Category: Література

“Наталка Полтавка” цитати з твору Івана Котляревського До образів, про любов, про сімейне життя, відношення до грошей та ін.

“Наталка Полтавка” цитати

Наталка Полтавка – “Я покорюсь вашій волі і для вас за первого жениха, вам угодного, піду замуж… перенесу своє горе” “Сама заробляє собі на прожиття; вірно чекає хлопця, якого кохає; має природний розум, кмітливість; готова до самопожертви заради матері”

“Не багата я і проста, но чесного роду” – це з пісні Наталки Полтавки

Терпило – “понадіявшись на своє багатство, зачав знакомитись не з рівнею: зачав, бач, заводити бенкети з повитчиками, з канцеляристами, з купцями і цехмістрами – пив, гуляв і шахровав гроші; покинув свій промисл і мало-помалу розточив своє добро, розпився…”

Петро – Про театр: “На комедії одні виходять – поговорять, поговорять та й підуть; другі ж вийдуть те ж роблять; деколи під музику співають, сміються, плачуть, лаються…”

Возний – “От юних літ не знал я любові, Не ощущал возженія в крові;”

“Золото – не дiвка!… – розповiдає про неї виборний. – Окрiм того, що
красива, розумна, моторна i до всякого дiла дотепна, – яке в неї добре
серце, як вона поважає матiр свою; шанує всiх старших вiд себе; яка
трудяща, яка рукодiльниця; себе i матiр свою на свiтi держить”.

Коли хочеш буть щасливим,
То на бога полагайся;
Перенось все терпеливо
I на бiдних оглядайся.

Хто живе чесно і годується трудами своїми, тому і кусок черствого хліба смачніший од м’якої булки, неправдою нажитої.

…так буває, що одну нібито любить, а о другій думає.

Коли кого любиш, того нічого не забудеш.

Лучче умерти, як з немилим жити,
Сохнуть з печалі, щодень сльози лити.

Наталка. <…> Скажіте мені перше, для чого люди женяться?

Выборный. Для чого? Для того… а ти буцім і не знаєш?

Наталка. Мені здається, для того, щоб завести хазяйство і сімейство; жити люб’язно і дружно; бути вірними до смерті і помагати одно другому. А пан, которий жениться на простій дівці, чи буде її вірно любити? Чи буде їй щирим другом до смерті? Йому в голові і буде все роїтися, що він її виручив із бідності, вивів в люди і що вона йому не рівня; буде на неї дивитися з презирством і обходитися з неповагою, і у пана така жінка буде гірше наймички… буде крепачкою.

Не дуже довіряй своєму серцю: сей віщун часто обманює.

Головні герої “Дорогою ціною” – Соломія та Остап. Закохані, але змушені розлучитися через примху пана, молоді люди не стали коритися долі, вирішуючи втекти в Бессарабію у пошуках кращого життя. Однак, їхній шлях був нелегким й трагічним. Автор розкриває образи саме в боротьбі з лихою долею, підкреслюючи гідність та глибокий психологізм головних персонажів. З першого погляду Соломія та Остап є типовими представниками селянства того часу, однак при глибшому розумінні твору, при подальшому аналізі поведінки головних героїв стає зрозумілим той факт, що перед нами непересічні залякані селяни-кріпаки, а люди, сповнені почуття гідності, прагненням до волі, здатними нести відповідальність за прийняті рішення й за своє життя. Треба зазначити, що жага волі присутня не тільки в зовнішня – скинути с себе кріпацьке ярмо, жити як людина -, а й внутрішня – мати змогу самому приймати рішення, бути вірним своїм принципам.

Остап “Дорогою ціною”

Остап, вихований на розповідях діда про славне козацьке минуле, увібрав у себе всі найкращі риси: честь, мужність, відвагу:

“Ті билиці-казки про Січ, козацтво, про боротьбу з панами за волю, яких Остап слухав затаївши дух й не зводячи розжеврілого ока з уст дідових, будили в дитячій голові химерні мрії, вояцький запал”.

