Category: Література

Образи “Лісової пісні” Лесі Українки – проживають цікаве життя, переживають, люблять, вірять, сподіваються.

Характеристика образів “Лісова пісня”

Образ Лукаша “Лісова пісня”

Лукаш – зовсім молодий хлопець (“в очах ще має щось дитяче”, – читаємо в ремарці), він людина, тому й по-людському розуміє любов як потаємне незбагненне почуття. А для Мавки, як і решти лісових створінь, це цілком природний стан. Проте її любов до Лукаша зовсім не подібна на легкодумні залицяння з Перелесником, які вона знала до цього. Не подібна її любов і на почуття самого Лукаша:

Л у к а ш: Чудна у тебе мова, але якось

Так добре слухати… Що ж ти мовчиш?

Розгнівалась?

М а в к а: Я слухаю тебе…

Твого кохання…

(Бере в руки голову його, обертає проти місяця

І пильно дивиться в вічі).

Л у к а ш: Нащо так? Аж страшно,

Як ти очима в душу зазираєш…

Я так не можу! Говори, жартуй,

Питай мене, кажи, що любиш, смійся…

Звичайний сільський хлопчина й не здогадується, які сили пробудило кохання в лісовій істоті, яке “огнисте диво” оновлення вона пережила. Лукаш не цінує “душі своєї цвіту”, не знає, які дива може творити тихий голос його сопілки. Щедрі поклади поезії й краси в його душі вкриті шаром буденщини, черствого житейського практицизму. Вони явилися Мавці весняної місячної ночі, але сам Лукаш і занедбав їх під стріхою хати, під впливом матері й Килини.

Образ Мавки “Лісова пісня”

Мавка, без сумніву, ідеалізований і сильний образ: на шляху до щастя їі нічого не може зупинити, лісова красуня намагається наблизити дійсність до мрії. Вона без жалю покинула заради “людського хлопця” лісові хащі й могла б знайти з людьми спільну мову, якби вони були такими мудрими, як дядько Лев. Він знав ціну краси й гармонійного співіснування людини з природою, добре знав і те, що протиставити себе природі, знехтувати її закони – значить підрубати гілку, на якій сидиш. Таке ставлення до природи дядько Лев виховував і у свого небожа Лукаша. Він не встигає перейнятися дядьковою наукою: напровесні приходить із далекого села в ліс, а восени дядько Лев помирає. Господарство прибирає до своїх рук обмежена Лукашева мати, а згодом до неї приєднується й достойна її невістка.

Мавка ж принесла в Лукашеву хату не тільки красу (“умаіча квітками попідвіконню”), з нею прийшла до лісової господи прихильність природи й достаток (“Як вона глядить корів, то більш дають набілу”). Однак Лукаш не зміг відстояти своє кохання, не зміг “своїм життям до себе дорівнятись”. Його перемогла сіра буденщина із захланною й обмеженою матір’ю. А зрада Лукаша почалася з того моменту, коли поріг його хати переступила Килина.

Леся Українка майстерно створила характери Килини й матері Лукаша. Це досить типові образи жінок, утомлених тяжкою працею по господарству. Лукашевій матері потрібна роботяща невістка, а не мрійлива Мавка, яка спртнїмає природу як живу істоту. Мати настільки душевно згрубіта, що не помічає навіть Мавчиної вроди, а згадує про її чесноти. тише тоді, коли “лукава, як видра, хижа, наче рись” Килина демонструє свою справжню натуру. Для скаліченої духовно й обмеженої Килини чи не найбільший життєвий скарб – “корова турського заводу”. Вона в житті так і не зазнала справжнього щастя, так і не збагнула, що не перемогла Мавки.

Філософською глибиною думки, красою поетичних образів “Лісова пісня” постала нарівні з такими творами світової класики, як “Сон літньої ночі” Шекспіра, “Пер Гюнт” Ібсена. Не випадково М. Рильський назвав цю драму-феєрію “діамантовим вінцем Українки”.

