Category: Література

Цитати, афоризми, Вислови Шевченка про Україну – показують любов та патріотизм поета до батьківщини, як і Вислови про українську мову.

Вислови Шевченка про Україну

Свою Україну любіть. Любіть її…Во врем’я люте. В останню тяжкую минуту За неї Господа моліть. (“Чи ми ще зійдемося знову?..”)

Україно, Україно!
Серце моє, ненько!
Як згадаю твою долю,
Заплаче серденько!

Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.

Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине…
От де, люде, наша слава,
Слава України!

І я, заплакавши назад, поїхав знову на чужину. І не в однім отім селі, а скрізь на славній Україні людей у ярма запрягли, пани лукаві.

Добридень же, новий годе, В торішній свитині. Що ти несеш в Україну В латаній торбині?

Зажурилась Україна – така її доля (“Тарасова ніч”)

Вислови Тараса Шевченка про Україну

Я так її, я так люблю мою Україну убогу, що проклену святого Бога, за неї душу погублю! “Сон” /”Гори мої високії…”/; VІ-ХІІ 1847, Орська фортеця

[…] Здається – кращого немає нічого в Бога, як Дніпро та наша славная країна… “І виріс я на чужині…”; ІХ-ХІІ 1848, Косарал

Україно, Україно! Серце моє, ненько! Як згадаю твою долю, заплаче серденько! “Тарасова ніч”; 6.XI 1838; С.-Петербург

Гомоніла Україна, довго гомоніла, довго-довго кров степами текла-червоніла. “Гайдамаки”; 1839-1841, С.-Петербург Доборолась Україна до самого краю. Гірше ляха свої діти її розпинають. “І мертвим, і живим…”; 14.XII 1845, В’юнище Любітеся, брати мої, Украйну любіте, і за неї, безталанну, Господа моліте. “Згадайте, братія моя…”; 1849-1850, Оренбург Молися, сину, за Вкраїну його замучили колись. “Мені однаково, чи буду…”; 17.ІV-19.V 1847, С.-Петербург О Господи! Дай мені хоч глянуть на народ отой убитий, на тую Украйну! “Заросли шляхи тернами…”; І-ІV 1849, Раїм Холоне серце, як згадаю, що не в Україні поховають, що не в Украйні буду жить, людей і Господа любить. “В неволі тяжко, хоча й волі…”; 19-30.V 1847, С.-Петербург […] Я всю мізерію оддав моїй Україні-небозі… “Буває, в неволі іноді згадаю…”; І-ІV 1850, Оренбург Для чого я на світ родився, свою Україну любив? “Чернець”; VІ-ХІІ 1847, Орська фортеця

Якщо ви знаєте цікаві відомі вислови Шевченка про Україну лишайте їх в коментарях.

“Маленький принц” проблеми в творі підняті досить важливі для кожної людини.

“Маленький принц” проблематика

Повість Антуана де Сент-Екзюпері “Маленький принц” піднімає безліч проблем сучасного людства. Письменник переживав трагічні часи Другої світової війни, переживав про долю не тільки рідній Франції, але й про людство в цілому.

Автор підіймає проблему людяності і проблему “черствіння” душі. Роблячи провідником своїх ідей дитину, Екзюпері підкреслює, що саме діти є носіями неперевершеної інтуїції і мудрості, резонуючими з самого Всесвіту. У той же час “світ дорослих” зображується виключно з негативного боку – це світ жадібних, злих, дурних і просто нещасних людей, які втратили істинний сенс життя і страждають від порожнечі і самотності.

Проблему сутності буття людини – Екзюпері розкриває проводячи свого головного героя через випробування сумнівом у власних силах і приводячи до висновку, що вск життя людини є шлях вдосконалення і усвідомлення глибини простих істин.

