Category: Література

  • Казимир Малевич біографія скорочено

    Казимир Малевич коротка біографія українською мовою викладена в цій статті.

    Казимир Малевич біографія скорочено

    Малевич Казимир Северинович – український художник-авангардист, один із засновників нових напрямків в абстрактному мистецтві – супрематизму та кубофутуризму.

    Народився Казимир 23 лютого 1878 в Києві в сім’ї з польським корінням.

    До 17 років жив на Поділлі, Харківщині, Чернігівщині. Малювати вчився у Миколи Пимоненка, в Київській мистецькій школі (1895–1897).

    У 1904 переїхав у Москву. Вдосконалював майстерність в училищі живопису, скульптури і архітектури (1904–1905) та в студії Ф. Рерберга (1905–1910).

    У картинах першого періоду творчості намагався поєднати принципи кубізму, футуризму іекспресіонізму.

    Став одним із засновників абстрактого мистецтва. В 1915 започаткував новий модерністський напрям у мистецтві – супрематизм (“Чорний квадрат на білому тлі”, 8 червня 1915; “Біле і чорне”), видавав журнал “Supremus” (1916).

    Кілька років Малевич викладав у Вітебській художній школі ( 1919 – 1922). Потім керував інститутом художньої культури в Ленінграді (1923 – 1927). Малевич з однодумцями утворив групу авангардистів, які поширювали ідею нового бачення мистецтва.

    В 1927 переїхав до Києва, де зусиллями Миколи Скрипника Малевичу було створено нормальні умови для творчості. В 1927–1930 викладав в Київському художньому інституті. Але початок репресій в Україні проти інтелігенції змусив Малевича знову повернутись у Ленінград.

    Найвідомішою роботою в біографії і творчості Малевича є твір “Чорний квадрат”. Цю роботу доповнюють полотна “Чорне коло”, “Кельтський хрест”. Серед інших відомих картин художника – “Червоний квадрат”, ” Скаче червона кіннота”.

    Помер Малевич 15 травня 1935 в Ленінграді.

  • Фредерік Шопен цікаві факти

    Цікаві факти про Шопена ви дізнаєтеся у цій статті.

    Фредерік Франсуа Шопен – польський композитор і піаніст-віртуоз, педагог.

    Цікаві факти з життя Шопена

    У дитинстві, Фредерік Шопен Грав у повній темряві. У момент гри на фортепіано, він гасив всі свічки. Саме таким чином маленький геній міг налаштуватися. Навіть коли він був в гостях і його просили зіграти, він просив погасити свічки в кімнаті. Ця звичка збереглася у нього до самої смерті.

    Коли Шопен вчився грати, йому подобалися кілька акордів, але своїми маленькими дитячими пальцями, він не міг їх брати. Тоді маленький Фредерік Вирішив розтягнути свої пальці. Для цього, він придумав пристосування, яке носив щодня. Хоча це приносило йому сильний біль.

    У будинку Шопена жила прислуга. Вони вважали Фредеріка божевільним хлопчиком. Справа в тому, що хлопчик вставав з ліжка вночі і біг грати на фортепіано. Хоча пізніше він сам став скаржитися на своє здоров’я. Він страждав на епілепсію. Його мучили кошмари.

    Коли Фредеріку було 10 років, він склав марш для князя Костянтина. Цей марш був надрукований, і його грали у військовому оркестрі.

    Мало хто знає, що “Собачий вальс” склав Шопен. Справа в тому, що у Жорж Санд (письменниця, кохання всього життя Шопена) була собака. Одного разу вона сказала, що хоче скласти пісню про свого собаку. Шопен це почув і сам склав цей вальс.

    Шопен був дуже трепетний у відносинах з жінками. Одного разу довелося навіть скасувати його заручини через дрібницю. Справа в тому, що одного дня, Шопен зі своїм другом прийшли до неї в гості. Його кохана запропонувала присісти за стіл. Але запропонувала сісти товаришеві раніше, ніж Фредеріку. Це сильно його обурило. Після чого композитор скасував заручини!

    Останні роки свого життя Шопен не міг складати музику. Він писав друзям, що перестав відчувати, радіти і тому не може більше творити. Єдиний твір, який все-таки закінчив геній, була мазурка фа-мінор. Але зіграти він її був не в змозі.

