Category: Література

  • “Осінь-маляр із палітрою пишною” аналіз

    Аналіз вірша “Осінь-маляр із палітрою пишною” М. Рильського викладений в цій статті.

    “Осінь-маляр із палітрою пишною” аналіз

    Тема: милування рідним краєм.

    Ідея: зображення яскравих фарб природи. Панування осені.

    Основна думка : зобразити мальовничо-пейзажні фони.

    Жанр : пейзажна лірика.

    Художні засоби “Осінь-маляр із палітрою пишною”

    Епітети : “палітрою пишною”, “красою розкішною”, “роси сріблисті”, “кольорами дивними”, “цілунками переливними”, “фарби рожеві, злотисті, червоні”, “срібно-блакитне повітря”, “Ніжні осінні пісні тихо дзвонні”.

    Метафори : “тихо… кружляє”, “осипає красою”, “розсипа роси”, “тумани розливає”, “ліс одягає”, “ліс обливає”.

    Уособлення : “ніжно сміється до вітру”, “грає цілунками з ним переливними”.

    “Осінь-маляр із палітрою пишною” Максим Рильський

    Осінь-маляр із палітрою пишною
    тихо в небі кружляє,
    осипає красою розкішною.

    Там розсипа вона роси сріблисті,
    Там тумани розливає,
    Ліс одягає у шати барвисті.

    Ліс обливає кольорами дивними,
    Ніжно сміється до вітру,
    Грає цілунками з ним переливними.

    Фарби рожеві, злотисті, червоні,
    Срібно-блакитне повітря…
    Ніжні осінні пісні тиходзвонні!

  • План до твору “Оборона Буші”

    Темою повісті “Облога Буші ” є зображення реальної історичної події – героїчної оборони містечка-фортеці Буші, що на Поділлі, під час Національно-визвольної війни в листопаді 1654 р. Ця героїчна оборона мала на меті затримати просування на схід польської армії й дати можливість війську Богдана Хмельницького дочекатися підмоги. Повість пройнята ідеєю гуманізму, засудження братовбивчої війни; автор утверджує такі основоположні цінності, як любов до рідного краю, вірність своїй вітчизні, засудження зради.

    Якщо вам потрібний План до повісті “Оборона Буші” ми підготували кілька варіантів, які ви можете доповнити чи розширити.

    План до твору “Оборона Буші”

    1. Збори
    2.Спогади орисі про дитинство і юність
    3. Пан потоцький
    4. Робота козаків
    5. Оборона
    6. Дитячі спогади
    7. Вернидубова ватага
    8. Думки про самогубство
    9. Жорстокій бій у пригороді
    10. Задум Орисі і Катрі
    11 Бій на смерть
    12. Вибух…

    “Облога Буші” (“Оборона Буші”) План до твору

    Події, що сталися восени 1654 року. Описа міста Буша. Козаки та їх жінки зібралися у церкві. Мешканці Буші вирішують не віддавати місто полякам, а мужньо його обороняти. Розмова Орисі з Катрею. У польському таборі. Поляки вирішують напасти на Бушу. Молодий шляхтич Антон заступається за українок. Козаки готуються до оборони. Гармаш Шрам віддає наказ козакам палити з пушок по німцям і поляка. Розлючений пан Потоцький. Подвиг козаків на чолі з Вернидубом. Орися стріляє в Антося. Зустріч Орисі з отцем Василем, який віддає їй ключі від пороховго сховища. Орися з Катрею копають рівчаки. Орисин сон. Антон Корецький виявляється живим. Лист Антона Корецького до Орисі. Зібрання громади на цвинтарі щодо прийняття рішення. Орися впускає до замку Антося. Розмова Антося з Орисею. Остання зустріч Орисі з Антосем. Вибух замку.

  • Хто автор клітинної теорії

    Клітинна теорія – характеризує клітину одночасно як цілісну самостійну живу систему та як складову частину багатоклітинних організмів рослин і тварин.

    Хто ж сформулював, хто автор клітинної теорії.

