Category: Література

Іван Богун біографія скорочено викладена в цій статті і допоможе підготувати повідомлення про Івана Богуна.

Іван Богун коротка біографія

Іван Богун – український військовий і державний діяч, козацький полководець часу Хмельниччини, полковник подільський, згодом – кальницький і паволоцький.

Достеменно невідомо, коли і де народився І. Богун. Мало відомостей про ранній період його життя, хоча деякі українські історики писали, що він вже брав участь у козацьких повстаннях в Україні 1637-1638 рр. Протягом 40-х років XVII ст. Богун вів звичайне для реєстрового козака життя, сповнене численних військових походів проти кримських татар, та обороняв українські землі від набігів останніх.

З початком у 1648 р. Богун став одним із сподвижників гетьмана Б. Хмельницького, і згідно “Реєстру Війська Запорозького 1649 р.” він значився серед козаків Чигиринського полку.

Важливою сторінкою полковника стала Берестецька битва, в якій І. Богун проявив себе розсудливим полководцем в найтрагічніший момент бою. Він був наказним гетьманом в оточеному поляками козацькому таборі; І. Богун виправдав покладені на нього сподівання, вивів із оточення основні сили українського війська.

В березні 1653 р. його загони виступили проти армії С. Чарнецького, який, захопивши Липовець, Погребище та інші міста, рухався вглиб України. В кінці 1653 та протягом 1654-1655 років кальницький полковник практично безперервно вів бойові дії проти коронної армії та татарських загонів на Брацлавщині та Уманщині. Значний військовий талант та численні перемоги створили Богунові Ім’я непереможного полководця, що навіювало страх на ворогів.

І. Богун палко любив свою Україну й досить боляче реагував на кроки українських гетьманів, що могли ущемляти права останньої або козацькі вольності. І. Богун в політичному займав місце постійного опозиціонера. Він досить рішуче виступив проти укладення Б. Хмельницьким Білоцерківського договору (28.10.1651), засуджуючи при цьому політику поступок Польщі і зменшення козацького реєстру.

Після смерті Б. Хмельницького І. Богун підтримував курс І. Виговського та Ю. Хмельницького на незалежність української зовнішньої та внутрішньої політики від Москви. Зокрема, Богун відмовився підписувати укладений І. Виговським Гадяцький договір (06.09.1658)

У 1662 р. кальницький полковник І. Богун був ув’язнений поляками, хоча вже 1663 р. Ян Казимир його звільнив в обмін на участь в поході на Лівобережну Україну. Проте незважаючи на це, згодом І. Богун був звинувачений у зносинах з російською стороною та урядом І. Брюховецького і був по-зрадницькому вбитий поблизу Новгорода-Сіверського 17 лютого 1664 р.

Отже, ім’я Івана Богуна – цього видатного полководця та політичного діяча України середини XVII ст. навіки залишилося в пам’яті нащадків, про що свідчать численні народні перекази та думи. Як говорилося сучасниками великого полковника в одній з них: “А кобзарі грали, в струни дотикали та Богдана з Богуном піснями вихваляли!”

Текст пісні “Мамин вальс”

Слова: Наталія Май
Музика: Наталія Май
Виконує: Наталія Май (альбом “Василечки”)

Зірка з неба впала в золоті жита,
Пісня залунала тиха і проста,
Пісня про стежину в отчому краю,
Пісня про матусю рідную мою!

Приспів :
Там, де мама моя,
Там і сходить зоря,
Там і сходить зоря!
Там, де мама моя,
Там щаслива і я,
Там щаслива і я!
Там, де мама моя,
Відступає зима,
Відступає зима!
Там, де мама моя,
Там і смутку нема,
Там і смутку нема!

Очі материнські від зорі ясні
Ранком подарують погляд свій мені,
Руки материнські, її два крила,
Щоб мене матуся обійнять могла.

Приспів. (2)

“Цар Плаксій та Лоскотон” характеристика героїв – Лоскотона, царя Плаксія, капітана Макаки із твору В. Симоненка подана разом з цитатами до кожного образу.

