Category: Література

  • Павло Глазовий “Про бідного Льову і державну мову”

    Павло Глазовий надзвичайно любить свою мову і наголошує це в багатьох своїх творах. Гумореска “Про бідного Льову і державну мову” у жартівливій формі показує, що будь-яка держава має шанувати свою мову та популяризувати її.

    ПАВЛО ГЛАЗОВИЙ “ПРО БІДНОГО ЛЬОВУ I ДЕРЖАВНУ МОВУ”

    Зустрілися на базарi
    Дамочки знайомі.
    – Як ваш Льова поживає?
    – Сидить у дурдомi.
    Він в Ізраїль перебрався
    До перебудови,
    А там бар’єр – бiда тобi,
    Як не знаєш мови.
    Вчився Льова так старанно,
    Що не бачив свiту,
    Але ідишу не вивчив,
    Не знає івриту.
    Як почина балакати,
    Ні складу, нi ладу.
    Там же книжки не спереду
    Читають, а ззаду.
    Потикався бiдний Льова
    В рiзні установи,
    Все закрито-перекрито,
    Як не знаєш мови.
    Скрiзь дивилися на Льову,
    Як на психопата,
    Тому й зробив бiдний Льова
    З фанери плаката.
    Накарлякав: “До такого
    Життя ми не звичні.
    Ми – євреї особливі,
    Російськоязичні.
    Вимагаєм від кнесета
    Створить нам умови,
    Запровадить в Ізраїлі
    Дві державні мови!”
    Гукав Льова пiд кнесетом,
    Роззявивши рота,
    А на нього всі дивились,
    Як на ідіота.
    Мало йому не побили
    На лобi плаката.
    Тепер в Льови у дурдом! –
    Окрема палата.
    Щоб знав, дурень, що Ізраїль –
    Розумна держава.
    Нав’язувать чужу мову
    Там не мають права.

  • “Буря на Чорному морі” скорочено

    “Буря на Чорному морі” Читати скорочено

    На Чорному морі, на білому камені сидить сокіл-білозірець, поглядає на небо та на море, де не все гаразд діється. Зорі потьмарилися, хвиля зо дна піднімається й розбиває козацькі судна на три частини. Одну частину заносить на Дунай, другу – на турецьку каторгу, третю – затоплює.
    Так з тої частини два братики тонули. Нізвідки їм допомоги чекати, то стали вони в Бога прощення просити, гріхи свої сповідати.
    До них припливає ще один чужий-чужениця, теж у Господа спасіння благає. Брати гірко сльози ллють і говорять між собою, що то їх не морська хвиля топить, а батькова й материна немилість. Вони, як у військо йшли, велику гордість мали, зневажали батька і матір стареньких, старшого брата, сестру, сусідів, навіть церкву святу. Богу є молилися, кров християнську проливали.
    От коли б урятувала їх отцева й материна молитва, вони б усіх шанували та поважали. Після цих слів став Господь їм допомагати. орне море втихло, два брати підпливли до берега й вийшли. Пришли в гості до батьків, а ті й питають, як же їм було в дорозі. Брати відповіли, що добре їм було, от тільки чужому-чужениці, сироті, страшно було потопати, бо йому прощення ні від кого прийняти й ні від кого порятунку чекати. Господи, почуй наші молитви!

  • “Мауглі” характеристика Акели

    Характеристика Акели з казки “Мауглі” Кіплінга наведена в цій статті.

    “Мауглі” характеристика Акели

    Акела – Ватажок Зграї. Великий сірий Самотній Вовк був сильним, мудрим, старим. Вже багато років він водив Зграю. Лише двічі за своєї молодості він потрапляв у вовчу пастку. Він багато знав про людей, а також дотримувався Законів Джунглів.

    Поведінка Акели на Зборах Зграї. (Ішлося про Людське дитинча. Вислухавши Балу, який мав намір заступитися за хлопчика, Багіру, яка сказала, шо вбивство голого дитинчати – це ганьба, старий мудрий Вовк Акела звернувся до Батька Вовка і сказав, шоб той виховав Мауглі гідним сином Вільного Племені.) Над чим частенько замислюється Акела? (Акела відчував, що сили поступово залишають його, що колись він стане дуже слабким і вовки вб’ють його, і новий ватажок заступить чільне місце, щоб у свій час зазнати тієї ж долі.)

