Category: Література

  • “Планетник” характеристика головного героя

    Характеристика образу Планетника з повісті Бориса Харчука наведена в цій статті. Цитатна характеристика Планетника допоможе краще зрозуміти образ головного героя.

    “Планетник” образ головного героя

    План до характеристики Планетника

    1) Легенда про незвичайне хлоп’я.
    2) Портрет, опис, зовнішність Планетника.

    – “Усе ще ходив безштаньком. Закутаний у хустину, кінці якої пущено під пахви, в сірячому із закаченими рукавами й довгими полами, в личаках, намотаних до колін, скидався на дівчину, а ще більше на якусь прояву, мов би він і не чоловічої статі. Оченята бистрі. Руки беручкі”.

    – “Блаватоокий – у тих очах назавжди поєдналися гострий розум і мрійливість. У них світиться стримана, лагідна, мовчазна душа.
    У виразі обличчя, в найменших порухах голови вгадується чуйність, сторожкість, напружена увага до шурхотів і запахів. Він і птах, і мисливець. В його душі живуть всесвітні тривоги – великий страх, але ще більша цікавість і боязка, невтомна жадоба пізнання”.

    3) Риси характеру Планетника : а) “…добрий, правдивий, вірний…” (дід Капуш); б) спритний і працьовитий; в) цілеспрямований і наполегливий; г) допитливий і безкорисний; д) чемний і чуйний.
    4) Інші риси: а) прагнення пізнати світ за допомогою навчання діда Капуша; б) порозуміння з тваринним та рослинним світом; в) обізнаність у лікарській справі; г) зневажливе ставлення до пияцтва;
    д) повага до матері, людей;
    е) знання природних прикмет, народних свят.
    5) Прагнення героя перемогти зло добром.
    6) Чи є на нашій землі Планетники

    “Планетник” характеристика головного героя

    Планетник справді незвичайне хлоп”ятко. Він за словами дідуся Кауша “…добрий, правдивий, вірний!..”. А також любить природу “Він ніколи не зривав листя, не ламав гілля, старався не толочити постолами трави – усе живе, усе для чогось призначене.”. Планетник завжди спритний, працьовитий, цілеспрямований і наполегливий. “Найбільшою мрією стало самому що-то посіяти і щоб воно зійшло. Хлопчик і робив це, наслідуючи маму”.

    Для Планетника головним у житті є:
    – любов до людини праці;
    – збереження природи, її краси;
    – робити добро;
    – надання безкорисливої допомоги;
    – шанобливе ставлення до матері.

  • “Тарас Бульба в Києві” аналіз

    Гумореска “Тарас Бульба в Києві” – показує, що наша мова забруднюеться поганими словами, що наші люди стають жорстокими і несправедливими стосовно старших людей. Це гірка правда нашого буття. Співчуваю тим людям, які життя поклали за нашу незалежність і такий “дарунок” отримали на останок від свої “вдячних” нащадків.

    Аналіз “Тарас Бульба в Києві” Павло Глазовий

    Тема “Тарас Бульба в Києві”: здивування Тараса Бульби від досягнень сучасного світу.

    Ідея “Тарас Бульба в Києві”: уславлення народу, який завдяки власній сумлінній праці є творцем цивілізації і водночас засудження тих, хто живе паразитизмом, намагаючись здобувати хліб “легким шляхом”.

    Основна думка: порівнюючи минуле з сучасністю, П. Глазовий пишається досягненнями людини-працівника, засуджуючи дармоїдів, гульвіс, пияк.

    Жанр “Тарас Бульба в Києві”: гумореска; за визначенням самого автора, “майже поема”.

    Проблематика “Тарас Бульба в Києві”:

      минуле й сучасне; працьовитість і паразитизм; краса і потворність.

    Художні засоби “Тарас Бульба в Києві”

    Метафори: “Тарас Бульба з’явився”, “земля уродила”, “пролітали кораблі”, “кипить робота”, “не тріщатимуть полиці”, “тягнеться собачка”.

    Епітети: “пишна столиця”, “славний козак”, “ясні павільйони”, “глибокі поклони”, “золоті людські руки”, “земля щедра”, “Дніпро миле”, “світле свято”, “час гарячий”, “зачухані суб’єкти”.

    Порівняння: “павільйони – храми”, “радів козак-запорожець, як на світлім святі”, “почорніли, наче від сажі”, “здоровенний, як казан, кулак”.

    Звертання: “Скажіть мені, голубоньки…”, “Як змінилася ти дуже, столице кохана”, “Ей, папаша…”, “Як ви можете, нікчеми…”, “Геть, недолюдки погані”.

    Риторичні оклики: “…гарна та пишна столиця!”, “Як ви жити, любі діти, чисто й гарно стали!”, “Веселі ви, діду!”, “Рай та й годі!”, “Як тут гарно всюди!”, “Як змінилася ти дуже, столице кохана!”, “Не можу я второпати, бий його хвороба!”, “Сообразім на трьох!”, “Геть, недолюдки погані!”.

    Риторичні запитання: “То скажіть же, де столиці кінець і початок?”, “Скажіть мені, голубоньки, чи пекло тут близько?”, “А хто ж тоді у вагонах двері зачиняє?”, “А хто ж тоді вам вагони тягне у тунелі?”, “А хто ж тоді причепив тут полум’я до стелі?”, “А хто ж тоді тягне сходи, на яких я йду?”, ” А чого ж то на тім боці валяються люди?”, “Чого вони почорніли, неначе від сажі?”, “Що ж це за порядки?”, “Яку користь козакові дає ця худоба?”, “…що за дивина?”, “Звідкіля на Україні отака шпана?”, “Щоб лигав сивуху з вами біля смітника?”.

