Category: Література

Загадки про одяг на англійській мові для дітей зібрані в цій статті.

Загадки про одяг на англійській мові

What is fluffy?
What is white?
What can you see
When skies are bright?
What can float?
What brings rain?
What may be higher
Than a bird or plane?
Say it out loud:
(Answer: CLOUD!)

Що пухнасте?
Що біле?
Що ви можете побачити
Коли небо яскраве?
Що може плисти?
Що приносить дощ?
Що може бути вище
Чим пташка і літак?
Скажіть це голосно:
(Відповідь: ХМАРА)

Red and green and delicate blue,
Orange, yellow, and violet, too.
Indigo’s there,
a deep, dark, hue.
I see, but can not touch it, and
neither can you!
What is it?
(Answer: RAINBOW)

Червоне і зелене, і ніжно блакитне,
Помаранчеве, жовте, і фіалетовое.
Є темно синій,
глибокий, темний колір.
Я бачу це, але не можу доторкнутися
ні я, не ти!
Що це?
(Відповідь: ВЕСЕЛКА)

What goes up when
the rain comes down?
(Answer: UMBRELLA)

Що піднімається вгору коли
дощ іде (вниз)?
(Відповідь: ЗОНТ)

Загадки про погоду англійською

I am purple, yellow, red,
and green.
The King can not reach me and neither can the Queen.
I show my colours after the rain,
And only when the sun comes out again.
(Answer: RAINBOW)

Я фіолетова, жовта, червона
і зелена.
Ні король, ні королева не можуть мене дістати.
Я показую свої кольори після дощу,
Але тільки коли сонце виходить
знову.
(Відповідь: ВЕСЕЛКА)

What do you call a snowman
in the summer?
(Answer: A PUDDLE)

Як називається сніговик
взимку?
(Відповідь: калюжа)

I’m big and white and made of snow,
So I’ll never have a tan.
When the sun comes out, I melt away.
Each year, I’m a new…
(Answer: SNOWMAN)

Я великий і білий і зроблений зі снігу.
Тому мені ніколи не засмагнути.
Коли виходить сонце, я таю.
Кожного року, я новий…

(Відповідь: СНІГОВИК)

What always runs but never walks, often murmurs, never talks, has a bed but never sleeps, has a mouth but never eats?

Що завжди біжить, але не йде, часто бурчить, але не каже, має ложе, але не спить, має уста, але не говорить? (Річка)

All about, but can not be seen,
Can be captured, can not be held,
No throat, but can be heard. (Wind)

Всюди, але його не видно. Можна зловити, але не втримати. Не має горла, але можна почути. (Вітер)

Гуморески Павла Глазового про жінок – цікаві та смішні, вони піднімуть настрій кожному читачеві.

Гуморески Глазового про жінок

“Щаслива Настя”

Ой морока превелика дядькові Якиму!
Жінка Настя кожне літо проситься до Криму.
А вона ж така у нього гарна та тендітна,
Ще й фігурку гарну має, бо живе бездітна.
Про дітей не хоче й слухать клята молодиця.
– Я,- говорить,- хочу жизню вдоволь насладиться.-
І щоразу, як до Криму виїжджає Настя,
То й купує лотерейку: це, мовляв, на щастя.
А як з Криму прибуває, то й везе обновку –
Як не плаття з оксамиту, то кофтину з шовку.
І показує Якиму дорогу обнову.
– Це, Якиме, в лотерейку виграла я знову.
– Дивна в тебе лотерейка,- чоловік зітхає.-
Чомусь тільки на курортах вона в тебе грає.

“Мрія про море”

У Мартина жінка гарна ще й молодша вдвічі.
Раз вона йому сказала, дивлячись у вічі
І поклавши кучеряву на плече голівку:
– Купи мені, Мартиночку, на курорт путівку.-
Мартин губу закопилив і сказав суворо:
– Та ти ж знаєш, що відпустка у мене не скоро.
Такі речі, їй же право, аж слухати чудно.
Тобі ж буде там без мене і скучно, і нудно.
– А я,- каже йому жінка,- щоб нудьгу розвіять,
Буду сидіть біля моря і про тебе мріять.-
Мартин її приголубив: – Ах ти ж моя зоре!
Сиди краще біля мене і думай про море.

“Ой, Жигулі, ви, Жигулі”

Вийшла заміж молодичка за діда старого,
Бо була нова машина “Жигулі” у нього.
Вийшла заміж та й сказала: – Заводь мотор, діду.
Я з тобою “Жигулями” на базар поїду.-
Посідали у машину й двинули щодуху.
Забув старий недотепа про правила руху.
Розвернувся десь невдало та торох об дуба!
Лишилася удовою його жінка люба
І сумує не від того, що старий розбився,
А від того, що з машини тільки брухт лишився.
Тепер вона шкутильгає з двома костилями…
Кохайтеся, чорнобриві, та не з “Жигулями”!

“У сусіда в новім домі”

У сусіда в новім домі – кухня невеличка:
Отак плита, так тумбочка, а отак – поличка.
Сюди вузько, туди тісно, не кухня, а клітка.
А дружина у сусіда огрядненька тітка.
Коли пташка заспівала, привітавши ранок,
Вийшла в кухню господиня готувать сніданок.
Начистила картопельки, вогонь запалила
Й ненароком правим боком каструлю звалила.
Доки вона ту каструлю під столом шукала,
Їй на спину із тумбочки виварка упала.
І не може господиня дати собі раду:
Сюди стіна й туди стіна, а виварка ззаду.
Сидить вона в закапелку, чоловіка кличе:
– Рятуй мене голубчику! Рятуй, чоловіче!
Тягни к бісу цю виварку або ламай стінку!
Біжи шукай більшу кухню або меншу жінку!

