Category: Література

Ярослав Стельмах цікаві факти з життя та творчості українського дитячого письменника, драматурга, кіносценариста та перекладача викладені в цій статті.

Ярослав Стельмах цікаві факти

Ярослав Михайлович Стельмах народився 30 листопада 1949 року у місті Києв, у родині відомого письменника Михайла Стельмаха.

Коли сам став писати, то ще довго на запитання, чи не син він того самого Стельмаха, відповідав “ні”. Бо вважав, що хвалитися батьком негоже. По смерті батьків не взяв собі нічого з майна, окрім письмового столу Стельмаха-старшого. За цим самим столом він і працював.

З дитинства Ярослав Захоплювався іноземними мовами, спортом та музикою. Займався професійно плаванням, потім гімнастикою, здобув навіть спортивні розряди з боксу і вільної боротьби. Віртуозно володів грою на фортепіано та любив гітару. Зі шкільних лав почав вивчати англійську мову та займатись перекладом

У 1973 року в Київському інституті іноземних мов познайомився на кафедрі іноземних мов з своєю майбутньою дружиною Людмилою. Вона також закінчила той самий інститут, але на дев’ять років раніше. А вже через два роки вони одружилися. Спільних дітей у подружжя не було. Виховували сина Олексія Людмили від першого шлюбу.

Він був рідкісно вільною людиною й не потребував демонстративності.

У 1975 році у світ вийшла перша його книжка – це збірка оповідань під назвою “Манок”. Потім були повісті “Химера лісового звіра”, “Якось у чужому лісі”, ” Найкращий намет “

У 1978 році Ярослава Стельмаха було прийнято до Спілки письменників України

В 1999 році його назвали кращим драматургом року

4 серпня 2001 Ярослав Михайлович Стельмах підписавши для улюбленої внучки Зої власну книжку під назвою “Голодний, злий і дуже небезпечний”, поїхав на дачу під Київом. Але в дорозі загинув в автокатастрофі на трасі під Борисполем. У нього просто за кермом перестало працювати серце. Похований письменник на Байковому кладовищі поряд із своїм батьком.

Сподіваємося, що з цієї статті Ви дізналися щось цікаве про Ярослава Стельмаха.

Вірш “Ми прилетіли вранці у Європу…” Ліни Костенко розкриває образ сучасного міста.

“Ми прилетіли вранці у Європу…” Ліна Костенко

Ми прилетіли вранці у Європу.
Блискучий лайнер випустив шасі.
І кинув міст сталеву антилопу
в ласо доріг, тунелів і таксі.
Все зарябіло, як газетні шпальти.
Бетон, гудрон і пляжна пастораль.
Тісні двори, запечені в асфальти,
і вільний шлях, закутий в магістраль.
За день обличчя сірі, як тремпанги.
Глухе двигтіння титанічних струн.
Гігантське місто витискає штанги –
гуп-гуп, гуп-гуп, гуп-гуп, гуп-гуп!!!
Мигтять в очах рекламні балагани,
світ закидає вудлища антен.
Шматка землі немає під ногами,
в яку б ще міг упертися Антей.
Пелюстки скронь – чавунні, як гантелі.
Гараж, віраж, транзистор, віадук!
…І ось вночі, в модерному готелі,
мене збудив якийсь космічний звук.
Я потяглась рукою по годинник.
Вже ледь світало. Ранок був сумний.
І де він взявся, звідки він тут виник,
такий незвичний, дивний, неземний?!
Це зойк світів? Чи надсвідома згадка?
Чи, може, сон прекрасний наяву?
…А то звичайний європейський дядько
косив у нас під вікнами траву.

Вірші Ліни Костенко популярні не лише в Україні, а й у всьому світі та перекладені багатьма мовами.

Якщо Ви маєте або можете зробити аналіз вірша “Ми прилетіли вранці у Європу…” Ліни Костенко лишайте інформацію в коментарях.

Біографія Плужника скорочено викладена в цій статті.

