Category: Література

“Чигрине, Чигрине” – вірш Тараса Шевченка, написаний 19 лютого 1844 року в Москві. “Чигрине, Чигрине” аналіз вірша викладений в цій статті.

“Чигрине, Чигрине” Шевченко аналіз твору

Жанр “Чигрине, Чигрине” : громадянська лірика

Тема “Чигрине, Чигрине”: Висловлення суму і жалю поетом з приводу знищення Запорозької Січі і втрати могутності Вкраїни; висловлення критики стосовно діяльності Б. Хмельницького, зокрема за необачний Переяславський союз з Московією, який призвів до втрати української державності; глибокі роздуми про минуле й майбутнє рідного краю.

Ідея “Чигрине, Чигрине”: Засудження тих, хто занедбав, зрадив Україну, заклик до боротьби з поневолювачами і гнобителями українців. Звернення до недругів не “сміятися” з України, бо прийде час її могутності й розквіту.

Основна думка: Впевненість у відродженні козацтва, тієї сили, що здатна знищити самодержавство, будь-яку експлуа­тацію, приниження гідності.

У поезії Т. Шевченко критикує Б. Хмельницького за його легковірність, необачність, політичну недалекоглядність.

Гетьман, на думку поета, не зрадник, але за приєднання України до Росії його осудять нащадки, тож краще б йому було і на світ не народжуватись.

Письменник таврує Хмельницького за необачний Переяславський союз з Московією.

Богдан Хмельницький – син українського шляхтича Михайла, що був урядником у місті Чигирині й недалеко від Чигирина мав невеличкий хутір Суботів.

Ще зовсім молодим Богдан вступив до козацького війська. Вже скоро всі помітили, що з нього буде хоробрий і відважний козак-лицар та розумний керівник.

Як козацький старшина він брав участь у численних битвах з турками, а в битві під Ціцерою (1620 року) боровся поруч зі своїм батьком. Батько загинув у тій битві, а молодий Богдан потрапив у турецьку неволю, де пробув два роки.

Вийшовши з неволі, став сотником Козацького війська, і знали його запорожці як відважного й розумного чоловіка. По невдалому козацькому повстанні в 1638 році Хмельницький жив постійно в Чигирині або в своєму хуторі Суботові, успадкованому від батька.

Гетьман Хмельницький має в українській історії славу, бо він перший рішуче повів козацьке військо до боротьби за волю народу і рідної землі. Про Хмельницького народ склав пісні, з яких багато дотепер збереглося. Його образ прославлений у художніх творах.

Сюжетна лінія вірша: Твір розпочинається риторичним звертанням Чигрине, Чигрине, яке у вірші повторюється тричі й підсилює довірливий тон.

Перша частина – це філософський роздум поета про плинність часу (“Над землею летять літа”), під впливом якого руйнується все: і святая… слава Чигирина, і Дніпро висихає, і розсипаються могили; нащадки забувають про минулу славу своїх предків, яка, “як пилина, лине за вітрячи холодними”, про славу гетьманської столиці Чигирина.

У наступній частині поезії змінений віршовий розмір (чотиристопний ямб, тоді як у першій частині – хорей), це чотири пристрасні риторичні запитання, у яких висловлено розчарування ходом історії не на користь Україні:

За що ж боролись ми з ляхами?
За що ж ми різались з ордами?
За що скородили списами
Московські ребра??
Що ж на пиві уродилось??!

Відповідь – метафорична картина української дійсності:

“Засівал и, І рудою’ поливали…
шаблями скородили”.
А вродила “рута… рута…
Волі нашої отрута”.

У цих рядках засобами іронії та контрасту показано крах ідеї державництва, утрату незалежності.

Шевченко вдається до сильного художнього прийому: уводить у вірш образ гюета-юродивого, який потім з ‘явиться й в інших творах (“І мертвим, і живим…”). Він усе знає, розуміє, оплакує Україну, але люди його не чують:

“А я, юродивий, на твоїх руїнах. Марно сльози трачу”. Митець не може змиритися з тим, що…заснула Вкраїна, Бур’яном укрилась, цвіллю зацвіла…

Поезія пройнята мотивами туги за колишньою козацькою славою, патріотичними ідеями, вірою в кращу долю України.

