Category: Література

Афанасій Фет перші 14 і останні 19 років життя офіційно носив прізвище Шеншин – російський поет-лірик німецького походження, перекладач, мемуарист, член-кореспондент Петербурзької АН.

Афанасій Фет хронологічна таблиця

5 грудня 1820 Афанасій Афанасійович Фет народився в маєтку Новосілки Мценського повіту Орловської Губернії, що належав відставному офіцеру Афанасію Неофитовичу Шеншину. Фет був сином Шарлоти-Єлизавети Фет.

1835-1837 – Афанасій навчався в німецькому приватному пансіоні Крюммера в Верро (нині Виру, Естонія). У цей час він почав писати вірші, проявляти інтерес до класичної філології.

1838 – вступив до Московського університету, спочатку на юридичний факультет, потім – на історико-філологічне (словесне) відділення філософського факультету. Навчався 6 років: 1838-1844 роки.

1840 – вийшла збірка віршів Фета “Ліричний пантеон” за участю Аполлона Григор’єва, друга Фета по університету.

1845 – вступив на військову службу в кирасирский Військового ордена полк, став кавалеристом. У 1846 році йому присвоєно перше офіцерське звання.

1850 – вийшла друга збірка Фета, яка отримала позитивні відгуки критиків в журналах “Современник”, “Москвитянин” і “Вітчизняні записки”.

1853 – Фета перевели в гвардійський полк, розквартирований під Петербургом. У Петербурзі зустрічався з Тургенєвим, Некрасовим, Гончаровим та ін., А також його зближення з редакцією журналу “Современник”.

1854 – проходив службу в Балтійському Порту, яку він описав у мемуарах “Мої спогади”.

1856 – вийшла третя збірка Фета під редакцією Тургенєва.

1857 – Фет одружився на Марії Петрівні Боткіній

1858 – вийшов у відставку в чині гвардійського штаб-ротмістра і оселився в Москві.

1859 – стався розрив поета з журналістом Долгоруким А. В. з “Современника”.

1863 – вийшло двотомне зібрання віршів Фета.

1867 – Афанасій Фет обраний мировим суддею на 11 років.

1873 – Афанасію Фету повернуто дворянство і прізвище Шеншин. Літературні твори та переклади поет і надалі підписував прізвищем Фет.

1883-1891 – публікація чотирьох випусків збірника “Вечірні вогні”.

21 листопада 1892 – помер у Москві. За деякими даними, його смерті від серцевого нападу передувала спроба самогубства. Похований у селі Клейменово, родовому маєтку Шеншиних.

Хронологічна таблиця Фета коротко описує основні події в житті письменника, але ви можете розширити її на свій розсуд.

Що означає фразеологізм “Битися з вітряками” ви дізнаєтеся, прочитавши дану статтю.

“Битися з вітряками” значення

Вислів “Битися з вітряками” означає:

марно боротися з уявними перешкодами. безглуздо та безрезультатно витрачати сили, енергію на подолання чи усунення уявних, неіснуючих перешкод.

“Битися з вітряками” походження

Походження фразеологізму пов’язане з безсмертним твором іспанського письменника Мігеля Сервантеса “Дон Кіхот”. Головний герой, підстаркуватий дворянин, начитавшись старовинних романів, уявив себе мандрівним рицарем. В одній із подорожей він побачив вітряки, яких прийняв за велетнів, і почав із ними битися. Його двобій був справою марною і безглуздою.
Вислів “воювати з вітряками” вживають у значенні “безрезультатно боротися з перешкодами”, “займатися безнадійною справою”.

“Битися з вітряками” приклади

Його міркування про вади авторитарної Системи.., в якій ми прожили стільки років, нагадують подекуди загальновідомі змагання з вітряками. (Й. Мейстер, До рангу власних заслуг)

Доктор Верходуб.., довідавшись про причину зміни настрою своєї, як він казав, Наяди, почав її переконувати, що її плани боротьби, – то “боротьба з вітряками”. (Г. Костюк, Світ Винниченкових образів та ідей)

– Ти хочеш, щоб твоя дочка вдягалась як старчиха, і щоб заміж не вийшла? Не вийде в тебе нічого, – репетувала Марія. – Як ти не розумієш, що ти Воюєш з вітряками (З журналу).

– Ти й сама у нас, як Дон Кіхот! Що він мав на увазі? Що довга вона та худа, як лицар печального образу? Чи вважає, що самостійне життя своє вона починає Боротьбою з вітряками? (О. Гончар);

Вивчаючи суму поглядів художника, приймаючи або відкидаючи його концепції, критик не повинен накидати йому свої, бо то напевне буде Боротьба з вітряками (З газети).

