Category: Література

“Хроніки Нарнії” короткий зміст Читати українською Ви можете прочитати за 10 хвилин.

“Хроніки Нарнії” короткий зміст

Хроніки Нарнії – цикл із семи дитячих фентезійних книг, написаних Клайвом Стейплзом Льюїсом. В них розповідається про пригоди дітей у казковій країні під назвою Нарнія, де тварини можуть говорити, магіянікого не дивує, а добро бореться зі злом.

Лев, чаклунка і платтяна шафа (1950)

Через бомбардування Лондона чотирьох дітей Певенсі (Пітера, Сьюзен, Едмунда і Люсі) відправляють до друга сім’ї, професора Дігорі Керка.

Під час гри в хованки Люсі переховується в шафі, через який потрапляє в Нарнію, де знайомиться з фавном Тумнусом. Він розповідає їй, що Нарнія знаходиться під владою Білої Чаклунки, що захопила Нарнію. Вона проголосила себе королевою, через яку в Нарнії вічна зима і ніколи не буває Різдва. Повернувшись до братів і сестри, Люсі розповідає про свою пригоду, однак вони їй не вірять. Пізніше вона вдруге потрапляє в Нарнію. За нею слідом іде Едмунд. Він зустрічає Білу Чаклунку, яка пригощає його зачарованим рахат-лукумом і тим самим підпорядковує хлопчика собі. Вона наказує Едмунду привести всіх чотирьох дітей до неї в замок.

Пізніше всі четверо дітей потрапляють в Нарнію і виявляють, що Тумнуса забрали слуги Білої Чаклунки (як з’ясувалося, Едмунд повторив чаклунки розповідь Люсі і тим самим видав фавна). Дітей зустрічає містер Бобр і розповідає про те, що Аслан вже в дорозі, а значить, починає збуватися давнє пророцтво про те, що прийде Аслан, скінчиться Довга зима і чотири людини стануть правителями Нарнії. Під час розповіді Едмунд збігає і прямує до замку Білої Чаклунки. Чаклунка злиться на Едмунда, оскільки той не привів їй усіх дітей Певенсі і заковує його. А тим часом Пітер, Сьюзен, Люсі і Бобри відправляються до Аслана. По дорозі вони зустрічають Батька Різдва, який вручає їм подарунки: Пітеру – меч і щит, Сьюзен лук, стріли і ріг, Люсі – кинджал і чарівний сік вогнецвіту, одна крапля якого виліковує будь-які рани. Зустрівшись з Великим Львом, діти просять його допомогти врятувати Едмунда, що і відбувається. Едмунд ж розуміє наскільки він був не правий. Але все ж він став зрадником і тепер належить королеві. Аслан здійснює обмін: він залишається в руках Білої Чаклунки, а Едмунда відпускають. Вночі королева вбиває Аслана. Потім Аслан воскресає. Наступного дня відбувається бій за Нарнію.

Пітер допомагає перемогти Білу Чаклунку. Після перемоги його проголошують Пітером Прекрасним, верховним королем в Кер Паравале, він править Нарнією 15 років разом з сестрами і братом: Сьюзен Великодушна, Люсі Відважна і Едмундом Справедливий. Але якось раз під час полювання на білого оленя вони потрапляють назад в Англію. Виявляється, що там не минуло й хвилини.

Принц Каспіан: Повернення в Нарнію (1951)

Принц Каспіан: Повернення в Нарнію розповідає історію про другу подорож дітей Певенсі в Нарнію, під час якої вони з’ясовують, що Міраз, дядько принца Каспіана, змусив його тікати до лісів і узурпував трон, проголосив себе королем. Знову діти повинні врятувати Нарнію, допомогти нарнійцям повернути трон законному правителю Каспіану X.

Подорож досвітнього мандрівника (1952)

У третій частині Едмунд і Люсі Певенсі, разом з кузеном Юстесом Скрабом приєднуються до плавання Каспіана, котрий хоче знайти сімох лордів, зісланих Міразом. На шляху до країни Аслана вони зустрічаються з дивами і небезпеками Великого Східного океану.

