Category: Література

Олександр Довженко Цікаві факти з життя українського письменника Ви дізнаєтесь з цієї статті.

Цікаві факти про Олександра Довженка

Народився Олександр Довженко 12 вересня 1894 року в селі Вьюнищі, що на Чернігівщині. Його батьки були не писемними, але походили з далекого козацького роду. Родина жила не дуже заможно – землі було трішки і до того ж, вона була неродюча. В родині Довженків було 14 дітей, тому батько змушений був працювати вдень і вночі. Діти дуже швидко помирали, навіть не до сяючи працездатного віку.

В 1911 році Олександр вирішує вступати до Глухівського вчительского інституту, не тому що хотів стати вчителем, а тому що там платили високу стипендію – 120 карбованців на рік.

Коли відкрилась Академія мистецтв, Довженко вирішує спробувати себе у творчості і переходить навчатись до академії, але дуже швидко покидає навчання.

На початку 1920 року він вступає до партії боротьбистів. Через кілька тижнів ця партія влилася в КП (б)У, і таким чином він став членом КП(б)У. Довженка призначили завідувати Житомирською партійною школою, а потім підпілля в Коровинецькому районі. Там він був взятий у полон польським кінним роз’їздом, але йому пощастило благополучно втекти до свого загону.

Перебував на посаді секретаря губернського відділу міської освіти, де пропрацював рік.

Олександр Довженко був комісаром театру ім. Т. Шевченка, брав участь у роботі організаційного комітету працівників освіти.

В 1921 році його зараховують до Наркомату закордонних справ і відправляють на роботу до Польщі, де він очолює комісію з обміну військовополонених. У Польщі його улюбленим заняттям було малювання.

Повернувшись в Україну Починає працювати карикатуристом. Знайомиться з Ю. Смоличем, М. Бажаном, В. Сосюрою та П. Тичиною

Олександр Довженко – один із засновників ВАПЛІТЕ.

В 1926 році переїздить до Одеси і влаштовується режисером на кінофабрику.

Перший фільм Довженка “Сумка діпкур ера”, знятий в 1927 році. В основу сценарію фільма було покладено убивство радянського дипломатичного кур’єра Теодора Нетте. У цій стрічці Довженко зіграв свою єдину роль в кіно – кочегара, який переховує сумку Нетте.

В Одесі Олександр Довженко познайомився зі своєю супутницею життя Юлією Солнцевою.

“Арсенал” – остання стрічка, знята митцем на Одеській фабриці. Далі він планує перебиратись до Києва, де будувалась кінофабрика. Що він і зробив. Саме там було відзнято найвідоміший його фільм “Земля”.

Сподіваємося, що з цієї статті Ви дізнались щось цікаве про Олександра Довженка.

Цитати з пєси “Міщанин-шляхтич” Мольєра характеризують головних героїв, їх риси характеру.

“Міщанин-шляхтич” цитати

Слова нині дешеві (Клеонт)

Як легко переконують нас ті, кого ми любимо! (Клеонт)

Я буду ненавидіти її з такою ж силою, з якою колись любив. (Клеонт)

Багато з радістю дали б мені в борг, але ви мій кращий друг, і я боявся, що ображу вас, якщо попрошу у кого-небудь іншого. (Дорант)

Так, ззаду такий же дурень, як і спереду. (г-жа Журден)

Ні вже, пане, краще побийте мене, але тільки дайте посміятися вдосталь, – так мені буде легше. Хі-хі-хі-хі-хі! (ніколь)

Він доїдає всі шматочки, до яких ви доторкаєтеся
Виносити свої творіння на варварський суд бовдура – це, на мій погляд, для всякого артиста нестерпна мука.
###
Найприємніша нагорода – бачити, що творіння ваше визнано, що вас вшановують за нього рукоплесканиями. По-моєму, це найкраща відплата за всі наші тяготи, – похвала освіченої людини доставляє насолоду надзвичайну.

Від нерівного шлюбу нічого хорошого не чекай. (с) Г-жа Журден

Чесне слово, я й не підозрював, що ось вже більше сорока років говорю прозою.

Музика і танці – це всі, що потрібно людині.