“Щедрик, щедрик, щедрівочка” – різдвяна українська народна пісня, що отримала всесвітню популярність в музичній обробці Миколи Леонтовича. Англійською мовою відома під назвою “Carol of the Bells”.

“Щедрик, щедрик, щедрівочка” текст

Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка,
Стала собi щебетати,
Господаря викликати:

– Вийди, вийди, господарю,
Подивися на кошару,
Там овечки покотились,
А ягнятка народились.

В тебе товар весь хороший,
Будеш мати мірку грошей.
Хоч не гроші, то полова,
В тебе жінка чорноброва.

Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка.

“Щедрик, щедрик, щедрівочка” аналіз

Тема: зображення справжнього господаря, який завдяки своїй праці має достаток та ще й жінку чорноброву.

Ідея: схвалення господаря за його вміння доглядати худобу і отримувати належну платню за свою роботу.

Основна думка: за результатами праці, сумлінного господарювання вимірюється і добробут людини; той живе багато, хто не цурається роботи.

Композиція “Щедрик, щедрик, щедрівочка”

Твір має обрамлення, тобто починається і закінчується одними й тими словами:

Щедрик, щедрик, щедрівочка, Прилетіла ластівочка

Щедрівка побудована у формі діалогу.

“Крихітка Цахес” скорочено

“Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер” скорочено читати українською можна за 5 хвилин.

“Крихітка Цахес” Гофман скорочено читати

У маленькій державі, де правив князь Деметрій, кожному жителю надавалася повна свобода в його починанні. А феї і маги вище всього цінують тепло і свободу, так що при Деметрії безліч фей з чарівної країни Джінністан переселилося в благословенне маленьке князівство. Однак після смерті Деметрія його спадкоємець Пафнутій задумав ввести в своїй вітчизні просвітництво. Уявлення про освіту були у нього найрадикальніші: будь-яку магію слід скасувати, феї зайняті небезпечним чарами, а найперша турбота правителя – розводити картоплю, садити акації, вирубувати ліси і прищеплювати віспу. Таке просвітництво в лічені дні засушив квітучий край, фей вислали в Джінністан (вони не надто пручалися), і залишитися в князівстві вдалося тільки феї Розабельверде, яка вмовила-таки Пафнутія дати їй місце канонісси в притулку для шляхетних дівчат.

Ця-то добра фея, повелителька квітів, побачила одного разу на курній дорозі заснулу на узбіччі селянку Лізу. Ліза поверталася з лісу з кошиком хмизу, несучи в тому же кошику свого виродка сина на прізвисько крихітка Цахес. У карлика огидна стареча мордочка, ніжки-прутики і павукові ручки. Пошкодувавши злобного виродка, фея довго розчісувала його заплутане волосся… і, загадково посміхаючись, зникла. Варто було Лізі прокинутися і знову рушити в дорогу, їй зустрівся місцевий пастор. Він чомусь полонився потворним крихіткою і, повторюючи, що хлопчик диво як хороший собою, вирішив взяти його на виховання. Ліза і рада була позбутися тягаря, не розуміючи толком, чим її виродок став подобатись людям.

Тим часом у Керепеському університеті навчається молодий поет Бальтазар, меланхолійний студент, закоханий в дочку свого професора Моша Терпіна – веселу і чарівну Кандида. Мош Терпін одержимий давньогерманським духом, як він його розуміє: ваговитість в поєднанні з вульгарністю, ще більш нестерпно, ніж містичний романтизм Бальтазара. Бальтазар вдаряється в усі романтичні дивацтва, такі властиві поетам: зітхає, блукає на самоті, уникає студентських гулянок; Кандида ж – втілена життя і веселості, і їй, з її юним кокетством і здоровим апетитом, дуже приємний і забавний студент-поклонник.

Тим часом в зворушливий університетський заповідник, де типові бурши, типові просвітителі, типові романтики і типові патріоти уособлюють хвороби німецького духу, вторгається нове обличчя: крихітка Цахес, наділений чарівним даром приваблювати до себе людей. Увійшовши в будинок Моша Терпіна, він зовсім зачаровує і його, і Кандиду. Тепер його звуть Цинобер. Варто комусь у його присутності прочитати вірші або дотепно висловитися – всі присутні переконані, що це заслуга Циннобера; варто йому бридко замяукати або спіткнутися – винен неодмінно виявляється хтось з інших гостей. Всі захоплюються витонченістю і спритністю Цинобера, і лише два студенти – Бальтазар і його друг Фабіан – бачать всю потворність і злість карлика. Між тим йому вдається зайняти місце експедитора в міністерстві закордонних справ, а там і таємного радника з особливих справ – і все це обманом, бо Цінобер примудрявся привласнювати собі заслуги найдостойніших.