“Зайве питання”

Миє жінка у квартирі ввечері підлоги.
Раптом сунеться Тимоха, ледве тягне ноги.
Жінка в сльози: – Знов напився? Де тинявся досі? –
Та ганчіркою по лобі, по губах, по носі!
Б’є, лупцює випивоху й примовля сердитої –
Будеш пити? Будеш пити?! Будеш, будеш пити?!-
А Тимоха сів та й каже: – Що ти все питаєш?
“Будеш пити, будеш пити…” Наливай, як маєш!

“Страшна жінка”

Сусідонька співчутливо сусіда питає:
– Ваша жінка знов хворіє? Це вас не лякає? –
Той сердито відмахнувся: – Нерозумна мова!
Вона мені страшна тільки тоді, як здорова.

“У квартирі комунальній”

Ще не всі живуть окремо. Є й такі квартири:
Одна кухня, одна ванна, а сімей – чотири.
Якось, вставши серед ночі, молодичка Ася
Зачинилася у ванній, швидко роздяглася.
Раптом глянула на двері і очам не вірить:
Звідти в дірочку маленьку хтось на неї зирить.
Ася юбкою прикрилась, двері відчинила
І уздріла двох сусідів – Федора й Бавила,-
Та як крикне:
– Як не сором? Хворі ви чи п’яні?
Чи не бачили ви жінки у такому стані? –
А Вавило:
– Тихо, дєтка! Не туди ти хилиш.
Ми дивились, чиїм милом ти себе намилиш

“Невдалий приклад”

Повернулась жінка з Криму у свої краї.
На пероні зустрічає чоловік її.
Цмокнув раз у ліву щічку і стоїть. як пан.
– Та візьми ж ти,- каже жінка,- в мене чемодан.
І чого не обнімаєш? Став, як каланча.
Подивись он, як мужчина жінку зустріча:
Обнімає, пригортає, мов не бачив вік.
– То невдалий в тебе приклад,- мовив чоловік.-
Він її не зустрічає, а випроводжа.
А по-друге, я їх знаю: жінка то чужа.

“В рідному гніздечку”

Чоловік майнув у Крим лікувать подагру,
А дружина літаком вилетіла в Гагру.
Повернулися назад загорілі, свіжі
Від курортних процедур, від смачної їжі.
– Ну,- питає чоловік в рідному гніздечку,-
Як поводилась ти там? Не скакала в гречку?
– Ах, який же ти дивак! – жінка засміялась.-
Все робила так, як ти, грілась, лікувалась…
– Так, як я? – сердитий муж вдарив себе в груди.-
Більше я тебе саму не пущу нікуди!

ГОЛОВА І ШИЯ

Чоловік говорить жінці: – Пам’ятай мої слова,
Що в розумному сімействі чоловік – то голова.
– Ну, а я, виходить, шия? – жінка весело пита. –
Шия ж голову як хоче й куди хоче поверта.

ЯК КУЗЬМУ ПРОВЧИЛА ЖІНКА ЙОГО МИЛА

Повернувсь Кузьма з роботи, освіжився в ванні,
Одягнув нову піжаму та й ліг на дивані.
Лежить собі, проглядає журнали й газети.
А дружина варить, смажить, готує котлети.
Пообідав Кузьма смачно, запалив “Казбека”.
– Ну чого ти, – пита жінку, – така недалека?
Тільки в тебе і балачки про бощі й олію,
І ні слова про театри, про драматургію.
А є жінки! Збоку глянеш – ходить, як Аїда.
Драматургів усіх знає аж до Евріпіда.
Так і сипле: Тіто Гобі, Карузо, Фелліні,
Есамбаєв, Магомаєв, Кобзон, Паганіні…
А ти яка? Ти ж не тямиш в цьому ні бельмеса.
Ти ж не можеш відрізнити Брамса від Бернеса.
Давно тебе не бачив я в хорошому платті.
Тиняєшся у тапочках, в дешевім халаті.
Ти забула, що є в світі жіночі принади –
Перманенти, манікюри, духи та помади.
Я хотів би бути мужем культурної дами,
А ти чавиш помідори, бряжчиш друшляками,
Що побачиш – вишні, сливи, – пхаєш у консерви…
Я не можу, розумієш? Здають уже нерви.
Через добу повернувся наш Кузьма додому.
Зустрічає його жінка в платті голубому.
Очі чорним підведені, на губах помада.
Закрутило Кузьмі в носі від духів “Еллада”.
Плаття модне, вузесеньке, облягає форми,
Ще й коліна не прикриті – такі тепер норми!
Посадила Кузьму в крісло, сіла проти нього.
Як французька кінозірка, виставила ноги.
У Кузьми від здивування потилися змокла.
А дружина запитує: – Ти читав Софокла?
Тобі, може, до вподоби п’єси Евріпіда? –
Сопе Кузьма: – Відчепися! Подавай обідать.
Нащо мені Евріпіди? Нащо їхні п’єси?
– А ти ж казав, що у мене дрібні інтереси,
Що немає шику-блиску, манери негарні.
Я сьогодні простирчала півдня в перукарні.
Перукар просив, між іншим, щоб прийшла я знову.
Запевняв, що я похожа на Любов Орлову.
Не було у мене часу возиться з обідом,
Так я тобі й замінила обід Евріпідом.

Розповідь як співає жайворонок та опис жайворонка у художньому стилі чи в науковому стилі Ви можете скласти самостійно, використовуючи подані нижче варіанти.

Твір-опис жайворонка

В Україні можна зустріти польових та лісових жайворонків. Це невеличкі птахи, схожі на горобців: сіренькі та руденькі. Вони співучі та моторні, добре вміють сховатися від людського ока серед польових колосків.

Зимують жайворонки на півдні, бо вони є перелітними птахами. Вони не люблять холоду, не витримують його, а тому восени летять до теплих країв. Тобто, жайворонки покидають нашу Батьківщину та вирушають до країн Середземного моря. Наприклад, до південного узбережжя теплої Іспанії. А дехто з жайворонків добирається навіть до Аравії.

