Category: Література

Образи роману “Тигролови” Мужні, вони уособлюють український народ, який намагалися знищити протягом багатьох століть.

Герої роману “Тигролови”: Молодий український інженер-авіатор Григорій Многогрішний, родина Сірків – Денис Сірко, Сірчиха та їх діти Гриць та Наталка, майор НКВС Медвин.

Характеристика образів “Тигролови”

“Тигролови” образ Григорія Многогрішного

Григорій Многогрішний постає перед читачем сильною і незламною людиною від самого початку твору: за згадками ма­йора Медвина, він не зламався на допитах, які більше схожі були на якісь середньовічні тортури, втік із потягу, вижив у тайзі… У романі Григорій Многогрішний сам формулює своє життєве кредо: “Ліпше вмирати, біжу – чи, ніж жити, Гниючи!”

Головний герой роману “Тигролови” не тільки відчайдушний сміливець, але й мудра людина, здатна і до розмірковувань, і до глибокого почуття кохання, він багато розмірковує про долю України, постає людиною чуйною та пристрасною у почутті до Наталки.

“Тигролови” образ Наталки

Наталка – дівчина, у якій поєднуються рішучість, готовність до випробувань і водночас чуйність, чемність. На мою думку, Наталка – надзвичайно сильна людина, яка сильна й у роботі, й у стосунках із людьми.

“Тигролови” образ родини Сірків

Родина Сірків – узагальнений образ родини українців, які переселилися на Далекий Схід. Вони загартовані та рішучі, бережуть свої традиції, пам’ятають історію свого роду, живуть за моральними приписа­ми, що дали їм їхні діди-прадіди, які жили на Україні та козакували.

“Тигролови” образ потяга (ешалону)

Ешелон зображено у романі символічно в образі дракона, який летить. Найімовірніше, цим образом-символом Іван Багря­ний хотів підкреслити силу ідеологічної системи, яка має владу над жит­тям людей, використовує цю владу не на добро людям, а на їх винищення. Ешелон зображено в образі дракона ще й тому, що картина, коли чи не тисячі людей перевозять для ув’язнення невідомо за які гріхи, – картина не реальна, протиприродна, фантастична; дракон також є образом непри­родним, хоча й сильним, але його сила спрямована на зло. 1, крім того, дракон має бути переможеним, як цс завжди буває у легендах…

“Тигролови” образ Медвина

Майор Медвин є втіленням системи політв’язниць, енкаведист – ських катівень. Він постає людиною жорстокою, безсердечною, але добре усвідомлює, що Григорій Многогрішний сильніший за нього морально. Медвин згадує історію допитів Многогрішного, коли той не тільки не зі­знався в інкримінованих йому “злочинах”, але й жодного разу не попросив пощади, не виявив слабкості. Медвин мав силу замордувати Григорія до смерті фізичної, але не мав сили перемогти його морально.

Характеристика образів роману “Тигролови” допоможе зрозуміти внутрішній світ кожного героя.

Поезія “Заспів” Олександра Олеся – розповідає про язичницькі вірування наших пращурів, згадуються Дажбог, Стрибог, Перун, духи, хануни-водяники, мавки, лісовик, русалки та описується їхня діяльність на землі та на небі.

Олександр Олесь “Заспів”

Заспіваю вам не пісню

Про стару старовину,

Розкажу я вам не казку,

А бувальщину одну.

Розкажу вам про минуле,

Що вже мохом поросло,

Що, нащадками забуте,

За водою поплило.

Перед вами стародавні

Пройдуть хвилями часи,

Із могил до вас озвуться

Наших предків голоси.

Наших предків, що блукали

По страховищах-лісах,

Що з природою змагались

Тільки з вірою в серцях.

Ах, тоді була живою

Вся природа навкруги

І людину оточали

Духи – друзі й вороги.

У часи ті Бог великий

Не ховавсь в небесній млі,

А ycі боги родились

І вмирали на землі.

Рано вдосвіта на сході

Прокидавсь ясний Дажбог

І ходив-блукав до ночі

Синім степом без дорог.

По зелених пишних луках

Волос пас овець гладких,

Грів їх вовною м’якою,

Одганяв вовків від них.

Над дрімучими лісами,

По пустелі степовій

Бог Стрибог літав на крилах,

Грав на кобзі золотій.

Бог Перун на чорних хмарах

Вічно землю об’їздив,

Часом плакав, як дитина,

Часом сурмами будив.

Часом гнівом його серце

Наливалось, як огнем:

Левом він ревів з-під неба

І погрожував мечем.

А в річках жили русалки,

Хапуни-водяники,

Лісовик свистав у лісі,

І сміялися мавки.

Треба добре було знати

Душі всіх богів земних,

То коритись, то змагатись,

То просити ласки в них.

І змагалася людина,

І вперед невпинно йшла,

Де ясним промінням-цвітом

Дивна папороть цвіла…

…Заспіваю вам не пісню

Про стару старовину,

Розкажу я вам не казку,

А бувальщину одну.

