Category: Література

Вірш “Гімн ” – один з найкращих зразків революційно-патріотичної лірики в українській літературі. Поезія “Гімн” (Вічний революціонер) входить до збірки І. Франка “З вершин і низин”. Автор змальовує образ вічного революціонера як утілення могутності, нездоланності народу, його одвічних прагнень до свободи та справедливості.

Аналіз вірша “Гімн” Франко

Збірка: “З вершин і низин”, розділ “De Profundis”

Рік написання “Гімн”: 1880

Літературний рід : лірика.

Вид лірики : громадянська.

Жанр “Гімн” : гімн (ліричний вірш).

Провідний мотив : боротьба народу за своє майбутнє, непохитна віра в перемогу.

Віршовий розмір “Гімн”: чотиристопний хорей

Римування “Гімн”: суміжне

Композиція вірша “Гімн” – вірш поділяється на три частини, яким можна умовно дати назви: “Вічний революціонер”, “Він не вмер, він ще живе”, “Розвалилась зла руїна”.

“Гімн” Франко тема та ідея

Ідея “Гімн”: незламність бажання й пошуків волі і правди, невпинне зростання визвольного руху.

Тема “Гімн” : психологічний та патріотичний драматизм. “Вічного революціонер” – втілення нездоланності народу та його прагнень до свободи.

Основна думка “Гімн”:
1. Заклик до активної життєвої позиції
2. Схвалення боротьби передових людей за поступ, справедливе суспільство
3. Програс людства зупинити не можна
4. Заклик до оптимістичного світобачення

Художні засоби “Гімн” Франко

Щоб підкреслити ідею незламності революціонера, автор використовує Анафору “ні”:

Ні попівськії тортури,
Ні тюремні царські мури,
Ані війська муштровані,
Ні гармати лаштовані,
Ні шпіонське ремесло
В гріб його ще не звело.

* – “Дух” персоніфікується через нагнітання дієслів-присудків: живе, рве, йде, міцніє, спішить. Вони додають відчуття руху, незвичайної сили, для якої вже настає час.
* – У поезії використані Риторичні запитання : “І де в світі тая сила, щоб в бігу її спинила, щоб згасила, мов огень, розвидняющийся день?”
* – За допомогою чотиристопного хорея, анафор (повторів початкових ні, по, і в рядках різних строф), Алітерацій (р) поет створює ритмізований звуковий малюнок, який навіть без музичного супроводу вистукує маршеву мелодію гімну.
– Перелічення – Рве за поступ, щастя й волю.
– Метафора
Художні засоби вірша “Гімн” надають твору виразності, конкретики, яскравішостості.

“Гімн” Франко ідейно-художній аналіз

Вірш – це гімн безсмертному волелюбному духу, який є силою, що “тіло рве до бою,/Рве за поступ, щастя й волю.” Поезію проймає загальнолюдський пафос: на своєму прапорі каменярі несуть вільну думку, науку і волю. Символічного значення набуває й ліричний герой, який уособлює могутнього архангела, месію, пророка, поета. Він постає перед нами вічним мандрівником, який ходить світом і пробуджує в людях бунтівний дух проти кривди і незгоди. Вірш покладений на музику Миколою Лисенком.

Образи вірша “Гімн” – дух вічного революціонера, який не мириться з неволею, і його прагнення не зупинити жодним реакційним силам. Ліричний герой уособлює в собі пророка, вождя, поета.

“Гімн” Франко критика

З цього вірша постав образ вічного ре­волюціонера як одвічного людського духу, що “тіло рве до бою, рве за поступ, щастя й волю”. Цього прагнення людини не зупинити ніяким реакційним силам, хоч, як свідчить історія людства, вони впродовж ти­сячоліть намагалися його умертвити, знищити. Поет підносить хвалу вічно живим думам людини, її пориву до свободи і щастя, указує, що во­лелюбні ідеї особливо розкрилися в новітній час. Дух, що тільки “вчора розповився”, рвучко простує туди, де розвидняється, гучним голосом кличе до себе мільйони скривджених…

Важливо, що поет, конкретизуючи образ, акцентує не на руйнівних закликах, а на великій перетворювальній силі “науки, думки, волі”. Саме вони протистоять тій “пітьмі”, що з давніх-давен принижувала людину, надломлювала її сили, зводила до становища раба (Хропко).

Борис Олійник хронологічна таблиця життя і творчості українського поета та перекладача викладена в цій статті.

Борис Олійник хронологічна таблиця

Хронологія життя Бориса Олійника викладена в цій статті, може бути розширена чи звужена на ваш розсуд.

“Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії” характеристика героїв

Головним персонажем твору Галини Малик Є дівчинка Галя – школярка, яку всі називають Аля.

Перший Недорадник – головний негативний персонаж казки. Він опинився в Недоладії через те, що Аля не домалювала йому голову. А без голови він не міг стати королем. Заздрість до Недороля зробила Недорадника жорстоким – він відрубав людям голови лише задля того, щоб знайти таку, на яку потім можна надіти корону. Жага влади стала метою його існування. Коли Аля повернулась додому і домалювала йому голову, він назавжди зник з Недоладії, але залишився намальованим на портреті в її кімнаті.