Поет висловлює надію на те, що він своїм гарячим поетичним словом зможе “викувати до старого плуга новий леміш і чересло”, тобто розбудить громадську думку, спонукає до дії. Йому хочеться, щоб до байдужої, “гнилої” крові влили живу, чисту, святу козацьку, яка розбудить волю. Він сподівається, що все-таки “встане правда на сім світі”.

Стало зрозумілим, що Т. Шевченко визначився у своїй подаль­шій творчій долі. З цього часу його слово буде прямо служити пробудженню народу. Поет уже не братиме до уваги, чи подоба­ються його твори цензурі, чи ні – він не звертатиме уваги на неї, писатиме так, ніби тієї цензури і не було. Його поезії не будуть друкувати, але вони йтимуть до народу в багатьох списках.

Історія написання “Чигрине, Чигрине”

Вірш написано під враженням після відвідання гетьманської столиці (у 1648-1676 рр.) міста Чигирина (тепер райцентр Черкаської області), де Тарас Григорович перебував у липні-серпні 1843 р.

Шиллер ” Рукавичка ” скорчено Читати на українській мові Ви можете за 5 хвилин.

Шиллер “Рукавичка” скорочено

Балада розповідає історію молодого і відважного лицаря у Франції. Цей період ознаменувався жорстокими іграми та розвагами в суспільстві. Диких звірів випускали на арену, щоб просто повеселити натовп.
Прекрасна, але зухвала дама Кунігунда, вирішила продемонструвати свою велич і довести оточуючим любов і вірність молодого юнака Делоржа. Вона випустила до небезпечних звірів свою рукавичку і зажадала від сміливого лицаря її повернути.

На очах короля і аплодуючого натовпу людей Делорж відправився виконувати прохання коханої. Внутрішня сила хлопця мала чільний характер, який відчули навіть люті звірі. Делорж без зусиль дістав рукавичку, а тварини навіть не спробували напасти на нього. Велично лицар піднявся на балкон до своєї дами, але отримати свою нагороду – поцілунок дівчини, Делорж відмовився. Ображений хлопець кинув рукавичку в обличчя коханої, байдуже подивившись в її радісні очі.

Заради любові хлопець пішов би на будь-який вчинок, але дама вразила його своїм холодним відношенням, ризикуючи життям коханого. Не можна справжню любов прирівнювати до ігор. Важливіше бути щасливим і здоровим, ніж домогтися розташування після смерті. Проте, герой проявив сміливість, хоробрість і відвагу, і викликав захоплення серед присутніх людей.

Ціна людського життя за часів середньовіччя ознаменувалася ризиком життя заради свого короля, церкви і улюбленої Дами. Люди гинули, і їхнє життя мало хто цінував. Але автор показує в рядках твору справжню силу любові. Як можна, полюбивши когось, відправити його вірну смерть?

Холоднокровність неприпустима серед друзів і близьких. Потрібно завжди думати про наслідки і розуміти якої шкоди можна завдати навколишнім. Дівчина виявила себе з аморальною точки зору, і герой усвідомив, що це неосвічений і жорстокий вчинок з її боку, яка проявився у вигляді безглуздого жарту.

Особливості економічної політики Китаю

Наприкінці 70-х рр. ХХ ст. керівництво країни проголосило курс на економічну реформу, на побудову соціалістичного ринкового господарства. У 2008 р. економічній реформі в Китаї виповнилося 30 років. За такий короткий термін китайці змогли примножити свій економічний потенціал у вісім разів, а доходи населення – у шість.

Зараз КНР – індустріально-аграрна соціалістична країна, темпи розвитку якої залишаються високими. За даними Світового банку, у 2008 р. ВВП країни сягнув 7,9 трлн дол. (2-е місце у світі після США). А середній річний приріст ВВП на одну особу в період з 2000 по 2008 р. в середньому складав 9,5 %. Це один з найвищих показників приросту у світі.

