Category: Література

  • “Авгієві стайні” міф

    “Авгієві стайні” – п’ятий подвиг Геракла.

    Авгієві стайні – в грецькій міфології обора царя Еліди Авгія, що мав багато худоби й не чистив обори від гною 30 років. Геракл очистив авгієву обору за один день, пустивши через неї воду двох рік – Алфею й Пенею.

    В переносному розумінні вираз авгієві стайні означає надзвичайно забруднене місце, велике безладдя або вкрай занедбані й заплутані справи.

    “Авгієві стайні” міф

    Цар Еврісфей довго не міг отямитись – не так з переляку, як з розпачу: адже Геракл знову повернувся переможцем з тяжкого-випробування, ще й, на прикрість цареві, приволік того вепра, що мав роздерти героя на шмаття.
    “Що ж тепер йому загадати?” – сушив собі голову недолугий цар, та, певне, нічого б і не надумав, якби не його могутня спільниця Гера.
    Злопам’ятна богиня з’явилась Еврісфеєві якось уві сні й підказала загадати герою таке, що було не тільки нездійсненне, але й ганебне, принизливе навіть звичайній людині.
    Ще й на світ не світилось, як втішений Еврісфей послав свого оповісника Копрея до Геракла з суворим наказом: йти негайно в Еліду до царя Авгія і за один день вичистити в нього всі стайні.
    Зачувши цей дивний наказ, Геракл аж спаленів з образи.
    – Чистити стайні! – обурено крикнув він. – Що ти, Копрею, верзеш?
    Та враз герой урвав собі мову, помітивши глузливу посмішку царського оповісника. Обличчя в Геракла пашіло гнівом, та він понурив важке чоло і навіть не чув, коли Копрей пішов.
    Так, кара богів страшна! Але його власна провина, що й досі незрушним тягарем лежить на серці, ще страшніша. То хіба він може відмагатися від хай найгіршої, хай найганебнішої спокути? Цар Еврісфей глузує із своїми прислужниками, то й що? Треба не зважати на них, а чинити Зевсову волю.
    Дорогою до Еліди Геракл пригадував, що чув про володаря тієї країни. Цар Авгій, син сонцесяйного Геліоса, був неймовірно багатий, а надто на всяку худобу. Тьма-тьменна її паслася на зелених гірських полонинах та в долині річки Пенею. Царські табуни й отари були незліченні, мов хмари на осінньому небі. Тож, мабуть, і стайні ті величезні. Ніколи Геракл не цурався роботи, але його бентежила думка, чи зможе він упоратися за один тільки день.
    В Еліді Геракл одразу подався не до палацу Авгія, а до його численних стаєнь, обведених міцним муром. Тільки тепер герой збагнув, яке важке діло загадав йому Еврісфей. Усе подвір’я всередині муру було суцільне болото, і від нього тягло запаморочливим смородом. Розпитавши людей, Геракл дізнався, що стайні ніхто зроду-звіку не чистив. Надвечір сюди заганяли худобу, і вона так і товклася в тім гної. А бридкий сморід від царських стаєнь линув аж до навколишніх сіл, отруюючи людям повітря й життя.
    Авжеж, ганебно героєві порпатись у гної, однак потім люди вільно дихатимуть і згадуватимуть його щирим словом подяки. Але як його зробити за один тільки день? Довго міркував Геракл, походжаючи круг муру, тоді подався вгору, до швидкої річки Пенею і тут сів трохи спочити.
    Цар Еврісфей, певне, тішиться думкою, що Геракл, славетний герой, носитиме на власних плечах смердючі коші із гноєм і сам стане бридкий та смердючий. Аж ні, не діждеться Еврісфей, щоб Геракл бруднив собі руки. До того ж він сам дав один тільки день.
    Надвечір Геракл пішов до палацу елідського царя.
    Щиро здивувався Авгій, коли побачив перед собою уславленого Геракла, а надто як почув, що той узявся за один день вичистити
    всі його стайні.
