Category: Література

“Літопис Григорія Грабянки” описує історію з часів виникнення козацтва і до 1709 року. У тексті літопису подається багато державних документів, гетьманських універсалів, актів, грамот.

“Літопис Григорія Граб’янки” аналіз

Автор “Літопис Григорія Граб’янки”

Г. Грабянка походить з козацького роду, вчився у Києво-Могилянській академії. Спочатку був гадяцьким сотником, пізніше – полковником.

Тема “Літопис Григорія Граб’янки” : Зображення подій Визвольної війни 1648–1654 рр., коли під керівництвом Б. Хмельницького українському козацтву вдавалося перемагати польсько-шляхетських та татарських загарбників.

Ідея “Літопис Григорія Граб’янки” : уславлення Богдана Хмельницького – людини розумної, освіченої, обізнаної у військовій справі і прагнень народу; засудження Брюховецького і Тетері, які нечесним шляхом захопили владу, розчленили українські землі, не цікавилися життям народу, були байдужі до його страждань, дбали тільки про особисті інтереси, збагачувалися пограбуванням держави й трудящих.

Основна думка: народ підтримує, висловлює свою вдячність, пошану тому вождеві, який уболіває за них і відстоює їх інтереси, а не навпаки, змушує поневірятися, терпіти гноблення і приниження.

Жанр “Літопис Григорія Граб’янки” : літопис дуже близький до жанру давньоруської повісті, твір сформований “сказаніями”. Таке звернення до традиційних жанрів давньоукраїнської літератури викликано бароковими традиціями літератури к. ХVІІ – поч. ХVІІІ ст.

Також Г. Граб’янка з великим бажанням використовує народний героїчний епос козацьких пісень і дум, народних легенд.

Композиція “Літопис Григорія Граб’янки”

У структурі літопису є й вибірки з іноземних літописів, козацьких записів, а також оповідань очевидців конкретних історичних подій. Саме це й стало визначним для жанрової специфіки літопису.

За манерою написання твір умовно можна поділити на дві частини. Перша – це ретроспективний зачин, де військові дії тлумачаться через історію народу. Ця частина є більш близькою для фольклорних творів. Друга частина тяжіє до аналітичного мислення, барокового історизму (історія в її динаміці). З опису подій 1664 р. літопис ведеться строго за хронологією. Автор намагався зафіксувати події, що відбувалися на Україні у другій половині ХVІІ ст., після смерті Хмельницького.

Сюжет “Літопис Григорія Граб’янки”

Особливе місце в сюжетній структурі твору надається сказанням про Б. Хмельницького, які описують його розум, політичну поміркованість, хоробрість і віру в український народ (наприклад, викрадення в Барабаша листів польського короля джурою Хмельницького).

Істинною причиною війни між Україною і Польщею Г. Граб’янка називає загарбницькі наміри польської шляхти щодо України, а ніяк не сварку між Хмельницьким та шляхтичем Чаплинським.

Уміння аналізувати й мудро тлумачити історичні події підвищує ідейну вагому цінність літопису. Важливою сюжетною лінією у літописі є опис одностайної підтримки народом Визвольної війни, розпочатої Хмельницьким.

І все-таки центральне місце в ідейно-тематичній структурі літопису займає війна. Цікаво, що автор охоче описує подвиги безіменних героїв війни. Найважливішим битвам присвячені цілі глави-сказання (битви під Жовтими Водами, Корсунем). Головними героями літопису поруч з Хмельницьким і простими козаками стають хоробрі ватажки козацького війська І. Богун, М. Кривонос та ін. Возз’єднання України з Росією автор оцінює позитивно, зображуючи радість українців.

Художні засоби “Літопис Григорія Граб’янки”

Щодо стильового оформлення літопису, то Г. Граб’янкою багато чого використано з народної творчості: влучні традиційні порівняння, сатиричні прийоми, ритміку оповіді.

Історія написання “Літопис Григорія Граб’янки”

Цей літопис присвячений воєнним діям, що відбувалися у 1648–1654 рр. Уперше він був надрукований у Києві 1854 р. Відомо, що Г. Грабянка – людина книжна, добре обізнана з літописами польськими й українськими. Головним завданням твору автор вважає докладне висвітлення подій Визвольної війни, зберегти для нащадків опис героїчних справ українського козацтва.

У творі наводяться тексти багатьох державних актів, гетьманських універсалів, грамот, договорів.