    Сюжет “Тарас Бульба в Києві”

    Герою твору сниться, що Тарас Бульба крокує по сучасному Києву і дивується красою столиці. Проїхався на таксі, побував на Виставці, подивився нові квартири, побачив метро, поспілкувався з черговими дівчатами в метрополітені про досягнення сучасної техніки, помилувався Дніпром, здивовано сприйняв “кораблі крилаті”. Зневажливо поставився гість з минулого до тих, хто у будній день гріється на сонці, прогулюється безпечно з собакою. Найбільше обурення у Тараса Бульби викликала “шпана”, що запрошувала його випити пляшку біля смітника. Натомість герой показав “здоровенний, як казан, кулак”, і порушники порядку втекли.

    Композиція “Тарас Бульба в Києві”

    Події відбуваються уві сні ліричного героя: Тарас Бульба подорожує по Києву, милується його красою, досягненнями киян, а також обурюється і зневажливо ставиться до ледарів, негативних явищ у суспільстві. Експозиція: Тарас Бульба уві сні з’являється в Києві. Зав’язка: захоплення героя досягненнями сучасності, які він порівнює з минулим.

    Кульмінація: здивування запорожця досягненнями людей-працівників і зневага до паразитів суспільства.

    Розв’язка: “Отаке видіння уві сні було”

    Характеристика образу Тараса Бульби

    Тарас Бульба – історична постать з минулого. Поведінка героя. (“Іде, бадьориться”, “скидав шапку й відважував глибокі поклони”, “…розімнуся, освіжуся, прогуляюсь пішки”, “здоровенний, як казан, кулак”)

    Риси характеру запорожця:
    а) добрий;
    б) вимогливий;
    в) порядний;
    г) чемний;
    д) справедливий;
    е) шанує працю і зневажливо ставиться до ледачих, паразитів;
    ж) вразливий.

  • Загадки для 5 класу

    Українські загадки для 5 класу вивчають на уроках, використовують для проведення конкурсів.

    Загадки для 5 класу

    Загадки про землю

    Всіх годує, напуває, а про неї не кожен дбає. (Земля)

    Загадки про сонце

    Всі його люблять, всі його чекають, а хто на нього подивиться – кожен скривиться

    Загадки про овочі

    Сидить баба серед літа, в сто сорочок одіта. (Цибуля)

    Загадки про фрукти

    Лампочка вгорі висіла,
    Стала смачна, пожовтіла.
    Діти лампочку зірвали,
    З апетитом скуштували.
    (Груша)

    Загадки про гриби

    Є шапка, але немає голови; є нога, але без черевика.

    Загадки про іграшки

    Як не бий, він не заплаче, тільки сам завзято скаче. (М’яч)

    Загадки про транспорт

    Не махає крильми, а літає, не птах, а птахів обганяє. (Літак)

    По полю бродить, зерно молотить.
    Жне-косить – Хліба не просить. (Комбайн)

    Без рук, без ніг, на животі повзе, ще й інших везе. (Човен)

    Українські загадки для 5 класу

    Хто людей годує? (Праця.)

    Що старше від розуму? (Увага).

    Що у світі найшвидше? (Думка)

    Не звір, не птиця,
    Ніс, мов спиця,
    Сам тонкий,
    А голос дзвінкий;
    Хто його уб’є,
    Свою кров проллє. (Комар)

    Іде в каструлю чорне, а з каструлі – червоне. (Рак)

    Маленьке, кругленьке, а з підлоги за хвіст не піднімеш. (Клубок)

    Чорне сукно лізе у вікно. (Ніч)

    Лежить свинка, в неї поколена спинка. (Наперсток)

    Загадки про домашніх тварин

    З бородою, а не старий,
    З рогами, а не бик,
    Доять, а не корова,
    Лико дере, а на личаки не бере. (Коза)

    Часто умивається, та рушником не витирається. (Кіт)

    За горами, за долами ходить свита і кожух. (Вівця)

    Серед двору стоїть копа, спереду вила, а ззаду мітла. (Корова)

    Я великий, я красивий,
    Як біжу я – в’ється грива.
    Хвіст у мене довгий-довгий,
    Він у мене, мов шовковий. (Кінь)

    Не говорить, не співає, а коли хто йде, господаря сповіщає. (Собака)

    Загадки про диких тварин

    Прийшла вона із довгим віником
    На бесіду із нашим півником,
    Схопила півня на обід
    Та й замела метлою слід. (Лисиця)

    Зимою в білому, як сніг, а літом в сірому гуляє,
    Вловить його ніхто не зміг, тому що ноги довгі має. (Заєць)

    Якщо ви знаєте цікаві загадки для 5 класу лишайте їх в коментарях.

  • Вірші про груші

    Вірші про груші на українській мові для дітей та дошкільнят можна використати для проведення цікавих занять.

    Вірші про грушу для дітей

    Пісенька про груші
    (Автор: Л. Повх)

    Росла на груші грушка,
    Як всі грушки, – проста.
    Та хто б, скажіть, подумав
    Упала на кота!

    Кіт ну нявчать на грушу!
    Прийшов у сад дідусь.
    Та хто б, скажіть, подумав –
    І діда грушка – лусь!

    Аж тут приходить бабця
    Їм гулі лікувать.
    Та хто б, скажіть, подумав –
    І бабцю грушка – гать!

    Тоді прибігли діти
    Під грушку й залюбки –
    Ну, хто б скажіть, подумав –
    Поїли всі грушки!

