Category: Література

  • Цитати, афоризми Бернард Шоу

    Джордж Бернард Шоу (1856–1950) – англійський драматург, відомий своїми цитатами і висловами. Висловлювання Дж. Б. Шоу про життя, кохання, людей, мистецтво зібрані в цій статті.

    Вислови Бернарда Шоу

      Виховання чоловіка чи жінки перевіряється тим, як вони поводять себе під час сварки. Ненависть – помста боягуза за пережитий страх. Хто вміє, робить. Хто не вміє, вчить. Єдиний урок, який можна зробити з історії, полягає в тому, що люди не отримують з історії ніяких уроків. Інколи треба насмішити людей, щоб відвернути від них бажання вас повісити. У вас ніколи не буде другої можливості справити перше враження. Нас особливо турбують і мучать дрібниці, нам легше врятуватися від слона, ніж від мухи. Репутація лікаря залежить від того, скільки видатних особистостей він послав на той світ. Людина мов цегла, обпалюючись камяніє Про розум людини точніше судити по її питанням, ніж по її відповідям Більше за все люди цікавляться тим, що їх абсолютно не стосується. Ідеальне кохання можливе тільки за листуванням. Алкоголь – це анестезія, що дозволяє перенести операцію під назвою життя. Шлюб – це союз між чоловіком, який не може спати при закритому вікні, і жінкою, яка не може спати при відкритому вікні. Злодій не той, хто краде, а той, кого зловили. Борги схожі на всяку іншу пастку: потрапити в них вельми легко, але вибратися досить важко. Якщо людина вирішила вбити тигра, це зветься спортом; а якщо тигр вирішив вбити людину, це зветься кровожерливістю. Люди ніколи не дорослішають. Вони просто вчаться поводитися на людях. Не намагайтеся жити вічно, у вас нічого не вийде. Тільки дурень може святкувати роки наближення смерті.

    Вислови про мистецтво

      Великий той композитор, який завдяки рідкісному співпадінню є одночасно, і видатним музикантом, і видатним поетом. Видатний митець має удосконалюватись доти, доки йому у цьому не заважатиме старість. До небездоганного мистецтва я безжальний. Краса не може зробити беззмістовну музику цікавою.

  • Богдан Лепкий біографія скорочено

    Богдан Лепкий біографія коротко українського поета викладена в цій статті. Повідомлення про Лепкого Ви можете доповнити Цікавими фактами про Богдана Лепкого.

    Богдан Лепкий біографія скорочено

    Богдан Теодор Нестор Лепкий народився 4 листопада 1872 року на хуторі Кривенькім, на Тернопільщині, в сім’ї священика.

    З шести років жив у Бережанах, у діда священика. Основи шкільної науки Б. Лепкому викладав домашній учитель. З 1878 р. навчався (відразу з другого класу) в “нормальній школі” з польською мовою навчання у Бережанах. Після закінчення школи вступив у 1883 р. до Бережанської класичної гімназії з польською мовою навчання.

    Після закінчення гімназії у 1891 вступив до Віденської Академії мистецтв, щоб здобути малярську освіту, але згодом, через три місяці переводиться на філософський факультет.

    Туга за Батьківщиною спонукала Лепкого перейти до Львівського університету, де він поринув в українську культурну стихію.

    1892 – 1895 навчався у Львівському університеті, по закінченні якого працює вчителем-суплентом в Бережанській гімназії (1895 – 1899). Займається творчою діяльністю. Зявляються перші оповідання: “Дідусь”, “Нездала п’ятка”, “Над ставом”, “Гусій” та ін.

    1897 р. з дозволу Папи Римського одружився з донькою свого дядька по батькові – Олександрою, яку здавна кохав.

    1899 р. – їде до Кракова, де розпочинає свою викладацьку (педагогічну) діяльність в гімназіях ім. Яна Собєского, св. Яцка та св. Анни, читав лекції з української мови та літератури. Згодом отримав посаду лектора в Ягелонському університеті. У Кракові Б. Лепкий створив своєрідний український центр у польському літературному середовищі.

    1912 р. Б. Лепкий вступив до партії “Християнсько-Суспільний Союз” у Львові.

    Перша світова війна застала сім’ю Лепких у Кракові. Восени 1915 р. Б. Лепкий був мобілізований до австрійського війська. Завдяки сприянню друзів не був відправлений у діючу армію, а виїхав у Німеччину для освітньо-культурної роботи. Тут з листопада 1915 р. мешкав у м. Раштат біля Бадена, працював на просвітницькій роботі в таборах для військовополонених солдатів царської армії, спочатку в Фрайштаті, а потім у Раштаті біля Бадена (викладав історію літератури).

    З 1916 – просвітницька праця у таборі Вецляру, де Лепкий провадив малярську школу.

    Влітку 1917р. відвідав Львів, Бережани, могилу батька о. С. Лепкого в селі Жуків, побачився з рідним братом, січовим стрільцем Левом Лепким.

    Наприкінці 1925 р. Лепкий повернувся до Кракова і знову працює в університеті, де його іменовано доцентом, керівником кафедри української літератури, пізніше – професором Ягелонського університету (1932).

    Друга світова війна розпочалася, коли Б. Лепкий зі своєю сім’єю перебував на відпочинку у Черче. 23 вересня 1939 року вони повертаються до Кракова (Польща). Останні роки життя були найтяжчі, Краківський університет було закрито, Лепкий залишився без роботи, без пенсії, що спричинило матеріальну скруту. Проте літературну працю він не покинув: написав книжку мемуарів “Бережани” – третю частину “Казки мойого життя”, яку він не закінчив, повість “Крутіж”, чимало віршів; перекладав з української на німецьку, дописував до українських журналів. “Краківських вістей”.