My Day off

I go to school five days a week, so I have two days off – Saturday and Sunday (I’m lucky, because some other pupils have the only one day off). During the week I am very busy, so I like to have a rest on weekend.

I am not an early riser and it is a rare Saturday or Sunday when I get up before 9 o’clock. I enjoy staying in bed, when I don’t have to hurry anywhere. We have late breakfast at 10 and watch TV.

Usually we have something tasty: meat salad, fried potatoes, chicken, cake or pie. If the weather is fine, I usually do not stay indoors, I and my dog go outside. Often we go to the park and play there. If the weather is rainy and gloomy, I stay at home and watch TV, listen to the music, read the books.

After dinner we go visit our grandparents or relatives, or just simply take a nap. Sometimes when my friends call me we go roller – blading near the Opera theatre.

I like roller – blading very much, I think it is a lot of fun. In the evenings I like to watch video and music programs. There is a big armchair in my room right beside the lamp with blue shade. If it is cold I like to sit there with cup of coffee and read.

Sometimes I do something special on weekends: go to an art exhibition, to the theatre, to the concert. I always go to bed late on Sundays, and Monday morning is the nastiest thing through all the week.

I like weekends very much, because I can rest and gain some energy for the next week.

Переклад “Мій вихідний день” з англійської

Я ходжу до школи п’ять днів на тиждень, і ще два дні у мене вихідних – субота та неділя (Я щасливчик, так як деякі інші учні мають лише один вихідний). Впродовж тижня я дуже зайнятий, тому я радий відпочити на вихідних.

Я не з тих хто рано встає і тому дуже рідко я прокидаюсь у суботу чи неділю раніше 9. Мені подобається залишатися у ліжку коли мені не треба нікуди поспішати. Ми снідаємо о 10 і дивимось телевізор.

Зазвичай у нас щось смачненьке: м’ясо, жарена картопля, курка, торт або пиріг. Якщо погода чудова, я звичайно не залишаюсь вдома, я разом зі своєю собакою йдемо на двір. Часто ми ходимо в парк і граємось там. Якщо погода дощова і хмарно я залишаюсь вдома і дивлюсь телевізор, слухаю музику, читаю книги.

Після обіду ми навідуємо наших дідусів і бабусь чи родичів або просто дрімаємо. Іноді коли мої друзі звуть мене ми катаємось на роликах – біля оперного театру.

Мені подобається кататися на роликах дуже, я думаю, що це дуже весело. Вечорами я люблю дивитися відео і музичні програми. Прямо поруч з лампою з блакитним відтінком стоїть велике крісло в моїй кімнаті. Якщо холодно, я люблю сидіти там з чашкою кави і читати.

Іноді я роблю щось особливе по вихідних: ходжу на художню виставку, в театр, на концерт. Я завжди люблю пізно лягати по неділях, і ранок понеділка найбільш противний серед всього тижня.

Мені подобається вихідні дуже, тому що я можу відпочити і набратися енергії на наступний тиждень.

Цитатна характеристика Героїв роману “Чорна рада” – Сомка, Шрама, Брюховецького, Петра

“Чорна рада” цитатна характеристика героїв

Старий кобзар, “божий чоловік” “Темний він був на очі, а ходив без проводиря, у латаній свитині і без чобіт, а грошей носив повні кишені. Що ж робив із тими грішми? Викупив невільників із неволі. Іще ж до того знав лічити усякі болісті і замовляти усякі рани. Може він помагав своїми молитвами над недужими, а може і своїми піснями, бо в його піснях лилась, як чари, що слухає чоловік і не наслухається. За теєто, за все поважали його козаки, як батька: і хоч би попоросив у кого останню свитину з плечей на викуп невільника, то й йому оддав усякий”.