Кримські жайворонки часто не відлітають нікуди, бо в Криму на південному узбережжі не буває сильного морозу.

Живиться комахами, зернами злаків і насінням бур’янів. П’є росу з листя трави, що дозволяє йому жити і в посушливих степах південної України.

Жайворонок зазвичай прокидається та починає співати рано вранці. Інші птахи ще сплять, а його пісня вже лунає у блакиті неба. Тому людей, що рано прокидаються, низивають жайворонками, а тих, хто спить до обіду – совами.

Розповідь “Як співає жайворонок”

Улітку на полях і лугах із ранку до вечора дзвінко виспівує жайворонок.

Із давніх – давен цей птах вважався символом єдності землі та неба. Маленький співак своїм щебетанням возвеличує ниву аж попід хмари, а блакить опускає до поля. Пісня виконується в польоті на великій висоті, після чого співак каменем летить униз. Однак уже через кілька хвилин він зможе знову піднятись у височінь.

Жайворонка називають “Божим провісником”, бо першим із польових птахів повертається з вирію. Вважається, що з прильотом сіренького треба розпочинати оранку та сівбу. А ще кажуть: коли жайворонок співає високо в небі, то молиться Богу.

“Мартин Боруля” аналіз твору передбачає визначення теми, ідеї, головної думки, жанру, проблематики твору. А зробити Аналіз “Мартин Боруля” можна прочитавши його повністю, адже короткий переказ не дасть повного уявлення про всіх героїв та їх відчуття.

Аналіз “Мартин Боруля”

Автор “Мартин Боруля” : І. Карпенко-Карий
Рік написання : 1886
Видання : 1891 р. у журналі “Зоря”
Літературний рід “Мартин Боруля” : драма
Жанр “Мартин Боруля” : трагікомедія

Тема “Мартин Боруля” : зображення нестримного потягу багатих селян дорівнятися у своєму статусі до дворянства.

Ідея “Мартин Боруля” : висміювання намагань простої людини вибитися у дворяни, хибно думаючи, що цим можна винищитися над іншими.

Головні герої “Мартин Боруля” : заможний селянин Мартин Боруля, його дружина Палажка, їх діти Марися і Степан, друг родини Гервасій Гуляницький, його син Микола, наречений Марисі Націєвський, Красовський (пан, з яким судиться Мартин Боруля), повірений Трандалєв.

Проблематика “Мартин Боруля”:

Проблема людської гідності Проблема усвідомлення щастя Проблема праці Проблема батьків і дітей Проблема кохання і сімейного щастя

У пєсі “Мартин Боруля” наголошує, що гідність людини визначається не її привілейованим станом, а способом життя – чесною трудовою діяльністю, щирістю і добротою у взаєминах з людьми.

Головний герой твору – Мартин Боруля – заможний селянин. Він – здорова натура, гуманна людина, щира і до певної міри наївна. Численні комічні ситуації, пов’язані з героєм, не викликають антипатії. Адже Мартин не пройдисвіт, а потомственний селянин, який по-людяному ставиться до всіх.

Головна мета Борулі – добитися дворянства, тому і в своїй хаті встановлює “дворянські порядки”, що створює глибокі комедійні ситуації. В гонитві за ілюзорним герой губить справжні цінності, вироблені народною мораллю. Сміховинність своїх вчинків Мартин не помічає. Свої плани він розповідає ще на початку п’єси. Він жалкує через те, що ще його батько не подбав про “гражданську службу”. Хоче отримати чин та визнання. Своїх дітей він також хоче вивести в люди: “От сина опреділив у земський суд, та ще мало знає, не натерся, а, бог дасть, натреться, тоді повіреного не треба – самі всі іски поведем! Коли б ще дочку пристроїть за благородного чоловіка.”

Комізм ситуації в тому, що Мартин – людина старосвітських звичаїв і виховання. Сім’я його – дружина, син та дочка – також дотримуються старосвітських звичаїв. Боруля скрізь зазнає поразки: сусід-поміщик виграв у нього позов у суді, сина Степана “попросили” з канцелярії, де він працював, наречений Марисі виявився шарлатаном і втік, чому дівчина безмірно рада. Нарешті через одну букву в прізвищі (Боруля – Беруля)рід Мартина не визнали дворянським. Тому він спалює “дворянські” попери в печі. А в останньому монолозі розкриває увесь біль своєї душі : “Горять червоно, як кров дворянська, горять!…О-о-о!… Тепер ти бидло! Бидло! А Степан теля!( ридає)…Пустіть! Рятуйте бумаги!… Я сам поїду у дворянське собраніє, у сенат поїду…(підбіга до печі.) Згоріли… Тисяча рублів згоріла, половина хазяйства пропала, і все-таки бидло!( Тихо плаче.)”

Поряд з наївним Мартином драматург змальовує хижака Трандальова. Це – людина без певної професії, якій чужі поняття порядності та гідності. Він прижився біля такого, як дворянин Красовський, і одночасно веде справу Борулі проти Красовського, а справу Красовського проти Борулі. Цей тип – продовження суспільної системи.

Образами дружини, дітей Мартина і наймитів драматург стверджує здорову народну мораль. Вони не цураються тяжкої роботі на землі, шанують народні традиції і звичаї.

В своєму творі Карпенко-Карий стверджує принципи правди, простоти та любові до свого народу. Сміх у п’єсі не нищівний, а аналітичний та співчутливий. Описані події по суті трагічні, проте подані у комічній формі.

Якщо ви можете доповнити аналіз твору “Мартин Боруля” лишайте свої тези в коментарях.

” Стрибуха ” – розповідь Антона Чехова, написана в листопаді 1891 року.