    Хто автор клітинної теорії

    Маттіас Шлейден та Теодор Шванн автори клітинної теорії, грунтуючись на безлічі досліджень про клітини (1838). Рудольф Вірхов пізніше (1858) доповнив її найважливішим положенням (будь-яка клітина походить з клітини).Клітинна теорія – основоположна для загальної біології теорія, сформульована у середині XIX століття, що надала базу для розуміння закономірностей живого світу і для розвиткуеволюційного вчення

    Шлейден і Шванн, узагальнивши наявні знання про клітину, довели, що клітина є основною одиницею будь-якого організму. Клітини тварин, рослин та бактерії мають подібну будову. Пізніше ці висновки стали основою для доказу єдності організмів. Т. Шванн і М. Шлейден ввели в науку основоположне уявлення про клітини: поза клітинами немає життя.

    Сучасна клітинна теорія

    Сучасна клітинна теорія виходить з того, що клітина є найголовнішою формою існування життя, властива всім живим організмам, крім вірусів. Удосконалення клітинної структури було головним напрямком еволюційного розвитку як у рослин, так і у тварин, і клітинна будова міцно втрималася у більшості сучасних організмів.

    Разом з тим повинні бути піддані переоцінці догматичні та методологічно неправильні положення клітинної теорії:

      Клітинна структура є головною, але не єдиною формою існування життя. Неклітинною формою життя можна вважати віруси. Правда, ознаки живого (обмін речовин, здатність до розмноження тощо) вони виявляють тільки всередині клітин, поза клітинами вірус є складною хімічною речовиною. З’ясувалося, що існує два типи клітин – прокаріотичні (клітини бактерій і архей), що не мають відмежованого мембранами ядра, і еукаріотичні (клітини рослин, тварин, грибів і найпростіших), що мають ядро, оточене подвійною мембраною з ядерними порами. Між клітинами прокаріотів та еукаріотів існує й багато інших відмінностей. У більшості прокаріотів немає внутрішніх мембранних органоїдів (органел), а у більшості еукаріотів є мітохондрії та хлоропласти. Згідно з ендосимбіотичною теорією, ці напівавтономні органели – нащадки бактеріальних клітин. Таким чином, еукаріотична клітина – система більш високого рівня організації, вона не може вважатися цілком гомологічною клітині бактерій (клітина бактерій гомологічна мітохондрії клітини людини). Гомологія всіх клітин, таким чином, зводиться до наявності у них замкнутої зовнішньої мембрани з подвійного шару фосфоліпідів (у архей вона має інший хімічний склад, ніж у решти груп організмів), рибосом і хромосом – спадкового матеріалу у вигляді молекул ДНК, що утворять комплекс з білками. Це, звісно, не скасовує спільного походження всіх клітин (див. останній універсальний спільний предок), що підтверджується спільністю їх хімічного складу. Клітинна теорія розглядала організм як суму клітин, а риси організму розчиняла в сумі рис складових його клітин. Цим ігнорувалася цілісність організму, закономірності функціонування цілого замінялися сумою функціонувань частин. Догматична клітинна теорія ігнорувала специфічність неклітинних структур в організмі або навіть визнавала їх, як це робив Вірхов, неживими. Насправді, в організмі крім клітин є багатоядерні надклітинні структури (синцитії, симпластии). Встановити специфічність їх функціонування і значення для організму є одним із завдань сучасної цитології.

    Цілісність організму є результат природних взаємозв’язків. Клітини багатоклітинного організму не є індивідуумами, здатними існувати самостійно (так звані культури клітин поза організмом представляють собою штучно створювані біологічні системи). До самостійного існування здатні, як правило, лише ті клітини багатоклітинних організмів, які дають початок новим особинам (гамети, зиготи, або спори) і можуть розглядатися як окремі організми.

    Очищена від механіцизму і доповнена новими даними клітинна теорія залишається одним з найважливіших біологічних узагальнень.

  • Легенда про підсніжник

    Легенда про підсніжник

    “Давно, коли люди були вигнані із раю, пішов сніг. Єва дуже замерзла. Щоб її утішити, дати надію на кращі часи, кілька ажурних сніжинок перетворились на підсніжники. І з того часу ці маленькі тендітні квітки стали для людей символом надії, тепла й краси. А за іншою легендою богиня Флора, роздаючи квітам карнавальні костюми, подарувала нам, підсніжникам, білу сукню. Проте сніг також захотів взяти участь в карнавалі, хоч карнавальний костюм йому не передбачався. Як не просив він багатьох квіток поділитися костюмом, та ніхто не погодився: всі боялися холоду. І тільки ми, підсніжники, вкрили його своїм хітоном. Разом кружляли ми у колі квітів, і нам так було добре разом, що не розлучаємося до цього дня.”