Сталося так, що у своїй кришталевій кареті з фазаном на козлах і золотим жуком на зап’ятках Керпес відвідав доктор Проспер Альпанус – маг, мандрівний інкогніто. Бальтазар одразу визнав у ньому мага, Фабіан ж, зіпсований освітою, спочатку сумнівався; однак Альпанус довів свою могутність, показавши друзям Циннобера в магічному дзеркалі. З’ясувалося, що карлик – не чарівник і не гном, а звичайний виродок, якому допомагає якась таємна сила. Цю таємну силу Альпанус виявив швидко, і фея Розабельверде поспішила нанести йому візит. Маг повідомив феї, що склав гороскоп на карлика і що Цахес-Цинобер може найближчим часом погубити не тільки Бальтазара і Кандиду, але і всі князівство, де він став своєю людиною при дворі. Фея змушена погодитися і відмовити Цахесу у своєму заступництві – тим більше що чарівний гребінь, яким вона розчісувала його кучері, Альпанус хитро розбив.

У тому-то й річ, що після цього розчісування в голові у карлика з’явилися три огнистих волосини. Вони наділяли його чаклунською силою: всі чужі заслуги приписувалися йому, всі його вади – іншим, і лише деякі бачили правду. Волоски належало вирвати і негайно спалити – і Бальтазар з друзями встиг зробити це, коли Мош Терпін вже влаштовував заручини Цинобера з Кандидою. Грім грянув; всі побачили карлика таким, який він був. Їм грали, як м’ячем, його штовхали ногами, його викинули з будинку, – в дикій люті і жаху втік він у свій розкішний палац, який подарував йому князь, а неспокій у народі зростав невпинно. Всі почули про перетворення міністра. Нещасний карлик помер, застрягши в глечику, де намагався сховатися, і у вигляді останнього благодіяння фея повернула йому після смерті вигляд красеня. Не забула вона і мати нещасного, стару селянку Лізу: на городі у Лізи виріс такий чарівний і солодкий лук, що її зробили особистої поставщицей освіченого двору.

А Бальтазар з Кандидо зажили щасливо, як і належить жити поетові з красунею, яких при самому початку життя благословив маг Проспер Альпанус.

“Спілка рудих” аналіз твору викладений в цій статті.

“Спілка рудих” аналіз

Автор – Артур Конан-Дойл

Дата публікації – 1891

Жанр – детектив

Тема: Іронічне зображення пристрасті людини до легкого збагачення

Сюжет і композиція “Спілка рудих”

Хто такі Варяги?

Варяги (від давньоскандинавського “норманські воїни, що служили у візантійських імператорів”) – дав­ньоруська і візантійська назва жителів Скандинавії, відомих у Зах. Європі під іменем норманів. У ІХ-ХІ ст. в. наймалися на службу до руських князів, воювали, виконували функції послів, торгували на шляху “з в. у грёки”. Значна частина з них сприймала мову і к-ру слов’ян і асимілювалася. Уперше згадуються в “Повісті минулих літ”, де вміщено розповідь про “закликання в.”. Востаннє згадуються в літописі 1036. Переносно – чужинці.

Хто був великий князь?

Великий князь – найвищий князівський титул у Київській державі. У Х-ХІІІ ст. титул належав до київських князів. З ХІІІ ст. такий титул мали галицько-волинські та володимиро-суздальські князі. У XIV – XVI ст. титул великого князя носили володарі Великого князівства Литовського.

Гості – купці, які торгують з далекими країнами.

Данина визначення:

Данина – у стародавні часи назва натурального або грошового податку, що сплачувався підкореними племенами своїм переможцям. У IX ст. київські князі перетворили д. на прямий держ. податок, що сплачувався всім населенням держави. Первісною формою його збору було полюддя. Княгиня Ольга упорядкувала систему збору д., яка була перетворена на постійний держ. податок у різних формах д.: устави, уроки, оброки. У XIV ст. населення сплачувало и на користь удільних князів, а з XV ст. – на користь землевласників. Після відновлення Укр. держави д. у формі податків сплачували селяни та міщани на потреби України. Значна частина коштів, особливо у XVIII ст., відсилалася до імператорської рос. скарбниці.

Повстання древлян:

Деревлян (древлян) повстання – найперше повстання у Київській державі, яке згадується у письмових джерелах. 945 київський князь Ігор зробив спробу повторно взяти данину (полюддя) з племені деревлян. Дерев­ляни на чолі з князем Малом підняли повстання і вбили Ігоря. 946 княгиня Ольга придушила дане повстання, спалила Іскоростень (тепер Коростень Житомирської обл.), але мусила врегулювати збирання данини, визначити її розміри та встановити місце для її збирання – погости.

