Category: Література

  • Арнольд Беннетт біографія

    Арнольд Беннетт біографія скорочено на українській мові англійського романіста і драматурга викладена в цій статті.

    Арнольд Беннетт біографія

    Енох Арнольд Беннетт народився 27 травня 186 7 в місті на півночі Стаффордшира в сім’ї адвоката середнього достатку.

    У сім’ї Беннетт Арнольд був старшим з шести дітей. Свою трудову кар’єру він почав з батьком в його адвокатській практиці. По досягненні 21 року Арнольд Беннетт продовжив роботу в Лондоні на посаді клерка в адвокатській фірмі. Одночасно з роботою клерка Арнольд Беннетт зайнявся журналістикою.

    Першу премію він отримав в 1893 р за оповідання “Лист додому”. Після цього Беннетт повністю переключився на літературну діяльність. У 1903 році він переїхав до Парижа, де прожив кілька років. У 1911 році Беннетт здійснює вояж до Америки. У роки Першої світової війни координував діяльність британської пропаганди за протекцією Лорда Бивербрука.

    Помер 27 березня 1931 в Лондоні від черевного тифу.

    Краща робота Беннетта роман “П’ять міст” (Five Towns), який включає в себе “Анна з п’яти міст” (1902), “Повість старих дружин” (1908) , трилогія “Клеехенгер” (1910), “Гільда Лесвейс” (1911), і “Ці двоє” (1916).

    Наступний цикл своїх романів Беннетт (“фантазії”) написав “заради задоволення і прибутку”. До них відносяться “The Grand Babylon Hotel” (1902), “Тереза ​​з Уетлінг Стріт” (1904), “Дар міст” (1904), “Гуго” (1906), “Привид” (1907), “Місто насолоди” (1907), “Авангард” (1927). Перу Беннетта належать також романи “Райсімен-Степс” (1923) і “Лорд Рейнго” (1926).

    Беннетт написав також 30 п’єс. З них можна відзначити п’єсу “Купідон і здоровий глузд” на основі роману “Анна з п’яти міст”. До творів Беннетта відносяться чотири збірки оповідань: “Розповіді про п’яти містах” (1905), “Жахлива посмішка п’яти міст” (1907), “Матадор п’яти міст” (1919) і “Жінка, яка вкрала все” (1927).

  • Микола Куліш цікаві факти

    Микола Куліш цікаві факти з життя українського письменника та драматурга ви дізнаєтесь в цій статті.

    Цікаві факти про Миколу Куліша

    Народився Микола Куліш 18 грудня 1892 року у Чаплинці, що на Одещині, у родині наймитів. Тому з 5 років, хлопчик також наймитує.

    З малечку провив себе здібною дитиною та відрізнявся з з-поміж інших чудовою пам’яттю.

    Після смерті матері, батько одружується вдруге та зловживає алкоголем. Бачачи як в Миколі помирає талант, вчитель В. Губенко зібрав у селян кошти у розмірі 100 карбованців щоб хлопець зміг вирватись та навчатись в Олешківському училищі. Там вперше він складає сатиричні віршики, з-за чого був вигнаний з училища. Теж саме відбулось і в Олешківській чоловічій гімназії де він провчився до 1913 року.

    В 1914 році він знайомиться з Антоніною Невеллів, яка через рік стане його дружиною. Навчився грати на скрипці, мандалині та геліконі. Створив сімейний оркестр.

    В роки Першої світової війни був на посаді начальника штабу Першого селянського радянського Дніпровського полку. Пише свою перш п’єсу “Патетична соната”.

    Пише свою знамениту трагедію “97” і в 1925 році переїжджає до Харкова, де знайомиться з найвидатнішими письменниками України – М. Хвильовим, О. Вишнею, А. Любченком. Вони організовують товариство ВАПЛІТЕ де Куліш стає президентом.

    Пише найвидатніші твори, такі як “Мина Мазайло”, “Хулій Хурина” та “Зона”.

    Микола Куліш та Лесь Курбас – основоположники українського театру. Гостро показували проблему українізації, за що були виключені к Комуністичної партії.

    Микола Куліш засновник нової течії у драматичному мистецтві. На твори Куліша знято багато фільмів.

    За написання п’єс антикомуністичних напрямів був засуджений до ув’язнення на 10 років у спец таборах. Тримали його на Соловках як небезпечного злочинця, після чого Миколу було розстріляно.

    Сподіваємося з цієї статті ви дізналися щось цікаве про Миколу Куліша.

  • “Гістотехнології” повідомлення

    “Гістотехнології ” Повідомлення

    Гістотехнології – вирощування за допомогою методу культури тканин різних тканин, а інколи і цілих органів. їх можна вирощувати, використовуючи ембріональні клітини або клітини хворої людини, для лікування якої вони потрібні.

    Можна назвати три основні напрямки створення нових технологій на основі культивування клітин і тканин.

    Перше – отримання промисловим шляхом цінних біологічно активних речовин. Так отримані мутантні клітинні лінії раувольфії змінної – продуцента індольних алкалоїдів, які містять у 10 разів більше цінного для медицини антиритмічного алкалоїду – аймаліну. Друге – використання тканинних і клітинних культур для швидкого клонального мікророзмноження та оздоровлення рослини. Мікроклональне розмноження добре ведеться з картоплею, капустою, часником, томатами, цукровим буряком. Третю групу складають технології, пов’язані з генетичними маніпуляціями на тканинах, клітинах, ізольованих протопластах. Тканинна інженерія дає надії на подолання чоловічого й жіночого безпліддя та розв’язання інших проблем, пов’язаних з функціональною діяльністю репродуктивної системи в людей.

  • “Гордість і упередження” скорочено

    Джейн Остін “Гордість і упередження” скорочено розповість про життя дрібного англійського дворянства на початку 19 століття. “Гордість і упередження” належить до книг класичної літератури.

    “Гордість і упередження” короткий зміст можна прочитати за 5 хвилин

    Остін “Гордість і упередження” скорочено

    Роман починається з розмови містера і місіс Беннет про приїзд молодого джентльмена містера Бінглі в Незерфілд-парк. Дружина вмовляє чоловіка провідати сусіда і завести з ним більш тісне знайомство. Вона вважає, що містеру Бінглі неодмінно сподобається одна з їхніх дочок, і він зробить їй пропозицію. Містер Беннет наносить візит молодій людині, і через якийсь час той відповідає йому тим же.

