Category: Література

Цитатна характеристика образу Жульєна Сореля – підкрислить його риси характеру, портрет героя Стендаля “Червоне і чорне”

Жульєн Сорель – незвичайна, непересічна особистість. Він прагне, щоб людську гідність, розум та здібності поважали – незалежно від походження людини; щоб ці якості давали змогу зробити кар’єру, отримати відповідне моральне та матеріальне заохочення від суспільства. Мета, як бачимо, цілком відповідає здоровому глузду й загальнолюдським нормам. Проте тогочасне суспільство до цього ще не було готовим. Тому героєві доводиться йти до мети різними шляхами

Цитати до образу Жульєна Сореля

“Це був тендітний, невисокий на зріст 18-19 років, з неправильними, але тонкими рисами обличчя і орлиним носом. Великі чорні очі, які в хвилини спокою виблискували думкою з вогнем, тепер палали найлютішою зненавистю. Темно-каштанове волосся росло так низько, що майже закривало лоб, а коли він гнівався, лице його набирало неприємного виразу. Ще з малку його надзвичайно бліде й задумливе обличчя викликало в батька передчуття, що син його недовго протягне на цьому світі, а якщо й виживе, то буде тягарем для його сім’ї. Усі домашні ненавиділи його, а він ненавидів своїх братів і батька”.

“Крім полум’яної душі, Жульєн мав надзвичайну пам’ять. Юнак назубок вивчив увесь Новий завіт по-латині, так само вивчив книгу “Про папу” Жозефа де Местра чим і здивував спочатку родину де Реналь, де працював гувернером, а потім чутка розійшлась по всьому Вер’єру, коли Жульєн дає в руки Адольфу, старшому сину мера, Новий завіт, відкриває його на будь-якій сторінці і Жульєн продовжує напам’ять. Діти його надзвичайно полюбили, а він їх зовсім не любив. Та навіть і любов до пані де Реналь була сповнена честолюбства. Першим кроком до їх стосунків пані просила гроші на його білизну у чоловіка, записала одного із слуг до бібліотеки, щоб брати коханому книжки, які він не міг читати в присутності господаря.

Жульєн обговорює з графом Альтамірою можливість застосування насильства заради досягнення благородної мети.

“Ну, знаєте,- сказав Жульєн,- мета виправдовує засоби; якби я був не такою незначною пилинкою, а мав би хоч яку-небудь владу, я б наказав повісити трьох, щоб врятувати життя чотирьом”.

Марія Склодовська-Кюрі цікаві факти з життя відомої вченої фізика, хіміка Ви дізнаєтеся в цій статті.

Марія Склодовська-Кюрі цікаві факти

Марія Склодовська-Кюрі Одержала дві Нобелівські премії в галузі фізики і хімії, увійшовши таким чином в історію як єдина жінка, яка двічі була удостоєна вищої нагороди в науковому світі.

Марія народилася 7 листопада 1867 року в Варшаві в великій, дружній і інтелігентній родині. Її батько був викладачем фізики і математики, а мати утримувала престижний пансіонат для дівчат з кращих родин. Але незабаром щасливі часи для сім’ї Склодовських закінчилися: батько втратив всі заощадження, померла сестра Марії Зося, а потім мати померла від сухот. Незважаючи на ці трагедії, Марія продовжувала добре вчитися і Була кращою ученицею гімназії. У той час жінки не могли вступити до університету, тому Марія Продовжила освіту в підпільному “Вільному університеті” , в якому лекції читали професора зі справжніх університетів потайки на квартирах учнів або викладачів.

Старша сестра Марії теж прагнула до знання, вони обидві мріяли про навчання в Сорбонні. Сестри домовилися допомагати один одному. Спочатку Броня поїхала в Париж, а Марія влаштувалася гувернанткою, 5 років працювала і пересилала гроші сестрі. Потім в Париж приїхала і сама Марія, поступово на факультет природознавства Сорбонни в 1891 році. Марія займалася з ночі до ранку, читала тисячі книг. У 1893 році вона Закінчила курс першою Та отримала ступень з фізики і математики.