    Вірші про груші

    Є у яблуні подружка,
    Соковита жовта грушка,
    У середині чудова:
    Ароматна і медова.

    Катерина Перелісна “Грушка”

    Грушка я, хоч невеличка,
    Та солодка і м’яка,
    І цвіла я, й наливалась,
    І поспіла – глянь яка!
    Понеси мене до мами –
    Подаруночок зроби,
    Хоч я знаю, що матуся
    Всю мене віддасть тобі.

    Віктор Кочевський “Після нічної зливи”

    Уночі в саду чимало
    Злива яблук назбивала,
    А вже груш отих натрушено –
    Вся трава прим’ята грушами.
    Ти таких іще не їв:
    Медяні, жовтасті, гарні,
    Ніби глечички янтарні,
    Повні свіжих стільників.
    А оця велика груша –
    Мов подзьобана, недужа:
    З неї дзизкає оса…
    Не бери цієї груші,
    Не бери, бо покуса!

    Платон Воронько “Причина”

    Другий день лежить хлопчина
    В ліжку у кутку.
    І на те була причина:
    В батьковім садку
    Обірвав хтось грушку тихо
    Аж до самих віт.
    Ось у хлопця з того лиха
    Й заболів живіт.

  • Вірші про чорнобривці

    Вірші про чорнобривці для дітей на українській мові, а також і для доросдих, викладені в цій статті.

    Вірші про чорнобривці для дітей

    Чорнобривці
    Гарні квіти біля хати
    Навесні садила мати.
    Чорнобривці чорноброві
    Квітнуть в тиші вечоровій.
    Чорнобривці чарівні
    Так і просяться в пісні.

    Чорнобривці – М. Сингаївський

    Чорнобривців насіяла мати
    у моїм світанковім краю.
    Та й навчила веснянки співати
    про квітучу надію свою.

    Як на ті чорнобривці погляну,
    бачу матір стареньку,
    бачу руки твої, моя мамо,
    твою ласку я чую, рідненька.

    Я розлуки і зустрічі знаю.
    Бачив я і в чужій стороні
    чорнобривці із рідного краю,
    що насіяла ти навесні.

    Як на ті чорнобривці погляну,
    бачу матір стареньку,
    бачу руки твої, моя мамо,
    твою ласку я чую, рідненька.

    Прилітають до нашого поля
    із далеких країв журавлі.
    Розцвітають і квіти, і доля
    на моїй українській землі.

    Як на ті чорнобривці погляну,
    бачу матір стареньку,
    бачу руки твої, моя мамо,
    твою ласку я чую, рідненька.

    Чорнобривець я пишний, духмяний,
    Що до перших морозів не в’яну.
    Це про мене матуся співає,
    Як дитину в колисці гойдає.
    Ви візьміть мене, квіти, в віночок.
    Затанцюєте гарно таночок.
    Буде затишно з вами в віночку.
    Всім нам радісно буде в таночку.

    Оксана Вишневська – Чорнобривці –

    Квітів дитинства букет,
    Спогадів ніжних тепло,
    Знайомої пісні куплет
    Нагадує як все було.

    Цвіт чорнобривців в саду,
    Мама Щаслива й сумна,
    З ними до школи іду,
    Ось моя юність мина.

    Навіть доросла тепер
    Цвіт їх чарівний люблю,
    Вік анітрохи не стер
    За тим, що минуло, жалю

    Юлія Бережко-Камінська “Чорнобривці”

    На чорнобривцях – тонкошкірий сніг.
    А я усе відтягувала осінь,
    Як тятиву…
    Та так і не вдалося
    Терпкого часу зупинити біг.

    Гірчить в повітрі.
    На душі гірчить.
    Я знала – все удосвіта минеться.
    І ось –
    На чорнобривцях сніг лежить,
    Як на мені.
    Не обмине й мене це…

    Мудріше, втім, – не кликати журби,
    І не спиняти погляд на долівці.
    А я дивлюсь
    На сплутані чуби
    Під снігом перемерзлих чорнобривців.

    Василь Кравчук “Чорнобривці”

    Гарні квіти біля хати
    Навесні садила мати.
    Чорнобривці чорноброві
    Квітнуть в тиші вечоровій.

    Чорнобривці чарівні
    Так і просяться в пісні.

    Чорнобровий чорнобривець чепурився:
    Дощовою краплею умився,
    Втерся теплим вітром – рушником
    Та й накрився парасолькою – листком.
    І стоїть це диво золоте,
    Щоб ласкаво зустрічать гостей.

  • Олександр Суворов біографія скорочено

    Олександр Суворов біографія скорочено Українською мовою викладена в цій статті.

    Олександр Васильович Суворов (1730 – 1800) – граф Римницький (1789), князь Італійський (1799), відомий російський полководець.

    Олександр Суворов біографія коротко

    Дата і місце народження Олександра Суворова достовірно невідомо, однак багато вчених вважають, що він народився 13 (24) листопада 1730 в Москві в сім’ї генерала. Названий на честь князя Олександра Невського. Дитинство його пройшло в селі, в маєтку батька.

    Військова сім’я ще з дитинства залишила свій відбиток на долі Суворова. Незважаючи на те, що Олександр був слабким і часто хворів, він хотів стати військовим. Суворов став займатися вивченням військової справи, зміцнював свою фізичну підготовку. У 1742 році пішов служити в Семенівський полк, де провів 6,5 років. В цей же час навчався в Сухопутному кадетському корпусі, вивчав іноземні мови, займався самоосвітою. На подальшу долю Суворова велику увагу надав генерал Абрам Ганнібал, який був другом сім’ї Суворових і прадідом Олександра Пушкіна.

