Category: Література

  • “Мері Поппінс” короткий зміст

    “Мері Поппінс” короткий зміст

    Розповідь у цій казковій повісті починається з того, що сімейство Бенкс, зібравшись вранці за чаєм, обговорює питання про пошуки нової няні. У будинку вже побувало безліч нянь, але жодна з них не змогла ужитися з дітьми – Джейн, Майклом і близнюками. І тут раптом на порозі будинку з’являється рішуча молода особа, яка представляється Мері Поппінс і заявляє, що вона – їхня нова няня. Звідки взялася Мері Поппінс перед дверима будинку Бенкс – невідомо, виникає таке відчуття, що вона з’явилася тут прямо з повітря або спустилася з неба на великій парасольці-тростині, яку вона тримає в руках.

    Мері Поппінс не схожа на всіх інших нянь. Вона – Міс Досконалість, так як не має абсолютно ніяких недоліків (хіба що дуже любить дивитися на своє відображення у вітринах магазинів – але хіба це недолік для чарівної жінки?) Вона сувора і вимоглива, але разом з тим прекрасно розуміє дітей. Вона розповідає їм чарівні казки і поїть мікстурою, яка прямо у неї в ложці перетворюється в морозиво, вона може в’їжджати по сходових поручнях вгору і розстібати гачки і гудзики на дитячому одязі за допомогою погляду.

    Крім того, Мері розуміє не тільки дітей, а й тварин, і навіть статуї – завдяки їй діти знайомляться з Хлопчиком з дельфіном в міському парку і дізнаються подробиці про життя однієї бродячої собаки і собаки однієї з їх сусідок. А ще Мері звертає особливу увагу на манери – у неї самої манери просто чудові. А крім парасольки, вона приносить в будинок з собою велику килимову сумку, з якої дістає найрізноманітніші речі, причому, іноді такі, які навряд чи помістяться в звичайну сумку.

    Одним словом, Мері Поппінс – дуже незвичайна няня, другої такої просто не існує. Вона чарівниця, але чарівниця, яка повністю зосереджена на дитячих проблемах, і з’являється завжди там, де потрібна допомога дітям. На питання Джейн і Майкла про те, як довго Мері пробуде у них, вона відповідає, що все залежить від вітру – адже за допомогою вітру і своєї парасольки вона і переміщається від одних своїх вихованців до інших. Мері Поппінс робить для дітей чимало чудес – але всі ці чудеса цікаві тільки самим дітям, в світі дорослих вони не мають ніякої цінності. Мері розповідає і показує дітям, що твориться в зоопарку вночі, а також розповідає про будинок, в якому живуть діти, намальовані на блюді з порцеляни.

    А ще діти дізнаються від неї, звідки на небі з’являються зірки – їх туди відносить саме Мері Поппінс, і насправді це зірки з фольги, які Мері бере у Джейн і Майкла і приклеює на небо. Зараз діти виявляються саме в тому світі, про який мріяли – світі, наповненому чудесами. Тільки їх турбує одне питання: чи не забудуть вони про все це, коли стануть дорослими – адже дорослі часто не пам’ятають навіть найяскравіші враження зі свого дитинства. Але все ж вони вірять, що таку няню, як Мері Поппінс, вони не зможуть забути ніколи.

  • Вірші про цифру 1

    Вірші про цифру 1

    Ну й тонка вона, мов спиця
    Танцівниця одиниця.

    Одиничка – цифра рівна
    І до стовпчика подібна.
    Всі рахунки, всі таблички
    Починають з одинички.

    Одиниця наче спиця,
    їй не всидіти на місці.
    Мріє цифра стати птахом
    і полинути над дахом.

    Подивіться – ось вона
    Одиничка чарівна.
    Хоч і ніжку одну має,
    Вправно ряд розпочинає.

    Віршик про цифру 1

    Тонка, пряма і схожа на стеблинку,
    Залізла одиниця у клітинку.
    Така поважна і така примхлива,
    Говорить, що відважна та смілива.

    Цифра один, одиниця,
    Пряма і тоненька,
    Мов спиця,
    Її починаю писати,
    А паличка – тихо благати: –
    Пристав, не забудь, –
    Вона просить, –
    Маленький до палички носик!