Він не раз закликав до боротьби с панами інших селян, нагадуючи, що не так давно минули ті часи, коли українці боролися за свої права:

“Не так мені страшно ляха, як злість бере на наших людей: застромив віл шию в ярмо та й байдуже йому, тягне, хоч ти що…”

Однак його ідеї не знайшли відгуку, але ворога в обличчі пана він таки знайшов. За таку свавільну вдачу, пан вирішив віддати Остапа у рекрути, розлучивши його таким чином з коханою Соломією, котру тим часом насильно видав заміж. Так кріпацьке життя суперечило життєвим принципам волелюбного Остапа, тому він вирішив втекти:

“Як живий буду, землю оратиму, рибальством житиму… все ж краще на волі, ніж під паном”.

Остап є уособленням справжнього чоловіка, здатного нести відповідальність за себе й кохану людину.

Соломія “Дорогою ціною”

Соломія уособлює найкращі жіночі риси – відданість коханому, стійкість та самовідданість. Не бажаючи бути іграшкою своєму чоловіку, якого вона не кохає, Соломія вирішує йти за Остапом хоч на край землі, а саме – на волю, в Бессарабію:

“Пропадай воно все пропадом… Піду і я світ за очі… Вже ж за тобою, хоч серцеві легше буде…”.

На цьому шляху вона демонструє неабияку відвагу, яка притаманна лише сильній жінці:

“Соломія все йшла. Вона зібрала свою енергію, всю силу волі, всю міць тіла і йшла уперто і завзято з вірою, що її широкі й високі груди зламають усі перешкоди”.

Вона готова тягнути Остапа на собі в буквальному сенсі, про що свідчить епізод, коли її коханого було поранено. Відданість Остапу не мала меж:

“Люді добрі,- благала Соломія, стоячи на колінах,- змилуйтесь, прийміть нас до хати… Ви ж бачите – пропадаємо… Чоловіка мого пострелено, він ледве живий, мало не загинули ми в плавнях… Я вам оддячу, я вам одроблю… Візьміть усе, що маю… все… та не кидайте нас… Ось нате…”

Образ Івана Котигорошко “Дорогою ціною”

Цікавим є також персонаж Івана Котигорошка, з яким втікачі познайомились у табори біля переправи. Йому притаманні риси воїна: безстрашний, сміливий, той, ще не боїться смерті:

“Хіба я боюся смерті? Сохрани боже!.. Пошли, господи, й завтра.. Раз вмирати – не двічі. Вмер – і край, більш не встанеш”.

Він не кинув Остапа напризволяще, коли його схопили козаки, що відловлювали селян-втікачів. Справжня мужність, схильність до взаємовиручки – ось ті благородні риси, якими наділено Івана і через яких його було позбавлено життя. Він загинув як справжній воїн – у бою.

Трагічний фінал цієї повісті підсилює й без того глибокий драматизм усіх випробувань, що пережили герої. Смерть Соломії, яка потонула в Дунаї, до останніх хвилин своїх не втрачаючи надії, не зраджуючи собі, з великим коханням у серці та нестримною жагою до волі в душі, була трагічною згадкою на все життя Остапу, який хоч і вижив, але не здобув ані щастя, ані волі.

Історичний портрет Богдана Хмельницького скорочено викладений в цій статті.

Історичний портрет Богдана Хмельницького

Хмельницький Богдан-Зиновій Михайлович (1595-1657 pp.)- державний і політичний діяч, керівник Національно-визвольної війни українського народу середини XVII ст., фундатор Української держави (Війська Запорозького), гетьман України (1648-1657 pp.), організатор українського козацького війська, родоначальник української дипломатії, меценат і покровитель Української православної церкви.

Богдан Хмельницький народився в сім’ї дрібного землевласникав в Суботові поблизу Чигирина. Початкову освіту здобув в місцевій школі.

Потім навчався в Львівській єзуїтській колегії. Знав багато мов, був мудрий, відважний, рішучий.