Держава у широкому розумінні:

Держава – у широкому розумінні – будь-яка існуюча колись або нині стала соціально-політична струк­тура, що відтворює на певній території упродовж тривалого часу власну систему сусп. відносин, норм, цінностей та ідеалів. Сучасна держава Україна існує з 1991 р.

Десятина визначення:

Десятина – 1) у Київській державі відрахування на користь церкви з доходів усіх князівських володінь та прибутків усіх землевласників. Уперше встановив князь Володимир після хрещення України-Русі для утриман­ня Десятинної церкви. У період монголо-татарської навали десятиною називалася данина, яку окупанти стягува­ли з Населення Київської держави. У пізніші часи десятина збиралася для утримання парафіяльних храмів. У ХVІІ-ХVІІІ ст. сплата десятини припинилася; 2) міра площі в Російській імперії – 1,09 гектара.

Династія визначення:

Династія (від гр. “влада, панування”) – ряд монархів з одного й того ж роду, які змінюють один одного на троні за правом спадкування. Переносно – кілька поколінь однієї родини, майстрів своєї справи.

Що таке дитинець?

Дитинець – найстаріша укріплена частина середньовічного міста, фортеця в центрі міста, укріплена стінами, валами та ровами.

Що таке закони-приписи?

Закони – приписи, обов’язкові до виконання всіма людьми або певною групою. Князь Володимир був першим упорядником руських законів. Ярослав Мудрий уклав писаний збірник законів – “Правда Ярослава”.

Знамення значення:

Знамення – знаки князівської власності, що ними позначали держ. володіння. Встановлені за часів правління княгині Ольги.

Ідол визначення:

Ідол (від гр. “зображення, образ, подоба”) – об’єкт культу, предмет, який начебто уособлює божество, зображує його або є ним. Як пережиток тотемізму зберігся у всіх релігіях (у православ’ї – ікони, в католицизмі – статуї). Переносно – предмет безрозсудного сліпого поклоніння.

Що таке капище?

Капище – місце поклоніння язичницьким богам, споруда з дахом над ідолами; святилище. Мали вигляд камінної вимостки або заглиблення у землі. Більшість з них існувала просто неба, у центрі були жертовники та масивний стовп, на якому стояв ідол.

Київська Русь в історії України:

Київська Русь (Київська держава) – назва давньоукраїнської держави з центром у Києві, яка виникла на рубежі VIII-IX ст. внаслідок тривалого процесу екон., політ, та етнокультурної консолідації східнослов’янських племінних князівств і у різних формах існувала до середини XIII ст. У її історії можна виділити три періоди: ^становления та розвитку держ. структур (кінець VI11-Х ст., князі Аскольд, Олег, Ігор, Ольга, Святослав); 2) період найбільшого піднесення і розвитку К. Р. (кінець Х-ХІ ст., князі Володимир Великий і Ярослав Муд­рий); 3) період політ, роздробленості Київської держави (кінець XI – середина XIII ст., найвидатніші князі Во­лодимир Мономах і Мстислав Вел.). Провідне місце в економіці держави посідало сільське господарство, важ­ливе місце займало ремесло, розвивалася торгівля. Політ, й адмін. система Київської Русі базувалися на князівсько – дружинному устрої при тривалому збереженні органів самоуправління міських і сільських громад. Більшість су­часних істориків, етнографів, мовознавців доводять, що це була давньоукраїнська держава. Прямим спадкоємцем політ, та культ, традиції Київської держави стало Галицько-Волинське князівство, яке продовжило ранній період укр. державності.

Що таке князівство?

Князівство – державне утворення або територія на чолі з князем. У Київській державі перші к. виникли у IX – на поч. X ст., називалися землями, іменувалися за назвою гол. міста, поділялися на уділи. Для означення деяких вел. монархічних держав у X-XVI ст. вживася термін “вел. к.”. 1471 перестало існувати останнє укр. держ. утворення періоду середньовіччя – Київське к.

Князь визначення:

Князь – глава держави-князівства або окремого політ, об’єднання у багатьох слов’янських народів. До IX ст. к. називали воєначальників племен чи союзу племен, які виконували деякі судові й адмін. функції. У середині IX ст. суть влади к. змінилася, набрала монархічного характеру і поступово стала спадковою. К., що Очолював Київську державу, мав титул вел. к. Князівська влада мала свої особливості в різних князівствах. На­приклад, у Галицько-Волинському князівстві владу к. обмежувала боярська рада. Укр. князі у Вел. князівстві Литовському втратили держ. владу і претворилися в XV ст. на впливових земельних магнатів.

