Category: Література

Платон біографія коротко українською давньогрецького мислителя викладена в цій статті.

Платон біографія скорочено

Народився Платон 427 року до н. е. В сім’ї з аристократичним корінням.

Хлопчиком Платон навчався в найліпших афінських учителів: риторику він осягав з Діонісієм, музику – з Драконтом, з гімнастики вправлявся з Аристоклом із Аргоса. В 408 до н. е. 20-річний Платон в Афінах, де збирався брати участь у змаганнях авторів трагедій, випадково перед театром Діоніса почув Сократа, що вів бесіду з афінянами. Ця зустріч перевернула його світогляд: витончені мистецтва відійшли на другий план, поступившись місцем філософії, відмовився від політичної кар’єри.

Після смерті Сократа вирушив подорожувати: у Мегари, Кирену, Єгипет, Італію, Афіни. Саме в Афінах Платоном була заснована власна академія.

Учні Академії навчались невідомих раніше наук: діалектики, аналітики, методології, філософії, індуктивних і дедуктивних методів пізнання.

Свої твори філософ виклав у формі діалогів. Вперше зібрання творів Платона було складено Аристофаном Візантійським в 3 столітті до н. е. Він же розташував твори трилогіями.

Філософія Платона отримала найбільше вираження у вченні про пізнання, а також політико-правовому напрямку. Теорія пізнання у Платона базується на двох способах здобуття знань – за допомогою відчуттів (віра, уподібнення) і розумом.

У своїй праці “Держава” філософ описує політичну утопію. У діалозі “Політик” Платон виділив форми держави, засновані на законі. За його словами, монархія, аристократія і демократія спираються на закон, тоді як тиранія, олігархія і збочена демократія управляються всупереч існуючим в них законам і звичаям.

Наступна праця “Закони” була присвячена утопічній державі. Цілком вивчити спадщину філософа вдалося лише в 15 столітті, коли його роботи було перекладено з грецької.

Залишок життя Платон присвятив філософським та науковим студіям в Академії та праці над своїми “Діалогами”. Помер Платон в 347 до н. е. у віці вісімдесяти років, у день свого народження. Його поховали в садку Академії.

“Дон Жуан, або Кам’яний Гість” скорочено по діям українською п’єсу Мольєра Ви можете прочитати за 10-15 хвилин.

“Дон Жуан” Мольєр скорочено

Дія I
Сицилія. Слуга Дон Жуана, Сганарель, розмовляє з конюхом його дружини, доньї Ельвіри, Гусманом. Він каже, що жінка даремно поїхала слідом за Дон Жуаном. Гусман просить сказати, чому він так вважає. Невже Дон Жуан перестав любити свою дружину? Сганарель характеризує свого господаря, як чудовисько, яке заради володіння жінкою готове піти на все – у тому числі і на одруження, на яке Дон Жуан вже не раз зважувався в різних місцях.
Дон Жуан просить Сганареля сказати чесно, що він думає про його спосіб життя. Слуга каже, що йому не до душі постійна закоханість його господаря. Дон Жуан пояснює, що не в змозі бути вірним одній жінці, оскільки його очі помічають красу багатьох. За вдачею, головний герой – завойовник, і його честолюбство вимагає постійних перемог над красунями. Дон Жуан говорить так доладно, що Сганарель навіть не може з ним посперечатися. Слуга намагається висловити свою думку як про стороннього пана, але господар не бажає його слухати. Дон Жуан сповнений новою пристрастю до красуні, яку він зустрів кілька днів тому з нареченим. Щастя закоханої пари викликало в ньому ревнощі, і він вирішив розбити їх узи. Просторікування Дон Жуана обриває прихід доньї Ельвіри. Жінка на власні очі переконується в тому, що чоловік її не любить. Вона запитує Дон Жуана, чому він не захищається, як це личить придворному, а перебуває в розгубленості. Дон Жуан каже, що він – людина прямолінійна. Його рішення покинути донью Ельвіру було обумовлено страхом перед небом, адже саме у нього він викрав жінку, яка жила до шлюбу з ним в монастирі. Донья Ельвіра в гніві. Вона каже, що небо покарає Дон Жуана за його віроломство.

Дія II
На морському березі селянин П’єро розповідає селянці Шарлотті, як він врятував Дон Жуана зі слугою. Потім він звинувачує дівчину в тому, що вона його недостатньо любить, оскільки рідко заграє з ним.
Дон Жуан, вже звабивши одну селянку, зізнається в любові Шарлотті і обіцяє одружитися з нею. П’єро просить його не чіплятися до дівчини. Дон Жуан дає йому кілька ляпасів.
Селянка Матюріна застає Дон Жуана з Шарлоттою. Між героями починається з’ясування відносин. Дон Жуан тихо каже кожній дівчині те, що вона хоче почути. Ні Матюріна, ні Шарлотта не розуміють, на кому ж з них одружеться головний герой.
Бандит Ла-Рамі попереджає Дон Жуана про те, що його шукають дванадцять вершників. Щоб уникнути смерті Дон Жуан змушує Сганареля обмінятися з ним одягом.

Дія III
Дон Жуан в одязі селянина і Сганарель в одязі лікаря йдуть по лісу. Сганарель дивується тій повазі, яку надають йому селяни. Дон Жуан каже, що він може користуватися своїм новим платтям, як і звичайні лікарі, які не стільки лікують, скільки підлаштовуються під щасливі випадки лікування, обумовлені природним плином життя. Сганарель запитує свого господаря у що він вірить і отримує відповідь, що в арифметику. Слуга на відміну від Дон Жуана вірить в Бога.
У лісі Дон Жуан рятує від розбійників брата Ельвіри – дона Карлоса. Дон Алонсо впізнає Дон Жуана. Дон Карлос з вдячності за врятоване життя пропонує братові відстрочити свою помсту. Дон Жуану він пропонує подумати і вирішити справу миром, або кров’ю.
Дон Жуан натикається на гробницю командора. Він велить Сганарелю запросити статую вбитої ним людини до себе на вечерю. Слуга бачить, як статуя командора киває головою на знак згоди. Дон Жуан не помічає нічого.

Дія IV
В апартаментах Дон Жуана Сганарель переконує свого господаря в тому, що кивок статуї – не гра тіней, а попередження неба.
До Дон Жуана приходить кредитор, пан Діманш. Головний герой заговорює йому зуби люб’язностями і виставляє геть.
Дон Луїс – батько Дон Жуана нарікає на те, що син, про якого він колись так мріяв, ганьбить його рід. Дон Луїс обіцяє власноруч покарати сина ще до того, як це зробить небо.
Сганарель намагається присоромити Дон Жуана, але замість цього потурає його недостойній поведінці, кажучи, що він би на його місці навіть і слухати б не став тих дурних повчань, які висловлював його батько.
До Дон Жуана приходить дена Ельвіра. Її обличчя приховано вуаллю. Жінка каже, що більше не відчуває до Дон Жуана земної, злочинної пристрасті. У її серці живе лише ніжна любов і турбота про нього, як про людину. Донья Ельвіра попереджає Дон Жуана, що йому залишилося зовсім небагато для спокутування гріхів. Вона благає його розкаятися і врятувати свою душу. Незвичайний вид доньї Ельвіри викликає в Дон Жуана новий порив потягу. Він просить жінку залишитися на ніч, але вона йде.
На вечерю до Дон Жуана приходить статуя командора і запрошує його нанести візит.