Євген Плужник (літературний псевдонім Кантемирянин) – український поет, драматург, перекладач зі Східної Слобожанщини. Жертва сталінського терору.

Євген Плужник коротка біографія

Євген Павлович Плужник народився 14 (26) грудня 1898 у слободі Кантемирівка Богучарського повіту Воронезької губернії (Східна Слобожанщина). Батько його був вихідцем з Полтави.

Деякий час вчився у Воронезькій гімназії (виключений за участь у нелегальних гуртках), пізніше – у Ростові-на-Дону, Боброві (Воронежчина). 1918 року родина переїздить на Полтавщину, де Є. Плужник працює вчителем мови та літератури.

З 1920 навчався у Київському зоотехнічному інституті, навчання покинув, щоб стати актором. З 1921 року поет навчався у Київському музично-драматичному інституті імені Миколи Лисенка, але покинути навчання через туберкульоз.

З 1923 року Євген працював у редакціях, був перекладачем, а вечорами продовжував самоосвіту й писав вірші. 1923 року одружився з Галиною Коваленко.

З 1924 року стає активним учасником організації “Ланка”. Перші твори були під власним прізвищем опубліковані 1924 року.

У 1926 році хвороба загострилася, лікування Євген проходив у Ворзелі. Відтоді двічі на рік – в Криму або на Кавказі.

У середині 1920-х років видав свої перші поетичні збірки “Дні” (1926) і “Рання осінь” (1927).

4 грудня 1934 заарештований НКВД. Звинувачений у належності до націоналістичної терористичної організації і засуджений до розстрілу. Згодом вирок змінено на довготривале табірне ув’язнення на Соловках, де він помер 2 лютого 1936 від туберкульозу.

Реабілітований у серпні 1956 року.

Твори Євгена Плужника:

Збірка поезій “Рівновага” (1933, опубліковано в Аугсбурзі 1948, в Україні – 1966) роман “Недуга” (“Сяйво”, 1928), п’єси “Професор Сухораб” (1929), “У дворі на передмісті” (1929), “Болото” (текст невідомий) віршована п’єса “Змова в Києві” (“Шкідники”, “Брати”).

Перекладав “Невський проспект” та “Одруження” Миколи Гоголя, “Похлібці” та “Злодії” Антона Чехова, “Тихий Дон” Михайла Шолохова, “Дитинство” й “Отроцтво” Л. Толстого, “Діло Артамонових” М. Горького, “Острів попелятих песців” Я. Кальницького, “Зруйновані гнізда” І. Кіпніса.

Брати Грімм “Білосніжка” скорочено

Білосніжка – казка братів Грімм, опублікована в 1812 і доповнена в 1854 роках, про прекрасну дочку короля, яку поселили в лісі гноми, рятуючи від гніву злої мачухи, що володіє чарівним дзеркалом.

Одного зимового сніжного дня королева сидить у вікна і шиє. Випадково вона коле голкою палець, з якого крапають три краплі крові, і думає: “Ах, якби у мене народилася дитинка, біла як сніг, рум’яна як кров і чорнява як чорне дерево”. Її бажання здійснюється і народжується дівчинка, яку назвали Білосніжкою: вона була з білосніжною шкірою, чорними волоссям і зі здоровим рум’янцем на щічках. Після народження дочки королева вмирає, і король через рік одружується з іншою, гордою і зарозумілою красунею. Коли Білосніжці виповнюється 7 років, чарівне дзеркальце гордої королеви визнає її пасербицю найкрасивішою в країні. Королева доручає псареві відвести дівчинку до лісу і вбити, а на доказ принести їй легеню і печінку. Пожалівши Білосніжку, псар приносить королеві легеню і печінку молодого оленя, які та готує і з’їдає.