    Ось один, Чи одиниця,
    І тонка, й пряма, як спиця.

    Один, один, одиничка –
    до вікна летить синичка.
    Та синичка лиш одна:
    Дінь, дінь, дінь біля вікна.
    Один, один, одиничка
    Полетіла синичка.

  • Загадки про річку, озеро

    Загадки про річку, озеро для дітей на українській мові зібрані в цій статті.

    Загадки про річку

    Тече, тече – не витече, біжить, біжить – не вибіжить.(Ріка)

    Бігла – шуміла, заснула – заблищала. (Ріка)

    Два брати у одну воду дивляться, а зустрітись не можуть. ( Береги річки)

    Сани біжать, а голоблі стоять. (Річка і береги)

    Один біжить, другий лежить, третій кланяється. (Вода, берег, очерет)

    Не кінь, а біжить, не ліс, а шумить. (Річка)

    По якій дорозі півроку їздять на коні, а півроку – без коня? (По річці)

    По якій дорозі півроку ходять, а півроку їздять. (По річці)

    Між берегів текла, текла.
    Мороз зміцнів – під скло лягла. (Річка)

    Блищить, біжить, гадючиться і все по низині крутиться. (Ріка)

    Загадки про озеро

    Серед села корито
    Водою налито,
    Біля нього вербичка пухнаста
    І калина гілляста
    І малеча і дорослі
    Часто йдуть до нього в гості
    (озеро)

  • “Ще не вмерла Україна” аналіз

    Пісня Ще не вмерла Україна на музику М. Вербицького зі словами першого куплету та приспіву твору П. Чубинського стала основою національного гімну України. Існує декілька її версій.

    Український етнограф, фольклорист, поет Павло Чубинський написав вірш “Ще не вмерла Україна” (1862), якому у майбутньому судилося стати державним гімном України. Але первісний текст Чубинського був перероблений та виправлений М. Вербицьким, який поклав на музику.

    “Ще не вмерла Україна” аналіз

    Жанр: громадянська лірика, пісня-гімн.

    Тема: відтворення прагнення українців жити у волі; намагання боротися з будь-яким ворогом, захищаючи рідний край.

    Ідея: віра оборонців рідної землі у неминучу перемогу над ворогом, цілеспрямованість українців у доведенні, що вони козацького роду.

    Основна думка: тільки той народ може перемогти ворога, подолати будь-які труднощі, який має силу, мужність, витримку, взаємодопомогу, віру в досягненні своєї мети, готовий заради цього пожертвувати своїм життям.

    Поет, говорячи про волю, натякає на славні запорозькі традиції боротьби за свободу, мріє про возз’єднання всіх розрізнену українських земель, висловлює готовність постояти за свободу народу. Повтор звертання “браття” викликає почуття єдності всієї нації, всіх громадян України.

    Художні засоби “Ще не вмерла Україна”

      метафори: “усміхнеться доля”, “Чорне море всміхнеться”, “Дніпро зрадіє”, “доленька доспіє”; порівняння: “згинуть… вороженьки, як роса на сонці”; повторення: “браття”, “воля”, “доля, доленька” звертання: “браття українці”, “браття”;

    “Ще не вмерла Україна” Павло Чубинський

    Ще не вмерла Україна,
    Ні слава, ні воля,
    Ще нам, браття українці,
    Усміхнеться доля.

    Згинуть наші вороженьки,
    Як роса на сонці.
    Запануєм і ми, браття,
    У своїй сторонці.

    Станем, браття, всі за волю.
    Від Сяну до Дону,
    В ріднім краї панувати
    Не дамо нікому.

    Чорне море ще всміхнеться,
    І Дніпро зрадіє,
    Що на нашій Україні
    Доленька доспіє.

    Душу й тіло ми положим
    За нашу свободу
    І покажем, що ми, браття,
    Козацького роду.

  • Органи розмноження вищих спорових рослин

    У вищих рослин спострігається два типи розмноження – нестатеве (спорами) та статеве. В цій статті ми розглянемо Органи нестатевого та статевого розмноження вищих спорових рослин.