Ще одним свідченням великих досягнень китайської економіки стало те, що за окремими базовими показниками КНР наближається до рівня США та Японії, а за деякими навіть перевищує їх. Економічну могутність Китаю підтверджує і те, що він зміг піднести свою науку і техніку до такого рівня, що це забезпечило виготовлення вітчизняного ракетоносія і перший політ китайського космонавта.

Серед факторів, що зумовили швидке економічне зростання КНР, китайські вчені та політики виокремлюють передусім такі:

по-перше, “соціалізм з китайською специфікою”. В основі економічної системи КНР лежить державна, колективна, приватна та індивідуальна власність на засоби виробництва. Державна власність представлена великими та середніми підприємствами промисловості, транспорту, зв’язку, сільського господарства, а також фінансовими установами. Тобто державний сектор є провідним. Колективна власність представлена дрібними підприємствами у місті і на селі, великими колективними підприємствами з високим рівнем усуспільнення і чисельністю зайнятих понад тисячу осіб, виробничо-кооперативними групами. Приватну власність представляють дрібні підприємства, на яких працюють більше 7–8 найманих працівників. Їх нараховується близько 800 тис. Індивідуальну власність репрезентують підприємства, що базуються на праці власників та членів їх сімей. Ці підприємства найбільш поширені в сільському господарстві, побутовому обслуговуванні населення, будівництві, культурі, роздрібній торгівлі тощо; по-друге, ефективна економічна політика держави. Виходячи з урахування багатоукладності економіки, китайське керівництво подбало про оптимальне поєднання централізованого планового керівництва економікою і ринкових механізмів. Про це переконливо свідчить аграрна політика Китаю. Маючи 21 % населення світу і лише 7 % орних земель планети, КНР змогла не лише розв’язати продовольчу проблему, а й експортувати сільськогосподарську продукцію до багатьох країн світу. Розширюючи господарську самостійність промислових підприємств і дозволяючи нові їх форми, держава водночас продовжує жорстко контролювати їх діяльність через різноманітну систему економічної відповідальності. Не менш ефективною в умовах є зовнішньоекономічна політика китайського керівництва. Поетапно делегуючи право займатися зовнішньоекономічною діяльністю територіальним державним органам, галузевим і місцевим зовнішньоторговельним компаніям, створюючи спеціальні економічні зони тощо, держава створює модель зовнішньоекономічної відкритості настільки, наскільки це вигідно для національної економіки, для її швидкого стабільного зростання. В економіку Китаю інвестовані величезні кошти західних і японських компаній. Територіальна політика реформ передбачає перенесення “економічного центру тягаря” зі сходу країни на її захід, що дозволить структурно перебудувати слаборозвинені райони; по-третє, так само як політико-економічна стабільність суспільства, відносно високими є виконавська дисципліна виробничого персоналу, розміри та можливості національної економіки, залучення політико-економічного потенціалу китайської діаспори для розвитку країни, створення привабливого клімату для іноземних інвестицій, невходження до двосторонніх чи багатосторонніх структур, що потенційно могло б негативно позначитися на економічних інтересах та економічній безпеці країни.

Шарль П’єр Бодлер – поет і критик, класик французької та світової літератури. Бодлер хронологічна таблиця життя і творчості викладена в цій статті.

Бодлер хронологічна таблиця

9 квітня 1821 – Шарль П’єр Бодлер народився 9 квітня 1821 в Парижі, його батько був художником і прививав синові любов до мистецтва.

1832 – Сім’я Бодлера переїхала в Ліон (у 6 років він втратив батька, а відносини з вітчимом були напружені )

1833 – Бодлер вступив до ліонського Королівського коледжу і мешкав у пансіоні.

1836 – після повернення сім’ї в Париж в Бодлер продовжив освіту в Ліцеї Людовіка Великого, жив у пансіоні

1837 – написав свій перший вірш “Несумісність”.

1839 – Бодлера виключили з Ліцею, але вже в серпні він здав іспити на бакалавра.

1839–1841 – слухав лекції з права в Сорбонні. Зближається з паризькою богемою.

1841 – батьки відправили Бодлера в морську подорож до Атланти, щоб врятувати його від богемного середовища.