    Елізабет Беннет друга з п’яти доньок містера Беннета. Містер Беннет не багатий, але що гірше, економічне становище його родини залежить від родового маєтку, який після його смерті повинен перейти до спадкоємця по чоловічій лінії, а, отже, родина опиниться без засобів існування. Доньок украй необхідно одружити. Це головна турбота місіс Бенет, його дружини й матері Елізабет. Ліззі розумна, незалежна, горда, але не особливо красива – красуня в родині найстарша сестра Джейн.

    Коли до найближчого містечка навідуються двоє багатих юнаків, усі матері розпочинають полювання. Красуня Джейн одразу ж полонила серце містера Бінглі, а от містеру Дарсі не сподобався ніхто. Коли йому натякнули на асамблеї, що непогано б запросити когось із дівчат до танцю, натякаючи на Елізабет, яка якраз не танцювала, від відповів, що найкраща дівчина вже зайнята, а з іншими танцювати йому не хочеться.

    Містер Дарсі нашкодив також Джейн, розповівши містеру Бінглі, що всі тут полюють тільки за його багатством, а почуття Джейн до нього вдавані. Після цієї розмови містер Бінглі несподівано поїхав, почалася тривала розлука, яка розбила серце Джейн.

    Тим часом до Елізабет посватався містер Коллінз, далекий родич, до якого перейде у спадок маєток містера Беннета. Здавалося б, життя Ліззі влаштувалася, але їй зовсім не подобається педантичний і нудний містер Коллінз. Елізабет відмовилася, чим дуже засмутила місіс Беннет.

    Містер Коллінз не розгубився і одружився з Шарлотою, подругою Елізабет.

    Незабаром Елізабет поїхала до Шарлоти в гості в Кент. Тамтешня парафія була неподалік від помістя Розінгз-Парк, яке належало леді Катрін де Бург, тітці містера Дарсі. Леді Катрін запрошувала до себе священика, містера Коллінза та його гостю. Там Елізабет знову зустрілася з містером Дарсі. Мабуть, незалежна поведінка Елізабет змусила містера Дарсі звернути на неї увагу, і одного дня він, ні сіло ні впало, запропонував їй руку та серце. Елізабет з погордою відмовила йому – він був причиною розбитого серця сестри Джейн, він так несправедливо вчинив з молодим офіцером, містером Вікемом.

    Містер Дарсі написав Елізабет листа, в якому пояснив, що містер Вікем злидень і картяр, безвідповідальна людина, ще й хотів викрасти та знеславити сестру містера Дарсі Джорджіану, щоб добратися до статків родини. Йому дали належну відсіч. А от щодо Джейн і містера Бінглі, то він вчинив правильно, бо жодних почуттів з боку Джейн не помітив, а поведінка родини Елізабет, її матері та молодших сестер зовсім безтактна.

    Через кілька місяців Елізабет разом із дядьком та тіткою Гардінерами їде подорожувати до Дербіширу. Дядько та тітка Гардінери були в комерції. За тих часів джентльмен міг мати тільки три професії: військового, священика й правника. Заняття комерцією – означало втрату статусу. Шляхетні люди при зустрічі з такими повертали голову в інший бік. Щодо грошей, Гардінери, втім, стояли зовсім непогано.

    Дорогою, коли в них зламався екіпаж, Гардінери та їхня супутниця скористалися нагодою відвідати Пемберлі, маєток містера Дарсі. Його на ту пору не було вдома, маєток їм показала старенька економка, яка знала містера Дарсі змалечку. Вона не скупилася на похвалу господарю. Несподівано повернувся містер Дарсі. Він вразив Елізабет тим, що не лише цивільно поводився з нею – вона ж погордувала ним, незважаючи на нижчий статус. Містер Дарсі надзвичайно ввічливо поводився навіть із Гардінерами. А під кінець представив Елізабет своїй сестрі Джорджіані – це була нечувана честь.

    Тут прийшла новина, що молодша сестра Лідія втекла з дому з містером Вікемом. Спочатку всі сподівалися, що вони одружаться, але виявилося, що одруження не входить у плани містера Вікема, і родина Беннетів опинилася перед загрозою безчестя. Отримавши звістку про ці події, Елізабет поспішає додому. Вона впевнена, що тепер Дарсі про неї навіть не захоче чути.

    Незабаром утікачів знайшли й зусиллями, начебто, дядька Гардінера, Вікема зобов’язали одружитися з Лідією. Після весілля молода пара приїздить до Беннетів, і Лідія згадує, що на весіллі був містер Дарсі. Елізабет довідується від тітки Гардінер, що всю справу насправді владнав саме він, взявши на себе значні витрати.

    Повертається містер Бінглі й робить пропозицію руки та серця Джейн. Джейн згоджується. Далі до оселі Беннетів здійснює несподіваний візит леді Кетрін. Вона хоче знати, чи не заручена Елізабет із містером Дарсі. Вона вимагає, щоб ця нахабна особа й не думала одружуватися з містером Дарсі – вона йому не рівня. Елізабет її випровадила, нічого не сказавши. Розлючена леді Кетрін вимагає відповіді у містера Дарсі, і містер Дарсі дізнається про вперту поведінку Елізабет. Він квапиться повторити свою пропозицію руки й серця, і Елізабет згоджується.

  • Макс Бірбом біографія

    Макс Бірбом біографія скорочено англійського письменника, карикатуриста викладена в цій статті.

    Макс Бірбом біографія

    Макс Бірбом (Henry Maximilian Beerbohm) народився 24 серпня 1872 в Лондоні.

    Отримав елітну освіту, закінчив Оксфорд. Входив у коло Оскара Уайльда, був одним із зразкових денді кінця століття, залишив кілька есе про дендизм. Друкувався в естетському журналі “Жовта книга” під час навчання в Оксфорді. Писав театральні рецензії для лондонського Суботнього огляду (1898-1910), змінивши на цій посаді Дж. Б. Шоу, пізніше з успіхом виступав на Бі-Бі-Сі.

    Після одруження на актрисі Флоренс Кан в 1910 році оселився на італійському курорті Рапалло, де і провів решту життя. Посячений в лицарі (1930). Помер 20 травня 1956 року.