Недороль Десятий – правитель Недоладії. Він не поганий, але занадто м’який, як для короля, тому й не має потрібного авторитету. Саме тому Перший Недорадник робить що хоче, а Недороль йому не забороняє (навіть убивати людей!), бо дуже боїться, що той відбере в нього корону. Але він допомагає Алі, тому що розуміє, що вона – його єдиний шанс позбавитись суперника.

Недочеревик – спритний, магічний, дивний. Недочеревик – персонаж нейтральний, тому що він не підтримує ні Алю, ні Недорадника. Він лише робить свою справу – стежить за тими, хто чогось не доробляє і притягує їх та їхні “вироби” в Недоладію. Усі герої потрапляють у цю країну завдяки йому.

Недолацько – негарний, доброзичливий, привітний. Недоладька не домалював один хлопчик, тому він мав дивну зовнішність. Голову прикрашав шкіряний капелюшок з півнячою пір’їною збоку, капелюшок сидів криво, лівого вуха зовсім не було, очі на місці, зате одне більше, а друге – менше, ніс набік скривлений, губи перекошені, навіть ямочка на підборідді не на своєму місці, а майже біля вуха, губи весело всміхалися, очі дивилися лагідно, а обличчя було відкритим і добродушним, кремезний, широкоплечий хлопчина, стояв він, нахилившись набік, бо ліва нога в нього була коротша від правої. Його ім’я відповідало його дивній зовнішності, яким його зобразив хлопчик. Проте він був люб’язним, товариським, добрим, допоміг Алі. Недоладько – людина, яка любить свою країну, бажає їй кращої долі: “Доробимо все, що в нас ще не дороблено. І заживемо на славу! Адже це наша Батьківщина”

Недоштанник – незадоволений, роздратований, товстий.

Недопопелюшка – недомальована роботяща та добра дівчинка з відомої казки; ризикована, доброзичлива, має добре серце, співчутлива

Інші персонажі, на кшталт годинникаря Недожденя, гвардійця Недобороди та інших Недоладян, допомагають Алі на шляху до пошуків дороги додому.

Дімаров “Друга планета” читати скорочено Ви можете за 12 хвилин, але зміст повісті краще буде зрозумілий якщо читати її повністю.

“Друга планета” Дімаров скорочено читати

14-літній Віктор разом зі своїми батьками та тіткою-генетиком Павлиною збирається полетіти на Венеру. Батьки спочатку думали залишити його на Землі у татової сестри Павлини та вона теж мала туди летіти, і хоча мати хотіла його залишити та врешті згодилася взяти Віктора. Віктор дуже любив проводити час у тітки, так як, не зважаючи на її суровий характер, у неї завжди було дуже цікаво: у неї жив кактус-сторож, квітка, що сама себе поливала та Цезар – морда, як у тигра, тулуб, мов у лева, лапи, як у мавпи, а хвіст, наче в бобра.

Тепер на Землі всі живуть у багатоквартирних баштах, що можуть переміщувати квартири між собою. Так сім’я Віті живе на 242 поверсі, а ще недавно жила на 21. Всі фабрики та заводи сховані під землю, щоб не отруювати середовище, а земля вкрита лісами та річками. Всі жителі переміщуються на махольотах. Батько просить Віктора написати про Венеру і він занотовує, що 500 років тому вперше люди полетіли на Венеру: вони створили захисний бар’єр від Сонця у вигляді сріблястої парасольки, щоб понизити температуру, створили там атмосферу і населили планету рослинами і звірями. Рослинність там мутувала і тепер просто гігантських розмірів. Так як людина через підвищену вологість довго жити на Венері не могла, було штучно створено дві раси за подобою людей. Венеріани відрізнялись від людей тим, що мали довші і могутніші тулуби, мускулистіші руки і ноги. Оранги були більш примітивними і схожими на орангутангів.

У кожного з сім’ї була своя мета на Венері: тато як соціолог і історик має разом з венеріаном Ван – Геном знайти орангів, що десь сховались вглибині планети; мати як геолог має дослідити венеріанські опали; тітка Павлина знайти істоту-рослину держи-дерево і з’ясувати, що воно таке.

На Венері Вітя знайомиться з сином Ван-Гена Жоркою і стають друзями, а їх батьки вирушають на пошуки орангів. Наступного дня маячки батьків на радарах поводять себе дивно і за ними відправляється пошукова група. Вони знаходять маячки на звірах і розуміють, що чоловіків викрали оранги. Мати Віті наполягає, щоб її також доставили до місця де зник тато. Тим часом тітка Павлина вирушає на пошуки держи-дерева і бере з собою Вітю і Жорку.

У пошуках держи-дерева вони піднялися на скелю і там побачили як воно підкралось, обкутало ядовитими пагонами антилопу і забрало її. Коли ж почали спускатися зі скелі Жорка помітив венеріанські опали за якими приїхала мати Віті. Та тільки вони розчистили жилу як почалася злива і їм довелося тікати від потоку води і сховатися у печері. Коли злива вщухла почали спуск до майданчика, де їх мав забрати гелікоптер. Та з’явилось держи-дерево і поповзло до них, вони видерлися на дерево, та держи-дерево поповзло і туди. Вони пригнули в воду і потік погнав їх до водоспаду і тільки завдяки дереву, що зачепилось за берег, їм вдалося врятуватись. Вітя про себе почав звинувачувати у всьому тітку Павлину, та коли вони знайшли бананове дерево і поїли, він заспокоївся. Вночі вони попросипалися і побачили дивовижний танець лісу.