Дія V
На відкритій місцевості Дон Жуан каже батькові, що розкаявся у своїх гріхах і просить його знайти собі наставника в новому житті. У розмові з Сганарелем з’ясовується, що все це було лукавою облудою. Дон Жуан діяв так з метою знайти в батькові захисника свого поганого життя, яке відтепер він має намір вести таємно. Сганарель говорить своєму господареві, що той потрапить в пекло.
Дон Карлос запитує Дон Жуана, чи має намір той визнати його сестру законною дружиною. Дон Жуан відповідає, що небо веліло йому вести благопристойний спосіб життя, далеко від усіх жінок.
Головному герою з’явився привид жінки, що закликає його покаятися.
Дон Жуан не дослухається до застережень, і статуя командора відправляє його в палаючу безодню.
Сганарель переживає через загублену платню.

Барбара Космовська коротка біографія на українській мові викладена в цій статті.

Барбара Космовська біографія скорочено

Барбара Космовська – сучасна польська поетеса і письменниця.

Народилася 24 січня 1956 року в місті Бітова Поморського Воєводства в Польщі. Писати вірші почала, будучи ученицею ліцею. Можливо, тому в якості майбутньої професії вибрала польську мову і літературу, вступивши на філологічний факультет Гданського Університету. В студентські роки брала участь в різних поетичних конкурсах та неодноразово вигравала престижні міжнародні літературні призи.

Деякий час викладала польську мову і літературу в одній із середніх шкіл рідного міста. Трохи пізніше вступила до аспірантури і в 1999 році отримала ступінь кандидата наук, захистивши дисертацію по творчості З. Урбановського. Примітно те, що і ця розробка була відзначена спеціальним дипломом “За кращу роботу”.

У 2000 року випущений перший роман “Голодна кішка”. У 2001 вийшов роман “Приватна територія”, 2002 “Провінція”, “Гобелен” та ” Буба “. У 2003 “Вгору по річці”, 2004 “Блакитний автобус”, у 2005 – книга “Думчики”. Автор романів “Пушка” та “Буба – картковий сезон”.

В даний час Барбара Космовская читає лекції на кафедрі історії літератури при Поморській Академії міста Слупськ, там же займає посаду Доцента. Крім цього працює над вивченням питань позитивізму в галузі дитячої та молодіжної літератури, друкується в журналі “Гулівер” і є депутатом Бітовської Міськради.

” Всякому городу нрав і права ” аналіз твору – Тема, ідея, художні засоби, короткий зміст, історія створення та інші питання розкриті в цій статті.

Г. Сковорода “Всякому городу нрав і права…” аналіз

Автор: Григорій Сковорода

Збірка: “Сад божественних пісень”

Літературний рід: лірика

Жанр: ліричний вірш (філософсько-сатиричний)

Тема: сатиричне зображення панів, чиновників, купців, дворянсько-бюрократичної системи управління.

Ідея: нищівне висміювання і засудження моральних вад тогочасного суспільного життя (спосіб життя, інтереси і прагнення поміщиків та купців; тлумачення чиновниками законів з вигодою для себе, їхнє крючкодерство; чинодралів і віршомазів-панегіристів, які прислужництвом і підлабузництвом прагнули здобути високі посади, що давали добрі прибутки; схоластичну систему освіти, яка завдавали “спудеям” великих мук.)

Основна думка: Г. Сковорода сатирично викриває і заперечує весь тогочасний лад як антилюдяний і аморальний; підносить примат розуму, контрастно протиставляючи його тогочасному соціальному і побутовому злу: А мне одна только в свете дума, Как бы умерти мне не без ума.

Віршовий розмір: чотиристопний дактиль

Тип римування: суміжне

Художні засоби “Всякому городу нрав і права…”

Повтори: “Всякому…”, “Той…”, “Я ж у полоні нав’язливих дум; Лише непокоїть мій ум”.
Порівняння: “В сих дім, як вулик, гуде від гуляк”.
Риторичний оклик: “Інший гендлює, візьми перевір!”
Метафори: “горло свій смак віднайшло”, “дім гуде”, з диспутів учню тріщить голова”, “всякому голову крутить свій дур”.
Епітети: “нав’язливі думи”, “ясний розум”.

У вiршi Всякому мiсту – звичай i права… Г. Сковорода розмiрковує над тим, що багато людей перебувають у полонi своiх згубних пристрастей, марно витрачають життя, обманюють iнших, наживаються за iхнiй рахунок. У лiричного ж героя поезii є одна турбота, один клопiт – як прожити життя чесно, по совiстi. Але смерть нiкого не пощадить – нi царя, нi мужика, i постати перед нею спокiйно може лише той, у кого совiсть, як чистий кришталь. Кожна строфа вiрша закiнчується однiєю думкою – про що має турбуватися людина. У творi багато перелiчень, порiвнянь, дотепних висловiв, якi характеризують марнославство людей.

Зв’язок з усною народною творчістю.
Для пісні Сковороди характерна простота, народність стилю і мови, які виходять далеко за межі старокнижної поетики. Починається пісня словами, які нагадують старовинні народні прислів’я: “Що не город, то норов”, “Що не голова, то розум”. Узагалі у творі виразно проступає жива народна мов, особливо в лексиці та фразеології: “трещит голова”, “юриста”, “манер”, “грунта”, “Федька-купец”, “в свете дума”, “наловлю собак”, “все жереш”, “чистый хрусталь”, “всякому горлу”, “ты не щадиш”, “шумит дом… как кабак” та ін.
Близькість за формою до народної пісні та актуальність поезії зробили її дуже популярною серед українців.

Композиція “Всякому городу нрав і права…”

Створивши окремі художні деталі, які відображали різні соціальні пороки, Г. Сковорода намалював широку картину тогочасних суспільних порядків, дав їм оцінку.
Кожна строфа вірша складається з шести рядків. У чотирьох перших автор відображає ті чи інші риси живої дійсності, а в двох наступних, що звучать як рефрен, протиставляє їм свої роздуми.
Спочатку він не повідомляє, яка ж думка “не йдет с ума”. Про це дізнаємося з рефрену в передостанній строфі. Ні царів, ні інших владик земних не боявся вільний філософ-правдолюб, не страшною йому була й сама смерть. Його турбує лише одне: “Как бы умереть мні не без ума”, тобто не зійти з шляху, який він обрав у житті, не піддатися звабам забезпеченого існування.

Короткий зміст “Всякому городу нрав і права…”

Пісня починається в спокійному тоні. Автор передає особисті роздуми про різну вдачу людей, уподобання, які у кожного свої: Всякому городу нрав и права, / Всяка иміет свой ум голова; / Всякому сердцу своя есть любовь, / Всякому горлу свой есть вкус каков, / А мне одна только в свете дума, / А мне одно только не йдет с ума.
– Яка ж думка непокоїть поета, що в нього постійно “не йде с ума”?
Поета як людину чесну, безкорисливу турбує несправедливість світу, потворні явища сучасної йому дійсності. Саме в цьому причина його неспокою, його різко негативного ставлення до кріпосницького ладу. Тому вже в наступній строфі він розгортає яскраві картини тогочасного життя, типові образи шахраїв і злодіїв, панів і підпанків, гостро висміюючи їх. Тут і Петро, який заради чинів витирає панські кутки і Федько-купець, який “при аршині все лжет”, і лихвар, що мріє про свої проценти, і пани, котрі, наслідуючи моду, перебудовують свої палаци за іноземними зразками.
У третій строфі Г. Сковорода нищівно висміює поміщика-кріпосника (заводить англійську худобу) і козацьку старшину, що постійно збільшують свої земельні володіння, грабуючи селян, а також викриває панський побут з п’яними оргіями в маєтках: Тот непристанно стягает грунта, / Сей иностранны заводит скота, / Ті формируют на ловлю собак, / Сих шумит дом от гостей, как кабак… У четвертій строфі бичується і висміюється несправедливе судочинство тих часів (“Строит на свой тон юриста права”), схоластичні науки (“С диспут студенту тре щит голова”)
Особливу увагу звертаємо на останню строфу, що передає основну ідейну спрямованість сатиричного твору. Потворному життю представників кріпосницького суспільства Г. Сковорода протиставляє свій морально-етичний ідеал, ідеал мудрої людини, яка знає справжню ціну життя і має “совість, как чистый хрусталь”.
Отже, у творі сатирично викривається і засуджується весь суспільний лад як безчесний й нерозумний. Кожний рядок вірша Г. Сковороди, кожний його образ несе у собі велике смис-
лове навантаження, відтворюючи живу дійсність у її найхарактерніших проявах.