    У біографії Макса Бірбома виділяються такі роботи, як “Різдвяний вінок” (A Christmas Garland, 1912), збірка пародій на таких авторів як Джозеф Конрада і Томас Харді; “Зулейка Добсон” ( Zuleika Dobson, 1911), кумедна сатира про Оксфорд; “Сьома людина” (Seven Men, 1919), розповіді, ” І навіть тепер” (And Even Now, 1920), “В основному по повітрю” (and Mainly on the Аїр, 1947), безліч есе.
    Бірбом удосконалював себе в малюванні, і він опублікував декілька томів відмінних карикатур, в тому числі “The Poet’s Corner” (1904), “Rossetti and His Circle” (1922)..

  • “Сто тисяч” тести

    Тести до твору “Сто тисяч” допоможуть перевірити знання по п’єсі.

    “Сто тисяч” тестові завдання

    1. За національністю Невідомий:
    а) українець;
    б) таджик;
    в) єврей;
    г) німець.

    2. Довідавшись про те, що Герасима Калитки немає вдома, Невідомий вирушив:
    а) на узбережжя річки;
    б) до судового виконавця;
    в) зі справою до Смоквинова;
    г) на побачення з Мотрею.

    3. Як Копач охарактеризував суд? На думку героя, цей державний орган:
    а) гласний;
    б) відповідальний;
    в) надто корумпований;
    г) справедливий.

    4. Кого Бовентура назвав пройдисвітом?
    а) Клима;
    б) Невідомого;
    в) Калитку;
    г) Романа.

    5. Про що зазначив Герасим, висловлюючись: “…зелено, мов земля, укритая рястом…”:
    а) скатертина;
    б) книга;
    в) бумага;
    г) миска.

    6. Скільки десятин землі мав Г. Калитка:
    а) п’ятдесят;
    б) двісті;
    в) сто;
    г) п’ятсот.

    7. За соціальним станом Герасим Калитка:
    а) багатий селянин;
    б) міщанин;
    в) боярин;
    г) дрібний чиновник.

    8. Ім’я якого святого згадується у розмові Герасима із Савкою?
    а) Семена;
    б) Миколи;
    в) Івана;
    г) Петра.

    9. “Товар” в кожаних мішках, як зазначав Невідомий, на Україну потрапляє з:
    а) Берліна;
    б) Парижа;
    в) Лондона;
    г) Москви.

    10. Що побажав Невідомий Калитці, домовившись на наступну зустріч на вокзалі?
    а) Бути завжди здоровим і щасливим;
    б) стати міліонером;
    в) купатися у червінцях;
    г) скупити всі землі.

    11. Де вирішує Калитка розміняти фальшиві гроші?
    а) У Жолудя;
    б) у банку;
    в) у казначействі;
    г) на базарі.

    12. З якою метою Копач збирався їхати з Романом до Пузиря?
    а) Позичити гроші;
    б) купити поросят;
    в) на полювання;
    г) роздивитися і, може, засватати якусь з його дочок.

    1. За що Герасим дорікав Климу зранку? Бо той:
    а) проспав;
    б) не нагодував увечері худобу;
    в) вже зранку їсть хліб, який взяв без дозволу;
    г) не накосив коням трави.

    2. Копач назвав робітників Герасима:
    а) сараною;
    б) прожорами;
    в) товстунами;
    г) худобою.

    3. Копачеві наснилося, що він викопав гроші і приїхав до:
    а) Києва;
    б) Парижа;
    в) Лондона;
    г) Нью-Йорка.

    4. Думок у Герасима було стільки, як:
    а) листячка на дереві;
    б) хмар на небі;
    в) піску в морі;
    г) худоби в Жолудя.

    5. За фальшиві гроші Герасим хоче викупити землі:
    а) Пузиря;
    б) Смоквинова;
    в) Чобота;
    г) найбагатшого купця.

    6. Хто у героїв п’єси постійно полюбляв повторювати: “Опит – велике діло”?
    а) Параска;
    б) Копач;
    в) Герасим;
    г) Савка.

    7. На низинці Копач пропонує Герасиму:
    а) посадити садок;
    б) збудувати ферму;
    в) викопати колодязь;
    г) зробити власний ставок.

    8. Ідучи до Пузиря, Копач із собою взяв:
    а) шматок сала і хліб;
    б) глек сметани;
    в) хліб з часником;
    г) домашньої ковбаски.

    9. На думку Копача, біди не чинить:
    а) запас їжі;
    б) сотня грошей;
    в) раціональна думка;
    г) теплий одяг.

    10. Герасиму не подобалося в Копачеві те, що той:
    а) постійно надавав поради;
    б) просив у нього їсти;
    в) хвалився своїми досягненнями у розкопках;
    г) намагався зверхньо поводити себе у ставленні з ним.

    11. “Блажен чоловік, іже скоти милує”,- так висловився Герасим, коли:
    а) Копач просив у нього коней, щоб поїхати до Пузиря;
    б) дізнався про зневажливе ставлення Жолудя до своєї худоби;
    в) Параска звернулася до нього з проханням дати їй коней, щоб з’їздити до церкви;
    г) бачив, як Клим годує худобу.

    12. Герасим порівнював Параску з:
    а) пишною квіткою;
    б) конякою;
    в) бджолою;
    г) соловейком.

    1. Як Пузир зустрів Романа?
    а) З хлібом-сіллю;
    б) запросив у хату до столу;
    в) виявив незадоволення до хлопця;
    г) попросив його почекати у фургоні.

    2. З яким першим питанням звернувся Герасим до сина після його приїзду від Пузиря?
    а) “Чого ти так запізнився, мабуть, упівночі приїхав?”;
    б) “Як приймали, як частували?”;
    в) “Чи уподобались дівчата?”;
    г) “Як панич зустрів Бонавентуру?”.

    3. Хто був у Пузиря в гостях, коли Роман з Бонавентурою приїхали до нього?
    а) Церковний служитель;
    б) уїзний суддя;
    в) головний казначей;
    г) офіцери.

    4. З якою домашньою худобою порівняв Герасим родину Пузиря?
    а) Свинями;
    б) конями;
    в) волами;
    г) биками.