Розкажу вам, як на горах

Славний Київ наш постав,

Як він жив і розвивався,

Як столицею він став…

Хто й коли у ньому княжив

І в який ходив поход,

Хто боровсь за Україну,

За державність, за народ.

Розкажу вам, як боролись

Наші прадіди колись,

Як за щастя України

Ріки крові розлились.

Розкажу, чому і досі

Чути стогони її

І чому так довго в хмарах

Сонце рідної землі…

Заспіваю вам не пісню

Про стару старовину,

Розкажу я вам не казку,

А бувальщину одну.

“Ведмежа Джонні” Ернест Сетон-Томпсон скорочено Ви можете згадати за 5 хвилин.

“Ведмежа Джонні” короткий зміст (переказ)

1

Джонні – кумедний маленький ведмедик, він жив зі своєю матір’ю Гремпі (Злюка) в Йеллоустонському парку, біля готелю. Він був слабким і кволим ведмежам, постійно скиглив і скаржився матері, а вона його з відчаєм оберігала від усіх, хто надумався наблизитися до нього. Також у парку жило багато інших ведмедів, які також отримали прізвиська, відповідні їм: Худий Джим, Снаффі (фиркаючий), Фетті (товстун), Близнюки.

2

Одного разу в цей парк-заповідник приїхав оповідач і вирішив поспостерігати за життям ведмедів. Він відправився на звалище, куди викидали сміття з готелю, і зарився в одній з куп зі сміттям. Там він побачив багато ведмедів, які приходили поласувати залишками їжі.

3

Потім з’явилася Гремпі з Джонні, вона розігнала всіх інших ведмедів, щоб не заважали Джонні. Джонні вилизував консервні банки, а в одній навіть застряг головою, але це його не зупиняло від вилизування нових бляшанок. В кінці трапези його живіт роздувся, як куля.

4

До звалища прийшов ведмідь грізлі і Джонні почав скиглити, щоб мати його прогнала. Гремпі вступила в не рівний бій, за що була побита. Вона залізла на дерево, на якому вже переховувався Джонні. Оповідач вирішив сфотографувати цю картину і його підстрахував пастух, який в цей момент проїжджав поруч. Потім Гремпі скористалася моментом і втекла в ліс. Грізлі тим часом заходився вилизувати банки, не звертаючи уваги ні на оповідача, ні на Джонні. Через деякий час Джонні втік у ліс за матір’ю.

5

Найбільше Джонні любив консерви зі сливами і коли на кухні готували пироги зі сливами, Джонні разом з матір’ю прийшли на ганок кухні. У той же час на ганку жила кішка, яка раніше ніколи не бачила ведмедів і не знала, які вони небезпечні. Кішка тільки народила кошенят і коли побачила, що наближаються тварини спробувала зупинити їх. Гремпі зупинилася, але після бурчання Джонні пішла на кішку. Кішка не довго думаючи, кинулася в атаку, вчепившись спочатку в ніс ведмедиці, а потім в спину. Гремпі відчула сильний біль, але не могла позбутися від ворога. Так тривало до тих пір, поки вона не вилізла на дерево, на якому вже сховався Джонні. Кішка вже боялася двох ведмедів і чекала їх біля дерева. Ведмеді злізли тільки тоді, коли кішку забрали.

6

Одного разу Гремпі і Джонні проходили повз кухні і молода дівчина-ірландка Нора вирішила прогнати тварин, думаючи, що це теляти. Гремпі втекла в ліс, пам’ятаючи історію з кішкою. А Джонні як завжди заліз на дерево, яке виявилося ліхтарним стовпом. Джонні посадили на ланцюг і Нора почала його опікати. Коли він спробував її вкусити, то перший раз у житті був побитий. Він “охолов” і він почав добре себе вести і більше не скиглити. Гремпі забула про сина і вже сама ходила на звалище.

Настала осінь і Джонні почав хворіти. Нора всіляко його лікувала і Джонні сильно прив’язався до неї, тепер його не прив’язували і він весь час проводив біля Нори. А перед закриттям готелі Джонні почав сильно кашляти, відмовився їсти, і коли Нора поклала його в кошик, він вже з нього не виліз.

АЛЬПУХАРА

(балада з поеми Конрад Валленрод)

Селище маврів 1 у тьмі, у руїні,
Гине їх люд в безпорадді;
Борються досі гренадські твердині,
Але чума у Гренаді 2.

Лиш в Альпухарі, залігши у шанці,
Б’ється загін Альманзора,-
Та обложили хоробрих іспанці,
Жде їх чи смерть, чи покора.

Вдосвіта сурми до бою заграли,
Битва гримить на світанні,
На мінаретах 3 хрести заблищали,-
Взято фортецю останню.

Сам Альманзор, як побачив, що сили
Більше нема в обороні,
Сміло прорвавшись крізь ворога стріли
Втік од страшної погоні.

Бенкет між трупів почався в іспанців
На альпухарських руїнах.
Здобич паюють, поділюють бранців,
П’ють, утопаючи в винах.

Раптом надвірна сторожа доносить:
Рицар, що ймення не знати,
З панством найстаршим побачення просить,
Пильне щось має сказати.