Також розкрита в повісті Проблема любові і відповідальності. Автор проводить ідею, що досягти цієї мети можна виключно, відкривши свою душу іншому. “Ми відповідаємо за тих, кого приручили…” Часом усвідомити свою відповідальність за іншу людину і прийняти її варте титанічних зусиль, але саме це зусилля допомагає позбутися від внутрішньої порожнечі і знайти сенс життя: “Найголовніше – те, чого не побачиш очима… “

Проблематику казки доповнює тема Дружби і вірності. В особі Лиса, Маленький принц знаходить істинного і відданого друга, який розкриває йому одну з найбільш вжних істин: “Бачить лише серце…” Завдяки Лису, Маленький принц долає внутрішні сумніви і знаходить гармонію розуміння. “Добре, якщо у тебе колись був друг, нехай навіть треба померти”.

Життя як шлях і смерть як завершальний етап певного витка у розвитку людської душі лише підкреслюють і без того глибоку філософську риторику сутності людського буття.

“Та, ой, як крикнув же та козак Сірко” – українська історична пісня про звитяжну боротьбу козаків з турецько-татарськими нападниками.

“Та, ой, як крикнув же та козак Сірко” аналіз

Тема: зображення походу козацького війська під керівництвом Сірка до кримського хана.

Ідея: уславлення мужності, винахідливості, рішучості Сірка та його війська.

Основна думка: народ завжди складає пісні про тих, хто віддав своє життя заради вільної і щасливої України.

Жанр: історична пісня.

Художні засоби “Та, ой, як крикнув же та козак Сірко”

Риторичний оклик: “Та збирайтеся до хати у гості!”. Метафори: “туман поле покриває”, “військо… виграває”, “місяць… зі ходжає”. Повтори: “…та ми ж думали…”. Епітет: “битий шлях”.

Загадки про тварин на англійській мові з перекладом (про коня, порося, корову, собаку, кота, жирафа, слона, ведмедя) ви знайдете в цій статті.

Загадки про домашніх тварин на англійській мові

I live on a farm.
I am pink.
I have a little tail.
My nose is called a snout.
And I say “Oink, oink”.
I am….
(Answer: PIG)

Я живу на фермі.
Я рожева.
У мене маленький хвостик.
Мій ніс називається п’ятачком.
І я кажу: “Хрю-хрю”.
Я….
(Відповідь: свинка)

I have 4 legs and a tail.
I am very smart.
I like to play with you.
When I see a cat,
I say “Woof, woof”
I am….
(Answer: DOG)

У мене 4 лапи і один хвіст.
Я дуже розумна.
Мені подобається грати з тобою.
Коли я бачу кішку,
Я кажу: “Гав – гав”.
Я…
(Відповідь: СОБАКА)

I have 4 legs and a long tail.
I like to run fast.
I let you ride
on my back.
I eat hay.
And say “Neigh, neigh”.
I am….
(Answer: HORSE)

У мене 4 ноги і довгий хвіст.
Я люблю швидко бігати.
Я дозволяю тобі кататися
у мене на спині.
Я їм сіно.
І кажу “Ярмо-го”.
Я….
(Відповідь: КІНЬ)

I am a pet.
I am soft and furry.
I like to sleep and drink milk.
I do not like mice and dogs.
I say “Meow, meow”.
I am….
(Answer: CAT)

Я тварина домашня.
Я м’яка і пухнаста.
Я люблю спати і пити молоко.
Мені не подобаються миші і собаки.
Я кажу: “Мяу-мяу”.
Я….
(Відповідь: КІШКА)

I am a big
farm animal.
I can be black, white
or brown.
I like to eat green grass.
I give milk.
I can say “Moo, moo”.
I am….
(Answer: COW)

Я велика тварина,
живу на фермі.
Я можу бути чорною, білою
або коричневою.
Я люблю їсти зелену траву.
Я даю молоко.
Я кажу: “Му-му”.
Я….
(Відповідь: КОРОВА)

Загадки про диких тварин на англійській мові

I live in the woods.
I’m very big and furry.
I have a big nose, a little tail and four legs.
I like to eat fish and berries.
I am a…
(Answer: BEAR)