    Останній рік свого життя Шопен прожив у глибокій печалі, причиною якої став розрив з коханою жінкою. Композитор згасав прямо на очах, у нього абсолютно не було ніяких емоцій – ні радісних, ні сумних. Він зовсім перестав писати музику.

    З 1927 року в столиці Польщі кожні п’ять років проводиться фестиваль піаністів імені Фредеріка Шопена.

  • Вірші про літо на англійській

    Вірші англійською для дітей про літо – допоможуть дітям розвивати пам’ять, вивчаючи цікаві і гарні вірші. Вірші про літо на англійській для дорослих та дітей, з перекладом на українську зібрані в цій статті.

    Вірші англійською про літо для дітей

    I love summer

    I love summer!
    Summer is hot.
    It’s sun and shade.
    It’s water to wade.
    It’s frogs and bugs.
    It’s grass for rugs.
    It’s eating outside.
    It’s a tree-swing ride.
    It’s tomatoes and corn.
    It’s dew in the morn.
    It’s dogs and boys
    And lots of noise.
    It’s a hot sunny sky.
    It’s summer.
    That’s why…..
    I love summer.

    Summer Sun – Літнє сонце

    Summer sun in the sky
    Shining, shining up so high
    Makes it warm for outside fun
    To play at the park and run
    To swim, hike, and fish
    And go on a picnic, if you wish!

    Summer time – Літо

    See the shining sun.
    See us play and run.
    Summertime, oh, summertime,
    We are having fun.

    Watch us as we play.
    We play and run all day.
    Summertime, oh, summertime,
    Please don’t run away.

    Bright Sun – Яскраве сонце

    Bright sun shining down,
    Shining on the ground.
    What a lovely face you have,
    Yellow, big, and round.

    У басейні влітку

    I can stay real cool
    In my little swimming pool.
    On a sunny summer day,
    I can splash and play.
    When I wear my bathing suit,
    I’ll be cool and I’ll be cute
    In my little swimming pool.

    Короткі вірші про літо на англійській

    Cut thistles in May,
    They grow in a day;
    Cut them in June,
    That is too soon;
    Cut them in July,
    Then they will die.

    In the summer when the days are hot,
    I like to find a shady spot,
    And hardly move a single bit
    And sit, and sit, and sit, and sit.

    Summer
    When it’s hot I take my shoes off
    I take my shirt off
    I take my pants off
    I take my underwear off
    I take my whole body off
    and throw it in the river.

    Вірші англійською про літо англійською з перекладом

    In summer I like to play outside.
    In summer I like to go to the seaside.
    I like to pick up shells,
    To put them on the shelf.
    That’s what I like to do sometimes,
    When it comes the summertime.

    Влітку я люблю грати на вулиці.
    Влітку я люблю ходити на пляж.
    Мені подобається шукати черепашки,
    І раставлять їх на шафі.
    Ось що мені подобається іноді робити,
    Коли приходить літо.

    Down at the seashore,
    Early in the morning.
    See the little shells
    All along the shore.

    See the great big waves
    Splashing on the shore.
    When they pull back,
    They leave some more.

    На морському березі,
    Рано вранці,
    Можна побачити маленькі черепашки,
    По всьому березі.

    Можна побачити величезні хвилі,
    Що б’ються об берег.
    Відкатувавшись назад,
    Вони залишають ще черепашок.

    Summer is out and it’s time to play.
    Have fun because summer is not here to stay.
    Jump in the pool and play all day.
    Or come on out and head for the bay.

    Літо настало і пора грати.
    Радій тому, бо літо не затримається.
    Стрибай в басейн і грай цілий день.
    Або виходь і йди на море.

    Outside the sun is shinning to it’s height.
    Children’s playing water games.
    Outside it is the summertime.
    And it’s fun with friends to play.

    На вулиці сонце світить високо.
    Діти грають з водою.
    На вулиці літо.
    І весело грати з друзями.

  • Вірші та загадки про ряст

    Вірші та загадки про ряст на українській мові зібрані в цій статті.

    Вірші про ряст

    Квітне ліс пахучим рястом
    Пишно-пишно, рясно-рясно.
    В тому лісі рій бджілoк
    Витанцьовує танок.