Цікаві факти з життя Василя Бикова – радянського і білоруського письменника та громадського діяча Ви дізнаєтесь з цієї статті.

Василь Биков цікаві факти

Народився в 1924 році в селі Бички, Вітебська область, в родині селянина.

З дитинства Був творчим хлопчиком – захоплювався малюванням і закінчив Вітебське художнє училище.

В роки Великої Вітчизняної війни Василь Биков будував оборонні споруди в Україні. Якось трапилось так, що він відстав від своєї колони і червоноармійці прийняли його за шпигуна. Василя ледве не розстріляли.

В 1942 році Був мобілізований. Спочатку служив піхотинцем, потім у протитанковій артилерії. Брав участь у багатьох визначних боях – під Кривим Рогом, Олександрією та Знам’янкою.

Під час бойових дій Був важко поранений у живіт та в ногу. Лікарі записали його як загиблого. Ця подія лягла в основу його першої повісті “Мертвим не боляче”.

Справжню популярність принесла йому повість “Третя ракета”, написана в 1962 році.

По закінченню війни проживає у Гродно. Там його вперше друкують в газеті “Гродненська правда”, де він і працював.

Має звання майора.

Василь Биков – член Спілки письменників СРСР та секретар Гродненського відділення Спілки письменників.

Переїхавши до Мінська, де його обирають депутатом Верховної ради.

Був двічі одружений. Перша його дружина – вчителька російської мови Надія Кулагіна, з якою нажив двох синів за 30 років шлюбу. Друга дружина – Ірина Суворова.

Нагороджений Державною премією СРСР за повість “Дожити до світанку” (1973 рік). Має звання Народного письменника Білорусі. Нагороджений Ленінською преміє за повість “Знак біди” (1986 рік.)

З 1990 року стає президентом об’єднання білорусів світу “Бацькаушчына” .

З приходом О. Лукашенка до влади, В. Биков постійно крики тує владу, за що зазнав переслідувань і гонінь. Вимушений був виїхати на постійне пожиття до Чехії, потім до Фінляндії і ФРН.

Повернувся на Батьківщину тільки за місяць до смерті.

Сподіваємося, що з цієї статті Ви дізналися щось цікаве про Василя Бикова.

“Майстер і Маргарита” характеристика Гелли

Гелла – персонаж роману М. А. Булгакова “Майстер і Маргарита”, член почту Воланда, дуже красива жінка-вампір. Її ім’я було взяте автором з енциклопедичного словника Брокгауза і Ефрона. Так називали рано загиблих дівчат на острові Лесбос, які згодом перетворювалися на вампірів. Зовні вона дуже приваблива, зеленоока і рудоволоса. У романі вона постає перед читачем лише кілька разів в якості мовчазної служниці Воланда. На шиї у дівчини потворний шрам, який свідчить про те, що вона вампірша. По квартирі, де зупинився Воланд зі свитою, вона ходить оголена в одному фартусі.

У сцені останнього польоту, під час якого вся свита перевтілюється, Гелла відсутня. Це пояснюється тим, що дівчина є наймолодшим членом свити і розташована внизу ієрархії. До того ж їй не в кого було перевтілюватися, хіба що в мертву дівчину. Проте дружина письменника стверджувала, що це результат незавершеності роботи над романом. Під час сеансу чорної магії в театрі, в “нехорошій квартирі” і на балу у Сатани Гелла виконувала тільки допоміжні ролі. Це характерно для вампірів, так як вони є нижчим розрядом нечистої сили.

Чи знаєте ви щось цікаве про життя Моцарта? Якщо ні, то дана стаття розкриє цікаві факти з життя (біографії) Моцарта.

Вольфганг Амадей Моцарт: цікаві факти

Моцарт – австрійський композитор і виконавець-віртуоз, який виявив свої феноменальні здібності в чотирирічному віці.

Повне ім’я композитора звучить як Йоганн Хризостом Вольфганг Теофіл Моцарт (Joannes Chrysostomus Wolfgang Theophilus (Gottlieb) Mozart). Самому ж Моцарту більше подобалося, коли його називали Вольфанг.

Усього в родині Моцартів народилося Семеро дітей, але вижили тільки двоє: Вольфганг і його старша сестра.