Наступного дня тітку Павлину і Вітю схопили у полон оранги з істотами, які нагадували венеріанців. У всіх орангів були нагрудні знаки – волохата рука, що стискає за горло венеріанина, а нижче знак сплетіння колючок держи-дерева. Жорка встиг сховатися і почав за ними слідкувати. Дорогою оранги с істотами полювали за допомогою луків на антилоп, коли ж двох істот було поранено один з орангів просто добив їх. Вночі на табір орангів напало держи-дерево і щоб воно відступило, оранги кинули йому на поталу декількох істот. Ранком схопили Жорку.

Оранги провели тітку Павлину, Вітю і Жорку через підземний тунель, який охоронявся іншими орангами, до величезного плато, де мешкала цивілізація орангів. На полях і садках працювали істоти схожі на Жорку. На площі стояла статуя оранга з маленькими вусиками і підписом “Адольф Гітлер”, всі ж оранги при зустрічі кричали один одному “Хайль”. Це була мілітаризована держава, у основу якої були покладені труди Гітлера і Ніцше. Основною метою орангів було панування на Венері і винищення раси венеріан. Мова була людська тільки перекручена ззаду наперед, так “вода” була “адов” і тільки слова Адольф Гітлер і хайль залишились без змін.

Тітку Павлину, Вітю і Жорку посадили у в’язницю. Після допитів тітка Павлина з’явилась з новинами, що тут зараз батьки Віті і Жорки. Тато Віті став придворним істориком, а Ван-Гена назвали його слугою, так як в іншому випадку його б убили. Тепер і Жорці треба на словах стати слугою тітки Павлина та носити ошийника як усі інші істоти. Тітку Павлину беруть генетиком, а Вітя стає її помічником, і вона має допомогти створити агресивних істот, що винищать усіх венеріанців.

Вітя і тітка Павлина йдуть до Оранга Третього, фюрера орангів, і вона просить його не проговоритись хто його батько. Після знайомства з Орангом Третім герої взнають, що імена мають тільки оранги зі званнями, і чим вище ранг тим більше літер у імені. У палаці вони познайомились з Ранг, Анг, Нг і Г. Після зустрічі був банкет, на якому побились Ранг і Нг. Оранги хизувались тим, що в них малий мозок, адже для виконання наказів фюрера багато розуму не потрібно. Тим часом тато наказує Віті всіляко допомагати тітці Павлині і всі йдуть з бенкета.

На вулиці з клітки забирають Жорку, який розповідає, що сидів там разом зі своїм татом Ван-Геном і той розповів йому про тутешні звичаї.

Наступного дня тітка Павлина спустилася у лабораторію, познайомилась з тутешніми професорами-орангами і почала конструювати монстрів. Також усі герої пішли до плантацій держи-дерев, яких вивели оранги для охорони своїх земель і тепер кормили істотами, яких тримали у клітках. Біля плантацій був храм держи-дерева, який ззовні і всередині був весь у отруйних колючках. Посередині храму була нора також уквітчана колючками, куди спускали винуватих орангів і які потім через отруту помирали у муках.

Наближалось свято, коли починало зацвітати держи-дерево і мало найсильнішу отруту. Головний жрець захотів виміняти Ван-Гена і Жорку на інших істот, а їх принести у жертву. Тато відмовив.

Через деякий час тітка Павлина заявила, що вона винайшла ген, який зробить істот агресивними. До лабораторії набилося багато орангів і коли розбудили істоту, то вона почали винищувати всіх орангів, але не чіпала Вітю, Жорку і Павлину. Коли ж істоту вбили, сторожа забрала тітку Павлину до Оранга Третього.

Вітя злякався за тітку Павлину, та коли вона повернулася, то розповіла, що спершу фюрер був злий, так як істота вбила з 30 орангів і серед них був Нг. Та коли тітка йому сказала, що вона зробила справжнього агресора і тепер потрібно модифікувати ген, що істота не нападала на орангів, Оранг Третій заспокоївся і дав їй бляшанку більшу навіть ніж у Ранга.

Коли тітка Павлина лягла спати, Жорка підбив Вітю викрасти з холодильника ген і підсипати його на фабриці, де вирощували істот. Хлопці йдуть до фабрики та коли Жорка перестрибує через паркан його хапає варта, а Вітя сам повертається додому.

Вдома Вітя розповів все тітці Павлині. До них приходить тато з Ван-Геном. Виявилось, що Жорку посадили у клітку і викинуть як жертву держи-дереву. Коли спробували попросити за нього у фюрера той сказав, що він їм тут не зарадить. Ван-Ген упав духом і хотів піти до клітки, щоб разом з сином зустріти смерть. Та татко приніс стріли і сказав, що вони будуть воювати.

Тато розповів, що напередодні свята всі оранги напиваються і навіть сторожа, тоді вони і підуть визволяти Жорку. Коли настав вечір свята і всі оранги були п’яні вони пробралися до дому головного жреця і забрали у нього ключі від клітки, потім Ван-Ген його вбив.

Всі разом подалися до скелі, там Ван-Ген самотужки видерся і мотузкою підняв інших. Тим часом герої скочували каміння, щоб не дати орангам їх схопити.

Коли всі піднялися на скелю переслідування закінчилось і всі рушили до табору. Через декілька днів їх підібрав гелікоптер.