В юнацькі роки вступив на військову службу. У битві під Цецорою (1620 р.) потрапив до турецького полону. Після звільнення (1622 р.) продовжив службу у реєстровому війську. У 1630-х pp. брав участь у козацьких повстаннях. Згодом обіймав посади військового писаря, чигиринського сотника. У січні 1648 р. Богдан Хмельницький підготував і очолив повстання на Запорозькій Січі (Запорізька Січ), яке поклало початок Національно-визвольній Війні українського народу. Тоді ж був обраний гетьманом України. Протягом року здобув блискучі перемоги над польським військами під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцами, здійснив похід під Львів і Замостя. В ході Національно-визвольної Б. Хмельницький уперше в історії політичної думки України сформулював ідею створення власної незалежної держави. В умовах ускладнення міжнародної ситуації в березні 1654 р. уклав союзницьку угоду з російським царем. Згодом, будучи невдоволеним діями Москви, спрямованими на досягнення перемир’я з Варшавою, вніс корективи до зовнішньополітичного курсу Української держави, поклавши в його основу принцип надання пріоритетів союзам з країнами, вороже налаштованими до Польщі: Швецією, Трансільванією, Бранденбургом.

Упродовж усього гетьманування Богдан Хмельницький Проводив гнучку соціальну політику, запобігаючи загостренню соціально-економічних конфліктів у суспільстві.

У продовженні статті Клімакс (менопауза ) у жінок, надаємо до ознайомлення симптоми, які притаманні під час передуючої менопаузи або ранній стадії клімаксу.

Передуюча менопауза (клімаск): симптоми

Передуюча менопауза характеризується проявом перших клінічних розладів, які в цілому характерні для клімактеричного періоду, завершуючись менопаузою. Починається передуюча менопауза з віку після 45 років. Примітно, що передуюча менопауза також може бути ранньою, тобто, до досягнення віку 45 років, а то й зовсім передчасної (віком до 40 років).

Що стосується симптоматики цього періоду, то вона, перш за все, виникає на тлі певної гормональної перебудови, яка, в свою чергу, проявляється в порушенні нормального стану пропорції в яєчникових і гіпофізарних гормонах – саме за рахунок цих гормонів регулюється менструальний цикл. У результаті настає поступове виснаження фолікулоутворюючої функції в яєчниках, погіршення піддається також і гормональна діяльність, властива жовтому тілу (фолікулу, з якого відбувається вихід яйцеклітини).

Стадія овуляції з менструального циклу зникає все частіше, при цьому тривалість самих циклів поступово лише коротшає, відповідно, і інтервали між ними стають довшими. Що стосується виділень при менструаціях, то вони мають убогий характер.

Слід зауважити, що всупереч гормонального дисбалансу, що розвивається в цей період, будова матки будь-яких істотних змін не зазнає, більше того, її ендометрій, не втрачає властивої йому форми і структури. Одночасно з цим в період передуючої менопаузи з’являються і специфічного типу клінічні прояви, які більшою мірою характерні для симптоматики кліматичного періоду на його ранній стадії. Так, відзначається ряд розладів, серед яких розлади вегетативні, нервово – емоційні та ендокринні. Крім цього порушується і обмін речовин. Всі ці розлади проявляються у вигляді гіперемії (тобто, у вигляді зон почервоніння), що виникають у певних областях, гіпергідрозу (підвищення потовиділення). Також виникають головні болі, безсоння, слабкість, втома. Пульс стає прискореним, тиск може бути низьким або високим.

Відносно визначення ступеня проявів можна відзначити їх коливання від легкої форми проявів до важкої. Виникаючі нервово – емоційні розлади виступають в цьому випадку як в якості слідства вегетативних проявів (наприклад, хронічна втома і безсоння можуть призвести до дратівливості і депресивних станів), так і в якості слідства усвідомлення самого факту клімаксу, асоційованого з неминучим наближенням старості. Нерідко подібне психологічний стан передбачає необхідність у відповідній терапевтичної корекції.

У процесі ранньої стадії клімаксу нерідко починає розвиватися сечостатева патологія, що проявляється у вигляді циститу, зниження статевого потягу, уретриту. Нерідко виникають і захворювання в серцево-судинній сфері.