Монета визначення:

Монета (від лат. “монета”) – карбований злиток металу певної форми, ваги та проби, що є узаконеним за­собом обігу і платежу. Перші м. в Україні почали карбувати за часів князя Володимира – срібники та златники.

Печеніги на території України

Печеніги (від тюркського “беченеги”) – об’єднання тюркських та ін. племен у заволзьких степах (VІІI-IX ст.), У 90-х рр. IX ст. переселилися у Пн. Причорномор’я. Кількість п. в укр. степах відчутно збільшилася після падіння Хозарського каганату. 968 вперше напали на Київ. 972 розбили біля дніпровських порогів нечис­ленну дружину князя Святослава (з його черепа нібито була зроблена чаша, з якої пив хан Куря). Наприкінці X – на поч. XI ст. посилили натиск на Русь. Князь Володимир для б-би з ними наказав збудувати ряд укріплених замків. Останній похід відбувся 1036, коли п. зазнали нищівної поразки від військ Ярослава Мудрого. Після цьо­го про них майже не згадується в літописах. Осн. видом госп. діяльності п. було кочове скотарство, в деяких місцях переходили до напівосілого способу життя. Останній раз згадуються 1168 у складі Чорних клобуків.

Племінні союзи визначення

Племінні союзи – об’єднання племен, які склалися у УИ-Х ст. На території України мешкали сім племінних об’єднань: поляни, деревляни, волиняни (дуліби, бужани), сіверяни, уличі, тиверці, хорвати (білі хор­вати). Згадуються в “Повісті минулих літ”, назви перестають вживатися в XI ст.

Що таке погост?

Погост – у первісному значенні, гостинний двір, на якому зупинявся князь, духовні особи, а також купці (гості). З середини X ст. стали адмін.-терит. одиницями. На чолі п. стояла посадова особа, що відповідала за ре­гулярну сплату населенням податків. В ХІ-ХГУ ст. їх було кілька десятків чи сотень. Очевидно, у них зупинявся князь з дружиною під час полюддя, а також у разі розгляду судових справ.

Що таке полюддя?

Полюддя (від “ходіння по людях”) – щорічний об’їзд у Київській державі князем з його дружиною влас­них володінь і підлеглих племен з метою збирання данини у Х-ХІИ ст. Збирали п. натурою (хутрами, медом, воском) або грішми. Розмір не був визначений, що вело до зловживань. Після повстання деревлян 945 княгиня Ольга упорядкувала стягнення данини та визначила пункти для її збирання.

Руська правда Ярослава Мудрого:

“Руська правда” – зб. норм давньоруського права, складені переважно в ХІ-ХІІ ст., найважливіше дже­рело для вивчення сусп. відносин, історії та правової системи Київської держави. Деякі дослідники відносять її навіть до VII ст., більшість – пов’язують з Ярославом Мудрим (“Найдавніша правда”). Початковий текст до нас не дійшов. Сини князя доповнили і змінили її, створивши т. зв. “Правду Ярославичів”. Відомо 106 списків “Р. п.” (ХШ-ХУІІ ст.), їх прийнято поділяти на три редакції – Коротку, Розширену та Скорочену. Коротка редакція (43 статті) є найдавнішою – “Правда Ярослава” або “Найдавніша правда”, “Правда Ярославичів” або “Статут Ярославичів”, “Покон вірний” і “Урок мостникам”. Норми “Найдавнішої правди” відбивають відносини ранньосередньовічного періоду. “Правда Ярославичів” спрямована на захист князівського маєтку, земельної власності князя тощо. Система покарань була досить проста і м’яка, найпоширеніші покарання – грошові: вира і продаж. Смертна кара не записана у “Р. п.”, але літописи свідчать про її застосування за виступи проти князівської влади і зраду князя. У Київській Русі не було окремих судових органів. Судові функції вико­нували представники адміністрації, включаючи самого князя.

Що таке скрипторій?

Скрипторій (від лат. “переписувач, писар”) – за середньовіччя майстерня в монастирях, у якій перепису­вали книги. Ярослав Мудрий створив у Києві при Софійському соборі с., де було переписано чимало книг.

Що таке срібник?

Срібник (срібляник) – назва перших срібних монет, що карбувалися у Київській Русі наприкінці X – на поч. XI ст. Для виробництва використовувалося срібло арабських монет. Гол. причиною карбування власних монет було намагання київських князів зміцнити міжнародний авторитет Русі. Випускалися князями Володимиром Вел., Святополком Володимировичем (Окаянним), Ярославом Мудрим. Перші випуски нагадува­ли візантійські монети, в XI ст. зображення Ісуса Христа було замінено тризубом – вел. родовим знаком Рюриковичів, який також був гербом Київської держави. С. не відігравали помітної ролі у грошовому обігу Київської Русі.