То Альманзор був, король мусульманський.
Кинувши сховок безпечний,
Сам оддається він в руки іспанські,
Раб їх і друг їх сердечний.

“Я до іспанського,- каже,- порогу
Став із уклоном глибоким,
Вашому буду молитися Богу,
Вірити вашим пророкам.

Хочу, щоб слава по світу настала,
Як мавританець побитий
Став переможцям своїм за васала,
Братом молодшим служити”.

Шану іспанці до сміливих мають.
Як Альманзора впізнали –
Вождь обійняв його, інші вітають,
Друга немовби стрічали.

Всіх Альманзор по черз обіймає,
Руки стискаючи гречно,
Та найміцніше вождя пригортає,
В губи цілує сердечно.

Раптом ослаб він, на камінь підлоги
Впав побліднілий з нестями,
Але чалму переможцю під ноги
Кволими стеле руками.

Глянув навкруг – всі дивуються дивом:
Синню взялись йому лиця,
Сміхом уста зазміїлись жахливим,
Сповнились кров’ю зіниці.

“Гляньте, гяури 4! Я гордий і радий,
Що відплатив вам одразу.
Я одурив вас: прийшов я з Гренади,
В дар вам принісши заразу.

Так! Поцілунком своїм вам у душу
Смертної влив я отрути.
Гляньте – у муках конати я мушу,-
Вам таких мук не минути!”

Руки вперед простягає завзятий,
Мовби стисканням смертельним
Хоче іспанців усіх закувати,
Сміхом сміється пекельним.

Вмер, сміючись.
Ще тремтіли повіки
Темних очей зледенілих.
Сміх той страшний залишився навіки

В рисах його помертвілих.
Прудко іспанці біжать, мов од кари!
Вслід їм – чума чорнокрила.
Жоден не вийшов із гір Альпухари,
Всіх моровиця скосила.

1 Маври – (в перекладі означає “темні”) умовна назва кількох племен. З VIII століття маврами називали арабів-мусульман, які захопили Піренейський півострів.

2 Гренада (або Гранада) – місто і провінція в Іспанії. У Гренаді досі збереглися залишки арабських укріплень.

3 Мінарет – висока вежа біля мечеті (мусульманського храму). З мечеті муедзин (служитель мечеті) скликає мусульман на молитву.

4 Гяурами мусульмани презирливо називали іновірців, у даному випадку – християн.

Переклад М. Рильського

Гумореска Павла Глазового “Як ми з кумом полювали” – розповідає про незвичайне полювання друзів.

Павла Глазового “Як ми зкумом полювали”

Ми із кумом полювати ідемо.
За плечима по рушниці несемо.
Кум говорить: – Вбити зайчика – не клас.
От би вовка тарарахнути хоч раз!
Тут він раптом заїкнувся і замовк.
Бачим – суне по дорозі сірий вовк.
Я приклався, кум приклався – тільки р-раз!
Кум – лівіше, я – правіше… Тьху на нас!
Вовк помчався по долині, по горі
Та й сховався біля яру у норі.
Ми із кумом над норою сидимо
І нараду виробничу ведемо.
– Лізь у нору,- тихо кумові кажу.-
Схопиш вовка, я тягти допоможу.-
Кум хитрує: – Я б з охотою поліз,
Та боюся – він хапне мене за ніс.
А без носа як на світі проживеш?
Не понюхаєш нічого і не чхнеш…
– Що ж,- кажу,- тоді полізу, значить, я…
Вовчу шубу жінка матиме моя.
Лізу в нору, бачу – світяться вогні.
То очима вовк підсвічує мені.
Він гарчить, і я по-вовчому гарчу.
Лізу глибше і рушницю волочу.
Тут двостволка випадково як пальне!
Оглушило громом вовка і мене.
Сидимо ми разом з вовком у диму.
Мені важко, та нелегко і йому.
Кум у мене теж відважний чоловік.
– Відповзи,- кричить знадвору,- трохи вбік!
Підбери плече і руку під стіну,
Я прицілюся гарненько та пальну! –
Він рушницю глибше в нору просува.
– Де там вовкова,- питає,- голова? –
Та як гахне, як торохне із обох!
Дріб ударив перед носом, як горох.
Кум гукає: – Амба вовкові! Бери! –
Я незчувся як і вилетів з нори.
А за мною вовк на волю як стрибне!
Став і дума: їсти кума чи мене?
Я прикладом по зубах його – торох!
Вовк зігнувся, похитнувся, впав та й здох…
З шкури вовчої пошили ми шапки –
І страшні тепер ми з кумом, як вовки.

Гумореска Павла Глазового “Батькова наука” – не лише смішна та весела, а й деякою мірою повчальна. Адже дуже часто самі батьки подають приклад дітям, а тоді дивуються з їх поведінки. А діти як губка – вбирають в себе і погане і хороше, тому потрібно добре подумати перш ніж вчити чомусь своїх дітей, і спершу повчитись самим батькам.

