Category: Література

  • Микола Костомаров біографія скорочено

    Микола Костомаров коротка біографія видатного українського історика, поета, громадського діяча викладена в цій статті.

    Микола Костомаров біографія коротко

    Микола Іванович Костомаров народився 4 (16) травня 1817 В с. Юрасівка Острогозького повіту Воронезької губернії. Він з’явився на світ від звязку місцевого поміщика Івана Петровича Костомарова з кріпачкою і за законами став кріпаком свого власного батька. Після смерті батька він з матірю був у скрутному становищі, так як батько його не всиновив.

    Мати перевела Миколу з московського пансіону до пансіону у Воронежі, але рівень викладання був дуже низьким, і хлопчик ледь висиджував нудні уроки, які практично нічого йому не давали. Згодом почав навчання у Воронезькій гімназії.

    1833-1837 – навчання в Харківському університеті на історико-філологічному факультеті.

    По закінченні університету деякий час служив юнкером в уланському полку, потім викладав історію в гімназіях Харкова, Рівного, Києва, зокрема 1845р. – ст. учитель Першої київської гімназії, з 1846р. – ад’юнкт-професор кафедри російської історії Київського університету.

    У 1845 – 46 рр. разом з М. Гулаком і В. Білозерським заснував Кирило-Мефодіївське братство, де брав активну участь у складанні програмних документів – “Книг буття українського народу”, “Статуту Слов’янського товариства св. Кирила і Мефодія”, відозв “До братів-українців”, “До братів-росіян”, “До братів-поляків”; автор записки про об’єднання слов’янських народів.

    Весною 1847 р. Костомарова арештовано. Після річного ув’язнення в казематі “Третього відділу”, а потім у Петропавловській фортеці його вислано до Саратова. 1856р. Костомарова амністовано.

    З 1858р. жив у Петербурзі. В 1859 – 1862 рр. – екстраординарний професор кафедри російської історії Петербурзького університету. Влаштовував літературні “вівторки”, куди сходилися земляки-українці (П. Куліш, О. Стороженко, В Горленко та ін.). Співробітничав у журналах “Современник”, “Вестник Европы” (один із його засновників), “Отечественные записки”, “Русское слово”, “Русская старина”, “Киевская старина” та ін. Брав діяльну участь у створенні журналу “Основа”, у виробленні його національно-культурної програми. На початку 1862р. залишає працю в університеті і зосереджується на науковій роботі.

    Був членом-редактором Київської археографічної комісії; за його редакцією у 1863 – 1884 рр. видано 12 томів “Актов Южной и Западной России” з історії України і Білорусії 14-17 ст. Показуючи близькість історичної долі і культурного життя українського та російського народів у ст. “Две русские народности” (1861), Костомаров розрізняв визначальні риси національного характеру українців та росіян. Автор праць з історії: “Начало Руси” (1860), “Мысли о федеративном начале в древней Руси” (1861), “Севернорусские народоправства во времена удельно-вечевого уклада” (1864), “Вече и вечевое устройство в древней Руси” (1864) та ін. Написав “Русскую историю в жизнеописаниях ее главнейших деятелей” (т. 1-7, 1873 – 88).

    Наукові дослідження Костомарова здобули широке визнання, його обрано почесним членом Югослов’янської академії наук і мистецтв, сербського вченого товариства “Друшество” й ін. Історичні праці вченого відзначаються образністю викладу.

    Основними працями його життя стали “Богдан Хмельницький”, “Руїна”, присвячена трагічним подіям, що настали після смерті Хмельницького, “Мазепа” і “Мазепинці”, а також фундаментальна праця “Російська історія в життєписах її найважливіших діячів”, де представлені критичні біографії основних героїв давньоруської, української та російської історії. Власне історії Росії, крім згадуваної роботи про повстання Степана Разіна, присвячене “Північноруське народоправство” (1863) і “Непевний час Московської держави” (1866). Особливий інтерес представляє його наукова розвідка “Останні роки Речі Посполитої”.

    В історію української літератури Костомаров увійшов як письменник-романтик: віршові збірки “Украинские баллады” (1839), “Вітка” (1840), історичні п’єси.

    Костомаров – один з перших українських літературних критиків.

    Помер Микола Костомаров 7 (19) квітня 1885 року в Петербурзі.

  • Джеймс Кук: цікаві факти

    Цікаві факти про Джеймса Кука

    Джеймс Кук – один з найбільших дослідників і мореплавців англійського королівства. За своє життя очолював три експедиції з дослідження Світового океану, всі були кругосвітніми. Його експедиції допомогли не тільки розширити географічні рамки, а й мати хоч якесь уявлення про інших людей.

    Джеймс Кук (27 жовтня 1728 – 14 лютого 1779) – англійський військовий моряк, дослідник, картограф і першовідкривач, член Королівського товариства і капітан Королівських ВМС.

    На честь Джеймса Кука була названа протока, що розділяє південні і північні острови Нової Зеландії, а також архіпелаг Острова імені Кука і багато маленьких бухт і дрібних заток. Фатальні події наздогнали Джеймса Кука в кінці вісімнадцятого століття (1778), коли він відкрив Гавайські острови.

    З приводу популярного міфу, пов’язаного зі смертю Джеймса Кука, Володимир Висоцький написав жартівливу пісню “Одна наукова загадка, або чому аборигени з’їли Кука”.