Досить часто симптоми ранньої стадії клімаксу лікування не вимагають. Тим часом, бувають і такі випадки, при яких особливості клінічних проявів сприяють значному погіршенню якості життя, що вимагає призначення для жінки конкретної симптоматичної, а в деяких випадках і гормональної терапії. В останньому випадку фахівця необхідно мати повне уявлення про картину загального стану пацієнтки, у тому числі і про загальне анамнезі протягом життя. Додаткового обліку вимагає і фактор спадкової схильності щодо можливих пухлинних захворювань.

Також рекомендуємо ознайомиться з іншими статтями: Клімакс симптоми ; Постменопауза: симптоми ; Клімакс у чоловіків симптоми ; Менопауза діагностування та лікування.

“Вавилонська вежа” легенда

Це було так давно, що вже ніхто й не пам’ятає, коли це було. Розповідають, одначе, буцімто в ті часи всі люди однією мовою говорили й усі одне одного розуміли.
І закортіло людям лишити пам’ять про себе довічну:
– А нумо зберемося разом та й побудуємо вежу високу! – мовив один.
Зраділи всі та й загукали:
– Ми збудуємо вежу, ми збудуємо вежу аж до самого неба!
Обрали гору високу – та й почалася робота! Хто глину місить, хто з неї цеглини ліпить, хто у печах обпалює, хто на гору підвозить. А на горі вже люди ждуть, цеглини приймають та з них вежу складають.
Всі працюють, усі співають, весело всім.
Будувалася вежа не рік і не два. Самих цеглин для неї знадобилося тридцять п’ять мільйонів! Та й собі довелося будинки побудувати, аби було де після трудів одпочивати, а побіля будинків насаджати дерев та кущів, аби птицям було де співати.
Ціле місто виросло навколо гори, на якій будувалася вежа. Місто Вавилон.
А на горі з кожним днем усе вище й вище, уступами підводилася вежа-красуня: знизу широка, догори все вужча й вужча. І кожен уступ цієї вежі фарбували в інший колір: у чорний, жовтий, червоний, зелений, білий, жовтогарячий. Верх придумали зробити синім, щоб був наче небо, а покрівлю – золотою, щоб, як сонце, виблискувала!
І ось вежа майже готова. Ковалі вже золото кують для покрівлі, маляри пензлі занурюють у відра із синьою фарбою. Та ранком, звідки не візьмись, поміж людей з’являється сам Бог Ягве. Не сподобався йому їхній замір* – досягти неба, де живе Бог.
“Це тому примудрилися вони свою вежу вибудувати,- подумав він,- що у них спільна мова і кожна людина розуміє іншу. От вони й домовились!”

І наслав Ягве на землю страшенну бурю. Поки буря вирувала, вітер поніс усі слова, котрі люди звикли одне одному говорити.
Невдовзі буря вщухла, і люди знову стали до роботи. Вони ще не знали, яка біда їх спіткала. Покрівельники пішли до ковалів сказати, щоб ті швидше кували листи для покрівлі. А ковалі не розуміють ані слова.
В усьому місті Вавилоні люди перестали розуміти одне одного.
Маляр кричить:
– Фарба скінчилась!
А в нього виходить:
– Но мор пент!
– Нічого не розумію! – кричить йому інший.
А виходить:
– Женком пренепа!

І по всьому Вавилону лунають слова, зрозумілі одним і незрозумілі іншим.
– Віндадори!
– Маракірі!
– Бобеобі!
– Дзин!
Покидали всі роботу, блукають, наче у воду опущені, та шукають: хто б міг їх зрозуміти?
І почали люди збиратися купками – хто з ким однаково говорить, той і намагається триматися того. І замість одного народу вийшла сила-силенна різних народів.
І розійшлися люди в різні кінці землі, кожен народ у свою сторону – будувати свої міста. А вежа почала потроху розвалюватися.
Але подейкують, що досі у кожному місті можна знайти уламки цегли від Вавилонської вежі. Тому що багато хто носив їх із собою на згадку про ті часи, коли на землі мир панував і люди розуміли одне одного.
І до сьогодні всіма мовами світу люди розповідають оцю легенду про недобудовану Вавилонську вежу

План роману Пушкіна “Дубровський” ви можете скласти самі виходячи із запропонованих варіантів.