“Стрибуха” Чехов скорочено

Ставши дружиною доктора Осипа Степанича Димова, 22-річна Ольга Іванівна розповідала друзям, що їхнє знайомство відбулося в лікарні, де працював її батько. Після його смерті Димов іноді відвідував молоду жінку, потім зробив пропозицію, і вона відповіла згодою.
Димов мало нагадував людей, що входили до ближнього кола Ольги Іванівни. Вона спілкувалася в основному з тими, хто був якщо не знаменитий, то хоча б достатньо відомий: артистом драматичного театру, художником-пейзажистом, талановитим віолончелістом, літератором, який подає надії.

Осип Степанович в цієї компанії виглядав людиною чужою. З ранку він їхав у лікарню і працював допізна. Ольга Іванівна, прокинувшись годині об одинадцятій, зазвичай грала на роялі, малювала, потім відправлялася до кравчині, в майстерню до якого-небудь художнику чи до знайомої актриси, готової поділитися останніми театральними новинами. По середах в будинку Димових влаштовувалися вечірки за участю запрошених знаменитостей; влітку Ольга Іванівна відпочивала на дачі.

У липні художники поїхали на етюди. Подорож на волзькому пароплаві зблизила Ольгу Іванівну з художником Рябовським; він вкривав її плащем, зізнавався в любові – встояти перед цією палкістю молода жінка не зуміла. Взимку Димов став здогадуватися, що дружина його обманює; бачачи, як Ольга Іванівна кидається від ревнощів і принижень, він м’яко її заспокоював.

В один з вечорів Осип Степанич покликав дружину і, не дозволивши увійти до кабінету, попросив запросити свого колегу – доктора Коростельова. Той, обстеживши Димова, повідомив, що у хворого важка форма дифтериту: він заразився від пацієнта. Для Ольги Іванівни стала відкриттям звістка про те, що її “нічим не примітний” чоловік вважався одним з світил медицини. Думка про те, що вона “прогавила” велику людину, що жила поруч з нею, змусила жінку вбігти в кабінет Димова: їй хотілося пояснити, що все можна змінити і виправити. Але лоб і руки Осипа Степанича були вже холодні.

“Життя Галілея” скорочено по діях ви можете прочитати за 10-15 хвилин.

“Життя Галілея” Брехт скорочено

I

Галілей демонструє хлопчикові Андреа Сарті, синові своєї економки і майбутньому учневі, на простих прикладах модель Коперника сонячної системи. Галілей говорить про те, що настає час нового знання, час перегляду всіх колишніх істин і народження нових.

Птолемеївська система розглядала землю нерухомою, надійною опорою. Зараз все не так, виявляється, що немає ніяких опор – все рухомо.

Хлопчик не відразу вірить Галілею, оскільки дотримується наївною картини світу (адже земля-то плоска, а не кругла). Тим не менш, Андреа жартома повторює “єресь” у школі. Цим незадоволена його мати, економка Галілея – пані Сарті. Вона дивується, коли дізнається, що Галілей дійсно розділяє ці ідеї (вона вважала це вигадками сина). Але її більше цікавить те, що Галілей не платить молочнику, що у них борги.

Галілей доводить Андреа, що його погляд наївний. Земля може бути рухлива, і ми можемо при цьому залишатися на ногах. Як приклад він встромляє в яблуко тріску, крутить його і каже, що верх тріски завжди вище її низу, як не повертай яблуко. Галілей міркує про нове в науці. Він порівнює дослідників з мореплавцями: раніше вони ходили тільки уздовж узбереж, тепер направляють кораблі у відкрите море.

Андреа каже, що до Галілею хоче прийти вчитися багатий молодий чоловік Людовіко Марсилі. Галілей бачить, що для Людовіко наука – лише модне захоплення. Людовіко каже, що наука пропонує багато диковинок. Він бачив у Голландії якийсь пристрій, в якому 2 лінзи: двовогнуті і двоопуклі. На подив Людовіко, цей пристрій збільшує предмети. Галілей відсилає Людовіко, а сам про щось замислюється.

Приходить Пріулі, куратор університету в Падуї. Галілео хоче надбавки до платні. Але куратор каже, що математика, яку викладає Галілео, – це лише забава для тих, хто її фінансує. Треба радіти тому, що є. Пріулі і Галілей сперечаються: куратор говорить про те, що у Венеції науку не переслідує інквізиція (Джордано Бруно видали як не венеціанця), є можливість вільно творити, а у Флоренції і взагалі по всій Європі платять більше, але переслідують. Галілео каже, що без грошей наука теж не може розвиватися, і що мало хорошого в такій свободі. Пріулі заперечує, що якби Галілей винайшов що-небудь, то напевно отримав би надбавку. Він згадує різні корисні речі, які Галілей придумував.

Галілей працює над підзорною трубою. Він говорить з Андреа. Той уже в захваті від відкриття Галілея, але вчений застерігає хлопчика: це лише гіпотеза, перевірити ніхто поки не може. Галілей показує трубу хлопчикові, і каже: “Це принесе нам п’ятсот скуді”.

II

Галілей демонструє публіці свій новий винахід – підзорну трубу. Всі в захваті. Галілей отримує надбавку в жалуванні. Але він занурений у свої думки.

Будь-яке наукове відкриття має “подвійний” сенс. Для непосвячених це лише підзорна труба, практична користь. Людовіко вже почав розуміти, що Галілей просто надув всіх: такі труби вже продаються по всій Європі. Але тільки сам Галілей усвідомив, що він придумав абсолютно нове застосування цій трубі. А на своїй афері просто заробив грошей на дослідження. Дійсно, практична користь – але не та, якою радіють правителі міста і військові.

III

10 січня 1610 Галілей зі своїм другом Сагредо спостерігають Місяць. Вони бачать рельєф, бачать, що Місяць не випромінює світло. Галілей говорить, що Місяць для Землі – те ж, що Земля для Місяця. Це суперечить стрункої ієрархічної системі небесних сфер Аристотеля. “Сьогодні людство заносить в літописі: небо скасоване”. Сагредо страшно: Джордано Бруно спалили за це.