Популярність і значення твору “Всякому городу нрав і права…”
Пісня “Всякому городу нрав і права” цілком відповідала настроям широких мас трудового народу і набула серед них великої популярності. Вона входила до репертуару кобзарів і лірників не тільки у ХVІІІ, але й у ХІХ ст., була відома широкому загалу в багатьох рукописних списках. Своєрідно переробив і використав цю пісню для викриття вищої моралі возних і виборних, цих народних п’явок, І. Котляревський в одній із перлин української національної драматургії – п’єсі “Наталка Полтавка”. Відгуки цієї пісні також знаходимо у творчості Т. Шевченка.

Історія створення “Всякому городу нрав і права…”

Твори Г. Сковороди, в яких він виступає з критикою владарів сучасного йому світу, пороків феодально-кріпосницького ладу, насичені викривальним пафосом. Найсильніше цей пафос виявився в знаменитій 10-й пісні “Саду…” – “Всякому городу нрав и права…”, що вважається класичним зразком соціальної сатири в давній українській літературі.
Слова “всякому городу нрав і права” наштовхують на думку про адміністративні заходи Катерини ІІ щодо міст у кінці 60–70-х років. Імператриця, як відомо, в цей час посилено запроваджувала дворянсько-бюрократичну систему управління губернських та повітових міст, визначала своє розуміння тези “всякому городу нрав и права”. Ці заходи згодом було зведено в положення “Учреждения для управления губерній” (1775). Отже, вірш спрямований не тільки проти загальних соціальних пороків, а й конкретно – проти запроваджуваних порядків бюрократичної системи.
Десята пісня написана у селі Ковраї десь у 1758–1759 рр., коли автор перебував у панському маєтку в ролі вчителя-слуги і пильно придивлявся до життя селян-кріпаків, гостро реагував на жорстоке поводження з ними.
Говорячи про пісню “Всякому городу нрав и права”, слід підкреслити, що вона не була винятковим явищем в українській літературі другої половини ХVІІІ ст. Г. Сковорода йшов у загальному руслі сатиричного віршування, в якому окремі автори іноді підносилися до широких соціальних узагальнень. Для прикладу можна назвати “Сатиричний вірш 1764 года”, “Плач київських монахів” (1786), “Доказательства Хама Данилея Куксы потомственны”, “Плач дворянина”, “Песнь Пасталія” та ін.

“В бур’янах” розповідає про дитинство великого українського поета Тараса Григоровича Шевченка.

“В бур’янах” скорочено

Життя нашого поета таке дивне, що можна назвати б легендою, якби це не було насправді. Жив він у завороженій злими людьми країні, де була одна неволя панська, а друга – царська.

В одному слові “Україна” скільки смутку й жалю! “Україна – це тихі води й ясні зорі, зелені сади, білі хати, лани золотої пшениці, медовії та молочнії ріки…” Разом із тим це – голодні, втомлені від важкої праці, обідрані люди, кріпаки.

З 26 на 27 лютого (за старим стилем) 1814 року в селі Морин-цях на Звенигородщині в хаті кріпака Григорія Шевченка народився син Тарас, майбутній великий співець України.

Бабуся, яка допомагала матері при народженні дитини, сказала, що за її прикметами, виросте неабияка людина – буде змагатися з панами та царями.

II

Пройшов рік. Батько й мати на панщині, а сестра Катерина за няньку – і годує, і колише, і носиться з ним. А самій хочеться ще погуляти, з дітьми погратися. Посадить Тараса на вигоні в ромашках, побіжить та й забуде про нього на цілий день. Згадає увечері, а в дитини вже й сліз немає – всі проплакав, голодний та настраіпений.

III

Пройшло вже й п’ять років. Тарас цілими днями мандрує то в саду, то на леваді, то біля млину. До хати забігав лише за шматком хліба.

IV

Одного разу навесні, коли стара Шевченкова хата набирала привітнішого вигляду, сім’я вечеряла надворі. Але всі були сумні, зажурені – пропав Тарас. Раптом заскрипіли чумацькі вози, почулася пісня. І над перелазом з’явилася білява Тарасова голова із синіми очима.

Рідні розпитують, де він був. Тарас розповів, що йшов полем, зустрів чумаків. Ті розпитали, звідки він та й підвезли додому, бо йшов хлопець зовсім в протилежний бік.

А ходив він туди, де сонце заходить, бачив залізні стовпи, що підпирають небо, і ті ворота, куди сонце заходить на ніч, як корова в хлів.

IV

Знову пройшов рік. Не любив Тарас сидіти в темній хаті, слухати сумні розмови про горе та злидні. Але інколи нікуди від того подітися. Наслухається Тарас про панів та економів – як людей били, продавали, на собак міняли, засилали в Сибір та віддавали в солдати. Ясний надворі день, а після того, як наслухається – і день стемніється, охмариться. Та раптом заграє в ньому якась сила, винесе надвір. А назустріч несеться вірна подруга – сусідка Оксана. Малий Шевченко будує курінь у бур’янах, грається там із дівчинкою в “кумів”, ходять одне до одного в гості. Інколи й засне там, поки рідні не знайдуть та не заберуть до хати.

V

Святами Тарас бував у діда Івана, який був грамотний і читав людям про святих мучеників. Інколи приходив кобзар Перебендя, і тоді весь народ збирався на майдані послухати його правдиві думи й пісні.

Розмовляють знову про панську сваволю, про те, що може увірватися терпець. Тоді просять діда Івана розповісти про Коліївщину, про мужніх ватажків Залізняка й Гонту. Дорослі, побачивши малого Тараса на причілку, радять йому йти погуляти. Але той не хоче. Уночі ж увижаються йому то пожежі, то гайдамаки.

Вранці він робить із соняшничини рушницю, з лозини шаблю й біжить стинати голови будякам, уявляючи, що це ненависні пани.

Звенигородщина – співучий куток України. Там співають усі – від чумаків до старих бабусь. Співав батько Тараса, сестра Катря. Вулиці аж гудуть од пісень. Тарас із сестрою так виводили, що здивувався навіть сам дяк.

Восени сидить Тарас за граматкою разом із школярами в дяковій хаті. Якось батько спитав у дяка, як там учиться його син. Учитель поскаржився, що дуже бешкетує, не допомагають навіть різки. Але грамоту засвоює добре.