Я вважаю, що всякий обман кидає тінь на порядну людину. Соромитися тих, від кого тобі небо судило народитися на світ, блищати в суспільстві вигаданим титулом, видавати себе не за те, що ти є насправді, – це, на мій погляд, ознака душевної ницості. (с) Клеонт

Найкраща відповідь на знущання – це стриманість і терпіння.

Хто п’яний – має право
Сказати, що він живе!

Якщо б до його багатства та ще хоч трохи гарного смаку. (с) Учитель танців

Учитель філософії. Хочете займемося етикою?
Г-н Журден. Етикою?
Учитель філософії. Так.
Г-н Журден. А про що вона, ця сама етика?
Учитель філософії. Вона трактує про щастя життя, вчить людей зменшувати свої пристрасті і…
Г-н Журден. Ні, не треба. Я запальний, як сто чортів, і ніяка етика мене не втримає: я бажаю казитися, скільки влізе, коли мене розбирає злість.

“Гаррі Поттер і філософський камінь” скорочено читати українською Ви можете за 12 хвилин.

“Гаррі Поттер і філософський камінь” скорочено

“Гаррі Поттер і філософський камінь” – перший роман серії Дж. К. Роулінг.

На початку роману світ чарівників святкує поразку Лорда Волдеморта, могутнього і жорстокого злого чарівника. Вбивши Лілі та Джеймса Поттерів, Волдеморт намагається покінчити з їхнім однорічним сином Гаррі, але закляття любові обертається проти нього самого, знищивши його тіло і залишивши шрам у формі блискавки на чолі дитини. Професори Албус Дамблдор і Мінерва Макгонегел, а також лісник Рубеус Гегрідзалишають Гаррі коло дверей будинку його родичів-маглів. Тітка Гаррі Петунія Дурслі є сестрою Лілі Поттер, хоча вона ніколи не почувала симпатії до чарівниці. Дурслі вирішують приховати від Гаррі правду про його батьків, переконавши його, що ті загинули в автокатастрофі. Протягом всього дитинства вони поводяться з ним украй неласкаво, водночас приділяючи надмірну увагу своєму синові Дадлі.

За кілька днів до свого 11-го дня народження Гаррі отримує загадкового листа, адресованого йому особисто. Прочитавши листа, розлючений дядько Вернон спалює його, не давши Гаррі навіть глянути. Втім, протягом наступних днів надходять нові листи у незліченній кількості. Рятуючись від химерної кореспонденції, Дурслі разом із Гаррі переховуються в хатинці на маленькому острові в океані. У ніч перед днем народження Гаррі до хатини вдирається Гегрід. Нейтралізувавши Дурслі, він дає Гарі змогу нарешті прочитати листа, який виявляється запрошенням вступити до “Школи Чарів і Чаклунства Гогвортс”. Наступного ранку Гаррі з Гегрідом вирушають до Лондона, де крізь чарівний паб “Дірявий казан” потрапляють на Алею Діагон з метою купити необхідні для навчання речі за гроші, залишені Гаррі у спадок померлими батьками. Уперше потрапивши до світу чарівників, Гаррі з подивом дізнається, що є відомою особою (через перемогу над Волдемортом) і знайомиться з гогвортським викладачем захисту від темних мистецтв професором Квірелом. Місяць потому на Гогвортському екпресі, який вирушає з “платформи № 9¾” на вокзалі Кінгс Кросс, Гаррі вирушає до школи. У потязі він знайомиться зі своїми майбутніми друзями Роном Візлі, забудькуватим і незграбним Невілом Лонгботтомом і здібною юною чарівницею з маглівської родини Герміоною Грейнджер.

Вступ до Гогвортсу

Після прибуття Сортувальний Капелюх призначає Гаррі, Рона, Герміону і Невіла у Грифіндор – один із чотирьох гогвортських гуртожитків. Драко Мелфой, пихатий і зухвалий антагоніст Гаррі, отримує призначення в інший гуртожиток – Слизерин. У кінці першого тижня Гаррі та Рон дізнаються, що банк чарівників Грінготс було пограбовано, зокрема грабіжники відвідали той самий сейф, у якому перед тим побували Гаррі з Гегрідом. Згодом Гаррі відкриває в собі талант до літання на мітлі і стає ловцем грифіндорської команди з квідичу.