У 1894 році Марія зустріла П’єра Кюрі, який керував лабораторією в школі промислової фізики і хімії. Загальні наукові інтереси зблизили пару, через рік вони одружилися. У цьому щасливому, але недовгому шлюбі народилося дві дочки.

У 1896 році Анрі Беккерель відкрив промені, які випромінювали уранові сполуки. Подружжя Кюрі вирішили детальніше вивчити ці промені і відкрили, що уранова руда має ще більше випромінювання, ніж уран, торій або їх сполуки. У 1898 році Марія і П’єр Кюрі оголосили про відкриття двох нових радіоактивних елементів – радію і полонія. Але їм не вдалося виділити жоден з цих елементів для надання вирішальних доказів.

Марія Кюрі – засновниця інститутів Кюрі в Парижі і в Варшаві.

Подружжя почало нелегку працю: потрібно було екстрагувати нові елементи з уранової руди. На це у них пішло 4 роки. Тоді ще не було відомо про згубний вплив радіації на організм, а переробляти довелося тонни радіоактивної руди. У 1902 році їм вдалося виділити десяту грама хлориду радію з декількох тонн руди, а в 1903 році Марія представила в Сорбонні докторську дисертацію на тему “Дослідження радіоактивних речовин”. У грудні 1903 року Беккерель і подружжя Кюрі отримали Нобелівську премію.

Сімейне щастя Марії тривало недовго, в 1906 році П’єр загинув під колесами екіпажу. Незважаючи на те що Марія була неймовірно засмучена загибеллю коханого чоловіка, вона знайшла в собі сили продовжувати їх спільні дослідження.

У 1906 році вона Стала першою жінкою-викладачем Сорбонни, в 1911 році отримала другу Нобелівську премію і стала керувати відділом дослідження радіоактивності в новозаснованому Радієвому інституті. У наступні роки Марія Склодовська-Кюрі одержала понад 20 почесних вчених ступенів, Була членом 85 наукових товариств з усього світу.

У роки Першої світової війни Марія Кюрі, разом зі старшою дочкою, яка тоді була ще підлітком, їздила по госпіталях з першим рентген-апаратом і навчала лікарів робити рентген для того, щоб більш успішно проводити операції у поранених.

Марія Кюрі на грудях носила свій незмінний талісман – ампулу з радієм.

Талановитий і геніальний вчений, самовіддана Марія Склодовська-Кюрі підірвала своє здоров’я за роки роботи з радіоактивними елементами, так як не робила жодних заходів безпеки.

У 1934 році вона померла від хронічної променевої хвороби.

Семен Климовський коротка біографія викладена в цій статті.

Семен Климовський біографія скорочено

Семен Климовський – козак Харківського полку, філософ, поет та автор відомої пісні “Їхав козак за Дунай”

Точна дата народження Семена Климовського невідома, відомо лише те, що він народився на рубежі XVIII та XIX століть. Він є автором знаменитої пісні “Їхав козак за Дунай” . Також відомі ще декілька його творів, а саме “Про правду та великодушність благодійників” та “Про правосуддя начальників”.

Популярність харківському козаку принесло те, що О. О. Шаховський використав його образ у своїй опері – водевілі “Козак – стихотворец”. Про життя Семена Климовського також мало що відомо. Достовірно можна сказати те, що він навчався у Києво – Могилянській академії. Історик М. Карамзін вважав його самородком. Він наголошував на тому, що читаючи твори Семена Климовського, можна побачити його прекрасні знання іноземних мов, літератури та філософії.

Таємницею залишається питання про те, в яких роках жив харківський козак. Точно лише можна стверджувати, що своє життя Климовський закінчив у степах Дикого Поля. Там він разом зі своїм товаришем заснували хутір Припутні (Харківська губернія, Єлисаветградський повіт), де старого поета застав Микола Левицький, який пізніше надрукував в газеті “Украинский вестник” спогад про хутір та поета.

Деякі дослідники життя та творчості Семена Климовського сходяться на тому, що народився він приблизно в 1705 році, а помер в 1785 році. На свято Покрови 14 жовтня 2003 року на місці, де був розташований хутір Припутні встановлено пам’ятний знак.