    5. Порода свиней, яка була у Пузиря:
    а) ландраси;
    б) завідські;
    в) німецькі;
    г) англійські.

    6. Скільки Смоквинов, за словами Гершка, позичав на “улучшенія хазяйства” грошей?
    а) Мільйон;
    б) три тисячі;
    в) п’ять тисяч;
    г) мільярд.

    7. Через що Жолудь хотів купити землю у Смоквинова? Бо у того був:
    а) гарний фруктовий сад;
    б) ставок, де можна купати овець;
    в) багатий ліс;
    г) великий гай.

    8. “Упустіть землю Смоквинова… все одно що”:
    а) кинутися одягненим у воду;
    б) залишитися голодним;
    в) пошитися у дурні;
    г) посиротить свою землю на віки вічні.

    9. Від якого слова Савки після його повернення із казначейства “як… пташки защебетали перший раз весною, так радісно зробилось на серці від цього слова” Калитці:
    а) годяться;
    б) обмінні;
    в) вірогідні;
    г) пройдуть.

    10. Де Савка не користувався фальшивими грошима?
    а) У трактирі;
    б) лавці;
    в) казначействі;
    г) банку.

    11. Співаючи на радощах, Герасим порівнював горілку з:
    а) соком;
    б) варенням;
    в) медом;
    г) цукерками.

    12. Гершко з батьком “землю держать…” у:
    а) жолудя;
    б) Пузиря;
    в) Невідомого;
    г) Кукліновського.

    1. Про що Роман співав пісню, перебуваючи на самоті?
    а) Кохання;
    б) працьовитих і добрих людей;
    в) щастя;
    г) зірку вечірню.

    2. Замість того, щоб поцілувати Мотрю, Роман у темені кинувся не на дівчину, а на:
    а) батька;
    б) матір;
    в) Клима;
    г) Гершка.

    3. Від переляку Вершко попросив сина Герасима, щоб той:
    а) заспокоїв його;
    б) нагодував;
    в) дав йому води;
    г) підпалив цигарку.

    4. Копач хотів взимку написати:
    а) роман про кохання;
    б) історичну хроніку;
    в) археологічний літопис;
    г) малоросійську комедію.

    5. Скільки років Бонавентура розшукував скарб?
    а) Тридцять;
    б) п’ятдесят;
    в) сорок два;
    г) двадцять три.

    6. Характеризуючи себе, Копач зазначив, що він:
    а) талановитий і порядний;
    б) чемний і безкомпромісний;
    в) марнославний і розумний;
    г) багатий і щирий.

    7. Пуховиком Бонавентура називав місце для відпочинку:
    а) травичку під деревом;
    б) старе пальто;
    в) солому;
    г) старе ганчір’я.

    8. Невідомий передав Герасиму гроші у:
    а) великому пакеті;
    б) шкіряному мішку;
    в) в’язаній торбі;
    г) чорній валізі.

    9. Прислів’я, яке використав у своїй мові Герасим, коли стеріг гроші:
    а) “Береженого бог береже”;
    б) “Купля руки пече, а продаж гріє”;
    в) “З прибутку голова не болить”;
    г) “Без бариша голодна душа”.

    10. Скільки мав отримати Савка фальшивих грошей від Герасима?
    а) П’ять тисяч;
    б) шість мільйонів;
    в) десять тисяч;
    г) мільярд.

    11. Замість фальшивих грошей Герасим із Савкою отримали від Невідомого:
    а) газети;
    б) якийсь непотріб;
    в) чистий папір;
    г) старий одяг.

    12. Яку думку висловив Савка, коли трапився обман із грошима?
    а) “Що з воза впало, то пропало”;
    б) “Хвалячи – продають; а гудячи – купують”;
    в) “Купив би й село, та грошей голо”;
    г) “На хороший товар багато покупців”.

  • “Рукавичка” Шиллер аналіз

    “Рукавичка” Шиллер аналіз

    Тема. Зображення поведінки людини, яка обстоює особисту гідність і честь.

    Ідея. Автор засуджує деспотичні закони суспільства, утверджуючи пріоритет високої людяності; утверджує необхідність перемоги сили духу особистості над світом зла і насильства

    Головні герої : король Франциск, Делорж, Кунігунда

    Проблема – лицарська честь й людська гідність

    Риси характеру Делоржа та Кунігунди

    Делорж

    Кунігунда

    Хоробрий, самовпевнений, гордий, внутрішньо незалежний, наділений гідністю, почуттям честі.

    Лицемірство, кокетство, пустота душі, жорстокість, гоноровитість, пихатість

    Композиція “Рукавичка”

    1-ша частина – опис хижаків, короля, його оточення.

    2-га частина – випробовування придворною дамою сили кохання лицаря Делоржа

    3-я частина – Делорж кидає виклик Кунігунді та оточенню короля.

    Елементи сюжету “Рукавичка”

      Експозиція – опис короля, та його оточення; бій хижаків Зав’язка – рукавичка Кунігунди у звіринці Кульмінація – вхід Делоржа у центр звіринця (зіткнення життя й смерті); Розв’язка – Делорж кидає рукавичку в обличчя жорстокої дами Він знаходить вихід і з кола звірів, і з кола жорстокого світу людей. Це перемога життя над смертю і особистості над жорстокістю і лицемірством суспільства.

    Конфлікт. Людина – суспільство, Делорж – Кунігунда, Делорж – придворний світ, Делорж – король

    Сюжет балади “Рукавичка” запозичений із французької хроніки XVI ст.: придворна дама піддала закоханого в неї кавалера жорстокому випробуванню. Він гідно витримав його, довівши на очах королівського двору і своє кохання, і свою мужність. Але після цього рицар залишив даму свого серця.

    У Шиллера сюжет драматичніший. У творі є опис місця дії, оточення короля, поведінки хижаків; протиставлення хвилинної примхи Кунігунди смертельній небезпеці для Делоржа.

  • “Жага до життя” аналіз

    “Жага до життя” аналіз

    Жанр : оповідання

    Тема : як людина бореться за життя в Білій Пустелі

    Ідея : уславлення людини, яка кидає виклик смерті і перемає її, сили волі, витримки, жаги до життя

    Проблематика : проблеми людської гідності, життя і смерті, дружби та зради.