    21 липня 1941 р. Б. Лепкий помер. Похований на Раковицькому цвинтарі у Кракові (Польща).

  • “Звук павутинки” тести

    “Звук павутинки” В. Близнець тестові завдання стануть в нагоді для перевірки знань по даному твору.

    “Звук павутинки” тести

    Розділ “Срібний чоловічок”

    1. У кутку хати, де живе герой твору, біля мисника є:
    а) великий оклунок гороху;
    б) чорна діжа з водою;
    в) вузлик з насінням квітів.

    2. Срібний чоловічок тонесенький, як:
    а) стеблина;
    б) очеретина;
    в) бадилина.

    3. Крильця у світлячка легкі і прозорі, як:
    а) У метелика;
    б) мухи;
    в) трав’яного коника.

    4. Зранку світлячку весело, він, мабуть, добре виспався, похрумкав:
    а) цукру;
    б) вареної картоплі;
    в) пшеничних крихт.

    5. Срібний чоловічок часто спить:
    а) у запічку;
    б) на підвіконні;
    в) на м’якеньких лапах Сопухи.

    6. “Ой горенько!.. Що ж воно буде?” – так казала мати героя, коли:
    а) хлопець не виявляв бажання їй допомагати;
    б) після дощу затекла хата;
    в) нічим було топити в хаті.

    7. Краплі води, потрапляючи до тазика, утворювали звук, наче:
    а) били молоточками по скляних бурульках;
    б) стук палицею по пустій пляшці;
    в) дзвін будильника.

    8. “Падай, ну, падай швидше!”, – так герой твору звертався до:
    а) Сопухи;
    б) краплі води;
    в) срібного чоловічка.

    9. Який художній засіб використав письменник, висловлюючи “…за мною біжить холодок, і темрява женеться за мною…”?
    а) Метафору;
    б) епітет;
    в) порівняння.

    10. Через сучок, що випав в одній з віконниць, до хати потрапляв сонячний промінь. Він для хлопця був, наче:
    а) кінофільм;
    б) сяйво зірки;
    в) ліхтарик у темній ночі.

    11. Пушинки якого дерева після цвітіння потрапляють до хати хлопця через відчинені вікна?
    а) Верби;
    б) вишні;
    в) бересту.

    12. Залетівши до хати, пушинки утворюють:
    а) снігову завірюху;
    б) танок маленьких принцес;
    в) снігові опади.

    13. Чорна пір’їна була схожа на:
    а) страшне чудовисько;
    б) піратське судно;
    в) злого змія.

    14. Чим закінчилася уявна картина хлопця, яку він сприймав за допомогою сонячного променя?
    а) Відкрив віконницю;
    б) заснув;
    в) почув голос матері, яка кликала його снідати.

    15. Про яку істоту, що народжується з личинок або лялечок не, згадує хлопець?
    а) Бджолу;
    б) коника;
    в) гусінь.

    16. Срібний чоловічок, на думку хлопця, виник:
    а) з личинки;
    б) падучої краплі;
    в) пилу.

    17. Про кого герой твору говорить “…крильця були жовто-білі, а на лапках, на вусиках – золотистий пилок”?
    а) Метелика;
    б) срібного чоловічка;
    в) коника-стрибунця.

    Розділ “Сопуха”

    1. Сопуха так сопе, що:
    а) ховаються всі Пушинки;
    б) зникає срібний чоловічок;
    в) аж вітер ходить по хаті.

    2. Якою хлопець уявляв Сопуху?
    а) Сірою і великою;
    б) бурою і кудлатою;
    в) волохатою і злою.

    3. У боротьбі із Сопухою хлопець уявляв себе:
    а) командиром;
    б) гетьманом;
    в) отаманом.

    4. Вдень Сопуха спить:
    а) у темному лісі;
    б) корчах;
    в) у норі під дубом.

    5. Де хлопець не шукав Сопухи?
    а) У коморі;
    б) за діжею;
    в) під лавою.

    6. Розшукуючи Сопуху, герой твору знайшов:
    а) гудзик;
    б) іржавий наперсток;
    в) олівець.

    7. “…На стіні коржем відстала глина, і в схованку ту шмигнула…”:
    а) жаба;
    б) оса;
    в) ящірка

    8. Яким вогнем світиться срібний чоловічок?
    а) Синім;
    б) зеленим;
    в) жовтогарячим.

    9. Хлопець уявив, що за Пушинками полювали:
    а) пірати;
    б) птахи;
    в) страшні чудовиська.

    10. Герой твору назвав срібного чоловічка:
    а) Дзвінком;
    б) Бумсом;
    в) Буцом.

    Розділ “Крилаті дерева”

    1. Хлопець допомагав матері у приготуванні:
    а) сніданку;
    б) обіду;
    в) вечері.

    2. Чого не росло на городі нашого героя?
    а) Огірків;
    б) гарбузів;
    в) гороху.

    3. Городину у творі названо:
    а) буйною;
    б) багатою;
    в) могутньою.

    4. Кабиця, за мрійним уявленням хлопця, – це:
    а) потяг;
    б) пароплав;
    в) тепловий агрегат.

    5. “…Південного степу несе жарким духом…”:
    а) деревію;
    б) чебрецю;
    в) полину.