    Коли Джеймс Кук відкрив один з островів, який називався Кеалакекуа, то ніщо не віщувало рокових подій. Навпаки, місцеві жителі спочатку навіть прийняли Кука за якесь божество і почали йому поклонятися. І навіть зробили команду Джеймса подобою жерців. Проте через деякий час з’ясувалося, що Джеймс Кук ніякий не Бог, а звичайний, що не є чоловік. Тоді жителі острова почали натякати мандрівникові на те, щоб він ішов зі своєю командою, поки ще живий. Більше того, плем’я зовсім не сердилося, але було вкрай зажурено таким поворотом подій, до них прийшов не Бог, а якийсь чоловік. Команда і Джеймс Кук прийняли умови і почали залишати острів, проте, буря зіграла злий рок долі, і всім довелося повернутися на злий острів для лагодження щогли корабля. Тоді плем’я почало здійснювати дрібні крадіжки, щоб досадити команді, яка не послухалася їх повчань.

    У середині лютого 1779 у тесляра корабля вкрали лещата, а через кілька днів з одного з кораблів вкрали найбільший бот. У підсумку, як будь-яка серйозна людина, Джеймс Кук розлютився і наважився взяти в заручники короля острова. Але, Куку цього зробити не вдалося. Наприкінці лютого 1779 один з найвидатніших мореплавців англійського королівства Джеймс Кук загинув, а тіло його було винесене до невідомого напрямку жителями острова.

    Після загибелі Джеймса Кука, його місце зайняв Чарльз Кларк, який зробив спробу висадки збройної команди на острів. Після фатальних подій плем’я тубільців було повністю знищено. Хоча основна мета висадки була повернути тіло загиблого мореплавця, після видачі його тіла, команда все одно продовжила вбивати та грабувати жителів острова.

    На борт головного корабля було доставлено більше 150 кг людського м’яса. Разом з цією огидною картиною команді надали голову загиблого Джеймса Кука. Крім того, у Кука була відрубана нижня щелепа. Цікаво, що Кука ніхто не збирався їсти! Кука розчленували для того, щоб роздати частини тіла шаманам, висловлюючи тим самим повагу до мандрівника. За місцевими законами, так плем’я діяло з найсильнішими і гідними війнами або суперниками!

  • Данте Аліг’єрі біографія скорочено

    Данте Аліг’єрі біографія скорочено італійського поета викладена в цій статті.

    Данте Аліг’єрі коротка біографія

    Народився у Флоренції у шляхетній родині. Точна дата народження Данте невідома: за різними джерелами він народився в 1265 Р. між 14 травня і 13 липня.

    Про освіту Данте теж мало відомостей, є припущення, що він навчався вдома. Також, відомо, що він навчався у Болонському університеті, але не закінчив його.

    Першим коханням Данте Аліг’єрі стала Беатріче Портінарі, яку він зустрів вперше в 9 років. Він знав її, але між ними не було навіть тісних дружніх стосунків, але для неї він написав багато творів. На велике нещастя для Данте Беатріче померла 1290 року.

    Смерть коханої жінки змусила його з головою піти в науку, він вивчав філософію, астрономію, богослов’я, перетворився на одного з найосвіченіших людей свого часу, хоча при цьому багаж знань не виходив за рамки середньовічної традиції, що спиралася на богослов’я.

    Однією з перших повістей Данте Аліг’єрі була ” Нове життя”

    У 1295-1296 рр. Данте Аліг’єрі заявив про себе і як громадський, політичний діяч, брав участь у роботі міської ради. У 1300-му його обирали членом колегії шести пріорів, яка управляла Флоренцією. У 1298 він одружився з Джеммою Донаті, яка була його дружиною до самої смерті, але ця жінка завжди грала скромну роль у його долі. У них було троє дітей.

    Активна політична діяльність стала причиною вигнання Данте Аліг’єрі з Флоренції. Розкол партії гвельфів, в якій він перебував, призвів до того, що так звані білі, в чиїх лавах був і поет, піддалися репресіям. Проти Данте було висунуто звинувачення в хабарництві, після чого він змушений був, залишивши дружину і дітей, покинути рідне місто і більше не повертатися. Сталося це в 1302 році.

    З цього часу Данте постійно поневірявся по містах Італії, Франції. У вигнанні написав твори “Бенкет”, “Еклоги”, “Послання”, поема “Квітка”, трактат “Монархія”, трактат “Про народне красномовство”.

    Ім’я Аліг’єрі два рази вносили в списки осіб, які підлягають амністії, але обидва рази звідти викреслювали. В 1316 році йому дозволили повернутися в рідну Флоренцію, але за умови, що він публічно зізнається в неправоті своїх поглядів і покається, але гордий поет не став цього робити.

    З 1316 року він влаштувався в Равенні, куди його запросив Гвідо да Полента, правитель міста. Тут в товаристві його синів, дочки Беатріче, шанувальників, друзів проходили останні роки поета. Саме в період вигнання Данте написав твір, що прославив його у віках, – “Комедію”, до назви якої через кілька століть, в 1555 р, у венеціанському виданні додадуть слово “Божественна”. Початок роботи над поемою відноситься приблизно до 1307, а останню з трьох (“Пекло”, “Чистилище” і “Рай”) частин Данте написав незадовго до смерті.