Через місяць земляни повертились на Землю, за цей час зникла держава орангів. Їх не вбили, а переловили і почали лікувати, так як людський ген у орангутангів мутував і призвів до тих наслідків з якими стикнулися головні герої.

А. Дімаров “Друга планета” стислий переказ Ви можете доповнити власними враженнями, відгуками, улюбленими уривками через форму коментарів.

Олександр Грибоєдов біографія скорочено українською мовою російського драматурга, поета викладена в цій статті.

Олександр Грибоєдов біографія коротко

Грибоєдов Олександр Сергійович народився 4 січня (15 н. с.) 1795 року в Москві в родині офіцера, дворянина. Отримав різносторонню домашню освіту. З семи років відданий в Московський університетський пансіон. В одинадцять років Грибоєдов – студент Московського університету. Закінчивши словесне відділення філософського факультету, він вступив на юридичне відділення і отримав другий диплом – кандидата права. У 1810 році навчається на природничо-математичному факультеті.

Ще в студентстві почав захоплюватися літературою, був постійним учасником літературних зібрань. Крім цього Олександр Грибоєдов брав уроки у професора Буле. Тоді ж були написані перші твори Грибоєдова.

У 1812 році з початком Вітчизняної війни життя Грибоєдова дуже змінилося. Він увійшов до складу полку графа Салтикова, хоча і не брав участі в бойових діях.

У 1817 році він вступає на службу в Петербурзьку колегію закордонних справ.
У 1826 році був заарештований через підозри у зв’язку з декабристами. Після виправдання служить дипломатом в Туреччині. Потім стає секретарем в Персії з дипломатичною місією.

У 1828 році бере участь у підготовці Туркманчайського мирного договору, укладеного з Персією. За укладання Туркманчайського мирного договору з Персією нагороджений орденом святої Анни. Потім він отримує призначення повноважним міністром у Персію.

22 серпня (3 вересня) 1828 року в Тифлісі Грибоєдов одружується на Ніні Чавчавадзе, дочці свого друга, відомого поета О. Чавчавадзе. Залишивши дружину в Тавризі, виїхав з посольством до Тегерана.

Убитий в Тегерані 30 січня (11 лютого) 1829 натовпом перських фанатиків. Тіло Грибоєдова було перевезено до Тифлісу і поховано на горі святого Давида

Відомі комедії Грибоєдова: “Студент”, “Молоде подружжя”, “Удавана невірність” . Однак найвідоміший твір Грибоєдова – “Лихо з розуму”.

Загадки про птахів українською – використовують для конкурсів, в навчанні, вони допомагають розвити логіку, вчать швидко думати. Загадки про птахів на українській мові (про синичок, снігурів, сороку, ворону, голуба, горобця, сову, зозулю, павича, пінгвіна, дятла, орла та інших птахів) зібрані в цій статті, рівень складності у них теж різний, деякі складні, деякі простіші. Всі загадки про птахів з відповідями (відгадками).

Загадки про птахів українською мовою

Без сокири і без рук, а дім будує. (Пташка)

Двічі народжується, а раз помирає. (Птах)

Загадки про синичок і снігурів

Жовтогруді щебетушки
мають чорні капелюшки,
сірі лапки, білі щічки,
називаються… (синички).

Як зима – вона на гілці,
І співа, мов на сопілці…
Жовті груди, чорні крила,
Кусень сала сама з’їла. (Синиця)

На моє віконечко
Прилетить, мов сонечко,
Мила пташка жовтогруда,
Запищить – і день розбудить!
Як горобчик невеличка.
Хто це, діточки? …(Синичка).

У червонім фартушку
птах стрибає по сніжку
і розпитує синичку
про найближчу годівничку. (Снігур)

Завіває хуртовина –
І летять на Україну
Милі пташки невеличкі –
Кольорові рукавички.
Як червоні ліхтарі,
Сяють взимку… (снігурі).

Загадки про дятла

Тук-тук-тук чути стук,
Та цей звук не від рук.
Птаха дзьобом стовбур б’є,
Лікарем для лісу є. (Дятел)

В лісі лине дивний звук:
Тук-тук-тук! Тук-тук-тук!
Гострий дзьоб, як молоток:
Тук-тук-тук! Цок-цок-цок!
Буде лісу помагати
Працьовита пташка… (дятел).

Вірно людям я служу,
Їм дерева стережу.
Дзьоб міцний і гострий маю,
Шкідників їм добуваю. (Дятел)

Загадки про сороку та ворону

Як щось гарно заблищить,
Так вона туди й летить…
У гніздо несе оздоби,
Все красуні до вподоби! (Сорока)

Тут і там вона літає,
і на хвіст плітки збирає.
Що довідається, – все
вмить по лісу рознесе. (Сорока)

Гордо птаха походжає,
Пташенят життю навчає.
Дуже мудра чорна птиця,
І біда, як розізлиться. (Ворона)

Біло-чорна скрекотуха
Забалакала нам вуха,
Бо новини непрості
Є у неї на хвості…
Хто ж ця пташка білобока?
Здогадалися? …(Сорока).

Хто це каже:”Кар-кар-кар”?
Хто літає поміж хмар?
Це дзьобата горда пані
Ходить в сірому жупані.
Як зоветься ця матрона?
Знають всі, що це… (ворона).