Я живу в лісі.
Я дуже великий і покритий шерстю.
У мене великий ніс, маленький хвіст і 4 лапи.
Я люблю їсти рибу і ягоди.
Я…
(Відповідь: ВЕДМІДЬ)

I have four legs and a tail.
I have no teeth.
I can swim and dive underwater.
I carry my house around with me.
I am a…
(Answer: TURTLE)

У мене 4 лапки і хвостик.
У мене немає зубів.
Я можу плавати і пірнати.
Я завжди нашу свій будиночок на собі.
Я…
(Відповідь: ЧЕРЕПАХА)

I’m very, very big.
I like to eat peanuts and hay.
I have four legs and two big ears.
My long nose is called a trunk.
I am an…
(Answer: ELEPHANT)

Я дуже, дуже великий.
Я люблю їсти арахіс і сіно.
У мене 4 ноги і 2 великих вуха.
Мій довгий ніс називається хоботом.
Я…
(Відповідь: СЛОН)

I am yellow and brown.
I have 4 long legs and a very long neck.
I like to eat green leaves.
I am a…
(Answer: GIRAFFE)

Я жовтого і коричневого кольору.
У мене 4 довгі ноги і довга шия.
Я люблю їсти зелене листя.
Я…
(Відповідь: ЖИРАФА)

I am small and shy.
I have eight legs.
I eat bugs.
I catch them in my web.
I am a…
(Answer: SPIDER)

Я маленький і сором’язливий.
У мене 8 ніжок.
Я їм жучків.
Я ловлю їх в свою павутину.
Я…
(Відповідь: ПАВУК)

“Пані Метелиця” – казка братів Грімм про чарівницю з колодязя, що винагороджує працелюбну дівчину і карає ліниву. Казку краще читати повністю, адже Переказ “Пані Метелиця” не донесе всіх важливих деталей.

“Пані Метелиця” скорочено

Одна мати мала двох доньок. Перша була добра та працьовита, друга – лінива та зла. Мати ліниву любила, а працьовиту шпиняла. Якось працьовита донька пряла всю ніч, задрімала та вколола собі пальця веретеном. Пішла до колодязя змити кров та сонна у той колодязь упала.

Мачуха змушує її стрибнути в колодязь, щоб знайти випадково упущене веретено. Так вона виявляється в підземному світі, який одночасно є і світом хмар. Тут їй належить пройти випробування на старанність і доброту, надаючи допомогу нужденним: вийняти з печі готовий хліб, потрясти дерево із зрілими яблуками. Зрештою дорога призводить до пані Метелиці, страшнуватої “старої жінки”, в якої “довгі зуби”, але добре серце. У нові обов’язки дівчини тепер входить щоденне витрушування перини пані Метелиці, завдяки чому на всьому білому світі йде сніг. Після деякого часу вона починає сумувати за рідним домом і просить господиню про те, щоб піти. У воротах, ведучих на землю, на працелюбну дівчину проливається золотий дощ, так що її одяг виявляється обліплений золотом. Також пані Метелиця повертає втрачене веретено і дівчина повертається додому Її вітає спів півня: “Ку-ка-рі-ку! Ось чудеса! Наша-то дівиця в золоті вся! “

Позаздривши розповіді дівчини, її потворна і лінива зведена сестра йде тією ж дорогою, відмовляючи нужденним, а її робота у пані Метелиці нікуди не годиться. Наскучивши своїй господині, Ледарка, мріючи про золоті нагороди, у воротах отримує в нагороду перекинутий казан зі смолою, яка пристає до неї на все життя.

Афра Бен (англ. Aphra Ben; 10 липня 1640 – 16 квітня 1689) – англійська романістка і драматург, один з найбільших авторів епохи Реставрації. Вважається першою професійною письменницею в історії Англії.

Афра Бен біографія

Відомості про життя Афри Бен досить суперечливі і не в усьому достовірні. Народилася в селищі Уай поблизу Кентербері (графство Кент); дочка цирульника Бартоломью Джонстона. Події її молодості практично невідомі; є непрямі відомості, що вона отримала католицьке виховання і навіть збиралася стати черницею. 1663 року Афра побувала на англійській цукрової плантації на річці Суринам, де, за власною заявою, довго спілкувалася з чорношкірим невільником знатного походження, чия історія згодом лягла в основу роману “Оруноко, або Царствений раб” (Oroonoko, or the Royal Slave).