“Цар Плаксій та Лоскотон” характеристика героїв

Цитатна характеристика Царя Плаксія

“Був на троні цар Плаксій, /Голова його мов бочка, / Очі – ніби кавуни. / В Плаксія було три дочки/ І плаксивих три сини”;

– “Цар Плаксій велів сердито: / “Хай із ними день при дні /Пла­чуть всі в країні діти, / Бо сміятись і радіти / У моєму царстві – ні! / Хто всміхнеться – в часі тім /Я того негайно з’їм!””;

– “Цар любив, як плачуть діти, / Бо любив їх сльози пити”;

– “Не любили Лоскотона / Цар Плаксій і Плаксуни, / Видавали заборони / Проти лоскоту вони”;

– “Гей, ледачі сльозівці! / Хто впіймає Лоскотона, / Буде муж мо­їй дочці! / Хто його посадить в льох – / Вибирай одну із трьох!”;

– “Але цар ходив, пишався, / Він із зятем цілувався, / Похваляв­ся: “Ну, тепер / Лоскотон, вважай, умер!”;

Хвастався Плаксій -/ Цар країни Сльозолий”;

“І Плаксій став реготати. / Так сміявсь – аж заливався, / Аж від реготу качався, / Кулаками очі тер – / Потім лопнув і по­мер”;

– “Ой, була ж тоді потіха – / Цар Плаксій помер од сміху!”.

Автор характеризує Плаксія як жорстокого та безкомпромісного тирана, якому подобається мучити дітей та підлеглих, він і чути не хоче про альтернативу своїй владі (змінити сльози на сміх), тому нещадно бореться з кожним, хто хоче змін. Йому віддані його рідні та армія, але серед звичайних людей він не користується популярністю.

Риси характеру царя Плаксія : злий, плаксивий, жорстокий, владний, хитрий, сердитий, боягузливий, нелюдяний.

Цитатна характеристика Лоскотона

“Зневажаючи закон, / Жив у мандрах і митарстві / Добрий дядько Лоскотон”;

“Він приходив кожний вечір – /Хай чи дощ іде, чи сніг – / До голодної малечі / І усім приносив сміх”;

“Мав він вдачу теплу й щиру, / Ще й лукавинку в очах. / І була накидка сіра / В Лоскотона на плечах”;

“Лоскотливі мав він вуса / І м’якенькі, наче пух. / І м’яке во­лосся русе / Розсипалося до вух”;

“Він як прийде, залоскоче, / То сміється, хто й не хоче./ Тільки де він появлявся, /Зразу плач там припинявся”;

“І приходив до усіх / Голосний та щирий сміх”;

“Але дядько Лоскотон / Не боявся цих заслон: / Він ходив по всій країні / І носив з собою сміх / В розмальованій торбині, / В пальцях лагідних своїх”;

“Час потратили дарма: / Лоскотона скрізь нема, / Бо його за­вжди і всюди / Од ловців ховали люди”;

“Опівночі Лоскотон, / Коли всіх колише сон, / Йшов собі в бід­няцькі хати / їхніх діток розважати”;

“Лоскотона посадили / За вузенькі грати”;

“А вночі йшли до в’язниці / Батраки й робітники, / Щоб звіль­нити із темниці/ Лоскотона на віки”;

“Гей, веселий Лоскотоне, /Це прийшли твої брати! / Йди до нас, веселий брате, / В нашу здружену сім’ю! / Підем разом догра­вати / Ми весілля Плаксію…”;

“А веселий Лоскотон / До царя стрибнув на трон / І сказав йому якраз: / – Насмієшся ти хоч раз!”;

“Так веселий Лоскотон / Розвалив поганський трон. / Сам же він живе й понині, / Дітям носить щирий сміх / В розмальова­ній торбині, / В пальцях лагідних своїх”.