Срібне крісло (1953)

Юстес і його однокласниця Джил Поул, тікаючи від школярів потрапляють в Нарнію. Аслан доручає знайти сина Каспіана – принца Ріліана, котрий був викрадений 10 років тому. Юстес і Джил разом з кваклем Хмуром відправляються на пошуки у північні землі, населені велетнями.

Кінь і його хлопчик (1954)

Кінь і його хлопчик – перша книга, котра не є продовженням попередньої. Час дії роману – період правління Певенсі в Нарнії, період, котрий починається і закінчується в останній главі книги Лев, Біла Відьма та шафа. Історія розповідає про коня Ігого (Брі), який вміє розмовляти, і маленького хлопчика Шаста. Обидва основних персонажі потрапили в рабство в Тархистані, країні на півдні Нарнії. Випадково вони зустрічаються і вирішують повернутися в Нарнію. Під час подорожі вони виявляють, що тархистанці збираються напасти на Орландію і вирішують приїхати туди першими й попередити короля Лума.

Небіж чаклуна (1955)

Небіж чалуна є передісторією: він повертає читача до народження Нарнії, коли Аслан створив світ і розповідає як зло вперше до нього потрапило. Дігорі Керк і його подружка Поллі Пламмер потрапляють у інші світи в результаті експерименту дядька Дігорі, зустрічають Джадіс (Білу Чаклунку) і стають свідками створення Нарнії. У книзі даються відповіді на багато запитань про Нарнію, котрі могли виникнути у читача під час читання попередніх книг.

Остання битва (1956)

Частина описує кінець світу Нарнії. Джил і Юстес повертаються за закликом останнього короля Нарнії, Тіріана, щоб врятувати Нарнію від мавпи Хитра, котрий одягає осла Недотепу у лев’ячу шкуру, представляє решті як Аслана, і починає правити від його імені, співпрацюючи зі тархиснацями, давніми ворогами Нарнії. Ситуація виливається у битву між тими, хто вірить в Аслана, і тими, хто на стороні самозванця.

“Сон” Марко Вовчок скорочено

“Сон” короткий зміст (переказ) Ви можете згадати за 5 хвилин.

І

Головна героїня Домася живе з батьками та двома меншими сестрами. Батько їх був суворий, але любив дочок і часто привозив з міста подарунки.
Жила родина героїні добре:
“Хата була в нас хороша, і садок, і город великий; в садку вишні, й черешні, і яблука, і волоські оріхи, й грушки, й калина; двір широкий, ворота нові…”

II

Домасі було шістнадцять років. Одного разу після зеленої неділі їй приснився сон: “стою я в зеленому житі, вище пояса; навкруги мене колоситься пшениця і мак червоніє, а проти мене два місяці вповні. Що один ясний, а другий ще ясніший; і пливуть на мене просто. Той же ясніший місяць та все другого попереджає, а далі так і скотивсь мені на руки, а другий за хмару зайшов. Прокинулась я та й розказую, який-то мені дивний сон снився.”

ІІІ

У неділю Домася з подругами пішли гуляти і за селом зустріли чумаків.
Хлопці-чумаки обступили дівчат, почали спілкуватися, жартувати. Домася соромилася і сховалася за подругу Мотрю. Її примітив один чорнявий красень чумак, який і закохався в Домасю. Хлопець дізнався, що Домася дочка Івана Самуся і пообіцяв прислати сватів.

IV
Пізно вернулись дівчата додому. Чумаки пішли своєю дорогою.
Але з того вечора Домася не могла забути “любії чумакові речі”. Вона весь час ходила в своїх думках, могла думати тільки про коханого чумака. Її стан непокоїв батьків, подруг, але дівчина тримала свої почуття в секреті, говорила, що трохи нездужає.