    – Та хіба один чоловік таке здужає? – спитав, не ймучи віри, елідський цар. – Якби зібрати людей з усієї моєї держави, то і вони не впоралися б за день.
    – А я це зроблю сам один, – спокійно відказав Геракл.
    – Ні, не зробиш! – затявся Авгій. – Закладаюсь, не зробиш.
    – І я закладаюсь, – усміхнувся герой. – Якщо я виграю, ти віддаси мені десятину твоєї худоби, гаразд?
    – Гаразд! – не замислюючись, погодився цар, певний, що Геракл неодмінно програє.
    Покликали в свідки Авгієвого найстаршого сина Філея. Царевич розбив їм руки, а господар сказав:
    – Сьогодні, Геракле, будь моїм гостем, а завтра вранці можеш братись до діла.
    Наступного ранку, тільки-но зарожевіли на небі промені-персти золотошатної Еос, Геракл вийшов з палацу, несучи на плечах кайла й лопати. Він ішов не до стаєнь, а в ліс, до річки Пенею, що бурхливо мчав з гори свої хвилі.
    За кілька кроків від берега Геракл став, скинув лев’ячу шкуру і заходився копати чималий рівчак униз, аж до стаєнь. Важка була то робота, до снаги тільки могутньому героєві, – твердий, кам’янистий грунт ледь піддавався, і раз у раз лопати і кайла ламалися.
    Цілий день не розгинаючись Геракл копав той рівчак, тільки поглядав часом на сонце, а тоді працював чимдуж далі. Докопавши рівчак аж до самих воріт царських стаєнь, Геракл нарешті спинився, обійшов мур і з протилежного боку вибив у ньому великий отвір. А тоді звелів челядникам не підпускати до стаєнь худоби, хоч сонце вже стояло на
    вечірньому прузі.
    З палацу вийшов нарешті сам Авгій поглянути, що ж робить Геракл, та ніде його не побачив. Посміхнувся зневажливо цар, бо чистити стайні герой і не думав. А день уже потьмянів…
    Та з лісу почулися глухі могутні удари – то Геракл з’єднував уже рівчак із Пенеєм.
    І ось прозорі, чисті струмені ринули новим річищем униз, просто до стаєнь, закрутилися на подвір’ї і понесли весь гній, солому, болото через отвір, пробитий у тому боці стіни.
    Геракл стояв і мовчки дивився, як працює за нього вода. Звідусіль позбігалися люди, з натовпу чулися вигуки щирого захвату, радісний сміх, а царевич Філей уголос вихваляв Геракла, його розум і руки.
    Довго вирувала вода, а тоді герой подався назад, до річки, завалив камінням рівчак, і вода знов пішла своїм плином. Усі стайні стояли чисті, вимиті водою, і останні промені призахідного сонця відбивалися в невеличких прозорих калюжах.
    – А що, царю, програв? – весело крикнув Геракл до спохмурнілого Авгія. – Доведеться вранці твоїм пастухам відлічити мені десятину худоби, і я пожену її завтра додому.
    – Чого поспішати, гостюй іще в мене в Еліді, – відказав знехотя цар.
    – Ні, я не можу баритись. Адже Еврісфей уже придумав, мабуть, мені якусь іншу роботу.
    – То тебе прислав сюди Еврісфей? – жваво спитав Авгій. – Чого ж ти тоді правиш із мене худобу?
    – Хіба ми не закладалися? – ображено мовив Геракл.
    – Авжеж, закладались, я тому свідок, – почувся дзвінкий голос, і царевич Філей став поруч героя.
    – Припни язика! – заволав люто Авгій на сина. – Ану геть мені з-перед очей!
    Та царевич незрушно стояв біля Геракла. І Авгій аж зайшовся криком:
    – Гетьте звідси обидва! Гетьте обидва! Так цар Еліди втратив і гостя, і сина.
    Царевич Філей подався до родичів на острів Дуліхій, а Геракл, як слухняний раб, пішов до Мікен.
    Вислухавши його розповідь, цар Еврісфей недбало сказав:

    – Чистити стайні – то зовсім не подвиг. Іди-но мерщій до Стімфалійського лісу та повиганяй звідти міднокрилих птахів.

  • УМИРАЮТЬ МАЙСТРИ… Ліни Костенко

    Вірш УМИРАЮТЬ МАЙСТРИ… Ліни Костенко змушує згадати тих, хто вже не з нами.