І. Брюховецький “Чоловік сей був у короткій старенькій свитині, у полотняних штанях, чоботи шкапові, протоптані, і пучки не видно. Хіба по шаблі можна б догадатися, що воно щось не просте: шабля аж горіла од золота; да й та на йому була мов чужа. І постать, і врода в його була зовсім не гетьманська. Так наче собі чоловічок простенький, тихенький. Ніхто, дивлячись на його, не подумав би, що в сій голові вертиться що-небудь, опріч думки про смачний шматок хліба да затишну хату”

Я. Сомко “…був воїн уроди, возраста і красоти зіло дивної, був високий, огрядний собі пан, кругловидний, русявий, голова в кучерях, як у золотому вінку, очі ясні, веселі, як зорі, і вже чи ступить, чи заговорить… Жартів не любив. Щирий і незлобливий був лицар, да все ж як і допечуть йому, то стережись тоді кожен”

І. Шрам “Був він син паволоцького пана, по прізвищу Чепурного, учився в Київський братській школі і вже сам вийшов. Як же піднялись козаки з гетьманом Остряницею, то він устряв до козацького війська, бо гарячий був чоловік…. і не всидів би у своїй парафії, чуючи як ллється рідна йому кров за безбожний глум польських консистентів і урядників над українцями”

П. Шраменко “Був щирий козак, лучче йому з нудьги загинути, ніж панотця навік перечорнити і золоту свою славу гряззю закаляти”

Леся Череваниха “А вона ж то стояла, підійшовши під благословеніє, хороша да прехороша! Іще трошки засоромилась перед поважним гостем, то й очиці спустила в землю, а на виду аж сіяє… І що вже, як хороше вдасться! Чи заговорить, чи рукою поведе, чи піде по хаті – усе не так, як хто інший: так усі й дивляться, і так усякому на душі, мов сонечко світить”

Настя – дружина Гвиновки “Ще була молода і хороша, тілько бліднолика пані. Зараз було видно, що се не нашого пера пташка. Не та в неї хода, не та й постать, да й українська одежа якось їй не припадала. А гарна, чорноброва була пані”

М. Черевань “…був тяжко грошовитий, да й веселий пан із козацтва, що збагатились за десятилітню війну з ляхами… доскочив собі незчисленного скарбу, та після війни й сів хутором коло Києва” “…не любив ніяких сварок; … бо був козак друзяка: уже кому чи яка нужда, чи що, то зарятує й визволить”

Кирило Тур “Добрий він, і душа щира, козацька, хоч удає з себе ледащицю і характерника. Да вже без юродства в їх не буває” “…був здоровенний козарлюга. Пика широка, засмалена на сонці; сам опасистий; довга, густа чуприна, піднявшись перше вгору, спадало за ухо, як кінська грива; уси довгі, униз позакручувані, аж на жупан ізвисали; очі так і грають, а чорні, густі брови аж геть піднялись над тими очима, і – враг його знає – глянеш раз: здається, супиться, глянеш удруге: моргне довгим усом так, наче зараз і підніме тебе на сміх”

Василь Невольник “Справді… був собі дідусь такий мизерний, мов зараз тільки з неволі випущений: невеличкий, похилий, очі йому позападали і наче до чого придивляються, а губи якось покривились, що ти б сказав – він і зроду не сміявся. У синьому жупанкові, у старих полотняних шароварах, да й те на йому було мов позичене”

Літописна оповідь “Святослав уладає мир з греками…” розповідає про хороброго князя Святослава, який ходив походом на Царгород. Був він мудрим та далекоглядним, уклавши мир із греками.

28 років прокнязював, відзначаючись мужністю та сміливістю, відкрито йдучи на ворога. Це його й згубило, не послухав воєводи, пішов через дніпровські пороги, де стояли печеніги великою силою.

“Святослав уладає мир з греками…” читати

Святослав направив послів до грецького царя з пропозицією укласти мир. Цар, почувши це, зрадів і прислав багато дарів, більше, ніж раніше. Святослав узяв дари і став думати, що коли не укладе мир, то греки можуть дізнатися, що їх мало, і обложать у місті. Руська земля далеко, а печеніги теж із ними воюють, то ніхто не допоможе. Греки обіцяли платити данину, і цього досить. Якщо ж перестануть платити, то можна знову зібрати велике руське військо і піти на Царгород.