Нудною та важкою була наука в тодішніх школах. Але Тарас тягнувся й до неї, сподіваючись, що вона відкриє йому шлях до ясної та радісної долі. Якось хлопець побачив у дяка зшиток синього паперу. Там були псалми, вірші, пісні, щедрівки. І Тарасові так захотілось зробити самому таку книжечку, обмалювати візерунками і вписувати туди пісні та вірші, що припали до душі.

Перше горе, яке отруїло хлопцеве серце – смерть матері^Та-раса взяли із школи дивитися за меншими. Батько одружився вдруге, взявши вдову з дітьми. Почалися сварки, бійки, докори, плач. Мачуха захищає своїх, Тарасові ж, як найстаршому, правдивому та гарячому, перепадає найбільше.

Якось у хаті пропало 45 копійок. Звернули на Тараса, і він утік із дому. Три дні ховався в бур’яні, а потім його знайшов там мачушин родич, і почалася розправа така, що сусіди побігли обороняти дитину-сироту.

Після цього Тарас кинув рідну хату, за ним, як руді мишенята, розбіглися його менші брати й сестри.

Тараса непереможно тягла до себе все та ж школа, і він найнявся служити дяку, щоб була можливість учитися. Дяк не дуже турбувався про хлопця, пиячив, ганяв Тараса за милостинею або позичати.

Люди почали глузувати, називати ледащо. Тарас частенько забивався в бур’яни та виводив пісню про бідного сироту, так що заслухувалося все село.

Якось дяк послав Тараса в Лисянку просити тамтешнього дяка на іменини й позичити цимбали. Шевченко застав лисян-ського дяка за роботою – той малював ікону. Це вразило хлопця, він захотів і собі навчитися так малювати. Спитав, чи може дяк узяти його за учня. Той погодився.

Тарас посварився із своїм дяком за те, що він із гостями забрав із його скрині матеріал на чоботи, відшмагав його п’яного та й пішов.

Але лисянський дяк взяв його не за учня, а за наймита, і Тарас знову пішов шукати долі. Один маляр сказав, що в хлопця немає таланту, інший погодився, але сказав, що він кріпак, тому має спитати дозволу в панського управителя. А перед цим Шевченко побував і в пастухах, і в попівських наймитах – не-здатен він до такої роботи.

Зустрів Оксану, колишню подругу, соромно йому стало за свій вигляд, за свої обіцянки їй.

Побіг Тарас до Вільшани питати дозволу на учнівство в хлип-нянського дяка. У панській конторі посміялися з хлопця. Сказали, що не оддадуть його маляреві, їм самим потрібен попихач на кухні. Тарас засперечався, то йому нагадали, що – невільник, кріпак, можуть і розправитися з ним.
Гостро відчув Шевченко свою неволю, упав у відчай. Побіг до ставу топитися. Але якась невідома сила відштурхнула його від ополонки: “Важко жити, а як же хочеться жить…”

Портрет Гобсека з цитатами викладений в цій статті.

Портрет Гобсека

Лице : “місячний лик”; “жовтава блідість скидалася на колір срібла, з якого облупилася позолота”; “риси здавалися відлитими в бронзі”; глибокі зморшки “мережать” його обличчя; “густі чорні брови”.

Волосся : гладеньке, акуратно причесане, “із сивиною попелясто-сірого кольору”.

Очі : “жовті, як у куниці”,”майже без вій”, “боялися світла”; “дашок старого кашкета надійно захищав очі від світла”.

Ніс : “гострий”, “подовбаний на кінчику віспою, скидався на свердлик”.

Губи : “тонкі, як у алхіміків або старих карликів, зображених на картинах Рембрандта”.

Голос : “тихий, лагідний”, Гобсек “ніколи не сердиться”; говорить про гроші “тоненьким голоском, схожим на звук флейти”, в яку забули вставити мундштук.

Вік : угадати неможливо, бо здається, чи то він “завчасу постарів, чи задумав до похилого віку зберегти молодість”.

Біографія Гобсека

Ім’я: Жан-Естер Ван Гобсек Дата народження: 1740 р. Місце народження: передмістя Антверпена Місце проживання: Париж, вулиця де Гре Мати: єврейка Батько: голландець Дитинство: у 10 років – юнга на кораблі Життєві випробування: “раптові кошмари, несподівані події, романтичні невдачі, безмежні утіхи, голод, розтоптане кохання, набуте, втрачене і знов набуте багатство, безліч смертельних небезпек”; учасник громадянської війни у США, корсар, золотошукач Сімейний стан: неодружений, дітей не має Родичі: сестра, онука сестри – Сара ван Гобсек, її донька – Вогник Основне заняття: лихвар Статки: “його багатство зберігалося, мабуть, у банківських склепах. Він сам стягав гроші по векселях, бігаючи по всьому Парижу”

Будинок Гобсека

Живе Гобсек у “похмурому, вологому будинку без подвір’я, всі вікна якого виходять на вулицю”; у довгий коридор виходять двері кімнат, схожих на монастирські келії, освітлені малесенькими віконцями.

“Дім та його мешканець (Гобсек) пасували один до одного – як ото скеля та приліплена до неї устриця”.

Його кімната, де все було охайне і потерте, починаючи з зеленого сукна на письмовому столі – до килима над ліжком, скидалася на холодну оселю самотньої старої діви. Узимку головешки в каміні, завжди присипані купкою попелу, диміли, ніколи не розгоряючись полум’ям.

Епітети, які характеризують Гобсека : глитай, лихвар, людина-автомат, людина-вексель, золотий ідол, привид помсти, докір сумління, скнара, філософ, справжній удав, створіння нице, створіння шляхетне, філософ зі школи циніків, старий малюк, жмикрут, казкове страховище, фантастичний ідол, голландець, гідний пензля Рембрандта.

Життєвий кодекс Гобсека

“Незрушне лише одне почуття, яким нас наділила природа,- інстинкт самозбереження”.

“Найтривкіша з усіх насолод – марнославтсво. Марнославство – це наше “я””.

“Щастя знаходить той, хто вміє застосувати свої здібності за будь-яких обставин”.

“Щастя або в сильних емоціях, які підточують наше життя, або в розмірених заняттях”.

“Я не вірю нічому”.

“Повсюди точиться боротьба між бідними і багатими вона неминуча. Отож краще самому визискувати, ніж дозволяти, щоб визискували тебе”.

“Для того, хто мусив пристосовуватися до різних суспільних мірок, усякі ваші переконання та правила моралі – пусті слова”.

“А влада і втіха – хіба не основи нашого нового суспільного ладу?”

“Я досить багатий, щоб купувати людську совість”.

“Я володію світом, не стомлюючи себе, а світ не має наді мною ніякої влади”.

“У мене погляд, як у Господа Бога, я зазираю в душі”.

“Я читаю в серцях, від мене ніщо не сховається”.

“Усі людські пристрасті, розпалені зіткненням інтересів у вашому нинішньому суспільстві, проходять переді мною, і я влаштовую їм огляд…, вивчаючи усі потаємні пружини, що рухають людством”.

“Філософія золота” – система поглядів Гобсека на роль грошей, золота у житті суспільства та окремої людини

“…з усіх земних благ варто домагатися тільки…золота”.

“У золоті зосереджені всі сили людства”.

“Задовольнити марнославство – “найтривкішу з усіх насолод” – можна тільки золотом”.