    Торішні листочки мовчать. Мабуть згадують, як ще кілька місяців тому красивими і щасливими тріпотіли на гілках… Цієї весни в бруньках чекають тепла наступні… А підсніжник щороку народжується знову…

    Одного разу з коловерті морської піни з’явилась молода дівчина – Галатея. На березі на неї чекав стрункий і далекозорий юнак Ацис. Він був одягнений в сизо-зелені шати. Але замріяного юнака підстеріг горбатий циклоп Поліфем і розчавив його гранітною скелею. З-під скелі раптово задзюрчало джерельце, утворилась річка, на смарагдових берегах якої зарясніли білі квіти.
    Не дочекавшись коханого, Галатея пішла провідати названу матір. Посейдон, почувши, що в його царстві з’явилась невідома красуня, прийшов познайомитись з нею. Бог запропонував їй бути помічницею – володаркою кількох морів, проте Галатея відмовилась. Образився і розгнівався кучеряво-сивий Посейдон і вирішив помститися. На дівчину, яка купалась в морі, звалився страшний дев’ятий вал. Неначе кришталева ваза розбилась Галатея на дрібні віртуальні частинки, які розлетілись в різні куточки світу. Ті, що полетіли догори, утворили Молочний Шлях і далекі Галактики, а ті, що впали на землю, проросли підсніжниками – рослинами з білосніжними, як тіло Галатеї, квітами та сизо-зеленими листочками, неначе одяг Ациса.
    Легенда стверджує, що ті, хто їх зриває, і ті, хто їх дарує, а також ті, хто їх продає і купує, ніколи не будуть щасливими в коханні. Правда це чи ні? Не відомо.

  • Семюель Батлер біографія

    Семюель Батлер біографія скорочено українською мовою англійського письменника, одного із класиків вікторіанської літератури викладена в цій статті.

    Семюель Батлер біографія

    Семюель Батлер народився 4 грудня 1835, Лангар, Ноттінгемшир в сім’ї священника

    Закінчив Кембриджський університет (1858). Захопився музикою і малюванням. Відмовившись від духовного сану та порвавши з батьком, в 1859-1864 роках жив в Новій Зеландії, розводив овець.

    Став гарячим прихильником дарвінізму, свої погляди виклав у дослідженні “Life and Habit” (1877). Повернувшись до Англії, зайнявся літературою і живописом, жив відлюдником. Подорожував по Італії і Сицилії. Виставляв картини в Королівській Академії у 1868-1876 роках, писав про італійське мистецтво. Ні літературного, ні художницької успіху не мав, хоча його прозу високо цінували Форстер і Шоу, а пізніше Джойс, Лоуренс, Олдос Хакслі, Моем, Джордж Оруелл.

    Його твір ” Едін ” ( Erewhon ) з’явився в 1872 році. У цій роботі Батлер висміює англійські соціальні та економічні несправедливості шляхом опису країни, в якій манери поведінки і закони суперечать один одному. Ця робота приносить авторові літературну славу.

    Твір “Повернення в Едін” було опубліковано в 1901 році.

    Згодом Батлер відкидає теорію еволюції Дарвіна, знаходячи її занадто механістичною. Потім Семюель детально викладає свою теорію в роботах “Еволюція стара і нова” (Evolution Old and New, 1879), “Несвідома пам’ять” (Unconscious Memory, 1880), “Удача або хитрість як головний спосіб органічних змін” ( Luck or Cunning as the Main Means of Organic modification, 1887).
    Батлер відомий також реалістичним романом “Шлях усякої плоті” (The Way of All Flesh), написаний у 1872-1885 і опублікований у 1903 році. У романі він оспорює вікторіанську модель життя, зокрема церковне середовище, в якому він був вихований.

    Помер письменник 18 червня 1902 року в Лондоні.

  • “Школа дружин” Мольєр

    Школа дружин (фр. L’Ecole des femmes ) – пятиактная театральна комедія Мольєра У віршах, прем’єра пройшла в театрі Пале – Рояль 26 грудня 1662 року. Присвячена Генрієті Англійській, дружині герцога Орлеанського, офіційного покровителя трупи.