Гумореска Глазового “Батькова наука”

Водить батько зоопарком хлопчика малого.
– Ти ж уважно придивляйся,- поучає строго.-
Он двогорбий верблюдяра, корабель пустині.
Бач, у нього, дармоїда, два горби на спині.
Він до їжі як дорветься, то вже не зіває:
Сам по горло нажереться і в горби напхає.
О, дивися! Встав на ноги, до бар’єра суне…
Можеш, синку, дулю дати. Ось побачиш, плюне.
А хлопчина рад старатись! Роздражнив тварину,
Тицьнув дулю й заховався батькові за спину.
Як крутнеться та як плюне бісова худоба!
Заліпило батьку очі, заплювало лоба.
Батько хлопця смик за вухо, потім за волосся.
– Ну яке ж ти стерво,- каже,- в коготи вдалося?

Гумореска “Батькова наука” – одна з багатьох гарних гуморесок Павла Глазового, одного з найпопулярніших українських гумористів.

Вулф В. “Місіс Деллоуей” головні герої та їх коротка характеристика викладена в цій статті.

“Місіс Деллоуей” – четвертий роман англійської письменниці Вірджинії Вулф, опублікований в 1925 році. Оповідає про один день вигаданої героїні Кларисси Деллоуей, світської жінки пост-військової Англії. Один з найвідоміших романів письменниці.

“Місіс Деллоуей” головні герої

Кларисса Деллоуей – головна героїня роману. Дружина Річарда і мати Елізабет. Протягом оповіді займається організацією вечірнього прийому.

Річард Деллоуей – чоловік Кларисси, захоплений своєю роботою в уряді.

Елізабет Деллоуей – сімнадцятирічна дочка Кларисси і Річарда. Вона виглядає трохи по-східному, стримана, релігійна, захоплюється політикою і історією.

Септімус Уоррен Сміт – тридцятирічний ветеран Першої світової війни, страждає від галюцинацій, пов’язаних з його загиблим другом і командиром Евансом, страждає сильним нервовим розладом. Одружений на Лукреції.

Лукреція Сміт – дружина Септимуса. Народилася в Італії, після заміжжя переїхала до Англії, де страждає від захворювання чоловіка і нудьгує по залишеному будинку і сім’ї.

Саллі Сетон – дівчина, в яку була закохана Кларисса. Вона провела багато часу з сім’єю Кларисси в молодості, але потім вийшла заміж і народила п’ятьох дітей і стала рідко з ними бачитися.

Х’ю Уітберд – пихатий друг Кларисси. Стурбований своїм соціальним становищем. Має невизначену посаду при дворі, хоча вважає себе цінним членом аристократії.

Пітер Уолш – старий друг Кларисси, одного разу запропонував їй свою руку і серце, але отримав відмову. Довгий час провів в Індії. Один з гостей на вечірці.

Сер Вільям Бредшоу – відомий і шанований психіатр, до якого звернувся Септімус.

Міс Кілман – вчителька історії Елізабет. Отримала гарну освіту, але з початком війни втратила роботу, так як має німецьке коріння. У неї взаємна неприязнь з Клариссою, але вона любить проводити час з Елізабет.

“Таємниця козацького скарбу” Андрій Кокотюка скорочено читати Ви можете за 20 хвилин.

“Таємниця козацького скарбу” короткий зміст

Розділ 1

У якому наші герої тікають з усіх ніг

Данило Лановий разом зі своїм другом Богданом Майстренко приїздять у невелике містечко до бабусі Даньки і йдуть по рибу. Дорогою вони зустрічають 6 місцевих хлопців, на чолі з розбишакою Льонькою Гайдамака. Льонка ламає їм одну з вудок і каже, що в них треба просити дозволу на рибалку, так як вони банда. Бодя хапає Льонку за руку і прийомом кидає на землю. Друзі

Тікають, а банда мчить за ними.

Розділ 2

У якому ми дізнаємося, як приборкати страуса

Тікаючи від погоні, друзі забігають в кущі, де сидів страус. Страус б’є дзьобом Бодю і друзі вже тікають від птаха і біжать назустріч банді. Та коли банда бачить страуса також починають тікати. Всі діти забігають у річку, а страус походжає берегом. Льонька розповідає, що це місцевий страус і звати його Футбол. Потім він кличе місцеву дівчинку Галку, яка кидає страусові м’яча і Футбол забуває про хлопців. Коли всі вилазять з води, Бодю і Даньку оточують.

Розділ 3

У якому пояснюється, звідки на Полтавщині страуси

Льонька з його ватагою розповідають, що колись страус втік від фермера і тепер прибився до Галки і слухає тільки її, також він дуже не любить коли його кажуть “ціп-ціп”. Потім знайомить зі своєю ватагою: Валера, він же – Гоблін Два (батько місцевий міліціонер, якого звуть всі Гобліном), Петро Рудий, Юрко Космонавт, Юрко на прізвисько Простий, Олег Князь і Ігор Харитоненко на прізвисько Харитон.

Розділ 4

Коротенький, бо досить того, що в ньому вперше згадують про будинок з привидами

Банда пропонує заслужити їх повагу, та для цього друзям потрібно просидіти годину вночі у старому місцевому будинку з привидами. Хлопці погоджуються і домовляються піти туди наступної ночі.