Вірш ЧУМАЦЬКИЙ ВІЗ Ліна Костенко написала у 1962 році

ЧУМАЦЬКИЙ ВІЗ Ліна Костенко

У Крим далекий виряджали сина.
Волів купляли, ярма і занози.
На оболоні мати голосила
І виливала на чумарку сльози.

Гули степи. Воли жували літо.
Печаті ратиць відміряли дні.
Туди ішли – як оживало літо.
Назад брели по мертвенній стерні.

Топили серце чумаки у кварті.
І, розхитавши гопаком корчму,
везли в степах, просмолені, чубаті,
важченну сіль, тараню і чуму.

Вона цвіла єгипетським намистом,
турецьким капцем в’язла до стопи,
і гайворонням, ніби чорним листом,
із неба облітала на степи.

Пограбувавши золоті хороми,
вітри в гаях ділили бариші.
Росла у тілі передсмертна втома,
передпісенна туга – у душі.

Полудрабок здригався під рукою,
гойдалось небо і пливло, пливло…
І, захлинувшись тугою терпкою,
лягав чумак пилюці на крило.

Виймали хлопці із ярма занози.
Шапки здіймали, випрягши волів…
Вогонь в’їдався в чорні ребра воза,
прив’язані за дишель до землі.

Худі тополі сплять довготелесо
над безгомінням стомлених доріг.
І полум’ям обгризені колеса
під вічним небом замітає сніг.

А в небі сяє між своїм обозом
Великий Віз безсмертністю коліс…
Оце і вся різниця поміж возом
і мрією про той же самий віз.

Вірші Ліни Костенко популярні не лише в Україні, а й у всьому світі та перекладені багатьма мовами.

Якщо Ви маєте або можете зробити аналіз вірша ЧУМАЦЬКИЙ ВІЗ Ліни Костенко лишайте інформацію в коментарях.

“Піррова перемога” значення фразеологізм може пояснити не кожен, адже його вживають не досить часто.

“Піррова перемога” фразеологізм

Вислів уживається у значенні: сумнівна перемога, що не виправдовує жертв. Це перемога, яка дістається дуже великою ціною, або перемога, рівносильна поразці.

Речення з фразеологізмом “піррова перемога”

Не варто турбуватися, він втратить більше, ніж знайде, а піррова перемога його зовсім не порадує.

Ще одна така піррова перемога, і можна вже здаватися ворогові.

Всі ці поети бажали над жіночим серцем здобувати піррові перемоги і віддавати владу над собою, своїм музам.

Поляки можуть тішитися тим, що вони здобули стільки сили, щоб покарати Січинського. Але це побіда Піррова. Рокотом розпуки і глибокого одчаю пролунають слова присуду над Січинським по цілому краю і, певно, стануть за ту гарячу краплю, яка може переповнити чашу терпіння і страждання. (С. Петлюра, Помста)

П’ятий день, як він у Парижі. А чого домігся? Єдине, що не пустили сюди китайську делегацію. Це була Піррова перемога. (Н. Рибак, Час сподівань і звершень)

“Піррова перемога” походження

Своїм походженням цей вираз завдячує битві при Аускулі 279 року до н. е. Тоді епірська армія царя Піррапротягом двох днів вела наступ на війська римлян і зломила їхній опір, але втрати були настільки великі, що Пірр зауважив: “Ще одна така перемога і я залишуся без війська”.

Він не помилився: через рік римляни розгромили військо Пірра.

Тепер Ви знаєте що означає фразеологізм “піррова перемога” та зможете скласти речення з фразеологізмом “піррова перемога”.

Чому вчить нас “Притча про блудного сина” ? Яка мораль цієї біблійної притчі Ісуса Христа?