Дружина радо погодилася із князем, писар записав на Хартію все, що передав Святослав. В угоді князь клявся, що хоче мати мир із греками, не буде ходити походами на їхні землі, буде союзником у боротьбі з їхніми ворогами. Якщо ж не дотримається угоди, то хай буде проклятий усіми богами.

Уклавши мир із греками, Святослав вирішив повернутися до Києва, бо у нього було мало війська. Попливли на човнах до порогів. Воєвода Свенельд порадив князеві обійти пороги, бо там стоять печеніги. Святослав не послухав його, поплив далі. Пе-реяславці попередили печенігів, що Святослав їде з великими дарами й малочисельною дружиною. Печеніги вийшли й заступили пороги, не можна було їх пройти, почалися холоди, пішла крига. Зупинився Святослав зимувати в Білобережжі, не стало в них харчів, почався великий голод. Коли настала весна, поплив Святослав через пороги, і напав на нього Куря, князь печенізький. Убили Святослава і зробили чашу з його черепа. Све-нельд же врятувався й повернувся до Києва. А всього князював Святослав двадцять вісім літ.

Цікаві факти про кіммерійців розкриють вам відомості про побут та життя цього народу. Цікава інформація про кіммерійців викладена в цій статті.

Цікаві факти про кіммерійців

Кіммерійці – це перший народ на території України, письмові відомості про якого сягають глибокої давнини. Про них писав ще легендарний давньогрецький поет Гомер у своїй “Одісеї”. Також згадки про них містяться в урартських, ассирійських та іудейських письмових джерелах.

Кіммерійці – це перші кочові племена, які почали широко Використовувати залізо в своїй господарчій та військовій діяльності. Поза тим вони користувались виробами із каменю, бронзи, кістки та дерева, створюючи прекрасні витвори, які сьогодні дивують археологів та весь світ.

Основна ударна сила кіммерійського війська – це легка кіннота. Кіммерійські воїни носили залізні мечі, сокири, булави, також розповсюджені були луки.

Стріли виготовляли із залізними та бронзовими наконечниками. Завдяки широкому використанню заліза Кіммерійці були непереможними воїнами, які наводили страху та одночас викликали захоплення у сусідніх племен.

Кіммерійці за все своє існування не утворили єдиної держави.

Кіммерійські племена постійно ворогували одне з одним, борячись за кращі пасовища, а також нападали на осілі землеробські племена Лісової України, ходили з набігами на територію сучасної Молдови, Румунії, Болгарії.

В центрі релігійних вірувань була жінка, яка вважалась Богинею-Матір’ю від якої пішло вже живе.

Єдине зображенням кіммерійця у розписі на вазах, засвідченим відповідним написом, є лучник зі сцени Калідонського полювання на відомій вазі Франсуа з музею Флоренції.

Кіммерійці носили шкіряні куртки, штани, чоботи і гостроверхі шапки.

Сподіваємося, що з цієї статті Ви дізнались щось цікаве про кіммерійців.

Ромео і Джульєтта образ Годувальниці

Годувальниця Джульєтти – один з головних персонажів трагедії У. Шекспіра “Ромео і Джульєтта”, няня Джульєтти з дитинства. Вона відіграє дуже важливу роль в житті дівчини. Рано втративши свою дитину, вона ставилася до Джульєтти, як до рідної дочки і була сильно прив’язана до неї. Головна героїня довіряла годувальниці всі свої секрети і завжди за допомогою в першу чергу зверталася до неї. Також вийшло і при зустрічі з Ромео. Саме годувальниця допомагала бачитися молодим людям, приховуючи відносини Джульєтти. Вона була їх вірним союзником у всіх справах і надійно зберігала їх таємницю.