Загадки про горобця

Цвінь-цвірінь, цвінь-цвірінь,
Танцювать йому не лінь.
Соняшники поклювати,
Булочку посмакувати…(Горобець)

Що це за сіренька пташка?
Ловить гусінь і комашок,
Цвірінчить вона, стрибає,
В теплий край не відлітає.
Цей маленький жвавий хлопчик
Називається… (горобчик).

Загадка про голуба

Вранці вийду я із хати,
Щоб пташок нагодувати,
Як матуся, вони ніжні,
Чорні, сірі, білосніжні,
Сиві, світло-голубі…
Це туркочуть… (голуби).

По асфальту чимчикує,
Із людьми про щось воркує…
Сизокрилий, добрий птах,
Знається він на листах! (Голуб)

Дитячі загадки про птахів

Я гніздо люблю будувати
під дахом сільської хати. (Ластівка)

Прохолоди чиста просинь –
на поріг ступає осінь.
Вдаль від рідної землі
линуть в вирій… (журавлі).

Понад хмарами літає,
пильно здобич виглядає.
Як побачить її – вмить
камінцем униз летить. (Орел)

Птах поважно походжає,
у хвості квітник ховає.
Як розпустить він хвоста,
наче ружа зацвіта. (Павич)

Як веселка кольоровий,
має здібності до мови.
Слово птаху лиш скажіть,
він його повторить вмить. (Папуга)

Для мисливця допомога,
Як летить – птахам тривога!
Має дуже гострий зір,
Ціниться із давніх пір! (Сокіл)

Сіра пташка на лужку
Нам кує :”Ку-ку, ку-ку-ку”.
Та погану звичку має –
Яйця в гнізда підкладає.
Ця матуся-вередуля
Називається…(зозуля).

Сіро-чорний, волохатий,
Птах цей може налякати,
Він полює на мишей,
Спить в дуплі весь божий день,
А настане темна ніч –
“Пугу-пугу” каже…(сич).

У долині цілий день
Він співа дзвінких пісень.
Як верба і як калина,
Птах цей – символ України.
Тішить піснею людей
Гарна пташка – …(соловей).

Вдень вона лягає спати
Бо всю ніч їй знов літати,
Ловить мишок, гризунів,
З нею їм вже не до снів! (Сова)

Першим я приніс весну,
Пробудив усе від сну.
Заспіваю під вікном,
Звуть усі мене… (шпаком).

Десь живе поміж снігами
Птах із ластами-ногами,
Гордо носить чорний фрак,
Та не полетить ніяк –
Перевальцем між крижин
Ходить дивний птах – …(пінгвін).

Пташка хвіст свій розпустила –
І півсвіту затулила!
Як веселка, пір’я сяє,
Та поганий голос має
Набурмосений панич…
Здогадались? Це…(павич).

Птах цей довгі ноги має,
Голову в пісок ховає,
Хоч і швидко він біжить –
В небеса не полетить!
Я догнати намагаюсь,
Та швидкий, як вітер…(страус).

На даху моєї хати
Оселився птах цибатий.
Довгий дзьоб і ноги має,
Мишок, жабок полюбляє.
Чемних діток іздалека
В кожен дім несе…(лелека).

Ноги довгі, мов жердини,
чваньковита ця пташина,
нові чоботи убрала,
по болоту почвалала. (Чапля)

Білосніжні, гарні птиці
Дім будують на водиці,
Дуже схожі на гусей,
Обережні до людей! (Лебеді)

Автори Наталія Гуркіна, Леся Вознюк, Ганна Осадко

Якщо ви знаєте цікаві загадки про птахів лишайте їх в коментарях.

“Ой ти, коте, коточок” – колискова

“Ой ти, коте, коточок” текст

Ой ти, коте, коточок!
Не ходи рано в садочок,
Не полохай дiвочок,
Нехай зiв’ють вiночок
Iз рутоньки, iз м’ятоньки,
З хрещатого барвiночку,
З запашного василечку.
Ой спи, дитя, до обiду,
Покiль мати з мiста прийде
Да принесе три квiточки:
Ой первую зросливую,
А другую сонливую,
А третюю щасливую,
Ой щоб спало, щастя знало,
Ой щоб росло, не болiло.
На серденько не кволiло,
Сонки-дрiмки в колисоньку.
Добрий розум в головоньку,
А рiсточки у кiсточки.
Здоров’ячко у сердечко,
А в роточок говорушки,
А в нiженьки ходусеньки,
А в рученьки ладусеньки.

“Ой ти, коте, коточок” аналіз

Тема: оспівування колискової малечі зі всілякими побажаннями: бути розумним, міцним здоров’ям, щасливим.

Ідея: віра матері у щасливе майбутнє своєї дитини.

Основна думка: для матері її дитина – найцінніше в житті, їй вона бажає всіляких благ.

Художні засоби “Ой ти, коте, коточок”

– Звертання: “Ой ти, коте, коточок!”, “Ой, спи, дитя, до обіда”

– Милозвучність мови підсилюється шляхом використання здрібні-ло-пестливих форм; “віночок”, “м’ятоньки”, “барвіночку”, “Васи-лечку”, “квіточки”, “колисоньку”, “головоньку”, “кісточки”, “сердечко”, “говорушки”, “ходусеньки”, “ладусеньки”.