Але її подруга Мотря здогадалася, що Домася закохалася в молодого чумака і розповіла все що знала про тих чумаків. Чумаки родом були з Мазовища, і відправилися на Крим. Мотря розповіла, що коханого Домахи звуть Данило Дончук, а її – Кирило Савтир.

Але найрадісніша новина, яку сказала Мотря, що їх обох мають прийти сватати. Домасі так і не вдалося дізнатися звідки Мотря дізналася ці новини, а подруга жартувала, що посилала за новинами сороку-білобоку.

V
Прийшла осінь, люди одробились у полі; справили обжинки, дівчат почали сватати. Домасі було сумно, адже новин від Данила так і не було. Коли Домаха зустрічалася з Мотрею, вони мріяли як будуть жити в чужому селі з коханими чоловіками, як будуть відвідувати батьків. Ці розмови були надзвичайно приємні Домасі.

Одного дня прийшли до батьків Домасі свати від пана Ігната. Домася почала благати батька не давати згоди на шлюб, бо не любила цього хлопця. Батьки почастувавши сватів, відмовили їм, пояснюючи все молодістю своєї дочки.

“– Оце, доню, – кажуть мати, як уже провели старостів, – се твій місяць, що за хмару зайшов.”

VI
Домаха продовжувала чекати Данила з Криму… хвилювалася, щоб з ним чого не трапилося в дорозі; робити нічого не могла за цими думками.

Нарешті прийшли свати від пана Корнія Дончука, який сватав Домасю за свого сина, Данила.
Батьки благословили дітей, подали рушники і заручили молодих.
Нарешті закохані були разом, час для них летів непомітно, вони могли всю ніч проговорити. Мати Домасі казала:

– От тобі, доню, й той місяць, що тобі на руки скотився!

VII
І Мотря заручилась із Кирилом Савтирем. Одного дня подруги й повінчались.
Свекор і свекруха прийняли Домасю добре, любили її, вона була щаслива! Тільки навесні згадала вона, як-то люди плачуть, як почав її Данило в дорогу збиратися. Свекруха хоча і плакала, а намагалася невістку втішити. Домася і Мотря тепер удвох чекали повернення чоловіків.

Насилу героїня дочекалася осені, кожного дня виглядала за ворота: чи не йдуть чумаки?

“О Петрі якось, проти неділі, сниться мені сон: зійшов над нашою хатою місяць уповні, та червоний-червоний; а в місяці білий півень трепечеться крильми, та так співає, аж по селі лунає.
– Се добрий тобі десь сон приснився, – каже свекруха. – Ось побачиш, коли наш Данило хутко не вернеться. Як дівчині місяць сниться, то жених, а як молодиці – чоловік приїде, або син народиться.”

Через два дні і справді повернувя Данило, закохані не могли наговоритися. Вона розповідала йому про свій сон, а він говорив, пригортаючи її до себе, що йому “тільки снилась зіронька”.

Українські загадки про сонце Для дітей та дорослих – використовують для конкурсів, в навчанні, вони допомагають розвити логіку, вчать швидко думати. Загадки про сонце Зібрані в цій статті, рівень складності у них теж різний, деякі складні, деякі прості. Всі Загадки про сонце українською мовою та з відповідями.

Українські загадки про сонце

За лісом, за пралісом золота паляничка печеться. (Сонце)

Усі його люблять, усі його чекають, а хто подивиться – кожен скривиться. (Сонце)

Вдень у небі гуляє, а ввечері на землю сідає. (Сонце)

Без дров, без огня, а світить і гріє щодня. (Сонце)

Хто однаково всіх любить,
Всіх однаково голубить?
Кожний скоса тільки гляне,
А обняти не дістане. (Сонце)

Сходжу ясно, всіх людей до себе скликаю. (Сонце)

Що горить без полум’я?(Сонце)

Що сходить без насіння?(Сонце)

Серед моря-моря стоїть золота комора.
(Сонце)

Золоте сховалося, а срібне показалося.
(Сонце і місяць)

* * *
Синє море хитається, білий заєць купається.
(Сонце в морі)