1842 – Бодлер успадковує батьківські 75 тис. франків.

1843 – працює в літературних журналах, передусім як автор оглядів і рецензій про культурне життя Парижа. Знайомиться з: Оноре де Бальзаком, Жераром де Нервалем, Теофілем Готьє, Сент-Бевом, Віктором Гюго і П’єром Дюпоном.

1844 – через значні грошові розтрати, його мати встановлює над ним опіку, тепер тільки вона може розпоряджатися його спадком.

1845 – літературний дебют: у журналі “Художник” публікується сонет “Дамі креолці”, “Салон 1845 року”. Бодлер став одним з головних літературних і художніх критиків свого часу.

1846 – виходить брошура “Салон 1846 року”. Бодлер вступає в “Товариство літераторів”.

1847 – публікує в “Бюлетені”, який видає “Товариство” свою першу поему в прозі “Фанфарло”

1848 – під час Лютневої революції бореться на барикадах проти королівських військ.

1851 – в дні державного перевороту Наполеона ІІІ (грудень 1851) бере участь у вуличних боях.

1850-ті – активно пропагує у Франції творчість Едгара По (переклади, дослідження).

1857 – Пуле-Малассі випускає поетичну збірку Бодлера “Квіти зла”, яка викликала гучний скандал, тираж було арештовано, Бодлер засуджений трибуналом департаменту Сена до штрафу 300 франків і до заборони шести найбільш “аморальних” поезій.

1860 – опубліковано збірку коротких художньо-філософських есе “Штучний рай”

1861 – друге видання “Квітів Зла”, до складу якого включено тридцять п’ять нових віршів.

1864 – журнал “Фігаро” (Figaro) опублікував шість поем у прозі під заголовком “Паризький сплін”.

Квітень 1864 – Бодлер, рятуючись від кредиторів, їде до Брюсселю, де сподівався заробити на життя проводячи лекції на літературно-художні теми, однак його лекції не мали успіху у бельгійської аудиторії.

1865 – у Бодлера з’явилися симптоми паралічу мови, як наслідок важкої стадії сифілісу.

1866 – після серцевого нападу мати відвозить Бодлера в Париж в лікарню лікаря Дюваля.

31 серпня 1867 – після довгої агонії Бодлер помер на руках матері.

Історія України рясніє трагічними сторінками, серед яких виділяються не тільки добре відомі знамениті постаті ватажків, а й не менш героїчні захисники свого краю, що їх ніхто на ймення не знав, але вони мужньо й самовіддано полягли в боротьбі за свободу. Саме таких героїв зобразив М. Старицький в історичній повісті “Облога Буші”. А чому він вирішив написати саме таку повість, яка Історія створення “Оборона Буші” .

“Оборона Буші” історія написання

Першу свою Повість “Облога Буші” Михайло Старицький написав у 1891 р., у період розквіту прози в українській літературі. Поява творів великої прози (повісті, романи) засвідчила те, що, попри гоніння й утиски імперського режиму, наша література бурхливо розвивається й сягає свого розквіту. Саме красному письменству судилось у ту добу виконувати роль рушія історичного самоусвідомлення українського суспільства, бути формою збереження й самовизначення його національної ідентичності.

В основу твору покладено реальні події, що відбувалися в 1654 році біля подільського містечка-фортеці Буші, жителям якого необхідно було затримати просування на схід польської армії, щоб дати можливість війську Хмельницького дочекатися підмоги. Письменник подорожував Поділлям і зупинявся в цьому містечку, бачив руїни фортеці. Очевидно, історія оборони Буші справила на нього надзвичайне враження, що стало причиною написання повісті.

Працюючи над створенням “Оборона Буші”, Старицький старанно вивчав історичні матеріали, ознайомився з кращими драматичними творами на історичну тематику в російській та українській літературі: трагедією О. Пушкіна “Борис Годунов”, повістю М. Гоголя “Тарас Бульба” та ін.