Приходить куратор Пріулі, лається, що Галілей зганьбив його в історії з трубою. Галілей каже, що виграв час і гроші на нові дослідження. Мета виправдовує засоби – головний девіз Галілея. Його відкриття нової небесної механіки допоможе скласти навігаційні карти зоряного неба для моряків, а це дуже допоможе Венеції. Куратор не хоче більше нічого слухати.

Галілео і Сагредо спостерігають супутники Юпітера. Вони переконуються, що навколо Юпітера рухаються 4 супутника і роблять висновок, що кристалічної сфери, до якої прикріплений Юпітер, не існує. Все це підтверджує гіпотезу Коперника. Галілей в захваті. Він хоче розповісти про нову істину людям. Сагредо застерігає його: люди не зрозуміють. Але Галілей вважає, що властивість істини – простота і зрозумілість.

Вранці приходить дочка Галілея Вірджинія. Галілей вже склав лист Великому герцогові Флоренції – Козімо Медічі. Він називає супутники Юпітера іменами Медічі.

IV

Галілей і Андреа Сарті переїжджають у Флоренцію і поселяються в палаці Медічі. Герцог Козімо такого ж віку, як і Андреа. Андреа показує Козімо модель Коперника сонячної системи, Козімо воліє птолемеєвську. Вони б’ються, Птолемєєвська модель ламається. У цей момент входять Галілей, математик, філософ і свита Козімо. Математик і Філософ не хочуть вести спостереження, перш чим не обговорять, чи можливі в принципі ті явища, про які говорить Галілей. Вони суперечать Аристотелю. Математик і Філософ залишаються при своїй думці. Галілей не досяг своєї мети. Його спостереження відправляють на перевірку найголовнішого астроному Ватикану – патерові Крістоферу Клавіус.

V

У Флоренції чума, але Галілей продовжує свої дослідження. Галілей не хоче залишати свої записи і книги, він залишається. З ним залишається і економка пані Сарті.

Квартали оточують. Їжу і воду подають Галілею на жердинах. Пані Сарті захворює, її забирають. Незабаром вона помирає. Повертається Андреа – він зістрибнув з карети, щоб залишитися з Галілеєм. Галілей співчуває хлопчикові, його навіть мучить совість, адже якби він поїхав, то й мати Андреа залишилася б в живих. Галілей продовжує працювати.

VI

1616. “Колегіум Романум” – дослідний інститут Ватикану – підтверджує відкриття Галілея.

Поки чекають рішення патера Клавіуса, ченці обговорюють жахливі наслідки, у разі якщо система Коперника виявиться доведеною. Один їх них каже: “А тепер, по-їхньому, і Земля – це зірка. Немає нічого, крім зірок! Ми ще доживемо до того, що вони скажуть: нема різниці між людиною і твариною, людина теж тільки тварина; немає нічого, крім тварин! “

Кардинал каже, що людина – вінець творіння, центр всесвіту, і тому Земля – теж центр. Патер Клавіус тим часом підтверджує правоту Галілея. Про це пошепки повідомляє один з ченців.

VII

5 березня 1616 інквізиція накладає заборону на вчення Коперника.

Кардинали Барберіні і Беллармін намагаються переконати Галілея відмовитися від своєї теорії. Вони натякають на соціальне значення його відкриттів. Церква, Писання – все це вносить сенс у життя людей, особливо простолюду, а Галілей піддає сумніву міцну картину світу. Кардинали пропонують Галілею залишатися в рамках математики і використовувати свої спостереження лише для обчислень, лише як математичну гіпотезу, модель. Ніхто не забороняє досліджувати, але пізнати до кінця – не можна. Галілея це не влаштовує.

Кардинал-інквізитор говорить з Вірджинією, натякаючи їй на двозначність становища батька.

VIII

Палац флорентійського посла в Римі. Галілей розмовляє з маленьким ченцем, тим самим, який після засідання “Колегіуму” пошепки повідомив йому думку папського астронома.

Маленький чернець говорить про своїх батьків в Кампанії. Вони трудяться з останніх сил, страждають в злиднях. І що буде з такими людьми, коли з’ясується, що той зміст, який вони бачили в своїх стражданнях, – всього лише гра богословів, а не істина? Маленький чернець застерігає Галілея. Але Галілей не хоче погоджуватися з цим. Він вважає, що наука відкриє очі всім людям. Прикладні винаходи, які поліпшать життя, спростять працю – безглузді, коли проста людина неосвічений.

Галілей все більш наповнює свою риторику соціальним змістом: звільнення від рабства, гнобителів. Маленький чернець явно симпатизує Галілею, який проводить майже революційну проповідь, і врешті-решт відволікається на його книги, просить пояснити щось. Галілей іронічно вигукує: “Яблуко з дерева пізнання! Він уже вгризається в нього “. Монах стає учнем.

IX

Галілей 8 років не може вести дослідження в улюбленій області. Він і всі його учні зайняті механікою. Але ось він дізнається, що вчений-кардинал Барберіні став татом Урбаном VIII. Галілей знову повертається до астрономії. Йому пишуть з усієї Європи, запитуючи про сонячні плями. Він не може займатися ними, оскільки це чергова “заборонена тема”.

У цей момент з’являється Людовіко. Він так і не одружився на Вірджинії через неблагонадійность майбутнього тестя. Він лестить Галілею, говорить про те, що Галілей нарешті повернувся в лоно розсудливих досліджень. Він-то і повідомляє про нового Папу. Як раз в цей момент Галілей заявляє, що повертається до своїх досліджень. Причому буде вести їх рідною мовою, а не латиною, щоб їх зрозуміли всі. Галілей не може зрозуміти, як пов’язана наука з його дочкою, але Людовіко аристократ і не може одружитися з дочкою єретика. Галілею все одно.