Білосніжка знаходить у лісі хатину, в якій накритий столик на сім персон і, щоб вгамувати голод, бере собі від кожної порції трохи овочів, хліба і вина, а після, перехрестившись, засинає на одному з ліжок. Як стемніло, у хатину приходять господарі, якими виявляються сім гірських гномів-рудокопів. Вони бачать крихітку і захоплені її красою. Вранці, вислухавши історію Білосніжки, гноми пропонують дівчинці залишитися з ними і вести домашнє господарство. Також застерігають від спілкування з незнайомими людьми, побоюючись підступів її мачухи. Дізнавшись від свого дзеркальця, що Білосніжка і все ще жива за сімома горами, королева тричі приходить, переодягнувшись в різних людей, в її арсеналі – задушливий шнурок для сукні, отруйний гребінь і отруєне яблуко. Двічі Білосніжку рятують гноми, але в третій раз розпізнати причину заледеніння їх улюблениці не вдається. Але навіть бездиханна Білосніжка була свіжою і рум’яною, тому гноми не наважуються поховати її, вони виготовляють прозору кришталеву труну із золотим написом і ставлять її на вершині гори. Навіть звірі й птахи приходять оплакати королівську дочку, а добрі гноми по одному позмінно несуть варту. Зла ж королева отримує від свого дзеркальця підтвердження, що вона сама відтепер краше і миліше всіх.

Білосніжка дуже довгий час лежить у труні, здається сплячою і виглядає як і раніше прекрасно. Одного разу повз проїжджає королевич і, побачивши дівчину, закохується в неї. Королевич просить гномів обміняти або подарувати йому труну, бо він не може жити без погляду на кохану. Через співчуття гноми передають його слугам труну з красунею, який ті несуть на плечах, але спотикаються, і шматок отруєного яблука вискакує з горла Білосніжки. До неї повертається життя. Королевич та Білосніжка справляють весілля, на яке також запрошена зла королева. Дізнавшись від дзеркальця, що наречена прекрасніша ніж вона, королева панікує. Однак цікавість бере верх і мачуха з’являється на весіллі, де упізнає свою пасербицю. Як покарання за свої діяння лиходійка змушена танцювати в розпечених залізних черевиках, до тих пір, поки не падає замертво.

Луї Пастер біографія українською мовою скорочено викладена в цій статті.

Луї Пастер біографія коротко

Луї Пастер (1822-1895) – французький вчений – хімік, один з основоположників мікробіології та імунології. Відкрив новий напрямок хімії – стереохімію. Зробив неоціненний внесок у медицину, хімію, біологію.

Луї Пастер народився у Франції, містечку Лілль, 27 грудня 1822 року в родині шкіряника. Здобував освіту в коледжі в Арбуа, де став помічником вчителя. Пізніше працював молодшим викладачем в Безансоні. За порадою вчителів в 1843 році вступив в Паризьку Вищу нормальну школу, яку закінчив в 1847 році. Був професором фізики в Діжонському ліцеї (1847-1848), після – професором хімії в Страсбурзькому (1849-1854) і Лілльському (з 1854) університетах. У 1856 році Луї Пастер одержує посаду директора з навчальної частини у Вищій нормальній школі, де проводить реформування освіти.

Будучи студентом, Пастер зробив перше відкриття в області хімії. У 1848 році, вивчаючи кристали винної кислоти, він прийшов до висновку, що вони складаються з асиметричних молекул. Розділивши кристали на дві частини, він виявив, що вони є оптичними антиподами. Це відкриття лягло в основу нового напряму в хімії – стереохімії.

Вивчаючи процес бродіння, в 1857 році Луї Пастер довів його біологічну природу. У своїх дослідженнях він прийшов до висновку, що бродіння виходить в результаті дії мікроорганізмів – бактерій, позбавлених кисню. У 1861 році Пастером був запропонований спосіб збереження рідких продуктів шляхом теплової обробки, який отримав згодом назву “пастеризація”.

З 1865 року Луї Пастер почав вивчати причини хвороби шовковичного шовкопряда на півдні Франції. Вчений знайшов ефективні методи боротьби з цим захворюванням і врятував шовківництво. А з 1876 року Пастер повністю присвятив себе імунології. Він вивчав такі захворювання, як: сибірська виразка, пологова гарячка, холера, сказ та інші. У процесі досліджень він встановив, що хвороби викликають певного роду збудники. У 1881 році ним була розроблена вакцина проти сибірської виразки, а в 1885 – від сказу. Таким чином, ним був зроблений перший серйозний крок в історії вакцинації.