    Органи розмноження вищих спорових рослин

    Органи нестатевого розмноження вищих спорових рослин представлені спорами.

    Спори це – мікроскопічні зачатки нижчих і вищих рослин, що мають різне походження і слугують для розмноження або перенесення несприятливих умов. Зазвичай більш-менш кулястої або еліпсоїдальної форми, а рідше –циліндричної.

    Спори формуються у результаті мейозу всередині особливого багатоклітинного органу – Спорангію. У рівноспорових видів усі спори однакові, а в різноспорових бувають двох типів – Мікроспори та Мегаспори. Спори наземних рослин Не мають органів руху, захищені щільною оболонкою, поширюються вітром, водою або тваринами.

    Органи статевого розмноження у вищих спорових рослин представлені архегоніями та антеридіями.

    Архегоній це – жіночий орган статевого розмноження.

    Архегоній має колоподібну форму, зовні вкритий покривними клітинами. У його розширеній частині (черевці) формується одна яйцеклітина, а вузька видовжена шийка запавнена шийковими канальцевими клітинами, які виконують допоміжну функцію при запліднення.

    Антеридій це – чоловічий орган статевого розмноження.

    Антеридій має мішкоподібну форму, зовні критий покривними клітинами, які захищають розташовану під ними спермагенну тканину. Із клітин цієї тканини формуються сперматозоїди.

    Особливості запліднення у вищих спорових рослин

    Статевий процес у вищих спорових рослин прямо залежить від наявності на поверхні рослини краплинної води. Вода необхідна для переміщення сперматозоїда до яйцеклітини. До моменту запліднення покривні та канальцеві клітини архегонію розслизняються та виділяють специфічні хімічні сполуки для приваблення сперматозоїдів. Із заплідненої яйцеклітини розвивається Зародок, який росте і перетворюється на особину нестатевого покоління – Спорофіт.

    Життєвий цикл вищих спорових рослин

    Життєвий цикл вищих спорових рослин складається з ритмічного чергування двох поколінь: нестатевого ( Спорофіту ) та статевого ( Гаметофіту ). На спорофіті утворюються Спорангії, в яких формуються спори. Із них розвиваються гаметофіти. На гаметофіті утворюються Антеридії та Архегонії. В антеридіях формуються рухливі Сперматозоїди, а в архегоніях – нерухомі Яйцеклітини. Із зиготи розвивається лише спорофіт а зі спори – лише гаметофіт. У циклі розвитку більшості рослин переважає спорофіт.

  • Загадки про ведмедя

    Загадки про ведмедя українською для дітей та дорослих – використовують для конкурсів, в навчанні, вони допомагають розвити логіку, вчать швидко думати. Загадки про ведмедика для дітей Зібрані в цій статті, рівень складності у них теж різний, деякі складні, деякі прості. Всі Загадки про ведмедя українською мовою Та з відповідями – калина.

    Загадки про ведмедя

    В теплій шубі зиму всю
    Лапу смачно я смокчу.

    Сплю під пісню хуртовини
    Аж до весняної днини.

    Полюбляю їсти мед,
    Звуся, звісно, я (ведмідь)

    Буркотливий, вайлуватий, Ходить лісом дід кудлатий. Одягнувся в кожушину, Мед шукає й ожину, Літом любить полювати, А узимку – в лігві спати. Як зачує він весну – Прокидається від сну. (Ведмідь) Ще не впав на землю сніг,
    Він ховається в барліг.
    І до теплої весни
    Поринає він у сни.
    (Ведмідь)
    Хоч у нього шуба є,
    Та як холод настає,
    Він не їсть тоді, не п’є
    І не ходить, не гуляє,
    А у лігво спать лягає.
    (Ведмідь)
    Влітку медом ласував,
    Досхочу малини мав.
    А як впав глибокий сніг,
    Позіхнув і спати ліг.
    Бачив чи не бачив сни,
    А проспав аж до весни.
    (Ведмідь) Влітку гуляє, а взимку спочиває. (Ведмідь)

    Загадка про білого ведмідя

    Живу я там, де вічний лід,
    Люблю я рибу на обід.
    В кожусі білому завжди
    Виходжу часто я з води,
    Умію плавати й пірнати…
    А як мене, малята, звати?
    (Білий ведмідь)