У листі до Панаса Мирного від 20 квітня 1898 року драматург повідомляв: “А тепера от розпочав драму “Облога Буші”, хочеться довести до кінця, щоб вийшла краща за “Богдана”21. А пізніше, у листі до Панаса Мирного від 30 червня 1898 року, Старицький писав: “Я оце знов написав історичну драму “Облога Буші” (за часи Хмельниччини: геройська оборона твержі жонотою). Написав її білими віршами, як “Богдана” і “Марусю Богуславку”, тепер обробляю, вивершую”22.

Перші дві дії відбуваються в селі під замком, третя – в маєтку Корецьких, а останні дві – в самій Буші. До складу персонажів драми внесено й деякі зміни (порівняно з повістю): Вернидуб стає Вернигорою, хорунжий Островерхий – Денисом Лободою, сотниківна Орися – Мар’яною, замість священика Василя введено “странника” з Печерської лаври. З’явилися й нові персонажі: Степанида Свиридиха, Мелася, Свиридишин онук, кобзар, дід.

Значно ширше представлений у драмі “Оборона Буші” табір польської шляхти, особливо в ІІІ дії, зовсім відсутні Потоцький, Ланцкоронський, але в дію введені нові персонажі: Сапіга – дядько Антося, пани Яскульський, Опацький, Ясь і Стась, пані Грохольська та Юлія, Ядвига й пробощ-ксьондз.

Усі до єдиного захисники фортеці, захищаючись, готові загинути, але зберегти власну гідність. Козаки знають, що їм не встояти проти цілого полчища поляків і татар, однак у них є мета – затримати якомога довше ворога, аби не дати йому просунутися далі, дочекатися прибуття основних сил війська Богдана Хмельницького. Сильні й міцні духом запорожці твердо виріщують не здаватися, боротися до останньої краплини крові, щоб забрати із собою на той світ побільше ворогів, “продати себе щонайдорожче”.

Основою поетичної творчості Михайла Шевченка є тема любові до України, хвилювання за її долю. Михайло Шевченко “До Вкраїни” аналіз вірша викладений в цій статті.

“ДО ВКРАЇНИ” МИХАЙЛО ШЕВЧЕНКО

Одступають сонячні балади
На свої запльовані шляхи
Час такий – вожді наїлись влади,
А народ голодний – то лихий.
І його сини – котигорошки,
Чобітьми розчавлюючи вірш,
Розтягли пошарпані гармошки,
Шапки перекинувши під гріш.
Під бравурні, під козацькі марші,
Під купонний шелест у шапках
Впізнають вітчизну діти наші
Із новим знаменом у руках,
Я з надії й відчаю одлитий,
Збитий сам із гніву і молінь,
Вперше повертаюсь до молитви,
Зроду не ламаючи колін:
Україно! Чи замало Трої,
Чи коня не знайдеш…під сідло,
Що отак – завжди були герої,
І ніколи правди не було?
Чи твої сини такі ж лукаві,
І, мов греки, в’їхали у град
Щоби тільки у жиру і славі
Провести омріяний парад?
І гуде історія підземно,
І гряде історія вгорі,
І сидить Вкраїни чорний демон
Верхи на золоченій зорі.
І дитя помітило ізмалу,
Вирісши собі не по роках:
Україна шапки не зламала –
Перевернуту… несе в руках.
І все ж ми піднесем свої знамена,
Зламавши древка тим, що відбули.
В ногах таки свойого ж Карфагена
Постанемо, воскреслі, із золи.
Вкраїнонько моя мільйоннолиця,
Мільйоннодуша діво молода,
Не дай нам гріховодити й молиться,
І гнутися, й коритися не дай!
Не дай купити ближніх на любові,
На дай продати дальніх за бариш.
Не дай нам заблудитися у слові,
Не дай нам, Карфагене, бо згориш!
Не дай нам заблукатись у параді
У захваті свій час перебрести.
Ну хтось же в світі знайде шлях до правди?
Вкраїнонько, це будеш саме ти!
Сама собі не заламавши руки
Й синам своїм не скручуючи теж…
З глибин, з надій, з могил своїх і муки,
Зоринонько, Вкраїнонько… грядеш!