– Повтори: “ой щоб…”

– Епітети: “запашний василечок”, “добрий розум”.

Найдорожче для матері – її дитина. Тому вона дбає про неї від народження, колише безсонними ночами, мріє про щасливу для неї долю і закликає ту долю своїми колисковими піснями. Колискові побудовані так, що вони справді приколисують, заспокоюють дитину, називаючи близькі й зрозумілі поняття – пухнастого грайливого котика, гарну квіточку, красивий віночок, у який вплітали як символи здоров’я та довголіття хрещатий барвінок, руту, м’яту, васильки. Кажуть, що діти уві сні ростуть. Тож матері й бажають, щоб росли здоровими, розумними, вчилися швидше ходити й говорити. Любов матері до дитини. Лагідність передаються багатьма зменшувально-пестливими словами.

У багатьох колисанках мотив присипання пов’язаний з ще однією напівміфічною істотою – котом. Кіт у слов’янських культах займає вагоме місце, він символ оберегу дому (спить на печі, стереже спокій; не відходить далеко від дому, завжди повертається). Крім того, очевидно, здавна була помічена здатність кота швидко засинати, спати більшу частину доби. З цим був пов’язаний звичай класти кота в колиску перед тим, як туди клали дитину.

Текстів, де кіт бере участь у заколисуванні дитини, дуже багато, у багатьох варіантах і різних поєднаннях. Подекуди чітко простежується віра в те, що кіт є оберегом для дитини.

Марко Вовчок біографія коротко української письменниці викладена в цій статті. Цікаві факти про Марко Вовчок розкриють таємниці її життя.

Справжнє ім’я: Марія Олександрівна Вілінська

Марко Вовчок коротка біографія

Народилася 10 грудня 1833 р. в маєтку Єкатерининське Орловської губернії у збіднілій дворянській сім’ї.

Виховувалася в приватному пансіоні в Харкові, після закінчення якого у 1848 році оселяється у тітки в м. Орлі.

У 1851 році одружується із засланим до Орла за участь у діяльності Кирило-Мифодієвського товариства студентом Київського університету Панасом Марковичем та виїжджає з ним на Україну.

Проживаючи в 1851 – 1858 рр. у Чернігові, Києві, Немирові на Вінниччині вивчила життя, культуру, мову українського народу.

Пізніше у Петербурзі у 1859 вона вже як автор збірки “Народні оповідання” потрапляє в коло видатних літераторів.

У 1859 – 1867 рр. перебуває за кордоном, де знайомиться з видатними людьми.

Після повернення з-за кордону зближується з видавцями “Отечественных записок”, веде в цьому журналі рубрику зарубіжної літератури, публікує свої оригінальні твори й переклади.

У 1867 – 1878 рр. найяскравіше виявився талант письменниці як російського романіста.

Виступає Марко Вовчок і як критик, редактор петербурзького журналу „Переводы лучших иностранных писателей”.

24 травня 1870-го року Марко Вовчок підписала контракт з петербурзьким видавцем Звонарьовим про укладання нею та редагування ілюстрованого місячника „Переводы лучших иностранных писателей”.

Скликаний третейський суд з 19 літераторів визнав Вовчок винною у плагіаті.

Після цього випадку, який осоромив письменницю, вона переїхала жити в глушину – в маєток своїх знайомих у Тверській губернії.

Померла 28 липня 1907 в м. Нальчик на Кавказі, де і похована.

Твори Марко Вовчок

– дві книги „Народних оповідань” (1857 – перший том, 1862 – другий том)

– соціальна повість „Інститутка” (1859–1861)

– оповідання:

„Чари” „Максим Гримач” „Данило Гурч”

– історичні казки-повісті:

„Кармелюк” „Дев’ять братів і десята сестриця Галя” „Невільничка” „Гайдамаки” „Сава Чалий”

– повісті

„Три долі” „Павло Чорнокрил” „Сестра” „Дяк” „Тюлевая баба” „Записки причетника”

– збірка російською мовою „Рассказы из русского народного быта”

– близько ста перекладів і двохсот книг

Загадки з числівниками

Загадки з числівниками на українській мові Для дітей та дорослих – використовують для конкурсів, в навчанні, вони допомагають розвити логіку, вчать швидко думати. Загадки про цифри українською мовою Зібрані в цій статті, рівень складності у них теж різний, деякі складні, деякі простіші. Всі загадки про цифри на українській з відгадками (відповідями).

Українські загадки з числівниками

Реве від на сто гір, на сто кроків, на сто потоків. (Грім) Головата, дженджуриста, сорочок наділа триста, а нога одна. (Капуста) В одній скрині сімсот козаків. (Мак) Сімсот соколят на одній подушці сплять. (Соняшник) Має шкір сім, витискає сльози всім. (Цибуля) Що то за птах, що на вісьмох ногах? (Комар) Барилко без обручів, без дна, а в нім два сорти вина. (Яйце) Сімсот воріт, та один вхід. (Невід) Шість ніг, дві голови, один хвіст, четверо очей, два носи. (Вершник на коні) Два брати, Обидва Кіндрати, через дорогу живуть, один одного не бачать. (Очі) Стоїть при дорозі на одній нозі, хто її зрушить-плакати мусить. (Кропива) Бігає Марушка у ста кожушках, як вітер повіє, то й спина замріє. (Курка) Що це – десять пальців, а нігтів нема? (Рукавиці) Які два займенники псують шляхи? (Я-МИ) У трьох водіїв був брат Андрій, а в Андрія братів не було. Чи може таке бути? (Так, бо водії є жінками) Який годинник показує вірно час лише двічі на добу? (Зламаний) Як за допомогою п’яти одиниць одержати 100? (111-11=100) Що важче: сто кілограмів пір’я, сто кілограмів заліза чи один центнер зерна? (Однаково) Вздовж алеї ростуть 10 дерев. Між ними стоять лавки. Скільки є лавок? (9) В родині п’ять братів. Кожен з них має сестру. Скільки дітей у цій родині? (6)