Одного пізнього вечора Гаррі, Рон і Герміона випадково потрапляють до забороненого для відвідування учнями коридору, де бачать велетенського триголового пса, якого Гегрід називає Флафі. Пес охороняє люк, що веде донизу. У вечір Геловіну професор Квірел оголошує всім, що у підвалі замку вирвався на волю троль. Тимчасом як усіх студентів розводять по гуртожитках, Рон і Гаррі, згадавши, що ображена Роном Герміона ховається у дівочому туалеті й не знає про троля, поспішають на допомогу. Вступивши в бійку з тролем, хлопці рятують Герміону. Згодом, коли професорка Макгонегел вимагає пояснень, чому вони не повернулися до свого гуртожитку, Герміона бере провину на себе, внаслідок чого всі троє стають найкращими друзями.

Підозри

Під час першого матчу з квідичу мітла Гаррі виявляється зачарованою і мало не скидає його на землю з великої висоти. Запідозривши в цьому професора Снейпа, який від самого початку ставився до Гаррі упереджено, Герміона за допомогою чарів підпалює його мантію (водночас випадково збивши з ніг професора Квірела). Гаррі вдається впоратися з мітлою і впіймати золотого снича, вигравши матч.

На Різдво Гаррі отримує від невідомого відправника подарунок – плащ-невидимку, що колись належав його батькові. З його допомогою, Гаррі пробирається до забороненої для учнів секції бібліотеки, щоб знайти інформацію про чарівника на ім’я Ніколас Фламель, якого згадував Гегрід, розповідаючи про Флафі. Згодом, ховаючись від сторожа Філча, Гаррі потрапляє до кімнати, де заховано чарівне Дзеркало Яцрес, в якому він бачить своїх батьків живими. Пізніше, прийшовши до дзеркала разом із Роном, він з’ясовує, що дзеркало показує кожному індивідуальні образи. Дамблдор, знайшовши Гаррі в кімнаті, пояснює, що дзеркало показує найглибші бажання серця, і наказує перенести його в інше, недоступне приміщення. Зрештою, Гаррі дізнається, що Ніколас Фламель є винахідником філософського каменя, з якого можна приготувати еліксир безсмертя.

Гаррі стає свідком того, як Снейп намагається вивідати в Квірела спосіб пройти повз Флафі, проте Квірел наполягає на тому, що нічого не знає. Гаррі, Рон і Герміона доходять висновку, що Снейп намагається викрасти філософський камінь з метою відновити могутність Волдеморта, хоча Гегрід рішуче заперечує це. Відвідуючи Гегріда, трійця дізнається, що той тримає в себе яйце дракона, з якого незабаром має вилупитися маля. Згодом на світ з’являється “норвезький хребтоспин”, якого Гегрід нарікає Норбертом. Друзі занепокоєні, адже вирощування драконів є забороненим для чарівників. Їм вдається переконати Гегріда відправити Норберта до Румунії, де старший брат Рона Чарлі займається дослідженням драконів.

За порушення правил шкільного режиму Гаррі, Герміоні і Рону, а також Драко, який доніс на них, призначають покарання, що полягає у допомозі Гегріду в догляді за магічними тваринами в Забороненому Лісі. Гаррі помічає загадкову постать у каптурі, що п’є кров у пораненого єдинорога, і відчуває при цьому біль у шрамі на чолі. Кентавр Фіренце розповідає Гаррі, що вбивство єдинорога є жахливим злочином і що пиття його крові рятує життя навіть у найбезнадійніших випадках, хоча й накладає вічне прокляття.