Повернувшись до Англії, Афра вийшла заміж за Йохана Бена, який жив у Лондоні, купця німецького або голландського походження. Шлюб проіснував лише кілька років. Мабуть, він був фіктивним, служившим для зміцнення становища в суспільстві і для благопристойного маскування її бісексуальних схильностей (Афра зізнавалася в коханні як до чоловіків, так і до жінок, і в її творах розсипано чимало подібних натяків). До 1666 вона домоглася впливу при дворі, виконувала секретні доручення Карла II в Антверпені під час англо-голландської війни; в таємному листуванні користувалася ім’ям Астрея, що стало потім її літературним псевдонімом. Таємна служба не принесла їй доходу: король постійно затримував плату за шпигунські послуги, так що Афрі Бен довелося деякий час провести у борговій в’язниці.

У 1669 році, після того як невідома особа оплатило її борги, Афра Бен розпочала діяльність професійної письменниці. Користуючись зв’язками з лондонськими письменниками та драматургами, вона швидко завоювала успіх як автор любовних повістей, театральних п’єс, романів, віршів. Багато з її п’єс пройняті, в дусі літератури часів Реставрації, відвертою еротикою; деякі є переробками більш ранніх творів. Велику славу її принесли прозові твори: сатиричні і любовні новели, романи “Любовне листування дворянина і його сестри” (Love-Letters Between a Nobleman and His Sister, 1684) і “Оруноко” (1688), що вважається вершиною її творчості. Головний герой цього твору – негритянський принц Оруноко, що відправляється в Новий Світ на пошуки проданої в рабство коханої Імоінди і заради любові до неї сам стає невільником. Не витримавши жорстокого поводження, він піднімає повстання рабів, під час якого гине Імоінда. Схоплений рабовласниками, Оруноко піддається нелюдським тортурам (які переносить зі стоїчним спокоєм) і вмирає. Образ Оруноко вважається одним з ранніх зразків “благородного дикуна” в європейській літературі.

Афра Бен померла 16 квітня 1689 і була похована у Вестмінстерському абатстві.

Загадки про хліб на українській мові Зібрані в цій статті, рівень складності у них теж різний, деякі складні, деякі прості. Всі Загадки про хліб З відповіддю – хліб. Також для конкурсів ви можете використати Загадки про їжу та з Агадки про українські страви.

Загадки про хліб українською мовою

Був зерном він у землі,
Став із сіллю на столі.
З ним їсти ми сідаємо,
І гостей стрічаємо. (хліб)

Хоч не солодкий,
Та дуже смачний,
Хоч сам маленький,
Проте дорогий.
Сядемо обідати –
Він на столі.
Люблять його
І дорослі, й малі. (Хліб).

Бють кулаками,
Долонями гладять,
Кладуть на лопату
І в пекло несуть,
А виймуть – ножами
Покрають безжально,
За те його кривдять,
За те його луплять,
Що всі його хочуть
І всі його люблять.
(Хліб)

В землю кидалося, На повітрі розгулялося, В печі готувалося, На стіл подавалося.

Загадки про хліб для дітей

Живим зерном народжений,
Живу я на землі.
Щодня рум’яним сонечком
Я сходжу на столі. (Хліб)

Народився із землі,
Зарум’янивсь на вогні
І з’явився на столі
До борщу тобі й мені. (Хліб)

Б’ють мене ціпами,
ріжуть мене ножами,
За те мене отак гублять,
що всі мене дуже люблять. (Хліб).