Михайло Шевченко “До Вкраїни” аналіз

Тема – уболівання за долю рідної України

Головна думка – Віра в незламність нації, засудження обивательства

Образи твору – України, чорного демона, золоченої зорі, символічний образ Трої)

– Про які часи говорить автор? (Про сучасність)
– За що переживає ліричний герой, які його прагнення. (Ліричний герой переймається болем України)
– Чому автор називає своїх синів “котигорошками”? З чим він їх порівнює? (З мізерними душами)
– Алегоричність образу Трої (Символ підступності, зради, лукавства)
– Значення символічного образу демона (Зло, зневіру)
– Значення символічного образу зорі (Зародження нового життя)
– Значення вислову “на золоченій зорі”? (Настає нова доба – доба поклоніння грошам, золоту)

До написаного поет ставився надзвичайно відповідально. Накладало відбиток і те, що мав спільне прізвище з видатним Тарасом Шевченком. Часто Михайла Васильовича запитували, чи не важко йому нести Шевченкову ношу, маючи на увазі одне прізвище з Кобзарем?. А скептики зауважували: “Треба бути дуже відчайдушним хлопцем, щоб з таким прізвищем почати писати вірші…”. На закиди поет влучно відповів у поезії “І викупи із рабства власних душ”:

Ми всі в душі потроху від Шевченка.
Нехай дрібні, нехай собі маленькі.
Але за ним-то й тягнемось увись.

Чи знаєте ви щось цікаве про водоспад Анхель? Цікава інформація про водоспад Анхель зібрана в цій статті.

Цікаві факти про водоспад Анхель

Водоспад Анхель – є найвищим водоспадом у світі. Його висота 979 метрів.

Висота вільного падіння – 807 м.

Висота падіння настільки велика, що, перш ніж досягти землі, вода розпорошується на найдрібніші частинки і перетворюється в туман. Туман може відчуватися за кілька кілометрів.

Щосекунди водоспад скидає 300 м? води.

Водоспад Анхель у 10 разів вище найвідомішого водоспаду в Південній Америці, Ігуасу.

У сухому сезоні велика частина води водоспаду випаровується, не досягнувши землі.

Літак Джиммі Анхеля, який розбився на вершині водоспаду можна побачити в музеї авіації в Маракаї.

Водоспад знаходиться в тропічних лісах Венесуели, на території Національного парку Канайма. Вода скидається з вершини Ауянтепуі, найбільшої з венесуельських тепуі – його назва в перекладі означає “гора диявола”.

Водоспад Анхель розташований в дикій місцевості Венесуели, і дістатися туди можна тільки по повітрю або по річці.

Історія відкриття водоспаду Анхель

Водоспад був відкритий на початку минулого століття мандрівником Ернесто Ла Крусом, але в ті часи знахідку не надали ніякого значення. Популярність Анхель отримав лише на початку 30-х років після того, як в його околицях розбився літак американського льотчика Джеймса Ейнджела. Відважний пілот, його дружина і два пасажири змушені були пройти нелегкий шлях, щоб спуститися з гори Ауянтепуй, з вершини якої і спадає водоспад. Подорож Ейнджела стало широко відома, і вчене співтовариство вирішило назвати повторно відкритий географічний об’єкт на честь льотчика. Правда, прізвище “Ейнджел” була переінакшене на іспанський манер і стало звучати як “Анхель” – звідси і сучасна назва водоспаду.

Цікавинки про водоспад Анхель, цікаві відомості про водоспад Анхель ви можете розширити через форму коментарів.

Загадки про календар на українській мові – зібрані в цій статті, в основному у віршовій формі. Всі Загадки про календар українською з відповіддю – Календар.

Загадки про календар на українській мові

Є в квартирі молодець
Математик і мудрець.
Він тебе не підведе
Бо рахунок дням веде.

Дні за днями, цілий рік –
Кожен день уранці
Цей блокнотик тато рве
По одній сторінці!

Під Новий рік прийшов він в дім
І був таким товстеньким,
Та з кожним днем він худнув в нас
бо рахував він вміло час.

Сам днів не знає,
А іншим вказує.

Якщо ви знаєте цікаві загадки про календар лишайте їх в коментарях.