    “Школа дружин” головні герої

      Арнольф, інакше званий паном де ла Суш. Агнеса, безневинна молода дівчина, вихованка Арнольфа. Орас, коханий Агнеси. Ален, селянин, слуга Арнольфа. Жоржетта, селянка, служниця Арнольфа. Крізальд, друг Арнольфа. Енрік, зять Крізальда. Оронт, батько Ораса і близький друг Арнольфа. Нотаріус

    “Школа дружин” скорочено

    Арнольф, тільки-но змінивший своє ім’я, на більш аристократичне, “пан Ла Суш”, – людина середнього віку, бажаючий укласти щасливий шлюб. Однак його переслідує страх бути обдуреним дружиною. Тому він вирішив одружитися на своїй простодушнії підопічній Агнесі, яка була взята із селянської родини і виховувалася в монастирі, не знаючи світу. Він розкриває свої плани другу Крізальду, який не поділяє його поглядів на виховання майбутньої дружини. Потім Арнольф зустрічає Ораса, сина одного зі своїх друзів, Оронта. Орас закохується в Агнесу з першого погляду і по секрету розповідає про це Арнольфу, не знаючи, що той і є опікун дівчини – “пан Ла Суш”. Орас висміює “пана Ла Суша “, який тримає Агнесу в ізоляції від світу.

    Арнольф розпитує Агнесу, щоб дізнатися, що саме сталося під час її зустрічі з Орасом. Розповідь дівчини його переконує: її честь не була зачеплена. Арнольф переконує дівчину укласти шлюб. Агнеса, вважаючи, що мова йде про шлюб з Орасом, згодна. Однак Арнольф поспішає повідомити їй, що майбутній чоловік – він сам.
    Орас при зустрічі з Арнольфом розповідає про чергову спробу побачитися з Агнесою: слуги не відкрили йому двері, Агнеса кинула в нього камінь, але разом з каменем Орас отримав від дівчини любовний лист. Арнольф ревнує, він розуміє, що закоханий в Агнесу і готовий боротися за неї до кінця.

    Арнольф знову зустрічає Ораса, який розповідає, що йому вдалося проникнути в будинок Агнеси, але незабаром з’явився пан Ля Суш, і дівчина сховала Ораса в шафу. Орас повідомляє Арнольфу, що ввечері він зробить ще одну спробу. Арнольф наказує своїм слугам побити порушника палицями.
    Орас знову зустрічає Арнольфа: він зазнав невдачі, слуги побили його, і він прикинувся мертвим, щоб не бути побитим. Але Агнеса втекла з ним. Орас, все ще перебуваючи в невіданні, ким доводиться Арнольф дівчині, просить його прихистити на час Агнесу. Арнольф переміг: він повернув собі Агнесу, він розповідає їй про свою любов, проте дівчина до нього залишається байдужою.

    З’являється Оронт, батько Ораса, він хоче одружити сина на дочці свого друга Енріке, який повернувся з Америки після тривалого перебування там. Орас просить Арнольфа клопотати за себе перед батьком, проте Арнольф повідомляє, що він і є пан Ла Суш, і переконує Оронта не поступатися синові. Але виявляється, що Агнеса – дочка Енріке; закохані можуть вступити в шлюб, на превеликий жаль екс – наставника.

  • “Ромео і Джульєтта” скорочено

    Ромео і Джульєтта читати скорочено на українській мові можна за 5 хвилин.

    “Ромео і Джульєтта” скорочено

    Шекспір??починає трагедію з прологу, де описує використаний ним бродячий сюжет епохи італійського Ренесансу:

    Однаково шляхетні дві сім'ї В Вероні пишній, де проходить дія, Збували в ворожнечі дні свої. Аж враз кривава скоїлась подія. Коханців двоє щирих, запальних Ворожі ті утроби породили; Нещастя сталося у сім'ях тих,- Вони одвічні звади припинили. Життя коротке і сумну любов, Трагічну смерть, що потрясла родини, Як змила ту ненависть чиста кров, Ми вам покажемо за дві години. Даруйте нам недоліки пера, Всі хиби виправить старанна гра.

    Дія трагедії охоплює п’ять днів одного тижня, протягом яких відбувається фатальна низка подій.