    Він мріяв за допомогою “Комедії” прославитися і повернутися додому з почестями, але його надіям не судилося збутися. Захворівши малярією, повертаючись з поїздки до Венеції з дипломатичною місією, поет 14 вересня 1321 помер.

  • “Крихітка Дорріт” скорочено

    “Крихітка Дорріт” Діккенс скорочено

    Книга перша: Бідність

    Дії роману починаються в в’язничній камері Марселя з двома ув’язненими – Ріго Бландуа та Жаном-Батистом Кавалетті. Ріго розповідає сусіду по камері, що він засуджений за вбивство дружини до смертної кари. Другий покараний за контрабанду. В місто прибуває молодий англієць Артур Кленнем, який до цього 30 років жив у Китаї з батьком. Той перед смертю передав синові годинник з ініціалами “Н. З.” (Не забувай), бурмочучи “Твоя мати”. В дорозі він знайомиться з доброзичливою родиною Міглз. Прибувши до Лондона, Артур намагається з’ясувати у матері значення ініціалів, проте вона відмовляється що-небудь роз’яснювати. Місіс Кленнем, хоча і прикута до інвалідного візка, управляє всіма справами фірми за допомогою секретаря Єремії Флінтвінча і його дружини служниці Еффері. Артур відвідує свою колишню кохану Флору Фінчінг і знаходить її товстою і нецікавою для себе.

    У одній з камер боргової в’язниці Маршалсі живе з родиною неплатоспроможний боржник Вільям Дорріт. Його звуть “Батько Маршалсі” – титул, отриманий за довголітнє ув’язнення. Містер Дорріт провів у в’язниці 23 роки. Тут народилася його молодша дочка Емі, яку за тендітність і невеликий зріст лагідно називають “Крихітка Дорріт”. Вона працює швачкою в будинку місіс Кленнем, утримує своєю працею батька, допомагає недолугому брату Тіпу і піклується про старшу сестру, танцівницю Фанні.

    У будинку матері містер Кленнем одного разу зустрічає Емі. Бажаючи більше дізнатися про неї, він вистежує її і виходить на в’язницю Маршалсі, де від сторожа дізнається про її сумну долю. Артур знайомиться з Вільямом Доррітом і висловлює свою повагу до нього, вручаючи кілька монет, а після просить вибачення у Емі за вторгнення в особисте життя. На наступний день він знову натикається на Крихітку Дорріт, яку супроводжує Меггі – молода дівчина, що страждає психічними розладами. У результаті більш тривалої бесіди він дізнається імена боржників “Батька Маршалсі”. Найголовнішим з них виявляється Тіт Поліп – впливовий член Міністерства Тяганини. Містер Кленнем кілька разів відвідує цей заклад, але це не приносить жодного результату. Після одного з візитів він зустрічає містера Міглза у супроводі Деніеля Дойса – талановитого молодого винахідника. Містер Міглз запрошує Артура погостювати в його заміській садибі. Містер Кленнем приймає запрошення і через кілька днів вирушає відвідати сім’ю Міглз. Їхня донька – Бебі – справляє на нього велике враження, проте його бентежить різниця у віці і те, що у неї вже є залицяльник – Генрі Гоуен. Деніел Дойс, за збігом обставин, теж виявляється в котеджі Міглзів. Артур пропонує йому ділове співробітництво і той погоджується. Між тим, молодий Джон Чівері, який давно має ніжні почуття до Емі Дорріт, нарешті, зізнається їй у коханні, однак, вона делікатно відповідає, що між ними не може бути нічого, крім дружби. Після цього вона відправляється до сестри в театр і з розмови з нею дізнається, що у тієї з’явився залицяльник – Едмунд Спалкер – син заможного банкіра містера Мердла. Артур і Деніел Дойс відкривають фірму “Дойс і Кленнем”. У перший же робочий день їх приходять провідати Флора і тітонька містера Ф. Пізніше до них приєднується і Панкс. Залишившись наодинці з Панксом, зайнятися справою “Батько Маршалсі” і спробувати з’ясувати якомога більше про нього. Панкс погоджується і запевняє Артура, що зробить все можливе.

    Тим часом Жан-Батіст Кавалетті звільняється з в’язниці і за сприянням Артура, поселяється в Подвірі “Криваве серце”, де тепер живе чесною працею. Майже одночасно з ув’язнення виходить його співкамерник – Ріго Бландау, який нині називає себе “Ланьє”. Він приїжджає до Лондона і відразу відправляється до місіс Кленнем, з підробленим рекомендаційним листом. Він намагається їй лестити, але коли розуміє, що це марно, він переходить до справи і заявляє, що йому потрібен кредит у розмірі 50 фунтів стерлінгів. Однак, місіс Кленнем заявляє, що фірма не може дати кредит такого розміру. Тоді Бландау просить дозволу оглянути будинок і натикається на годинник з ініціалами “Н. З.”. Недвозначними натяками він заявляє, що не просто знає їх розшифровку, але ще й має відомості про значення годинника. Літня дама реагує вельми холоднокровно і просить мосьє Бландау, якщо у нього немає більше питань, віддалитися. Останній так і поступає.