    6. Замість загорожі біля хати, де мешкає Льонька з матір’ю, від вулиці:
    а) викопано канаву;
    б) стирчать декілька стеблин очерету;
    в) посаджено кущі шипшини.

    7. Неподалік від хати героя твору, на косогорі, в густому дикуватому садку ви не знайдете:
    а) бузини;
    б) терену;
    в) вишні.

    8. Льонька мріяв про те, щоб на горі посадити цілий ліс:
    а) синіх ялинок;
    б) голубих осокорів;
    в) вічнозелених смерек.

    9. Як звали колишнього собаку хлопця?
    а) Султаном;
    б) Бобиком;
    в) Рексом.

    10. Чоботи у Глипи були важкі, як:
    а) гирі;
    б) оклунок з картоплею;
    в) ступи.

    11. За родом діяльності Глипа був:
    а) трактористом;
    б) мисливцем;
    в) сторожем.

    12. Льонька сумував за собакою, якого вбив Глипа. Пес був:
    а) ученим;
    б) зовні красивим;
    в) мисливським.

    Розділ “Адам”

    1. Ніна – це ім’я бринить :
    а) гордо;
    б) лунко;
    в) тонко.

    2. Адам для хлопця був:
    а) сусідом;
    б) другом;
    в) однокласником.

    3. Перебуваючи з матір’ю біля річки, Льонька:
    а) ловив рибу;
    б) бовтався у воді;
    в) допомагав їй прати білизну.

    4. Адаменко говорив мовою, як:
    а) на острові Скарбів;
    б) піратському судні;
    в) військовому параді.

    5. Адам запропонував змінити ім’я хлопця на інше і називати його:
    а) Леоном;
    б) Лендом;
    в) Леонтовичем.

    6. Новий знайомий Льоньки розповів йому про те, як:
    а) вчені робили сонце;
    б) важко навчатися в інституті;
    в) забруднюються річки підприємством.

    7. Як Адам назвав річку, біля якої він познайомився з Льонькою?
    а) Раєм;
    б) красунею;
    в) синьоокою.

    8. Що запропонував зробити Адам Льоньці на річці?
    а) Місток;
    б) водяний млинок;
    в) пристань.

    9. Загоріла спина Льоньки була такою, як:
    а) у негра;
    б) земля;
    в) у шоколаді.

    10. Адам на зріст був високим і здавався:
    а) великим птахом;
    б) підйомним краном;
    в) кам’яною вежею.

    11. Поезію якого автора процитував Адам Льоньці?
    а) О. Пушкіна;
    б) І. Франка;
    в) С. Маршака.

    12. Як Адам і Льонька вирішили назвати річку?
    а) Жаб’ячою;
    б) Лопотухою;
    в) Чарівною.

    13. На яке захворювання страждав Адам?
    а) Туберкульоз;
    б) білокрів’я;
    в) запалення легень.

    14. Після роботи на річці Адам і Льонька відмивали бруд собачим милом – це трава, схожа на:
    а) м’яту;
    б) лишайник;
    в) лапушину.

    15. Художній засіб, який В. Близнець використав у фразі: “Кабиця пашить жаром”, називається:
    а) алегорією;
    б) метафорою;
    в) епітетом.

    “Ніна”

    1. Льонька назвав греблю, яку він побудував з Адамом, сумною руїною, бо її:
    а) поламав Глипа;
    б) розібрали хлопці із сусіднього села;
    в) було розмито річкою.

    2. Зруйнована гребля нагадувала знищену ордою:
    а) вежу;
    б) фортецю;
    в) старовинну споруду.

    3. Яка трава, що росла біля річки, нагадувала зелений килимок?
    а) Деревій;
    б) гусятниця;
    в) кульбаба.

    4. Що дивовижного побачив Льонька на річці, прогулюючись вздовж її берега?
    а) Павутиння;
    б) сріблястого чоловічка;
    в) водяний млинок.

    5. Лежачи на березі річки, Льонька побачив човник, в якому сиділа дівчина (Ніна), очі в неї були:
    а) темні і цікаві;
    б) великі і здивовані;
    в) прищурені і хитрі.

    6. Адам тривалий час не зустрічався з Льонькою, бо він:
    а) від’їхав у місто до інституту;
    б) захворів;
    в) не хотів підтримувати дружніх стосунків з хлопцем.

    7. Ніна, охарактеризувавши Адама, сказала, що він:
    а) безпечний;
    б) безпорадний;
    в) неуважний до себе.

    8. Звідки хлопець знав про Ніну, хоча й і не був з нею знайомий?
    а) Вона приснилася Льоньці;
    б) про неї багато розповідав Адам;
    в) її фото містила районна газета.

    9. Пливучи у човнику, освітленому сонцем, Ніна здавалася Льоньці:
    а) свічкою з трепетним вогником;
    б) річковою красунею;
    в) господаркою річки.

    10. Коли Льонька побачив човник Ніни, то він був уже іншим:
    а) сірим у синю смужку;
    б) білим з темними рисками;
    в) голубим з білими плямами.

    11. У хворого Адама була температура:
    а) тридцять дев’ять і п’ять;
    б) тридцять вісім;
    в) тридцять вісім і п’ять.

    12. Найстарша лікарка приїхала до Адама:
    а) з Москви;
    б) Києва;
    в) Харкова.

    “Глипа і Бакун”

    1. Бакуна у творі названо:
    а) старим і мудрим;
    б) енергійним і спритним;
    в) молодим і працьовитим.