“Притча про блудного сина” мораль

Молодший син не захотів займатися важкою роботою разом з батьком і старшим братом. Він вирішив відправитися в мандрівку, при цьому попросив батька віддати належну йому частку спадщини. За самий короткий час хлопець промотав батьківські гроші й з лишком пізнав нестаток і прикрості

На перший погляд, молодший син зневажив своїми обов’язками, відмовився від рідного будинку заради задоволень і одержав гідне покарання. Батько мав повне право прогнати блудного сина зі своїх очей. Але він цього не зробив. Батько пробачив свого сина, прийняв його в будинок і з радощів захотів зажарити краще теля. Повернення блудного сина було для батька знаменною подією. Адже його син знайшов у собі мужність повернутися, щиро покаявшись у своєму вчинку. Блудний син усвідомив свою необдуману поведінку, зрозумів, що глибоко помилявся

Притча про блудного сина вчить нас, що за будь-які вчинки люди обов’язково отримують винагороду. За гарні й правильні діяння людина винагороджується, а за поган і необдумані несе важке покарання. Блудний син не думав, що доля обійдеться з ним так жорстоко. Він хотів легкого й веселого життя. Поки в нього були гроші, він не замислювався про правильність своїх дій. Він жив на широку ногу, нерозважно витрачав гроші. І за цей час блудний син жодного разу не згадав про свого батька, що заробляв ці гроші тяжкою працею. Не згадав він і про старшого брата, що трудився разом з батьком. Замислюватися про свою сім’ю він став тільки тоді, коли від нього відвернулися всі, хто жив за його рахунок. Тільки тоді блудний син зрозумів, що нікому на світі, крім рідних, він не потрібний

А батько побачивши свого нещасного, змученого сина навіть не став замислюватися про ті помилки, які той допустив. У притчі про це не сказано, але батько, напевно, завжди пам’ятав про свого сина. І завжди переживав, як складається його доля. Тому батько був пo-справжньому, коли зрозумів, що його син усе усвідомив. Усвідомив і назавжди повернувся в рідний будинок

Такі уроки Біблії… Тут усе пояснюється на простих прикладах. Людина може зробити багато помилок, але якщо вона покається, то Бог простить її, як простив батько свого блудного сина

Брати Лев’яче Серце (1973) – відома повість про братню любов і дружбу, яка перемагає все, навіть смерть. Небезпечні пригоди чекають на Карла і Юнатана в чарівній країні Нангіялі, де вони знаходять нових друзів, пізнають себе і рятують людей від лютої дракониці та її повелителя.

“Брати лев’яче серце” характеристика

Історія створення. На місцевому кладовищі м. Віммербю знаходиться могила двох братів, які померли зовсім юними в один рік – 1860-й. Трагічна доля невідомих хлопців схвилювала уяву А. Ліндгрен. тому вона вирішила по-своєму розповісти про важливі для всіх людей поняття – життя і смерть. Коли книжка була надрукована, шведські критики звинуватили письменницю в тому, що вона обрала надто серйозну тему. Однак Астрід була переконана, що з дітьми треба говорити на різні теми. Тоді одвічні дитячі жахи, відчуття самотності, побоювання темряви й смерті будуть подолані, адже все це – складники людського існування. Побороти страх перед невідомим, уважала письменниця, можна, лише проникнувши в сутність таємничих явищ, хоча б і за допомогою казки.

Деякі літературні Критики зауважували, що Астрід Ліндгрен порушила в цьому творі надто складні для дітей теми, але його художньої сили не заперечував ніхто. Утім, переконливим свідченням достоїнств казки стали її величезна популярність серед юних читачів і Міжнародна літературна премія імені Януша Корчака, якою було відзначено твір.

Основна думка твору. У творі “Брати Лев’яче Серце” Ліндгрен підіймає важливі питання, які стосуються покращення життя людей. Авторка, порівнюючи земний і фантастичний світ, приводить читача до думки, що людині не слід перебувати у відчаї, потрапляючи у важку ситуацію.

У різних життєвих випадках треба знаходити сили для боротьби проти хвороби, зла і тиранії. Письменниця вважає, що людям необхідно прикладати зусилля, щоб зробити наше майбутнє більш щасливим.

Письменниця утверджує ідею боротьби зі злом, героїзм, силу духу й згуртованість людей проти насилля. Карл і Юнатан як справжні лицарі, долаючи труднощі, приборкують злі сили. Кульмінаційним моментом повісті є битва Юнатана Лев’яче Серце з жорстоким правителем Тенгілом і драконом Катлою.