План “Дубровського” по главам

План 1 глави роману “Дубровський”
1. Близькі друзі
2. Сварка
3. Змова Троєкурова з Шабашкіним
План 2 глави роману “Дубровський”
1. А. Г. Дубровський програє суд
2. Старий Дубровський захворює
План 3 глави роману “Дубровський”
1. Нянька повідомляє про те, що трапилося молодого Дубровського
2. Приїзд Володимира в Кістенівку
План 4 глави роману “Дубровський”
1. Кирила Петровича мучать докори сумління
2. Приїзд Троєкурова до Дубровського
3. Смерть старого Дубровського
План 5 глави роману “Дубровський”
1. Похорон А. Г. Дубровського
2. Приїзд чиновників в Кістенівку
3. Чиновники залишаються в будинку на ніч
План 6 глави роману “Дубровський”
1. Архип за розпорядженням Володимира підпалює будинок
2. Архип рятує кішку
План 7 глави роману “Дубровський”
1. Розслідування пожежі
2. В околицях з’являється зграя розбійників
План 8 глави роману “Дубровський”
1. Поява молодого вчителя-француза Дефоржа
2. Француз вбиває ведмедя
План 9 глави роману “Дубровський”
1. В день храмового свята 1 жовтня
2. Святкове застілля в Покровському
3. Розмова про розбійників
План 10 глави роману “Дубровський”
1. Спіцин і Дефорж в одній кімнаті.
2. Пограбування і залякування Спіцина вночі
План 11 глави роману “Дубровський”
1. Знайомство Дубровського з французом-учителем
2. Обмін документами

План оповідання “Дубровський”

1. Устрій життя в селі Покровське – маєток Кирила Петровича Троєкурова.
2. Кистенівский барин Андрій Гаврилович Дубровский, подібність біографій поміщиків.
3. Випадкова сварка переростає в люту ворожнечу, яка призводить до смерті Дубровського.
4. Троєкуров робить спробу до примирення, але син Дубровського Володимир виганяє його.
5. Разом з ковалем Архипом Володимир підпалює маєток, який повинен відійти у володіння Троєкурова.
6. В кистенівских лісах орудує зграя розбійників, ім’я Дубровського наганяє страх на навколишні села.
7. Троєкуров наймає для сина вчителя-француза з Москви.
8. Любов Марії Кирилівни і вчителя.
9. Храмове свято, святкове застілля в Покровському.
10. Француз Дефорж приходить до чиновника Спіцина.
11. Дефорж відкриває Маші, що він Дубровський.
12. До Маші сватається князь Верейський.
13. Спроба Маші передати листа Володимиру закінчується невдачею.
14 Весілля. Поява Дубровського. Маша каже йому, що він запізнився, і відмовляється їхати з ним.
15. Дубровський покидає зграю і переховується за кордоном.

Пушкін “Дубровський” план

1. Сварка старих приятелів.
2. Несправедливий суд.
3. Додому.
4. Не треба лікаря, батюшка помер.
5. Я тут вже не господар.
6. Пожежа.
7. Розбійники.
8. м-р Дефорж.
9. Трапеза у Троєкурова.
10. А передчуття не підвело.
11. Витівка Дубровського.
12. Спокійно, Маша, я Дубровський.
13. Князь Верейский.
14. Сватання.
15. Княгиня або розбійниця?
16. Будь ласка, не хочу за князя!
17. Каблучка.
18. Князь мій чоловік.
19. Останні бій.

Короткий план “Дубровського”

1) Конфлікт Дубровського і Троєкурова.

2) Підписання паперів на володіння Кістенівкою.

3) Приїзд Володимира до батька (Дубровського).

4) Смерть Дубровського.