* * *
На блакитній тарелі золоте яблуко катається.
(Сонце)

* *
За горами, за лісами золотий кружок встає.
(Сонце)

* * *
Удень сяє, вночі зникає.
(Сонце)

* * *
Його не сіють, а воно кожного дня сходить.
(Сонце)

* * *
Кругленьке, ясненьке півсвіту освічує.
(Сонце)

Стоїть верба посеред села,
Розпустила порослі до кожного двора.
(Сонце з промінням)

Ой за лісом за пралісом
Золота діжа ходить.
(Сонце)

* * *
Високо стоїть,
Одне око має,
Всюди заглядає.
(Сонце)

* * *
Мету, мету – не вимету,
Несу, несу – не винесу,
Пора прийде,
Само вийде.
(Сонце)

* * *
Відкривайте оченята,
Досить спати, досить спати –
Рано-рано у віконце
Заглядає літнє…
(Сонце)

* * *
В небі я тружуся,
Знає мене кожний.
Я на всіх дивлюся,-
На мене ж не можна.
(Сонце)

* * *
Дивиться здалека
Вогняне око,
Усюди, де буває,
Поглядом зігріває.
(Сонце)

Тепло дивиться на нас
Особливо в літній час.
Це без нього ніч чорніє,
А при ньому день біліє.
(Сонце)

* * *
Із-зі моря випливає,
Промінці ласкаві має,
Заглядає у віконце
Це яскраве, кругле…
(Сонце)

* * *
Рано-вранці прокидається, встає.
Розсипає скрізь проміннячко своє.
Огляда природоньку, зігріва,
А надвечір спатоньки знов ляга.
(Сонце)

* * *
Соняшник розцвів у небі,
Поливать його не треба,
Влітку, взимку він цвіте,
І насіння золоте
Розсипає сонях всюди,
Урожай цей – радість людям.
(Сонце)

* * *
Високо ходить,
Землю водить,
Одне око має,
Всюди заглядає,
Дивиться в віконце..
Що це?
(Сонце)

* * *
Все від нього навкруги
Набирається снаги.
Тільки ранок настає –
Виглянь у віконце!
Всім воно життя дає,
Променисте…
(Сонце)

* * *
Котилось котильце,
Котильце-барильце,
То вище і вище,
То нижче і нижче.
Закидало в віконце
Золоте волоконце.
(Сонце)

* * *
В спеку песику і киці
Гриць приніс води з криниці.
Ті прибігли: ну й біда!
З миски зникла вся вода!
Хто це воду випив? Хто це?
Здогадались, дітки: …
(Сонце)

* * *
Випливає з-за гори,
Загляда у всі двори,
Сіє, сіє позолоту,
Всіх скликає на роботу,
Осяває все навкруг
Чарівний червоний круг.
Доня дивиться в віконце:
– Тату, тату, сходить…
(Сонце)

* * *
Як настане день-деньочок,
В небі котиться клубочок.
Ой там нитки не прості,
Сяють, наче золоті!
Вийшли б гарні рукавиці
І мені, й моїй сестриці.
Жаль, його не досягти,
Рукавичок не сплести.
(Сонце)

* * *
Золоте кружало
З неба покотилось.
У діброву впало
І десь загубилось.

Сховалось в діброві,
До ранку блукало,
А на ранок знову
В небі засіяло.
(Сонце)

Загадки про промінь сонця

Іде лісом – не шелестить,
Іде водою – не плюскотить.
(Проміння сонця, місяця)

* * *
Двері він не відчиняє,
А в кімнату потрапляє.
(Промінець сонця)

* * *
Золотиста нитка в’ється,
Тільки в руки не дається.
(Сонячний промінь)

Двері він не відчиняє,
А в кімнату потрапляє.
(Промінь сонця)

* * *
Він і гріє, і пече,
І, як зайчик, грається.
Хочеш взяти його – втече
І мерщій сховається.
(Промінь сонця)

Загадки про сонце у вікторині чи конкурсах можна доповнити Загадками про місяць та зірки. А якщо ви знаєте цікаві загадки про сонце українською, які не ввійшли до нашої збірки, лишайте їх в коментарях.