    Під час Семирічної війни (1756-1763) перебував у військовому тилу (майор, прем’єр – майор), потім був переведений в діючу армію. Перші військові дії, в яких Суворов взяв участь, відбулися в липні 1759 року (атакував німецьких драгунів). Потім Суворов займав посаду чергового при головнокомандуючому, в 1762 році отримав чин полковника, командував Астраханським і Суздальським полками.

    У 1769 – 1772 під час війни з Барською конфедерацією Суворов командував бригадами декількох полків. У січні 1770 Суворову було присвоєно звання генерал – майора. Він виграв кілька битв проти поляків, отримав свою першу нагороду – орден Св. Анни (1770). А в 1772 році нагороджений найпочеснішим військовим орденом Св. Георгія третього ступеня. Польська компанія закінчилася перемогою росіян багато в чому завдяки діям Суворова.

    Під час російсько – турецької війни прийняв рішення захопити гарнізон, за що був засуджений, а пізніше помилуваний Катериною ІІ. Потім Суворов обороняв Гирсово, брав участь в бою у Козлуджи. Після цього в біографії Олександра Суворова відбувається полювання за Омеляном Пугачовим, повстання якого на той час вже було придушене.

    У вересні 1786 року одержав звання генерал – аншефа. Під час другої російсько – турецької війни (1787-1792) полководець Суворов взяв участь в Кінбурській битві, Фокшанскій, Ізмаїльській битві, а також битві при Римнику. У період польського повстання 1794 року війська Суворова штурмували Прагу. При Павлові І полководець виступив в Італійському поході в 1799 році, потім в Швейцарському поході.

    У січні 1800 Суворов за розпорядженням Павла І разом з військом повертається в Росію. По дорозі додому він захворів, а 6 (18) травня 1800 року Олександра Васильович Суворов помер в Санкт – Петербурзі. Похований великий полководець в Благовіщенській церкві Олександро – Невської лаври.

  • Чому Геродот назвав Єгипет “дарунком Нілу”?

    Чому Геродот назвав Єгипет “дарунком Нілу”?

    Чому древній грецький історик Геродот назвав Єгипет даром Нілу? Єгипет-держава, яке знаходиться в пустелі, і тому тільки при розливі Нілу земля ставала родючою, за межею розливу Нілу земля безплідна.

    Самі єгиптяни говорили про Ніл, як про “річку, що дає життя”. Кожен школяр знає, що це найдовша річка на Землі, тече вона тільки в межах Єгипту і її протяжність становить 1200 км. Щорічно Ніл виходить з берегів для того, щоб напоїти вологою змучену посухою землю і удобрити її мулом. Білий Ніл, що бере свої витоки з великих озер Екваторіальної Африки, несе з джунглів траву і листя, збагачуючи землю безліччю органічних речовин. Блакитний Ніл – це вода, багата вулканічними породами, які потрапляють в річку разом зі снігом і дощем з гір Ефіопії.

    Тобто виходить, що Ніл не тільки не розмиває грунт Єгипту, а, навпаки, завдає на нього все нові і нові нашарування, що рясніють високоякісними як органічними, так і неорганічними добривами.

    Рівень води в благодатній річці піднімається і опускається настільки регулярно, що по ньому цілком можна було б складати календар. Першу хвилю піднімають в верхів’ях Блакитного Нілу весняні дощі. У “ніч вод”, з 17 на 18 червня, вона досягає єгипетської столиці, Каїра. Колір води, оливково-коричневий, поступово змінюється, стаючи коричнево-бурим. Рівень води в Нілі неухильно піднімається аж до 26 вересня, після чого починає повільно спадати. До початку грудня річка відновлює свій початкові рівень і колір.

    Найбільша різниця між найвищим і найнижчим рівнями води в Стародавньому Єгипті, за свідченнями літописних джерел, сягала понад 5 м. В даний час завдяки численним греблям, які утримують частину наносів, різниця дещо зменшилася. Тепер вона коливається в межах 3 м. Це по давньоєгипетських мірками відповідає приблизно шести ліктям. Саме така різниця в давнину вважалася найбільш оптимальною.

    Якщо розлив проходив без руйнувань, народ вихваляв його як диво, а “роки піщаних берегів” були для них дуже важкими і голодними.

    Природно, що Ніл з усіма своїми повенями і наносами споконвіку грав вирішальну роль для сільського господарства Єгипту, яке в усі часи, не виключаючи і сучасного періоду, вважалося основою державної економіки. Тільки завдяки цій великій річці населення країни перемагало суворий жаркий і посушливий клімат. Саме Ніл дозволяв селянам отримувати високі врожаї зерна і овочів, причому це досягалося практично без вегетаційної перерви. Річка зрошувала грунт, поїла людей і худобу.

    Найімовірніше, в стародавні часи Єгипет був країною, більш багатою рослинністю, ніж зараз. Крім пальмових гаїв, які постають поглядам туристів на горизонті так само, як піраміди і мінарети, країну прикрашали густі гаї тамариску і акацій, рясні зарості Шелесткі папірусу і прекрасного, запашного лотоса.

  • Хвороби щитоподібної залози

    Захворювання Щитовидної залози відносяться до розряду самих серйозних хвороб, тому що супроводжуються зміною гормонального фону всього організму і призводять до порушення життєво важливих процесів в інших органах, тобто провокують виникнення супутніх захворювань.

    Хвороби щитоподібної залози

    Щитовидна залоза – є одним з найважливіших органів внутрішньої секреції. Вона виробляє два гормони (тироксин і трийодтиронін), які беруть участь у регуляції обміну речовин і виробляють енергію, необхідну для роботи всіх систем і органів нашого організму. На їх рівень впливає тиреотропний гормон гіпофіза.