Автор симпатизує Лоскотону, бо описує його більш детально та позитивно. Лоскотон прагне пану­вання сміху, бо для нього він – шлях до щастя та добробуту, його він зичить усім мешканцям країни, тому робить усе, щоб люди сміялись, а не плакали.

Риси характеру дядька Лоскотона : добрий, веселий, розумний, любить дітей, справедливий, сміливий, оптиміст.

Цитатна характеристика Капітана Макаки

“…Лютий посіпака, Віроломний, як змія, Капітан Макака.”

“Так хотілося йому Царським зятем стати(корисливий і підлий), Що ні разу в ту зиму Не лягав і спати. Все ходив, усе він слухав І нарешті все рознюхав.”

“А лукавий капітан Підікрався змієм Й Лоскотонові аркан Зашморгнув на шиї.”

“…Хоч Макака був бридкий…”

“А Макака-забіяка З’їв себе із переляку. (слабохарактерний, трусливий)”

“Цар Плаксій та Лоскотон” характеристика другорядних персонажів

Усіх другорядних персонажів можна умовно поділити на тих хто підтримував Плаксія (дочки: Нудота, Вай-Вай, Плакота, сини – Плаксуни, гвардійці Забіяки-сльозівці, Капітан Макака) та Лоско­тона (звичайні люди, діти).

Послідовників Плаксія автор зображує негативно, тому що вони знаходяться під впливом царя, виконують усі його накази, не мають власної думки та стають співучасниками його лиходійств.

Прихильники Лоскотона – це звичайні люди, які втомились плакати та хочуть для себе кращої долі. Лоскотона вони вважають своїм героєм, тому переховують його від влади та визволяють з тюр­ми задля того, щоб він потім звільнив їх від тирана-Плаксія

Хронологічна таблиця Олеся Гончара

Олесь (Олександр) Терентійович Гончар – український радянський письменник, літературний критик, громадський діяч.

“Війна світів” – фантастичний роман Герберта Веллса 1897 року. В романі описується вторгнення марсіян на Землю.

“Війна світів” короткий зміст читати

Оповідання ведеться від першої особи безіменного головного героя, жителя вікторіанської Англії початку XX-го століття.

Події розгортаються в Лондоні і його околицях: містечках Хорселл і Уокинг графства Суррей. Все починається з підвищення інтересу громадськості до Марса. За кілька років до початку подій астрономи зареєстрували на поверхні Марса сильний спалах. Головний герой відвідує обсерваторію і спостерігає небесні тіла, що наближаються з боку Марса. Далі численні спостерігачі в Англії помічають падіння небесних тіл на поверхню Землі, які більшість приймає за метеорити.

Першим, хто виявив і наблизився до вирви, що утворилася на місці падіння на Хорселлской пустці, і впавшого тіла, був астроном Оджілві. Безсумнівно, об’єкт мав штучне походження, оскільки був правильної циліндричної форми. Після охолодження снаряда з нього вибралися розумні істоти – прибульці з Марса. Кілька сотень присутніх землян в страху розбіглися. Марсіани, ледь вибравшись з літального апарату, почали збірку деяких пристроїв. Подальші події показали їх ворожі наміри. Підоспілі парламентери і найближчі глядачі приготувань марсіан були знищені невідомою для землян зброєю – Тепловим променем. Громадська думка не оцінила серйозність загрози (вважалося, що марсіани не зможуть пересуватися зважаючи на земне тяжіння), але військові почали оточувати місце приземлення. Однак марсіани змогли зібрати свої засоби пересування.