    Загадки про ведмедя для дітей

    Влітку наїдається, взимку висипається. (Відмідь)

    Ліс обійшов, поїв весь мед,
    В барлогу ліг і спить…
    А мед він любить, не секрет,
    На те він і… (Ведмідь)

    Взимку спить цей звір в барлозі
    І прокинутись невзмозі.
    Смокче лапу уві сні.
    Хто це? Підкажіть мені.
    (Ведмідь)

    Цілу зиму у барлогу
    Спить приблуда клишоногий.
    Як зоветься цей забрідь?
    Здогадалися?…(Ведмідь)

    Якщо ви знаєте цікаві загадки про ведмедиків, які не ввійшли до нашої статті, лишайте їх в коментарях.

  • Альфред Кінсі біографія

    Альфред Кінсі біографія українською мовою скорочено викладена в цій статті.

    Альфред Кінсі біографія коротко

    Альфред Кінсі – американський соціолог, який стояв біля витоків “сексуальної революції”.

    Народився Кінсі 23 червня 1894 в м. Хобокен, штат Нью – Джерсі, США.
    У дитинстві Альфред переніс ряд важких хвороб, а складне фінансове становище сім’ї не дозволяло йому отримати необхідне лікування. Хлопчик страждав на рахіт, що призвело до викривлення хребта.
    З дитинства Альфред мав любов до природи і любив ходити в походи. За підтримки батьків, він вступає до лав бойскаутів.

    Кінсі вступає в Колумбійську середню школу, де домагається блискучих академічних успіхів. До того ж, він непогано грає на фортепіано. Особливий інтерес він проявляє до ботаніки, біології та зоології, і, на превеликий жаль свого батька, вирішує продовжити вивчення ботаніки в коледжі.
    Однак владний батько змушує сина вступити на машинобудівне відділення Технологічного інституту Стівенса. Але, після закінчення двох років, Альфред кине навчання на ненависному факультеті.

    У 1914 р Кінсі вступає в Боудін-коледж в Майні, де вивчає ентомологію. У 1916 р його приймають у члени студентського братства “Фі – бета – каппа”. Коледж Альфред закінчує з відзнакою, отримавши вчений ступінь з біології та психології.
    Він продовжує навчання в Інституті Басейн при Гарвардському університеті, де візьметься за вивчення біології під керівництвом великого фахівця в області ентомології Вільяма Мортона Уиллера.

    Дисертація Альфреда була присвячена вивченню горіхотворок. При її написанні він багато подорожує, збираючи колекцію з тисяч особин і видів комах. У 1919 р він успішно захищає вчений ступінь доктора наук.

    У 1920 р Кінсі стає старшим викладачем Індіанського університету. У 1926 р він видає підручник “Введення в біологію” , в якому вперше об’єднає дві галузі зоології та ботаніки, які вважалися до того окремими.

    У 1929 р Кінсі стає професором. Протягом 1930-х р. р. він публікує свої роботи присвячені виду горіхотворок. Але скоро Альфред розчаровується в обраному ним напрямку досліджень.

    У 1938 р Кінсі отримує пропозицію провести курс групового навчання засадничих моментів сім’ї та шлюбу. Він читає лекції на тему біологічних аспектів сексуального збудження, про механічну сторону статевих зносин, і контрацепції. Цей курс лекцій принесе йому популярність.
    У 1947 р він засновує Інститут з вивчення проблем сексу, гендеру та репродукції ім. Кінсі – некомерційний інститут при Індіанському університеті. Метою інституту було підвищення рівня сексуального здоров’я населення та проведення досліджень в області сексу. Але відкриття подібного інституту було сприйнято громадськістю вельми неоднозначно.

    У 1948 р виходить книга Кінсі “Сексуальна поведінка самця людини” – праця в 804 сторінки, яка миттєво стала бестселером, але накликала на автора гнів релігійних громад через зміст.
    У 1953 р з’являється книга “Сексуальна поведінка самки людини” – робота, ще більш суперечлива, ніж попередня. Книга заснована на не менше 6 000 історій сексуального досвіду.