“Щоб здійснити свої примхи, ми потребуємо часу, засобів і зусиль… у золоті все це є в зародку…”

“Хіба можуть у чомусь відмовити тому, в чиїх руках мішок із золотом?.. Я міг би, якби захотів, володіти найпрекраснішими жінками і купувати чиї завгодно пестощі”.

“Я досить багатий, щоб купувати людську совість, щоб управляти міністрами”

“Життя – це машина, яку приводять у рух гроші”.

“Золото – ось душа вашого нинішнього суспільства”.

Позитивні та негативні риси характеру Гобсека

Вчинки Гобсека, що свідчать про ницість і шляхетність.

Сталення Гобсека до інших героїв

Підсумок життя Гобсека. Самотність, агонія у будинку повному загниваючих продуктів. Повна деградація особистості. Починав лихварем, а закінчив жмикрутом. В Мороці Нічого зник філософ, цинік, старий малюк, казкове страховище. Залишилися тисячофранкові білети, гора коштовностей і подарунків, дух тління і гнилизни, огидних запахів.

Чим відомі українські пісні у світі Ви дізнаєтесь з цієї статті.

Чим відомі українські пісні у світі?

Існує легенда, що коли Господь роздавав дари, то нашій неньці Україні дісталася пісня. З усіх існуючих видів народного мистецтва саме вона найглибше розкриває все багатство душі народу, його творчий потенціал.

Українські пісні відомі в світі, бо багатьом людям подобається наша мова. Українські пісні завжди щирі, теплі, приємні. Українська пісня досить милозвучна. Вона займає почесне друге місце серед наймилозвучніших мов світу, після французької. Наші пісні високо цінуються в світі.

Здавна народна пісня є історичним обличчям нації та визначає її місце у світовій культурі. Основними функціями народної пісні – є збагачення скарбниці творчого духу та зміцнення інтернаціональної єдності.

Український народ створив найбільшу кількість народних пісень у всьому світі. Їхня загальна кількість складає близько 200 тисяч пісень. Ні одна нація світу за всю історію не має такої великої кількості пісень, які створив український народ самостійно.

ЮНЕСКО зібрало дивовижну фонотеку народних пісень з країн усього світу. У фонді ж України знаходиться близько 15,5 тисяч пісень. На другому місці знаходиться Італія з кількістю 6 тисяч народних пісень.

Однією з найбільш відомих у світі українських пісень є різдвяний –”Щедрик”, народна пісня, яка записана українським композитором Миколою Леонтовичем. Світ її знає як Carol of the Bells або Ring Christmas Bells.

Сподіваємося, що з цієї статті Ви дізналися чим відомі українські пісні у світі.

“Комар носа не підточить” значення фразеологізму та історія його походження розкрито в цій статті.

“Комар носа не підточить” фразеологізм

І комар носа не підточить – не буде до чого причепитися, прискіпатися.

У наш час фразеологізм “комар носа не підточить” уживають на означення якісної роботи, в якій важко знайти недоліки.

“Комар носа не підточить” походження

Спочатку під фразою “комар носа не підточить” розуміли щільно підігнані дошки, колоди, камені, між якими важко було просунути навіть такий тонкий і гострий предмет, як комариний ніс.

“Комар носа не підточить” речення (приклади)

Але не в тім питання, що з ним (Давидом) зробити, а як зробити? Щоб і комар носа не підточив, а не так, що й пальці знати (Головко, Твори, т. II, 1957, стор. 68)

– Я з своїм активом зроблю все так, що Комар носа не підточить (В. Речмедін);

– Не в тім питання, що з ним (Давидом) зробити, а як зробити? Щоб І комар носа не підточив (А. Головко);

Документи різні підготуйте, щоб І комар носа не підточив (М. Стельмах).

Ви не турбуйтеся, все буде оформлено так, що комар носа не підточить… (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 313).

“Буба” Барбара Космовська скорочено Читати Ви можете за 30 хвилин, але переказ не донесе всіх переживань головних героїв, тому твір краще читати повністю.

“Буба” Барбара Космовська короткий зміст

Півтори партії

Буба жила разом з батьками та дідусем паном Генриком на вулиці Звіринецькій у великій квартирі. Її батьки були відомі у Польщі: батько був ведучим на телебаченні, а мати (Марія) письменницею. Бубі було 16, вона не була вродливою, постійно носила джинси і нікому не зізнавалась чия вона дочка. Батьки не цікавились нею і її навчанням у школі. Буба це було прізвисько дівчини і всі її називали лише так і навіть у сім’ї мало хто згадував її справжнє ім’я. Буба постійно забувала ключі, так було і в цей день, вона прийшла і зателефонувала у домофон. Їй відчинила хатня робітниця Барташова.

Вдома була мати, яка збиралася на зустріч у бібліотеці. Вона як завжди не звертала увагу на доньку, лише перемовилась з нею кількома словами і дізналась, що забула про день народження дочки. Далі мати почала сваритись з дідусем Буби, своїм батьком, звинувачуючи один одного в поганому батьківстві.

В гості приходить сім’я Маньчаків (Віолета і Вальдек), щоб пограти в бридж. Мати просить пограти дідуся і Бубу замість неї з батьком і йде на зустріч. Коли Буба з дідусем як завжди програють, дзвонить по телефону сусідка пані Коропова з вимогою прибрати автомобіль Маньчаковим. Вони змушені піти, не закінчивши виграшну партію. Коли дзвонить по телефону батько, дідусь жаліється тому на погану гру Буби.

Буба йде до своєї кімнати і нарешті на самоті відчуває спокій.

Запеклий атеїст починає діяти

Наступного ранку мати збирається до ксьондзя Корека і батько сміється з її вигляду. Він атеїст і не розуміє, чому мати ходить до нього. Барташова запрошує всіх до столу їсти рибу. Мати втікає, а дідусь бубонить, що він не любить рибу і Барташову. За столом батько розповідає про нове шоу “Повір мені”, де він буде ведучим. А Барташова розповідає, що дідусь знов ходив у “Спортлото” і програв там всю пенсію.

Гілка на грудях

Увечері була сварка між батьками, так як мати повернулась дуже пізно додому. Буба і дідусь пішли в магазин за покупками, щоб не чути сварку. В магазині у відділі алкогольних напоїв дідусь постійно збирав слухачів і розповідав цікаві історії, так було і цього разу. Коли Бубі вдалось забрати його з магазину, то розповіла, що хоче поїхати по справах. Але Буба боялась залишити його самого, щоб він знов не пішов грати. Та дід дав їй гроші на таксі і пообіцяв йти одразу додому.

Коли Буба повернулась додому, то в них були гості і батьки вже помирились. Дідусю вона розповіла про подругу Йольку, яка випередила її у зустрічі з Адасем, в якого Буба була закохана. Дідусь підтримує її і каже, що він її любить більше ніж матір і її старшу сестру.

Наступного ранку всі були в хорошому настрої і коли їли Буба сказала, що за два дні у ліцеї батьківські збори. Батько одразу сказав, що він зайнятий, а мати не могла згадати в якому класі її донька і Буба нагадала, що у 1 “А”. До них в гості приходять Маньчаки, пані Віолета, як завжди смішно одягнена і дідусь з неї кепкує. Пані Віолета наминає млинчики і каже, що вона не голодна, а зайшла запросити батьків Буби на ковзани. Маньчаки залишаються у них і на обід.

Хліб не надто насущний

Мати повертається з батьківських зборів і вчиняє гвалт удома, так як виявляється, що про Бубу ніхто в ліцеї не знає і тепер вона не може довіряти дочці. Та Буба уточнює куди ходила мати і виявляється, що мати ходила в інший ліцей. Мати починає сміятись з ситуації, але Бубі зовсім не смішно.