    Андрій Гагін “Ряст”

    Квітки весни ці веселкові;
    Барвисті – як сама весна.
    В стеблинки з сонця і любові
    Всю землю, всюди одягла.

    У синіх китицях, бузкових,
    Широких рястових морях.
    Зібралось небо мов додолу
    Гуляти лісом по стежках.

    І білий ряст, немов нитками
    Плете вінки поміж дерев.
    Радіє. Що весна настала –
    Цвіте чарівно в ній тепер.

    І скрізь, навколо, лоно рясту;
    Лиш нові, ніжні кольори.
    Вкрашають ліс просторо, рясно
    Тендітні стебла догори.

    Безмір’я квітів кольорових,
    Весняне сонце, шум квіток.
    Мов ніжне серце у любові –
    Потоне пліт сумних думок.

    Загадки про ряст

    Я на інших геть не схожий;
    Кучерявий та пригожий.
    Постелю під голе віття
    Фіолетове суцвіття.

  • “Мандри Гулівера” аналіз

    Ма Ндри Гулівера – сатирико-фантастична книга Джонатана Свіфта, в якій яскраво і дотепно висміюються людські та суспільні вади.

    “Мандри Гулівера” аналіз роману

    Повна назва книги : “Мандри до деяких віддалених країн світу в чотирьох частинах: Твір Лемюеля Гулівера, спочатку хірурга, а потім капітана кількох кораблів”(англ. Travels into Several Remote Nations of the World, in Four Parts. By Lemuel Gulliver, First a Surgeon, and then a Captain of several Ships).

    Рік написання : Перше видання вийшло в 1726–1727 роках у Лондоні. Книга стала класикою етично-політичної сатири, хоча особливо широкою популярністю користуються її скорочені переробки (та екранізації) для дітей.

    КОМПОЗИЦІЯ РОМАНУ “МАНДРИ ГУЛЛІВЕРА”

    Роман розділено на чотири частини:

    “Подорож до ліліпутів”. “Подорож до велетнів “. “Подорож на літаючому острові “. “Подорож до країни розумних коней”.

    Всі чотири частини націлені на дослідження суспільства, образу Держави, взаємовідносин людини і держави.

    Проблеми роману “Мандри Гулівера”:

      – відносини влади і народу; – державний устрій; – боротьба політичних партій; – яким повинен бути правитель; – загарбницькі війни і претензії на світове панування; – про виховання дітей; – про моральне і духовне життя суспільства

    Показуючи вади суспільства Дж. Свіфт, переслідував мету – змусити людей замислитися над собою, своїми вчинками, почуттями, характером.

  • Органи рослин

    Органи рослин

    У рослин виділяють вегетативні й генеративні органи. Вегетативні органи призначені для підтримання індивідуального життя рослин, а генеративні забезпечують їх розмноження.

    У вищих рослин вегетативними органами є корінь і пагін; у нижчих – тіло (талом, або слань), не почленоване на органи, а представлене однією клітиною (одноклітинні водорості), нитками з одного ряду клітин (нитчасті водорості) або колоніями у формі пластинок, куль тощо; у деяких справжніх водоростей спостерігається диференціювання талому на органи, зовні подібні до стебла й листків вищих рослин.

    Морфологія й анатомічна будова вегетативних органів пристосована до виконання властивих їм функцій. У разі зміни характеру функції змінюються відповідно й вегетативні органи (утворюються видозміни органів) вегетативні органи використовуються також для вегетативного розмноження.

    Корінь – вегетативний орган, який забезпечує закріплення рослин у субстраті, поглинання і транспорт води та розчинених у ній мінеральних речовин і продуктів життєдіяльності грунтових мікроорганізмів і коренів інших рослин, первинний синтез органічних речовин, виділення в грунт продуктів обміну речовин і вегетативне розмноження.

    Пагін – вегетативний орган, до складу якого входять стебло, листки і бруньки він забезпечує утворення органічних речовин у процесі фотосинтезу й метаболічних процесів, обмін речовинами між різними частинами організму рослини та її оптимальне розташування у просторі.