Помер великий учений від уремії 28 вересня 1895 року неподалік від Парижа.

“Ніч перед Різдвом” – повість, написана Миколою Васильовичем Гоголем. Входить в цикл “Вечори на хуторі поблизу Диканьки”.

Гоголь “Ніч перед Різдвом” сюжет

Дія повісті хронологічно приурочена до епізоду царювання Катерини II – останньої депутації запорожців, що відбулася в 1775 р що пов’язаної з роботою Комісії щодо скасування Запорізької Січі.

Сюжет твору розгортається в Диканьці, на Україні. Ніким не помічені, в небі кружляють двоє: відьма на мітлі, яка набирає в рукав зірки, і чорт, який ховає місяць в кишеню, думаючи, що наступивша тьма утримає вдома багатого козака Чуба, запрошеного до дяка на кутю, що ненависний чорту коваль Вакула (який намалював на церковній стіні картину Страшного суду що осоромлює чорта) не наважиться прийти до Чубової доньки Оксани.

Чуб із кумом не знають, чи йти в такій темряві до дячка, однак наважуються і йдуть. Вдома залишається красуня Оксана. Приходить Вакула. Оксана насміхається над ним. У двері стукає збившийся з дороги Чуб, без кума, який вирішив повернутися через влаштовану чортом хуртовину додому. Однак, почувши коваля, Чуб вирішує, що потрапив в хату кульгавого Левченка. Чуб відправляється до матері Вакули, Солохи, яка і є та сама відьма, яка крала з неба зірки.

До Оксани приходять її подруги. Оксана зауважує на одній з них розшиті золотом черевички (черевички). Оксана гордо заявляє, що вийде заміж за Вакулу, якщо той принесе їй черевички, “які носить цариця”.

Між тим чорта, який з користю проводить час у Солохи, злякав голова, не пошедший до дяка на кутю. Чорт залізає в мішок, залишений серед хати Вакулою, а в іншій незабаром лізе й голова, бо до Солохи прийшов дяк. Загрававшому з Солохою дяку теж доводиться лізти до мішок, бо приходить Чуб. Втім, незабаром Чуб лізе в той же мішок, уникаючи зустрічі з повернувшимся Вакулою. Поки Солоха розмовляє на городі з прийшовшим слідом за ковалем козаком Свербигузом, Вакула забирає мішки, пояснюючи собі їх тяжкість своїм пригніченим станом після зустрічі з Оксаною.

У натовпі колядників коваль знов зустрічає Оксану, яка повторює свою обіцянку з приводу черевичек. З горя Вакула вирішує втопитися, кидає всі мішки, крім самого маленького, і тікає.
Злегка заспокоївшись, Вакула хоче спробувати ще один засіб: він приходить до запорожця Пузатого Пацюка, який “трохи подібний чорту”, і отримує туманну відповідь, що чорт у нього за плечима. Передчуваючи славну здобич, чорт вискакує з мішка і, сівши на шию коваля, обіцяє йому цієї ж ночі Оксану. Хитрий коваль, вхопивши чорта за хвіст і, під загрозою того, що перехрестить його, стає господарем становища і велить чорту везти себе “в Петербург, просто до цариці”.

Опинившись в Петербурзі, коваль приходить до запорожців, з якими познайомився восени, коли вони проїжджали через Диканьку. За допомогою чорта він домагається, щоб його взяли на прийом до цариці. Дивуючись розкоші палацу і дивовижному живопису, коваль виявляється перед царицею і просить у неї царських черевичків. Зворушена такою простодушністю, Катерина Вакулі дарує черевички.

В селі в цей час диканські баби сперечаються, яким саме чином наклав на себе руки Вакула. Ці пересуди бентежать Оксану, вона всю ніч не може заснути, а до ранку “закохалася по вуха в коваля”. Повернувшись коваль виймає зі скрині нові шапку і пояс і відправляється до Чуба з проханням віддати за нього Оксану. Чуб, зворушений подарунками і розсерджений віроломством Солохи, відповідає згодою. Йому вторить і Оксана, готова вийти за коваля “і без черевиків”.