    2. У спекотні дні кінь:
    а) забирався під верби;
    б) ховався у кам’яну печеру;
    в) хлюпався у воді.

    3. Яка дорога не снилася Бакуну? Та, що пахла йому:
    а) гарячим пилом;
    б) збовтаним осіннім болотом;
    в) грибами і лісовою травою.

    4. Цілими днями Бакун те й робив, що:
    а) випасався на полі;
    б) перебував у стійлі;
    в) думав, забуваючи відганяти мух.

    5. Дядько Гавро доводився Глипі:
    а) братом;
    б) колегою по роботі;
    в) помічником у полюванні.

    6. Якої роботи не виконував Бакун?
    а) Підвозив воду;
    б) перетягав колоду;
    в) орав землю.

    7. Кінь не полюбляв, коли:
    а) ним попихали;
    б) його тривожили;
    в) смикали за гриву.

    8. Переходячи через річку у супроводі Глипи, Бакун:
    а) оступився, передньою ногою ковзнув у щілину між камінням;
    б) поламав ногу;
    в) наступив на Гавра.

    9. Який школярський вироб зіпсував Глипа?
    а) Вітряк;
    б) човен;
    в) будку для Рекса.

    10. Бакун був таким важким, як:
    а) лаптух з дровами;
    б) річкове каміння;
    в) глиба криги.

    11. Коли Бакун опинився у небезпеці, Глипа вирішив його:
    а) отруїти;
    б) забити камінням;
    в) зарубати.

    12. Там, де стояв Глипа з Гавром, за уявленням Льоньки, виріс:
    а) кущ з вовчими ягодами;
    б) колючий будяк;
    в) терен з голками на гіллях.

    13. Хворий Адам лежав у дворі під:
    а) грушею;
    б) яблунею;
    в) очеретяним навісом.

    14. Ніна не полюбляла, коли:
    а) у неї про щось розпитували;
    б) її жаліли й співчували;
    в) їй дарували цінні речі.

    15. Розмовляючи з Льонькою про сенс життя, добрих і злих людей, Ніна заборонила йому:
    а) ходити до Адама;
    б) помирати;
    в) самотньо гуляти на березі річки.

    “Лікар Бусько”

    1. З Бакуном полюбляли гратися:
    а) діти;
    б) собаки;
    в) ластівки.

    2. Із розповідей Льонька знав: якщо лелекам поламати гніздо, то:
    а) вони приносять у дзьобах жарину;
    б) трапиться нещастя в родині;
    в) буде поганий урожай.

    3. Яке дерево майже закрило хату старої Сірохи?
    а) Дуб;
    б) груша;
    в) яблуня.

    4. Для чого Сірома запросила до себе Льоньку? Щоб:
    а) той допоміг викопати картоплю;
    б) відвідав Адама;
    в) поговорити з хлопцем.

    5. Льоньку Адам називав:
    а) другом;
    б) капітаном;
    в) мрійником.

    6. Ніна приїхала відвідати Адама:
    а) з Києва;
    б) Тули;
    в) Полтави.

    7. У бригадира, з розповіді Льоньки, мотоцикл називався:
    а) “Стрілою”;
    б) “Торпедою”;
    в) “Їжаком”.

    8. Куди до лікаря водила мати малого хворого Льоньку?
    а) У Загатне;
    б) Шарудівку;
    в) Сахнівку.

    9. Яким чином мати вилікувала Льоньку від застуди?
    а) Попарила хлопця над гарячою картоплею;
    б) робила уколи;
    в) регулярно напувала сина чаєм з калини і м’яти.

    10. Сіроху звали бабою:
    а) Настею;
    б) Марією;
    в) Лізою.

    11. Полісся, на думку Адама, це:
    а) царство грибів і русалок;
    б) місце, де випікають смачний хліб;
    в) найкраще місце на Україні для відпочинку й лікування.

    12. Бусько, про якого Адам розповів хлопцю, є:
    а) вороною;
    б) лелекою;
    в) соколом.

    “За павутинкою”

    1. Про що розповів Льонька Ніні, яка підпливла на човні до берега?
    а) Про красу ластів’ячих гнізд;
    б) місце, де трапилася неприємність з Бакуном;
    в) греблю і млинок, зроблені Адамом.

    2. Хто все ж таки допоміг коню визволитися з небезпечного місця?
    а) Льонька;
    б) Адам;
    в) Ніна.

    3. Гриб, який показала Ніна Льоньці, вночі світився… кольором:
    а) синім;
    б) блакитним;
    в) жовтогарячим.

    4. Куди запропонував Льонька піти Ніні, взявши гриб-ліхтар?
    а) До печери;
    б) темного лісу;
    в) таємної схованки.

    5. Який різновид кремінців Льонька не показав Ніні?
    а) Плескатих;
    б) гострих;
    в) випуклих.

    6. Чим запропонувала погратися Ніна хлопцю?
    а) М’ячем;
    б) хусткою;
    в) кремінцями.

    7. Хіврею називалася:
    а) гра у лісі;
    б) гора;
    в) річка, що протікала неподалік від села.

    8. У нірці, яку Льонька показав Ніні, жив:
    а) павук-хрестовик;
    б) слимак;
    в) жук-короїд.

    9. Хата, яка стояла на горі, друзям нагадувала:
    а) грибок;
    б) білу смужку;
    в) човник.

    10. Художній засіб, який використав В. Близнець у фразі “…зелені копиці верб несуться тобі назустріч”, називається:
    а) епітетом;
    б) порівнянням;
    в) метафорою.