    Генеративні органи – органи рослин, призначені для розмноження та поширення рослин. Прикладом генеративного органа рослин є квітка. Квітка – це складна система, що забезпечує статеве розмноження у квіткових рослин.

    Функції квітки :

      утворення тичинок з пилковими зернами, плодолистків (маточок) з насіннєвими зачатками, запилення, складні процеси запліднення, формування насінини й плода.

  • Характеристика місіс Уелдон “П’ятнадцятирічний капітан”

    Характеристика місіс Уелдон “П’ятнадцятирічний капітан”

    Міссіс Уелдон – героїня роману Ж. Верна “П’ятнадцятирічний капітан”. Вона дружина власника брига “Пілігрим”, добра і справедлива жінка, всім серцем ненавидить работоргівлю. Опинившись в Африці через підступи суднового кока Негоро, міссіс Уелдон з п’ятирічним сином Джеком була захоплена в полон Гаррісом, другом і партнером Негоро. Негідники мали намір домогтися викупу у містера Уелдона, який залишився в Америці. Проте негр на ім’я Геркулес звільнив нещасних.

    Міссіс Уелдон – смілива й рішуча, хоробра матір. Вона терпляча, витривала, турботлива. Її безмежна віра в здатність Діка Сенда вивести їх з жахливих диких лісів Екваторіальної Африки допомогла юнакові в самі критичні моменти подорожі.

    Місіс Уелдон автор описує як “тридцятирічну, з міцним здоров’ям” жінку, хоробру “і море її не лякало”. Доброта, ніжність і дбайливість у неї уживаються з рішучістю, розсудливістю і сильним духом. Як стійко вона переносить тяготи і злигодні подорожі! Головний скарб місіс Уелдон – її син Джек, веселий, допитливий і слухняний хлопчик. У фіналі роману Уелдон усиновила 15-річного капітана Діка Сенда, а Геркулес став другом сім’ї Уелдон.

  • Шевченко “Сон” переказ

    Шевченко “Сон” переказ

    Поема починається ліричними роздумами автора-оповідача. У кожного своя доля і свій “шлях широкий”: хто зводить кам’яні мури, хто руйнує, хто намагається загарбати чужу країну, хто обирає ближнього, а хто потайки “гострить ніж на брата”. Лицемір удає з себе тихого та богобоязливого, а сам тільки й чекає слушного часу, аби комусь “запустити пазурі в печінки”. Інший будує розкішні храми і вихваляється своєю любов’ю до “отечества”, з якого між тим “кров, як воду, точить”.

    Але всі мовчать, “як ягнята”, наче так і треба, бо немає Бога на небі. Уярмлені люди вмирають у неволі, чекаючи раю на тім світі. Та даремно, бо його не буде. Автор просить усіх схаменутися, згадати, що і бідні і багаті – люди, “Адамові діти”.
    Такими були думки оповідача, коли він нібито п’яний повертався з бенкету. Дома ліг спати і побачив сон, що здивував би будь-кого. Приснилося йому, буцімто летить над землею сова, а він – за нею слідом. Летить і прощається зі світом, своїм краєм, де мучаться люди. Він прилітатиме до України тільки на розмову:
    Порадимось, посумуєм, Поки сонце встане. Поки твої малі діти На ворога стануть.
    Світає. Зайнявся край неба. Зверху відкрилась чарівна картина “повитої красою” країни, яка
    Зеленіє, вмивається Дрібною росою, Споконвіку вмивається, Сонце зустрічає… І нема тому почину, І краю немає!
    Але душа того, хто все це спостерігає, плаче і сумує, бо у тім раї
    Латану свитину з каліки знімають, З шкурою знімають, бо нічим обуть Княжат недорослих; а он розпинають Вдову за подушне, а сина кують, Єдиного сина, єдину дитину, Єдину надію! в військо оддають! Бо його, бач, трохи! а онде під тином Опухла дитина, голоднеє мре, А мати пшеницю на панщині жне.
    Попідтинню шкандибає покритка з байстрям, якої відцурались батьки і не приймають чужі люди, а панич, що її збезчестив, і гадки про це не має, розважаючись з іншою.
    Ніхто не знає, скільки ще на цім світі панувати катам. А Бог, якщо й бачить із-за хмари людські сльози й горе, то не допомагає людям.
    У ріднім краї немає щастя, і оповідач вирішує пошукати раю хоч на краю світа. Тяжко йому покидати матір-Україну, та ще тяжче дивитися на її сльози і убогість.
    Полетівши за совою, він потрапив до вкритої снігом країни (Сибіру), де кругом “бори та болота”, а людей немає. Та ось стало чути, як десь під землею гудуть кайдани. З-під землі, мов із домовини, стали виходити на світ не мерці, а закуті в кайдани живі люди, каторжники. Вони видобувають під землею золото, аби наситити ненажерливого (царя).