Ознаки “магічного реалізму” в романів “Сто років самотності” Маркеса наведені в цій статті.

“Сто років самотності” ознаки магічного реалізму

· звернення до народного міфологізму; · широке змалювання національних традицій; · переплетення чарівного та побутового, реального; · поєднання історії та сучасності.

Першоджерелом міфологічного й фантастичного начал у Гарсія Маркеса є народна культура прикарибської зони Колумбії, де змішалися європейські, індійські й африканські традиції у своєму варіанті побутового народного католицизму. У романі “Сто років самотності” вільно обертається безліч міфообразів і міфосюжетів, що становлять найглибинніший шар образно-символічної структури роману.

Передусім, це ідея й образ земля обітованої – земного раю, у якому живуть спочатку безгріховні, як Адам і Єва, першопредки, – раю до пізнання і падіння, саме через це тут ніхто ще ніколи не вмирав. Далі відбувається перше вбивство (сюжет Каїн – Авель) – це гріхопадіння. Типові для міфології шлюб засновників роду – двоюрідних брата і сестри Хосе Аркадіо й Урсули, першопредків, що жили як брат і сестра, потім – переселення й пошуки нового місця, щоб закласти родовий будинок (мотив вигнання Адама і Єви, які пізнали заборонений плід, і покарання Каїна).

Типовим є міфомотив віщого сну із вказівкою місця закладання будинку, як і мотив “нерозчутих слів”,- Хосе Аркадіо чує якусь назву, що неясно звучить: йому вчувається “Макондо”, так він і називає селище.

Гарсія Маркес не використовує легенди чи перекази. Але кінцівка роману нагадує уявлення ацтеків про історію всесвіту. “Відповідно до космогонічних міфів ацтеків, в історії всесвіту, створеного богом-творцем Тлока-Науаке, змінюють один одного світові періоди, або цикли; їх було вже чотири; кожен із циклів закінчується катастрофою – світова пожежа, буря, голод (послідовність їх за різними джерелами різна). Сучасний період теж повинен закінчитися загибеллю світу”.

Використовуючи різні джерела й поєднуючи їх у своєрідному річищі колумбійської дійсності, трансформованої в народній уяві, Гарсія Маркес зумів торкнутися окремих архетипів народної свідомості. “Письменник використовує міфологічні й казкові мотиви як своєрідний підтекст, що дозволяє надати епічної масштабності образам героїв, вивести їх за межі вузьконаціональних рамок”,- відзначав літературознавець В. Столбов.

Справді, фантастичний дощ, що безперервно йшов у Макондо протягом чотирьох років, дощ із жовтих квітів, чарівні речі цигана-ворожбита Мелькіадеса, який знає все на світі і, певною мірою, є одним із основних героїв роману, бо від нього ширяться події в Макондо; з розшифруванням книги – історії Макондо, написаної ним, закінчується саме селище Макондо,- ці й подібні образи справді надають роману Гарсія Маркеса широкої масштабності, епічного характеру.

Коли було утворено Українську Центральну Раду?

Центральна Рада – громадське об’єднання, створене 7 березня 1917 р. у Києві з ініціативи ряду політичних, громадських, наукових організацій. Головою Ради обрали М. С. Грушевського. Спочатку український представницький орган політичних, громадських, культурних та професійних організацій; згодом, після Всеукраїнського Національного Конгресу – революційним парламентом України, який керував українським національним рухом.

Періодизація діяльності Центральної Ради:

1. Становлення УЦР, формування її складу, боротьба за демократизацію й українізацію, співробітництво з Тимчасовим урядом, кристалізація ідеї автономії України в складі Росії (березень – початок червня 1917 p.).

2. Поглиблення процесу державного будівництва в Україні на засадах автономно-федеративного принципу, легітимізація автономії в умовах досягнення тимчасового компромісу з Тимчасовим урядом (кінець червня – початок жовтня 1917 p.).

3. Боротьба за владу з центральним більшовицьким урядом (жовтень 1917 р. – січень 1918 p.).

4. Існування формально самостійної Української Народної Республіки під протекторатом Німеччини й Австро-Угорщини (березень – 28 квітня 1918 p.).