    Коли рівень секреції тиреоїдних гормонів змінюється, розвиваються патологічні порушення. При цьому страждають всі системи і органи. До основних захворювань щитовидної залози відносяться: тиреоїдит, мікседема, базедова хвороба, рак, аденома і т. д.

    Причини захворювання щитовидної залози:

      психологічні та емоційні перевантаження; неправильне і незбалансоване харчування, внаслідок чого організм відчуває нестачу мікроелементів і вітамінів; радіоактивна обстановка і несприятлива екологічна ситуація; хронічні захворювання.

    Класифікація захворювань щитовидної залози залози

    Залежно від характеру розвитку аутоімунні захворювання щитовидної залози можна класифікувати на

    – ті, які супроводжуються недоліком вироблення гормонів (гіпотиреоз)

    – ті, які супроводжуються надмірним продукуванням гормонів (гіпертиреоз)

    – руйнування тканини щитовидної залози її власними клітинами (аутоімунний тіреіодіт).

    Хвороби щитовидної залози

      Зоб. Загальний термін для збільшення щитовидної залози. Зоб може бути нешкідливим або може сигналізувати про недостатність йоду або про запалення залози (зоб Хасімото). Тиреоїдит. Запалення щитовидної залози, зазвичай через вірусної інфекції або аутоімунне. Тиреоїдит може бути болючим або взагалі не мати симптомів. Гіпертиреоз. Надлишкове вироблення гормонів щитовидної залози. Гіпертиреоз зазвичай викликаний базедової хворобою або гіперактивними вузлами щитовидної залози. Гіпотиреоз. Занадто низька кількість гормонів щитовидної залози. Зазвичай причиною гіпотиреозу буває пошкодження щитовидної залози в результаті аутоімунного захворювання. Базедова хвороба. Аутоімунне захворювання, при якому щитовидна залоза надмірно активна, що викликає гіпертиреоз. Рак щитовидної залози. Рідкісна форма раку, яка зазвичай виліковна. Для лікування використовують операції, опромінення та гормональну терапію. Вузол в щитовидній залозі. Невелике аномальне ущільнення, новоутворення. Вузли в щитовидній залозі зустрічаються часто. Лише деякі з них можуть стати злоякісними. Вони можуть виділяти зайві гормони, що веде до гіпертиреоз, або не викликати жодних проблем. Тіреотоксіческій криз. Рідкісна форма гіпертиреозу, при якій вкрай високий рівень гормонів щитовидної залози викликає важке захворювання.

    Ознаки захворювань щитовидної залози залози

      Збільшення щитовидної залози. З’являється спочатку ледве помітна, потім яскраво виражена опухлість шиї. Область припухлості в більшості випадків безболісна на дотик і має нормальний здоровий вигляд. Виникнення задишки. Інтенсивний процес збільшення залози починає здавлювати трахею і призводить до нестачі надходження кисню до органів дихання, що і призводить до такого стану, як задишка. Хворий скаржиться на загальну слабкість і на утруднене дихання навіть при елементарних фізичних навантаженнях. Елементарний зітхання чи видих заподіює людині дискомфорт і тупий біль в області ураженого органу. Зміна голосу. При збільшенні розміру залози порушується нормальна робота прилеглих органів горла, від яких залежить нормальна робота гортані (голосові зв’язки). Нервові закінчення при таких патологіях пошкоджуються, імпульси від головного мозку не проходять так, як потрібно, ці фактори стають основною причиною зміни голосу або його повної відсутності. Порушення в роботі серця. Такий симптом нерідко є свідченням вже запущеного стану хвороби і у випадку гіпотиреозу має свої характерні прояви. Тобто при недоліку гормонів у людини виникає патологічне скорочення м’язів серця, яке і призводить до брадикардії – уповільнення серцебиття. Виникнення набряків. Порушення ритму серця супроводжується недостатнім потоком крові по всьому організму, що призводить до порушення обміну речовин і, відповідно, до набряків. Набряклість в основному спостерігається у вечірній час, а до ранку сама собою зникає. Знижена температура тіла є також симптомом гіпотиреозу. Погодьтеся, мало хто з нас звертає увагу на зниження температури тіла, багатьом здається, що тільки висока температура може свідчити про присутність небезпеки для здоров’я людини, але це не зовсім так. Якщо у вас все життя була нормальна температура тіла і раптом помічаєте різкий її спад протягом тривалого часу до цифр 36,0 – 36,1, в обов’язковому порядку на це варто звернути увагу і здатися ендокринолога. Виникають збої менструального циклу. Гормональний збій, звичайно ж, порушує і нормальну роботу жіночої сфери і нерідко стає основною причиною проблем із зачаттям дитини. Різке підвищення ваги. Хворий при гіпотиреозі часто різко і без всяких на те причин втрачає вагу. При цьому апетит значно знижується, у той час як вага інтенсивно збільшується. Зміна гормонального фону супроводжується різкими перепадами настрою, при нестачі гормонів людина стає флегматичним, загальмованим, не відразу відповідає на запитання. Шкіра людини також реагує на нестачу гормонів, стає сухою і лущиться. Витрішкуватість. Такий симптом притаманний людям, які мають вже запущені захворювання щитовидної залози. Симптом має зовні виражену яскраву особливість, яка проявляється зміною розміру очних яблук і слизової оболонки самих очей, шкіра повік при цьому темніє і має неприродний вигляд. Надмірна пітливість. Підвищена кількість гормонів в організмі нерідко супроводжується надлишком виділяється поту і, відповідно, постійною жагою. Людина покривається потім навіть при ходьбі, не кажучи вже про стресових ситуаціях, долоні стають пітними і вологими, іноді на тлі цього стану відзначають запаморочення. Різкі зміни настрою також можна віднести до симптому гіпертиреозу. При цьому недугу хворий зі стану повного спокою за лічені секунди може перейти в невиправдану лють. Настрій в основному дратівливе, постійно змінюється, така поведінка безпосередньо пов’язано з пошкодженням нервової системи людини. Шкіра та волосся також реагують на зміну гормонального фону людини. При гіпертиреозі шкіра тіла і області голови стає жирною, а волосся інтенсивно випадають.