    Між тим Артур все ж вирішується продовжити доглядати за Бебі і незабаром робить їй пропозицію, від якої вона, однак, відмовляється, заявивши, що вже заручена з Генрі Гоуеном. Розгляд Панкса у справі Вільяма Дорріта просувається, він несподівано з’ясовує, що “Батько Маршалсі” є єдиним спадкоємцем величезного спадку. Дізнавшись про це, Емі повідомляє батька, який приходить в сум’яття від раптового повідомлення. Артур допомагає сімейству Дорріта виплатити борги в юридичному плані. Коли всі справи щодо володіння спадщиною владнано, містер Дорріт вирішує, що сім’ї необхідно покинути Лондон і відправитися в подорож по Європі. У день виїзду Крихітка Дорріт непритомніє і Артур на руках виносить її з в’язниці, щоб посадити в карету. Дорріти їдуть і в’язниця Маршалсі залишається сиротою.

    Книга друга: Багатство

    Дорріти подорожують Європою. Їх супроводжує місіс Дженерал, яка вчить дочок Вільяма світським манерам. Всі не хочуть згадувати про в’язницю. Крихітці Дорріт забороняють піклуватися про батька, дорікають, що вона не вшановує сімейну гідність. Їй одній погано і нудно. У дорозі вони зустрічають молодят Гоуенів. Емі заводить дружбу з Бебі і пише про неї листи Артуру, вважаючи, що він її любив. Містер Гоуен знайомиться з Бландуа і вони стають близькими друзями. Однак Емі і Бебі не подобається новий знайомий. Фанні легко стає світською дамою, завойовує містера Спарклера і готується вийти за нього заміж. Одного разу, після візиту Джона Чівері містеру Дорріту стає не по собі. На світському обіді він забувається, думаючи, що він у Маршалсі і все навколо – арештанти, і звертається до них з промовою. Емі ледве виводить батька. Він помирає, а за ним і Фредерік, його брат. Бландуа їде до Лондона. Ним зацікавлюється Артур. В результаті стеження за ним він зустрічає його з міс Уейд.

    Всі говорять про підприємство Мердла, вкладають гроші, Панкс переконує Артура вкласти гроші також. Мердлу всі поклоняються, як втіленню багатства. Незабаром він закінчує життя самогубством, всі хто вклав у його підприємство гроші – Дорріти, Панкс, Артур Кленнем – банкрути. Артура за борги заарештовують і ув’язнюють в Маршалсі. Дойс їде за кордон, де успішно працює інженером. У в’язниці Джон Чівері доглядає за Артуром і вперше відкриває йому очі, що Крихітка Дорріт любить його. Панкс і Кавалетті знаходять Бландуа. Приїжджає Емі і доглядає за Артуром, в’язниця його пригнічує і він занедужує.

    Ріго знову відвідує місіс Кленнем і вимагає грошей, в іншому випадку він розкриє Артуру таємницю його народження. Батько Артура був нерішучою людиною, дядько одружив його на владній жінці, вона дізналася, що у неї є суперниця, і, щоб помститися, відібрала у неї дитину – Артура. Але дядько в приписці до заповіту залишив гроші матері Артура або молодшій дочці чи племінниці її покровителя (а це Фредерік Дорріт, тобто гроші повинні були дістатися Емі). Місіс Кленнем приховала це, з Єремією вона хотіла спалити приписку, але він її врятував, передав своєму братові-близнюку, а від того вона потрапила до Ріго. Зараз пакет з копіями документів у Крихітки Дорріт і, якщо місіс Кленнем не заплатить, їй і Артуру стане все відомо. Але грошей немає, місіс Кленнем встає і сама, як божевільна, прямує до в’язниці. Вона все відкриває Емі, але просить не говорити Артуру до її смерті, Емі обіцяє зберегти таємницю. Вони повертаються в похмурий будинок, який руйнується на їхніх очах, ховаючи під собою Бландуа. Флінтвінч біжить з дорогими речами з будинку. Місіс Кленнем падає замертво. Емі спалює заповіт. За сприяння Дойса Артур виходить на свободу. Емі Дорріт і Артур Кленнем одружуються.

  • Богдан-Ігор Антонич “На шляху”

    Богдан-Ігор Антонич “На шляху”

    Обплетений вітрами ранок
    шугне, мов циганя, з води
    і на піску кричить з нестями,
    обсмалений і молодий.

    Ріка зміяста з дном співучим,
    хвилясто хльостають вітри,
    і день ховає місяць в кручу,
    мов у кишеню гріш старий.

    Клюють ліщину співом коси,
    дзвенить, мов мідь, широкий шлях.

    Іде розсміяний і босий
    хлопчина з сонцем на плечах.

    Ранок у нього – “обсмалений і молодий”, “як циганя”. День ховає місяць у кручу, “мов у кишеню гріш старий”. Чому гріш старий? Мабуть, тому що місяць за ніч відпрацював своє, зблід при денному світлі. І йде, як новий день, хлопчина молодий “із сонцем на плечах”. Ми легко уявляємо собі і ту дорогу, і того хлопчика, і сонце, що сяє у нього за плечима. Поезія кличе в дорогу, говорить про те, що треба сміливо йти назустріч своїй долі, бути оптимістом і намагатися подолати всі труднощі, адже земля така красива, і життя таке прекрасне.

    Богдан-Ігор Антонич “На шляху” аналіз вірша Ви можете додати через форму коментарів, щоб допомогти своїм одноліткам у підготовці до занять.