    Акела схибив на полюванні. (Старий Вовк розуміє, що проти нього була змова, яку спровокував Шер-Хан: йому запропонували кинутися на незагнаного оленя, щоб довести неміч Ватажка. Він викликає вовків на поєдинок. Акела не боїться, принаймні так здається, бо він не може показувати ворогам свою слабкість.) Мудра і зворушлива пропозиція Акели. (Ватажок Зграї стає на захист Мауглі. Він переконливо доводить, шо закон Джунглів не дозволяє вбити його, бо він жив разом зі Зграєю, їв їхню їжу, спав разом з ними, заганяв дичину. Якщо наполягають на смерті Людського дитинчати, нехай забирають його. Акели, життя. Він нагадує Зграї про її честь і каже: щоб зберегти її, треба лише прислухатися до поради свого Ватажка – відпустити Мауглі до своїх, а “я вас жодним зубом не займу, коли настане мій час умирати. Я помру без бою…”)

    Багіра звертається до Мауглі, щоб той допоміг Акелі. (Багіра, мудра, справедлива чорна пантера, поважала Акелу, і тому вона звертається по допомогу до Мауглі. Та Акела Й сам відчув, шо йому, старому, немічному вовку, потрібна допомога. Він розраховував на добре серце Мауглі. Акела ніколи не просив для себе нічого, сам допомагав іншим, але зараз він “благально позирнув на Мауглі”. І хлопчик допоміг Акелі, він подолав його і своїх ворогів за допомогою Червоної Квітки.)

  • “Хамелеон” короткий зміст

    Короткий зміст оповідання “Хамелеон”

    Поліцейський наглядач Очумєлов, йдучи через базарну площу чує крики і собачий визг. Перед ним постає постать Хрюкіна (золотих справ майстер), що біжить за собакою. Він демонструє натовпу закривавлений палець. В центрі натовпу – кривдник Хрюкина, маленьке перелякане щеня.

    Хрюкин розповідає, що собака його “ні з того ні з сього” вкусила за палець, а оскільки він золотих справ майстер, травма пальця робить його непрацездатним, він несе збиток, і, отже, господар собаки повинен йому заплатити.

    Очумєлов обіцяє скласти протокол і показати “кузькіну мать” власнику собаки, а собаку “винищити”. Хтось із натовпу повідомляє, що це собака генерала Жигалова. Очумєлов відразу змінює свою думку, звинувачує Хрюкина в тому, що він сам собі “розколупав пальця цвяшком”. У натовпі нова версія: начебто собака зовсім не генеральська.

    Очумєлов знову починає лаяти собаку, повідомляє, що у генерала собаки хороші, а у цієї “ні шерсті, ні вигляду, підлість одна тільки”. Хтось знову припускає, що собака належить генералу. В черговий раз Очумєлов змінює свою позицію: “собака – ніжна тварюка”, а Хрюкин сам винен, раз “свій безглуздий палець” виставляв.

    З’являється генеральський кухар і каже, що собака належить братові генерала. Очумєлов відразу ж улесливо вигинається перед собакою, називає її “цу-цик такий собі”. Навколишні регочуть з Хрюкіна, а Очумєлов загрожує йому: “Я ще доберуся до тебе”, – і продовжує свій шлях по базарній площі.

  • “Дама з собачкою” аналіз

    ” Дама з собачкою ” аналіз оповідання Антона Чехова викладено в цій статті.

    “Дама з собачкою” аналіз

    Розповідь “Дама з собачкою” була створена Чеховим в 1898 році під враженням життя в Ялті.
    Тема, викладена у творі проста і багатьом читачам знайома – курортний роман і його наслідки. Але задумкою Чехова не було зобразити горезвісний курортний роман. Мета твору лежить набагато глибше. Автор бажає показати читачеві (і особливо читачеві того часу), як безвихідь життєвої ситуації, боязнь засудження з боку і нездатність робити кроки до своєї справжньої любові породило глухе і сліпе до всього суспільство.