    УМИРАЮТЬ МАЙСТРИ… Ліна Костенко

    Умирають майстри, залишаючи спогад, як рану.
    В барельєфах печалі уже їм спинилася мить.
    А підмайстри іще не зробились майстрами.
    А робота не жде. Її треба робить.

    І приходять якісь безпардонні пронози.
    Потираючи руки, беруться за все.
    Поки геній стоїть, витираючи сльози,
    метушлива бездарність отари свої пасе.

    Дуже дивний пейзаж: косяками ідуть таланти.
    Сьоме небо своє пригинає собі суєта.
    При майстрах якось легше. Вони – як Атланти,
    держать небо на плечах. Тому і є висота.

    Вірші Ліни Костенко популярні не лише в Україні, а й у всьому світі та перекладені багатьма мовами.

    Якщо Ви маєте або можете зробити аналіз вірша УМИРАЮТЬ МАЙСТРИ… Ліни Костенко лишайте інформацію в коментарях.

  • Вірші та загадки про лілію

    Вірш про лілію та загадки про лілію на українській мові для дітей та дорослих зібрані в цій статті.

    Вірш про лілію на українській мові

    Лілії білі, лілії милі.
    Тихе озерце, сонячні хвилі.
    Літечко-літо. Хлюпають хвилі
    Милують, лащать лілії білі.

    Вірш про квітку лілію

    Лілії заздрять усі хлопчаки –
    Кожен би квіткою став залюбки:
    В озері лілія з ранку до ночі
    Може купатися скільки захоче!
    А. Костецький

    Плаче в саду одинокая лілія,
    Долю згадавши свою молоду.
    Сонцем окрилена, вітром овіяна,
    Плаче самотняя в тихім саду.
    Згадує ніжні ранкові росинки,
    Пісні веселі, що жайвір співав,
    Згадує сонця палкі поцілунки
    Й вітер-гультяй, що її обіймав.
    Думала лілія – щастя зловила,
    Більше нічого не треба в житті.
    Казкова краса весь світ підкорила,
    Любили її усі королі.
    Любила, кохалась у ніч весняну,
    А зранку осталась одна.
    Дала ввести себе в оману,
    Навіки ніч весняну прокляла.

    Загадки про лілію

    Одяглась у біле плаття,
    примостилась на лататті,
    задивилася у воду
    на свою дівочу вроду. (Лілія)

    Стоять красуні на воді,
    вінки в них білі й золоті.
    (Лілії водяні)

    У воді родяться,
    На воді красуються,
    У воду дивляться
    (Білі лілії)

  • Нікола Тесла цікаві факти

    Нікола Тесла цікаві факти життя і винаходів ви дізнаєтеся в цій статті.

    Нікола Тесла (1856 – 1943) – австро-угорський винахідник в області електротехніки і радіотехніки сербського походження, інженер, фізик.

    Цікаві факти про Ніколу Теслу

    Тесла панічно боявся мікробів, постійно мив руки і в готелях вимагав до 18 рушників в день.

    Закінчивши школу, він захворів на холеру і пролежав у ліжку Майже 9 місяців.

    Якщо під час обіду на стіл сідала муха, змушував офіціанта принести нове замовлення.

    Оселявся в готелі тільки в тому випадку, якщо номер його апартаментів був кратний трьом.

    Прогулюючись по вулиці, він міг в раптовому пориві зробити сальто.

    Він часто гуляв у парку і читав напам’ять “Фауста” Гете, і в ці моменти його спадала на думку блискучі технічні ідеї.

    У нього був незрозумілий дар передбачення. Одного разу, проводжаючи друзів після вечірки, він умовив їх не сідати в поїзд і цим врятував їм життя – поїзд дійсно зійшов з рейок, і багато пасажирів загинули або отримали травми…

    Тесла майже професійно грав на більярді.

    Тесла відпочивав приблизно 4 години на день. З них дві години йшло на роздуми і тільки дві години сон.

    Тесла плекав люту антипатію до жіночих сережкок, особливо з перлами.

    Запах камфори доставляв йому дуже сильний дискомфорт.

    Тесла рахував кроки при ходьбі, кількість тарілок з супом, чашок з кавою і шматків їжі. Якщо йому не вдавалося це зробити, то їжа не доставляла йому задоволення, тому він вважав за краще їсти в поодинці.