“Але що я побачив! Як мені це описати? Величезний, вище будинків треножник, ступаючи по молодій сосновій порослі і ламав на своєму шляху сосни; машини з блискучого металу, топтали верес; сталеві троси, що спускалися з неї ; вироблений нею гуркіт; зливається з гуркотом грому. Блиснула блискавка і треножник чітко виступив з мороку; він стояв на одній нозі, дві інші повисли в повітрі. Він зникав і з’являвся при новому спалаху блискавки вже на сотню ярдів ближче. Можете ви собі уявити складаний стілець, який, похитуючись переступає по землі? Таке було це бачення при швидкоплинних спалахах блискавки. Але замість стільця уявіть собі величезну машину, встановлену на тринозі. “

Марсіани почали захоплення Англії. Їх міжпланетні апарати падали на її поверхню один за іншим. Безіменний оповідач, головний герой, рятується втечею, але дуже скоро практично вся південна Англія і передмістя Лондона опиняються під контролем загарбників. Зброя військових виявляється безсилою проти них, вдається знищити лише один треножник гарматним пострілом прямою наводкою, ще кілька гинуть на морському березі в бою з міноносця. Прибульці, пересуваючись на триніжках, користуючись тепловими променями і чорним димом (хімічною зброєю), починають тікати і знищують урядові війська і захоплюють Лондон.

Оповідач пробирається по окупованій країні. Марсіанський літальний снаряд падає поруч з будинком, де він зупинився на нічліг, і йому доводиться два тижні ховатися в погребі разом з священиком, який зійшов з розуму, страждаючи від голоду і спраги. Він спостерігає життя марсіан поблизу. Дивом уникнувши зіткнення з прибульцями, головний герой залишає притулок і добирається до Лондона.

Місто спорожніло, на вулицях лежать тіла загиблих, які ніхто не прибирає. Тут герой виявляє, що марсіани зупинили свій захват країни і всього світу. Як показали подальші дослідження, інопланетних загарбників вразили земні хвороботворні мікроорганізми, проти яких у марсіан не було імунітету. Війна закінчилася, Англія починає поступово відновлюватися після катастрофи, головний герой щасливо знаходить свою дружину живою і неушкодженою.

З моменту приземлення першого циліндра марсіан до їх загибелі на вулицях Лондона відповідно до сюжету книги проходить 21 день.

“Хитромудрий іда́льго Дон Кіхо́т з Лама́нчі” ─ роман іспанського письменника Мігеля де Сервантеса Сааведра.

“Дон Кіхот” цікаві факти

В 2002 році визнаний кращим романом у світовій літературі

Робота над романом “Премудрий ідальго Дон Кіхот з Ламанчі” розпочалася ще під час перебування Сервантеса у в’язниці. Перший том роману вийшов друком у 1605 році. Він мав величезний успіх, про що свідчить шість (!) видань книги лише за один рік. Щоправда, це не полегшило життя автора книги: до кінця свого життя він так і не звільнився від бідності.

За рік до смерті Сервантес написав другу частину роману про Дон Кіхота.

– “Дон Кіхот” за кількістю мов, якими він був перекладений, поступається лише Біблії.

– Роман був задуманий як пародія на середньовічні рицарські романи.

– У творі 660 персонажів.

– У центрі роману – подорож ідальго Дон Кіхота разом зі зброєносцем Санчо Пансою Іспанією XVI століття з метою захисту всіх бідних та знедолених.

Петро Нестеров біографія на українській мові скорочено викладена в цій статті.

Петро Нестеров біографія коротко

Петро Миколайович Нестеров – російський військовий льотчик, штабс-капітан. Основоположник вищого пілотажу (петля Нестерова).

Народився 15 (27) лютого 1887 року в Нижньому Новгороді в сім’ї офіцера.

Незважаючи на ранню смерть батька і погане матеріальне становище сім’ї, Нестеров успішно закінчив кадетський корпус в Нижньому Новгороді і Михайлівське артилерійське училище. Будучи вже підпоручиком, Нестеров служив в 9-ій Східно-Сибірській стрілецькій артилерійській бригаді. Тут він особисто розробив правила для коригування стрільби з аеростата.

У 1910 році відбулося знайомство Нестерова з учнем М. Є. Жуковського (творця аеродинаміки як науки) Петром Соколовим. Після цього Петро Нестеров почав захоплюватися авіацією. У 1913 році він закінчив авіаційний відділ офіцерської Повітроплавної школи.