Завівши сім’єю, Вакула розписав свою хату фарбами, а в Церкві намалював чорта, да “такого гидкого, що всі плювали, коли проходили мимо”.

Загадки про домашніх тварин для дітей, вчителів та дорослих – це гарний спосіб весело провести час, та розвинути логіку дитини, навчити її швидко думати. Загадки про домашніх тварин краще відгадувати в компаніі, адже дух суперництва активізує роботу мозку.

Всі загадки українською мовою з відгадками (відповідями)

Загадки про домашніх тварин

Загадки про котів

Ця тварина вже від ранку
Нам співає колисанку,
Нявкає, муркоче,
Бо сметанки хоче.
Що це, діти, за воркотик?
Це пухнастий сірий…(котик).

В хаті я мишей ганяю,
Вуса ще з дитинства маю,
Лапками чешусь щодня.
Я пухнасте _ _ _ _ _ _.
(Кошеня)

Загадки про собаку

У дворі не ловить гав,
Каже грізно: “Гав-гав-гав!”
Пильно дім охороняє,
Кицю Мурку захищає,
Бачить з буди двір увесь…
Хто це, дітки? Звісно, …(пес)!

Він стояв хвостом махав.
– Хто такий? – питаю.
– Гав!
І відтоді, всім скажу,
Я із ГАВОМ тим дружу!
(Собака)

Загадки про коня

Здавна людям помагає,
Довгий хвіст і гриву має,
Любить сіно пожувати,
“І-го-го!” – ірже завзято,
Бо не відає про лінь,
Як працює в полі… (кінь).

Я великий, я красивий,
Як біжу, то в’ється грива.
Хвіст у мене довгий-довгий,
Хвіст у мене, мов шовковий.
(Кінь)

Загадки про корову

Хто пасеться на лужочку
Товстобокий, наче бочка?
Любить сіном ласувати,
Молочко дає малятам.
– Будьте, му-му-му, здорові
І подякуйте… (корові).

Я в гадзівстві допомога
Маю вим’я і два роги.
Цілий день траву жую,
Молоко смачне даю.
(Корова)

Загадки про гусей

На ставочку я зустріла
Дивну птаху сіро-білу.
Шию птаха вигинала,
І шипіла, і кусалась.
– Лізь у воду, боягузка, –
Прошипить до мене… (гуска).

Ходить – бродить по двору
І лякає дітвору.
Загелгоче, зашумить,
Наче зараз полетить.
Розбігайтеся, малята,
Бо почне він вас щипати!
(Гусак)

В нього лапи й дзьоб червоні,
Не годуй його з долоні.
Дуже гучно загелгоче,
І тебе вщипнути схоче.
(Гусак)

Загадки про півня та курку

На дворі і на току –
Скрізь луна :”Ку-ку-рі-ку!”
Гордо птах цей походжає,
Дуже пишний хвостик має,
Шпори, гребінець чарівний…
Що за птах цей, дітки? …(Півень).

Будить будильник нас кожного ранку,
Він кукурікає гучно на ганку.
Всі прокидаються, сонце встає –
На кожнім подвір’ї будильник цей є.
(Півень)

“Ко-ко-ко”- лунає зранку.
Принесе нам до сніданку
Пташка золоте яйце –
І корисне, і смачне.
Що ж оце за чаботурка?
Це ряба матуся… (курка).

Ходить птаха по подвір’ю:
Гребінець, бородка, пір’я.
А якщо сіда в гніздечко –
Нам несе вона яєчко.
(Курка)

Довго він в яйці сидів,
Мати його гріла.
Шкаралупу він пробив
І розправив крила.
Наче сонечко жовтенький,
Він маленький і тепленький.
(Курча)

Загадки про мишей

Заховалась у шпаринку,
Хлібчика гризе шкоринку,
Довгий хвостик. Невеличка,
Як сіренька рукавичка.
Та боїться дуже кішку
Ця маленька сіра… (мишка).