    У першій частині письменник демонструє поведінку чоловіка і жінки на курорті далеко від сім’ї і звичного способу життя. Головний герой Гуров Дмитро Дмитрович у владі спокусливої думки про швидкоплинний зв’язок, про роман з невідомою чарівною жінкою. Удома залишилася некохана обридла дружина і троє дітей. Але душа, втомлена без любові, буквально вимагає ласки і ніжності. Дама з собачкою така ж шукаюча розуміння. Головна героїня навіть ніколи і не любила свого чоловіка. Знайомство невільних і нещасних у шлюбі було визначено.

    Гуров бажав просто розвіятися і добре відпочити. Але зустріч з Ганною Сергіївною змінила його. Він щиро полюбив її, полюбив як уперше в житті, випробувавши в зрілому віці щемлячі юнацькі почуття. І ця любов осяяла його спалахом усвідомлення всієї безглуздості непомітних нецікавих днів.

    Чехов підводить читачів до головного постулату – любов може все. Саме тому його герой змінився, прозрів. Він вже не марнотратник життя, а людина, здатна співчувати, бути щирим, вірним.

    Сюжетна лінія промальована автором з філігранним літературним мистецтвом. Ось серед гуляючих на набережній курорту з’являється нове обличчя – дама з собачкою. Через кілька днів Гуров з цією дамою знайомиться. Після тижня зустрічей, за словами Ганни Сергіївни, сталося її падіння.

    Здається, що “донжуан” добився чого хотів, і що за цим має послідувати. Прийшовший лист від чоловіка Ганни Сергіївни з благанням про повернення додому перериває приємне проведення часу. Незабаром і Гуров поїхав додому, щиро вважаючи, що більше він ніколи її не побачить. Але герой попрощався не зі своєю черговою “пригодою”, а з усім минулим життям, звичками і думками, він попрощався і з собою. Тому то далі і постає абсолютно новою людиною.

    І якщо спочатку повернення додому, до Москви приємно і комфортно для Дмитра Дмитровича, то потім його уявний погляд знову звертається до Анни Сергіївни. Почуття накривають Гурова стрімко і очищають від лицемірства і байдужості. Внутрішні зміни штовхають його на пошуки коханої жінки.

    Письменник навмисне зображує сірість і сумовитість міста С., де мешкає героїня. Це наче в’язниця для чистих і світлих взаємин. Доля ставить їх перед непростим вибором, але ж любов робить чудеса. Не маючи сил перебороти свої істинні і сильні почуття, Гуров і Ганна Сергіївна вирішують продовжувати зустрічі. Вона приїжджає до нього в Москву для побачень у готелі.

    Усупереч святенницькому настрою суспільства, автор явно симпатизує головним героям. І це розташування видно в їх портретах. Гуров порядний москвич, привабливий, кмітливий, спостережливий і дуже чемний в поводженні з пані. У неї прекрасні сірі очі і ніжна шия.

    Чехов повністю відмовився від прийнятих стандартів і дуже категорично розвиває сюжет розповіді по абсолютно протилежному шляху. Адже в історіях про курортні романи герої не мають бути так відчайдушно нещасні.
    Відтепер у Гурова два життя: явне, але повне умовної правди і обману, а інше – що протікає в таємниці від оточення. Чехов не ставить питань про те, що чекає цих людей. Він просто показує, як любов може перетворити людину. Але в духовному розвитку показаний тільки головний герой. Дама з собачкою майже не змінюється, хіба що розуміє, що вона не занепала жінка. Але її думки тепер близькі і зрозумілі Гурову, адже тепер він любить по-справжньому.

  • Цицерон коротка біографія

    Цицерон біографія українською скорочено викладена в цій статті.

    Марк Туллій Цицерон – Давньоримський філософ, політичний діяч, правознавець і оратор.

    Цицерон коротка біографія

    Цицерон народився 3 січня 106 до н. е. в античному місті Арпінум, що розташовувався на пагорбі в 100 км від Риму. Його сімя належала до вершницького стану. В Римі разом з братом Риму навчався ораторському мистецтву, віршуванню та філософії.