    Перший акт починається з бійки слуг, які належать до двох ворогуючих сімей – Монтеккі і Капулетті. До слуг швидко приєднуються знатні представники двох будинків, а потім і самі їх голови. Городянам, втомленим від ворожнечі, ледве вдається розняти забіяк. Нарешті прибуває верховний правитель Верони – князь, який наказує припинити зіткнення під страхом смерті і сердито видаляється. На площі з’являється Ромео, син Монтеккі. Він закоханий і страждає. Предмет його нерозділеної пристрасті – неприступна красуня Розалін. У розмові з приятелем Бенволіо він ділиться своїми переживаннями. Бенволіо добродушно радить звернути погляд на інших дівчат і посміюється над запереченнями Ромео. У цей час Капулетті завдає візит родич князя граф Паріс, який просить руки єдиної дочки господарів. Джульєтті ще не виповнилося й чотирнадцяти, але батько погоджується на пропозицію. Паріс знатний, багатий, красивий, і про кращого нареченого не можна мріяти. Капулетті запрошує Паріса на щорічний бал, який вони дають у цей вечір. Господиня відправляється в покої дочки, щоб попередити Джульєтту про сватання. Втрьох – Джульєтта, мати і годувальниця, що виростила дівчинку жваво обговорюють новину. Джульєтта поки безтурботна і слухняна батьківської волі. На пишний бал-карнавал в будинку Капулетті під масками проникають кілька молодих людей з ворожого табору, в тому числі Бенволіо, Меркуціо і Ромео. Всі вони гарячі, гострі на язик і шукають пригод. Особливо глузливий і красномовний Меркуціо – найближчий друг Ромео. Сам Ромео охоплений на порозі будинку Капулетті дивною тривогою. У штовханині балу, серед випадкових фраз, якими обмінюються господарі, гості та слуги, погляди Ромео і Джульєтти вперше перетинаються, і, подібно сліпучої блискавки, їх вражає любов.
    Брат Джульєтти Тибальд чує ці слова і хапається за шпагу, але його зупиняють. Джульєтта дізнається, що Ромео – син ворога.
    Ромео ховається в саду Капулетті, приходить до балкону Джульєтти. Розмова двох закоханих починається з боязких вигуків і питань, а закінчується клятвою в любові і рішенням негайно з’єднати свої долі. Повіреними закоханих стають чернець брат Лоренцо, духівник Ромео, і годувальниця, повірниця Джульєтти. Лоренцо погоджується таємно повінчати їх – він сподівається, що союз юних Монтеккі і Капулетті послужить миру між двома сім’ями. У келії брата Лоренцо здійснюється обряд одруження. Закохані переповнені щастям. Але щастя швидко проходить. Ромео стикається з Тибальдом. Меркуціо, друг Ромео, втручається в сутичку, і Тибальд смертельно ранить його, після чого ховається. Останні слова Меркуціо: “Чума візьми сімейства ваші обидва!”
    Ромео приголомшений. Він втратив кращого друга і розуміє, що той загинув через нього, що Меркуціо був відданий йому, Ромео, коли захищав його честь… “Завдяки тобі, Джульєтта, стаю я занадто м’який…” – бурмоче Ромео в пориві каяття, гіркоти і люті. В цю мить на площі знову з’являється Тибальд. Оголивши шпагу, Ромео налітає на нього в гніві. Через кілька секунд Тибальд падає мертвим. Бенволіо каже, що смерть Тибальда на поєдинку буде розцінена як вбивство і Ромео загрожує страта. Ромео йде, пригнічений всім що відбувалося, а площа заповнюють обуреними городянами. Після пояснень Бенволіо князь виносить вирок: відтепер Ромео засуджений на вигнання, в іншому випадку його чекає смерть. Джульєтта дізнається про страшну новину від годувальниці. Серце її стискається від смертної туги. Уболіваючи про загибель брата, вона тим не менш непохитна у виправданні Ромео. Ромео в цей час вислуховує поради брата Лоренцо: той переконує юнака сховатися, підкорившись закону, поки йому не буде даровано прощення. Ромео в розпачі, вигнання для нього – та ж смерть. Він знемагає від туги за Джульєттою. Лише кілька годин вдається провести їм разом, коли вночі він потай пробирається в її кімнату. Вранці Ромео йде, залишаючи Джульєтту в сльозах.
    Ввійшла в спальню дочки леді Калулетті і застає Джульєтту в сльозах, яка пояснює це горем через смерть Тибальда. Батьки вирішили повінчати Джульєтту з графом Парісом, який на цьому наполягає. Джульєтта в розпачі звертається до брата Лоренцо. Той пропонує Джульєтті прийняти чудодійний розчин, після чого вона на кілька годин зануриться в подібний до смерті стан. Лоренцо ж повідомить про це Ромео, той забере Джульєтту зі склепу, і вони зможуть зникнути.
    Джульєтта здійснює цей план, і будинок її наповнюється сум’яттям і жахом:
    Джульєтта померла! Вона померла!
    Ромео тим часом перебуває в Мантуї. Він бачить сон. Ромео чекає звісток від Лоренцо, але замість цього з сумною новиною про смерть Джульєтти з’являється слуга Ромео. Ромео в горі купує отруту в аптекаря і мчить назад, до коханої.
    Остання сцена відбувається в гробниці родини Калулетті. Тут, поруч із Тибальдом, тільки що поклали в усипальницю мертву Джульєтту. Затримався біля труни нареченої Паріс і закидає Джульєтту квітами. Почувши кроки, він ховається. З’являється Ромео зі слугою. Паріс загрожує Ромео арештом і стратою.
    Починається поєдинок, Паріс гине. Ромео нарешті залишається один перед труною Джульєтти. Він вражений, що в труні вона виглядає, як жива, і так само прекрасна. Проклинаючи злі сили, що забрали це найдосконаліше із земних створінь, Ромео цілує Джульєтту в останній раз і зі словами “П’ю за тебе, любов!” Випиває отруту.
    Лоренцо встиг до пробудження Джульєтти, але Ромео він оживити не в силах. Джульєтта встромляє собі в груди кинджал.
    Входять в усипальницю дійові особи і знаходять мертвими Паріса і Ромео, а поряд з ними Джульєтту. Лоренцо повідав трагічну історію закоханих. Монтеккі і Капулетті, забувши про старі чвари, протягнули руки один одному, безутішно оплакуючи мертвих дітей. Вирішено було поставити на їх могилах по золотій статуї. Повість про Ромео і Джульєтту залишиться найсумнішою на світі…