    11. Про що турбувалася мати, побачивши, що Льонька лежить на узбережжі річки?
    а) Щоб хлопець не перегрівся на сонці;
    б) бо син постійно перебував на самоті;
    в) чи не захворіла її дитина.

    12. Про що попросив хлопець Ніну, коли вона збирилася від’їжджати?
    а) Щоб відвідала Адама;
    б) приїжджала наступного року;
    в) подарувала гриб-ліхтар.

    13. Ластів’яче гніздечко було схожим на:
    а) невеличку мисочку;
    б) пухлик;
    в) маленьку корзинку.

    14. Коли ластів’яче гніздечко висихає, воно стає:
    а) рудим;
    б) сірим;
    в) білим.

    15. Коли Льонька прийшов до Адама, то вчений попросив його розповісти про:
    а) греблю і млинок;
    б) неприємну пригоду з Бакуном;
    в) знайомство хлопця з Ніною.

    “Все відпливає”

    3. За селом, де поховали Адама, ріс:
    а) могутній дуб;
    б) очерет;
    в) старий бересток.

    4. Що Льонька мав зробити на прохання Ніни?
    а) Кораблик;
    б) весло;
    в) пліт.

    5. Запросивши Льоньку до себе, баба Сіроха віддала хлопцю:
    а) посилку для Адама;
    б) книгу про вироблення штучного сонця;
    в) лист, який написав Адам хлопцю перед смертю.

    6. Олс для Адама був:
    а) братом;
    б) керівником наукових досліджень;
    в) товаришем по навчанню.

    7. Кора, з якої Льонька хотів щось змайструвати для Ніни, була схожою на:
    а) печиво;
    б) шоколадний торт;
    в) скоринку хліба.

    8. Льонька поважав Ніну за її:
    а) красу;
    б) чемність;
    в) мовчазність.

    9. Свій вироб з кори Льонька назвав:
    а) “Стрілою”;
    б) “Велетнем”;
    в) “Санта-Марією”.

    10. Рухаючись рікою на кораблику, Льонька й Ніна побачили у воді:
    а) вершу;
    б) величезну рибу;
    в) млинок, що зробив Адам.

    11. Льонька визволив від Глипиної пастки велику кількість:
    а) линків;
    б) карасів;
    в) коропів.

    12. Остання зустріч Льоньки і Ніни відбулась:
    а) взимку;
    б) на початку осені;
    в) влітку.

  • Михайло Стельмах хронологічна таблиця

    Михайло Панасович Стельмах хронологічна таблиця життя і творчості письменника наведена в цій статті.

    Михайло Стельмах хронологічна таблиця

    24 травня 1912 – народився у селі Дяківці Літинського району на Вінниччині в родині незаможного хлібороба.

    1921 – йде до початкової школи, відразу до 2 класу

    1928 – оголосив молодіжну бригаду, з колишніх наймитів

    1933 – закінчив літературний факультет Вінницького педагогічного інституту

    1933-1939 – вчителював у селах Київщини.

    1939 – мобілізований до Червоної армії, учасник німецько-радянської війни. Як солдат-артилерист воював у Білорусі, був двічі поранений.

    1941 – перша збірка поезій “Добрий ранок” під редакцією А. Малишка.

    1942 – збірки фронтових віршів Михайла Стельмаха: “Провесінь”, “За ясні зорі”

    1943 – в Уфі надрукована книжка оповідань “Березовий сік” під редакцією Юрія Яновського.

    З 1944 – працює у редакції газети 1-го Українського фронту “За честь Родины”.

    1951 – “Великі перелоги” (1951) (ці 2 розповіді були обєднані воб’ємний роман-хроніку під назвою “Велика рідня”. Роман був удостоєний Державної премії Союзу РСР)

    1957р. – роман “Кров людська – не водиця”, написаний до 40-річчя Великого Жовтня; п’єса “Золота метелиця”
    1959р. – роман “Хліб і сіль”, який разом з обома попередніми епічними творами письменника був удостоєний Ленінської премії 1961р.;
    1961р. – роман “Правда і кривда”, несподіваний своєю публіцистичною “відкритістю”;
    1969р. – роман “Дума про тебе”.
    1979 – “Чотири броди” останній роман Стельмаха, отримав Державну премію УРСР ім. Т. Г. Шевченка у 1980р.)

    1972 – удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці, депутат Верховної Ради СРСР ряду скликань, академік АН УРСР.

    27 вересня 1983 – помер, похований на Байковому кладовищі.

    Твори Михайла Стельмаха

    Поетичні збірки

    Прозові твори

    Книжки для дітей

  • Соломія Крушельницька біографія скорочено

    Соломія Крушельницька коротка біографія викладена в цій статті.

    Соломія Крушельницька біографія скорочено

    Соломія Крушельницька – видатна українська оперна співачка.

    Народилася 23 вересня 1872 року в селі Белявинцях на Тернопільщині в родині греко-католицького священика. Дитинство майбутньої співачки пройшло в сусідньому селі Біла, куди незабаром переїхала вся її велика родина: батько, мати й вісім дітей. Музика ввійшла в життя Соломії з раннього дитинства, з колискових пісень матері.
    Ще маленькою дівчинкою вчилася грати на фортепіані, а з 10 років виступала в хорі організованому її батьком. Помітивши палке бажання доньки до музики, батьки зайняли грошей і відправили її вчитися в Львівську консерваторію.