Філософський камінь

Гаррі, Рон і Герміона дізнаються, що Гегрід отримав яйце дракона від незнайомця в каптурі, повідомивши йому, як пройти повз Флафі, і розуміють, що викрадення філософського каменя є неминучим. Учні розповідають про це професорці Макгонегел, але та запевняє їх, що камінь у цілковитій безпеці. Також вона повідомляє їм, що директор Гогвортса професор Дамблдор щойно вирушив з важливим завданням до Міністерства магії. Впевнені в тому, що виклик Дамблдора є фальшивим, трійця вирішує завадити Снейпу в крадіжці каменя. Намагаючись дістатися каменя першими, вони проходять низку складних магічних випробувань і пасток, подолати які їм допомагає талант і розум Герміони, а також майстерність Рона в шахах. Гаррі дістається кінцевої мети сам-один. У кімнаті він стикається з професором Квірелом і з’ясовує, що саме він, а не Снейп, мав намір викрасти камінь, тоді як Снейп весь час захищав його. Останнім випробуванням є Дзеркало Яцрес, глянувши в яке, Гаррі виявляє філософський камінь у своїй кишені. Аж тут він стикається з Лордом Волдемортом, який заволодів тілом і волею Квірела і з’являється у вигляді жахливого обличчя на його потилиці. Волдеморт повідомляє Гаррі, що його мати загинула, захищаючи його. За наказом Волдеморта Квірел намагається вбити Гаррі, але не може, оскільки, торкаючись його, відчуває нестерпний біль. Дамблдор вчасно з’являється і рятує Гаррі. Волдеморт полишає тіло Квірела, який вмирає.

Наслідки

Дамблдор підтверджує, що Лілі Поттер загинула, захищаючи свого сина. Її чиста жертовна любов наділила Гаррі магічною здібністю, внаслідок якої Волдеморт не може торкнутись його, не відчуваючи страшного болю. Дамблдор також повідомляє, що філософський камінь буде знищено, аби Волдеморт не спробував знову ним заволодіти. На питання Гаррі, чому Волдеморт прагнув убити його у віці немовляти, Дамблдор обіцяє відповісти, коли Гаррі стане старшим.

На урочистому бенкеті, де підбиваються підсумки навчального року, Дамблдор оголошує про додаткові очки, які заробили для свого гуртожитку Гаррі, Рон, Герміона і Невіл, що дає Грифіндору змогу отримати Кубок Гогвортса.

Народні прикмети про птахів навесні, восени, влітку, взимку забрані в цій статті. Прикмети про ластівок, голубів, горобців, сорок та ворон, домашніх птахів найпоширеніші.

Прикмети про птахів на українській мові

Якщо бузьки не вiдлетiли до Покрови – на теплу зиму.

Ворони неспокiйнi на гнiздах – на негоду.

Ворона під крило ніс ховає – до холоду.

Ворони вмостилися на нижніх гілках дерев – бути негоді й вітрові.

Купаються ворони – до негоди, каркають усією зграєю – до морозу, влаштовують в небі хороводи – на снігопад, сідають на землю – до відлиги, вмощуються на нижніх гілках дерев – на вітер.

Голуб, вiдпочиваючи, ховає одну нiжку в пiр’я – чекай рiзкого похолодання.

Рано летять голуби – на ранні приморозки й холодну зиму.

Голуби розворкотілися – на тепло.

Галки збираються великими зграями i сильно кричать – на ясну погоду й мороз.

Горобцi сидять з розпущеним пiр’ям – на дощ.

Перед сильним вітром горобці метушаться, перелітаючи зграйками з місця на місце.

Горобці зранку купаються у пилюці – по обіді буде дощ.

Грак відлетів – чекай снігу.

Дикі гуси на відльоті – кінець бабиному літу.

Довго шпаки не відлітають – осінь буде суха.

Якщо гайвороння кряче на Петра Вериги (29 сiчня) – на метелицю.

Туркоче горлиця – цього дня дощу не буде.

Дрозди перед негодою кричать.

Журавлi лiтають низько – на негоду.

Якщо журавлі відлітають у вирій високо, повільно, стиха курличучи, немов перемовляючись, осінь буде довга й погожа.

Жайворони високо в небi довго спiвають – на погоду, а якщо зранку вони мовчать – чекай дощу.

Зозуля кує на сухому деревi – похолодає.

Зяблик вiдлiтає – до похолодання.

Кури рано всiдаються на гнiзда – на мороз, i чим вище, тим вiн сильнiший.

Якщо кури не ховаються вiд дощу – вiн iтиме недовго.

Ластівки ввечері літають високо – завтра буде ясна погода, а якщо низько – хмарно.

Пiвнi дружно спiвають – на вiдлигу.

Півень хвоста волочить – буде снігопад.

Птахи дружно вертаються з вирiю – на тепло.

Снiгур спiває – на снiг, завiрюху.

Сова кричить – до холоду.

Вранці сорока стрибає з гілки на гілку – на відлигу.