    У 90-х рр. до н. е. Цицерон перебував рік на військовій службі під час Союзницької війни, спочатку під командуванням Помпея Страбона, а потім – Сулли. Повернувшись до Риму посилено займався філософією.

    Прихильник свободи і республіки, Цицерон захищав свої ідеали у викривальних промовах. Уперше виступив на суді в 81-80 рр. до н. е. при Суллі. Справа набула політичного забарвлення й Цицерону довелось на деякий час виїхати з Риму під приводом хвороби. За наступні два роки він відвідав Афіни, Малу Азію та Родос.

    У 75 р до н. е. Цицерон обирається квестором західній Сицилії, де проявляє себе людиною правдивою і чесною по відношенню до місцевого населення. Він успішно проводить справу за обвинуваченням Гая Верреса, продажного правителя Сицилії і стає популярним.

    Цицерон благополучно долає римський “шлях честі” – послідовний ряд служб, який необхідно було пройти успішному політичному діячеві, – будучи по черзі квестором, еділом, претором і, врешті-решт, у віці 43 років він обраний консулом.

    Консулом він стає в 63 р до н. е. – У той самий час, коли він розкриває змову, націлену на вбивство його самого, а також на повалення Республіки за допомогою чужоземного війська під проводом Луція Сергія Катіліни.

    Цицерон домагається ” Senatus Consultum Ultimum” – оголошення про введення воєнного стану, і виганяє Катилину з міста чотирма пристрасними промовами (“катілінарія”), які донині є кращими зразками його риторичного стилю.
    Катіліна втік і почав заклики до державного перевороту, проте Цицерон примушує його і його прихильників до публічного визнання своєї провини перед Сенатом. Змовників стратили без усякого суду, і це довгі роки буде терзати Цицерона.

    У 60 р до н. е., Цицерон відкидає пропозицію Юлія Цезаря увійти до складу Першого тріумвірату, в якому на той момент перебували Юлій Цезар, Помпей і Марк Ліциній Красс, оскільки оратор був твердо переконаний, що Тріумвірат підірве підвалини Республіки.

    У 58 р до н. е. Публій Клодій Пульхр, народний трибун, видає закон, що загрожував вигнанням будь-кому хто б убив римського жителя без суду. А тому Цицерона засилають в грецьку Трессалоніку.
    Завдяки втручанню новообраного трибуна Тита Аннія Милона, Цицерона повертають з вигнання. У 57 р до н. е. він повертається до Італії, висаджуючи на берег Брундизии під радісні крики натовпу.

    Займатися політичною діяльністю Цицерону більше не дозволяється, а тому він приймається за філософію. Між 55 і 51 р. р. до н. е. він пише трактати “Про ораторське мистецтво”, “Про державу” і “Про закони”.

    Після смерті Красса Тріумвірат упав, і в 49 р до н. е. Цезар зі своїм військом переходить річку Рубікон, вторгається в Італію. Тут починається громадянська війна між Цезарем і Помпеєм. Цицерон, хоча й неохоче, підтримує Помпея. Як на біду, в 48 р до н. е. військо Цезаря здобуває перемогу, і той стає першим римським імператором. Цицерону він дарує помилування, однак до політичного життя не підпускає і близько. У березневі іди 44 р до н. е., в результаті змови групи сенаторів, Цезар був убитий. І знову вибухнула боротьба за владу, ключовими фігурами в якій стали Марк Антоній, Марк Лепід і Октавіан. Цицерон виголошує промови, “філіппіки”, що отримали свою назву від імені грецького оратора Демосфена, які закликали жителів Афін до повстання проти Філіппа Македонського і спонукає Сенат до підтримки Октавіана в його боротьбі пробачивши Марка Антонія.

    Проте Марк Антоній, Лепід і Октавіан приходять до угоди розділити владу між собою, з чого випливає, що кожен з них видасть імена своїх ймовірних ворогів. Цицерон намагається тікати в Італію – але, на жаль, занадто пізно. Цицерон був убитий 7 грудня 43 до н. е., за наказом Марка Антонія, при спробі втечі до Італії.