  • Загадки про квіти

    Загадки про квіти Для дітей та дорослих зібрані в цій статті, рівень складності у них теж різний, деякі складні, деякі прості. Всі Загадки про квіти З відповідями українською мовою. Загадки про квіти – барвінок, волошки, дзвіночки, конвалії, проліски, кульбабки, маки, підсніжники, фіалки.

    Загадки про квіти

    Навесні вона в теплі
    Проростає з – під землі.
    Має стан стрункий та вроду
    І дарує насолоду. (квітка)

    Яскраві пелюстки
    І запах пречудовий.
    Нам хочеться усім
    Побачити їх знову.(квітка)

    Дихає, росте,
    Гарно цвіте,
    А ходити не може.(квітка)

    Влітку диво це знайду
    В полі, в лісі і в саду.
    Ці рослини кольорові
    Запашні, такі чудові.

    Загадки про квіти для дітей

    Загадки про барвінок

    Лист зелений не пропав,
    А під снігом задрімав.
    Щоб у синю сукенчину
    Одягнуть весняну днину.

    Загадки про волошки

    Як кошички сині квіти
    Пишаються серед жита.

    Сині зірочки пухнасті
    Виглядають з жита,
    Мов веселі оченята.
    Як їх не любити?

    Блакитні оченята
    Із жита виглядають.
    Хоч квіточки ці люблять,
    Та з поля виганяють.

    Загадки про конвалію

    Намистиночки малі
    Стебло тягнуть до землі.

    Із зеленої сорочки.
    Що зіткав весною гай,
    Білий дивиться дзвіночок.
    Як зовуть його. вгадай.

    На тоненькій стеблині
    Висять білі горошини.

    Листочки великі, зелені.
    Стебло тендітне, тоненьке,
    А квітка духмяна, біленька.

    Що за квітка, відгадай?
    Листя велике, широке,
    Стебло високе, тоненьке,
    А квіточка тендітна, біленька.

    Дзвіночки в лісі ніжні – ніжні,
    Немов сніжинки білосніжні.
    В зеленім листі спочивають,
    П’янкий весняний запах мають.

    Із перлин разочок,
    Зелений листочок.
    Аромат духмяний
    Тішить ліс весняний.

    Загадки про кульбабу

    Квітень жовту фарбу взяв,
    Моріжок розмалював,
    І з-під пензлика розквітли,
    Наче сонце, диво-квіти.

    Сонечко в траві зійшло,
    Усміхнулось, розцвіло.
    Згодом стало біле – біле
    І за вітром полетіло.

    Стала на поляні
    В жовтім сарафані.
    Підросте – всміхнеться,
    Для вітрів вбереться
    В платтячко біленьке,
    Пишне та легеньке.

    Як припустить теплий дощик,
    Я згорнусь в зелений кошик – подивись!
    А коли година гожа,
    Я на сонце в небі схожа – усміхнись!
    Одцвіту я жовтим цвітом,
    Одягну на себе літом капелюх!
    Набіжить вітрець, повіє,
    Капелюшок мій розвіє, наче пух!

    Загадки про лілії водяні

    Стоять красуні на водІ,
    Вінки в них білі й золоті.

    Загадки про лілею

    Одяглась у біле плаття,
    Примостилась на лататті.
    Задивилася у воду
    На свою чудову вроду.

    Загадки про мак

    Стоїть півень на току
    У червонім ковпаку.

    В житечку зеленім
    Факели вогненні
    Цілий день палають,
    З сонцем спать лягають.

    Запалали в чистім полі
    Квіти гарні, всі червоні.
    То палає влітку так
    Польовий червоний…

    Повна діжка жита,
    П’ятачком накрита.

    Що за диво-дивина
    В житі квітка є одна?
    Палає, мов ліхтарик,
    Червоний кептарик.

    Загадки про незабудки

    Росте на наших луках
    Квітонька дрібна,
    Дала їй сині очі
    Ненечка – весна.
    От пройде біля неї
    З усміхом хто небудь,
    Услід тихенько квітка
    Промовить – і не забудь.

    Загадки про підсніжник

    З – під снігу з’явився,
    Прокинувся від сну.
    Усіх запросив
    Зустрічати весну.

    Я першим зацвітаю серед гаю
    І білий, наче сніг, я колір маю.

    Перша квіточка весняна
    Тихо під сніжком куняла.
    Дмухнув вітерець тепленький,
    І з’явився цвіт біленький.

    Загадки про пролісок

    Я найперший зацвітаю
    Синім цвітом серед гаю.
    Відгадайте, що за квітка,
    Бо мене не стане влітку.

    За підсніжником у квітні
    Голубим намистом квітну.
    Не одну вже квітку маю –
    Сім до неба піднімаю.

    Загадки про ромашки

    Наче сонця серединка,
    Пелюстків біла хустинка.
    Знає бджілка і мурашка,
    Що звуть квіточку…

    Стоять у лузі сестрички милі:
    Золотенькі очі білі вії.

    З’явились в траві сестрички –
    Жовті очі, білі повічки.

    Загадки про троянду

    Що за квіточка пахуча:
    І червона, і колюча?

    Загадки про тюльпан

    Із малої цибулини
    Виріс весняної днини.
    До нарциса привітався
    Та на грядці запишався.