Розділ 5

Довгий, бо в ньому ви дізнаєтесь, як зійшлися Розум і Сила

Данило Лановий був типовим “книжковим” хлопчиком, багато читав, вчився у спецшколі, в комп’ютерні ірги не грав, мав у школі прізвисько Знайка. Та зовсім не дружив з фізкультурою. На противагу від Данила, його ровесник Богдан був дуже сильний і спритний, та з навчанням у нього були одні проблеми. Він якось зв’язався зі старшими хлопцями і відбирав мобільники та гроші у таких як Данька. Та потрапив до міліції і вирішив більше не товаришувати зі старими знайомими. Та його спіткала доля його жертв, його перестріли і запропонували або повернутися до них, або його будуть щодня ловити і бити. От саме в цей вечір його врятував Данька. Даня взяв у знайомого чорного дога і підійшов до хлопців поцікавитись, що вони хочуть від його “друга”. Більше Бодю ніхто не чіпав. Пройшов деякий час і вже Богдан урятував Даньку, коли той випадково зачинив двері квартири, у якій на плиті грівся суп. Бодя заліз через вікно і відкрив двері. Спочатку батьки були проти цієї дружби та потім погодилися і тепер вони стали найкращими друзями і тому Даня взяв Бодю з собою до бабусі.

Розділ 6

З якого ви дізнаєтеся, що серед білого дня в будинку привидів можна злякатися живого птаха

Даня каже, що привидів не існує і пропонує спочатку сходити до будинку вдень. Будинок належав козацькому полковнику Лиховію, та його вигнала цариця Катерина і потім тут ніхто не жив. Хлопці залізли у дім через вікно, обстежили його та піднялись на горище. Коли ж хотіли вилізти з дому, побачили Футбола, який кружляв навколо дому.

Розділ 7

У якому Богдан Майстренко призначає Галці побачення, а Льонька Гайдамака кепкує з Данька Ланового

Разом з Футболом тут була Галка, Богдан розповідає їй, чого вони прийшли сюди, а Галка каже, як до неї прибився страус. Бодя запрошує Галку наступного прийти і почути, як він пробуде вночі у домі. Вона погодилась і пішла грати у футбол зі страусом. Данька також виліз з будинку і сказав, що вночі сюди не прийде. Бодя зустрівся з Льонькою і сказав, що піде сам.

Розділ 8

У якому Данько Лановий кепкує з Льоньки Гайдамаки

Об одинадцятій вечора Богдан пішов до будинку, там його вже чекала банда. Вони стали навкруги дому, щоб він не міг вистрибнути раніш ніж пройде година. Коли Богдан був у домі Льонька натягнув простирадло, заліз до будинку і хотів налякати Богдана, та до нього самого почало щось страхітливе наближатися і він вибіг криками з будинку. Другим привидом виявився Данька, який ще ввечері сюди прийшов і заховався, так як здогадався, що їх будуть лякати. Після цього банда і друзі остаточно помирились і потиснули руки.

Розділ 9

У якому двоє друзів готові посваритися через букет ромашок

Ранком Богдан тихенько встав і пішов на зустріч з Галею, дорогою він нарвав їй букет ромашок. Коли ж почув кроки біля будинку, то вирішив, що це підходила Галка і обсипав ромашками. Але це виявився Данька, який також прийшов на зустріч з Галкою і з букетом ромашок. Поки вони майже посварились, прийшла Галка, яка з них посміялась, а потім усі почули ще кроки біля будинку.

Розділ 10

У якому підслуховується незрозуміла, але таємна розмова і вперше згадується Золота булава

До будинку зайшло двоє чоловіків і обговорювали пошуки золотої булави, яка мала десь тут бути. З розмови діти зрозуміли, що є якась загадка-шифр, яку дядьки не можуть розгадати і не довіряють один одному.

Розділ 11

У якому Галка зізнається, що боїться людожера

Галка розповідає, що то були за дядьки: місцевий антикварний бізнесмен Сашко Немировський і приїжджий на прізвисько Туман, який постійно ходить у чорному і Галка його дуже боїться. Дити вирішують слідкувати за чоловіками, щоб зрозуміти, що ті замислили. Галку відправляють додому, щоб її страус їх не видав.

Розділ 12

У якому всі за всіма стежать

Данька і Бодя стежать за Немировським, який був вдома, а потім гуляв містом. Також діти помічають Тумана, який також слідкував за Немирівським. А потім вони побачили Футбола, який побіг за ними і знов загнав їх у воду. За ними стежила Галка. Вона запропонувала потоваришуватися хлопцям зі страусом, осідлавши його, як колись зробила вона.

Розділ 13

У якому відбувається велике страусяче родео

Спочатку страус скинув Даньку, а Боді взагалі не дав спробувати. Та потім Данька стрибнувши на плечі Боді, перестрибнув на Футбола і нарешті осідлав його. Бодя потім взяв м’яч і почав грати з Футболом і також його осідлав.