    У 1893 році Крушельницька з медаллю закінчила консерваторію й з успіхом дебютувала на сцені Львівської опери.
    Ставши солісткою оперного театру, Соломія вирішила не зупинятися на досягнутому й восени того ж року поїхала до Мілану, аби продовжити музичну освіту. Своїм голосом і артистизмом вона відразу ж звернула на себе увага педагогів і заслужила “звання” “самої талановитої й вихованої” серед усіх учениць міланської школи бельканто.
    Через рік молода вокалістка вже співала провідні партії в оперних театрах Італії, де швидко завоювала любов і вдячність публіки. Звістка про це дійшла до рідного Львова, і незабаром керівництво міської опери запросило Крушельницьку на гастролі. Пробувши на батьківщині п’ять місяців, восени 1894 року Соломія повернулася до Італії продовжувати навчання.
    Слава Крушельницької рознеслася по всіх країнах Європи й докотилася до Росії. Один з кращих у той час оперних театрів – Одеський – запросив примадонну на гастролі в складі італійської трупи.

    Виступаючи з тріумфом у Варшаві, Соломія також кожен рік виїздила на гастрольні виступи до Петербургу, де співала в складі італійської трупи в Маріїнському театрі разом з Карузо, Баттістіні, Аримонді, Куччині і Сільвестрі.
    У Крушельницької складалася блискуча кар’єра.
    Проживаючи в Італії, співачка тріумфально гастролювала в Португалії, Єгипті, Алжирі, Іспанії, Аргентині, Бразилії, Франції.

    Крушельницька завжди включала в свої програми українські народні пісні, які безмірно любила, а також твори українських композиторів: Лисенка, Людкевича, Нижанковського, Вахнянина, Січинського.

    В 1939 році після смерті чоловіка (в 1910 році вийшла заміж за італійського адвоката Чезаре Риччоні) Крушельницька вирішила назавжди повернутися на батьківщину і переїхала до Львова.
    В 1944 році всесвітньовідома співачка стала викладачем Львівської державної консерваторії ім. Лисенка, а через 8 років – професором. У квітні 1947 року колишня австрійська, а потім італійська громадянка звернулась до Президії Верховної Ради УРСР з проханням надати їй радянське громадянство.

    Останні роки Соломія жила й працювала на рідній землі, передаючи свій багатий досвід й величезні знання молоді. Незважаючи на свій вік, співачка виступала з сольними концертами, останній з яких відбувся, коли їй було 77 років.

    Померла вона 16 листопада 1952 року і була похована на Личаківському кладовищі неподалеку від могили свого друга Івана Франка.

  • Гуморески Павла Глазового про село

    Гуморески про село Павла Глазового зібрані в цій статті – всі вони цікаві, смішні, дотепні.

    Гуморески Павла Глазового про село

    “Маленький дачник”

    Разом з мамою і татком на канікули в село
    Невеличке хлопченятко до бабусі прибуло
    І до чого ж здивувалось городське те хлопченя,
    Як на вулиці уздріло – що б ви думали? –коня.
    Довго-довго із-за тину придивлялося воно,
    Доки дядько вийшов з хати, верхи сів і крикнув: – Но!
    — Дядю, кояИк не поїде! – хлопчик вискочив на тин.-
    Доки ви сиділи в хаті, з нього витік весь бензин.

    “БУВАЛЬЩИНА”

    В дні воєнні незабутні
    Ще й таке було.
    Увірвалися фашисти
    У одне село.
    Комендантом став єфрейтор,
    Лютий чоловік.
    Знав по-нашому три слова:
    Яйка, млеко, шпік.
    Раз увечері єфрейтор
    Брів не знать куди,
    А під хатою сиділи
    Два старі діди.
    -Ач, надувся,
    фриць нещасний!-
    Мовив дід Яким. –
    Слухай, куме, як я буду
    Розмовляти з ним.
    – З німцем будеш
    розмовляти?
    Із отим? – Еге ж!
    – Та хіба ж ти по-німецьки
    Хоч словечко втнеш?
    – Ге, як треба, то я, куме,
    Й по-турецьки втну.
    – То давай тоді балакай,
    Починай, ну-ну…
    Дід схопився й заходився
    Німцю козирять:
    – Поцілуй мене в те місце,
    На якім сидять!
    Став єфрейтор та й питає
    По-німецьки: – Вас?!
    – Точно так!
    Мене спочатку,
    Потім кума раз.

    “ЗДРАСТЄ, МАМА РОДНАЯ!”

    Син поїхав з дому та й прожив у місті
    Більше як півроку, днів, напевне, з двісті,
    Він в село вертається, з матір’ю вітається:
    – Здрастє, мама родная! Как здєсь поживається? –
    Мати гладить сина по рудому чубчику.
    – Як це ти балакаєш, любий мій голубчику?
    Наче й не по-нашому, наче й не по-руському, –
    Більш на те скидається, що по-малоруському. –
    А синок відказує: – Ти, маманя, тьомная.
    В нашом положеніє разниця огромная.
    Я живу у городє, ти всьо времня в полі.
    Как тут-здєсь розтумкаєш, что-чево і што лі?