Загадки з цифрами

Загадки з цифрою 1

Одна нога і шапка, а голови нема. Що це таке? (Гриб). На одне рядно багато баб лягло (небо та хмари). Один ллє, другий п”є, третій підростає (дощ, земля, пшениця). На нозі стоїть одній, крутить-крутить головою. Нам показує країни, річки, гори, океани (глобус). На довгій ніжці, завмерши до пори, відпочиває паличка після гри (одиниця). У кого одна нога, та й та без черевика? (Гриб). Багато рук, нога – одна (дерево). На одній нозі стоїть, у воду пильно дивиться. Тицяє дзьобом навмання, шукає в річці жабенят. На носі повисла крапля. Впізнаєте? Хто це?… (чапля)

Загадки з цифрою 2

Два братики пішли в річку купатися (відра). У хліві – два ряди баранців, і всі біленькі (зуби). Два братики-вусатики, стоять у кутку, повисовували язики (черевики). Шия довга така, хвіст гачком…І не секрет, любить всіх вона ледарів, а її ледарі – ні! (Двійка). Є зовсім інша птиця: якщо сяде на сторінку, то з похиленою головою, повертаюсь я додому (двійка). На ніч два віконця самі закриваються, а зі сходом сонця самі відкриваються (очі). Є у кожної особи два красиві озерця. Між ними є гора. Назви їх, дітвора. (Очі). Між двох світил, посередині – один (ніс). Дві стрункі сестриці в руках у майстрині. Весь день пірнали в петельки… І ось він, шарф для Петрика (спиці). Цей кінь не їсть вівса. Замість ніг – два колеса. Верхи сядь і мчи на ньому, тільки краще прав кермом (велосипед). У нього два колеса і сідло на рамі, дві педалі є внизу, крутять їх ногами (велосипед). Дві смужки на снігу залишаю на бігу. Я лечу від них стрілою, а вони знову за мною (лижі). Двоє дивляться, та двоє слухають (очі і вуха). Два брата рідних: одного всяк бачить, та не чує; іншого всі чують, та не бачать (блискавка і гроза). Ось гора, а в гори дві глибокі нори. У цих норах повітря бродить, то заходить, то виходить (ніс). Під двома дугами два яблука з кругами. Що це? (Брови і очі).

Загадки з цифрою 3

Є спина, а не лежить ніколи. Є чотири ноги, а не ходять і три. Сам завжди стоїть, а всім сидіти велить (стілець). Входиш в одні двері, а виходиш з трьох. Думаєш, що вийшов, а насправді – увійшов (сорочка). Трикутна дошка, а на ній три волосини. Волосок – тонкий, голосок – дзвінкий (балалайка). Три братика пішли на річку купатися. Два купаються, третій на березі валяється. Викупалися – вийшли, на третьому повисли (відра і коромисло). Троє одним лугом орють (пальці пишуть).

Загадки з цифрою 4

Чотири братики під одним дахом стоять (стіл). Хоч у нас 4 ніжки, ми не мишки і не кішки. Хоч ми маємо всі спинки, ми не вівці і не свинки. Ми не коні, хоч на нас ви сідали сотні раз (стільці). На 4 ногах стою, ходити я зовсім не можу. Коли втомишся гуляти, можеш сісти й відпочивати (стілець). Щорічно приходять до нас в гості: один сивий, інший молодий, третій скаче, а четвертий плаче (пори року). Чотири крила, а не птах; крилами махає, а ні з місця (млин). Чотири брудних копитця залізли прямо в коритце (порося). Живе між камінням голова з чотирма ногами (черепаха). Хто за рік чотири рази перевдягається? (Земля) Чотири ноги, та не звір. Є пір’я, та не птиця (ліжко з подушкою). Два черевця, чотири ріжка (подушка). Чотири вуха, а пір’я не злічити (подушка). Чотири ноги, сто голок несе, а шити не вміє. (Їжачок).

Загадки з цифрою 5

П’ять братів поруч живуть, у кожного своє ім’я (пальці). П’ять сходинок – драбинка, а на сходинках – пісенька (ноти). У п’яти братів одна робота (пальці). У двох матерів по п’ять синів, одне ім’я всім (пальці). 5 мішечків вовняних – гріються братики в них (рукавички). На п’яти проводах відпочиває зграя птах (ноти) П’ять хатин, а вхід один? Що це? (Рукавичка).