    Широку популярність Кінсі принесла праця “Звіти Кінсі”, складена з двох томів: “Сексуальна поведінка самця людини” (1948) і “Сексуальна поведінка самки людини” (1953). “Звіти”, користувалися величезним успіхом у читачів, проте, викликали бурю обурення через табу, накладене в ті часи на тему сексу.

    Кінсі помер 25 серпня 1956 року у віці 62 років. В якості причини смерті були вказані хвороба серця і пневмонія.

    Особисте життя

    У 1921 р Кінсі одружився на Кларі Бракен МакМіллен. Батько, який розірвав відносини з сином, на церемонію не прийшов. Перша дитина пари померла в дитинстві. Пізніше в сім’ї Альфреда та Клари народиться ще троє дітей, що дожили до дорослих років. Його стосунки з дружиною були вільними, і обидві сторони вільно могли заводити стосунки з іншими.

  • Толстой “Юність” головні герої

    “Юність” – третя і остання повість у псевдо-автобіографічній трилогії Льва Толстого, описує університетські роки життя головного героя і його однокурсників. Головні герої повісті “Юність” Толстого проживають насичене, цікаве життя.

    Толстой “Юність” головні герої

    Микола Іртеньєв – від його імені ведеться розповідь
    Володя – брат Миколки
    Сонечка – перша кохана Миколки
    St.-Jerome – гувернер Миколи
    Папа
    Мімі
    Дубків – приятель Володі
    Дмитро Нехлюдов – друг Миколи
    Іконін – товариш Миколи, однокурсник Миколи
    Авдотья – мачуха Миколи
    Варенька Нехлюдова – сестра Дмитра, кохана Миколи
    Семенов – однокурсник Миколи
    Зухін – товариш Миколи, друг Семенова

    Іртеньєв Миколка (Микола Петрович) – головний герой, від імені якого ведеться розповідь. Дворянин, граф. Із знатного аристократичного прізвища. Образ автобіографічний. У трилогії показується процес внутрішнього росту і становлення особистості М., його взаємини з оточуючими людьми і світом, процес осягнення дійсності і самого себе, пошук душевної рівноваги і сенсу життя. М. постає перед читачем через своє сприйняття різних людей, з якими так чи інакше зіштовхує його життя.

    “Дитинство”.

    У повісті М. десять років. Серед його домінуючих рис – сором’язливість, що доставляє герою безліч страждань, бажання бути коханим і самоаналіз. Герой знає, що зовнішністю він не блищить і на нього навіть знаходять хвилини відчаю: йому здається, “що немає щастя на землі для людини з таким широким носом, товстими губами і маленькими сірими очима”. Знайомство з героєм відбувається в момент його пробудження, коли його будить гувернер Карл Іванович. Вже тут, в першій сцені повісті, проявляється одна з головних рис толстовського письма – психологічний аналіз, знаменита “діалектика душі”, про яку написав у статті, присвяченій трилогії і військовим розповідям Толстого, М. Г. Чернишевський і яка отримає розвиток в майбутніх його творах. У повісті відбувається кілька великих (смерть матері, переїзд до Москви і в село) і малих (день народження бабусі, гості, ігри, перші любовні та дружні захоплення та ін.) подій, завдяки яким письменникові вдається глибше заглянути в душу героя.
    Прекрасно передаючи дитячу психологію, Толстой зображує маленького М. , що гостро сприймає не тільки навколишню природу, а й по-дитячому живо і безпосередньо відгукується на біди близьких йому людей. Так, він співчуває гувернеру Карлу Івановичу, якого вирішив звільнити його батько. Толстой докладним чином описує душевні стани героя. “Після молитви загорнешся, бувало, в ковдрочку; на душі легко, світло і радісно; одні мрії женуть інші, – але про що вони? вони невловимі, але виконані чистою любов’ю і надією на світле щастя “. Дитинство М. – час максимальної життєвої повноти і гармонії, безтурботності і сили віри, невинної веселості і безмежної потреби любові – малюється письменником з почуттям неприхованого розчулення.