  • “Міщанин-шляхтич” переказ

    “Міщанин-шляхтич” Мольєр переказ

    “Міщанин-шляхтич” стислий переказ можна прочитати за 10 хвилин, а повністю за 1,5 години.

    Здавалося б, чого ще потрібно поважному буржуа пану Журдену? Гроші, сім’я, здоров’я – все, що тільки можна побажати, у нього є. Так ж ні, заманулося Журдену стати аристократом, уподібнитися знатним панам. Манія його чинила масу незручностей і хвилювань домочадцям, зате була на руку сонмі кравців, перукарів і вчителів, що обіцяли за допомогою свого мистецтва зробити з Журдена блискучого знатного кавалера. Ось і тепер двоє вчителів – танців і музики – разом зі своїми учнями чекали появи господаря будинку. Журден запросив їх з тим, щоб вони веселим і вишуканим поданням прикрасили обід, який він влаштовував на честь однієї титулованої особи.

    Поставши перед музикантом і танцюристом, Журден насамперед запропонував їм оцінити свій екзотичний халат – такий, за словами його кравця, вранці носить вся знать – і нові лівреї своїх лакеїв. Від оцінки смаку Журдена, по всій очевидності, безпосередньо залежав розмір майбутнього гонорару знавців, тому відгуки були захопленими.

    Халат, втім, став причиною деякої затримки, оскільки Журден довго не міг вирішити, як йому зручніше слухати музику – в ньому або без нього. Вислухавши ж серенаду, він порахував її пріснуватою і в свою чергу виконав жваву вуличну пісеньку, за яку знову удостоївся похвал і запрошення крім інших наук зайнятися також музикою з танцями. Прийняти це запрошення Журдена переконали запевнення вчителів у тому, що кожен знатний пан неодмінно навчається і музиці, і танцям.

    До майбутнього прийому вчителем музики був підготовлений пасторальний діалог. Журдену він, загалом-то, сподобався: якщо вже не можна обійтися без цих вічних пастушків і пастушок – гаразд, нехай собі співають. Представлений вчителем танців і його учнями балет припав Журдену зовсім до душі.

    Окрилені успіхом у наймача, вчителі вирішили кувати залізо, поки гаряче: музикант порадив Журдену обов’язково влаштовувати щотижневі домашні концерти, як це робиться, за його словами, у всіх аристократичних домах; учитель танців тут же почав навчати його найвишуканішому з танців – менует.

    Вправи у витончених рухах тіла перервав вчитель фехтування, викладач науки наук – вміння наносити удари, а самому таких не отримувати. Учитель танців і його колега-музикант дружно не погодилися із заявою фехтувальника про безумовний пріоритет вміння битися над їх освяченими століттями мистецтвами. Народ підібрався захоплений, слово за слово – і пару хвилин потому між трьома педагогами зав’язалася бійка.

    Коли прийшов учитель філософії, Журден зрадів – кому як не філософу напоумляти забіяк. Той охоче взявся за справу примирення: пом’янув Сенеку, застеріг противників від гніву, що принижує людську гідність, порадив зайнятися філософією, цією найпершою з наук… Тут він переборщив. Його стали бити нарівні з іншими.

    Пошарпаний, але все ж уникнувший каліцтв учитель філософії, зрештою, зміг приступити до уроку. Оскільки Журден відмовився займатися як логікою – слова там аж надто хитромудрі, – так і етикою – до чого йому наука стримувати пристрасті, якщо все одно, коли вже розійдеться, ніщо його не зупинить, – вчений чоловік став присвячувати його в таємниці правопису.

    Практикуючись у вимові голосних звуків, Журден радів, як дитина, але коли перші захоплення минули, він розкрив вчителю філософії великий секрет: він, Журден, закоханий в якусь великосвітську даму, і йому потрібно написати цій пані записочку. Філософу це було пари дрібниць – в прозі, у віршах чи. Однак Журден попросив його обійтися без цих самих прози і віршів. Чи знав поважний буржуа, що тут його чекало одне із самих приголомшливих в житті відкриттів – виявляється, коли він кричав служниці: “Ніколь, подай туфлі і нічний ковпак”, з вуст його, подумати тільки, виходила чистісінька проза!

    Втім, і в області словесності Журден був все ж таки не ликом шитий – як не старався учитель філософії, йому не вдалося поліпшити складений Журденом текст: “Прекрасна маркіза! Ваші прекрасні очі обіцяють мені смерть від любові “.

    Філософу довелося піти, коли Журдену доповіли про кравця. Той приніс новий костюм, зшитий, природно, за останньою придворною модою. Підмайстри кравця, танцюючи, внесли обнову і, не перериваючи танцю, одягнули в неї Журдена. При цьому дуже постраждав його гаманець: підмайстри не скупилися на схвальні “ваша милість”, “ваше сіятельство” і навіть “світлість”, а надзвичайно зворушений Журден – на чайові.