    “Жага до життя” композиція

      Експозиція – опис Півночі та золотошукачів. Зав’язка – Білл кидає свого хворого товариша. Розвиток дій – герой бореться за життя. Кульмінація – сутичка з вовком. Розв’язка – порятунок героя.

    “Жага до життя” ознаки оповідання:

      – Невеликий прозовий твір; – Невелика кількість героїв (двоє); – Однолінійний сюжет; – Невеликий проміжок часу (декілька тижнів); – Стислі описи.

    Випробування героя

    1. підвернув ногу

    Той, що йшов позаду, посковзнувся на гладенькому валуні й ледве не впав, але в останню мить утримався на ногах, голосно зойкнувши з болю. Мабуть, у нього запаморочилась голова; заточившись, він випростав вільну руку, ніби шукав опертя. Ставши рівно, він спробував ступити вперед, але знов похитнувся і мало не впав. – Агов, Біле! Я підвернув ногу!

    2. зрада другаБіл так і не оглянувся. Товариш дивився йому вслід, і, хоч його обличчя ніяк не пожвавилося, очі засвітилися тугою пораненого оленя. Біл вийшов, кульгаючи, на той берег і подався далі, не повертаючи голови. Чоловік, що стояв серед потоку, вдивлявся йому вслід.- Біле! – гукнув він ще раз. Це був благальний крик дужої людини, що потрапила в біду, але Біл не обернувся.
    3. самотністьВін озирнув те коло світу, в якому залишився. Невесела картина. З усіх боків, аж до обрію, одноманітна пустеля, пагорби всі пологі й низькі. Ані деревця, ані кущика, ні травинки – нічого, крім безкрайньої страшної пустки; і в його очах нараз проблиснув страх.
    4. голод

    “Голод давався взнаки”. ” голод гнав його вперед”. “…рибка втекла”, ін з’їв двох пічкурів сирими “лиш тому, що наказував розум. Чоловік усвідомлював: щоб вижити, треба їсти”. “Він страшенно ослаб, йому паморочилося в голові, іноді так, що аж в очах темніло. Його почали мучати галюцинації, муки голоду щоразу повертали розум, до дійсності”. Але його діймав лише голод: цілу ніч йому снилися обіди, бенкети та столи, заставлені найрізноманітнішими стравами.

    5. поєдинок з ведмедемОдчайдушну хоробрість змило хвилею страху. А що, коли звір нападе на нього, слабосилого? Він міцніше затис у руці ножа і подивився просто у вічі ведмедеві. Ведмідь став на задні лапи й вичікувально рикнув. Якби чоловік побіг, ведмідь погнався б за ним, але чоловік не втік. Осмілілий зі страху, він теж загарчав, дико, люто, вкладаючи в це гарчання весь свій страх. Ведмідь одступив убік, погрозливо рикаючи: він і сам злякався цієї загадкової істоти, що стояла прямо й не боялась його.
    6. боротьба з вовкомВін угледів вовчу голову. Гострі вуха не стирчали догори, як у інших вовків; очі були тьмаві й налиті кров’ю, голова понурилася. Він був хворий. Звір не зводив з нього голодного погляду. Він то ліз навкарачки, то непритомнів, а вовк усе плентався слідом за ним, кашляючи і хриплячи. Його коліна стали суцільною раною, як і ноги; кривава смуга тяглася за ним по каменях та мохові. Якось, оглянувшись, він побачив, що вовк пожадливо вилизує слід, і зрозумів, який його чекає кінець, якщо… якщо він сам не вб’є вовка. I почалась одвічна страшна трагедія боротьби за існування: хвора людина повзла, хворий вовк шкутильгав за нею – дві вмирущі істоти волоклися через пустелю, чигаючи на життя одна одної.
    Герой на судні Бедфорт.

    Вони обстежили нишком його койку. В ній знайшлося повно сухарів, матрац був напханий сухарями, в кожному закутку були сухарі. I все ж чоловік мався при своєму розумі. Просто він уживав запобіжних заходів на випадок голоднечі, та й годі. Вчені сказали, що це минеться; воно й справді минулося, перш ніж “Бедфорд” кинув якір у бухті Сан-Франциско.

    Герой Д. Лондона переживає різні почуття, що стосуються його фізичного й морального стану, та проявляє позитивні якості характеру. Герой відчуває змореність від довгої дороги, холод Білої пустелі, тугу від усвідомлення зради товариша, страх самотності, голод, який не вгамовується мізерною “їжею”, біль у ногах, розтертих до крові, та замученому тілі, відчай від марних спроб роздобути їжу, виснаженість, що призводить до галюцинацій. Сміливість, виявлена під час зустрічі з ведмедем, усвідомлення нестримного бажання жити, спокій, що змінив страх, терпіння, з яким герой продовжує свій важкий шлях, сила волі у поєдинку з вовком.

    Роль природи у творі “Жага до життя”

    Природа на початку. “Сонце ховалося за товщею сизих хмар. Прокинувсь він о шостій ранку і якусь часину нерухомо лежав на спині, втупившись очима в сіре небо. Ніде ані деревця, ні кущика – саме тільки сіре море моху, серед якого розкидано сірі скелі, сірі озерця та сірі струмки. Небо теж було сіре. А на небі ні сонця, ні навіть проблиску сонця.”

    Природа в кінці. “Зійшло яскраве сонце… Погода була прекрасною. Почалося коротке бабине літо північних широт”. “Бабине літо ще продовжувалося”

    Кожна Людина повинна боротися за своє життя, бути здатною постояти за себе, нести в собі знаряддя сили, сміливості, доброзичливості, духовної і громадянської відваги і, найголовніше,- Любити Життя, сповнене духовної боротьби.

  • “Пісня про Роланда” скорочено

    Дана стаття допоможе прочитати скорочено “пісня про Роланда” за 5-10 хвилин.

    “Пісня про Роланда” скорочено

    Імператор франків великий Карл (той самий Карл, від імені якого походить саме слово “король”) сім довгих років бореться з маврами в прекрасній Іспанії. Він відвоював у нечестивих вже багато іспанських замків. Його вірне військо розбило всі башти і підкорило всі гради. Лише повелитель Сарагоси, цар Марсилій, безбожний слуга Мухаммеда, не бажає визнати панування Карла. Але скоро гордий владика Марсилій впаде і Сарагоса схилить голову перед славним імператором.