    На квітник погляньте, діти,
    Там козак стоїть між квітів.
    Весь червоний – гордий пан.
    Не козак це, а…

    Загадки про фіалку

    Квітка я ніжна, низенька, дрібна.
    Коли розцвітаю, приходить весна.
    Мій цвіт фіолетовий, п’ять пелюсток.
    І довго я квітну між інших квіток.

    Має гарні жовті вічка
    Й фіолетову спідничку.
    Запах ніжний і духмяний
    Наповняє ліс весняний.

    Фіолетові фіранки
    У світлиці та на ганку.
    Фіолетові малята
    Весну люблять зустрічати.

    Маю я п’ять пелюсток
    І напівкруглий зелений листок.
    А середина у мене жовтенька,
    Личко не кругле, а трохи довгеньке,
    Квітка я ніжна, низенька, дрібна.
    А як запахну – приходить весна.

    Загадки про дзвіночки

    Хоч і схожий він на дзвоник,
    Та тихесенько стоїть.
    Скільки б я не колихала –
    Він не дзеленчить.

    Ми у лісі проживаєм,
    Дзвоном сонце зустрічаєм.
    Маєм гарні сині очки,
    Називаємось…

    На тонких бринять стеблинах
    Між травинок і пеньочків,
    Сині – сині, звуться дзвінко
    Лісові квітки..

    Загадки про кактус

    Виріс він під сонцем пекучим
    Товстим, соковитим і колючим.

    Загадки про конюшину

    Поле вбралося в обнову:
    Сукню одягло бузкову.
    І над нею залюбки
    Цілий день гудуть бджілки.
    Пречудово в літню днину
    Зацвітає…

    Загадки про м’яту

    Дуже скромна і тендітна,
    Серед квітів непримітна.
    Та, якщо в руці пом’яти,
    То умить впізнаєш…

    Загадки про льон

    В чистім полі він зростає:
    На високих ніжках,
    В зелених панчішках,
    Квіточки блакитні,
    Мов оченьки привітні.

    Загадки про кропиву

    Зубів не має, а кусає.

    Не гаряче, а пече – утечеш,
    При дорозі не скубнеш – обминеш.
    Дуже злючою бува ця трава,
    Називається вона….

    Не оса, а жало має,
    Не вогонь, а обпікає.
    Коли йдете в ліс гуляти,
    Обминіть її, малята.

    Загадки про ряст

    Я на інших геть не схожий;
    Кучерявий та пригожий.
    Постелю під голе віття
    Фіолетове суцвіття.

    Загадки про реп’ях

    Він беззубий, а кусає,
    Він безрукий, а хапає,
    Ще й причепиться міцненько
    До штанців і до сукенки.

    Загадки про очерет

    Нога в землю,
    Голова на повітрі,
    Тулуб у воді.

    Стоїть дід над водою,
    Трясе бородою.

    На болоті біля річки
    Виросли пухнасті свічки.
    Забіжу я наперед –
    Це звичайний…

    Якщо ви знаєте цікаві загадки про квіти лишайте їх в коментарях

  • “Запахи. Історія одного вбивці” сюжет і композиція

    Основні елементи сюжету твору Зюскінда “Запахи. Історія одного вбивці”

    “Запахи. Історія одного вбивці” сюжет і композиція

    Експозиція – опис Франції XVIII ст., запахів, що панували в тогочасному Парижі, а відповідно, і міського побуту.

    Зав’язка – народження в жінки, що торгувала рибою, дитини, яку вона збиралася знищити, як і чотирьох попередніх, їй не потрібних.

    Розвиток дії – життя Гренуя в установі мадам Гайяр, у майстерні Грімаля, загальна ненависть до нього, відсутність у хлопця будь-яких моральних принципів і відповідальності.

    Перша кульмінація – скоєння Жаном-Батістом Гренуєм убивства дівчинки заради її запаху. Рішення героя стати найкращим парфумером, зберегти запах, який його захопив.

    Розвиток дії – Гренуй опанував парфумерне мистецтво в майстерні Бальдіні, вразив того своїм талантом. Прагнучи досконалості, він після невдалих експериментів захворів і ледь не вмер. Мандрує й усамітнюється на горі. Прибувши до міста Грас, знову заради запаху невинної дівчини убиває кількох дівчат.

    Друга кульмінація – убивцю дівчат Гренуя схопили й засудили до страти. Коли зібралася багатотисячна юрба, щоб подивитися на страту злочинця, він застосовує парфуми, які викликають любов і захоплення. Засліплені мешканці вибачають Гренуя, ним захоплюються, його опікує батько вбитої дівчини Ріші. Гренуй відчуває себе Великим, Богом, Прометеєм. Але йому не потрібна любов, бо він не знає, що це. У його серці тільки ненависть.

    Розв’язка – злочинці-людожери, кинувшись на запах парфумів Гренуя, розривають їх творця на шматки.

  • Леонард Ейлер біографія

    Леонард Ейлер біографія скорочено українською мовою викладена в цій статті.

    Леонард Ейлер біографія коротко

    Ейлер вважається найвидатнішим математиком 18-го століття

    Ейлер народився 15 квітня 1707 р. в м Базель, в Швейцарії. Незабаром після народження сина, родина переїжджає в містечко Рієн. Батько хлопчика був другом Йоганна Бернуллі – відомого європейського математика, що зробив великий вплив на Леонарда. У тринадцять років Ейлер-молодший вступає до Базельського університету, і в 1723 р отримує ступінь магістра філософії. У своїй дисертації Ейлер порівнює філософії Ньютона І Декарта. Йоганн Бернуллі, що давав хлопчикові по суботах приватні уроки, швидко розпізнає видатні здібності хлопчика до математики і переконує його залишити ранню теологію і зосередитися на математиці.