    У новому костюмі Журден намірився прогулятися вулицями Парижа, але дружина рішуче чинила опір цьому його наміру – і без того над Журденом сміється півміста. Взагалі, на її думку, йому пора вже було одуматися і залишити свої придуркуваті примхи: до чого, питається, Журдену фехтування, якщо він не має наміру нікого вбивати? навіщо вчитися танців, коли ноги і без того ось-ось відмовлять?

    Заперечуючи безглуздим доводам жінки, Журден спробував вразити її зі служницею плодами своєї вченості, але без особливого успіху: Ніколь спокійнісінько вимовляла звук “у”, навіть не підозрюючи, що при цьому вона витягає губи і зближує верхню щелепу з нижнью, а рапірою вона запросто завдала Журдену кілька уколів, які він не відобразив, оскільки неосвічена служниця колола не за правилами.

    У всіх дурницях, якими захоплювався її чоловік, г-жа Журден винила знатних панів, що віднедавна почали водити з ним дружбу. Для придворних франтів Журден був звичайною дійною коровою, він же, в свою чергу, перебував у впевненості, що дружба з ними дає йому значні – як їх там – пре-ро-га-тиви.

    Одним з таких великосвітських друзів Журдена був граф Дорант. Ледь увійшовши до вітальні, цей аристократ приділив кілька вишуканих компліментів новому костюму, а потім побіжно згадав про те, що нині вранці він говорив про Журдена в королівській опочивальні. Підготувавши таким чином грунт, граф нагадав, що він повинен своєму другові п’ятнадцять тисяч вісімсот ліврів, так що тому прямий резон позичити йому ще дві тисячі двісті – для рівного рахунку. У подяку за цю і подальші позики Дорант взяв на себе роль посередника у сердечних справах між Журденом і предметом його поклоніння – маркізою Дорименой, заради якої і починався обід з представленням.

    Г-жа Журден, щоб не заважала, в цей день була відправлена ​​на обід до своєї сестри. Про задум чоловіка вона нічого не знала, сама ж була стурбована пристроєм долі своєї дочки: Люсіль начебто відповідала взаємністю на ніжні почуття юнака по імені Клеонт, який у якості зятя дуже підходив пані Журден. На її прохання Ніколь, зацікавлена ​​в одруженні молодої пані, так як сама вона збиралася заміж за слугу Клеонта, Ковьеля, привела юнака. Г-жа Журден тут же відправила його до чоловіка просити руки дочки.

    Однак першій і, по суті, єдиній вимозі Журдена до претендента руки Люсіль Клеонт не відповідав – він не був дворянином, тоді як батько бажав зробити дочку в гіршому випадку маркізою, а то і герцогинею. Отримавши рішучу відмову, Клеонт зажурився, але Ков’єль вважав, що ще не все втрачено. Вірний слуга задумав зіграти з Журденом один жарт, благо у нього були друзі-актори, і відповідні костюми були під рукою.

    Тим часом доповіли про прибуття графа Доранта і маркізи Дорімени. Граф привів даму на обід аж ніяк не з бажання зробити приємне господареві дому: він сам давно доглядав за вдовою маркізою, але не мав можливості бачитися з нею ні в неї, ні в себе – це могло б скомпрометувати Доримену. До того ж усі божевільні витрати Журдена на подарунки та різноманітні розваги для неї він спритно приписував собі, чим зрештою підкорив-таки жіноче серце.

    Неабияк потішив шляхетних гостей химерним незграбним поклоном і такою ж вітальною промовою, Журден запросив їх за розкішний стіл.

    Маркіза не без задоволення поглинала вишукані страви під акомпанемент екзотичних компліментів дивакуватого буржуа, коли вся благоліпність несподівано була порушена появою розгніваної пані Журден. Тепер вона зрозуміла, навіщо її хотіли спровадити на обід до сестри – щоб благовірний міг спокійно спускати грошики з сторонніми жінками. Журден з Дорантом прийнялися завіряти її, – що обід на честь маркізи дає граф, і він же за все платить, але запевнення їх ні в якій мірі не стримали запал ображеної дружини. Після чоловіка пані Журден взялася за гостю, якій мало б бути соромно вносити розлад в чесне сімейство. Збентежена і скривджена маркіза встала з-за столу і покинула господарів; слідом за нею пішов Дорант.

    Тільки знатні панове пішли, як було повідомлено про нового відвідувача. Ним виявився переодягнений Ковьель, представився другом батька пана Журдена. Покійний батюшка господаря будинку був, за його словами, не купцем, як всі навколо твердили, а самим що ні на є справжнім дворянином. Розрахунок Ковьеля виправдався: після такої заяви він міг розповідати все що завгодно, не побоюючись, що Журден засумнівається в правдивості його промов.

    Ковьель повідав Журдену, що в Париж прибув його хороший приятель, син турецького султана, без розуму закоханий в його, Журдена, дочку. Син султана хоче просити руки Люсіль, а щоб тесть був гідний нової рідні, він вирішив посвятити його в мамамуши, по-нашому – паладіни. Журден був у захваті.

    Сина турецького султана представляв переодягнений Клеонт. Він висловлювався на страшній тарабарщині, яку Ковьель нібито перекладав на французьку. З головним турком прибули покладені муфтії і дервіші, які від душі повеселилися під час церемонії посвяти: вона вийшла дуже колоритною, з турецькою музикою, піснями і танцями, а також з ритуальним побиттям посвячуваного палицями.