    Основна робота

    “Трактат про ораторське мистецтво”, закінчений Цицероном в 55 р до н. е., є багатослівною працею, написаною у формі діалогу, в якому автор ставить риторику правіше закону і філософії. Автор заперечує той факт, що ідеальний оратор повинен володіти знаннями цих наук, а також володіти красномовством.

    Особисте життя

    У 79 р до н. е., приблизно у віці 27 років, Цицерон сполучає свою долю з Терентією. Шлюб, укладений заради вигоди, протримається в мирі та злагоді 30 років, проте закінчиться розлученням.
    У 46 р до н. е., Цицерон бере собі в дружини свою юну підзахисну Публілію. Однак бачачи байдужість Публілії до смерті його дочки, Туллії, до якої та сильно ревнувала чоловіка, Цицерон розриває шлюб.

    Цікаві факти про Цицерона

    Цьому римському оратору належать слова: “Життя, відпущене нам по природі, коротке, але пам’ять про добре прожите життя вічна”.

  • Розповідь про хвойні рослини

    Опис хвойних рослин допоможе скласти розповідь про хвойну рослину для учнів. Також Ви дізнаєтеся які хвойні рослини ростуть в Україні. Інформація про хвойні рослини може бути доповнена Цікавими фактами.

    Розповідь про хвойні дерева

    Кожен з нас асоціює хвойні рослини з ялинкою і сосною. Наприклад, ялина має дуже ароматний запах і покрита гострими голками. Саме ці голочки і називаються хвоєю, а дерева, у яких замість звичайного листя на гілках росте хвоя, називають хвойними.

    Хвойні рослини можна зустріти в лісах, причому голками можуть бути покриті не тільки дерева, а й чагарники. Крім ялини і сосни хвойними є кедри, ялівець, ялиця, кипарис.

    Листя хвойних дерев

    Голки, які є головною ознакою хвойних дерев, є різновидом листя. При цьому, голки деяких хвойних рослин навіть не схожі на голки. Наприклад, гілочки деяких видів ялівцю покриті зеленими лусочками як у риби, а голки кипариса плоскі, як ніби їх випадково хтось розчавив.

    Поширена думка, що всі хвойні дерева вічнозелені, тому що вони не скидають свій зелений покрив з настанням зими. Це не так. Хвоя модрини, яка також є хвойним деревом, опадає щозими і навесні виростає на дереві знову.

    Хвоя має дуже характерний, впізнаваний і улюблений багатьма аромат. Він одночасно свіжий, підбадьорливий і зігріваючий. Вважається, що речовини, які надають хвої настільки своєрідний запах, здатні досить сильно вплинути за здоров’я людини. Спеціальні масла, вироблені з хвої володіють заспокійливими, оздоровлюючими властивостями і полегшують дихання.

    Шишки

    На більшості хвойних рослин є шишки. Шишки є такими особливими коробочками, в яких росте і розвивається насіння хвойної рослини. Луска шишки захищає насіння від пошкодження поки воно ще не готове потрапити в землю, а коли насіння повністю дозріває – шишка розкривається і насіння випадає на землю, де з них може вирости нове дерево або чагарник.

    Шишки гарні ще й тим, що лісові тварини в пошуках їжі іноді переносять ці маленькі сховища насіння з місця на місце, тим самим сприяючи поширенню молодих дерев на значні відстані.

    Кедрові горішки – один з видів насіння хвойних дерев, так що вони не є справжніми горіхами, а просто називаються так через те, що у них є шкаралупа. Кедрові горішки смачні, поживні і корисні, тому їх використовують при приготуванні різноманітних страв.

    Смола хвойних дерев

    Як у інших дерев, всередині ялин, сосен і кедрів тече сік, який переносить по стовбуру від коренів до хвої поживні речовини і воду. При пошкодженні стовбура сік починає виділятися з поверхні як з ранки, але з часом густіє, стає в’язким, а потім і зовсім кам’яніє. Такі властивості соку хвойних дерев дозволяють не допустити потрапляння інфекції всередину дерева, адже смола запечатує пошкоджене місце.