Загадки про індика

Птах надувся, ніби пан,
Сірий одягнув жупан,
Ходить двором і белькоче,
Налякати діток хоче.
Керувати змалку звик
Цей поважний птах… (індик).

Надувається, гелгоче,
Наче щось сказати хоче.
Бігає туди-сюди,
Краще його обійди!
(Індик)

Загадки про свиню

В неї замість носа – рило,
Весь город ним перерила.
Хрюкає вона: “Хрю-хрю,
Дуже їсти я люблю!”
У багнюці спить щодня
Ця замурзана… (свиня).

Хто з вас цю тварину знає?
Хто скоріше відгадає?
Гладенький бочок,
Рожевий п’ятачок,
І хвостик – крючок!
(Порося)

Загадки про вівцю та барана

Походжає по долині
В кучерявій кожушині,
Роги в нього кру? чені,
Боляче так буцають!
Вперто встав, немов бовван,
У кошарі пан…(баран).

Пасеться на лугу тварина:
Пухка і сіра, як хмарина.
Вона нам вовною дає
Турботу і тепло своє.
(Вівця)

I мала, і кучерява,
I тихенька, і ласкава.
Песик її стереже,
Баба доїть і стриже.
Має брата баранця,
Називається…
(Вівця)
* * *
Стоїть, тремтить, попавши на сніжок,
І щулиться од вітру. От смішна!
Адже новий
Вовняний кожушок
Навиворіт
Нацупила вона!
(Вівця)
* * *
Хто в гарячий день
На лузі
Випасається
В кожусі?
(Вівця)

По лужку та полонині
Все мандрує в кожушині.
Навіть влітку одяганку
Не лиша вона на ганку.
(Овечка)

Загадки про осла (віслюка)

Ой, великий упертюх
Сей сіренький клаповух.
Кличе “І-я” до ясел,
Називається…
(Осел)

Загадки про козу

Ця тварина каже : “Ме!
Чи ви знаєте мене?
Маю бороду і роги,
Забирайтеся з дороги!
В лісі обгризу лозу”.
Упізнали ви… (козу)?

Я пасуся на лужку
В хутряному кожушку.
Гострі рожки бе-бе-бе,
Налякаю я тебе.
(Коза)

Має дуже прудкі ніжки,
Наставляє грізно ріжки
На великого собаку.
Той сховався з переляку.
А дасте ви їй травиці,
Кухлик чистої водиці –
Молочком вас пригостить.
Хто вона? Ану скажіть!
(Кізочка)

З бородою
Народився,
Та ніколи
Не голився.
(Козлик)

Загадки про кроля

Як і зайчик, має вушка,
Весь пухнастий, як подушка,
Любить моркву, капустину,
Лагідний, немов дитина.
Білий, ніби заметіль,
В клітці спить маленький… (кріль).

Якщо ви знаєте цікаві загадки про домашніх тварин, чи хочете розширити дану збірку лишайте свої доповнення та побажання в коментарях.

Станіслав Чернілевський Цікаві факти з життя українського поета та кіносценариста Ви дізнаєтесь з цієї статті.

Цікаві факти про Станіслава Чернілевського

Чернівецький Станіслав Болеславович народився 6 липня 1950 року на Вінниччині у селі Жван В багатодітній родині. Дуже рано втратив батька і початкову освіту здобував у школах-інтернатах в Тульчині та Мурованокуриловцях, де проживав та харчувався.

Мріяв поступити в Київський університет ім. Т. Шевченка на факультет філології, що йому вдалось зробити. Але закінчити університет він не зміг – Був відрахований за український націоналізм та погляди. Тому змушений був закінчити педагогічний інститут у Вінниці та деякий час вчителювати.