    ЗАЯВА

    Неписьменності немає, ліквідовано її,
    Та трапляються частенько ще такі грамотії,
    Що, бувало, як напише, як накрутить бісів син,
    То виходить, як то кажуть, ні в ворота, ані в тин.
    До директора заводу вчора від Панька
    Надійшла заява ось така:
    “Прошу лічно дирекцію, а также завком,
    Щоб мене не уважали больш холостяком.
    Ізо мною в брак вступає будуща жена.
    Я для свайби совершаю вбивство кабана,
    Какового приобрьол я вєсом в сто кіло
    І в його сопровождєнні їду на село.
    Ісходя із цього отпуск розрешіть мені,
    Ібо я у брак вступаю на чотири дні.
    Прошу розрішить,
    Бо нада спішить,
    І не откладать,
    Бо нєкогда ждать.
    ПАНТЕЛЕЙ ЛЕПЕХА –
    з подсобного цеха”.

    “У КИЄВІ НА ПОДОЛІ”

    Йшов професор і зайшов у якусь крамницю.
    В касу глянув і уздрів свою випускницю.
    Привітався і сказав: – Я прошу пробачення.
    Ми ж, здається, на село вам дали призначення.
    – Але ж ви учили нас, – мовила дівиця, –
    Що між містом і селом стерта вже різниця.
    Я й подумала собі: як нема різниці,
    То нащо мені село? Житиму в столиці.

  • Зигмунд Фрейд біографія українською

    Зигмунд Фрейд біографія Українською мовою скорочено викладена в цій статті.

    Зигмунд Фрейд біографія коротка

    Зигмунд Фрейд (1856 – 1939) – невролог, психіатр, психолог.

    Народився 6 травня 1856 року у Фрайбергу, Чехія в сімї євреїв.

    У 1860 році сім’я Фрейда в зв’язку з фінансовою скрутою перебралася до Відня. У 9-річному віці Фрейд вступив до гімназії сперли (середня школа), де був одним з кращих учнів, і з відзнакою закінчив її в 17 років.

    Після закінчення гімназії Фрейд бажав зробити військову або політичну кар’єру, але внаслідок антисемітських настроїв і матеріальну скруту його амбіції були перекреслені.

    Восени 1873 року вступив на медичне відділення Віденського університету. З 1876 по 1882 рік працював в лабораторії психології Ернста Брюкке, вивчаючи гістологію нервових клітин. У 1881 році він з відзнакою склав випускні іспити і отримав ступінь доктора медицини.

    У березні 1876 Фрейд під керівництвом професора Карла Клауса досліджував статеве життя вугра. Зокрема, вивчав наявність сім’яників у самця вугра. Це була його перша наукова робота. У 1884 році винайшов метод фарбування нервових шляхів хлоридом золота, спосіб фарбування був визнаний недосконалим.

    У 1882 році Фрейд приступив до медичної практики. Наукові інтереси привели його в головну лікарню Відня, де він почав дослідження в Інституті церебральної анатоміі. В початку 1880-х рр. зблизився з Йозефом Брейером і Жаном Мартеном Шарко, що зробили величезний вплив на його наукову діяльність.

    У 1886 році Фрейд одружився з Мартою Бернейс. Згодом у них народилося шестеро дітей.

    У 1891 році виходить друком робота Фрейда “Про афазії”, в якій він, зокрема, вперше виступив з аргументованою критикою загальноприйнятої тоді концепції локалізації функцій мозку в певних його центрах і запропонував альтернативний функціонально-генетичний підхід до вивчення психіки і її фізіологічних механізмів. У статті “Захисні невропсіхози” (1894) і роботі “Дослідження істерії” (1895, спільно з І. Брейером) було засвідчено, що існує зворотний вплив психічної патології на фізіологічні процеси і залежність соматичних симптомів від емоційного стану пацієнта.

    З початком XX століття починає випускати свої основні наукові праці:

      “Тлумачення сновидінь” (1900) “Психопатологія повсякденного життя” (1901) “Один раній спогад Леонардо да Вінчі” (1910) “Тотем і табу” (1913) “Лекції по введенню в психоаналіз” (1916-1917) “По той бік принципу задоволення” (1920) “Психологія мас і аналіз людського” Я “” (1921) “Я і Воно” (1923)

    У 1923 році у Фрейда виявлено рак піднебіння. Вчений переніс 33 болісні операції, але продовжував працювати до останніх днів життя. У 1930 році Фрейд став лауреатом премії Гете.

    У 1938 році, після приєднання Австрії до Німеччини (аншлюсу) почалися гоніння на євреїв з боку нацистів, положення Фрейда значно ускладнилося. Після арешту дочки Анни і допиту в гестапо, Фрейд прийняв рішення покинути Третій рейх. Однак влада не поспішала випускати його з країни. Він був змушений не тільки підписати принизливу подяку гестапо “за ряд добрих послуг”, а й виплатити уряду рейху нечуваний “викуп” в 4000 доларів за право покинути Німеччину. Багато в чому завдяки турботам і зв’язкам принцеси грецької і датської Марі Бонапарт – пацієнтки і учениці Фрейда – йому вдалося зберегти життя і разом з дружиною і дочкою емігрувати до Лондона. Дві сестри Фрейда були вислані в концентраційний табір, де загинули в 1942 році.

    Болісно страждаючи від раку порожнини рота, викликаного курінням, в 1939 році він попросив свого лікаря й друга Макса Шура допомогти йому зробити евтаназію, ідея якої була в той час досить популярною. Той дав йому потрійну дозу морфіну, від якої Фрейд помер 23 вересня в віці 83 років.

  • Особливості українського романтизму

    Український романтизм – ідейний рух у літературі, науці й мистецтві.