    Загусла смола може залікувати не тільки саме дерево. Смола, звана живицею, використовується в народній медицині, так як може знезаражувати і загоювати шкіру.

    У соку хвойних дерев є ще одна дивна властивість. Пролежавши тисячі років під землею, він кам’яніє і може перетворитися в бурштин – дивно красивий жовто-оранжевий камінчик, з якого роблять ювелірні прикраси, невеликі статуетки і навіть ліки.

    Використання хвойних дерев в побуті

    З хвойних дерев виробляють меблі, посуд та декоративні прикраси, а деревину використовують при виробництві паперу.

    Деревина хвойних дерев досить м’яка. У це нелегко повірити, але поверхня соснової дошки така м’яка, що продавити її можна навіть нігтем, тому вона не підходить для тих видів робіт, де потрібно дуже тверде дерево.

  • Марина Павленко біографія

    Марина Павленко біографія скорочено викладена в цій статті.

    Павленко Марина Степанівна – українська поетеса, письменниця, художниця, науковець, педагог.

    Марина Павленко біографія коротко

    Народилася 30 березня 1973 Року у селі Старичі Яворівського району Львівської області в родині вчителів. Незабаром родина переїхала на Черкащину.
    Саме завдяки батьку (вчителю української мови та літератури) Марина і почала писати перші твори.

    З відзнакою закінчила Уманський державний педінститут (нині університет) імені П. Г. Тичини. По закінченню вузу працює вчителькою початкових класів Уманської міської гімназії, а з 2000 року Марина Степанівна – викладач кафедри української літератури й українознавства рідного університету. Вона – кандидат педагогічних наук, доцент, автор багатьох наукових публікацій, методичних рекомендацій “У країні Лісових Дзвіночків”, монографії про П. Тичину.

    Член національної спілки письменників України. Автор збірок поезій : “Бузкові зошити” (1997), “Час-папороть”, “Душа осики”, романів для підлітків ” Русалонька із 7-В… “, книги казок “Півтора бажання (Казки старої Ялосоветиної скрині)”, повістей-казок “Домовичок з палітрою”, “Домовичок повертається”, повістей “Миколчині історії”, “Чи шкідливо ходити покрівлями гаражів?”.

    Як художниця, Марина Павленко проілюструвала чимало збірок (у т. ч. й власні). Як художник-ілюстратор Марина Павленка стала відома завдяки оформленню видань своїх поетичних творів: “Чар-папороть” (2002 р.), “Душа осики” (2006 р.).

    За монографію “Тичининська формула українського патріотизму” Марина Степанівна Павленко удостоєна літературної премії “Благовіст”.

  • Сергій Боткін цікаві факти

    Сергій Боткін цікаві факти З життя та быографії видатного вченого Ви дізнаєтеся в цій статті.

    Сергій Боткін цікаві факти

    Сергій Петрович Боткін вніс величезний внесок в розвиток медицини та створив вчення про людський організм як про єдине ціле.

    Боткін також вважається основоположником російської клінічної медицини.

    Сергій Петрович народився в купецькій сім’ї, здобув освіту в приватному пансіоні і вступив на навчання на медичний факультет Московського університету, який закінчив в 1855 році зі званням “лікар із відзнакою”.

    Свого одинадцятого сина багатющий чаєторговець Петро Кононович Боткін вважав невдахою, так як хлопчик До 9 років не міг навчитися читати. Однак потім з’ясувалося, що Сергій просто не розрізняє літер через сильний астигматизм – захворювання, при якому людина нечітко бачить лінії. Скорегувавши хлопчикові зір, його віддали в один з кращих московських пансіонатів.

    Боткін отримав підготовку в різних розділах медицини в Німеччині, Австрії, Англії, Франції та інших європейських країнах.

    Ним розроблено систему надання першої допомоги, визначено етапи евакуації поранених з поля бою, сформульовані основні положення проведення протиепідеміологічних заходів.

    За часів Боткіна лікарі діяли по сталій схемі: якщо якісь ліки допомогло одному хворому, в будь-яких інших більш-менш схожих випадках його прописували і іншим. Тоді ніхто не замислювався про те, що кожна людина індивідуальна і має свої особливості організму. Першим це довів саме Боткін. Він Вважав, що до кожного медичного випадку потрібно підходити індивідуально, враховувати вік хворого, його анатомію, умови життя і багато інших чинників. Зараз це здається очевидним, проте в ті часи це був революційний підхід до лікування.