Епіктет біографія скорочено

Епіктет – філософ, помітна постать римського стоїцизму. Як звали насправді цю людину – невідомо, тому що Епіктет – це прізвисько, перекладається як “куплений”, що говорило про його соціальний статус. Епіктет, будучи рабом, належав одному з охоронців Нерона і саме в такій якості був привезений в Рим. Був уродженцем Фрігії (Мала Азія). Згодом господар дарував йому свободу.

Ще під час перебування у рабстві Епіктет разом з паном відвідував лекції Мусон Руфа, представника стоїцизму. У той час даний філософський напрям був досить модним, і освічені римляни вважали правилом хорошого тону відвідувати лекції. Епіктет перейнявся до Мусон Руфа величезною повагою і сам приєднався до цього вчення.

Коли прийшов до влади Доміціан він видав декрет, згідно з яким в Римі не повинно було бути жодної філософської школи, Епіктет переселився в Нікополіс, де відкрив власну школу. Проголошувані ним ідеї не розходилися зі способом життя: філософ зовсім не дбав про зовнішню сторону буття, задовольнявся лише найнеобхіднішим, живучи в злиднях. Зовнішнє настільки не хвилювало його, що він не вважав за потрібне залишити для нащадків справжнє ім’я, не кажучи вже про інші обставини своєї біографії.

Його вчення також збереглося завдяки іншим людям. Як і Сократ, Епіктет не записував свої ідеї, а використовував для їх викладу своєрідні проповіді, розмовляв на вулицях з людьми, час від часу вступав у суперечки. Важливу роль в збереженні його філософської спадщини зіграв учень Арріан Флавій, який записував слова наставника і залишив їх у вигляді декількох творів: восьми книг “Бесіди Епіктета” і “Керівництво Епіктета”. Зберігся також “Коментар на Керівництво Епіктета”, складений Сімпліцієм – останнім грецьким філософом, вигнаним з Афін відповідно до декрету Юстиніана.

Праці Арріана і Симплиція є головним джерелом відомостей про вчення Епіктет. З його точки зору, основним завданням філософії є ​​звільнення людини і тим самим допомогти в здобутті щастя. Щоб стати щасливим, необхідно правильно розуміти, що знаходиться у владі людини, а що від нього не залежить. Зовнішнє, яке залежить від неї не повинно поневолити її дух, до всього цього людина повинна ставитися байдуже. Як говорив Епіктет, рецепт щастя полягає в тому, щоб не мріяти про підпорядкування ходу подій своїм бажанням, а самим пристосовуватися до подій.

Епіктет був язичником, однак його ідеї багато в чому були близькі по духу християнського світогляду, тому в перші століття нової ери твори цього мислителя мали широке ходіння в монастирях.

Біблійна легенда “Про перших людей Адаму і Єву” починає історію людства.

“Про перших людей Адаму і Єву” аналіз

Тема: розповідь про створення богом Ягве перших людей на землі і всього живого, покарання перших людей за неслухняність.

Ідея: возвеличення прагнення багато чого пізнати (Адам і Єва); засудження зла і підступності (Змій).

Основна думка: Бог – Адамові: “…повік добуватимеш хліб свій у поті свого лиця – оратимеш землю й сіятимеш зерно, і кожен шматок хліба діставатимеш важкою працею”. Бог – Єві: “…у муках будеш родить дітей своїх”.

Композиція “Про перших людей Адаму і Єву”

Експозиція: рішення Ягве створити людей на землі.

Зав’язка: застереження Богом Адама і Єви від вживання плодів яблук із забороненного дерева, яке оберігав Змій.

Кульмінація: за неслухняність Ягве вигнав людей з раю і змусив їх тяжко щодня працювати.

Розв’язка: поширення людського роду на землі від Адама і Єви.