    Цар Марсилій скликає своїх вірних сарацинів і просить у них поради, як уникнути розправи Карла, володаря прекрасної Франції. Наймудріші з маврів зберігають безмовність, і лише один з них, валь-фондский каштелян, не став мовчати. Бланкандрин (так звався мавр) радить обманом домогтися миру з Карлом. Марсилій повинен послати гінців з великими дарами і з клятвою в дружбі, він обіцяє Карлу від імені свого государя вірність. Посол доставить імператору сімсот верблюдів, чотири сотні мулів, навантажених арабським золотому і сріблом, та так, щоб Карл зміг нагородити багатими дарами своїх васалів і заплатити найманцям. Коли ж Карл з великими дарами вирушить у зворотний шлях, нехай Марсилій поклянеться послідувати через малий час за Карлом і в день святого Михайла прийняти християнство в Ахені, престольному граді Карла. Заручниками будуть до Карла послані діти шляхетних сарацинів, хоч і ясно, що призначена їм загибель, коли розкриється віроломство Марсилія. Французи підуть додому, і тільки в Аахенському соборі Могутній Карл у великий день святого Михайла зрозуміє, що маврами він обдурений, але буде пізно мстити. Нехай краще заручники загинуть, але трона не позбудеться цар Марсилій.

    Марсилій згоден з радою Бланкандрина і споряджає в дорогу послів до Карла, обіцяючи їм за вірну службу в нагороду багаті маєтки. Посли беруть в руки гілку оливи в знак дружби до короля і вирушають в дорогу.

    Тим часом могутній Карл святкує в плодоносному саду перемогу над Кордовою. Навколо нього сидять васали, грають у кістки і в шахи.

    Прийшовши до табору франків, маври бачать Карла на золотому троні, обличчя короля горде і чудове, борода його біліша снігу, а кучері хвилями спадають на плечі. Посли вітають імператора. Вони викладають все те, що Марсилій, цар маврів, велів їм передати. Уважно вислуховує Карл гінців і, поникая чолом, занурюється у роздуми.

    Яскраво сяє сонце над станом франків, коли скликає Карл своїх наближених. Карл хоче знати, що думають барони, чи можна повірити словами Марсилія, який обіцяє у всьому коритися франкам. Барони, втомлені від довгих походів і важких боїв, бажають якнайшвидшого повернення в рідні краї, де чекають їх прекрасні дружини. Але ні один не може порадити цього Карлу, так як кожен з них знає про підступність Марсилія. І всі мовчать. Лише один, племінник короля, молодий граф Роланд, виступивши з лав наближених, починає вмовляти Карла не вірити словами брехливого царя маврів. Роланд нагадує королю про недавню зраду Марсилія, коли він також обіцяв вірно служити франкам, а сам порушив свою обіцянку і зрадив Карла, убивши його послів, славних графів Базана і Базилія. Роланд благає свого повелителя якомога швидше йти до стін непокірної Сарагоси і помститися Марсилію за смерть славних воїнів. Карл никне чолом, настає зловісна тиша. Не всі барони задоволені пропозицією молодого Роланда. Граф Ганелон виступає вперед і звертається з промовою до присутніх. Він переконує всіх, що військо Карла і без того вже втомилося, а завойовано так багато, що можна з гордістю прагнути в зворотний шлях до кордонів прекрасної Франції. Немає приводу не вірити маврам, у них немає виходу іншого, ніж підкоритися Карлу. Інший барон, Немон Баварський, один з кращих васалів короля, радить Карлу прислухатися до промов Ганелона і почути благання Марсилія. Граф стверджує, що християнський обов’язок велить пробачити невірних і звернути їх до Бога і немає сумніву, що маври приїдуть в день святого Михайла в Ахен. Карл звертається до баронів з питанням, кого послати в Сарагосу з відповіддю. Граф Роланд готовий вирушити до маврів, хоч його пораду і відкинута паном. Карл відмовляється відпустити від себе улюбленого племінника, якому він зобов’язаний багатьма перемогами. Тоді Немон Баварський охоче пропонує відвезти послання, але і його Карл не бажає відпускати. Багато з баронів, щоб довести свою вірність, хочуть вирушити в дорогу, один лише граф Ганелон мовчить. Тоді Роланд вигукує Карлу пораду: “Нехай їде Ганелон”. Граф Ганелон злякано встає і дивиться на присутніх, але всі згідно кивають головами. Божевільний граф із погрозою звинувачує Роланда в давній ненависті до нього, оскільки він Роланду вітчим. Роланд, говорить Ганелон, давно бажає погубити його і ось тепер, скориставшись слушною нагодою, посилає на вірну загибель. Ганелон молить Карла не забути його дружину і дітей, коли маври неодмінно з ним розправляться. Ганелон журиться, що більше не побачить рідної Франції. Карл розлючений нерішучістю графа і наказує йому негайно вирушати в дорогу. Імператор простягає Ганелону свою рукавичку як знак посольських повноважень, але той упускає її на землю. Французи розуміють, що тільки собі на горе вирішили відправити підступного Ганелона з посольством до ворогів, ця помилка принесе їм велике горе, але змінити долю вже ніхто не може.

    Граф Ганелон іде у свій намет і вибирає бойові обладунки, збираючись у дорогу. Неподалік стану франків Ганелон наганяє посольство невірних, що повертаються, яких хитрий Бланкандрин затримував у Карла якомога довше, щоб по дорозі зійтися з посланцем імператора. Між Ганелону і Бланкандрин зав’язується довга розмова, з якого мавр дізнається про ворожнечу між Ганелона і улюбленцем Карла Роландом. Бланкандрин здивовано випитує у графа, за що ж всі франки так люблять Роланда. Тоді Ганелон відкриває йому таємницю великих перемог Карла в Іспанії: справа в тому, що веде війська Карла в усі битви доблесний Роланд. Багато неправди Ганелон зводить на Роланда, і коли шлях посольства доходить до середини, віроломний Ганелон і хитрий Бланкандрин дають один одному клятву погубити могутнього Роланда.