Коли Ромео і Джульєтта вирішили бути разом і організувати таємне вінчання, годувальниця була одним з небагатьох їхніх прихильників, нарівні з братом Лоренцо і духівником Ромео. Проте довіра Джульєтти до неї послабилася, коли вона з кращих спонукань порадила все ж вийти заміж за Паріса, так як він був вигідною партією. Після цього юна Джульєтта в своїх діях покладалася тільки на ченця Лоренцо, що повінчав її з Ромео. Однак Годувальниця все одно проводила багато часу зі своєю улюбленицею й оберігала її як могла. У ніч перед весіллям, відразу після того як вона пішла, Джульєтта випила сильнодіюче снодійне. А на ранок Годувальниця, виявивши її заклякле і бліде тіло, підняла нестямний крик. Для неї смерть улюблениці була жахливою трагедією.

Також окрім характеристики Годувальниці, ви можете прочитати характеристики Ромео, Джульєтти, Меркуціо та Тибальта.

“Мона Ліза” , вона ж ” Джоконда ” – картина Леонардо да Вінчі, знаходиться в Луврі (Париж, Франція), одна з найвідоміших шедеврів живопису в світі.

“Мона Ліза” цікаві факти

1. Повна назва – Портрет пані Лізи дель Джокондо (італ. Ritratto di Monna Lisa del Giocondo)

2. Картина, вважається, є портретом Лізи Герардіні, дружини торговця шовком з Флоренції Франческо дель Джокондо. Написана близько 1503-1505 року.

3. В даний момент картина виставлена ​​в Луврі. За охоронну систему віддали 7000000 доларів. Тут і куленепробивне скло і сучасна складна сигналізація. А спеціально створений мікроклімат не дасть зіпсуватися полотну.

4. За всю історію свого знаходження в Луврі картина не разу всерйоз не постраждала від рук вандалів, хоча її намагалися пошкодити кислотою, каменем, глиняною чашкою і розпорошеною фарбою.

5. Експерти встановили, що дана картина, Мона Ліза, Перероблялася два рази. Також було встановлено що перші дві версії були набагато яскравіше.

6. Ще одним цікавим фактом про картину є те, що жінка на картині не має брів. Ходять чутки, що це тому що, коли влада намагалася відновити картину, брови були випадково видалені. Тим не менш, деякі фахівці вважають, що Леонардо да Вінчі спеціально не завершив роботу, тому що він був неперевершеним перфекціоністом.

7. “Мона Ліза” – це картина, яку найчастіше копіюють.

8. Як відомо, картина безцінна. Єдина ціна, яку можна назвати, так це сума страховки цієї картини. Страховка складе 3 млрд доларів!!!

Крадіжка картини Мона Ліза

21 серпня 1911 картина була викрадена працівником Лувру. Пошуки поліції не принесли результату. Були закриті кордони країни, музейна адміністрація була звільнена. Поет Гійом Аполлінер і Пабло Пікассо перебували під підозрою.

Картину знайшли тільки через два роки в Італії – причому виною тому був сам злодій, який хотів продати картину за оголошенням в газеті директору галереї Уффіці. Як повідомив злодій він хотів повернути картину на батьківщину. Злодія, з одного боку, хвалили за італійський патріотизм, з іншого – дали йому невеликий термін у в’язниці. Зрештою, 4 січня 1914 картина (після виставок по італійським містам) повернулася до Парижа.

Олександр Довженко хронологічна таблиця життя і творчості відомого письменника і кінорежисера наведена в цій статті.