Наступного дня батько жалівся на зубний біль, та мати не звертала на нього уваги. Мати почала просити Бубу допомогти придумати фразу для любовної сцени, на що Буба відповіла, що в неї не має досвіду і як варіант нехай герої помовчать. Дідусь з мамою як завжди сперечаються, він каже, що її романи нудні і давно нікого не цікавлять. Буба дзвонить до Адася і запрошує повчити фізику, під приводом відсутності підручника, а сама ховає власний підручник у хлібницю. Адася не впізнають батьки і дідусь розказує хто він. Батьки з дідусем хочуть прослідкувати, що робить Буба з Адасем в кімнаті. Вони роблять чай, бутерброди, знаходять підручник Буби і заходять до кімнати. Адась уходить і Буба плаче.

На захисті шедевру

В гості приїжджають Маньчаки після катання на лижах. Вони побиті, стомлені, але з опалом розповідають свої пригоди. Потім ідуть на кухню і з’їдають усі голубці Барташової. Коли повертаються батьки, то бачать, що на вечерю нічого немає. Спочатку мати заспокоює батька та коли взнає, що Маньчаки забрали в них і яйця, то підтримує батька і вони вирішують взяти пляшку і іти до Маньчаків на вечерю…

Мати отримує розгромну рецензію на свою книгу і ридає. Буба і дідусь підтримують її, Буба обіцяє прочитати всі її книги. Потім вони декламують уривок материного роману і мати заспокоюється.

Час на сцену

Увечері Буба з дідусем на прохання батька дивляться його нове шоу і дідусь постійно насміхається як з батька так і учасників. Дідусь каже, що він хоче, щоб Буба не була схожа на батьків, а стала королевою бриджу. До дому вривається старша Бубина сестра Олька з маленьким сином Францішеком на руках. Вона знову кинула свого чоловіка Роберта “назавжди”. Приблизно кожні три місяці між Олькою і Робертом відбувається суперечки, виною яких стають феміністичні погляди Ольки і постійне її невдоволення. Олька першим ділом іде їсти і розповідає Бубі, що їхні батьки також нещасливі разом. Дідусь постійно кепкує з Ольки і не хоче, щоб вона залишалась. Приходить батько після ефіру і також невдоволений появою старшої доньки. З появою матері малий Францішек обцюняв її любимий килим.

Грибочки для душі

Коли всі обговорювали в сім’ї приїзд Ольки прийшов Роберт і попросив її повернутись. Він розповів, що його мати переїхала до нього як тільки поїхала Олька. Це настільки заділо Бубину сестру, що вона одразу згодилась повернутись до чоловіка.

Одного разу мати застає Бубу, яка сидить у своїй кімнаті у позі лотоса, і вирішує, що її донька приймає наркотики. Вона вже готова вести Бубу до лікаря, щоб той лікував від наркотиків чи галюциногенних грибів. Бубі доводиться пояснити, що вона медитує, щоб розібратись у любовному трикутнику між нею, Адасем і її кращою подругою Йолькою.

Маленький успіх

Буба повертається зі школи і плаче. Вона розповідає дідусеві, що вони з Йолькою більше не подруги, так як Буба відмовилась помінятися з Йолькою зошитами з фізики. Тепер в неї немає подруги, та дідусь пропонує зіграти у бридж і розважую її.

В гості приходять Маньчаки, пані Віолета, як завжди, химерно одягнена. Тепер у неї на шиї ланцюг з величезним шаром, а ще вона зламала каблук, коли піднімалась до них. Починається гра в бридж і Буба з дідусем постійно програють, про що записує до свого блокнота пан Маньчак.

За вечерею дідусь хотів поскаржитись на погану гру онуки та між батьками вчинився власний скандал через покупку бюстгальтеру в інтернет-магазині аж за 400 злотих.

Лев зі Звіринецької взуває мартенси

Мати приглашає в гості ксьондзя Корека, але хоче в якусь кімнату сховати чоловіка, щоб він своїм атеїзмом не зіпсував вечір. Буба і дідусь відмовляються, щоб батько сидів у них. Приходить Корек і мати сама за всіх говорить, щоб хтось не образив ксьондзя. Та Корек говорить батькові, що з нього був би хороший священник і батько, вже знущаючись, нагадує це матері при кожній нагоді.

Після Корека приходять Маньчакові і розповідають як вони ходили на аукціон, хоча гроші в них відсутні. Батько і мати відмовляються з ними грати у бридж, і знову Буба з дідусем сідають за ігровий стіл.

Наступного вечора мати вирішила одягнутись як старшокласниця, так як у неї була зустріч з молодим видавцем. Вона позичила у Буби її мартенси, в які ледве влізла, вділа коротеньку спідницю, зробила незвичайну зачіску. Дідусь постійно її дражнив і порівнював з Маньчаковою, а коли мати побачив батько, то взагалі розсміявся. Мати ображена пішла на зустріч, а батько з дідусем назвали її “левом”.

Фанатка фітнесу

Все змінилось у домі: мати закохалась і постійно займалась фітнесом у кімнаті, бігала першою до телефону, почалися розмови між батьками про розлучення. Барташова не звертала ні на кого уваги. В школі у Буби були проблеми з фізкультурою і Адась вже ходив з Йолькою і з Бубою говорив лише про Йольку. Буба хоче хоча б раз першою взяти слухавку і поговорити з залицяльником.

Гора заговорила

У пані Коропової (сусідка з дому) з’явився кіт. А так як вона ніколи не любила котів, дід змусив Бубу піти до сусідки і дізнатися чи вона не знущається над твариною. Коли ж Буба дізналась, що пані Коропова любить свого кота їй стало соромно за власні і дідові підозри. Потім вони разом спустились у підвал годувати бездомних котів.

Мати невдало сходила в солярій, вона стала червона як помідор і почала звинувачувати всіх у своїх бідах. Барташова заявила, що звільнюється, але признається Бубі, що вона залишиться, так вона хоче зробити шокову терапію для батьків.

Молодий видавець кидає мати і вона мириться з батьком, вся сім’я сідає грати в бридж.

Хепі-енд із “ТРАБАНТОМ”

Життя у сім’ї налагодилось і Буба насолоджувалась ним. В гості прийшла Олька і заявила, що вона відкриває власне агентство з допомоги молодим акторам у пошуку ролей. Дідусь їй зауважує, що вона сама ще не мала жодної нормальної ролі, а режисери знаю її за вимолювання маленьких ролей для себе. Буба йде до школи, де її хвалить вчитель англійської мови пан Клінтон. Вона стає успішною ученицею, а Адась зустрічається з Йолькою. Вдома батько з матір’ю сварять дідуся, що той вкотре відніс всі гроші в спортлото.

Наступного дня мати з батьком сповіщають дідуся, що тепер вони будуть отримувати його пенсію, а йому видавати кошти по необхідності. Дід каже, що сподівається, що таке саме очікує їх у старості від Буби.

Вечері приходить сама Маньчакова і плаче, що її покинув чоловік через її протест проти продажу їх старенького автомобіля. За мить вбігає Маньчак, цілую дружину і дякує, що та була проти продажу. Щойно він потрапив у аварію, у якій було повністю розбито Сеат Толедо, а їх Трабант був майже неушкоджений і сам він також не постраждав.