    Минає день, і Ганелон вже біля стін Сарагоси, його ведуть до царя маврів Марсилію. Вклонившись цареві, Ганелон передає йому послання Карла. Карл згоден з миром піти у свої межі, але в день святого Михайла він чекає Марсилія в престольному Ахені, і якщо сарацин ослухатися посміє, його в ланцюгах доставлять в Ахен і віддадуть там ганебної смерті. Марсилій, який не чекав такої різкої відповіді, хапає спис, бажаючи знищити графа, але Ганелон ухиляється від удару і відходить убік. Тоді Бланкандрин звертається до Марсилія з проханням дослухати посла франків. Ганелон знову наближається до повелителя невірних і продовжує промову. Він каже, що гнів царя марний, Карл лише хоче, щоб Марсилій прийняв закон Христа, тоді він віддасть йому пів-Іспанії. Але іншу половину Карл віддасть, продовжує зрадник, своєму племіннику, чванливому графу Роланду. Роланд буде поганим сусідом маврам, він буде захоплювати сусідські землі і всіляко гнобити Марсилія. Всі біди Іспанії від одного Роланда, і якщо Марсилій хоче спокою в своїй країні, то повинен не просто послухатись Карла, але також хитрістю або обманом погубити його племінника, Роланда. Марсилій радий такому плану, але він не знає, як впоратися з Роландом, і просить Ганелона придумати засіб. Якщо їм вдасться погубити Роланда, Марсилій обіцяє графу за вірну службу багаті дари і замки прекрасної Іспанії.

    У Ганелона план уже давно готовий, він точно знає, що Карл захоче залишити когось у Іспанії, щоб забезпечити спокій на завойованій землі. Карл безсумнівно попросить саме Роланда залишитися на сторожі, з ним буде зовсім невеликий загін, і в ущелині (король вже буде далеко) Марсилій розіб’є Роланда, позбавивши Карла кращого васала. Цей план доводиться до душі Марсилію, він кличе Гвенелона до своїх покоїв і наказує принести туди дорогі подарунки, кращі хутра і прикраси, які новий царський друг відвезе своїй дружині в далеку Францію. Незабаром Ганелона проводжають в зворотний шлях, точно домовившись про виконання задуманого. Кожен знатний мавр клянеться в дружбі зраднику-франка і відправляє з ним до Карла в заручники своїх дітей.

    Граф Ганелон на зорі під’їжджає до стану франків і відразу проходить до Карла. Він приніс володарю безліч дарів і привів заручників, але головне – Марсилій передав ключі від Сарагоси. Радіють франки, Карл наказав зібратися всім, щоб повідомити: “Кінець війні жорстокої. Ми вирушаємо додому “. Але Карл не хоче залишити Іспанію без охорони. Інакше він до Франції і доїхати не встигне, як бусурмани знову піднімуть голови, тоді настане кінець всьому, чого домоглися франки за сім довгих років війни. Граф Ганелон підказує імператору залишити Роланда на варті в ущелині з загоном хоробрих воїнів, вони встануть за честь франків, якщо хто-небудь посміє піти проти волі Карла. Роланд, почувши, що Ганелон радить Карлу вибрати саме його, поспішає до повелителя і звертається до нього з промовою. Він дякує імператору за доручення і каже, що радий такому призначенню і не боїться на відміну від Ганелона загинути за Францію і Карла, навіть якщо пан захоче поставити його одного на варті в ущелину. Карл никне чолом і, закривши обличчя руками, раптом починає ридати. Він не хоче розлучатися з Роландом, гірке передчуття гризе імператора. Але Роланд вже збирає друзів, які залишаться з ним, коли Карл відведе війська. З ним будуть доблесний Готьє, Одон, Джеріні, архієпископ Турпін і славний витязь Олівьер.

    Карл зі сльозами залишає Іспанію і на прощання віддає Роланду свій лук. Він знає, що їм вже не судилося зустрітися. Зрадник Ганелон винен у бідах, які спіткають франків і їх імператора.

    Роланд, зібравши своє військо, спускається в ущелину. Він чує грім барабанів і проводжає поглядом тих, що йдуть на батьківщину. Проходить час, Карл вже далеко, Роланд і граф Олівєр піднімаються на високий пагорб і бачать полчища сарацинів. Олівєр дорікає Ганелона у зраді і благає Роланда сурмити в ріг. Карл ще може почути заклик і повернути війська. Але гордий Роланд не бажає допомоги і просить воїнів безстрашно йти в бій і здобути перемогу: “Бережи вас Бог, французи!”

    Знову піднімається Олівєр на пагорб і бачить вже зовсім близько маврів, полчища яких все прибувають. Він знову молить Роланда сурмити, щоб Карл почув їх поклик і повернув назад. Роланд знову відмовляється від ганебного божевілля. Проходить час, і третій раз Олівєр при вигляді військ Марсилія падає на коліна перед Роландом і просить не губити даремно людей, адже їм не впоратися з полчищами сарацинів. Роланд не хоче нічого чути, шикує військо і з гаслом “Монжой” мчить в бій. У жорстокій битві зійшлися французи і війська хитрого Марсилія.

    Минає година, французи рубають невірних, лише крики і дзенькіт зброї лунають над глухою ущелиною. Граф Олівєр мчить по полю з уламком списа, він вражає мавра Мальзарона, за ним Тургиса, Есторгота. Граф Олівєр вже вразив сімсот невірних. Все спекотніше бій… Жорстокі удари вражають і франків і сарацинів, але немає у франків свіжої сили, а натиск ворогів не слабшає.

    Марсилій мчить з Сарагоси з величезною раттю, він жадає зустрічі з племінником Карла, графом Роландом. Роланд бачить Марсилия і тільки тепер остаточно розуміє мерзенне зрадництво свого вітчима.

    Жахливий бій, Роланд бачить, як гинуть молоді франки, і в каятті кидається до Оливєра, він хоче сурмити в ріг. Але Олівєр тільки те і говорить, що пізно на допомогу Карла кликати, тепер імператор не допоможе, стрімко мчить в січу. Роланд сурмить… Кривавої піною покривається рот Роланда, розкрилися жили на скронях, і далеко розноситься протяжний звук.

    Дійшовши до кордону Франції, Карл чує ріг Роланда, він розуміє, що передчуття його не були марними. Імператор розгортає війська і мчить на допомогу племіннику. Все ближче і ближче Карл до місця кривавої битви, але вже не застати йому нікого в живих.