Становища визначення:

Становища – місця для тимчасової зупинки княжої дружини під час полюддя, що передбачалися для збору не звичайної данини, а лише тієї, яка призначалася для продажу Візантії. Закладалися княгинею Ольгою у Деревлянській землі.

Християнство на території України

Християнство (від імені Христа) – одна з трьох світових релігій, яка виникла в І ст. у Палестині. Віра в Бога – отця, Бога-сина, Бога-духа в одній особі, пришестя Спасителя. Християнами були князі Аскольд та Ольга. Як державна релігія прийнята в Київській державі за часів князя Володимира у 988році.

Шлях з варягів у греки історія:

“Шлях з варягів у греки” (“Гр. шлях”) – назва основного водного торгового шляху Київської держави, що зв’язував пн. р-ни країни з пд. руськими землями і Скандинавію з Візантійською імперією. Виник наприкінці IX – на поч. X ст. Руські купці долали шлях з Києва до Константинополя за 30-40 днів. Вони возили у Візантію хліб, ремісничі вироби, рабів, хутро, мед, віск, а також товари зі Скандинавії та Прибалтики, назад привозили вина, прянощі, фрукти, тканини, ювелірні вироби, скляний посуд. “Шлях” мав велике значення для розвитку і внутр. торгівлі, сприяв об’єднанню племен навколо Києва. Найбільше значення мав у X – першій третині XI ст. Був зв’язаний з ін. водними шляхами Київської держави. В ХІ-ХІІ ст. унаслідок хрестових походів, які встано­вили зв’язки зі Сходом через Середземне море, цей шлях втратив своє значення.

Язичництво визначення:

Язичництво (поганство) – релігії, для яких характерними є віра в багатьох богів, поклоніння явищам природи, предметам тощо.

Тематична спрямованість коломийок досить різноманітна, але спробуємо визначити їх основні мотиви.

Тематика та мотиви коломийок

Схарактеризувати тематичні разгалуження жанру коломийок дуже важко, тому що коломийки перекочуються й мерехтять, наче перли розсипаного намиста, і тільки зведені докупи в систему, що гартує їх відповідно до змісту, вони складаються на широкий образ нашого сучасного народного життя, безмірно багатий деталями й кольорами, де бачимо сльози, й радощі, і спочивки, турботи і забави, серйозні мислі й жанри нашого народу в різних його розверстуваннях, його сусідів, його соціальний стан, його життя громадське й індивідуальне від колиски до могили, його традиції і вірування, його громадські й етичні ідеали.
У коломийках розкривається світ дзвінкої краси, чистих, піднесених почуттів, дотепів, іронії, жартів – доброзичливих або й дошкульних, влучних спостережень побутового характеру, глибоких соціальних узагальнень.
У задиристих строфах, що звучать на молодіжних гулянках, осуджується зарозумілість, лінощі, пихатість.

Котра дівка напереді стоїть пишно вбрана,
Не беріть її ви, хлопці, в танець, най чекає пана!

Дістається й парубкам, які залицяючись до дівчат, шукають вигоди, багатого приданого,- “брали би по штири морги, хоч би й за сліпого” (морг – приблизно 0,5 га землі).
Лаконічно, але дуже виразно, рельєфно змальований буденний і святковий побут; в коломийках – приспівах до танцю – ряснять деталі яскравого гуцульського одягу: кардани, тибетові хустки, капці з волочками, камізельки, вишиванки, крисані з червоною китайкою, писані ташки, дротові запаски, коралі…

Як й інші пісні, коломийки відтворювали громадські та побутові події свого часу. Ті з них, які найкраще висловлювали думи й прагнення трудящих, були змістовними й поетичними, зберігалися в пам’яті народній і в наступні епохи. Так, до нас дійшли коломийки, складені ще за кріпацтва. Ще більше коломийок збереглося від пізніших часів, зокрема про боротьбу трудящих проти гнобителів.
У коломийках про минуле народу чується нарікання на підневільну працю, гірку солдатчину, на бідняцьке безхліб’я, вимушену еміграцію, протест проти селянського безправ’я, звучать бунтарські мотиви. Найбільший масив становлять пісеньки, в яких ідеться про особисте в житті людей, їх переживання, настрої – це твори на так звані вічні теми, однаково актуальні для різних епох, але й у них легко вловити ознаки часу, бо ж людські стосунки розвиваються на тлі певного родинного й соціального побуту.
Певну спільність з коломийками мають пісеньки, які поєднують спів з танцем у колі,- сербські “коло”, словацькі “каламайки” та “карічки”, чеські “до колечка”, болгарські “хоро”.
Активний процес творення і функціонування коломийок є свідченням життєвості цього жанру.