Українські загадки про хліб

Хто в дальню путь іде без нього,
либонь, голодний буде там
А як узяв його з собою, –
Будеш їсти й прославлять. (Хліб)

Виріс у полі на добрій землі,
місце почесне зайняв на столі. (Хліб)

Хвалить його кожен,
Любить його кожен.
І дня ми без нього,
Прожити не можем.
(Хліб)

Загадки про коровай

Круглий, мов сонечко, щедрий, мов літечко, на черінь просунеться, стоїть – красується. З печі – на блюдо, їжте мене, люди, на здоров’ячко (Коровай)

Що за хліб такий святковий
На рушник вмостився новий? (Коровай).

Якщо ви знаєте цікаві загадки про хліб лишайте їх в коментарях.

За що шанує народ пісні Марусі Чурай, адже її життя було досить трагічним та коротким. Відповідь на це Ви дізнаєтесь з цієї статті.

За що шанують пісні Марусі Чурай?

Хочеться почати влучними словами знаменитої на весь світ Ліни Костенко : “Маруся Чурай – художня, високообдарована натура, творець пісень, які славнозвісні українському народу”.

Не погодитися з нею не можливо. Вона сказала наче у воду гляділа. Маруся Чурай гідна дочка свого народу, за що надовго увійшла в народну пам’ять. З першого погляду можна сказати, що Маруся була керована палким почуттям кохання та отруїла свого коханого Гриця. За що її було звинувачено у вбивстві. Але глибше проникаючись її життям ми бачимо, що це зовсім не так. Насправді Маруся Чурай зілля приготувала для себе, не витримавши болю від зради коханої людини, а Гриць Бобренко випадково випив зілля. За це її було притягнуто до суду. На ньому Марусі винесли жорстокий вирок – смертна страта. Але мудрий гетьман Богдан Хмельницький скасував своїм наказом безглуздий вирок.

Пісні Марусі Чурай вчать любити та цінувати життя. Шанобливо ставитися до людей та речей, які варті уваги. Українська піснетворця відома майже у всьому світі. Її пісні ллються рікою та западають у душу. Вони надихали тоді козаків, а зараз воїнів на патріотичні почуття. Вона виховую любов до Батьківщини. Ці пісні є скарбом нашого народу. Вони цінні тим, що покликані зміцнювати дух та утверджувати національну гідність.

Сподіваємося, що з цієї статті Ви дізналися чому народ шанує пісні Марусі Чурай.

“Портрет Доріана Грея” короткий зміст

Головною дійовою особою роману Оскара Уайльда є юнак на ім’я Доріан.

У сонячний літній день талановитий живописець Безіл Голворд Пише портрет надзвичайно красивого юнака, з яким нещодавно познайомився. Юнакові двадцять років, його звуть Доріан Грей. Але ось портрет закінчено, все захоплені його досконалістю. Самозакоханий Доріан вимовляє вголос: Якби портрет змінювався, а я міг завжди залишатися таким, який є! Живописець дарує портрет юнаку.

Якось знайомий Безіла Холлуорда, лорд Генрі Уоттон, захоплений красою Доріана, запрошує його на обід. Поступово Доріан з головою занурюється у світське життя: відвідує звані обіди, проводить вечори в опері. Крім того, він закохується в починаючу актрису Сибіллу Вейн, дівчину років сімнадцяти, з ніжним, як квітка, обличчям. Сибілла Вейн, з разючою одухотвореністю, грає на убогих підмостках жебрацького театру Іст-Індра. Вона веде напівголодне існування разом з матір’ю і братом, тому Доріан представляється їй прекрасним принцом, що зійов з захмарних висот. Доріан і не підозрює, що і Сибілла, і її брат – позашлюбні діти, народжені їх матір’ю від людини іншого положення.

Доріан сповіщає Безіла, що збирається одружитися на Сибілі Вейн. Безіл вважає цю ідею божевільною. Доріан запрошує Безіла Холлуорда і Генрі Уоттона на спектакль, де його кохана повинна грати Джульєтту. Але саме в цьому спектаклі, не дивлячись на всю її талановитість, Сибілла з тріском провалюється. Це викликає скептичну насмішку лорда Генрі, співчуття Безіла і неприязнь Доріана. Він у розпачі кидає Сибілі: Ви вбили мою любов!