    Роланд дивиться на гори і рівнини… Всюди смерть і кров, скрізь лежать французи, витязь падає на землю в гірких риданнях.

    Проходить час, Роланд повернувся на поле битви, він б’є навідліг, розсік Фальдрона, багатьох знатних маврів, жахлива помста Роланда за загибель воїнів і за зраду Ганелона. На полі битви він стикається з Марсилієм, царем всієї Сарагоси, і кисть руки йому відсік, царевича і сина Марсилія мечем булатним звалив з коня і заколов списом. Марсилій з переляку кидається навтіки, але це вже йому не допоможе: війська Карла занадто близько.

    Настали сутінки. Один халіф на скакуні підлітає до Оливєра і вражає його в спину булатним списом. Дивиться Роланд на графа Олівєра і розуміє, що друг убитий. Він шукає поглядом архієпископа, але немає вже поруч нікого, військо розбите, день підійшов до кінця, принісши загибель доблесним франкам.

    Йде Роланд один по полю битви, він відчуває, що сили покинули його, кров’ю покрито обличчя, прекрасні очі, померкли, він нічого не бачить. Герой падає на траву, закриває очі, і останній раз він бачить образ Франції прекрасної. Проходить час, і до нього у темряві підкрався мавр іспанський та безчесно вразив. Вбито могутнього лицаря, і ніколи ніхто вже не підніме прекрасний Дюрандаль (так звали меч Роланда), ніхто не замінить франкам незрівнянного воїна. Лежить Роланд обличчям до ворогів під покровом ялини. Тут на світанку знаходить його військо Карла. Імператор з риданнями падає на коліна перед тілом племінника і обіцяє помститися за нього.

    Поспішають війська швидше в дорогу, щоб наздогнати маврів і дати останній бій поганим.

    Поранений Марсилій рятується від гніву імператора в столиці, в Сарагосі. Він чує переможний клич французів, які увійшли в місто. Марсилій просить допомоги сусідів, але всі в переляку відвернулися від нього, один лише Балігант готовий допомогти. Зійшлися його війська з військами Карла, але швидко франки розбили їх, залишивши сарацинів лежати на полі битви. Карл повертається на батьківщину, щоб благочестиво поховати тіла героїв і здійснити справедливий суд над зрадниками.

    Вся Франція оплакує великих воїнів, немає більше славного Роланда, а без нього немає щастя у франків. Усі вимагають стратити зрадника Ганелона і всіх його рідних. Але Карл не хоче стратити васала, не давши йому слова на своє виправдання. Настав день великого суду, Карл закликає до себе зрадника. Тоді один із славних франків, Тєдрі, просить Карла влаштувати поєдинок між ним і родичем Ганелона, Пинабелем. Якщо Тєдрі переможе, Ганелона стратять, якщо ні, він буде жити.

    Зійшлися на полі бою Тєдрі могутній і Пінабель непереможний, мечі піднявши, помчали в бій. Довго борються герої, але ні тому, ні іншому не дається перемога. Доля ж розпорядилася так, що, коли поранений Тєдрі останній раз підняв свій меч над головою Пінабеля, той, вражений, замертво впав на землю і вже не опритомнів. Суд імператора завершено, Ганелона воїни прив’язують до скакунів за руки і за ноги і женуть їх до води. Жахливі муки відчув зрадник Ганелон. Але яка смерть спокутує загибель прекрасного Роланда… Гірко Карл оплакує свого улюбленого васала.

  • Іван Мазепа в національно-визвольному русі

    Визначте місце гетьмана Івана Мазепи у національно-визвольному русі українського народу

    Іван Мазепа народився в селі Мазепинці, що на Київщині, у родині українського шляхтича.

    Навчався в Києво-Могилянській академії, служив при дворі польського короля. Вивчав у європейських країнах артилерійську справу. Знав декілька іноземних мов. За часів гетьманства І. Самойловича був генеральним осавулом.

    25 липня 1687р. на козацькій раді в м. Коломак його обрали гетьманом України (1687-1709). Обрання гетьмана супроводилося прийняттям Коломацьких статей. Статті обмежували автономію України: гетьману заборонялося мати дипломатичні відносини з іншими державами, в столиці Батурині знаходився царський полк, діяльність гетьмана піддягала контролю з боку старшини.

    На початку свого гетьманства І. Мазепа зміцнив відносний з Москвою, відправляв козацькі полки в походи на прохання царя, розташовував російські війська на території Гетьманщини, придушував народні повстання. Російський цар Петро довіряв українському гетьманові.

    Північна війна між Росією та Швецією погіршила становище козацької старшини зокрема, та Гетьманщини взагалі, Царська адміністрація все більш обмежувала владу гетьмана та старшини.

    Гетьман Мазепа вирішив звільнити Гетьманщину з-під влади Москви і почав вести таємні переговори з Польщею та Швецією. Шведський король Карл XII пообіцяв Мазепі допомогти позбутися влади Московського царя. У свою чергу Мазепа зобов’язався перейти на бік Швеції в Північній війні. Плани Мазепи не здійснилися. 27 червня 1709 р. в Полтавській битві війська Карла XII були розбиті російським царем Петром І.

    Поразка Швеції в цій битві стала особистою трагедією Івана Мазепи, крахом його планів щодо зботуття незалежності Гетьманщини. Козаки та більшість козацької старшини не підтримали гетьмана.

    Іван Мазепа вимушений був тікати з військом Карла XII до Бендер, де незабаром помер.

    Як особистість, так і діяльність гетьмана оцінюються істориками по-різному. Безумовною заслугою гетьмана є його культурно-просвітницька діяльність. Блискуче освічений гетьман зібрав багату бібліотеку, був відомим меценатом: на його гроші побудовано 12 храмів, відновлено 20. Виник особливий стиль в архітектурі – Мазепинське бароко. Оновилася Києво-Могилянська академія, був заснований Чернігівський колегіум.

    У незалежній Україні чесне ім’я гетьмана було відновлено. З’явилося багато досліджень про самого І. Мазепу та його епоху.

    Висновок. Іван Мазепа був видатним політичним діячем, який прагнув відновити незалежність України, чимало зробив для розвитку науки, культури в Україні.