Рано-вранці побачиш самотнього крука високо в небі – чекай лютого морозу.

Синиці, сороки, сойки влітку рано вмощуються на ночівлю – чекай холодної осені.

Синицi починають зранку пищати – вночi буде мороз, ховаються пiд дах – на хуртовину.

Якщо сороки рано замовкають – чекай холодної осені.

Снігур заспівав – на хуртовину.

Снігурі туляться до оселі – на великий снігопад.

Сорока під стріху лізе – на хуртовину.

Сичi вночi кричать – на дощ.

Тетеруки знiмаються з дерев i вiдлiтають iз вiдкритих мiсць у глиб лiсу – чекай бурi.

Якщо фазани ховаються в кущах – буде дощ i вiтер. Коли ж ввечерi всiдаються на гiлках дерев – буде суха i тиха нiч.

Чайки залишаються на березi i з писком бродять серед прибережних скель чи пiщаними мiлинами – скоро буде шторм.

Чаплi голосно кричать у польотi – на гарну, ясну погоду.

Шулiки кружляють у повiтрi i протяжно кричать – перед негодою.

Закує зозуля на голе дерево – буде неврожай.

Якщо граки прилетіли прямо на гнізда – буде рання весна.

Грак прилетів – скоро сніг зійде.

Граки на гнізда сіли – через три тижні можна сіяти.

Якщо граки прилетіли до середини березня, літо буде мокре, а сніг зійде рано.

Граки зграями над гніздами в’ються: то сядуть, то знову піднімуться – погода зміниться.

Якщо рано відлетіли на північ граки, які зимували в Україні, – бути дружній і повноводій весні.

Якщо гуси високо летять – води буде багато, а якщо низько – мало.

Гуси сидять, поховавши голови під крило, – буде похолодання.

Ворони купаються ранньою весною – до тепла.

Журавель прилетів – скоро лід зійде.

Чайка з’явилася – незабаром крига рушить.

Побачив шпака – знай: весна біля порога.

Ранній приліт шпаків і жайворів – до теплої весни.

Жайворонок з’явився – до тепла, а зяблик – до холоду.

Качки прилетять гладкі й угодовані – весна буде довга й холодна.

Птахи в’ють гнізда на сонячній стороні – на холодне літо.

Якщо кури злітають на найвищі місця в курнику чи на подвір’ї – чекай опадів.

Галки сідають на верхів’я дерев – до тепла, а всередину шиються – на мороз.

Граки групами, покрикуючи, метушаться над гніздами – то сядуть, то знову злетять – погода зміниться.

Ворони каркають – на негоду.

Якщо граки пасуться на траві – невдовзі задощить.

Шпаки особливо голосно співають – уночі піде дощ.

Журавель танцює на потепління.

Кулик залишає болото і літає по полю – на ясну, теплу погоду.

У лісі часто чути спів дятла – на холод і негоду.

Богдан-Ігор Антонич “Назустріч”

Росте хлоп’я, мов кущ малини,
підкови на шляхах дзвенять.
Ось ластівки в книжках пташиних
записують початок дня.

Запрягши сонце до теліги,
назустріч виїду весні.
Окриленим, хрещатим снігом
співають в квітні юні дні.

Вірш “Назустріч” сповнений романтизмом та оптимізмом. Навіть назва вказує на основну думку вірша – треба і сміливо йти назустріч долі, вміти бачити навкруги красу, черпати із неї наснагу, силу. Вражають надзвичайно тонкі спостереження автора, його глибоке асоціативне мислення. Так, ластівки рано прокидаються, стрімко літають, ніби розписують небо своїми хвостами-стрілками. Малина росте дуже швидко. Так швидко підростають і діти.

В основі поезії Б.-І. Антонича – повиті багатою уявою реальні спостереження за навколишнім світом, оптимістичне світобачення.

Богдан-Ігор Антонич “Назустріч” аналіз вірша Ви можете додати через форму коментарів, щоб допомогти своїм одноліткам у підготовці до занять.