Вся сім’я Моцартів була музично обдарованою. Леопольд Моцарт, батько композитора, грав на скрипці і органі, керував церковним хором і служив придворним композитором архієпископа Зальцбурзького. А ще він написав “Досвід грунтовної скрипкової школи” – книгу, яка вважалася одним з кращих підручників із скрипкової гри.

В 4 роки написав концерт для клавесина.

Друг сім’ї Моцартів, придворний зальцбурзький трубач Йоганн Андреас Шахтнер, розповідав таку історію. Якось Леопольд Моцарт прийшов додому разом з приятелем Шахтнера і побачив, як 4-річний Вольфганг щось пише на нотному папері. Причому в чорнило син вмочував не тільки перо, але і пальці. Як повідомив молодший Моцарт дорослим, він пише концерт для клавесина. Батько взяв лист, забруднений кляксами, і заплакав – настільки в творі було все струнко.

Грав на клавесині разом з сином Баха.

Коли Вольфгангу було близько восьми, його талант високо оцінив Йоганн Крістіан Бах (син того самого Йоганна Себастьяна Баха). Кілька разів вони грали на публіці разом: Бах садовив на коліна маленького генія і виконував з ним сонати на клавесині: кілька тактів він, декілька – Моцарт. Слухачам же здавалося, що за інструментом всього один музикант – настільки злагоджено вони звучали. Також артисти грали в чотири руки і багато розмовляли про музику.

У 12 років Моцарту замовив оперу імператор Священної Римської імперії.

Коли Моцарту було 12, імператор Іосіф II замовив йому оперу “Уявна простушка” для італійської трупи. Композитор-підліток написав твір за кілька тижнів – правда, співакам воно не сподобалося, і прем’єра так і не відбулася.

Став масоном сам і привів в ложу батька.

Наприкінці 1784 Моцарт примкнув до масонів – вступив у віденську ложу “В ім’я благодійності”. Композитор написав музику для декількох масонських ритуалів, та й в опері “Чарівна флейта” теж звучить тема масонства. Пізніше, за рекомендацією самого Моцарта, в ту ж ложу прийняли і його батька.

Сальєрі ні при чому!
Навколо причини смерті Моцарта досі багато питань. У медичному висновку зазначено, що він помер від ревматичної лихоманки – можливо, її ускладнила гостра серцева або ниркова недостатність. Однак деякі мистецтвознавці досі вважають, що музиканта отруїв суперник Антоніо Сальєрі – правда, підстав вважати, що між композиторами була ворожнеча, не дуже багато. Проте в 1997 році, через 200 з невеликим років після смерті Моцарта, в Мілані пройшов суд над Сальєрі. Суддя вислухав дослідників творчості обох музикантів і лікарів і постановив: Сальєрі невинний.

Моцарта поховали, як бідняка
Похорон композитора проходив по третьому розряду – його останки помістили в загальну могилу з ще кількома трунами. Точне місце поховання досі невідомо: у ті часи надгробні плити і камені ставили не на могилі, а у цвинтарних стін. До кладовища в день похорону Моцарта ніхто з його близьких не дійшов – хвора вдова не змогла вийти з дому, а гості провели композитора до міських воріт.

Прислів’я та приказки про знання – це надбання наших предків, ці вислови як і Прислів’я про розум, Прислів’я про мудрість – повчальні, тому їх використовують на уроках в початкових класах, щоб привити дітям любов до навчання.

Прислів’я та приказки про знання

Без розуму ні сокирою рубати, ні личака в’язати. Борода не робить мудрим чоловіка. В умілого і долото рибу ловить! Вік живи – вік учись. Вчення в щасті украшає, а в нещасті утішає. Вченому світ, а невченому тьма. Гарно того вчити, хто хоче все знати. Голова без розуму, як ліхтарня без свічки. Голова не на те, щоб тільки кашкет носить! Грамоти вчиться – завжди пригодиться. Грамотний – видющий і на все тямущий. Дарма, що малий, а й старого навчить! Де старий спотикнеться, там нехай молодий добре напнеться! Дивиться рідко, та густо бачить. Догана мудрого більше стоїть, як похвала дурного. За битого двох небитих дають, та й то не беруть. За одного вченого дають десять невчених. За одного грамотного сім неграмотних дають. Знає, на чім світ стоїть! Знання робить життя красним. І з сивою бородою не все розум приходить! І сила перед розумом никне! Книга вчить, як на світі жить. Кожна голова має свій розум. Кожна пригода – до мудрості дорога. Людей питай, а свій розум май! Молоде орля, та вище старого літає! Мудра голова не дбає на лихі слова. Мудрій голові досить два слова! Мудрий не все каже, що знає, а дурень не все знає, що каже. Мудрим ніхто не вродився, а навчився. На те й голова, щоб у ній розум був. Навчай інших – і сам навчишся. Наука в ліс не веде, а з лісу виводить. Наука не йде на бука! Наука не пиво: в рот не віллєш! Науки ні вода не затопить, ні огонь не спалить. Незнайко на печі лежить, а знайко по дорозі біжить.