У творі “Брати Лев’яче Серце” неодноразово зустрічається число “два”. Два брати – дві частки країни Нангіяли. Протилежності визначають розвиток сюжету твору. Герої нерідко отіняються перед необхідністю морального вибору. У земному житті свій вибір між життям і смертю зробив старший брат, урятувавши з вогню маленького Карла. А в країні Нангіялі перед вибором опинився вже молодший із братів. Разом із тим число “два” втілює подвійну силу пари образів – Юнатана й Карла, бо лише гуртом, об’єднавшись, допомагаючи одне одному, вони долають труднощі.

Гуморески Глазового про тещу та зятя, про їх непрості сімейні відносини ми зібрали в цій статті.

Гуморески Глазового про тещу

Вередливий жених

Перед свайбою жених завітав до хати
І майбутній тещі він став таке казати:
– Завтра підемо у загс я і ваша Таня,
І тому у мене є ось які бажання.
Я бажаю всіх своїх друзів запросити.
Я бажаю, щоб було вволю їсти й пити.
Я бажаю, щоб аж два баяністи грали,
А не скрипочка якась чи старі цимбали. –
Поклонився і пішов повагом із хати.
– Вередливий твій жених, – крутить носом мати. –
Щось ти вибрала не те…
– Мамо! – каже Таня. –
Хай бажає, це ж його воля вже остання.

Павло Глазовий Гумореска “Розмова”

Розмовляють дві сусідки, стара й молода.
– Що то у вас за людина город огляда? –
Друга каже: – Схаменіться! Знайшли що питать.
Де ви бачите людину? То ж ходить мій зять.

ЖАЛІБНИЙ ЗЯТЬ

Ой умерла теща. Прибіг її зять
Та й сів недалечко, та й давай ридать:
– Ой ти ж моя тещо, сонечко ясне!
На кого ж ти, серденько, кинула мене?
Та ти ж було й смажиш, та ти ж було й париш.
Ти ж було вареничків з сиром як навариш,
Та до столу сядеш, та їси ж, їси,
А мені сироватки кислої даси…
А я ж ту сироватку тьопаю, тьопаю,
А твоїх вареничків пальцем не чіпаю,
Щоб ти макогоном лоба не розбила,
Нещасним калікою мене не зробила…
Люди слів не чують, бачать, що голосить,-
Кожне нахиляється і ласкаво просить:
– Перестаньте мучитись. Що ви з себе робите?
Мертву не піднімете, а себе угробите…

ЗОЗУЛЯ

Злий, сердитий з полювання повернувся зять.
Теща зразу ж причепилась і давай пилять:
– Де ти ходиш, де ти бродиш, хочу знати я!
Є у тебе жінка, діти? В тебе є сім’я?
Як субота – за рушницю і побрів у ліс…-
Зять надувся: – Причепилась, взяв би тебе біс.
– Це мене? – жахнулась теща.- Знай же людоїд,
Я ще житиму на світі двадцять дев’ять літ.
– Звідкіля ці точні дані? – блимнув оком зять.
– Як не віриш, то зозулю можеш запитать.
Закувала божа птиця у садку у нас
І мені “ку-ку” сказала двадцять дев’ять раз.-
Це почувши, зять рушницю як хапне свою.
– Де вона, та клята птиця? Я її уб’ю!

Вірш “Я вірю в майбутнє твоє, Україно”

Я вірю в майбутнє твоє, Україно,
Я вірю, що житимуть краще брати,
Як сил прикладемо у праці завзятій
Шахтар і свинарка, учений, я й ти.
Я вірю, що знов запалають мартени,
Що в полі роботу почнуть трактори,
Я вірю, що знов запрацюють верстати
І кращої нам не бажати пори.
Відродиться пращурів слава далека,
Традиції й подвиги всіх козаків.
Діток принесуть нам чимало лелеки,
Примножимо гордість і славу віків.
Ми не загрожуєм іншим народам,
Ми бережемо просторний наш дім.
Місце усім є під небозводом.
Бути лиш щастю і сміху у нім.
Люблю тебе дуже за те, що ти вільна.
Горжуся, що ти – самостійна держава.
Ти будеш в пошані й у світі відома.
Чекає на тебе в майбутньому слава.

