    Десь кревний край кона в останній муці,
    Дикун над ним заносить ятаган,
    А він скажений біль терпить, як Муцій,
    І крапле кров росою з чорних ран.

    Чому ж я тут? Куди ж іще заблудить
    Безглузда путь і хто остереже?
    Чужа земля, чужі похмурі люди –
    Й саме життя, здається, вже чуже.

    2

    Не треба ні паризьких бруків,
    Ні Праги вулиць прастарих:
    Все сняться матернії руки,
    Стара солома рідних стріх.

    Все сниться гук весни і вітер,
    Веселий вітер світлих літ.
    А тут – молюсь, убогий митар,
    Шукаю Твій вогненний слід…

    Hi! He знайтиі Ніхто не знає.
    Ніхто не чув Твоїх плачів.
    Біля всесвітнього Сінаю,
    Як завше – золото й мечі.

    3

    Десь сіре поле в чорних круках,
    Що пророкують: “Кари! Кар!”
    А я тут, на чужинних бруках,
    Чужий – несу чужий тягар.

    А я на полум’ї розлуки
    Назавше спалюю роки,
    І сниться степ Твій, сняться луки
    І на узгір’ях – вітряки.

    Там свист херсонського просторуї
    Там вітер з кришталевих хвиль!
    А тут: в вікні опустиш штору –
    І п’єш, самотній, смертний біль.

    4

    Несу отут страшний свій іспит
    І знаю, що життя мине.
    І мати, сидячи на призьбі,
    Вже не вичікують мене.

    Давно Євгена поминає
    За упокій старенький піп,
    За весною весна минає
    Під запашне зітхання лип.

    Все далі висиха Синюха,
    Й линя її весела синь,
    А вітер заголосить глухо
    І пролітає вдалечінь.

    Сиріє стріха під дощами,
    Вже хата стала нетривка,
    І мати слухають ночами
    Бронхітне гавкання Бровка.

    1924

    5

    По яких ще дорогах шукати причинної долі?
    Перекотиполем блукати в яких степах?
    Вітер грає, веселий, хвилюючись по роздоллю,
    Від зруйнованих міст розвіває горілий пах.

    Заховала перекупка-пам’ять всі сни глибоко,
    Тільки будить горілка на чорнім шляху в корчмі,
    Ніби в морок душі, в її цвинтарно-мертвий спокій
    Після чарки отрути влітає сонячний чміль1[1].

    І ось все забуваю, і все зникає в сутінні.
    Зостає лише рівний профіль і зоряний зір,
    Та ще заграв глухих за плечима Твоїми тремтіння:
    Всі принади Твоєї страшної краси.

    1920

  • “Розмова Іра і Харміони” Едгар По

    “Розмова Ейроса і Хармион” (зустрічаються переклади “Розмова між Ейросом і Хармион”; англ. The Conversation of Erios and Charmion) – філософська апокаліптичниа розповідь Едгара Аллана По, опублікована в журналі Burton’s Gentleman’s Magazine в 1839 році.

    “Розмова Іра і Харміони” скорочено

    Безтілесні істоти, духи, які після смерті зустрілися в іншому світі і отримали нові імена, обговорюють кінець світу, який відбувся. Іра, загиблий під час апокаліпсису, пояснює його обставини Хармион, яка померла десятьма роками раніше.

    У Сонячній системі була виявлена??нова комета. Астрономи добре вивчили ці небесні тіла і вірили в те, що через невисоку щільність вони не здатні заподіяти шкоду планеті і, таким чином, ніяк не пов’язані з древніми пророкуваннями кінця світу. Незабаром астрономи підрахували, що одна з таких комет наближається до Землі. Почалося її детальне вивчення, люди також виявили до неї живий інтерес, почавши обговорювати її природу.

    Коли комета майже досягла поверхні Землі, люди почали відчувати пожвавлення, яке спочатку приписали полегшенню від того, що комета не несе загибелі людству. Однак незабаром після цього люди відчули больові відчуття, з’явилася сухість шкіри, почався делірій. Стало ясно, що стародавньому пророкуванню, в яке не вірили астрономи, судилося збутися. Людство загинуло у вогні, в результаті удару ядра комети об поверхню Землі. Стався вибух чистого кисню, який залишився в атмосфері після того як вона під вражаючим впливом комети повністю позбулася азоту.

    Аналіз “Розмова Іра і Харміони”

    Ідея
    “Розмова Іра і Хармион” оповідає про світ, загиблий від вогню при зіткненні з кометою. Перед загальною загрозою загибелі вчені відклали нескінченні суперечки і заглянули в обличчя Істині. З плином часу стало неможливо приховувати факт можливої??небезпеки і заспокоювати людей, запевняючи, що їм нічого не загрожує. Едгар По використовує біблійну алюзію – поклоніння “мудреців” істині відсилає нас до сцени поклоніння волхвів. У цій прихованій аналогії можна побачити твердження: “Істина є Бог”. Учені й філософи, що поклоняються помилковим кумирам, вільно чи мимоволі обманюють людей, а обман (або самообман), що спирається на ідеї раціонального розуму, який смертельний для людства. У “Розмові” піднімається проблема відповідальності вченого і ролі філософа в житті суспільства

    Імена персонажів
    Персонажі оповідання названі на честь служниць Клеопатри – Іри (Iras) і Харміана (Charmian/Charmion). Вони згадуються в біографії Марка Антонія, описаної давньогрецьким істориком Плутархом в “Порівняльних життєписах”. Також вони є героїнями шекспірівської п’єси “Антоній і Клеопатра” і п’єси Джона Драйдена “Все за любов”. У книзі англійського вченого Джейкоба Брайанта “Аналіз давньої міфології” імена пов’язані з символами веселки і голуба відповідно – божими знаками, які проявилися після потопу. Іншими словами, вони символізують життя після катастрофи. Цей зв’язок і використовував По в своїй розповіді.
    Примітно, що в оригінальному творі неможливо точно визначити стать персонажів. Ця неясність знайшла відображення в перекладах назви оповідання. Існують варіанти: “Розмова між Ейрос і Хармион” (що передбачає жіночу стать першого персонажа), “Розмова Ейроса і Хармион” (відповідно, чоловічу). У критиці англійською мовою Ейрос є чоловічим персонажем.