    У 1727 р Ейлер бере участь в конкурсі, організованому Паризькою академією наук, на кращу техніку установки корабельних щогл. Леонард займає друге місце, в той час як перше дістається П’єру Бугеру, який згодом стане відомий як “батько кораблебудування”. Ейлер щороку бере участь в цьому конкурсі, отримавши за своє життя дванадцять цих престижних нагород.

    17 травня 1727 р. Ейлер надходить на службу до медичного відділення Імператорської російської академії наук в Санкт – Петербурзі, але майже відразу ж переходить на математичний факультет. Однак через заворушення в Росії, 19 червня 1741 р Ейлер переводиться в Берлінську академію. Там учений прослужить близько 25 років, написавши за цей час понад 380 наукових статей. У 1755 р. його обирають іноземним членом Шведської королівської академії наук.

    На початку 1760-х рр. Ейлеру надходить пропозиція навчати наукам принцесу Ангальт-Дессау, якій вчений напише більше 200 листів, які увійшли популярний збірник “Листи Ейлера на різні предмети натуральної філософії, адресовані німецькій принцесі”. Книга не тільки наочно демонструє здатності вченого міркувати на всілякі теми в області математики і фізики, але також є виразом його особистих і релігійних поглядів. Цікаво те, що ця книга відома краще, ніж всі його математичні праці. Причиною такої популярності цих листів стала дивовижна здатність Ейлера в доступній формі доносити наукові відомості до простого обивателя.

    Унікальність цієї праці полягала ще й в тому, що в 1735 р. учений майже повністю осліп на праве око, а в 1766 р. ліве око було вражене катарактою. Але, навіть не дивлячись на це, він продовжує свої роботи і в 1755 р. пише в середньому по одній математичній статті в тиждень.

    У 1766 р. Ейлер приймає пропозицію повернутися в Петербурзьку академію, і решту свого життя проведе в Росії. Однак його другий приїзд в цю країну виявляється для нього не таким вдалим: в 1771 р. пожежа знищує його будинок, а, слідом за цим, в 1773 році він втрачає свою дружину Катарину.

    18 вересня 1783 року, після сімейного обіду, у Ейлера трапляється крововилив в мозок, після чого, через кілька годин, він помирає. Поховали вченого на Смоленському лютеранському кладовищі на Василівському острові, поруч з його першою дружиною Катариною.

    Особисте життя

    7 січня 1734 р. Ейлер одружується на Катаріні Газель. У 1773 р, після 40 років сімейного життя, Катаріна вмирає. Через три роки, Ейлер одружується на її зведеній сестрі, Саломі Абігейл Гзель, з якою і проведе залишок життя.

    На згадку про його величезний внесок у науку, портрет Ейлера з’явився на швейцарських 10 – франкових банкнотах шостої серії, а також на ряді російських, швейцарських і німецьких марок.

    Система математичних позначень

    Серед всіх різноманітних робіт Ейлера найпомітнішою є уявлення теорії функцій. Він першим ввів позначення f (x) – функції “f” по аргументу “x”. Ейлер також визначив математичні позначення для тригонометричних функцій в тому вигляді, в якому ми знаємо їх зараз, ввів літеру “e” для заснування натурального логарифма (відому як “число Ейлера”), грецьку букву “Σ” Для підсумкової суми і букву “і” для визначення уявної одиниці.

    Аналіз

    Ейлер затвердив застосування показової функції і логарифмів в аналітичних доказах. Він відкрив спосіб розкладання різних логарифмічних функцій в степеневий ряд, а також успішно довів застосування логарифмів до негативних і комплексних числел. Таким чином, Ейлер значно розширив математичне застосування логарифмів.
    Цей великий математик також докладно пояснив теорію вищих трансцендентних функцій і представив новаторський підхід до вирішення квадратних рівнянь. Він відкрив техніку розрахунку інтегралів із застосуванням складних меж. Розробив він і формулу варіаційного обчислення, що отримала назву “рівняння Ейлера – Лагранжа”.

    Теорія чисел

    Ейлер довів малу теорему Ферма, тотожності Ньютона, теорему Ферма про суми двох квадратів, а також значно просунув доказ теореми Лагранжа про суму чотирьох квадратів.

    Помітний внесок вніс Ейлер в рішення рівняння пучка Ейлера-Бернуллі, яке стало одним з основних рівнянь, застосовуваних в інженерній справі. Свої аналітичні методи вчений застосовував не тільки в класичній механіці, але і в рішенні небесних завдань. За свої досягнення в області астрономії Ейлер отримав численні нагороди Паризької академії. Грунтуючись на знанні істинної природи комет і розрахувавши паралакс Сонця, вчений чітко обчислив орбіти комет та інших небесних тіл. За допомогою цих розрахунків були складені точні таблиці небесних координат.

  • Українські загадки про книгу

    Загадки про книгу Українською для дітей та дорослих – використовують для конкурсів, в навчанні, вони допомагають розвити логіку, вчать швидко думати. Загадки про книгу для дітей Зібрані в цій статті, рівень складності у них теж різний, деякі складні, деякі прості. Всі Загадки про книжку українською мовою Та з відповідями.