X

Протягом наступного десятиліття вчення Галілея широко поширюється в народі. Памфлетисти і вуличні співаки підхоплюють нові ідеї. У карнавальну ніч 1632 в багатьох містах в оформленні карнавальних ходів багатьох гільдій використовуються астрономічні теми.

Люди співають частівки, в яких висміюють церкву, старі порядки, в тому числі і соціальні. Галілей проголошується руйнівником католицизму, героєм. Наростає напруженість.

XI

1633. Галілей і його донька очікують прийому у великого герцога. Через напружену роботу Галілей втрачає зір. Вірджинія застерігає батька від підступів інквізиції. Приходить Ванни – великий ділок. Він говорить про те, що в Європі вже давно інші порядки, що все купецтво на стороні Галілея і проти церкви. Він застерігає Галілея: герцог не друг йому. Ванни пропонує Галілею сховатися. Але Галілей проти: він занадто любить комфорт.

Козімо дійсно не допомагає Галілею. Галілей говорить дочці, що вже підготував втечу. Але саме в цей момент їх запрошують в карету і відвозять до Риму.

XII

Папа і кардинал-інквізитор обговорюють долю Галілея. Кардинал вимагає найжорсткіших заходів. Він говорить про соціальну напруженість. Папа категорично проти, він захищає Галілея. Тим не менш, Папа не розуміє, як можна користуватися навігаційними картами Галілея, якщо вони складені на основі єресі. Але кардинал повідомляє, що все більше моряків вимагають зоряні карти Галілея. Папа нарешті погоджується з кардиналом, але наказує налякати Галілея.

XIII

Процес проти Галілея закінчено. Він майже до невпізнання змінився за час процесу. Учні відступають від нього. Галілей хворий, він зовсім погано бачить.

22 червня 1633 Галілео Галілей зрікається свого вчення про обертання Землі на вимогу інквізиції. Андреа обурений відступництвом свого вчителя.

За сценою читають фрагмент з книги Галілея “Dicorsi”. В алегоричній формі йдеться про те, що велика ціна за великі відкриття: “Хіба не ясно, що кінь, впавши з висоти в три або чотири лікті, може зламати собі ноги, тоді як для собаки це абсолютно нешкідливо, а кішка без жодного збитку падає з висоти у вісім чи десять ліктів, бабка – з верхівки вежі, а мураха міг би навіть з Місяця “.

XIV

З 1633 по1642 рік Галілео Галілей живе в заміському будинку поблизу Флоренції, аж до своєї смерті залишаючись бранцем інквізиції.

Вірджинія, переконана кардиналами, вважає долю Галілея щасливою. Вона доглядає за батьком, який майже осліп. Галілей розбирає якісь цитати з священного писання, які надсилають йому з Церкви. Вірджнія записує, не помічаючи іронії у відповідях батька. Вони під наглядом.

Приходить Андреа. Він їде до Голландії. Він прийшов тільки тому, що інші вчені попросили його дізнатися, як здоров’я Галілея. Але Галілей ненав’язливо відкриває Андреа очі. Галілей врятував себе для науки. Весь цей час ночами він писав свої “Discorsi”. Андреа кається у своєму ставленні до вчителя. Галілей віддає йому свитки і напучує Андреа, а разом з ним – всю науку.

Галілей говорить, що він незадоволений собою. Він зрадив науку тим, що віддалив знання від людства. Наука заради науки – порожня і навіть небезпечна. Мета не виправдовує засоби, як він раніше вважав. На першому місці – людина, а знання, цивілізація, культура – вторинні.

“Я вважаю, що єдина мета науки – полегшити важке людське існування. І якщо вчені, залякані своєкорисливими володарями, будуть задовольнятися тим, щоб нагромаджувати знання заради самих знань, то наука може стати калікою і ваші нові машини принесуть тільки нові тяготи. З часом вам, ймовірно, вдасться відкрити все, що може бути відкрито, але ваше просування в науці буде лише віддаленням від людства. І прірва між вами і людством може виявитися настільки величезною, що в один прекрасний день ваш переможний клич про нове відкриття буде зустрінутий загальним криком жаху “.

XV

У 1637 Андреа залишає Італію. На кордоні його оглядають, але неуважно: прикордонникам лінь переглядати всі книги. Під час огляду хлопчики, які грають неподалік, обговорюють якусь місцеву відьму. Вони запитують у Андреа, чи можна літати по повітрю. Вони бачать скриньку Андреа, яку не помітили прикордонники, і повідомляють ім. Там ще книги, але прикордонники пропускають його. Уже з-за кордону Андреа кричить хлопчикам: “На палиці не можна літати по повітрю. Для цього до неї потрібно було б щонайменше приробити машину. Але такої машини поки не існує. Можливо, її ніколи й не буде, адже людина занадто важка. Але, зрозуміло, цього знати не можна. І ми взагалі ще дуже мало знаємо. У нас все попереду! “

Прислiв’я про дружбу – підреслюють цінність справжніх дружніх відносин. Прислiв’я про дружбу Показують, що потрібно з обачністю ставитися до потенційних друзів, але, знайшовши близьку людину, варто докласти зусиль для того, щоб не втратити її. І для цього існує тільки один шлях: щоб мати вірного друга, треба самому бути вірним другом.

Прислiв’я про дружбу

– Берись дружно, не буде сутужно.

– Давніх друзів забувають, а при горі споминають.

– Дурний друг – недруг

– Річ краще нова, а дружба – стара

– Друга за гроші не купиш.

– Дружні сороки орла заклюють.

– Дружній череді і вовк не страшний.

– Дерево міцне корінням, людина – друзями.

– З ким товаришуєш, таким й сам станеш.