Загадки про корову українською – в даній статті зібрані різні загадки як для дорослих, так і для дітей. Загадки про корову для дітей та дорослих часто використовують для проведення вікторин, конкурсів. Дитячі загадки про корову більш простіші, а ось загадки для дорослих потребують горного логічного мислення.

Загадки про корову українською

Хто пасеться на лужочку
Товстобокий, наче бочка?
Любить сіном ласувати,
Молочко дає малятам.
– Будьте, му-му-му, здорові
І подякуйте… (корові).

Я в гадзівстві допомога
Маю вим’я і два роги.
Цілий день траву жую,
Молоко смачне даю.
(Корова)

Чотири ходуни –
Щоб чобітки топтати.
Чотири цвіркуни –
Щоб чобітки нам дати.
А вила над собою –
Несе усім на страх.
А ззаду – мухо боєм
Хлясь – мах!
Хлясь – мах!
Хлясь – мах!

Іде в поле – як дощечка, а з поля – як бочечка.

Голодна – мукає, сита – жує, всім дітям молока дає.

І своє дитя не забула, і чужих пого­дувала.

Серед двору стоїть копа,
Спереду вила, а ззаду мітла.
Спереду – рогач,
А на хвості – квач.
Огрядна, боката,
На молоко багата.
(Корова)

Роги, вим’я, довгий хвіст,
В кого чималенький зріст?

На тім рогачі, що не був у печі,
Якась куховарка здорова
Щоденно нам приносить корисні харчі.
Звемо її просто -… (корова).

Звісно відповіді на всі загадки – Корова. А якщо ви знаєте цікаві загадки про корову на українській мові лишайте їх в коментарях.

Загадка про теля

Мале забавненьке воно:
у дворі гуляє,
Або підійде під вікно – хліба дожидає.
Буває, з двору як чкурне,
шукать його – робота!
Або дивується воно,
що перед ним ворота.
(Теля)

Олександр Білаш біографія скорочено українського композитора викладена в цій статті.

Олександр Білаш біографія

Олександр Білаш народився 6 березня 1931 року в селищі Гридизьк на Полтавщині у співучій селянській сім’ї. Мати вважалася першою співачкою на сілі, батько – грав на балалайці та гітарі.

Відчувши серйозний потяг сина до музики, батьки не стали на заваді його прагненням. 3-річним хлоп­цем взяв він до рук свого першого музичного інструмента (саморобну гармошку, зроблену місцевим майстром-музикою Антоном Гапоненком) і а тих пір вже не розлучався з гармошкою, а згодом а баяном, акордеоном, роялем.

Після закінчення школи Олександр Білаш здійснив спробу вступити до Полтавського музичного училища, та, на жаль, вона не мала успіху. Всі свої твори він грав на слух, а нот зовсім не знав. Київська музична школа стала для нього справжнім інститутом знань, де він невтомно працював, засвоюючи музичні основи.

Потім було навчання в музичному училищі ім. В. С. Косенка по класу баяна у Житомирі, яке Олександр закінчив екстерном. Тут же й почав писати свої перші пісні. Популярними стали ” Три подружки синьоокі”, “Два кольори”, “Ясени” та інші. А в 1951 році вступив до Київської державної консерваторії ім. П. І. Чайковського на композиторський факультет.

На останньому курсі консерваторії О. Білаш завершує роботу над симфонічною поемою “Павло Корчагін”, паралельно працює над творами для оркестру: “Скерцо”, “Весняна сюїта”, балетна сюїта “Буратіно”. Пише для голосу з фортепіано на власні тексти “Новорічний вальс”, “Останній вальс” та інші.

Найбільш відомий як автор пісень (близько 500). Автор романсів, балад, опер, оперет, ораторій і музики до кінофільмів. Автор 9-ти поетичних збірок, в тому числі “Мелодія” (1977), “Мамине крило” (1999), “Шурась” (2001) .

О. Білаш понад 15 років обіймав посаду Голови Київської спілки композиторів Укра­їни, був секретарем Всесоюзної організації, а у 1999р. його обрали 1-м головою ГО Земляцтво “Полтавці” в м. Кисні. До останніх днів життя Білаш продовжував писати вірші і музику

Помер 6 травня 2003 року в Києві після інсульту. Похований на Байковому кладовищі.