    Він лікував Олександра II і Олександра III і їх близьких.

    У 1861 році Сергій Петрович зайняв посаду керівника клініки, яку раніше очолював професор П. Д. Шипулінський. При цій клініці Боткін створив першу в Російській імперії експериментальну лабораторію. Пізніше, в 1870-х роках, Боткін Боровся за права жінок на вищу медичну освіту, відкрив школу фельдшерів і “Жіночі лікарські курси”.

    Боткін завжди активно брав участь у громадському житті та намагався внести вклад в покращення якості життя громадян і поліпшити санітарний стан країни. Він Почав організацію безкоштовної медицини для бідних верств населення, відкрив першу безкоштовну амбулаторію, сформував концепцію військової медицини і харчування солдатів. Завдяки Сергію Петровичу з’явився прообраз “Швидкої допомоги” – санітарна карета.

    Медична наука багато в чому зобов’язана відкриттям і прогнозам Боткіна. Так, він вперше описав хворобу, що вважалася до цього шлунково-кишковим катаром. Він описав, як хвороба протікає, які ускладнення викликає і прийшов до висновку, що це інфекційна хвороба, що розвивається в результаті споживання забруднених харчових продуктів. Згодом це захворювання назвуть Хворобою Боткіна (вірусний гепатит А). У своїх лекціях Боткін висловлював упевненість, що в майбутньому в головному мозку вчені виявлять центри управління кровотворенням, регуляцією тепла і ін. Зараз існування цих центрів доведено.

    До кінця своєї діяльності він Був почесним членом 35-ти російських медичних вчених товариств і дев’яти іноземних.

    За своє коротке життя (він помер від серцевої хвороби у віці 57 років) Сергій Петрович здобув заслужений авторитет у населення, молодих докторів і передової інтелігенції.

    Сергій Петрович Був одружений двічі. У нього було п’ятеро дітей: Олександр, Петро, ??Сергій, Євген і Віктор.

  • Вірші про первоцвіти

    Вірші про первоцвіти для дітей на українській мові зібрані в цій статті. Вірші про перші весняні квіти можна використати для проведення свята 8 березня.

    Вірші про первоцвіти для дітей

    Лікувальну силу маю,
    Жовтим цвітом розцвітаю.
    Називають ключ весни!
    Як я звуся? Ти скажи!
    (Первоцвіт)

    Вірші про підсніжники

    У проміннях сонця ніжних
    Край веселого струмка
    Білий, росяний підсніжник
    Раптом блиснув з-під листка.
    Отакий малий неначе,
    Ледь прокинувся від сну.
    Тихий-тихий, а одначе,
    Він привів до нас Весну.

    В. Бичко

    ПІДСНІЖНИК
    Пробрався з-під снігу
    Підсніжник маленький.
    В зелених листочках
    Такий чепурненький!
    Голівоньку клонить,
    Вітає мене…
    Коли вже ця довга
    Зима промине?!

    Вірші про проліски

    Я блакитні очі маю,
    Здавна проліском зовусь.
    В лісі першим розцвітаю,
    Навіть снігу не боюсь.
    М. Познанська

    Проліски білі зустріли весну.
    Першими ліс пробудили від сну.
    Петрик ходив на прогулянку в ліс,
    Пролісків мамі букетик приніс.

    Вірш про сон-траву

    У траві густій, зеленій
    Квіточки біленькі.
    Дуже схожі на ромени,
    Тільки що дрібненькі.
    І листочків мало мають,
    Ніжки в них короткі…
    Ну, та всі напевно знають –
    Це малі стокротки.
    Ще холодні в лісі ранки,
    Сніг ще в лузі дотліва,
    Та розкрила на світанку
    Сині очі сон-трава.
    Сон-трава на ніжці срібній –
    Ніжне сонечко земне…
    Ти ж казала, мамо рідна,
    В сон-траві знайшла мене.