    “Отроцтво”

    Отроцтво, за словами оповідача, починається для нього зі смерті матері. Про нього він говорить як про “пустелі”, де рідко знаходяться “хвилини справжньої теплого почуття, так яскраво і постійно висвітлював початок мого життя”. Дорослішаючого М. починають відвідувати питання, доти його абсолютно не хвилюючі, – про життя інших людей. До цих пір світ обертався навколо нього одного, а тепер погляд його поступово починає змінюватися. Імпульсом до цього стає розмова з дочкою подруги матері Мімі Катею, що виховується разом з Іртеньєвими, яка говорить про різницю між ними: Іртеньєві багаті, вони ж з матір’ю бідні. Героя тепер займає, як же живуть інші, “коли вони анітрохи не дбають про нас?., Як і чим вони живуть, як виховують своїх дітей, чи вчать їх, чи пускають грати, як карають? і т. д. “. Для письменника надзвичайно важливий – і з психологічної, і з моральної точки зору цей процес поступового розмикання індивідуалістичної замкнутості на собі одному, хоча в повісті він не оцінюється ним як гріх, оскільки дитячий егоїзм, на його думку, – явище, так би мовити, природне, як, втім, і соціальне – наслідок виховання в аристократичних сім’ях. Ускладнюються відносини М. і з іншими людьми, насамперед з рідним братом Володею, який старший його всього лише на рік і кілька місяців, але і цей розрив здається набагато більшим: брат нестримно віддаляється від М., викликаючи в ньому гірке почуття втрати, ревнощі і постійне бажання заглянути в його світ (сцена розгрому М. колекції прикрас брата, які він перекидає разом зі столом). Різкіше і суперечливіші стають його приязні і неприязні (епізод з гувернером St.-Jerom (oM), його самовідчуття, докладно аналізуються автором. “Я був соромливий від природи, але сором’язливість моя ще збільшувалася переконанням у моїй потворності. А я переконаний, що ніщо не має такого разючого впливу на напрямок людини, як зовнішність його, і не стільки сама зовнішність, скільки переконання в привабливості або непривабливості її “.

    Герой так описує свій вигляд: “Я набагато нижче ростом Володі, широкоплечий і м’ясистий, як і раніше дурний і як і раніше мучусь цим, Я намагаюся здаватися оригіналом. Одне втішає мене: це те, що про мене тато сказав якось, що в мене розумна рожа, і я цілком вірю в це “.
    Саме в цей період “найулюбленішими і постійними предметами” роздумів героя стають “абстрактні питання про призначення людини, про майбутнє життя, про безсмертя душі…”. Толстой підкреслює, що у вирішенні їхніх М. осягає безсилля розуму, потрапляє в безвихідне коло аналізу своїх думок, втрачаючи разом з тим силу волі, свіжість почуття і ясність розуму (що згодом позначиться на загальній концепції особистості письменника). В цей же час зав’язується і перша справжня дружба М. з Дмитром Нехлюдовим, під впливом якого М. приходить до “захопленого обожнювання ідеалу чесноти і переконання в призначенні людини постійно вдосконалюватися”.

    “Юність”.

    М. – майже сімнадцять. Він неохоче готується до університету. Головне його захоплення – прагнення до морального вдосконалення, яке дає тепер їжу не тільки розуму, пробуджуючи нові думки, а й почуття, спонукаючи до діяльного його здійснення. Герой, однак, тверезо усвідомлює різке протиріччя між чудовими планами моральної діяльної життя і теперішнім її “дріб’язковим, заплутаним і пустим порядком”. Мріяння поки замінюють реальність. В основі їх, як повідомляє герой, чотири почуття: любов до уявної жінки; любов любові, тобто бажання бути коханим; надія на незвичайне, марнолюбне щастя і очікування внаслідок цього чогось чарівно-щасливого; відраза до себе і каяття, що складалися в ненависті до минулого і пристрасному бажанні досконалості. Герой становить життєві правила і намагається дотримуватися їх. Все життя його в цей період проходить в низці падінь і відроджень.