    Тесла Ніколи не був одружений. Це сприяло його науковим здібностям

    В кінці 1890-х років між Ніколою Тесла і Томасом Едісоном розгорілася війна, яку потім назвали “війною струмів”. Компанія Тесли працювала зі змінним струмом, а компанія Едісона – з постійним. Едісон всіляко намагався очорнити конкурентів – демонстрував публіці, як від змінного струму вмирають тварини і навіть розробив проект першого в світі електричного стільця (природно, який працював від “поганого” змінного струму). Незважаючи на виверти Едісона, Тесла взяв верх – в країні стали використовувати змінний струм.

    У 1897 році Тесла винайшов мініатюрний радіокерований корабель. Подібні іграшки з’явилися в наших магазинах тільки через 100 років.

    Тесла і Едісон ще не раз зустрічалися в житті. Один раз Тесла і Едісон були номіновані на одну і ту ж Нобелівську премію. Передбачалося, що вони розділять її навпіл. Але закляті вороги вважали за краще відмовитися від неї.

    Тесла помер у віці 86 років, в кімнаті 3327 готелю Нью-Йоркер. Незважаючи на всі його численні патенти, до кінця життя Нікола занурився в борги і бідність.

    Існує думка, що Тесла знищив всі документи, пов’язані з його геніальними винаходами. Але за заявами співробітників сербського музею Тесли, до нас дійшло щонайменше 60 000 наукових документів, написаних Ніколою.

  • “Запахи. Історія одного вбивці” герої

    Парфуми: історія одного вбивці – роман Патріка Зюскінда, що досліджує сенс запаху, його зв’язок із емоційним станом людини.

    “Запахи. Історія одного вбивці” головні герої

      Жан-Батист Гренуй – протагоніст, у нього неймовірно тонкий і сильний нюх поряд з повною відсутністю власного запаху. Мати Гренуя – звинувачена у дітовбивстві. Жанна Бюссі – простодушна годувальниця. Батько Террі – знавець церковної догматики. Мадам Гайар – господиня притулку. Ставиться до дітей лише як до способу заробітку. Грімаль – чинбар. Дуже грубий і жорстокий чоловік. Дівчина з вулиці Маре – перша жертва Гренуя. Джузеппе Бальдіні – паризький парфумер. Не володіючи жодними творчими талантами в парфумерії, має величезні знання в самій технології виробництва і збереженні ароматів. Шеньє – підмайстер Бальдіні. Пелісьє – конкурент Бальдіні, найпопулярніший парфумер. Тільки згадується, особисто не з’являється. Маркіз де ла Тайад-Еспінасс – ексцентричний творець “флюїдальної теорії”. Мадам Арнульфо – вдова парфумера з Грасса. Домінік Дрюо – майстер-парфумер з Грасса і коханець Мадам Арнульфо. Антуан Ріш І – Другий Консул Грасса, проникливий чоловік. Лаура Ріші – його дочка, рудоволоса красуня. Остання жертва Гренуя.

    На сайті ви можете прочитати роман “Парфюмер” скорочено, щоб нагадати всі головні події

  • “Картонна коробка” скорочено

    ” Картонна коробка ” – твір із збірки ” Спогади Шерлока Холмса ” Артура Конана Дойля.

    “Картонна коробка” скорочено

    50-річна жінка міс С’юзен Кушинг отримує бандероль наповнену сіллю та вкладеними туди двома людськими вухами. Інспектор Лестрейд впевнений, що це справа трьохстудентів-медиків, яких колись через неналежну поведінку вигнала жінка. Посилка була відправлена з Белфаста. При перегляді змісту коробку Холмс стверджує, що йдеться про серйозний злочин. Він також зауважує, що студенти-медики вибрали кращий матеріал для зберігання людських органів ніж сіль, та й відрізали б вуха акуратніше, та й зав’язана посилка була морським вузлом, що говорить, що до справи причетні моряки. До того ж, адреса написана не каліграфічно та з помилками, що свідчить про те, що зловмисник вперше почув про Кройден.