  • “Міщанин-шляхтич” короткий зміст

    “Міщанин-шляхтич” короткий зміст не донесе всіх цікавих деталей пєси, тому краще читати твір повністю.

    Мольєр “Міщанин-шляхтич” короткий зміст

    Короткий зміст 1 дії “Міщанин-шляхтич”

    Вчителі музики та танців очікують пана Журдена. Він покликав їх обох, щоб прикрасити обід на честь однієї важливої ​​особи. Журден вирішив уподібнитися панам. Учителям подобається і оплата, і звернення господаря, але вони вважають, що йому не вистачає смаку. З деяких пір він намагається робити все так само, як і знатні панове. Домочадці також відчувають масу незручностей через його бажання неодмінно стати дворянином. Він замовляє собі халат, а слугам лівреї, щоб було, як у знатних будинках. Також Журден вирішив навчатися танцям і музиці.

    Короткий зміст 2 дії “Міщанин-шляхтич”

    Вчителі сваряться: кожен хоче довести, що тільки з його допомогою Журден досягне мети. Пошарпаний викладач філософії починає урок. Вони вирішують відкласти логіку та етику і перейти до правопису. Журден просить написати любовну записку одній дамі. У сорок років він з подивом дізнається, що є вірші, а є й проза. Кравець приносить пану новий костюм. Зшитий він, звичайно, за останньою модою. Журден зауважує, що одяг кравця зроблений з його ж матерії. Але підмайстри так перед ним “стеляться”, що пан розщедрився навіть на чайові.

    Короткий зміст 3 дії “Міщанин-шляхтич”

    Новий наряд викликає сміх у служниці Ніколь. Але Журдену все ж не терпиться прогулятися в ньому по місту. Дружина не в захваті від примх чоловіка. Вона вважає непотрібними трати на вчителів, не бачить пуття в його дружбі з дворянами, так як вони сприймають його лише як дійну корову. Але Журден її не слухає. Мало того, він таємно закоханий в маркізу Доримену, з якою його звів граф Дорант. І брильянт, і балет, і феєрверк, і обід – все це для неї. Коли пані Журден відправиться в гості до сестри, він планує прийняти маркізу у себе. Ніколь дещо підслухала і передала пані. Та нічого не помічала, так як її голова була зайнята донькою Люсіль. Дівчина посилає Ніколь до Клеонта сказати, що вона згодна вийти за нього заміж. Служниця не зволікає, так як сама закохана в його слугу і навіть сподівається, що їх весілля відбудуться в один день. Журден не дає згоду на шлюб дочки, так як Клеонт не шляхтич. Дружина, напоумляючи чоловіка, каже, що краще вибрати багатого і чесного зятя, чим жебрака дворянина, який потім ще стане і докоряти Люсіль тим, що вона не знатного роду. Але переконати Журдена практично неможливо. Тоді Ковьель пропонує пожартувати над ним.