    Загадки про книгу

    Паперовий кораблик щодня
    Перевозить у трюмах знання.
    Після плавання цей корабель
    Повертається в рідний портфель.
    Відповідь (Підручник, книга)

    Поля письменник-агроном
    Засіяв буквами-зерном.
    Отож, читачу, поспішай
    Зібрати мудрий урожай.
    (Книга)

    Не дерево, а з листям,
    Не людина, а говорить.

    Бачить – не бачить,
    Чути – не чує.
    Мовчки говорить,
    Дуже мудрує.

    Дуже я потрібна всім –
    І дорослим, і малим.
    Всіх я розуму учу,
    А сама завжди мовчу.

    Дерево – не дерево, а листки має,
    Той буде мудрим, хто їх добре знає.

    Дивишся – чистенька,
    Погладиш – гладенька,
    А читати станеш – спотикаєшся.

    Снігові поля, чорні грачі,
    Хочеш розумним бути – бери та вчи.

    Без язика, а говорить,
    Без голови, а все розуміє,
    Без ніг, а скрізь буває.

    Завжди можу стати у пригоді,
    Моїх вам порад не злічити.
    І кажуть про мене в народі:
    “Мовчить, а сто дурнів навчить”.

    Поле біле, неоране,
    Засій на нім зерно чорне.
    Хто вміє, той посіє,
    А хто знає – відгадає.

    Бачить – не бачить, Чути – не чує, Мовчки говорить, Дуже мудрує. Часом захоче – Правди навчає, Часом жартує – Всіх звеселяє. Люба розмова, – Дай Боже, діти, З нею довіку Жити – дружити. Хто ж то такая В світі щаслива, Мудра, правдива І жартівлива? (Книжка)

    Загадки про книгу для дітей

      По білому полю чорним маком сіяно. Язика не має, а розуму навчає. Лежить мовчить, а сто дурнів навчить. Снігові поля, чорні граки, хочеш розумним бути – бери та вчись. Не дерево, а з листочками, не сорочка, а зшита, не чоловік, а розказує. Біле поле, чорне насіння, хто його сіє, той розуміє. Хто говорить мовчки Сама я нічого не знаю, та всіх розуму навчаю. Уст не маю, а про живих і мертвих красно розповідаю. Кожен, скільки хоче, бере, а все лишається. Має листя, але не дерево, дає плоди, але не цвіте. Живе без тіла, говорить без язика.

    Загадки про буквар

    З нам подружить кожен з вас,
    Як піде у перший клас.
    Бо хоч завжди він мовчить,
    Та читати вас навчить! (Буквар)

    Цю найпершу в школі книжку
    Знає будь-який школяр.
    До усіх книжок доріжку
    Прокладає наш…(Буквар)

    Букви в книжці цій вивчай
    Та докупи їх складай.
    Як їх гарно поскладаєш –
    Що завгодно прочитаєш! (Буквар)

    Букви всі від А до Я
    На сторінках…(Букваря)

    Також для проведення вікторини чи конкурсів ви можете використати Загадки про тварин Африки, Загадки про школу, Шкільні предмети, та багато інших загадок.

    Якщо ви знаєте цікаві загадки про лісових звірів, які не ввійшли до нашої статті, лишайте їх в коментарях.

  • “Сойчине крило” проблематика

    У новелі “Сойчине крило” автор порушує проблеми морально-етичного плану: кохання, вірності і зради, людських стосунків, щастя. Оскільки І. Франко – письменник-філософ, закономірним є і те, що у новелі він порушує питання про сенс людського буття, буття чоловіка, інтелігента зокрема, і жінки, яка прагне свободи, щастя.

    Проблематика “Сойчине крило”

    1) Сенс людського буття

    Проблематика новели “Сойчине крило” є екзистенційною за характером, бо Іван Франко порушує не просто проблему нещасної любові чи невдалого життя героїв, а проблему людського буття взагалі.

    Головний герой новели поділяє матеріалістичні погляди: спочатку “весь був у громадській праці”, мріяв про хліборобські спілки, займався агітацією серед селян, за що, очевидно, сидів у в’язниці. Але коли став жертвою власних пристрастей, то суспільство, держава, народ стали для нього “подвійними кайданами”. Герой став самітником, відлюдьком. Таке життя нікчемне. У кінці твору герой це зрозумів і повернувся до себе, до людей.

    Сенс буття Марії полягав у пошуках щастя. Вона мріяла про різні світи, про волю, достаток, палке кохання. Але доля жорстоко покарала її за втечу і зраду. Наприкінці вона зрозуміла, що щастя було зовсім поруч.

    2) Кохання

    Головна ідея новели – це утвердження думки про цілющу силу кохання, про повернення людини до своєї сутності.

    Марія після трирічних поневірянь у пеклі злочинницького світу повертається до коханого, бо зрозуміла, що основним принципом життя є любов. У цьому полягає гуманістичний пафос твору. Чи варто було вирушати кудись на пошуки великої любові й розкоші, щоб врешті-решт опинитися в рідному краї і тут пізнати справжнє кохання і стати щасливою?

    В душі Хоми – Массіно відбувається боротьба між байдужістю до життя, самотністю, образою і почуттями “живого чоловіка”, які перемагають, бо кохання – рушійна сила життя.