Мозочок – частина заднього мозку, що відіграє важливу роль в координації руху. Мозочок як складова заднього мозку розташований безпосередньо над довгастим мозком. Він складається з двох півкуль, сполучених черв’яком. Поверхня мозочка вкрита сірою речовиною, в товщі півкуль і черв’яка міститься біла речовина, в якій є скупчення сірої речовини. Мозочок зв’язаний провідними шляхами (чутливими і руховими) зі спинним, довгастим і середнім мозком, а через міст – з корою великого мозку.

За що відповідає мозочок

Мозочок відіграє важливу роль у регулюванні рівноваги тіла, координації рухів (робить їх точними) і підтримуванні тонусу м’язів.

Якщо нормальне функціонування мозочка порушується, людина втрачає здатність до точних, узгоджених рухів, зберігання рівноваги тіла.

Функції мозочку: центр рівноваги, контроль над м’язами та координацією рухів.

Родина Цибулеві налічує близько 750 видів багаторічних трав’янисті рослин. В цій статті ми розглянемо Загальні ознаки родини цибулевих.

Характеристика родини Цибулеві

Родина цибулеві – це багаторічні трав’янисті рослини, що відносяться до відділу квіткових рослин класу однодольних.

Листки цибулевих прості, сидячі, розташовані почергово. Можуть мати різноманітну форму: дудчасті (плоскі або з порожниною), лінійні, овальні, ланцетні. У деяких рослин цієї родини листки сидять на черешку, в інших – він відсутній.

Квітки цибулевих правильні, зібрані у верхівкові зонтики.

Квітка рослин із родини цибулевих одностатева, має простий віночок із білою, синьою або рожевою оцвітиною з шести вільних або зрощених пелюсток.

Тичинок – шість, одна Маточка та три Плодолистка, з Ав’язь – верхня.

Формула квітки цибулевих – О6Т6М1

Суцвіття цибулевих – головчаті багатоквіткові парасольки в перетинковій обгортці.

Після дозрівання утворюється Плід – коробочка, яка розкривається по гніздам. У кожному відсіку коробочки перебувають від одного до декількох насінин. У парасольці зібрані безліч коробочок, тому цибульні утворюють багато насіння.

Розмноження рослин родини Цибулеві здійснюється, здебільшого, насінням. Насіння розноситься вітром або поширюється при поїданні його тваринами. Також цибулеві можуть розмножуватися цибулинами. Цибулини різних рослин різноманітні за зовнішнім виглядом. Одиночні цибулини округлі та соковиті, а зростаючі на загальному кореневище подовжені та вузькі.

Розповсюдження цибулевих – Північна півкуля (Середземномор’я, Передня та Середня Азія).

Представники родини Цибулеві

Найпоширеніші цибулеві – цибуля ріпчаста, часник,

Пряні овочеві культури – цибуля городня, цибуля порей, цибуля слизун, часник зі складною цибулиною.

Дикі види – цибуля ведмежа – лісовий вид з широкими листковими пластинками (вид охороняється!), на заплавних луках трапляється цибуля гранчаста.

Господарське значення родини Цибулеві

Багато представників родини цибулевих є цінними овочевими та декоративними культурами.

Цибулю та часник люди Вживають в їжу, а також Використовують як прянощі, спеції та Для лікування різних захворювань. Листя та цибулини багаті вітамінами та різними мінеральними речовинами. Відомо більше 1000 сортів найпоширенішою культури – лука городнього. Сорти за смаковими якостями поділяють на гострі, солодкі і напівсолодкі.

Цибулеві формують цибулини, бульбоцибулини, кореневища зі специфічним різким ароматом. Поява запаху обумовлена тим, що цибулеві рослини Виділяють фітонциди – леткі олії, які здатні знищувати хвороботворних мікробів та інших паразитів. Така властивість цибулі та часнику широко використовується в медицині.

Сходинки падіння (деградацію особистості) Доріана Грея, головного героя Оскара Уайльда, перераховані в цій статті.

Доріан Грей сходинки падіння

– Усвідомлення героєм своєї вроди, страх її втратити, а разом з цим – і любов людей, їх захоплення ним.

– Розрив із Сибілою Вейн, яку він покохав як актрису з її театральними мовою, жестами, костюмами, пристрастями, а не як реальну людину, дівчину.

– Захоплення книгою, що розбудила в ньому нездорові марення та мрії.

– Пересичення, розпуста.

– Убивство Безіла, доведення до самогубства Алана Кемпбела.