Довженко хронологічна таблиця

Гумореска Павла Глазового “Кумів реактор”

Докотилася до кума новина,
Що вино робити можна з кавуна.
Кум – страшенно нетерплячий чоловік.
Він негайно ж кавуняру приволік.
Вставив трубку з очерету “під ребро”,
Пачку дріжджів затаскав йому в нутро.
Намішав цементу, глини, кізяків
І обмазав кавуна з усіх боків.
Мідним дротом те страхіття обмотав
І на піч його сушитися поклав.
Як нагрівся кавуняра уночі,
Зашумів, немов реактор, на печі.
Тут у кума і з’явився мудрий план:
Вмонтувати у “реактор” мідний кран,
Щоб під тиском в кілька сотень атмосфер
З нього гнало різні вина і лікер.
Чую – кум мій барабанить у вікно:
– Йдем до мене пити марочне вино! –
Тягне в хату і показує мені
Кавуняру, що лежить на черені.
– Дріжджів,- каже,- я напхав йому в нутро..
Там, напевне, розщепилося ядро.
Не кавун це вже у мене, не балон,
А заряд на кілька тисяч мегатонн.
Тільки атом служить миру, не війні:
Він вино для мене чавить в кавуні.
А “реактор” в цю хвилину як рвоне!
Оглушило, ошелешило мене…
Прокидаюсь – бачу, хати вже нема.
Піч стоїть посеред дворища сама.
Бачу – кум сидить на клуні, наче птах,
Весь у сажі, вся сорочка у дірках.
Переляканий, страшний, як сатана,
Ще й контужений осколком кавуна.
На подвір’ї – тільки пір’я від курей.
Біля двору – тільки клямка від дверей.
Кум оговтався та й каже: – Це буза…
Ми ще гнатимем коньяк із гарбуза!

“Книга джунглів” Кіплінг короткий переказ можна прочитати за 5 хвилин.

“Мауглі” Кіплінг короткий зміст

Книга складається з двох частин. Деякі з розповідей оповідають про Мауглі, про його життя у джунглях серед диких звірів. У дворічному віці маленький син дроворуба втрачається в джунглях. За ним по п’ятах нишпорить кульгавий тигр Шер-Хан і хоче зробити його своєю здобиччю. Дитина доповзає до лігва вовків. Батько і Мати вовки приймають його у свою сім’ю і захищають від Шер-Хана. Вони називають його Мауглі, що в перекладі означає “жабеня”. На раді вовчої зграї ведмідь Балу, який навчає вовченят закону джунглів, і чорна пантера Багіра, яка платить зграї за те, щоб вона не видала малюка на розтерзання Шер-Хану, висловлюються за те, щоб Мауглі було дозволено жити серед вовків.

Розум і сміливість Мауглі дозволяють йому вижити й зміцніти у складних умовах життя в джунглях. Його друзями і покровителями стають ведмідь Балу, Багіра, удав Каа, ватажок вовчої зграї Акела. У його житті відбувається безліч пригод, він вчиться розмовляти мовою всіх мешканців джунглів, і це не раз рятує йому життя.

Одного разу мавпи Бандар-логи забирають хлопчика в Холодні Лігвища, зруйноване індуське місто, збудоване в джунглях кілька століть тому. Поки мавпи несуть його, пересуваючись по гілках дерев, Мауглі просить коршака простежити за тим, куди його забирають, і попередити його друзів. Багіра, Балу і Каа приходять хлопчикові на допомогу і рятують від мавп, що бавляться з ним, як з іграшкою.

Через десять років після приходу Мауглі у джунглі ватажок зграї Акела стає старим і не може більше протегувати свого улюбленця. Багато вовків ненавидять Мауглі, тому що не можуть витримувати його погляду і відчувають його незрозумілу перевагу. Шер-Хан чекає відповідного моменту, щоб розправитися з Мауглі. Тоді за порадою Багіри Мауглі приносить з села вогонь. На Скелі Ради вовчої зграї він демонструє звірам свою силу, підпалює шкуру Шер-Хана, виступає на захист Акела.