Потім була невдала спроба поступити до театрального інституту, до якого тяжіла його душа. Але через неправильні погляди та відрахування з Київського університету його не було зараховано до театрального, не дивлячись на те, що Станіслав на відмінно здавав іспити. Щоб якось приблизитись до своєї мрії він влаштовується монтувальником декорацій до Київського театру російської драми ім. Л. Українки

Все ж таки доля посміхнулась йому і Станіслав Чернілевський поступив до Київської кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка та отримав професію кінорежисера.

Працюючи на кіностудії Довженка, він проявляє себе ще й як поет. За допомоги М. Вінграновського та Д. Павличка Видає свою першу збірку “Рушник землі”, де було зібрано всі його найкращі поезії. За неї Станіслав Чернілевський отримав премію ім. В. Симоненка у 1988 році.

Наразі працює режисером та редактором “Студії 1+1”. Відповідає за український дубляж іноземних фільмів та читає лекції у Київському національному університеті театру, кіно та телебачення ім. Карпенка – Карого.

Сподіваємося, що з цієї статті Ви дізналися щось цікаве про Станіслава Чернілевського.

“Гостина старої дами” короткий зміст на українській мові Ви можете згадати за 7 хвиилин.

Дюрренматт “Гостина старої дами” короткий зміст

Події відбуваються в старому, колись багатому, а зараз у збіднілому містечку Гюллен. Колись це була важлива залізнична розв’язка, у якій зупинялися всі поїзди. Зараз же станція забута і приїзд поїзда – це ціла подія для Гюллена. Тим більше, коли поїзд, що зупинився привозить стару мільйонерку, яка чогось сюди вирушила. Насправді, Клара Цаханассьян – це уродженка Гюллена. Жителі сподіваються, що розчулена ностальгічними почуттями, Клара віддасть кілька мільйонів на відновлення колишньої слави Гюллена. А щоб напевно зворушити, то вони відряджають супроводжуючим бакалійника, який виявляється першим коханням Клари.

Клара погоджується обійти всі місця свого дитинства і юності разом з Іллом. Вони згадують все, що відбувалося між ними. Але весілля закоханих тоді не відбулася, тому що бідну Клару кинули заради більш багатої нареченої. Клару звинуватили в тому, що вона нечесна. Клара змушена була виїхати і вийти заміж за старого мільярдера.

Завдання Ілла – розкрутити Клару, щоб вона виділила гроші на відбудову міста. На святковому обіді Клара сказала, що готова дати місту мільярд, але таким чином вона хоче купити справедливість. Ніхто не зрозумів про що вона, але всі вже уявляють, як витратять свою частку. Вона показує жителям свого дворецького, який виявляється колишнім суддею Гюллена. Він розповідає, що Клару підставили, і дитина, яку вона народила, була дійсно від Ілла. Через це Кларі довелося перебувати в публічному домі, а дівчинку віддати в притулок, де вона і померла.

Правосуддя – це вбивство Ілла. І тільки тоді Клара віддасть мільярд. Жителі розуміють, що це для нього була привезена чорна труна. Але їх не обтяжує це. Вони швидко переконуються в тому, що шановний усіма Іл – негідник і зрадник, а його смерть – це щось природне і навіть необхідне. Іл починає переживати, коли у нього в крамниці під запис жителі міста починають брати кращі товари, тоді як місто банкрут по суті. Він розуміє, що веселяться всі в рахунок майбутнього мільярда. Іл боїться. Але ні поліція, ні священик не хочуть бачити в його переживаннях дійсної небезпеки, адже якщо вони заарештують Клару, то їх частка теж пропаде. Іл хоче втекти, але не наважується.

Коли збирається разом міська громада, то вони жителі вирішують, що Ілла все-таки варто вбити. Клара Іллу розповідає, що її любов ще жива, але вона перетворилася в монстра. Коли Ілла вбивають, вона забирає його тіло з собою. Цаханассьян, яка, як з’ясувалося, сама розорила Гюлен, вручає бургомістру чек і від’їжджає.

Чи знаєте ви щось цікаве про водоспад Ігуасу? Цікава інформація про водоспад Ігуасу для дітей і дорослих зібрана в цій статті.