– Відчуття постійного страху, манія переслідування після зустрічі з братом Сибіли – Джеймсом Вейном.

– Убивство власної совісті, душі.

Людина без совісті, без душі не може існувати. Духовний світ, замкнений на самому собі, бідний і не може розвиватися. Краса і злочин – поняття несумісні.

Перш за все, сам герой, адже у нього був вибір – “іти сходинками вниз чи вгору”; лорд Генрі, який прищепив юнакові – недосвідченій людині, небезпечні думки, “розбудив” і “підігрів” темні пристрасті в його душі; суспільство, яке спостерігало за його моральним падінням; “отруйні” книги і та ін.

Ду Фу біографія скорочено наведена в цій статті.

Ду Фу біографія коротко

Ду фу (справжнє ім’я – Ду Шаолін; 712-770) – китайський поет.

Онук поета Ду Шень-яня. Ду Фу походив зі стародавнього роду. Народився у збіднілій на той час сім’ї провінційного урядовця невисокого рангу. Майбутній поет рано втратив батьків, його виховала тітонька Пей. Вона оточила хлопця турботою і любов’ю, дбаючи про нього, як про рідного сина.

Свій перший вірш написав у 7 років і його високо оцінили знавці поезії. Намагався скласти державні іспити, щоб за сімейною традицією отримати посаду державного службовця, проте службовцем не став.

У 20-35 років багато подорожував Китаєм, вів розгульне життя. У 741 р. прибув до столиці імперії Чан’ань. Там мешкав майже 10 років, отримав при дворі незначну посаду. Під час бунту Ань Лушаня втік зі столиці разом із почетом імператора, а його родина залишилась у Чан’ані; поет довго не мав від них жодної звістки. Був ув’язнений бунтівниками та пробув у полоні 2 роки. Після придушення бунту Ду Фу було наближено до імператора і у 757 р. він став радником молодого імператора Суцзуна і навіть отримав привілей критикувати імператора, але як тільки Ду Фу скористався цим привілеєм, його було ув’язнено. Комісія, яка розслідувала цю справу, визнала його винним лише в тому, що він дійсно вважав, що може критикувати імператора. Зрештою його було виправдано й імператор навіть пробачив поетову зухвалість та залишив коло себе на тій самій посаді. Проте у 759 р. Ду Фу пішов зі служби та оселився зі своєю родиною на півдні, у нижній течії Янцзи.

Смерть спіткала поета 770 року, коли він на човні спускався річкою. У 770 році Ду Фу у віці 59 років помер у злиднях.

Ду Фу був знайомий з іншим китайським поетом Лі Бо. Разом вони написали багато поезій, у них є вірші, присвячені один одному.

Творча спадщина Ду Фу

Автор циклів віршів “Три правителі”, “Три розлуки”, “Вірші в 500 слів про те, що було у мене на душі, коли я зі столиці прямував у Фінсянь” (755). З літературної спадщини поета до нас дійшло близько 1500 віршів.

Ду Фу успішно працював у різних літературних жанрах. Новаторством було те, що поет відкрито писав у своїх віршах про актуальні суспільні проблеми, не вдаючись за існуючими традиціями до натяків, алегорії тощо. Так, у віршах про війну він відверто говорить про людські страждання й смерть. Розкриваючи тему праці, детально описує повсякденні людські турботи тощо. Поезія Ду Фу філософська за змістом. Поет глибоко усвідомлює місце і роль людини у Всесвіті, розуміє, що немає нічого вічного, усталеного. Зникають колись могутні держави, натомість з’являються чагарники. Ду Фу разом з Лі Бо та Дзюй-Ї (їх називали “могутньою трійцею” китайської поезії) сприяли відродженню літератури у Танську добу не тільки в Китаї, але й Кореї, В’єтнамі, Японії.

Біографія Кавабата Ясунарі японського письменника, лауреата Нобелівської премії, наведена в цій статті.

Кавабата Ясунарі біографія

Кавабата Ясунарі народився 11 червня 1988 в сім’ї лікаря. Батьків Кавабата Ясунарі втратив рано і виховувався в родичів, спізнавши гіркий хліб сирітства.