Розділ 14

У якому наші герої б’ють вікна

Хлопці вирішують вночі продовжити стеження і взявши вудки для конспірації пішли до будинку Немировського. Там вони побачили Тумана, який заліз до нього в дім і щоб сповістити хазяїна, що у нього злодій, почали бити камінням вікна. Туман втік з будинку, а їх схопив сусід і привів до Немировського.

Розділ 15

У якому друзям щиро дякують за хуліганство

Хлопців заводять до будинку Немировського, де вони розповідають, що трапилось. Немировський дякує їм за допомогу, а коли йде зателефонувати в міліцію, Данько машинально кладе аркуш паперу зі столу у свою кишеню. Їх відпускають.

Розділ 16

У якому наші герої читають вірші

Зранку Даня згадав про аркуш паперу в кишені і хлопці почали його розглядати. На ньому був написаний вірш-загадка, який залишив полковник Лиховій і який мав привести до скарбу. Бабуся порадила сходити до сторожа музею Гайдамаки (дід Льоньки Гайдамаки), який добре знає історію маєтку. Хлопці вирішують піти до нього, але Галці поки що нічого не казати.

Розділ 17

У якому говорить про козацький скарб і згадують Золоту булава

Данька і Бодя знайшли Льоньку і попросили його відвести їх до свого діда. Дід їм розповів історію життя козацького полковника Лиховія, як він був бранцем у турків, як навчився там грати у шахи і виграв собі свободу, як йому подарували булаву із чистого золота, як один з синів його зрадив і як полковник наказав його, сховавши його спадок, булаву і гроші, і давши лише вірш-загадку, де його шукати.

Розділ 18

У якому наші герої шукають короля

Перечитуючи вірш, хлопці вирішують знайти короля, про якого йдеться у вірші. Вони йдуть до будинку, бачать залишки корони над входом і починають обстежувати будинок. Та чують кроки Тумана і ховаються.

Розділ 19

У якому Данило з Богданом бачать справжній пістолет

Немировський зустрічається з Туманом у будинку і погрожує тому за те, що заліз до його будинку і вкрав вірш. Та Туман дістає пістолет і погрожує вбити його. Вони домовляються знов об’єднати сили у пошуках скарбу. Коли чоловіки пішли, до будинку приходить Галка і зустрічається з хлопцями.

Розділ 20

У якому сварка з Галкою і поява дядька Семена псують друзям життя

Галка каже, що ображається на хлопців, так як вони все роблять без неї і іде від них. Вдома Бодю і Даню чекав інший сюрприз, бабуся мусила їхати лікувати хвору сестру, а з ними мав залишитись дядька Даньки Семен. Він приїхав на декілька днів. Данька його терпіти не міг, так як він постійно намагався повчати дітей і вважав, що саме читання “розумних книг” робить людину розумною, хоча сам не вмів гарно говорити.

Розділ 21

Який змусить вас щиро співчувати нашим героям

Дядько Семен сказав, що пригодницькі книги нічого доброму не навчають, тому дав хлопцям по зошиту та книги Платона та Ціцерона. Він наказав їм їх читати та виписувати мудрі думки. Так пройшло два дні і хлопці нічого не могли вдіяти.

Розділ 22

У якому друзі нарешті розуміють, яким ще способом можна читати вірші

Наступного дня дядько Семену поїхав, а хлопці нарешті розгадали вірш. З перших літер вірша вийшло “ПІДВАЛ МАЄТОК”. Щоб їх не запідозрив дядько вони виконали усю роботу по дому.

Розділ 23

У якому є глупа ніч, темний підвал і чергове розчарування

Вночі хлопці беруть ліхтарик, сірники і лопату і ідуть до маєтку. Там вони знаходять підвал, але у ньому вже багато раз було все перекопано.

Розділ 24

У якому знаходиться підказка, якої ніхто знайти не міг

Хлопці розуміють, що скарб не в землі і продивляються стіна. На одній з них вони знаходять літери з цифрами і Даня здогадується, що це положення шахів на дошці, так як Лиховій був гарним гравцем у шахи. Вони вибираються з маєтку і йдуть додому, забувши лопату біля маєтку.

Розділ 25

У якому нарешті стає зрозуміло, що означає “під королем”

Вдома вони дістали і розставили шахи згідно найдених цифр і літер, потім дограли партію і поставили пат чорному королю. Бодя порівняв дошку шахів з картою і вони зрозуміли, що скарб має бути у квадраті під чорним королем. Вони вирішили знову піти до діда Гайдамаки за порадою.

Розділ 26

У якому друзі миряться з Галкою, а до скарбу лишається один крок

Хлопці йдуть до Галки і розповідають, що вони взнали. Вони всі разом йдуть до діда Гайдамаки і той копіює їм музейну карту, що зосталась від полковника Лиховія.

Розділ 27

У якому друзі знову щось задумали

Хлопці приходять додому, за допомогою лінійки і олівця поділяють карту на квадрати, на зразок шахової дошки, і знаходять місце біля річки, де має бути закопаний скарб. Потім їм дістається від дядька Семена, так як вони за день не зробили домашнє завдання. Та вони вигадують як спекатись дядька наступного дня і Бодя вночі кудись іде.