Цікаві факти про водоспад Ігуасу

У 2011 році, в результаті всесвітнього голосування, водоспади Ігуасу були визнані одним із Семи нових чудес Природи поряд з Амазонією, бухтою Халонг, островом Комодо та ін.

Назва “Iguazu” з мови гуарані можна перекласти як “велика вода”.

Водоспади Ігуасу – це система водоспадів на річці Ігуасу на кордоні між Бразилією та Аргентиною. Ігуасу включає в себе 275 водоспадів різної висоти і ширини. Найбільшим водоспадом є “Паща диявола” (ісп. Garganta del Diablo) – величезний 82-метровий підковоподібний водоспад шириною 150 м і довжиною 700 м. Більшість водоспадів Ігуасу мають висоту трохи більше 60 метрів.

Найбільш відомі серед водоспадів Ігуасу: “Паща диявола” (також “Горло диявола”), “Дві сестри”, “Адам і Єва”, “Рамірес”, “Стрибок квітки” (“Сальто-Флоріано”), “Три мушкетери”.

Незвичайні розломи і западини в землі утворилися в цій місцевості, як вважають вчені, близько 130-140 млн років тому.

Цікавою особливістю водоспадного комплексу є факт його постійного “руху” . За 20000 років водоспади перемістилися на 28 км в сторону від того місця, де знаходилися раніше (недалеко від впадіння Ігуасу в річку Парану).

Однією із значущих місцевих пам’яток є Одна з найбільших у світі гідроелектростанцій Ітайпу, яка забезпечує 70% потреби в електроенергії Парагваю і 20% Бразилії.

Щороку Ігуасу відвідують близько 2 млн туристів. Навколо водоспадів побудовані спеціальні оглядові майданчики, прокладені екскурсійні маршрути. Відвідувачам видають непромокаючий одяг. В околицях добре розвинена інфраструктура (як з бразильською, так і з аргентинської сторони): два аеропорти, безліч готелів, кемпінги, точки громадського харчування тощо.

Вперше побачивши водоспади Ігуасу, Перша леді США Елеонора Рузвельт вигукнула: “Жалюгідна Ніагара…” (Ніагарський водоспад, штат Нью-Йорк / провінція Онтаріо – прим.).

Серед водоспадів усього світу Ігуасу відрізняється більшим комфортом для туристів. Комплекс розділений на безліч острівців, з’єднаних між собою мостами, що дозволяє споглядати водоспади як кожен окремо, так і всі разом. У деяких точках огляд на водоспади навколо людини досягає 260 градусів. Деякі великі світові водоспади, наприклад Вікторію, можна добре розглянути лише з вертольота.

Сезон дощів приносить в околиці Ігуасу близько 2000 мм опадів. Траплялося, що Водоспади повністю пересихали, останній такий раз був зафіксований в 1978 році.

Легенда у водоспад Ігуасу

Як і практично будь який водоспад на Землі, Ігуасу не обділений красивою історією, яка пояснює його походження. Як розповідає індіанська легенда, одного разу бог М’Боу вирішив одружитися на красивій дівчині Наїп, яка, у свою чергу, любила хороброго молодого воїна Тароба. Закохані вирішили тікати, перепливши річку, однак всемогутній М’Боу дізнався про це і, перетворившись на величезного змія, струсонув землю могутнім ударом. Від удару земля провалилася і на місці річки з’явилися водоспади. Тароба бог перетворив на пальму, а Наїп на камінь на протилежному від нього березі. Тепер їм було визначено вічно дивитися один на одного, не маючи можливості стикнутися знову.

Хто відкрив водоспад Ігуасу?

Першовідкривачем Ігуасу вважають іспанського конкістадора Альвара Кабеса де Вака, який відвідав водоспади в 1541 році. Його експедиція була спрямована на пошуки міфічної країни Ельдорадо. У своїх щоденниках Кабеса де Вака назвав водоспади “значними” і зауважив, що “бризки вельми високо злітають над водою”.

Цікавинки про водоспад Ігуасу, цікаві відомості про водоспад Ігуасу ви можете додавати через форму коментарів.