Проблематика “Про перших людей Адаму і Єву”

· добро і зло;

· мудрість і дурість;

· дозвілля, відпочинок і щоденна праця.

“Про перших людей Адаму і Єву” скорочено

І створив Бог людину за своїм образом та подобою, дав владу над рибами, птаством, худобою, плазунами. Це був день шостий.

Бог створив чоловіка. І був той чоловік, Адам, зовсім самітний. Коли він заснув, Бог вийняв у нього ребро і створив із нього жінку, Єву. Чудово жили в райському саду Адам і Єва. Все їм дозволялося, окрім як їсти плоди з дерева пізнання добра і зла. Диявол в образі змія спокусив Єву – вона спробувала плід забороненого дерева, ще й Адама вмовила зробити це. Бог дізнався, розсердився і вигнав Адама і Єву. з раю. Тепер вони стали смертними: Адам повинен був усе життя працювати в поті чола, а Єва – в муках народжувати дітей. Так пішли на землі перші люди і було скоєно перший гріх.

Реалістичне і фантастичне у повісті Г. Квітки-Основ’яненка “Конотопська відьма”

Реалістичне у повісті “Конотопська відьма”

Широко використано у “Конотопській відьмі” приказки, народні повір’я, перекази, яскраво подано побут, змальовано реальні картини селянського життя.
Повість написана на життєвому матеріалі, має майже документальну точність опису, але події осмислені, вони відзначаються сатиричною спрямованістю.
Реалістично змальовано систему урядування і побут козацької старшини, її темноту, безкультурність, а разом з тим і самодурство.
Показано чесність і працьовитість простих людей.

Фантастичне у повісті “Конотопська відьма”

· Автор вдається до фантастичного прийому – причарування (щоб Олена хорунжівна стала нареченою Микити Забрьохи, він здатний на все, аби тільки Зубиха Причарувала до нього Йосипівну).

· Розповідь оповідного підкреслюється окремими деталями, навмисне неточними (“…від хутора до села буде верстов з п’ять або дві”).

· Певна фантастика окремих сюжетних ліній має також неоднозначний характер.

· Більшість “відьом” потрапили в халепу випадково, переважно за намовою, як уже згадувалося, ображеного ними колись Пістряка, їхні здібності насправді далекі від чаклунських.

· Стара Явдоха, що характерно для відьми, в саму глуху північ стає молоденькою дівчиною, доїть для чаклувань не тільки корів та іншу домашню живність, а навіть жаб і гадюк, перетворюється під час екзекуції у вербову колоду, не тільки сама “літає” на чім попало, а й поважного сотника піднімає в повітря, як гусака чи ворону, має помічника – кота з палаючими очима.

· Саме дії Зубихи призводять до краху плани і Забрьохи, й Пістряка, що й визначило назву твору.

· Поведінка Явдохи під час топлення – цілковита фантазія письменника. Цей момент вжито Г. Квіткою саме з метою виховання простого люду, звільнення від забобонних уявлень.

· Кінець відьми у повісті, пов’язаний з нестерпними муками, був лютий: тіло Зубихи “виволокли за село, зарили ниць у яму, прибили осиковим кілком та зверху і залишили, щоб не скочила”. Тому доречно звучить народна приказка: “Собаці собача смерть!”.

“Собаче серце” стислий переказ повісті Булгакова розповість про головні події, тому краще читати Детальний переказ “Собаче серце”