    Особливості українського романтизму

    Велику роль в усіх родах літератури відігравала національно-історична тематика; Ідеалізувалися патріархальні відносини; У характерах поєднувалися національне і соціальне першоджерела; Ліричний герой перебуває у гармонії з природою; “Світова туга” носила характер суму за минулою славою та волею України; Український романтичний герой – це людина, яка є часткою всеосяжної природи, індивідуально-неповторна; тому часто використовується прийом психологічного паралелізму – паралельне зображення людини і природи: Головний герой українського романтичної поезії – вільний козак, вершник – символ виклику долі; Підносився ідеал суспільно активної, діяльної людини – патріотичної, хороброї, здатної на самопожертву, відстоює інтереси України.

    Своїми ідеями і настановами, зокрема наголошуванням народності і ролі та значення національного у літературі і мистецькій творчості, романтизм відіграв визначну роль у пробудженні й відродженні слов’янських народів, зокрема українського.

  • Хотинська фортеця: цікаві факти

    Хотинська фортеця цікаві факти про одне із семи чудес України Ви дізнаєтесь з цієї статті.

    Цікаві факти про Хотинську фортецю

    1. Хотинська фортеця – це справжня перлина архітектури XIII–XVIII століть з багатовіковою та цікавою історією, яка бере свій початок ще від Хотинського форту, який було побудованого у X столітті князем Володимиром Святославичем. Вона є місцем де поєднуються християнська та мусульманська релігії

    2. До сьогоднішніх днів на території Хотинської фортеці зберігся Старовинний колодязь. Його глибина сягає цілих 62 метри, адже замок стоїть на високій скелі і щоб дістатись до води, варто було прокопати велику глибину. Воду з колодязя можна брати і нині, кажуть, що вона тут дуже смачна

    3. На території замкового подвір’я знаходиться церква святої Єлени і Констянтина, яка заснована у ХІІІ ст.

    4. Найзнаменитіший бій – Хотинська війна, що відбулась у 1621 році. Вона стала символом козацької звитяги, адже турецька армада на той час вважалась найсильнішою в світі

    5. Кажуть, свого часу в одній із споруд замкового комплексу були навіть знамениті турецькі бані з басейном. І що ще цікавіше – тут розміщався справжній турецький гарем, де за легендою, тримали 30 дівчат

    6. Коли фортецю добудовували християни, на височенних стінах збереглись Незвичайні символи. Вони добре помітні навіть сьогодні. Візерунки є різних видів – так звані вавілони (символи зодчої мудросі) та голгофи (символи святої гори)

    7. У 1890 році поблизу Хотинської фортеці несподівано знайшли скарб. Це були різні монети із Саксонії, Тюрінгії, Чехії, Угорщини та інших країн

    8. На території фортеці було знято безліч фільмів – “Тарас Бульба”, “Гадюка”, “Захар Беркут”, “Балада про доблесного лицаря Айвенго”, “Три мушкетери”, “Чорна стріла”, “Стара фортеця”, “Стріли Робін Гуда”

    9. Висота фортечних мурів – 45 метрів, товщина – до 5 метрів. Під фортецею – глибокий рів, тому її можна було взяти лише довготривалими облогами. Цікаво, що безпосередньо штурмом Хотинську фортецю ніхто ніколи не захоплював.

    10. Зі східного боку височіє Східна вежа або Вежа Смертників. З цієї вежі скидали додолу засуджених на смерть. Вижити після падіння з мурів заввишки 45 метрів не міг ніхто. Звідти вежа і отримала свою подвійну назву.

    Сподіваємося, що з цієї статті Ви дізнались щось цікаве про Хотинську фортецю.

  • “Сто тисяч” цитати

    Цитати з пєси “Сто тисяч” Карпенка-Карого характеризують вдачу героїв, їх вподобання і звички.

    “Сто тисяч” цитати

    “Так я сібє видумал новую комерцію: хороший будєт гендель, ежели удастся…” (Невідомий)

    “Все він зна – тільки нічого не робе”. (Роман – про Бонавентуру)

    “Жид – то діло, а Копач – морока”. (Калитка)

    “Лупи та дай”. (Калитка)

    “Страшно тілько без грошей, а з грішми… і чорт не брат”. (Савка)

    “Товар нравиться – візьміть, не нравиться – не беріть. Ми не нуждаємся в покупателях…” (Невідомий)

    “Півобіда сам злопає і на перешкоді ділові стане…” (Калитка про Бонавентуру)

    “Хазяйственний мужик – велике діло”. (Бонавентура – Калітці)

    “Вчений поки бога змалює, то чорта з’їсть”. (Калитка)

    “Гроші – гроші всьому голова”. (Калитка)

    “Обіцянка – цяцянка, а дурневі радість”. (Калитка)

    “Вік живи, вік учись”. (Бонавентура)

    “Параска – Калитці: “Бий, бодай тобі руки посохли! І замолоду з синяків не виходила; бий і на старість! У! Харциз – коняку жаліє, а жінку бить збирається”;

    “Роман про Мотрю: “Оце дівка! І я ж, здається, не з послідніх, а мало не впав. Оце робітниця, оце жінка – сама за косарем зв’яже!”;

    “Параска про Мотрю: “…я до неї привикла, вона до мене, дівка красива, здорова, зна всі порядки, коло птиці, коло свиней, коло корів – одне слово, хазяйка біля всього; в хаті, як в кімнаті, я вже нездужаю, а проти неї, скільки їх у нас не було ніхто хліба не спече, ніхто борщу не наваре, хоч і без олії іноді, а всі їдять не нахваляться”;

    “Герасим про Параску: “У мене в шапці більше розуму, ніж у тебе в голові”.