    Справа виявдяється такою простою, що детектив просить Лестрейда не зазначати його ім’я в історії справи. Все, що робить містер Холмс, це декілька питань до міс Кушинг, дзвінок до Ліверпулю та візит до сестри жінки. Шерлок Холмс розкриває карти: вуха належать третій сестрі Кушинг та її коханцю. Він також переконаний, що чоловік покійної сестри вбивця, а також те, що бандероль була адресована сестрі міс Кушинг – Сарі (хоча на коробці значилося просто “С. Кушинг”). Джим Браунер через ревнощі вчинив подвійне вбивство, через що потім настільки розкаювався, що був згоден навіть на повішення, аби почуття провини не мучило його все життя.

  • Леся Українка Сontra spem spero критика

    Вірш Лесі Українки Contra spem spero один із кращих не лише у творчості поетеси, а й у світовій літературі. Це своєрідна програма письменниці, її життєве кредо. Хоч пов’язана ця поезія з особистими обставинами життя Лесі Українки, її тяжкою хворобою, вона наснажує мільйони читачів, додає їм сили духу й снаги. Критика вірша Сontra spem spero та Аналіз обовязкові складові навчальної програми.

    Contra spem spero Критика

    Уся поезія побудована на антитезах, причому художні протиставлення звучать як крилаті, афористичні ви­слови, їх виразність досягається за допомогою метафоричної образнос­ті, яка посилює емоційність звучання твору.

    Імпульсом до створення вірша стало загострення в авторки хвороби, проте подолання особистої недуги переросло в утвердження героїчної особистості, яка готова всі зусилля віддати боротьбі проти кривди в найширшому соціальному та національно-визвольному аспектах. Леся Українка утверджувала незламність духу людини й оптимістичним мо­тивом, і всіма художніми засобами, й експресивним художнім звучан­ням, коли категоричне “Ні!” на початку твору змінилося ще рішучішим “Так!” в останній його строфі (П. Хропко).

    Contra spem spero! – текст вірша

    Гетьте, думи, ви хмари осінні!
    То ж тепера весна золота!
    Чи то так у жалю, в голосінні
    Проминуть молодії літа?

    Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
    Серед лиха співати пісні,
    Без надії таки сподіватись,
    Жити хочу! Геть, думи сумні!

    Я на вбогім сумнім перелозі
    Буду сіять барвисті квітки,
    Буду сіять квітки на морозі,
    Буду лить на них сльози гіркі.

    І від сліз тих гарячих розтане
    Та кора льодовая, міцна,
    Може, квіти зійдуть – і настане
    Ще й для мене весела весна.

    Я на гору круту крем’яную
    Буду камінь важкий підіймать
    І, несучи вагу ту страшную,
    Буду пісню веселу співать.

    В довгу, темную нічку невидну
    Не стулю ні на хвильку очей –
    Все шукатиму зірку провідну,
    Ясну владарку темних ночей.

    Так! я буду крізь сльози сміятись,
    Серед лиха співати пісні,
    Без надії таки сподіватись,
    Буду жити! Геть, думи сумні!

  • Брати Грімм “Горщик каші” скорочено

    “Горщик каші” – казка Братів Грімм про чарівний горщик, який був здатний сам зварити кашу.

    Брати Грімм “Горщик каші” скорочено

    У родині бідної дівчинки, яка живе удвох зі своєю матір’ю, стало нічого їсти. У лісі дівчинка зустрічає стару, яка дарує їй чарівний горщик, якому варто лише сказати: “Горщик, вари!”, Як він сам починає варити чудову солодку пшоняну кашу в будь-яких кількостях. Для того, щоб зупинити його, варто сказати “Горщик, досить!”.

    Одного разу, коли дівчинка пішла з дому, її мати варила кашу, а які слова треба сказати, щоб горщик зупинився, забула. Все місто опинилося залите смачною кашею, поки донька не повернулася додому, і не вимовила потрібні слова. На той час горщик наварив вже стільки, що проїжджають мали собі в каші проїдати дорогу.

  • Є. Гуцало “Лось” аналіз

    Євген Гуцало “Лось” аналіз твору – темі, ідея, жанр, головні герої, сюжет, проблематика. Оповідання Є. Гуцало “Лось” вчить співпереживати, бути чутливим до чужої біди, спонукає боротися зі злом, гартувати свій характер

    Є. Гуцало “Лось” аналіз твору

    Жанр : оповідання

    Головні герої : лось, два брати, браконьєр Шпичак

    Тема : зображення боротьби добра і зла в протистоянні світу людей та світу тварин. Про лося, якого врятували хлопчики з річки, вбив їхній дядько

    Ідея : уславлення мужності, хоробрості, співчуття, бажання допомагати іншим та охороняти дику природу; обурення жорстокістю та користолюбством.