Після цього він іде з джунглів і йде в село, до людей. Там одна жінка на ім’я Мессуа приймає його за свого колись викраденого Шер-Ханом сина і дає йому притулок у себе в будинку. Мауглі вчить людську мову, освоюється зі способом життя людей, а потім на кілька місяців стає пастухом сільського стада буйволів. Одного разу він дізнається від відданих йому вовків, що Шер-Хан, що пішов в іншу частину джунглів, щоб залікувати свої рани, повернувся. Тоді Мауглі заманює тигра в пастку і направляє на нього з двох сторін буйволове стадо. Шер-Хан гине. Дізнавшись про смерть тигра сільський мисливець бажає сам отримати за упіймання Шер-Хана 100 рупій і хоче віднести його шкуру в село. Мауглі не дозволяє йому цього зробити. Тоді мисливець називає його перевертнем, а Мессуа та її чоловіка чаклунами. Мауглі з тигрячою шкурою ховається в джунглях. Його названих батьків збираються спалити. Мауглі повертається, допомагає їм сховатися і дістатися до поселення англійців, у яких вони можуть попросити захисту. На село ж Мауглі насилає диких слонів, буйволів, оленів, і вони витоптують всі поля, руйнують будинки, розганяють стада, так що жителі змушені покинути своє колишнє місце проживання і шукати притулку в якомусь іншому місці.

Після смерті Шер-Хана і руйнування села Мауглі повертається у джунглі, і живеться йому тепер особливо добре. Всі визнають за ним права господаря і пана джунглів. Він росте красивим, сильним і розумним юнаком.

Коли він досягає сімнадцяти років, місце проживання вовків піддається нападу диких рудих собак долов. Кожна з них слабкіше вовка, але вони нападають полчищами, вони голодні і вбивають усе живе на своєму шляху. Мауглі разом з Каа заманює їх у пастку, що складається з мільярдного рою диких бджіл і стрімкої річки. Хитрість допомагає йому розправитися з більшою частиною непрошених гостей. Потім вовча зграя добиває решту живих і самих упертих з них. Таким чином Мауглі позбавляє вовків від вірної загибелі (якщо б вони вирішили без попередніх заходів битися з долами) або від вимушеного переселення.

Настає весна, і Мауглі тягне до людей. Він прощається зі своїми друзями і остаточно йде туди, де тепер живе Мессуа і її недавно народжена дитина. Мауглі зустрічає дівчину, одружується з нею і веде звичайний для людської істоти спосіб життя, проте назавжди зберігає в пам’яті перші свої роки, проведені у джунглях, і образи вірних друзів.

Інші найбільш відомі розповіді – це історія про Рікі-Тікі-Таві, а також про Білого Котика. Рікі-Тікі-Таві – це маленький мангуст, відважний борець зі зміями. Одного разу сім’я англійців, незадовго до цього оселилася в бунгало з садом, знаходить ледве живого мангуста, виходжує його і залишає у себе в будинку. Рікі-Тікі через деякий час усвідомлює, що йому доведеться битися з двома кобрами: Нагом і його подругою Нагеной, які вкрай незадоволені його появою в саду. Вони мають намір убити всіх людей: чоловіка з дружиною та їхнього сина Тедді, розраховуючи, що тоді мангусту нічого буде робити в їхньому саду. В першу ніч Рікі-Тікі у ванній батьків Тедді вбиває Нага. На наступний ранок знищує всі яйця кобри, з яких ось-ось повинні вилупитися маленькі змійки, а за самою Нагеной кидається в її нору і там розправляється з нею. Так маленький Рікі-Тікі-Таві рятує цілу сім’ю від вірної загибелі.

Цікава розповідь і про Білого Котика, який поставив перед собою мету відшукати для своїх родичів такий острів, де б люди не могли до них дістатися і викрадати на бійню. Цілих п’ять років він плаває по морях і океанах, розпитує всіх, кого зустрічає на своєму шляху, де знайти таке місце. Йому доводиться боротися зі штормами, рятуватися від акул, у складних умовах знаходити їжу. За час своїх мандрівок він розвиває в собі надзвичайну силу, відточує розум і спостережливість. Нарешті морські корови вказують йому на такий оточений прибережними рифами острів, і на наступний рік він приводить на нього майже все плем’я своїх побратимів, де вони можуть жити в безпеці і ніщо не затьмарює майбутнього їхніх малюків.