    Короткий зміст 4 дії “Міщанин-шляхтич”

    До Журдена приходять Доримена і Дорант. Граф Дорант сам закоханий в маркізу і всі подарунки, розкішні прийоми приписував собі. Тому він вчить “друга”, що непристойно в суспільстві навіть натякати дамі про свої презенти і почуття. Раптово повертається пані Журден. Тепер вона розуміє, куди йшли гроші чоловіка. Вона дорікає Доранта в тому, що він йде на поводу у Журдена. Граф каже, що це він на все витратився. Ображена Доримена йде. Подружжя продовжує лаятися. В цей момент приходить Ковьель, переодягнений слуга Клеонта. Він представляється старим другом батька Журдена і повідомляє, що той був дворянином. Звичайно, міщанин на цей гачок попався. Він в захваті від того, що є спадковим дворянином, і поспішає всім оголосити цю новину. Крім того, виявилося, що зятем Журдена хоче стати син самого турецького султана. Тільки для цього новоявленому дворянину потрібно посвятити в “мамамуши”. Журдена непокоїть не майбутня церемонія, а впертість дочки. З’являються актори, переодягнені в турків, і сам Клеонт. Вони говорять на якійсь тарабарській мові, але міщанина це аніскільки не бентежить. Дорант на прохання Ковьеля бере участь в розіграші.

    Короткий зміст 5 дії “Міщанин-шляхтич”

    Дорант запрошує Доримену в будинок до Журдена подивитися кумедне видовище. Маркіза Доримена вирішує вийти за графа заміж, аби тільки зупинити його марнотратство. Приходить Клеонт, переодягнений в турка. Люсіль впізнає в ньому коханого і дає згоду на шлюб. Противиться тільки пані Журден. Всі подають їй знаки, але вона вперто їх не помічає. Тоді Ковьель відводить її в сторону і прямо говорить, що все підлаштовано. Послали за нотаріусом. Журден віддає в дружини Ковьелю (товмачеві) служницю Ніколь. Маркіза і граф мають намір скористатися послугами цього ж нотаріуса. Чекаючи його, всі дивляться балет.

  • “Сто років самотності” аналіз

    “Сто років самотності” аналіз роману Маркеса – тема, ідея, жанр, головні герої, проблематика розкриті в цій статті.

    “Сто років самотності” аналіз

    Сто років самотності вважається шедевром Габрієля Гарсія Маркеса, метафоричним описом історії Колумбії або Латинської Америки. Роман описує історію життя родини Буендіа та їхнього містечка Макондо впродовж ста років. Номер 17 у рейтингу “100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік”.

    “Сто років самотності” належить до напрямку магічного реалізму ( Ознаки магічного реалізму в романі “Сто років самотності” )

    Назва“Сто років самотності”
    АвторГабріель Гарсія Маркес
    Рік видання1967
    ЖанрРоман-міф, роман-притча, сімейна хроніка, інтелектуальний роман
    НагородиНобелівська премія
    Тема “Сто років самотності”Історія шести поколінь роду Буендіа (в алегоричному сенсі – історія розвитку свідомості людства від жадібного пізнання світу до перенасичення ним і відчуження від нього)
    Час і місце діїЧас – від середини ХІХ до середини ХХ ст. Жодних дат у творі немає, як і назви країни. Дія відбувається ніби поза часом і простором
    Проблематика “Сто років самотності”Самотність, відповідальність за свій вибір, роз’єднаність і солідарність, історична пам’ять, батьки й діти, кохання, сім’я
    Головні герої “Сто років самотності”Хосе Аркадіо й Урсула Буендіа, їх нащадки Хосе Аркадіо-молодший, Ауреліано (полковник Буендіа), Амаранта; Хосе Аркадіо (Аркадіо), Ауреліано Другий, Хосе Аркадіо Другий, Ремедіос Прекрасна; Меме, Хосе Аркадіо; Амаранта Урсула, Ауреліано Бабілонья та ін.

    Ідея роману Маркеса “Сто років самотності”

      · Заклик до гуманізму, працелюбності, любові до землі, моральної чистоти. · Утвердження думки про те, що не самотність, роз’єднаність, а солідарність урятує людство. · Відповідальність людини за свої вчинки, дії, вибір і перед сучасним йому суспільством, і перед майбутніми поколіннями. · Необхідність думати про наслідки неконтрольованого біологічного потягу. · Засудження жорстокості, воєн, ворожнечі, історичного безпам’ятства.