Прислів’я про знання

Не бажай синові багатства, а бажай розуму! Не краса красить, а розум. Не лінися рано вставати та змолоду більше знати! Не на користь книжку читать, коли вершки лише хапать. Не перо пише, а розум. Не питай старого, а бувалого. Один розум добре, а два ще краще! Одна розумна голова добре, а дві ще краще! Око бачить далеко, а розум ще дальше. Перемагай труднощі розумом, а небезпеку – досвідом! Пташка красна своїм пір’ям, а людина – своїм знанням. Треба розумом надточити, де сила не візьме. У сусіда ума не позичиш. Усякому на старість розуму прибавиться. Учений іде, а неук слідом спотикається. Учись змолоду – пригодиться на старість! Учись – на старість буде як нахідка! Розумний батько сина опитати не соромиться. Розумний всякому дає лад. Розумну річ приємно й слухать. Розум – скарб людини. Сила без голови шаліє, а розум без сили мліє. Сила та розум – краса людини. Сила уму уступає! Скільки голів, стільки й умів! Старого горобця на полові не обдуриш.

Приказки про знання

Хороший рибак по кльову мусить знати, як рибку звати. Хто вчиться змолоду, не зазнає на старість голоду. Хто грамоти вміє, той краще сіє. Хто добре учиться, той буде й добре робить. Хто знання має, той мур зламає. Хто людей питає, той і розум має. Хто хоче багато знати, тому треба мало спати. Чого Івась не навчиться, того й Іван не буде знати. Чоловік розуму вчиться цілий вік. Шануй учителя, як родителя! Щастя без розуму – торбина дірява. Що в молодості навчишся, то на старість як знайдеш. Що голова, то й розум! Що знаєш, що вмієш, те за плечима не носить. Щоб часом дарма не блудить, чужого розуму питайся. Як голова сивіє, то чоловік мудріє. Як одступиш од грамоти на аршин, то вона од тебе на сажень. Яка головонька, така й розмовонька! Які літа – такий розум!

Характеристика хімічного елемента СУЛЬФУР (сірка) за планом викладена в цій статті у двох варіантах.

Характеристика хімічного елемента СУЛЬФУРУ

1. Хімічний символ Сульфуру S. Порядковий номер 16.

2. Сульфур міститься у 3 періоді, головній підгрупі VI групи періодичної системи.

3. Відносна атомна маса Сульфуру Ar(S) = 32,066.

4. Ядро атома Сульфуру містить 16 протонів.

5. Електронна формула Сульфуру: 1s 2 2s 2 2p 6 3s2 3p4

В атомі Сульфуру перший і другий енергетичні рівні завершені. В атомі Сульфуру є 6 валентних електронів.

6. Сульфур – р – елемент.

7. На зовнішньому енергетичному рівні атома Сульфуру є 6 електронів, тому він належить до неметалічних елементів. Проста речовина сірка – неметал.

8. Оскільки в атомі Сульфуру два неспарені електрони (основний стан атома), то мінімальне значення валентності дорівнює II.

Можливі валентності – II, IV, VI

У зв’язку із наявністю в атомі Сульфуру вільних cZ-орбіталей, існує можливість переходу одного електрона із Зр-орбіталі у Зс?-ор-біталь (перший збуджений стан атома):

S-*S*

1s22s22p63s23p4 1s22s22p63s23p33d1

Кількість неспарених електронів збільшується із двох до чотирьох, тому Сульфур виявляє валентність IV

Також можливий перехід електрона із Зв-орбіталі у 3i/-op6i-таль (другий збуджений стан атома):

S* S**

Ls22s22p63s23p33d1 ls22s22p?‘ZslZp*M2

У другому збудженому стані атома кількість неспарених електронів 6, тому максимальна валентність Сульфуру дорівнює VI.