Набравшись досвіду в сфері пілотування, Нестеров зміг сконструювати свій давно задуманий планер. Перебуваючи в авіаційному загоні в Києві, він модифікував літак “Ньюпор-4”, який стояв на озброєнні в армії, розробив конструкцію семіціліндрового двигуна, займався розробками швидкісного одномісного літака, освоював круті віражі.

Стверджуючи, що повітря буде утримувати літак в будь-якому напрямку при правильному управлінні, Петро Нестеров втілив свої ідеї в життя. 9 вересня 1913 роки над Сирецьким полем київського аеродрому на літаку “Ньюпор-4″ він зробив ” Мертву петлю “. Це був справжній прорив в авіації, Нестеров став героєм свого часу і був удостоєний золотої медалі Київського Товариства повітроплавання.

У 1914 році почалася Перша світова війна, і Нестеров командував авіаційним загоном на Південно-Західному фронті. Він здійснював не тільки розвідку, а й бомбардування. Він був настільки вмілим льотчиком, що австрійське командування призначило за його знешкодження велику нагороду, а австрійські льотчики впізнавали стиль польоту Нестерова на будь-якому літаку.

8 вересня 1914 Петро Нестеров здійснив ще один прорив в авіації і свій останній подвиг: вперше в історії бойової авіації він застосував таран, збивши австрійський розвідувальний літак ціною власного життя.

Юрій Гагарін цікаві факти з життя і здобутки радянського льотчика-космонавта ви дізнаєтеся в цій статті.

Юрій Гагарін цікаві факти

Всі знають, що Юрій Гагарін Став першою людиною в світі, що здійснила політ в космос 12 квітня 1961 року.

Для ТАРС (Телеграфне агентство Радянського Союзу) заздалегідь було підготовлено три різних інформаційних повідомлення : урочисте (у разі успішного завершення польоту), повідомлення SOS (c проханням про допомогу) і трагічне (про загибель). На щастя знадобився тільки перший варіант!

Після польоту в космос Гагарін був нагороджений чорною “Волгою” з номерами 12-04 ЮОГ (дата польоту та ініціали). Причому букви були законно зроблені від індексу Московської області (де і знаходилось Зоряне містечко) – ЮО. У наступних космонавтів на іменних машинах збереглися букви ЮОГ, а цифрами позначалася також дата польоту.

Корабель при першому польоті був повністю В автоматичному режимі, на випадок збою в системі і надзвичайних ситуацій, Гагаріну дали запечатаний конверт із секретним кодом “25”, за допомогою якого космонавт міг розблокувати систему і взяти управління у свої руки.

Незважаючи на атеїстичну спрямованість радянської епохи, Гагарін був віруючою людиною, він був одним з перших, хто висловлювався за відновлення Храму Христа Спасителя.

Крім польотів у космос Гагарін виконував обов’язки депутата в Верховній Раді Союзу. Він славився чесністю, справедливістю і патріотизмом.

Знамениті слова “Ну, поїхали” – цитата з Діккенса, цю репліку сказав папуга, коли кішка тягнула його з клітки, так що Юрій Гагарін був людиною з гумором.

Перед запуском корабля “Схід-1” при перевірці герметичності, датчик не спрацював, але головний конструктор Олег Іванівський не розгубився, і буквально за кілька хвилин поправив датчик, відкрутивши більше 30 гайок і гвинтів, завдяки чому старт був здійснений вчасно.

Один з найбільших кратерів на Місяці названий ім’ям Юрія Гагаріна.

Повість Гоголя “Вечір напередодні Івана Купала” була першою написана та опублікована з циклу “Вечори на хуторі біля Диканьки”.

“Вечір проти Івана Купала” сюжет

У ній оповідач – дяк ської церкви – веде розповідь про справи столітньої давності, коли на місці Диканьки знаходився найбідніший хутір. На хуторі то й справа з’являється Басаврюк, як його називає оповідач “диявол у людській подобі”.