    Риси фантастичного, “магічного” і реального в романі “Сто років самотності”

    РеальнеФантастичне
    Мандри циган; бродячі циркові трупи; родинне життя Буендіа; громадянські війни, швидке поширення прогресу, технічних новинок; природа Латинської Америки; діяльність “бананових” та інших компаній, “бананові лихоманки” та ін.; боротьба за виживання серед дикої природи та ін.Старий циган, що зашифрував історію роду Буендіа й повернувся в їхній дім навіть після смерті, бо йому, “мабуть, там самотньо”; вік героїв – до 150 років (Урсула, Пілар); привиди в будинку; вознесіння Ремедіос Прекрасної; струмок крові, що тече від убитого сина до матері; кількість їжі, гостей та інші перебільшені можливості людей, їхні пригоди

    У романі “Сто років самотності” розповідається історія шести поколінь роду Буендіа, від початку до кінця, від кохання його засновників Урсули й Хосе Аркадіо Буендіа до виродження роду: народження дитини з поросячим хвостом. Це символ деградації людства через утрату ним спільності. Замкненість роду, відірваність від реального часу призводять до його самотності, а далі – до вимирання.

    Отже, одна з головних проблем твору – це проблема самотності. Доведіть це на прикладі образів твору.

    Хоча герої живуть у сім’ї, але кожен із них самотній. Наприклад, полковника Буендіа ще в дитинстві лікар визнав схильним до самотності, він нікому не довіряє, усіх підозрює, навіть відмежовується від людей. Закінчує своє життя засновник роду Хосе Аркадіо також самотньо: прив’язаним у дворі до каштана. Його вважають божевільним.

    Самотньою пішла в інший світ і мудра Урсула, вона так і не довірила нікому таємницю місцезнаходження скарбу.

    Хосе Аркадіо Буендіа говорить про Пруденсіо Агіляра: “Певно, йому дуже важко. Мабуть, він страшенно самотній”. Про Мелькіадеса: “Він справді побував на тому світі, але не витримав самотності й повернувся назад”. Про Амаранту: “Вона сподівалась мати його за сина, який розділив із нею самотність і пом’якшив страждання…”

    Про Хосе Аркадіо Другого і Ауреліано Другого: “…єдине, що збереглось у близнюків спільне, був самотній вигляд, властивий усій сім’ї”. Про Ребеку: “Надто багато років вона страждала і бідувала, завойовуючи собі привілеї самотності”. Про Маурісіо: “Він помер старим, у цілковитій самотності”.

    Самотність у Маркеса – це психологічний стан людини, її внутрішнє захворювання. Воно із середини підточує її фізичні та моральні сили і, урешті-решт, зводить у могилу. Це добре проявляється у другому поколінні сім’ї Буендіа. Вони всі замкнені в собі, відірвані від реального часу і саме це призводить їх спочатку до самотності, а потім – до вимирання. Автор неначе хоче сказати, що людина, сім’я, рід, якщо вони самотні, бездуховні, то приречені на самознищення.

  • Загадки про мишей

    Загадки про Мишку – прекрасний спосіб щоб розвити в дитини логічне мислення. Загадки про мишенят є прості (по контексту дуже легко здогадатися про кого мова), а є трохи складніші, над якими треба подумати. Загадки про мишку на українській мові у віршах та прозі зібрані в цій статті.

    Загадки про мишей

    Загадки про мишу

    Невеличка та сіренька
    В норці мешкаю тихенько.
    Уночі по хаті – нир,
    Я шукаю сало й сир.
    (Миша)

    Ніч…Злодюжки довгохвості
    До комори ходять в гості.
    Хвать торбинку із зерном –
    І в шпаринку шасть бігом.
    (Миші)

    У норі хатинку має
    хліб, сирочок полюбляє.
    По підлозі тишком-нишком
    Бігає сіренька… (Мишка)

    Загадки про мишку для дітей

    По зерні котилась і в дірку сховалась.

    Маленьке, сіреньке, а хвіст, як шило.

    Хвіст – як ниточка, саме – як калиточка, а очі – як сім’я.

    Якщо ви знаєте цікаві загадки про мишей для дітей та дорослих лишайте їх в коментарях.