9. Можливі ступені окислення – -2, 0, +4, +6

10. Ізотопний склад – 32S – 95%; 33S – 0,76%; 34S – 4,22%; 36S – 0,014%

11.Вміст у земній корі, мол. % – 0,03 %

Томас Стернз Еліот – американо-англійський поет, драматург і літературний критик, представник модернізму в поезії. Біографія Еліота скорочено викладена в цій статті.

Томас Еліот хронологічна таблиця

Томас Еліот коротка біографія

Народився 26 вересня 1888 року у Сен-Луїсі (штат Міссурі, США) і виріс в заможній родині, предки якої були вихідцями з Англії.

Закінчивши приватну школу, Томас Еліот 1906 році вступив до Гарвардського університету. Перші вірші почав писати під впливом Омара Хайяма в 14 років. Захопившись поезією символістів, приїхав до Парижа, де продовжив навчання в Сорбонні.
Повернувшись 1911 році в Америку, почав роботу над дисертацією по творчості Бредлі, не закінчивши яку переїхав спочатку до Німеччини, а потім 1915 році у Лондон.

У 1915 році одружився на балерині Вів’єн Хейвуд, але незабаром з’ясувалося, що вона страждає психічним розладом.
Із 1917р. до 1919р. Еліот працює заступником головного редактора журналу “Егоїст” і публікує власні вірші в різних періодичних виданнях, а також випускає кілька віршованих збірок. Першою значною поемою Томаса Еліота стала “Любовна пісня Дж. Альфреда Пруфрока”. Це була нова віха в поезії XX ст., виток сучасної англійської поезії.

Томас Еліот стає популярним поетом, серйозним літературним критиком. Його критичні есе починають так звану “кембриджську школу критики”.

1922р. вийшов у світ, на думку критиків, найкращий твір Еліота, який відобразив інтелектуальні настрої цілої епохи, – поема “Безплідна земля”.

У 1927р. році Еліот звернувся в англіканство і став громадянином Великобританії. Його роздуми про релігію знайшли відображення в поемі “Попільна середа” (1930р.), витриманої в більш традиційному стилі, ніж його ранні роботи.

У 1932р. після двадцятирічної перерви він відвідав Америку. У 1934р. розлучився з дружиною.
1934р. Еліот написав поетичну драму “Камінь”, а 1935р. – драму “Вбивство в соборі”, поставлену тоді ж у Кентерберійському соборі. Його п’єси про сучасне життя – “Возз’єднання родини” (1939р.), “Вечірка з коктейлями” (1950р.) та інші – вважаються менш вдалими.

1940р. Томас Еліот пише поему “Іст Кокер”, потім поспіль виходять його поетичні твори, які вважаються найбільш зрілими, де Еліот відтворив власне уявлення про високу місію поета – зберігати, збільшувати і передавати новим поколінням втілене в слово спадок національної та світової культури.

У 1948 році Еліот був удостоєний Нобелівської премії з літератури “за пріоритетне новаторство у становленні сучасної поезії”. У 1948 році нагороджений британським Орденом заслуг, в 1954р. – французьким орденом Почесного легіону і німецькою премією Гете Ганзейського союзу.

C 1952р. до своєї кончини був президентом Лондонської бібліотеки.
У 1957р. у віці 68 років одружився на своїй колишній секретарці Валері Флетчер.

Помер 4 січня 1965р. в Лондоні у віці 76 років і похований у Вестмінстерському абатстві.

Також ви можете ознайомитися з Цікавими фактами про життя Томаса Еліота.

Вірш про економіку

ЕКОНОМІКА
Економіка – наука
Нелегка і непроста.
Це чудова, дивна штука,
Для людей і неспроста.
Вчить вона y класах старших
Виживати в світі цім.
Економіка – найкраща
Для дорослих і малих.
Носенко Микола