Навчаючись у 1910-1917 рр. у початковій і середній школах м. Осака, Кавабата Ясунарі зацікавився живописом та літературою, багато читав, віддаючи перевагу А. Стріндбергу, а з японських письменників – Акутагаві Рюноске та Міямото Юріко.

У 1917-1920 рр., під час навчання в Першому коледжі Токіо, Кавабата Ясунарі ознайомився з російською літературою, особливо вирізнивши для себе Л. Толстого та А. Чехова.

Навчався в Токійському університеті на відділенні англійської, а згодом японської літератури (1920-1924). Тема його дипломної роботи – “Коротка історія японського роману”.

1924 року Кавабата Ясунарі разом із письменниками-“неосенсуалістами”, до яких належав і Йокоміцу Ріїті, автор програмного виступу “Про неосенсуалізм” (естетична концепція “неосенсуалістів” значною мірою спиралася на літературну теорію західних модерністів), заснував журнал “Літературна епоха” (“Бунгей Дзідай”), вів у ньому активну літературно-критичну діяльність, початок якій було покладено ще в студентські роки співпрацею в журналі “Дзідзі Сімпо”.
Відтоді Кавабата Ясунарі в різні періоди життя брав участь в організації нових літературних журналів, був членом їх редакційних колегій; до 1939 року регулярно публікував рецензії та огляди в провідному літературному журналі “Бунгей Сюндзю”; входив до складу журі різних літературних конкурсів і премій.

Першим значним твором Кавабата Ясунарі, який привернув увагу критики та читачів, була новела “Танцівниця з Ідзу” (1925), екранізована 1935 року кінорежисером Госьо. Переживання закоханого юнака стали темою цієї ліричної новели.

Уже в “Танцівниці з Ідзу” виявляється суттєва грань таланту Кавабата Ясунарі: розкриття загальнолюдських, “стійких цінностей”, використовуючи естетику та національну самобутність класичної, народної японської літератури.

1931 року Кавабата одружився з Хідеко і поселився з дружиною в давній самурайській столиці Японії, у м. Камакура, на півночі від Токіо, де в них народилася дочка. Літо вони проводили на гірському курорті Каруйдзава в котеджі західного типу, а взимку жили в будинку японського стилю в Дзусі. Неподалік від Дзусі в письменника була квартира, де він працював у традиційному японському кімоно і дерев’яних сандалях.

1960 року за підтримки держдепартаменту США Кавабата Ясунарі здійснив турне по декількох американських університетах (серед них і Колумбійський), де вів семінари з японської літератури.

Унаслідок впливу Місіми (письменника, кіноактора і політичного діяча правої орієнтації) Кавабата наприкінці 60-х років разом із Місімою й двома іншими письменниками підписав петицію проти “культурної революції” в комуністичному Китаї.
Повість “Країна снігів” (1934-1937), визнана літературними колами найпомітнішим явищем ліричної прози, найповніше виявила систему художнього мислення письменника. Книга складається з окремих ліричних оповідань, об’єднаних спільною тематикою: нерозділене кохання, краса природи північного краю Японії – країни снігів. У повоєнні роки, залишаючись вірним своїй колишній творчій манері, Кавабата написав низку творів, найзначніші з яких повість ” Тисяча журавлів ” (1951) і роман “Стогін гори” (1953).

1950 року Кавабата Ясунарі разом із членами ПЕН-клубу, головою якого він був із 1946 року, здійснив поїздки до Хіросіми та Нагасакі, місць атомних бомбардувань. Про своє бажання “вічного миру на землі” він розповість у новелах “Латочка”, “Кораблики”, “Камелія”.

1968 року Кавабата Ясунарі було присуджено Нобелівську премію за “письменницьку майстерність, яка з великим почуттям виражає суть японського способу мислення”.

В останні роки життя Кавабата Ясунарі напружено працював над новим романом. Письменник важко хворів, почав уживати наркотики. Перебуваючи в стані важкої депресії після смерті свого учня і друга Юко Місіми, 16 квітня 1972 року він наклав на себе руки у відлюдному курортному містечку Дзусі, що на околиці Токіо, отруївшись газом.

Твори цього митця, що відобразили національне японське уявлення про світ, людину, красу, зажили йому слави за життя і безсмертя після смерті.

В Україні окремі твори Кавабата Ясунарі переклали І. Дзюб, М. Федоришин.