Загадки з цифрою 6

Якщо на голову встане, рівно на три більше стане (цифра шість). Чорний, та не ворона. Рогатий, та не бик. Шість ніг без копит. Летить дзижчить, впаде – землю риє (жук). У дворі переполох, з неба сиплеться горох. З’їла 6 горошин Ніна, в неї вже тепер ангіна (град). 6 ніг, 2 голови, один хвіст. Хто це? (Вершник на коні). Шість ніг без копит, ходить, та не стукає, літає, а не птах, може вверх ногами сидіти. (Муха). Шість дірочок має, Пісні співає. Колишня гілка, Тепер – … (сопілка)

Загадки з цифрою 7

Є 7 братів: роками рівні, іменами різні (дні тижня). Братів цих рівно 7. Вам вони відомі всім. Кожного тижня колом ходять брати один за одним. Попрощається останній – з’являється перший (дні тижня). Має шкір сім, витискає сльози всім (цибуля). Сидить Марушка в семи кожушках, хто її роздягає, той сльози проливає (цибуля). Сидить сидуха в семи кожухах, хто на неї гляне – той очима в’яне (цибуля). Один сімох полонив (павук).

Загадки з цифрою 8

У цифри вісім – два кільця Без початку, без кінця. Що за птах, що на вісьмох ногах? (Комар). Ти зі мною не знайомий? Я живу на морському дні. Голова і 8 ніг, ось і весь я -…. (Восьминіг). Знайомтесь – вісімка-сова, У неї кругла голова. На дереві сидить, пильнує – Вона завжди вночі полює. Кільця в ножицях стулились, Яка цифра утворилась?

Загадки з цифрою 9

Відгадайте-но, хлоп’ятка, що за цифра акробатка? Як на голову устане, рівно на три менше стане (9).

Загадки з цифрою 10

Проживають в розумній книжці хитромудрі братики. 10 їх, але брати ці порахували всі на світі (цифри). Живуть вони не за стіною – день і ніч вони зі мною: їх цілий десяток – вірних хлоп’яток! (Пальці). Десять кіз тягнуть на ноги роги (пальці і чобіт). На десять верст – різнокольоровий міст. Шкода тільки, що по ньому крокувати нікому (веселка).

Загадки з цифрами більше 10

Тридцять два білі брати сидять у темній вязниці, коли ж вязниця відчиняється, брати не виходять (зуби, рот). На сторінці в букварі 33 богатирі. Мудреців богатирів знає кожен грамотій (букви). У два ряди будинки стоять – 10, 20, 100 поспіль. І квадратними очима один на одного дивляться (вулиця). 12 братів однаково називаються і різними справами займаються (місяці року). Розсипався горох на сімдесят доріг: ніхто його не підбере (град). Золотистий він і вусатий, у ста кишенях – 100 хлопців (колос). Сидить баба у сто шуб вдягнута. Хто її роздягає, той сльози проливає. (Цибуля). Головата, дженджуриста, сорочок наділа триста (капуста). Повзун повзе, сімсот голок везе (їжак). Тисяча братів одним поясом підперезані (колосся в снопі). Тисяча овець, а між ними один баранець (зорі та місяць).

Якщо ви знаєте цікаві загадки з числівниками лишайте їх в коментарях.

“Чорна пантера і білий ведмідь” скорочено читати

Чорна Пантера і Білий Ведмідь – п’єса Володимира Винниченка 1911 року.

У п’єсі чотири дії.

Це історія молодої сім’ї: невизнаного генія Корнія Каневича і його дружини Рити. Вони потрапляють в залежну ситуацію – їхня маленька дитина, Лесик, хворіє, його потрібно вивезти з Парижа в Італію або гори. Батько хлопчика, Білий Ведмідь, почав малювати геніальне полотно (свою дружину з дитиною на руках). Тут проявляється егоїстична натура митця, він відмовляється їхати, бо треба закінчити свою роботу. Полотно замінило йому цілий світ. Він помічає зміни на обличчі Лесика, і тут же мчить до полотна, щоб внести ці зміни фарбою. Корній впевнений: для того, щоб дати щось сім’ї – сім’я повинна дати щось йому. Лікар каже Корнію, що треба терміново везти Лесика в Італію, але грошей у сім’ї не має. Рита просить продати полотно, але воно не закінчене і Корній не збирається його продавати, не погоджується навіть отримати за нього аванс, а потім закінчити.

Окрім цього навколо героїв точаться різні інтриги за участю Сніжинки та Мулена. Сніжана – спокусниця, прагне розбити сім’ю Каневичів, влаштувати особисте життя. Вона володіє засобами психологічного впливу, легко впливає на думки Корнія, постійно говорить йому про важливість самовіддачі заради мистецтва.

Як і кожна жінка, Рита прагне бачити свою сім’ю щасливою та здоровою. Хворобу сина вона переживає болісно, особливо не отримуючи підтримки чоловіка. У полотні жінка бачить ворога, прагне знищити його. У момент відчаю Рита покидає рідний дім, але невдовзі швидко повертається до сина. Кульмінацією п’єси стає момент, коли Сніжинка і Янсон планували позичити сім’ї гроші і відправити матір із дитиною за кордон. Чоловік пропонує жінці віддатися Мулену за гроші, які “вилікують” Лесика. Для нього важлива душа, вічне, вище, а тіло – це щось зовсім не потрібне.

Змучений хлопчик помирає. Рита не хоче втрачати сім’ю, тому підлаштовується під чоловіка, дозволяє йому докінчити свій шедевр. В кінці твору вона дає Корнію сонних крапель і знищує полотно.