“Собаче серце” стислий переказ

Події відбувається в Москві. Зима 1924/25 року.
У великому будинку на Пречистенці живе і веде прийом пацієнтів професор Пилип Пилипович Преображенський. Він живе і працює в квартирі, де є сім кімнат, на що не може не звернути увагу “жилтовариство”, яке проводить в будинку новий план по заселенню. До професора приходить голова жилтоварищества Швондер і вимагає звільнити дві кімнати. Але професор дзвонить одному зі своїх пацієнтів, що займає високий пост (а таких пацієнтів у професора чимало, так як він займається омолодженням людини шляхом пересадки залоз тварин), і той дає команду залишити професора в спокої.
Під час обіду з асистентом Іваном Арнольдовичем Борменталем професор висловлює своє невдоволення тією розрухою, яка, на його думку, коїться “в головах” нової влади.
Професор задумав експеримент, заради якого знаходить на вулиці безпородного пса з обпеченим боком. Він доручає пса своєї домробітниці Зіні. Через два тижні професор разом з асистуючим йому Борменталем проводить операцію, в ході якої пересаджує собаці залози внутрішньої секреції людини на ім’я Клим Чугункин. Клим загинув від удару ножем в трактирі, йому було 25 років, і він грав на балалайці і був пяницею.

Відразу після операції професор думає, що собака померла, але це не так – Шарик не тільки не помер, він став поступово перетворюватися на людину. Три тижні потому замість собаки у професора опиняється людина невеликого зросту, який непогано говорить, курить і лається матом. А від колишнього Шарика залишилася тільки звичка ганяти котів, чим Шариков (саме таке прізвище вибрав він для себе) і займається. Крім прізвища, він підібрав собі і ім’я – Поліграф Поліграфович, знайшовши це поєднання в календарі, а також зажадав у професора виправити йому документи і прописати його в квартирі. Борменталь намагається навчити Шарикова хорошим манерам, але це марно – в собаці “прокидаються” гени його донора – Клима Чугункина, і він на зборах, присвячених дослідам професора, починає грати на балалайці, співати і танцювати.

Професора всі вітають з успіхом, але сам він не задоволений результатами свого досвіду. Він каже Борменталю, що домігся того, що милий пес став людиною, причому наймерзеннішою з існуючих людей.
Одного разу Шариков приносить професору документ, виданий Швондером, в якому говориться, що Шариков має право на одну кімнату в квартирі професора. Потім він показує посвідчення, де говориться, що він працює завідувачем підвідділом по зачистці міста Москви від бродячих тварин. І на довершення всього він приводить у дім дівчину, стверджуючи, що він буде жити разом з нею в цій квартирі. Коли професор розповідає дівчині про те, хто є Шариков, вона плаче і каже, що Шариков розповідав їй про те, що шрам на голові – це результат поранення в бою.

Приходить день, коли до професора приходить один з його пацієнтів і приносить донос, написаний Шариковим, в якому йдеться про те, що професор виголошує контрреволюційні промови. Професор викликає Шарикова і каже йому, щоб той забирався з його квартири. У відповідь Шариков дістає револьвер. Через кілька хвилин Борменталь замикає двері в квартиру, перерізає провід дзвінка і закривається разом з професором в оглядовій.

Проходить 10 днів. У квартиру до професора приходить слідчий з ордером на обшук і з обвинуваченням професора Преображенського і доктора Борменталя в убивстві громадянина Шарікова П. П. У відповідь на це професор спочатку не може зрозуміти, хто такий Шариков, а потім “згадує”, що це, можливо, той пес, який брав участь в його експерименті. Він запевняє слідчого, що пес живий, і показує йому дуже дивну собаку, яка спочатку йде на двох задніх лапах, потім встає на чотири, потім знову піднімається на дві і сідає в крісло. Слідчий непритомніє.

Два місяці по тому Шариков знову став мирним псом Шариком, але тепер він живе не на вулиці, а в квартирі професора.

“Любов-цілителька” (L’amour médecin) – французька комедія-балет в трьох діях, текст написаний Мольєром, музика – Жаном Батистом Люллі. У п’єсі висміюються медики XVII століття.

Сюжет

Буржуа Сганарель забороняє своїй дочці Люсинді виходити заміж за її коханого Клітандрома. Тоді вона вирішує симулювати хворобу за допомогою своєї покоївки Лізетта. Сганарель привертає лікарів, але незабаром приходить до висновку про їхню некомпетентність. Лізетта оголошує, що вона знає людину, яка лікує всі хвороби. Так, під виглядом лікаря, Клитандр опиняється біля Люсінди, стверджуючи, що єдиний засіб від хвороби – шлюб.