    Проблематика : те, що людина вважає себе царем природи, не дає їй права знищувати тварин для своєї розваги; люди мають усвідомити, що їх завдання – оберігати та захищати природу, турбуватись про неї, бути милосердним.

    Характеристика образів “Лось” Євген Гуцало

    Хлопчики-підберезникиДядько Шпичак
    1. Портрет
    “Обидва плечисті, обидва з широкими, лагідними лицями і схожі один на одного так, як маленький гриб-підберезник схожий на свого більшого сусіда”“Кругленький, як підпалок, з підпалкуватим, добре випеченим обличчям, в розтоптаних, з довгими халявами, чоботях, в яких він тонув мало не по пояс. Радість на його обличчі змагалася з настороженістю, і від того воно бралося то темними, то світлими спалахами”
    2. Вчинки
    Кинулися рятувати звіра, незважаючи на небезпеку; кмітливо придумали спосіб порятунку, хоч були маленькі й слабосиліДорослий, але сидів і насмішкувато з кущів спостерігав, як діти рятували лося; вистрілив у нього; боячись покарання, хотівшого позбавитися
    3. Риси характеру
    Добрі, милосердні, маючи малі сили та кмітливість, рятують великого звіра; чесні, непідкупні, бережно ставляться до природи. Маленькі, але розумні та справедливі.Злий, підлий, підступний, жорстокий, несправедливий, жадібний, схильний до безглуздих і необдуманих вчинків; по-споживацькому ставиться до природи, не дбає про її захист і збереження; убив звіра, якого хлопці щойно врятували, знаючи, що він із заповідника і скористатися здобиччю він безкарно не зможе. Дорослий, але нечесний і несправедливий, безжальний.
    4. Що уособлюють
    Добро, милосердя, справедливістьЗло, шкоду, безсердеч­ність, боягузтво

    Характеристика лося : красень тайги, полюбляв галяву, обізнаний, стурбований, обережний, спостережливий, чутливий, наполегливий, цілеспрямований, вдячний людям, що його годують; розумів довкілля; вміло бореться з небезпекою

    Стан і відчуття лося : нащулив вуха, тривога в крові густішала, шкура на грудях здригнулася, тріщання пробудило в ньому неясний страх, лось застиг нерухомо, в його очах появився золотавий сплеск, знову захвилювався, знову насторожився, очі набрякали кров’янистим смутком, в ногах прокинулося бажання бігти й тікати, лось знесилився, розпач струменів, припав до землі, усім своїм великим тілом.).

    Є. Гуцало “Лось” сюжет

    Твір починається з опису лося. Лось жив у заповіднику, людей не боявся, хоча раніше жив у тайзі і був диким. Але час минав і тепер він звик до людей. Далі ми дізнаємось, що потрапивши у річку навесні, коли було ще багато криги, лось почав тонути. Як він не боровся, але ні річка, ні міцна крига його не відпускали. Двоє хлопчиків стали свідками боротьби лісового красеня за життя. Зрозумівши, що важкий лось сам не зможе врятуватись, хлопці кинулись на допомогу. Брати тільки-но встигли визволити тварину з льодяного полону, як пролунав постріл. Хлопці не відразу зрозуміли, що куля влучила саме у врятованого ними лося. Незабаром з’ясувалось, що вбивцею лісового красеня із сусіднього заповідника став їх рідний дядько Шпичак. Коли дядько зрозумів, що брати не в захопленні від його здобичі, він злякався, що хлопці можуть повідомити в заповідник про його вчинок. Він пробував їм і погрожувати, щоб вони мовчали, і пропонував за мовчанку м’ясо й роги, але діти, нічого не відповівши, пішли до своїх саней. Автор завершує оповідання тим, що розгублений Шпичак дивиться на мертве тіло лося і йому, як це нещодавно було з дітьми, страшенно хочеться, щоб “лось підняв голову, звівся на свої стрункі міцні ноги і неквапно побіг до лісу, як він ще недавно біг, поки дороги йому не перетнула куля”. Але лось так і не ворухнувся.