Розділ 28

У якому страус не прізвисько Футбол доводить, що він не курка

Наступного дня до будинку хлопців приходить Футбол і вони просять дядька його спекатись. Дядько Семен каже ненависне Футболові “ціп-ціп” і Футбол біжить за ним і ганяється містом. Вигадка хлопців з Футболом вдалась і вони разом з Галкою ідуть по скарб, прихопивши з собою ломик і мішок, а свою лопату підбирають біля маєтку Лиховія.

Розділ 29

У якому нарешті розгадано таємницю козацького скарбу

Коли друзі приходять на потрібний їм квадрат на карті, то помічають самотню могилу посеред поля. Вони починають її обкопувати.

Розділ 30

У якому наші герої опиняються у безвихідному становищі

Дітей помічає Льонька з ватагою і вимагає пояснити, що вони тут роблять. Та перш ніж друзі щось сказали приїжджає машина з Немирівським і Туманом, які весь час слідкували за друзями і вже давно здогадались, що вони також шукали скарб. Чоловіки копають могилу і наштовхуються на підземний льох. Немирівський лізе туди і дістає діжку зі скарбом. Та перш ніж він виліз звідти Туман дістає пістолет і примушує його там зостатись. Також погрожуючи пістолетом він змушує спуститись у льох Бодю і Даню, всі інші діти тікають. Туман закриває льох кам’яною кришкою і йде.

Розділ 31

У якому є запізніла покаянна сповідь і чудесний порятунок

Перебуваючи у льосі, Немировський жалкує, що зв’язався з Туманом і розповідає все хлопцям. Повертається Льонька зі своєю бандою і рятують їх. Льонька каже, що Космонавт і Простий зараз стежать за Туманом.

Розділ 32

У якому всі дізнаються, хто ж був головним злодієм

Космонавт і Простий телефонують і кажуть, що Туман і ще один чоловік біля маєтку Лиховія. Немировський з хлопцями мчить туди машиною. Там Льонька, його банда і Немировський ловлять Тумана. Другим чоловіком виявився дядько Семен, він бере діжку і тікає з нею. Його переслідують Бодя, Даня, Галка і Футбол і заганяють у річку, куди дядько викидає діжку.

Розділ 33

У якому всі отримують по заслугах

Тумана і дядька Семена бере під варту міліція, Льонька Гайдамака дістає з води діжку. Всі приходять в музей до діда Гайдамаки і діти розбивають діжку. Там були старовинні монети і золота булава. Наступного дня приїхали кореспонденти і всі стали знаменитими. Далі приїхав Даньки тато з товаришем, який запросив усіх дітей на місяць відпочинку в Карпати. Льонька Гайдамака запропонував всю винагороду за знайдений скарб вкласти у відновлення маєтку Лиховія і всі його підтримали.

А далі був футбольний матч між Льонькиною ватагою з одної сторони та Боді, Дані, тато Дані, товариш тата і страус Футбол з іншої. Ватага програла з рахунком 11:0. По закінчені матчу Данька каже Галці, що добре, що вони їдуть в Карпати, адже їм треба ще відшукати там скарби опришків…

“Таємниця козацького скарбу” переказ Ви можете доповнити улюбленими цитатами, своїми враженнями від прочитаного твору.

Генрі Лонгфелло “Пісня про Гайявату” аналіз

Жанр. Лонгфелло творчо переосмислив давні перекази, наситив новими образами, символами, опоетизував. І його поема – це Поетичний переказ індіанських міфів, самостійний літературний твір, який слугує даниною пам’яті предків, написаний з метою збереження тієї “золотої нитки”, що зв’язує різні покоління.

Головна думка поеми – заклик до єднання і припинення племінних чвар.

Національні традиції та звичаї. Розфарбовування індіанців у яскраві фарби перед боєм; традицію викурювати люльку згоди на знак установлення миру. Опис індіанських звичаїв, традицій, одягу вносить у текст поеми неповторний національний колорит.

Образ Великого Духа Гітчі-Маніту. За віруваннями індіанців, він створив усе живе на землі й послав до людей Гайавату, ім’я якого означає “пророк”, “учитель”. Мета Гітчі-Маніту – припинити сварки. Він не тільки виконує місію миротворця, а ще і вчить людей жити у мирі Епітети: могучий, милосердний; гіперболи: проводить путь річці, одламав рукою камінь, від подиху гойдаються віти. Головні риси характеру Гітчі-Маніту: розум, мудрість, урівноваженість, гуманізм, сила, мужність. Прийом протиставлення (контрасту), або антитези. Сила – безсилля, згода – ворожнеча, мудрий творець – нерозумні діти. Антитеза дає можливість підкреслити спокій, розум Гітчі-Маніту і войовничість, агресивність індіанців.

Вислів “люлька згоди” , “викурити люльку згоди” – означає помиритися, укласти мир. Слугує визначенням миру, дружби, злагоди у стосунках між людьми.