5) Передача будинку Троєкурову.

6) Підпал садиби Дубровського.

7) Хто ж винен у пожежі?

8) Історія Маші Троєкурової.

9) День Храмового свята у Троєкурова.

10) Нічне лжепограбування.

11) Знайомство з французом Дефоржем.

12) Маша і Володимир. Несподіване одкровення.

13) Новий господар – князь Верейський.

14) Верейский робить пропозицію Маші.

15) Побачення Маші і Дубровського.

16) Троєкуров вирішує прискорити весілля.

17) Троєкуров дізнається про листування закоханих Маші і Дубровського.

18) Весільна цермонія.

19) Дубровський розпускає зграю розбійників.

План роману “Дубровський” по главам і багато різних інших варіантів допоможуть скласти свій план і отримати за нього хорошу оцінку.

Образ чуми в романі Камю

Чума у творі Камю – багатоплановий і багатозначний образ, який символізує не тільки фашизм: це і хвороба, і війна, і жорстокість судових вироків, і несправедливе суспільство, і фанатизм церкви, і розстріл переможених, і смерть дитини – це зло взагалі, зло, невіддільне від буття. Чума – це і абсурд, і трагічна людська доля. У контексті роману чума є універсальною метафорою зла в усій його багатоликості й нездоланності. “Зачумленістю” Камю вважає також невігластво й брехню. Люди не знають або роблять вигляд, ніби не розуміють, що бацили в будь-яку мить можуть перетворити їхнє існування на пекло. Люди живуть брехнею, “бо важко жити лише тим, що знаєш, і тим, що пам’ятаєш, і не мати надії”, а брехня заспокоює. Жити ілюзією часто стає потребою, тому люди бояться назвати чуму чумою, а зло – злом.

Символічне значення образу чуми в романі “Чума”

Фашизм, війна, беззаконня, фанатизм, трагічна людська доля, зло, абсурд, стихійне лихо, смерть, нескінченна поразка, абстракція.

Ернст Симон Блох (1885 – 1977) – німецький філософ, соціолог і публіцист неомарксистской орієнтації.

Ернст Блох біографія скорочено

Народився 8 липня 1885 в Людвігсхафені в єврейській родині залізничного службовця. Свій перший філософський твір написав у 13 років. В цей же час долучився до соціалістичних ідей, познайомившись в 14 років з промовами Августа Бебеля і Рози Люксембург, а також виписуючи соціал-демократичну газету “Форвертс”. Вивчав філософію, музику і фізику, навчався у Георга Зіммеля, Макса Вебера, Освальда Кюльпе. Цікавився музикою (Густав Малер був серед його переваг) і мистецтвом (особливо експресіонізмом). Був у дружніх стосунках з такими людьми, як Бертольт Брехт, Курт Вайль, Вальтер Беньямін і Теодор В. Адорно.

1908 рік – Захистив докторську дисертацію в дусі неокантіанства, про Генріха Ріккерта і проблемах гносеології.

З 1911 починалося творча співпраця з Дьєрдем Лукачем. Під час еміграції останнього з Угорщини після падіння радянської республіки Блох ініціював кампанію солідарності за звільнення Лукача з австрійського ув’язнення.

У 1917 році – будучи противником війни, Блох, хоч і не був призваний через короткозорість, був змушений емігрувати до Швейцарії, де почав працювати над своєю філософією надії.

1919 рік – після закінчення Першої світової війни повернувся до Німеччини, де вступив до Комуністичної партії.

1933 – повторна еміграція з Німеччини в Цюріх через прихід до влади нацистів.

1934 – висланий з Швейцарії. Переїжджає в Париж.

1937-1938 – живе і працює в Празі, Чехословаччина.

1938 – емігрував до США. Макс Хоркхаймер відмовився прийняти його на роботу в Інститут соціальних досліджень, який перемістився з Франкфурта в Нью-Йорк, вважаючи погляди Блоха “надто комуністичними”.

1948 – покликаний Вернером Краусом на професуру до університету Лейпцига, Східна Німеччина.