    Є. Гуцало спеціально не розповідає про те, що буде далі, пропонуючи замислитись над цим читачу. Хоча, що буде далі, здогадатись неважко: хлопці, незважаючи на те, що вбивця – їхній рідний дядько, мабуть, все ж таки повідомлять у заповідник, бо зрозуміли, що Шпичак не шкодує про вчинене, а значить, якщо його не покарати, буде продовжувати полювати на заповідних тварин. На відміну від хлопців, Шпичак (у кінці оповідання) хотів би побачити лося живим тільки тому, що боїться покарання, а не тому, що зрозумів жахливість скоєного злочину.

  • Маяковський біографія скорочено

    Володимир Маяковський біографія скорочено українською відомого поета, драматурга викладена в цій статті.

    Маяковський коротка біографія

    Володимир Володимирович Маяковський народився 7 (19) липня 1893 в селі Багдаді, Грузія, у родині лісничого. У Маяковського було 2 сестри, а 2 його брата померли ще будучи дітьми.
    Юний Володимир вільно володів українською, російською, грузинською. 1902 року Володимир вступає до Кутаїської гімназії. Після смерті батька 1906 року Маяковський з сімєю переїздить до Москви. Там він вступає до школи № 91

    Революція Маяковського не залишила осторонь. Через неможливість оплатити навчання, він був виключений з гімназії.

    Того ж 1908 року вступає до РСДРП, його тричі заарештовують та Маяковський уникає покарання через неповнолітність. Перші вірші Маяковський написав саме під час ув’язнення у Бутирській в’язниці 1909 року.

    У 1911 р. він вступає до Московського училища мистецтва, де знайомиться із членами Російського футуристичного руху. Стає лідером групи “Гілея”.

    Перший опублікований вірш “Ніч” Маяковського увійшов до футуристичної збірки “Ляпас суспільному смаку” 1912 року. 1913 р. поет звертається до драматургії і створює трагедію “Володимир Маяковський”, сам ставить її та виконує головну роль.

    1914 р. через активну політичну діяльність Маяковського та Бурлюка виключили із Московського училища мистецтв.

    У 1915 році була закінчена знаменита поема Маяковського “Облако в штанах”. Подальша поезія Маяковського, крім антивоєнних тематик, містить також сатиричні.

    Власне, впродовж 1915–1917 рр. Маяковський працював креслярем у Петроградському військовому автомобільному училищі. На початку революції він був у Смольному. Там він став свідком Жовтневої революції. Повернувшись до Москви, він працює у Російському телеграфному агенстві (РОСТА), створює тексти та власне графіку для агітпроп плакатів.

    1919 р. вийшла поема “150 000 000” – гімн світової революції:

    У 1923 році створив творче об’єднання ЛЕФ (Лівий фронт мистецтв) і журнал “ЛЕФ”, в якому був редактором. У цьому журналі друкувалися Пастернак, Осип Брик, Б. Арватов, Н. Чужинець, Третьяков, та ін.

    У 1922 -1924 роки Маяковський відвідує Німеччину, Францію, Латвію. У 1925 році здійснив подорож до США, Мексику, Гавану. В Америці у поета познайомився із Еллі Джонз, яка пізніше народить йому доньку.

    Повернувшись з-за кордону, подорожує по СРСР, пише вірші, виступає з доповідями. Вірші Маяковського друкувалися в багатьох газетах, журналах, виданнях.

    У 1928 році вийшла відома п’єса Маяковського – “Клоп” , в 1929 році – “Баня”.

    У 1929 р. Маяковський організував групу “Реф”, але вже у лютому 1930 вийшов із неї, вступив до РАПП.

    На початку 1930 року поет багато хворів. Далі Маяковського чекала низка невдач: його виставка “20 років роботи” не принесла успіху, а прем’єра п’єси “Клоп” і спектакль “Баня” провалилися.

    Поступово Маяковський потрапив у літературну, а далі й ідеологічну ізоляцію. Його п’єси були зняті з постановок, йому було відмовлено у в’їздних візах до Парижа

    Душевний стан Володимира погіршувався. А 14 квітня 1930 Маяковський застрелився.