    Герой вступає на математичний факультет університету, батько дарує йому дроги з конем, і він проходить перші спокуси свідомості власної дорослості і самостійності, які, однак, призводять до розчарування. Читаючи романи (особливо влітку) і порівнюючи себе з їх героями, М. починає намагатися бути “як можна більш comme il faut” (це поняття він називає “одним з найбільш згубних, помилкових понять, щеплених мені вихованням і суспільством”), тобто відповідати ряду умов: відмінне знання французької мови, особливо вимова, довгі і чисті нігті; “Вміння кланятися, танцювати і розмовляти”; “Байдужість до всього і постійний вираз деякої витонченої презирливої нудьги” і т. д. Саме це поняття, як підкреслює Толстой, – причина помилкової упередженості героя до інших людей, насамперед до студентів, що навчаються разом з ним, які не тільки не менш розумні, ніж він, а й знають набагато більше, хоча далеко не відповідають вибраним ним критеріям. Фінал повісті – провал М. на іспиті з математики та відрахування з університету. Герой знову вирішує писати правила життя і ніколи не робити нічого поганого.

  • “Брати лев’яче серце” переказ

    “Брати лев’яче серце” переказ ви можете прочитати за 10 хвилин.

    “Брати Левине Серце” – казкова повість Астрід Ліндгрен.

    “Брати Лев’яче Серце” короткий зміст

    Брати Юнатан і Карл Лейон живуть разом з мамою в безіменному шведському містечку в бідній квартирці на третьому поверсі дерев’яного будинку. Брати дуже різні. Старший, тринадцятирічний Юнатан, красивий, спритний, талановитий хлопчик, його люблять діти, для яких він придумує різні ігри та пригоди, а дорослі не втомлюються ним захоплюватися. Молодший, дев’ятирічний Карл (або Сухарик, як називає його брат), негарний, боязкий, сором’язливий, слабка дитина, він смертельно хворий (мабуть, туберкульозом) і прикутий до ліжка. Але, незважаючи на велику різницю, брати дуже прив’язані один до одного.

    Коли Карл випадково дізнається, що скоро помре, Юнатан розповідає йому про далеку (“по інший бік зірок”) країну Нангіяле, в яку люди потрапляють після смерті. У цій чарівній країні, де “час багать і казок”, а пригоди трапляються “з ранку до вечора і вночі теж”, Карл буде абсолютно здоровий і зможе робити все, що захоче. Братів засмучує лише довга розлука, яка їм належить, коли Карл помре. Але трапляється по-іншому: Юнатан гине, рятуючи Карла з пожежі. Він вистрибує з вікна палаючого будинку, тримаючи брата на спині і затуливши його від удару при падінні. Шкільна вчителька, захоплена вчинком Юнатана, називає його Левове Серце.

    Карл дуже тужить: Нангіяла здається йому тільки втішною вигадкою, а думка про вічну розлуку з коханим братом нестерпна. Але Юнатан знову знаходить спосіб втішити Сухарика – він прилітає до нього білим голубом і обіцяє швидку зустріч в Нангіяле. Так і трапляється, коли Карл через два місяці помирає, залишивши матері втішну записку: “Не плач! Ми побачимося в Нангіялі”.

    Однак в казковій Нангіяле, в яку так хотів потрапити Карл, настав “час страшних казок”. Тенгіль, правитель Карманьякі, (країни на Горі Древніх Гір за Рікою Древніх Рік), захопив одну з двох долин Нангіяли – тернову – і за допомогою драконихи Катли тримає її жителів у рабстві. Мужні повстанці під проводом Урвара пручаються владі Тенгіля, їм допомагають жителі вільної Долини Вишеньок під керівництвом мудрої “королеви голубів” Софії, помічником якої стає Юнатан. Але в Долині Вишеньок з’являється зрадник, він відкриває ворогові ім’я лідера повстанців, і Урвара кидають у печеру Катли. Юнатан Левине Серце відправляється в Долину тернику, щоб спробувати його врятувати. Не витримавши нової розлуки з братом і наляканий сном, де той кличе його на допомогу, Карл теж пробирається в Долину терну. Старий Матіас, друг Софії та Урвара, ховає обох хлопчиків від солдатів Тенгіля.