Ніколи не вір шахраям

Одного вечора тато, мама, дідусь і Буба зібрались перед телевізором. Батько дивився новини, давай пояснення іншим членам родини. Та коли дідусь попросив перемикнути на розіграш лотереї, його присоромили і він вийшов. Через деякий час дідусь повернувся зі звісткою, що він виграв у лотерею мільйон. Коли батьки перевірили білет, вони почали вітати дідуся і просити виділити їм частину коштів. Дід же попросив у батьків налити йому і дати сигару, Барташовій підняти платню, а для Буби купити нові мартенси з власних заощаджень. Батьки погодились.

Камінець у мартенсі

У школі Буба постійно помічає Йольку з Адасем, який постійно слідує за нею і виконує всі її забаганки, на Бубу ж не звертає уваги. Вдома на Бубу чекав скандал. Виявилось, що дідусь нічого не виграв, а обдурив батьків. Дідуся було покарано перебуванням лише у власній кімнаті. Але мати купила за власні кошти Бубі нові мартенси і Буба оцінила вчинок дідуся. Буба пропонує батькам поїхати на відпочинок і побути разом. Вони погоджуються, але на час своєї відсутності запрошують бабу Риту (мати батька Павла) наглянути за іншими. Барташова, Буба і дідусь не знають, як пережити приїзд баби Рити, адже в неї кепський характер.

Млинці – це вам не кожух

У школі Буба жаліється подружці на приїзд баби Рити, а потім одна отримує трійку з геометрії від вчительки Сокири, у інших двійки. Однокласник Мілош вітає її і провидить до дому. Дорогою Буба побачила Мілоша з іншого боку і вважає його за “гарного хлопця”. Буба запрошує Мілоша якось зайти до неї повчити геометрію разом, Мілош погоджується і радіє.

Вдома баба Рита під час вечері сварить Бубу і діда, що ті сьорбають, а Барташову, що та готує не корисну їжу. Баба Рита хоче піти до Буби в ліцей, щоб подивитись на її оцінки і поговорити з вчителями. Та дідусь рятує Бубу, він запрошує бабу Риту на сирники та каже, що похід баби викличе заздрість у вчителів, так як Рита висококваліфікований вчитель з 40-річним досвідом.

Увечері приходять Маньчакові. Баба Рита приймає їх за свідків Єгових та хоче випровадити, коли ж дізнається, що вони приходять грати в азартні ігри, то злиться остаточно. Дідусь каже Маньчаковим, що Рита їх далека родичка з Сибіру. Маньчаки жаліють її і думають навіть віддати якісь свої речі, але дідусь відмовляє їх. Дідусь і Буба вперше виграють у бридж у Маньчакових.

Кухонне пекло

Баба Рити зробила Барташовій вихідний і сама приготувала сніданок: овочі і біойогурт. Буба швидко втекла до ліцею, а ниття дідуся ще довго було чути у всьому під’їзді. На перерві Буба розмовляє з Агатою та бажає з нею потоваришувати. Увечері у баби згоряють багети і задоволений дідусь запрошує їх до китайського ресторану, там дідусь і Буба смачно наїдаються і тільки баба Рита невдоволена вечерею і вечором. Повертаються батьки, мати приревнувала під час відпустки батька до офіціантки Сильвії і тепер з ним постійно свариться. Баба Рита їде одразу після повернення батьків.

Дорогою до школи Буба зустрічає Адася, який розповідає, що Йолька отримала головну роль у театральному гуртку і каже, що вона краща за Бубу. В той день Буба повертається з Мілошем з ліцею і він каже, що Йолька зовсім не гарна і він сам її відшив колись.

Гуру на телефоні

Мати запрошує жити до себе в кімнату пані Астрід, яка змушує позбутися спершу всіх речей з кімнати, так як у них погана енергетика: мобільний телефон та депілятор забирає для брата Бенедикта – їхнього духовного наставника. Мати зо всіма спілкується через Астрід, яка підмовляє її до розлучення з батьком.

У ліцеї Буба розповідає про свої негаразди Агаті і розуміє, що у дівчини теж не все добре, але в чім річ Агата їй не розповідає. Після уроків Мілош запрошує Бубу до піцерії, в якій вони зустрічають Йольку з Адасем. Йолька про щось сперечається з Адасем, потім намагається привернути увагу Мілоша, а перед виходом кепкує з Буби.

В гості приходять Маньчаки, дізнаються про дивацтва мати та йдуть до дідуся в кімнату грати в бридж.

Золота середина пана Маньчака

Через тиждень сім’я дочекалась моменту, коли Астрід вийшла з квартири, і попросили мати повернутись до них. Мати отямилась і не впустила Астрід до квартири. В сім’ї запанувала ідилія, мати почала писати нову книгу “У пастці почуттів”.

Барташова захворіла на ангіну і мати сама почала куховарити. Її страви хвалив батько, а Маньчаки взагалі відмовились таке їсти. Маньчаки здивували всіх: пан Маньчак вставив собі золотого зуба, а пані Віолета зробила тату зі зміями на плечі. Дідусь розповідає батькам, що вони з Бубою вже місяць постійно виграють у бридж.

У школі Буба похвалилась Агаті, що дуже гарно грає в бридж, а потім пішла на контрольну з хімії, якої зовсім не знала. Мілош дав їй шпаргалку з трьома задачками і Буба вдало написала контрольну і відчула, що вона закохується. До дому вони повертались як завжди разом.

Буба з Мілошем отримують п’ятірки з хімії, а Йолька двійку. Бубі дуже приємне товариство Мілоша і вона дізнається багато цікавого з його життя та розуміє, що у них доволі схожі сім’ї. Повертаючись з ліцею, Буба випадково зустрічає дідуся і знайомить його з Мілошем.

Добавка на додачу

Мати пише свій роман, сюжетною лінією якого ні з ким не ділиться. Дідусь з Бубою продовжують вигравати у бридж у Маньчакових, Буба читає книги про бридж.

Буба приносить до дому цуценя на прізвисько Добавка, яке знайшли зв’язаним у кущах, коли спостерігали з Мілошем за птахами. Спочатку всі були проти та потім згодились і Добавка почала жити у Буби.

До Буби приходить Йолька, каже, що вони розійшлись з Адасем та просить допомогти Бубу і Мілоша підтягти їй хімію. Буба відповідає, що вона хімію знає погано, а з Мілошем хай Йолька говорить сама. Ображена Йолька йде.

Мілош почав по вівторках увечері ходити до Буби, вони разом вчились і допомагали один одному. Мілош в школі став третім по успішності хлопцем в класі і на нього почали звертати увагу інші дівчата, та Буба знала, що він лише її. Буба відчувала себе тепер дуже щасливою.

У кожного свої проблеми

Щастя швидко закінчилось, приїхала Олька зі звісткою, що Роберт забрав Францішека і пішов від неї. Всіх приголомшила новина, Буба набрала Роберта і домовилась про зустріч. Увечері Буба пішла вигуляти Добавку і зустрілась з Робертом. Роберта Буба поважала, з розмови вона довідалась про їх сімейні проблеми, що кожен вважав, що лише він все робив для існування сім’ї, в той час як інший лише руйнував. Буба підказала, що потрібно зробити Робертові і в той же день Олька повернулась до себе.

Наступного вівторка Мілош не прийшов, а дідусь вмовив записатись Бубу до якогось турніру.