У 1949-1956 роках – професор філософії Лейпцизького університету (НДР), директор Інституту філософії при Лейпцігському університеті (з 1949). Удостоєний Національної премії НДР (в 1955 році).

1957 – позбавлений звання професора після тривалих конфліктів із владою Східної Німеччини через придушення повстання в Угорщині в 1956 році. Проти примусової відправки Блоха на пенсію висловилися багато його колег і товариші, включаючи теолога Еміля Фукса.

З 1959 – перебуваючи на території ФРН, прийняв рішення не повертатися в НДР і став професором в Тюбінгені. Університети Загреба і Сорбонни присвоїли йому звання почесного доктора.

Учасник діалогу марксизму і християнства. Критично підтримував “нових лівих” і студентський рух 1960-х років; налагодив дружні стосунки з Руді Дучке.

Психоаналітик і екосоціаліст Джоел Ковел назвав Блоха “найбільшим із сучасних утопічних мислителів”. Філософ другого покоління Франкфуртської школи Юрген Хабермас стверджував, що “тільки Ернст Блох і Карл Мангейм в нашому столітті очистили вираз” утопія “від присмаку утопізму і реабілітували його як чисте середовище для проекту альтернативних можливостей життя, які повинні бути закладені в самому історичному процесі”.

Особисте життя

У 1913 році одружився на Ельзі фон Стірцкі, дочці пивовара. Овдовів в 1921 році. Повторно одружився, але шлюб з Ліндою Оппенгеймер тривав недовго. Третьою дружиною стала польський архітектор Карола Піотрковска, з якої Блох одружився у Відні в 1934 році і залишався з нею до кінця своїх днів.

Блох помер в Тюбінгені 4 серпня 1977 року.

“Собаку з’їсти” значення фразеологізму зможе пояснити не кожен, хоча данний вислів є часто вживаним.

“Собаку з’їсти” значення фразеологізму

З’їсти собаку (вовка, муху) – набути великого досвіду в якійсь справі, грунтовно, до тонкощів вивчити що-небудь;

Речення з фразеологізмом “Собаку з’їсти”

Хіба ж Ласієві позичати того досвіду? Та за стільки років головування він Собаку на роботі З’їв (Ю. Збанацький);

– І це я знаю, – поблажливо промовив він, мовляв: молодий ти ще, а ми на цім ділі Собаку з’їли (П. Загребельний);

Михайло Степанович таки поганенький рибалка. А ви в цій справі вже З’їли вовка (З журналу);

У всіх тих штуках Гершко Гольдкремер здавна, як то кажуть, З’їв муху (І. Франко).

“Собаку з’їсти” антонім

мало квасу випив(мало що знати в житті)

Тепер Ви знаєте що означає “собаку з’їсти” та зможете скласти речення з фразеологізмом “собаку з’їсти”.

Образ Клавдія в п’єсі Шекспіра є негативним. Його характеристика викладена в цій статті.

“Гамлет” характеристика Клавдія

Клавдій – центральний персонаж трагедії Шекспіра “Гамлет”, в його образі показано тип кривавого монарха узурпатора, настільки ненависний гуманістам. Зберігаючи маску добропорядної людини, турботливого правителя, ніжного чоловіка, цей “усмішливий негідник” не зв’язує себе ніякими моральними нормами: порушує клятву, спокушає королеву, убиває брата, здійснює підступні задуми проти законного спадкоємця. При дворі він відроджує старі феодальні звичаї, потурає шпигунству, доносам. “Диксе й зле тут панує”. наділений “волшбой розуму, підступництва чорним дарунком”, Клавдій проникливий і обережний: він спритно запобігає походу Фортинбраса на Данію, швидко гасить гнів Лаерта, перетворюючи його в знаряддя розправи з Гамлетом, створює видимість колегіальності в керуванні державою. Боячись, що народ заступиться за принца, підступи проти нього король веде дуже обережно: він не вірить поголосці про божевілля Гамлета

Конфлікт між гуманістом Гамлетом і тираном Клавдієм це конфлікт старого й нового часу