Загадки про економіку

1. Посередник на біржі, який укладає операції купівлі-продажу за дорученням клієнта. (Брокер)
2. Обмін одного товару на інший. (Бартер)
3. Перевищення видатків над доходами. (Дефіцит)
4. Ринок, для якого характерними рисами є обмежений контроль над ціною і найбільш типова нецінова конкуренція. (Олігополія)
5. Боргове зобов’язання. (Вексель)
6. Доходи, які отримують власники акцій. (Дивіденди)
7. Ринок, для якого характерними рисами є диференційований тип продукту І незначний контроль над ціною. (Монополістична конкуренція)
8. Дохід власників землі. (Рента)
9. Незаконне виробництво, яке уникає оподаткування. (Тіньове виробництво)
10. Процес передачі державної власності в приватну. (Приватизація)
11. Довгострокова оренда машин, обладнання, яка дає можливість їх викупу. (Лізинг)
12. Обов’язкові платежі, які здійснюють фізичні і юридичні особи в бюджет. (Податки)
13. Документ, що посвідчує якість товару. (Сертифікат)
14. Грошове вираження вартості товару. (Ціна)

Загадки про хмари для дітей на українській мові зібрані в цій статті.

Загадки про хмари на українській мові

Без крил, а літає, ніхто її не б’є, а вона плаче.

З небокраю, з-за діброви,
Вийшли воли чорноброві:
Принесли водиці дзбан,
Полили і ліс, і лан.
(Хмари)

Кудись Біжать булані
А поводи в них рвані,
Ні запрягти,
Ні загнуздати,
Ні з батогом
Їх перейняти.
(Хмари)

Летить орлиця по синьому небу, КРИЛА РОЗКРИЛА, СОНЦЕ ЗАТУЛИЛА. (Хмара)

Загадки про хмари для дітей

Спробуй, друже, відгадати,
Що за стрій у небесах:
Чи клубки пухкої вати,
Чи то пір’я з крупних птах,
Чи біжить овець отара?
Ні, пливуть це білі…
(Хмари)

Пухната вата
Пливе кудись.
Чим вата нижче,
Тим дощик ближче. (Хмара)

Біла вата пливе кудись. (Хмара)
Без крил летять,
Без ніг біжать,
Без вітрил пливуть. (Хмари)

По синьому морю
Білі гусаки пливуть. (Хмара)

Уж не сонце ж винувате,
Що висить на небі вата? (Хмара)

Альбер Камю цікаві факти з життя французького письменника і філософа ви дізнаєтеся в цій статті.

Альбер Камю цікаві факти

Батько Альбера Камю загинув, коли синові виповнився рік, а мати була напівглуха і безграмотна. Жили вони в Бідності, а мати, щоб утримувати сім’ю, працювала спершу на фабриці, потім прибиральницею.

Альбер закінчив початкову школу з відзнакою. Займався футболом, найчастіше він був воротарем під час футбольних матчів. Але коли в 1930 році у Камю був виявлений туберкульоз, він був змушений перервати освіту і назавжди припинити заняття спортом.

Після навчання Камю працював приватним вчителем, продавцем запчастин та асистентом в метеорологічному інституті.

У віці 21 року одружився з дев’ятнадцятирічною і екстравагантною Симоною Ійє. Симона виявилась морфіністкою і за два роки їхній шлюб розпався.

У віці 27 років Камю Одружився вдруге – на Франсіні Фор, яка була математиком та піаністкою. Вона народила йому двійнят – хлопчика Жана та дівчинку Катрін.

Камю палив все життя. Важко знайти фотографії, де він зображений без цигарки. Навіть свого кота він назвав Сігарет (“Cigarette”).

У 1936 році Створив самодіяльний “Театр праці” (фр. Théâtre du Travail), перейменований в 1937 році в “Театр команди” (фр. Théâtre de l’Equipe). Організував, зокрема, постановку “Братів Карамазових” за Достоєвським, грав Івана Карамазова. У 1936-1937 роки подорожував по Франції, Італії і країнам Центральної Європи.

У 1946 році Камю відвідав Сполучені Штати. Перебуваючи в Нью Йорку, він 20 разів відвідував Центральний зоопарк.

Біограф Камю Олівер Тодд зазначає, що улюбленою стравою Камю, яку він навіть сам і готував, була маісена – Кукурудзяна каша.

4 січня 1960 автомобіль, в якому Альбер Камю разом з родиною свого друга Мішеля Галлімара, племінника видавця Гастона Галлімара, повертався з Провансу в Париж, вилетів з дороги і врізався в платан неподалік від містечка Вільблевен в ста кілометрах від Парижа. Камю загинув миттєво. Галлімар, який був за кермом, помер у лікарні через два дні, його дружина і дочка вижили. Серед особистих речей письменника були знайдені рукопис незакінченої повісті “Перша людина” та невикористаний залізничний квиток.