Жив у тому селі козак Корж, у якого була красива дочка Пидорка і працівник Петрусь, закоханий в неї. Коли Корж дізнався про любов молодих, він вигнав Петруся і знайшов дочці багатого жениха ляха. Дізнавшись про це, Петрусь заливав горе в шинку, де зустрів Басаврюка, який запропонував озолотити хлопця, якщо той дістане йому квітку папороті, що цвіте один раз на рік – у ніч напередодні Івана Купала. У цю ніч Петрусю належало зіткнутися з нечистою силою, що живе в лісі, і зробити вибір між добром і багатством.

У “Вечорі” велике місце займає фольклор, тут і легенда про папороть, що цвіте один раз на рік, і традиційний оповідному стиль оповіді від імені дячка Хоми Григоровича.

” Конотопська відьма” Тема твору та ідея, проблематика твору, жанр та аналіз наведені в цій статті.

“Конотопська відьма” аналіз твору

Автор “Конотопська відьма” : Григорій Квітка Основ’яненко

Жанр “Конотопська відьма”: сатирично-реалістична повість (бурлескний твір)

Рік написання : 1833 (виданий 1837)

Тема: Сатиричний показ життя й побуду козачої старшини і українського панства кінця ХVІІІ ст.

Ідея: Засудження свавілля козацьких керівників (некультурність, самодурство, здирство, взаємні інтриги й обдурювання…).

Основна думка: “Ішов, ішов дорогою, та і в яму впав, любив, любив хорошую, та й плюгаву взяв”.

Головні герої “Конотопська відьма”

Микита Уласович Забрьоха – сотник конотопський; Олена Йосипівна – хорунжівна; Прокіп Ригорович Пістряк – сотенний конотопський писар, розумний, хитрий; Явдоха Зубиха – “конотопська відьма”; Халявський Дем’ян Омелянович – судденко, коханий Олени; Солоха – дружина Забрьохи.

Проблематика “Конотопська відьма”

– Керівник і влада.
– Розум і безглуздя.
– Щирість у взаємостосунках між людьми.
– Прагнення будь-яким шляхом збагатитися, отримуючи посаду.
– Обов’язок перед суспільством.
– Деградація особистості.
– Ворожіння і свята віра в Бога.

Сюжет твору “Конотопська відьма”

Сюжет повісті становить складне поєднання побутових епізодів з фантастичними. Конотопський сотник Забрьоха сватається до хорунжівни Олени, але дістає “гарбуза”. Писар Пістряк намагається хитрощами скинути Забрьоху із сотнества і зайняти його посаду: він намовляє свого керівника водою перевірити відьом. І тут у повість вплітається фантастика: відьма Явдоха Зубиха наводить ману на людей коло ставка, викликає чаклуванням переліт сотника з Конотопа на Безверхий хутір, потім одружує його з гунявою Солохою, писаря Пістряка – з наймичкою Пазькою, а хорунжівну Олену – із судденком Халявським. Закінчення знову реалістичне. Забрьоху скидають із сотнества, а Пістряка – з писарства, і вони знову стають приятелями. Зубиха зачахла і вмерла. Як відьму зарили її в яму, прибивши осиковим кілком, “щоб ще не скочила”.

Сюжетні лінії:
– відомості про предків Забрьохи;
– намагання пана сотника одружитися з Оленою за допомогою ворожінь Явдохи;
– М. Забрьоха і П. Пістряк – “керівники козацької сотні”;
– Олена і пан Халявський;
– містична діяльність Явдохи Зубихи;

Композиція “Конотопська відьма”

Повість містить 14 частин і “закінченіє”.
Експозиція: знайомство читача з паном сотником Микитою Уласовичем Забрьохою.
Зав’язка: рішення Забрьохи будь-яким шляхом домогтися любові від Олени Йосипівни; намагання Пістряка помститися пану сотнику за те, що той принизив писаря перед військом козацьким.
Кульмінація: усунення зі своїх посад Забрьохи і Пістряка, їх деградація.
Розв’язка: “заключеніє”, кожний герой твору отримує покарання; страшна смерть конотопської відьми.