    Серед каторжників не тільки злодії і розбійники. Є тут і затаврований, закутий в кайдани революціонер, “цар волі”, що мужньо переносить усі муки, не зрікаючись своїх ідей:
    А де ж твої думи, рожевії квіти, Доглядані, смілі, викохані діти, Кому ти їх, друже, кому передав? Чи, може, навіки в серці поховав? О, не ховай, брате! Розсип їх, розкидай! Зійдуть, і ростимуть, і у люди вийдуть!

    І знов оповідач летить над землею. Дивиться зверху на хати над шляхами та міста з багатьма церквами, а в цих містах, мов журавлі, вишукуються муштровані солдати-москалі.
    Далі він бачить унизу велике місто на болоті, де скрізь “церкви, та палати, та пани пузаті”. На честь царя Миколи І тут влаштовано парад. Лакей вимагає хабаря за те, що потайки проведе оповідача у царські палати.
    Але оповідач, відхиливши його послуги, став незримим і сам потрапив у палати, де побачив пихате панство і царя з царицею:
    …аж ось і сам,

    Високий, сердитий,
    Виступає; обок його
    Цариця небога,
    Мов опеньок засушений,
    Тонка, довгонога,
    Та ще на лихо, сердешне,
    Хита головою.

    Оповідач дивується, що поети -“віршомази” порівнювали це жалюгідне створіння з богинею.
    За царями йшла сила панства, і кожен з цих панів намагався стати ближче до коронованих осіб:
    …може вдарять Або дулю дати Благоволять, хоч маленьку, Хоч півдулі, аби тілько Під самую пику.
    Сердитий цар таки дав ляпаса своєму найстаршому придворному, той – нижчому чином, адалі вже пішло мов по ланцюжку – кожен намагався вдарити меншого від себе, аж поки бійка не вийшла з царського палацу на вулиці.
    Оповідача здивувало, що все це сприймалося як царська милість і супроводжувалося радісними вигуками городян:
    “Гуля наш батюшка, гуля! Ура!., ура!., ура!”
    Вночі, коли гамір ущух, оповідач пішов подивитись столицю і був вражений цим дивним видовищем, адже розкішне місто збудоване на болоті дуже дорогою ціною:
    Як то воно зробилося З калюжі такої Таке диво… отут крові Пролито людської – І без ножа…
    На одному боці ріки чути дзвони Петропавлівської фортеці, на іншому – стоїть пам’ятник Петрові І (тому, що “розпинав нашу Україну”) від Катерини II (яка “доконала вдову сиротину”).
    Оповідач зажурився, згадавши сумну історію України. Адже це на козацьких костях побудовано столицю Російської імперії, а у темниці замордовано наказного гетьмана Полуботка. Цар зідрав шкуру з українців, щоб пошити з неї собі багряницю і закласти у цій “новій рясі” багаті церкви та палати.
    Зійшло сонечко, і оповідач уздрів інший Петербург – місто, де люди тяжкою працею заробляли собі хліб насущний. Серед чиновників, що поспішали до Сенату, він побачив чимало своїх земляків, які зріклися рідної мови, пишуть папери і деруть хабарі, зневажаючи свою неньку Україну.
    Оповідач вирішив ще раз зазирнути в царські палати. Побачив там сердитого, як ведьмідь, царя, що гримав на панство, на челядь та на москалів.
    А коли від його крику всі провалились у землю, цар залишився безпорадним, нікчемним і зовсім не страшним, мов кошеня. Він здався оповідачеві таким чудним, що той навіть засміявся.
    Почувши сміх, цар знову розлютився і зикнув на оповідача, який перелякався і… прокинувся.
    Так закінчився цей надзвичайний “сон” – диво, що сниться тільки “юродивим та п’яницям”.