Історія

Представлена ​​вперше в Версальському палаці 15 вересня 1665 з нагоди початку королівського полювання, а потім 22 вересня в Парижі в театрі Пале-Рояль (без музики і танців) трупою Мольєра, для якої це була перша постановка в статусі королівської.

Головні герої

Сганарель, батько Люсінди Амінта, сусідка Сганареля Лукреція, племінниця Сганареля Гільйом, продавець шпалер Жозе, ювелір Люсінда, дочка Сганареля Лізетта, повірниця Люсінди Томе, доктор Дефонандрес, доктор Макротон, доктор Баї, доктор Філерін, доктор Клитандр, коханий Люсінди Нотаріус Шампань, слуга Сганареля Трівеліни і скарамуччі

Франц Кафка хронологічна таблиця біографії і творчості відомого австрійського письменника.

Франц Кафка хронологічна таблиця

3 липня 1883 народився в Празі у єврейській родині. Батько був комерсантом із середнім достатком.

1889 – 1893 навчався в початковій школі

1901 Закінчення гімназію і вступив до Карлового університету в Празі

1906 отримав ступінь доктора юридичних наук, почав кар’єру в страховій фірмі. Взагалі завжди дуже роздратовано ставився до своєї роботи і не вважав її чимось важливим. Більшу частину зусиль прикладав до літературної діяльності. Перебував на дрібних посадах до самого відходу на пенсію.

1909 надруковані два уривки з незакінченого оповідання “Опис однієї боротьби”.

1911 – подорожував по Італії, Франції, Швейцарії.

1912 розпочав роботу над романом “Зниклий безвісти” (пізніше названим “Америка”), написав новели “Вирок” і “Перетворення”.

1913 публікація збірки “Споглядання”

1914 почав писати роман “Процес”.

1917 захворів на туберкульоз.

1919 опублікована збірка новел “Сільський лікар”, і було написано оповідання “Лист батькові”.

1922 змушений вийти на пенсію через хворобу. Почав роботу над романом “Замок”, підготував до друку збірку новел “Голодарь”, повість “Дослідження одного собаки”, оповідання “Нора”.

3 червня 1924 помер в санаторії поблизу Відня.

Іван Вишенський цікаві факти з життя мислителя та полеміста Ви дізнаєтесь з цієї статті.

Іван Вишенський цікаві факти

Народився Іван Вишенський близько 1550 року в містечку Судова Вишня у родині бідного міщанина.

Початкову освіту здобував у Луцьку, а потім за запрошенням українського магната В.-К. Острозького продовжив вчитись в Острозі. Під час навчання Постригся в ченці та проживав в Уневському монастирі.

У 1580 році він переїжджає до Греції та оселяється на горі Афон і Веде аскетичне життя монаха.

Сьогодні дослідники не знають точного імені Вишенського. Достеменно відомо, що чернече його ім’я Іоанн, а от світське або Іван або Ілля. Наразі більше схиляються до останнього.

Свої перші літературні кроки він робить саме на Святій Горі. Його філософські полемічні листи здобувають широкої популярності.

В 1604 він повертається на Україну, до Львова, де бере активну участь у боротьбі проти польсько-шляхетського засилля. Після двох років перебування на Батьківщині знову повертається на Афон. Наприкінці свого життя він замкнувся у печері.

Перші твори Вишенського – “Писание до всих обще в Лядской земли живущих”, “Извищение краткое о латинских прелестях”, “Послание к старици Домникии”.

Літературна діяльність полеміста тривала більше 25 років, але за життя майже його твори не друкувались (окрім одного – “От святое Афонское горы скитствующих”),а поширювались в рукописах. Єдиний збірник, який оформив Вишенський – це “Книжка”, до якої увійшли десять творів.

Вперше твори Вишенського були видані в 1955 році в Москві та в 1959 році в Україні.

Сподіваємося, що з цієї статті Ви дізналися щось цікаве про Івана Вишенського.