– Не той друг, хто медом маже, а той, хто правду каже

– Не карай, Боже, нічим, як другом лихим

– Приятелів тьма, а вірного друга нема

– Що тобі не мило, другові не зич

– Були б пиріжки, будуть і дружки

– З дурнем дружити – свій розум тратити

– Не варто з другом сваритися, бо доведеться миритися

– Нових приятелів наживай, а старих не теряй.

– Друга у скруті пізнають (Друзі пізнаються в біді)

– В лиху годину пізнаєм вірну людину

– Скарб – не друг, а друг – скарб

– Друг – боягуз гірший лютого ворога

– Дружба та братство – найбільше багатство

– Скажи мені, хто твій друг, і я скажу тобі, хто ти

– Старий вірний друг – краще нових двох.

– Коли хочеш позбутися друга, позич йому грошей.

– Найти друга, за якого можна померти,- легко, а такого, щоб за тебе помер,- важко.

– Не все другу знати, що на серці в себе мати.

– Одежа краща нова, друзі кращі старі.

– Річ краще нова, а дружба – стара.

Прислiв’я про дружбу українською не лише цікаві, а й повчальні.

“Ворог народу” – п’єса норвезького драматурга Генріка Ібсена, написана в 1882 році.

Головний герой п’єси – лікар Томас Стокман, який виявляє в лікувальних водах рідного курортного міста забруднення і домагається їх закриття.

“Ворог народу” Ібсен скорочено

Лікар Томас Стокман – шановний житель приморського містечка на півдні Норвегії, в якому тільки що відкрилися лікувальні води, в дослідженні яких Стокман зіграв важливу роль. Його брат Петер – глава міста (фогт), поліцмейстер і голова правління курорту. Курорт вкрай важливий для жителів, оскільки приплив туристів обіцяє стати джерелом процвітання всього міста. У облаштування водолікарні були вкладені великі гроші. Однак через деякий час після початку її роботи Стокман виявляє, що в лікувальні води потрапляють відходи з каналізації, в результаті чого туристи, що приїхали на лікування, почали хворіти важкими хворобами. Він вважає це відкриття своїм головним досягненням, розробляє проект дорогої реконструкції каналізації та направляє доповідь братові.

На подив Стокмана, вся міська влада, включаючи його брата, або не усвідомлюють небезпеки, або не хочуть на неї реагувати, тому що закриття курорту або початок робіт стало б катастрофою для міста. Під час однієї з суперечок Петер називає Томаса “ворогом суспільства”. Коли Стокман розуміє, що його спроби нічим не увінчаються, він влаштовує збори жителів міста, на якому проголошує, що найнебезпечніші “вороги істини і свободи – це згуртована більшість”. Незабаром від Стокмана і його сім’ї відвертаються всі, навіть його друзі, які до того його підтримували. Його самого звільняють, викладачі відмовляються давати уроки його дітям. У фіналі Стокман приходить до висновку, що у всіх важливих питаннях більшість завжди буде помилятися. Він говорить своїй родині, що “найсильніша людина на світі – це той, хто найбільш самотній”.

“Ворог народу” аналіз

“Ворог народу” входить до числа самих “соціальних” п’єс Ібсена. Образ Стокмана – один із самих однозначних головних героїв Ібсена, автор явно виступає на його боці. Стокман протиставлений боягузливим і егоїстичним обивателям. Поки він діє в руслі загальноприйнятих цінностей, він займає високу позицію в суспільстві, але як тільки Стокман стає викривачем, суспільство відразу оголошує бойкот. У пізніх п’єсах Ібсен більше уваги приділяв внутрішньому світу героїв, тому їх образи вимальовувалися більш суперечливішими.

Повість “Оборона Буші” – надзвичайно цікавий історичний твір, про героїчну оборону містечка-фортеці Буші, що на Поділлі, под годину Національно-визвольної війни в листопаді 1654 р. Образ Орисі в повісті “Оборона Буші” є одним з головних, що зрозуміло якщо ви читали повість повнісю, чи Скорочено. “Оборона Буші” характеристика Орисі дасть змогу зрозуміти внутрішній внутрішній світ дівчини, причину її вчинків, її почуття.

“Оборона Буші” характеристика Орисі

Образ Орисі “Оборона Буші” – це образ української дівчини, що була втіленням сили та розуму, патріотизма та здатності людини до самопожертви в і’мя ідеї.

Орися Риси характеру – патріотка, смілива та самовіддана, рішуча і розсудлива, здатна до самопожертви, ніжна, вірна обовязку, хороший командир, спроможна на сильні почуття, кохання.

Дочка коменданта Орися – головна героїня твору. Вона розумна дівчина, що переживає за долю Батьківщини. Вихована справжнім козаком, оборонцем рідного краю, дружина якого загинула, але в руки ворогу не віддалася, Орися так само, як і інші, розуміє, що єдиний вихід із ситуації, що склалася, – це померти, але померти гідно. Драматизм підсилює особиста трагедія дівчини: її коханий, Антось Корєцький, опиняється по той бік фортеці, він серед ворогів. Орися ще й досі кохає юнака, пам’ятає кожний момент, пережитий з Антосем, тому вона переживає страшний внутрішній конфлікт. Героїня опиняється перед важким вибором: зрадити Україну, свого батька, усіх, хто обороняє фортецю, чи забути своє кохання, убити коханого. Розуміючи, що в житті їй з Антосем не бути, Орися вирішує підірвати порохові склади, розташовані під фортецею. Вона сприймає смерть як належне, як зцілення’, порятунок.