Образ Гайавати в індіанській міфології У роботі над поемою Лонгфелло спирався на індіанські міфи про Гайавату. Він писав: “Гайавата – людина дивного походження. Він був посланим до індіанців, щоб розчистити їхні річки, ліси і риболовні місця, навчити народи займатися мирний ремеслом. У різних племен ця людина була відома під різними іменами: Тісвавоп, Свіаво, Тапавозо, Тачепауиадоп, Гайавата, що означає пророк, учитель. У цей старий переказ я вплів й інші цікаві індіанські легенди… Описувані події відбуваються в країні оджібвеїв, на південному березі Верхнього Озера, між Мальовничими Скелями і Великими Пісками”.

Гайавата як реальна особистість

За твердженням учених, Гайавата – історична фігура. Він жив у XVI ст., був вождем племені онондагів і залишився в пам’яті нащадків завдяки тому, що піклувався про щастя, мир та процвітання індіанських народів. З його ім’ям пов’язують створення Ліги ірокезьких племен, основним завданням якої було встановлення миру на американському континенті. Ліга об’єднувала п’ять племен. Відомо також, що на раді звучав гімн, що починався словами: “Ми прийшли, щоб привітати Мир і подякувати йому”.

Головному героєві поеми – Гайяваті, сину Місяцевої дочки Венони і Західного вітру – властиві найпрекрасніші і найблагородніші риси. Він – уособлення кращих людських чеснот. 8) Видатні перекладачі “Пісні про Гайавату”. Серед кращих перекладів можна назвати роботи І. Буніна (“Песнь о Гайавате”), О. Олеся (“Пісня про Гайавату”), Панаса Мирного (“Гайавата”, версія за мотивами поеми Лонгфелло).

Історія написання поеми сягає ще часів ранньої творчості Г. В. Лонгфелло. У цей час письменник з зацікавленістю вивчав історичні, етнографічні і фольклорні матеріали, захоплювався культурою індіанців. Він зустрічався з індіанськими громадськими діячами. Багато легенд, що згодом будуть використані у поемі, Лонгфелло почув від вождя одного індіанського племені. Для свого твору Лонгфелло використав записи відомого вченого – етнографа Скулкрафта, який багато років прожив серед оджибвеїв.

“Пісня про Гайявату” – це не просто переказ давніх легенд. Лонгфелло надав своєму творові довершеної поетичної форми, достеменно передавши світосприйняття і почуття первісних дітей землі.

Поема принесла поетові світову славу. Про Лонгфелло говорили, що він відкрив американцям Америку в поезії, адже в його творі із співчуттям і захопленням розповідається про життя тих, хто споконвіку жив на американській землі. Навіть в далекому Китаї витончені віяла прикрашали рядками із поеми Г. Лонгфелло.

У поемі “Пісня про Гайявату” ми опиняємось на південному березі Верхнього озера, в далеких лісах Північної Америки, потрапляємо у фантастичний світ вірувань і легенд індіанських племен дакотів, ірокезів, оджибвеїв…

Вірш “Патріоти” Самійленко Володимир написаний у 1889 р.

“Патріоти” Самійленко аналіз

Історія написання “Патріоти” Самійленка

Особливу сторінку творчої спадщини В. Самійленка становлять сатиричні та гумористичні поезії, в яких митець висміює негативні вчинки своїх земляків-українців, їх неробство та боягузтво, псевдопатріотичне базікання про високі матерії. До цієї тематичної групи належить і вірш “Патріоти”.

Тема “Патріоти”: зображення хлопців, які вели розмову про патріотичні почуття до рідної країни.

Ідея “Патріоти” : засудження поетом тих, хто є балакунами-псевдопатріотами.

Основна думка: справжній патріотизм проявляється в конкретній діяльності на благо народу.

Жанр “Патріоти” : громадянська лірика.

Римування “Патріоти” : перехресне.

Віршовий розмір “Патріоти” : анапест.

“Патріоти” Самійленко сюжет

Сюжет твору простий: двоє хлопців розмовляли про “долю своєї землі”, вони у словесах “боронили” долю і права народні, роздумували “про окремість натури”, “давність своєї культури”, фантазували про те, “як дійде народ своїх прав”.

А третій хлопчина стояв собі мовчки, бо “він мовити красно не міг” і справді глибоко замислився над долею своєї безталанної України:

Вбачались йому патріоти
Із купою слів голосних,
А поруч мільйони голоти,
І темність і вбожество їх.

Але й поведінку третього хлопця поет не схвалює, хоч героя й турбують безправне становище народу, його вбогість. Митець уважає, що мало лише співчувати бідному люду, бо справжній патріот той, хто бореться за краще життя, хто здатний постояти за народні інтереси.

Художні засоби “Патріоти” Самійленко

Епітети: “гаряче розмовляли”, “мовити красно”, “діло святе”.

Метафори: “права боронив”, “вели язиками”, “бачив душею Вкраїну”.

Антитези: “Два хлопці укупі стояли, А третій дивився оддалі”… “Один права боронив, А другий про теє доводив, А третій не мовив нічого”… “Ті двоє, з балачки втомившись… А третій стояв зажурившись”. Іронія: “І поступі інших народів Він місце йому показав”; “Так двоє вели язиками Роботу для краю свого”. “Ті двоє з балачки втомившись, Веселі собі розійшлись”.