Найважливішим законодавчим актом УЦР було схвалення конституції УНР 29 квітня, яка стверджувала республіканську форму держави з парламентарно-демократичним режимом. . Конституція УНР була ухвалена Малою Радою в останній день існування УНР, 29 квітня 1918р. Конкретно-історичні обставини зумовили її спрямованість як документа перехідного періоду, але, безперечно, це була демократична за своїм змістом конституція.

Законодавча влада в УНР мала перевагу над виконавчою. Головним законодавчим органом стверджувались Всенародні Збори України, які обирали Голову Всенародних Зборів.

Центральна Рада, оформилась шляхом делегування, за своїм представницьким складом, функціями, значенням і формами діяльності є прообразом парламенту України.

Згідно із проголошеною Першим Універсалом (10 червня 1917р.) стратегічною лінією – “однині самі будемо творити наше життя” 15 червня 1917 р. був створений перший український уряд Генеральний Секретаріат на чолі з В. Винниченком.

Він складався з генеральних секретарств, кількість яких у різні періоди коливалась від 8 до 14.

Тим самим розпочався процес розмежування законодавчої й виконавчої влади.

Своїм ІІІ Універсалом – настійливо доводила, що бореться за утворення федеративної демократичної республіки на місці колишньої імперії. В результаті процеси, започатковані в столиці Росії, розвивалися й в України.

Центральна Рада і Генеральний Секретаріат все більше входили в конфлікт з цими процесами й нагромадивши певний військовий потенціал, спрямували ого на протидію встановлення влади рад.

Так, одночасно з двох боків, визрів воєнний вибух – громадянська війна.

Непослідовність дій Центральної Ради проявилася в тому, що в Четвертому Універсалі вона вдалася до визнання Рад робітничо-селянських І солдатських депутатів як органів місцевого самоуправління, не визначивши їхнє місце в структурі місцевих органів. Невдалими виявилися спроби врегулювати відносини між цими численними органами в Земельному законі від 18 січня 1918р., а також запровадивши законом від 6 березня 1918 р. новий адміністративно-територіальний поділ України на 30 земель. Структурна невизначеність системи самоврядування, відсутність належної правової бази та державного фінансування не дозволили Центральній Раді організувати діяльність органів влади й управління на місцях.

Тимчасовий робітничо-селянський уряд, бажаючи розповсюдити радянську владу на всю територію України, декретом від 6 січня 1919 р. скасував встановлену Центральною Радою назву держави “Українська Народна Республіка” (УНР) і затвердив іншу, на зразок РСФРР, офіційну назву Українська соціалістична радянська республіка” (УСРР). Відповідно до декрету від 29 січня 1919 р. уряд почав іменуватися на зразок російського – “Рада Народних Комісарів УСРР”.

Остаточно УСРР – як радянська форма державності,- оформилась з прийняттям на ІІІ Всеукраїнському з’їзді Рад (6-10 березня 1919 р.) першої Конституції УСРР.

У Києві 29 квітня 1918 р. проголосили Гетьманом України П. Скоропадського.

Центральна Рада була розігнана окупаційними військами. Але не слід вважати організаторами її повалення німців чи австрійців. Це сталося як закономірний результат невдоволення заможніших верств населення, які вимагали відновити приватну власність й покласти край революційному хаосові.

Історичне значення прийняття Українською Центральною Радою III Універсалу і проголошення Української Народної Республіки полягало, насамперед, у такому:

– український народ вийшов на історичну арену як самостійний творець власної історії, здатний на створення своєї незалежної держави;

– був підірваний раніше недоторканний принцип “єдиної і неподільної” Росії, що сприяло національно-визвольній, антиімперській боротьбі інших народів;

– відстоювання українською владою ідеалів демократичних свобод стояло на шляху зміцнення тоталітаризму в Росії;

– велике значення для багатонаціональних Європи і Росії мало визначення шляхів справедливого вирішення проблем національних меншин в УНР;

– історичний досвід українського державного будівництва став основою для відтворення і зміцнення української державності в 1990-ті pp.