    Доранту, присвяченому в задум Ковьеля, вдалося нарешті умовити Доримену повернутися, спокусивши можливістю насолодитися забавним видовищем, а потім ще й відмінним балетом. Граф і маркіза з найсерйознішим видом привітали Журдена з присвоєнням йому високого титулу, тому ж кортіло якнайшвидше вручити свою дочку синові турецького султана. Люсіль спочатку ні в яку не хотіла йти за блазня-турка, але, як тільки визнала в ньому переодягненого Клеонта, відразу погодилася, роблячи вигляд, що покірно виконує дочірній борг. Г-жа Журден, в свою чергу, суворо заявила, що турецькому пугалу не бачити її дочки, як власних вух. Але варто було Ковьелю шепнути їй на вухо пару слів, і матуся змінила гнів на милість.

    Журден урочисто з’єднав руки юнаки та дівчата, даючи батьківське благословення на їх шлюб, а потім послали за нотаріусом. Послугами цього ж нотаріуса вирішила скористатися й інша пара – Дорант з Дорименой. В очікуванні представника закону всі присутні славно провели час, насолоджуючись балетом, поставленим учителем танців.

  • “Чарівна лампа Аладіна” скорочено

    Казка “Чарівна лампа Аладіна” скорочено викладена в цій статті. Казка “Аладдін” короткий зміст нагадає про головні події в казці, але краще її прочитати повністю.

    Казка “Аладін і чарівна лампа” скорочено читати

    “Чарівна лампа Аладдіна” короткий зміст казки Ви можете прочитати за 7 хвилин.

    Злий чаклун-магрибинець шукає чарівну лампу і зірки підказують йому, що дістати її зможе тільки Аладдін. Він вирушає на його пошуки.

    В одному персидському місті жила сім’я бідного кравця, у якого був син Аладдін. Хлопчик не хотів вчитися і був ледарем, він весь час тільки балувався і гуляв. Батько помер, коли Аладіну виповнилося 15 років.

    Одного разу до Аладіна прийшов дервіш – мандрівний монах, він представився братом його батька і запропонував допомогти їхній родині. Він спочатку дав грошей, потім одягнув Аладіна в новий одяг і чоботи, а далі запросив пройтися. Він довів Аладіна до пагорба і почав чаклувати, розступилася земля і з’явився таємний хід.

    Чаклун велів йому спускатися і розповів, що його чекає внизу: спочатку будуть три кімнати, які будуть його тільки лякати; потім кімната зі старою, яка захоче його обійняти; потім сад, а за ним кімната, в якій повно золота і коштовностей і там є стара мідна лампа, яка потрібна чаклуну. Він просить її принести, а Аладдін може взяти собі там все, що захоче. Він дає Аладдину кільце, яке допоможе йому в скрутну хвилину.

    Аладдін по черзі проходить всі кімнати, а в саду набиває кишені барвистими камінням, коли ж знаходить лампу, то ховає її в кишеню під зібраними камінням. Коли Аладдін вже був біля виходу, то чаклун наказав дати йому лампу, але Аладдін хотів спочатку вилізти. Тоді чаклун розсердився на нього і закрив хід, думаючи, що хлопець там помре, а сам повернувся додому.

    У підземеллі Аладдін випадково потер кільце і з’явився джин Дахнаш, син Кашкаша, який доставив його додому. Вдома мати Аладдіна вирішила почистити мідну лампу і з’явився старший джин Маймун, син Шамхураша, який створив страви на золотих блюдах, а потім зник, так як сильно лякав матір Аладдіна. Аладдін почав продавати золоті таці і навчився торгівлі.

    Одного разу царівна Будур йшла в лазню і її побачив Аладін, він відразу закохався в красуню і попросив матір піти до султана і попросити видати Будур за Аладіна. В якості подарунка для султана він дав матері золотий піднос, наповнений камінням з саду. Мати ходила до султана, але так і не вирішувалася заговорити з ним. Її помітив султан і велів покликати до себе. Коли вона подарувала піднос і передала прохання Аладдіна, йому так сподобалися камені, що він відразу хотів погодитися. Але старший візир захотів перевірити багатство Аладдіна і зажадав, щоб той передав 40 таких підносів з наложницями і рабами. Аладдін побажав це у Маймун і на наступний день виконав умову султана.

    Коли Аладдін зустрівся з султаном, то пообіцяв побудувати для майбутньої дружини палац навпроти палацу султана. Вночі Маймун побудував небаченої краси палац, залишивши недобудованою одну з колон. Це був виверт для султана, щоб він сам захотів добудувати її і не зміг, а потім зрозумів на скільки Аладін багатший за нього. У той же вечір відбулося весілля Аладдіна і Будур.

    Чаклун-магрибинець дізнався про порятунок Аладдіна і про теперішню його велич, він зрозумів, що все завдяки лампі. Чаклун відправляється в перське місто, де жив Аладдін. Він замовляє у мідника 10 нових ламп і йде по місту, пропонуючи обміняти свою нову лампу на стару. Так він підходить до палацу Аладдіна, коли той був на полюванні, і Будур обмінює йому чарівну лампу.

    Чаклун наказує Маймун перенести палац з Будур в землі Іфрікії, там він хоче закохати Будур в себе. Тим часом султан горює про зникнення Будур і наказує відрубати Аладіну голову. Але весь люд міста стає на захист Аладіна і султан дає йому 40 днів на пошуки дочки. Тут Аладін згадує про кільце і викликає джина Дахнаша, який переносить його в Іфрікію. Аладдін зустрічається з Будур і просить влити в вино чаклуна сонного зілля під час вечері. Будуть виконує вказівки Аладдіна і коли чаклун засинає, Аладдін відрубує йому голову, забирає лампу і Маймун повертає їх з палацом додому. Аладдін і султан миряться і на цьому припиняються нещастя Аладдіна.