У школі Мілош уникає Бубу і вона розмовляє після уроків з Агатою. З бесіди вона дізнається, що Агатин батько колись був відомим хірургом і гарним батьком, а коли його лишили ліцензії став алкоголіком і постійно б’є дітей. Агата нікому не признається про походження синців, щоб її в школі не називали “донькою алкоголіка”.

Вдома розгорається скандал між батьком та матір’ю, що та купила стрінги. Та коли Барташова зізнається, що в неї такі ж самі, батько не знає, що сказати і скандал припиняється.

Світло долає морок

В школі Буба нарешті розмовляє з Мілошем і дізнається, що той бачив, як Буба поцілувала у щоку Роберта, і вирішив, що Буба його зраджує. Коли ж Буба все пояснила, Мілош з Бубою помирились і пішли закохані у піцерію.

Через два тижні має відбутися турнір з бриджу, на який дідусь записав Бубу.

Бубин батько лишився роботи і вечорами став пити коньяк. В цей час мати закінчила книжку, яка отримала одразу підтримку критиків і мати запропонувала батькові роботу у неї, а потім пообіцяла виділити кошти батькові для власного шоу.

Буба зустрічається з Адасем і розмовляє з ним про Йольку, їй стає його шкода і вона розуміє, що в неї вже інші почуття до Адася. Мілош запрошує Бубу до себе в гості, а коли Йолька хоче знову образити Бубу, то каже їй, що він любить Бубу і завжди любитиме.

Дрозди прилетіли

У школі має відбутися дискотека з нагоди початку весни. Так як Бубі немає, що одягнути, дідусь йде разом з нею і купує їй джинсову сукню. Вдома всі приголомшені красою Буби. На дискотеці Буба відчуває себе Попелюшкою, всі хлопці навколо неї. Та Буба хоче бути лише з Мілошем, як і він. Мілош називає Бубу “своїм синім дроздом” – найулюбленішим птахом.

Вдома вперше всі чекають на Бубу і цікавляться дискотекою та її відносинами з Мілошем.

Дідусь відправляє Бубу на турнір з бриджу, але всім каже, що Буба їде на вихідні з класом. Вдома батьки сумують за Бубою, приходять Маньчаки (пані Віолета хвора на свинку) і вперше за довгий час Маньчаки грають в бридж з батьками.

Дівчина варта, як найкраща карта

Буба повертається з турніру з перемогою. В школі взнають її досягнення і ставлять за приклад, навіть чоловік Сокири, чемпіон Польщі з шахів, просить автограф у Буби. Буба розмовляє з Адасем, який хоче знову з нею проводити час, але Буба каже, що він її вже прогледів і хай тепер краще придивляється до інших. Вдома Буба влаштовує дідусеві псевдо день народження і дарує йому нового дорогого телевізора. Батьки не можуть зрозуміти звідки у неї гроші. Тато випадково потрапляє на газету, в якій йдеться про нову шістнадцятирічну чемпіонку в бридж на ім’я Агнешка. Батьки розуміють, що це їх дочка, і всіх переповнює гордість.

Цікаві факти про Помпеї ви дізнаєтеся в цій статті. Важко знайти хоч кого-небудь, хто ніколи не чув про давньоримське місто, застигле в попелі – про Помпеї.

Місто Помпеї було торговим центром римської Італії, де проживало майже 20 тисяч осіб. Проте раптово виверження Везувію менше ніж за добу перетворило місто в мертву пустелю.

Цікаві факти про Помпеї

1. Засноване приблизно в VII століття до нашої ери. Помпеї до катастрофи був вельми зростаючим і процвітаючим містом. Він вважався чимось на зразок популярного курорту для багатих римлян, які відпочивали там у свята.

2. Імовірно один з найзнаменитіших римських імператорів Нерон володів віллою в Помпеях, а його друга дружина – Поппея Сабіна була уродженкою цього міста.

3. Гора Везувій, активний стратовулкан, розташований в 9 кілометрах на схід від сучасного Неаполя, знаходився всього в декількох кілометрах від Помпей, проте місцеві жителі навіть не припускали, що живуть по сусідству з огнедишною горою, останнє велике виверження якого відбулося в 1800 році до нашої ери. У той час він знищив кілька поселень бронзового століття.

4. Виверження Везувію почалося вранці 24 серпня 79 року – всього через день після Вулканаліі – римського свята на честь бога Вулкана

5. Виверження тривало близько 24 годин, однак шар попелу, лава і шматки пемзи продовжували накривати місто ще протягом двох днів, поховавши його на глибині до 6 метрів і знищивши не тільки Помпеї, а й кілька прилеглих міст і сіл.

6. До трагедії в 79 році нашої ери в Стародавньому Римі не існувало навіть самого слова “вулкан”, його придумали пізніше. Слово “вулкан” походить від імені давньоримського бога вогню Вулкана.

7. Існує докладний опис катастрофи, свідком якої став Пліній Молодший, давньоримський політичний діяч і поет, який спостерігав за виверженням Везувію зі значної відстані. Його листи, складені на підставі свідчень очевидців виверження, були виявлені лише в XVI столітті.

8. Цілих 1500 років місто Помпеї залишиться похованим під землею, поки в 1599 році під час будівництва підземного каналу від річки Сарно не виявлять частину давньої міської стіни.

9. Архітектор Доменіко Фонтана виявив ряд фресок, статуй та інших предметів з надмірно еротичним, і навіть непристойним змістом, які він вважав за краще перепоховати

10. Далі місту довелося прочекати ще 150 років, поки в 1748 році його розкопки знов не відновилися під керівництвом іспанського військового інженера Роке Хоакіна де Алькубьерре. Цього разу на поверхні з’явилися не тільки добре збережені предмети побуту (чому посприяло відсутність під землею повітря і вологи), а й цілі будівлі.

11. Під час розкопок був використаний гіпс, яким заповнювали порожнечі між шарами попелу, завдяки чому вдалося реконструювати передсмертні пози жертв виверження. В цілому було зроблено понад тисячу зліпків знайдених в Помпеях тіл загиблих, у тому числі цілих сімей, груп друзів і пар, які померли в обіймах один у одного.

12. Займаючи загальну площу більше 65 га, місто Помпеї на даний момент є найбільшим у світі археологічним парком і пам’ятником архітектури, а також одним з найпопулярніших туристичних напрямків протягом 250 років. Поховане живцем місто увійшло до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Щороку його відвідують 2,5 мільйона туристів

13. Коли в 1819 році король Франциск Iвместе з дружиною і дочкою відвідав виставку в Помпеях, то був настільки збентежений і обурений творами мистецтв сексуального характеру, що зажадав відвезти ці “крамольні” експонати в столицю і замкнути їх у Секретному кабінеті, доступ в який був відкритий виключно для “осіб зрілого віку і бездоганної репутації”. Подібне мистецтво відображало вельми вільні розпущені звичаї стародавніх римлян і навіть зображувало скульптурні сцени содомії та зоофілії.

14. Везувій, вік якого, за оцінками, становить 17 тисяч років, залишається єдиним діючим вулканом на європейському материку. Учені припускають, що всього вулкан вивергався близько 100 разів, однак тільки кілька вивержень за своїми масштабами перевершили виверження 79 року. Теплова енергія, виділена Везувієм під час виверження, була в 100 тисяч разів більше енергії від бомби, скинутої на Хіросіму!

15. Більше 3 мільйонів людей в даний час проживають в безпосередній близькості від Везувію – найнебезпечнішого діючого вулкана в світі. Його останнє виверження відбулося в 1944 році – з тих пір вулкан знаходиться в стані спокою, на щастя…