ДЖОН РОНАЛЬД РОЙЛ ТОЛКІН біографія

Толкін народився 3 січня 1891 року в одній з найекзотичніших країн світу – південноафриканській Помаранчевій республіці. його батько керував відділенням Африканського банку, і родина вимушена була жити далеко від Англії. Чотирирічним Джон із братом і матір’ю поїхав відвідати родичів у Великій Британії. Але до Африки так і не повернувся – 15 лютого 1896 року надійшла телеграма про раптову смерть батька. Для родини почалася боротьба за виживання.

Першим учителем Джона була його мама. Саме вона навчила його, шестирічного, латини. Проте хлопчика цікавили не лише різноманітні значення слів, а й їхнє звучання і форма.

1904 року біда знову постукала у двері Толкінів – померла мати. Про братів піклувався католицький священик Морган, який виявився гарним опікуном. Він не лише ощадливо витрачає кошти, що успадкували хлопчики від батьків, а й часто-густо витрачав на вихованців власні гроші, яких теж було не надто багато.

Шістнадцятирічним Толкін познайомився з чарівною дівчиною Едіт Братт, своїм першим і єдиним коханням. їхні стосунки опікунові не сподобалися, бо відволікали Джона від навчання. Тож отець Морган заборонив Рональдові як неповнолітньому навіть листуватися з Едіт. Така жорстокість була виправданою. Єдиною можливістю для Рональда навчатися в Оксфордському університеті було скласти іспити й здобути стипендію, яку надавали лише тим, кому не виповнилося дев’ятнадцяти років. І юнак досяг цієї мети. Але щойно настало повноліття, він негайно написав Едіт листа, у якому запропонував їй руку і серце. А через три роки, з благословення отця Моргана, молоді люди побралися і, як у справжній казці, жили довго і щасливо.

Однак важко бути щасливим, коли йде війна. Через кілька місяців після весілля Толкін потрапив у її найпекельніше місце – взяв участь у наступі англо-французьких військ на річці Соммі у Франції. Лише за один день у цій бійні полягло шістдесят тисяч англійців… Толкіну пощастило вижити й пройти через інше випробування – страшну хворобу. Він довго змагався зі смертю. Можливо, саме тоді Толкін замислився про жахливі наслідки війни, розв’язаної з метою володіти світом. Ці роздуми й стали ідеєю фантастичного сюжету про три персні всемогутньої влади, який згодом втілився у грандіозному творі – ” Володар перснів “. А боротьба із хворобою завершилася 1917 року повною перемогою Толкіна. Того ж року в нього народився син-первісток.

З 1918 року Толкін жив щасливо. Він став відомим філологом, професором Оксфорду, батьком ще одного сина й доньки. Вечорами розповідав своїм дітям історії про пригоди маленької істоти, яка понад усе любила спокій і тихе життя. Але саме від неї залежала доля цілого світу, ім’я якому – Середзем’я. Так з явилися оповідки про гобітів. Толкін вважав, що насправді світ від зла рятують не супермени, а пересічні люди, мало помітні у звичайному житті, такі як гобіти: “Мене завжди вражало те, що всі ми живемо завдяки звитязі, яку виявляють звичайні маленькі люди у, здавалося б, безнадійних ситуаціях”.

Доля книжки про Більбо (“Гобіт, або Туди й Назад”) була вирішена десятилітнім сином власника видавництва, якому рукопис дуже сподобався. Тож у вересні 1937 року книга вийшла друком, а її успіх приголомшив як автора, так і видавця. Читачі вимагали продовження. І воно з’явилося через 17 років. Над трилогією “Володар перснів” Толкін працював у ті роки, коли Європу накрила жахлива тінь Другої світової війни, а світ, здавалося, потрапив під панування мордору. Тільки спільні дії всіх добрих сил допомогли ще раз перемогти зло. У творі Толкіна зло у сконцентрованому вигляді було зосереджено в персні владарювання, власник якого рано чи пізно потрапляв під його згубний вплив. А знищити цей перстень могли лише маленькі гобіти. Видавцеві, який колись замовив продовження “Гобіта…” і був палким шанувальником Толкіна, ми завдячуємо появою трилогії, яка вийшла протягом 1954-1955 років. Із того часу “Володар перснів” посідає чільне місце в рейтингах найпопулярніших книжок світу. З’явилися прихильники творчості Толкіна, яких називають толкіністами.

Режисер Пітер Джексон зняв кінотрилогію “Володар перснів”, а композитор Говард Шор написав однойменну симфонію для оркестру, хору й соліста. До речі, в ній деякі пісні виконуються мовами ельфів, гномів та орків, а тексти цих пісень належать Толкіну.