Після цього Доріан проводить безсонну ніч, блукаючи по спорожнілому Лондону. У цю ж ніч дівчина здійснює самогубство. Лорд Генрі радить Дориану не лити даремно сліз за Сибілою Вейн, обіцяє познайомити його зі своєю чарівною сестрою леді Гвендолен. Доріан слухає промову лорда і в той же вечір на портреті з’являється жорстка зморшка. Стурбований Доріан прибирає портрет з очей геть.

Наступні двадцять років проходять непомітно для Доріана. Але він все сильніше закохується у свою красу і все з великим інтересом спостерігає за розкладанням своєї душі. Він шукає розради в дорогоцінних каменях, в музиці, в наркотичних зіллях, в божевільній низці сумнівних зв’язків. У підсумку за Доріаном Греєм закріплюються слава спокусника молодих умів.

Безіл Голворд намагається напоумити Доріана, але той у відповідь показує портрет, написаний колись Безілом. На портреті зображений самозакоханий старий. Доріан який вважає, що і Безіл якось винен у його нещасній долі, встромляє в одного кинджал. Потім хіміка Кемпбел, за допомогою шантажу змушує розчинити тіло Безіла в азотній кислоті…

Сам Доріан шукає забуття в наркотиках. В одній з приток він мало не гине – його впізнає брат Сибіли Вейн, що присягнувся, у що б то не стало, помститися її кривднику.

Одного разу Доріан розуміє, що портрет, написаний Безілом, це совість Доріана, і його треба знищити. Пізно вночі, наодинці з самим собою, Доріан накидається з ножем на портрет. Прокинувшися слуги виявляють тіло мертвого старого. На портреті ж зображений юний і прекрасний юнак.

У поезії Бориса Пастернака дивовижно переплелися теми природи й кохання, мистецтва й життя. Здається, до орбіти інтересів поета залучено все, що жадібно вбирали в себе замріяні очі людини, закоханої в життя. Пастернак одного разу сказав, що література – вся, навіть трагічна, – це розповідь про щастя існування.

І про його вірші це можна сказати беззаперечно. Кожен вірш – це дитя любові, саме тому Пастернака можна читати й читати невтомно, відкриваючи для себе нові й нові горизонти думки, філософського узагальнення, яке сприймається як своє, настільки воно емоційно влучне:

Цей лютий! Час для сліз і віршів,
Що не стихають ні на мить.
Коли гримить, гуркоче хвища
Й весною чорною горить.

Поет народився у лютому. Може, тому він так тонко відчуває перехідність цього місяця, відчайдушну жагу весни, оновлення. Та хіба тільки лютого! Поезія Пастернака вабить глибиною і водночас свіжістю сприйняття світу. Здається, він заново відкрив для нас різнобарвність, різноманітність і неповторність світу, оселивши все це у своїх поетичних рядках:

Все, що ночі важливо знайти
У купальницькім плесі бездоннім
І зорю до садка донести
На тремтячій вологій долоні.

Отож поет забарвлює навіть побутові деталі, навіть звичні риси могутньою емоцією любові. Ось чому, коли читаєш вірші Б. Пастернака, виникає відчуття цілісності світу, його безперервності, а кожен вірш – лише один штрих до величної картини Всесвіту. Ось у широко відомому вірші “Зимова ніч” картина віхоли:

Злітався сніг і вирував
Перед шибками.
Так влітку на вогонь мошва
Летить роями.

Але й тут виникає асоціативний емоційний ряд, що підказує: і цей сніг теж колись мине, розтане, і про нього нагадуватиме хіба що ота “мошва”. Адже саме життя вічне у своєму кругообігу зим і весен, літ і осеней. І в поетичній палітрі Пастернака для всього знаходиться місце, адже це і є його життя – любов до найдрібнішої риси цього життя. І важливо те, що, читаючи вірші, кожен із нас починає точно розуміти: поезія – це й справді нескінченна розповідь про щастя існування.