  • Чи залежить частота пульсу від навантаження?

    Якщо Ви не знаєте чи залежить частота пульсу від навантаження, то після прочитання даної статті, ви знайдете відповіді на всі свої запитання.

    Пульс – це коливання стінок артерій, які є періодичними та синхронними з діяльністю серця. Пульс спричинює скорочення серця, переганяє кров в артеріальну систему та змінює в ній тиск протягом періоду систоли та діастоли.

    Чи залежить пульс від руху крові?

    Так, пульс залежить від руху крові, а також від діяльності серця та стану артерій. Пульс може змінюватися під час психічного збудження, фізичної роботи, коливання навколишньої температури, введення ліків, вживання алкоголю тощо.

    Чи залежить пульс від коливання стінок артерій? Так, пульс залежить від коливання стінок артерій. Під час кожного серцевого скорочення артерії пульсують саме тоді, коли кров проходить через них. Пульс залежить від швидкості, ритму та сили пульсової хвилі, вони в свою чергу залежать від систолічного об’єму крові серця, стану серцевих клапанів, об’єму крові в системі кровообігу та від тиску у капілярах.

    Як визначити пульс : зазвичай пульс визначають трьома пальцями, приклавши їх до основи кисті руки зовні над променевою кісткою, або ж до основи скроневих кісток.

    Який нормальний пульс у дорослої людини?

    Пульс середньостатистичного чоловіка в стані спокою в середньому дорівнює 70-75 ударів за хвилину, жінки – 75-80. При фізичних навантаженнях частота пульсу збільшується.

  • Микола Трублаїні біографія скорочено

    Микола Трублаїні біографія коротко для дітей та дорослих українського письменника викладена в цій саттті.

    Микола Трублаїні біографія скорочено

    Микола Петрович Трублаїні (справжнє прізвище – Трублаєвський) Народився 12(25) квітня 1907 року в селі Вільшанка, нині Крижопільского району Вінницької області.

    У 1915 почав навчання в Немирівській гімназії, але вже в п’ятому класі втік на фронт, бажаючи допомогти червоноармійцям. До фронту Микола не потрапив – впав з вагону поїзда і покалічив ноги. Після одужання повернувся додому, і став комсомольським активістом – організовує хату-читальню, керує сільською самодіяльністю, в шістнадцять років завідує сільбудом.

    У вінницьких газетах (зокрема “Вісті ВУЦВК”) почали з’являтися його дописи і кореспонденції про життя на селі. У 1925 році редакція газети “Червоний шлях” посилає М. Трублаїні на навчання на Всеукраїнські курси журналістики у Харкові. По закінченні курсів він працює в редакції харківської газети “Вісті”.

    Узимку 1927 року Трублаїні як кореспондент “Вістей” вирушає на Далекий Схід, де проводить 2 місяці. Його кореспонденції “Листи з далекої подорожі”, “Великим Сибірським шляхом” публікуються в газеті під псевдонімом Гнат Завірюха.

    В 1930 році Трублаїні вирушає в експедицію на острів Врангеля в Арктиці, опановує професії кочегара, механіка, вантажника і влаштовується на судно котельним днювальним. За участь у цьому рейсі М. Трублаїні нагороджено медаллю. Враження від подорожі лягли в основу книг “До Арктики через тропіки”, “Людина поспішає на поміч”, “„Ф. Літке” – переможець криги”.

    Згодом, у 1932 р., письменник знову відвідав Арктику як учасник експедиції на криголамах “Сибіряков” і “Русанов”. Багато книг Трублаїні описують життя на Півночі, зокрема перша його повість “Лахтак”.

    Твори Трублаїні патріотичні, широко відомі пригодницькі повісті “Мандрівники”, “Шхуна „Колумб””, науково-фантастичний роман “Глибинний шлях”.

    З перших днів Другої Світової війни працює військовим кореспондентом фронтової газети “Знамя Родины”.

    Восени 1941 був смертельно поранений у бою під с. Козолугівкою Токмацького району.

    Помер письменник на 34 році життя – 5 жовтня 1941 .