    У Долині терновникам – голод, насильство і страх, але жителі не зломлені, вони готові до повстання, але їм не вистачає предводителя. Юнатан і Карл вибираються з Долини крізь підкоп під міською стіною і відправляються в Карманьяку. В останній момент вони встигають визволити засудженого до смерті Урвара з печери Катли. Карл вчиться бути відважним і рішучим, як Юнатан і Урвар: ризикуючи собою, він допомагає супутникам сховатися від погоні, а після рятує Софію з пастки, в яку її намагається заманити зрадник Юссі.

    Благополучно врятувавшись Урвар, Софія і Юнатан очолюють повстання жителів Долин, але повстанці не встигають закрити ворота міста перш, ніж з’являється Тенгіль зі своєю драконихою Катла. Здається, що все повстанці загинуть, але у вирішальний момент битви Тенгіль упускає ріг, звуку якого корилася дракониха, і Юнатану вдається його перехопити. Тенгіль і його армія гинуть від вогню з пащі слухняного перш чудовиська. Долина сумує за загиблими і радіє свободі. Але Юнатану належить ще одна небезпечна справа – він повинен відвести слухняну лише йому дракониху в Карманьяк і прикувати її там до скелі. Карл відправляється разом з ним. Все йде добре, але коли брати перетинають підвісний міст над водоспадом Кармафаллет, коні лякаються рику Катли і пускаються в галоп, від несподіванки Юнатан упускає ріг і дракониха нападає на хлопчиків. Захищаючи брата, Юнатан зіштовхує на Катла величезний валун і та падає у водоспад, в якому живе жахливий змій Карм, її заклятий ворог. Карм і Катла вбивають один одного. Обпалені вогнем Катли, помирають улюблені коні хлопчиків. Юнатан, мимохіть зачеплений полум’ям, паралізований. Він зможе знову рухатися лише в Нангіліме, казковій країні, куди потрапляють загиблі в Нангіяле. Карл вирішує допомогти своєму старшому братові: піднявши його на спину, він сміливо кидається у водоспад. Повість закінчується радісним вигуком Карла Левине Серце: “Я бачу світло!”

    Цікаво! Коли вийшла друком книжка ” Брати Лев’яче Серце”, діти всього світу захотіли дізнатися, як склалася доля обох хлопців після того, як вони потрапили до країни Нангіліми. Про це юні читачі просили розповісти письменницю у своїх листах. 1974 р. А. Ліндгрен опублікувала в газеті “Expressen” відповідь із повідомленням про те. що герої твору – Карл і Юнатан – оселилися в Яблуневій Долині, у Карла з’явився домашній улюбленець – песик. Брати грають у різні ігри, розкладають багаття, бавляться в лісі, допомагають дідусеві Матіасу. А злий Тенгіл і зрадник Йоссі отінилися в іншому світі для таких злих людей, як вони.

  • Микола Чернишевський хронологічна таблиця

    Микола Чернишевський хронологічна таблиця життя і творчості викладена в цій статті.

    Микола Гаврилович Чернишевський – російський філософ-матеріаліст, революціонер-демократ, енциклопедист.

    Хронологічна таблиця Чернишевського

    12 (24) липня 1828 – народився в Саратові, в сім’ї священика. До 14 років навчався вдома.

    1842-1845 р. р. – Чернишевський навчався в Саратовській семінарії, де йому пророкували блискучу духовну кар’єру.

    1846 – вступив на відділення загальної словесності Петербурзького університету.

    1851-1853 – служив старшим вчителем в Саратовській гімназії.

    1853 – повернувся в Петербург, викладав у другому кадетському корпусі. Робота в журналі “Вітчизняні записки”.

    1855 – Чернишевський вийшов у відставку, зайнявся журнальною роботою для “Сучасника”.

    1854 – вів у “Сучаснику” розділ критики і бібліографії.

    1857 – передав роботу Добролюбова і зосередився на політичній, економічній і фінансових темах.

    1858 – став першим редактором журналу “Військовий збірник”.

    1861, вересень – знаходиться під таємним наглядом поліції.

    7 липня 1862 – він був заарештований на 8 місяців.

    1883 – при Олександрі III йому дозволили переселитися в Астрахань.

    1889, липень – Чернишевський отримав дозвіл повернутися додому на батьківщину в Саратов.

    17 (29) жовтня 1889 – помер від крововиливу в мозок. Похований в Саратові.