Двохсотлітня людина – науково-фантастична повість американського письменника Айзека Азімова, що було видана в лютому 1976 року.

“Двохсотлітня людина” скорочено

Робот серії NDR компанії “Ю. С. Роботс” доставляється в будинок Джеральда Мартіна (сера), як рободворецький. Маленька міс назвала його Ендрю. Незабаром виявилося, що робот має талант до творчості. У домашній майстерні він робив різні фігурки і інші вироби з дерева. Джеральд спочатку не вірить цьому, але потім звільняє Ендрю від обов’язків дворецького і наказує читати книги по меблевому дизайну. Після консультації з фірмою, роботу був вставлений додатковий блок, що підсилює творче мислення. Ендрю використовує слово “насолода”, щоб описати, чому він вирізає. Сер допомагає роботу продавати свою продукцію, і половину прибутку кладе в банк на ім’я Ендрю Мартіна (хоча спочатку банк сумнівається в законності наявності рахунку у робота). Ендрю використовує гроші, щоб заплатити за внесення тілесних оновлень, зберігаючи себе у відмінній формі, але не хоче змін свого позитронного мозку. Сер каже йому, що дослідження творчості у роботів припинені, і Ендрю тепер – єдиний непередбачуваний робот в світі.

Маленька міс вже заміжня і має дитину, Джорджа (Маленького сера). Ендрю просить у Джеральда викупити власну свободу, але сер побоюється, що звільнення робота може привести до втрати його банківського рахунку. Однак він погоджується на спробу. Сер забороняє Ендрю платити йому, тобто звільняє робота. Незабаром він вмирає і просить Ендрю стояти біля смертного одра.

Ендрю починає носити одяг, а Джордж Мартін стає адвокатом. Після розмови з Джорджем робот розуміє, що повинен також розширити свій словниковий запас, і відправляється в бібліотеку. Він просить двох перехожих показати шлях до бібліотеки. Замість цього вони роздягають його і загрожують зламати, але Джордж залякує їх. Цей інцидент обурює Маленьку міс, і вона переконує Джорджа звернутися до суду, де він домагається права роботів на носіння одягу. Маленька міс після перемоги справи в суді вмирає.

Ендрю, за допомогою Пола (сина Джорджа, також адвоката), зустрічається з главою “Ю. С. Роботс “, і просить, щоб його тіло замінили на андроідне, щоб більше нагадувати людини. Після загрози Пола судовими позовами, “Ю. С. Роботс “погоджується. Проте, фірма пішла на відповідні заходи шляхом створення одного центрального мозку для груп роботів, так що жоден робот не зможе стати таким, як Ендрю. А Ендрю вирішує вивчити робобіологію і незабаром починає проектувати системи, що дозволяють андроідам їсти їжу – заради все більшої схожості з людьми.

Після смерті Пола, Ендрю пропонує “Ю. С. Роботс “випустити на ринок свої нові розробки людських протезів, таких же, як і частини його тіла. Згодом його продукція все успішніше продається, і він стає заслуженим винахідником. Коли він досягає 150 років, дається обід в його честь, але Ендрю ще не задоволений.

Ендрю вирішує, що він хоче бути людиною. Він отримує підтримку юридичної фірми “Фінгольд і Мартін” (заснованої Джорджем і Полом), і сподівається, що Всесвітня законодавча рада оголосить його людиною. Відразу це не вдається, і “Фінгольд і Мартін” починає повільно подавати позови до суду, з приводу визначення слова “людина”, сподіваючись, що хоча Ендрю повністю складається з протезів, його можна розглядати як людину. Більшість законодавців, проте, все ще не наважуються на це через його безсмертя.

Ендрю вирішується на операцію робохірурга зі зміни свого позитронного мозку так, що процеси в ньому будуть затухати з часом. Операцією визначений термін його життя – приблизно до 200 років. В день його двохсотого дня народження Всесвітній Президент підписав унікальний закон про Ендрю, оголосивши його двохсотлітнього людиною. Ендрю зустрічає новину на смертному одрі, думаючи до кінець Маленької міс.