У хворобливих снах Орисі, що тривають буквально по півгодини, ввижається то її дитинство, то дівування. Показовим є образ, який з’являється в її останньому видінні. Орися бачить, як вона стоїть на березі Дністра, але. то не вона, а калина, яка простягає руки-віття до красивого явора, але розділяють їх каламутні хвилі. Та сонце вкриває чорна хмара, підіймається вітер, бушує Дністер, калину вивертає з коренем, усе летить, а у тому вихорі опиняється й явір: “От він злетів угору, метнувся вбік і цупко обхопив своїм віттям калину,- вони сплелися, сплелися навіки, нерозлучно…” Так само разом гинуть Орися й Антось, і тепер ніхто не розлучить їх, бо поховані вони живцем у тій страшній братовбивчій війні, що забрала їх батьків, рідний дім і їхню долю.

Оповідач, батько, козак характеризують її як дівчину виняткової вроди і душевної краси. В їх сприйнятті вона краща й над ясну зорю в погоду, краща й над повний місяць серед ночі, краща й над саме сонце, що “звеселяє й рибу в морі, і звіря в діброві, і мак у городі”; це квітка, що зацвіла не для кожного козака!; ясочка, що доспіла, як повний колос на ниві.)Основним критерієм взаємин героїв є природа. Гідними Орисі вважаються ті, хто досяг внутрішньої гармонії з навколишнім світом, такої стриманості та відкритості душі і серця, як і сама героїня. П. Куліш справжню красу вбачає не в багатстві, а в духовних цінностях, у природності характерів. Тому порівняння Орисі з явищами природи мають символічний зміст. Патріотизм, самопожертву в ім’я суспільних ідеалів, високу духовність утілено в образі сотниківни Орисі Завісної. З перших сторінок повісті увага читача зосереджується на долі і душевного конфлікті дівчини як романтичної героїні. Автор подчеркивает високі моральні якості Орисі, провівши її через випробування любов’ю, показавши її патріотичний подвиг. Орися – сильна натура: у тяжкий момент вона непросто знічується, а, навпаки, твердо вирішує допомагати козакам – оборонцям фортеці. Цікаво трактує автор через образ дівчини категорію гріха в християнській етиці. Згадайте епізод, у якому Орися втішає і просвітлює подругу Катрю, котра побивається за коханим чоловіком, який може загинути в бою: “Гріх! Від перед цією Святою Матір’ю гріх! – показала особу Орися. – Вона віддала заради нас свого сина на борошна, до страти, а ми будемо побиватись, що доведеться за віру святу і за вітчизну вмерти!”

Не раз автор висловлює в повісті свої погляди на історичну долю України, із жалем згадуючи “братерську різню, пограбування й розбій” на рідних землях. Безперечно, сподівання самого М. Старицького виражені в словах сотника Михайла Завістного, що герой звертає до України: “А все ж таки не доконають дітей твоїх кревних – стоять вони непохибно і стоятимуть до загину за свою змучену неньку і, доки світ сонця, ні за які скарби, нізащо в світі не продадуть своєї любові до тебе, наша люба вітчизно!..”

Цитатна характеристика Орисі “Оборона Буші” легко виділяється під час читання повісті Старицького, а якщо ви читали лише переказ твору, то окремі цитати ви можете вибрати з вище поданої характеристика.

Цикл “В казематі” аналіз

5 квітня Т. Шевченка Було несподівано заарештовано і відправлено до Петербурга, де його кинули у каземат ІІІ відділу фортеці. Саме тут поет провів найжахливіші у своєму житті квітень і травень. Т. Шевченко тримався з гідністю, не каявся і не просив пробачення. Був стійким і несхитним. Незважаючи на тяжкі обставинй перебування в казематі, поет писав. Тут він створив 13 поезій, які пізніше об’єднав у цикл “В казематі”.

Мотиви циклу “В казематі” . Вірші, які складають цикл, вражають багатством жанрів: балади, пісні, ліричні поезії. Такою саме багатою є й тематика творів. У багатьох творах звучать мотиви розлуки, втрати рідних і коханих людей, духовного братства, тривожні роздуми про завтрашній день.

Провідний мотив циклу – мотив суму та самотності. У віршах часто відчувається мотив суму та самотності. Розпочинається цикл поезією “Згадайте, братія моя…”. Самотність ліричного героя викликана духовним станом ув’язненого. Йому не вистачає духовного спілкування, тому він звертається до “братів” – членів Кирило-Мефодіївського товариства. Також у поезії звучить і мотив любові до Батьківщини – України.

Самотність має різні причини. У поета у віршах самотність викликана різними причинами. Так, у поезії “Ой одна я, одна” розповідається про дівчину-сироту, якій ні до кого притулитися. Самотність може бути викликана розлукою або нерозділеним коханням, як у поезії “Чого ти ходиш на могилу?”. У ній розповідається про самотню матір, що вічно дожидає дочку, яка страждає через смерть коханого.

Мотив пустоти та окраденої долі. Сумним настроєм перейняті твори, у яких ідеться про покинуту хату, яка перетворилася на пустку. А колись же тут жили люди, раділи і на шось надіялися, Ось пустує оселя, яку покинула недбала донька заради розкоші (“Не кидай матері”), а там нарікає на вкрадену долю каліка-москаль, повернувшись у село, де його вже ніхто не чекає (“Рано-вранці новобранці”).

Твори на історичну тематику. Маленька балада “За байраком байрак” написана на історичну тематику. У ній поет порушує проблему неминучої кари за злочини проти нації. Герой твору, самотній козак, не має спокою у могилі, бо за життя був причетний до братовбивства.

“Садок вишневий коло хати” – шедевр світової лірики. У далекому Петербурзі в казематі згадав Шевченко рідний край, вишневі садки, молодих дівчат, співи яких лунали аж до пізнього вечора. Все це він відтворив у невеликому вірші “Садок вишневий коло хати…”. Це мальовнича картина, у якій гармонійно зливається життя природи та життя людини.

Вірші поетичного циклу “В казематі” хвилюють читачів не тільки силою слова та вираження думки. Це також і серйозна наука для кожного з нас, зразок гордої поведінки, самодисципліни та високої моральності.