Category: Література

Джоан Роулінг біографія скорочено викладена в цій статті.

Джоан Роулінг біографія коротка

Джоан Роулінг – британська письменниця, сценарист і кінопродюсер, найбільш відома як автор серії романів про Гаррі Поттера.

Народилася 31 липня 1965 року в містечку Йейт (графство Глостершир). Крім Джоан в родині була і молодша сестра – Дайанн. Коли майбутній письменниці було 4 роки, її сім’я переїхала Вінтербурн, де вони з сестрою часто грали з дітьми на прізвище Поттер. Джоан відвідувала початкову школу Св. Михайла, засновану 200 років тому британським філантропом Вільямом Уїлберфорсом. Існує думка, що директор цієї школи, Альфред Данн, став прототипом директора школи, в якій навчався Гаррі Поттер.

Розповідати казки Джоан любила з дитинства. Свою першу казку вона написала у віці 5-6 років. Коли їй виповнилося 9, її сім’я переїхала в Татшілл. Це був складний період: мати Джоан часто хворіла, з батьком стосунки не складалися. Дівчинка відвідувала середню школу Вайдін, де працювала її мати. Улюбленими предметами письменниці були англійська та інші іноземні мови. Друзям вона любила розповідати історії про героїчних персонажів. Відразу після закінчення школи вона вступила в Ексетерський університет, де вивчала французьку мову. Після закінчення навчання, вона переїхала в Лондон, де недовго пропрацювала секретарем-перекладачем.

У 1990 році вона перебралася в Манчестер. У цьому ж померла мати Джоан, яка давно страждала на розсіяний склероз. Незабаром майбутня письменниця переїхала до Потругалії, де викладала англійську мову. У перервах між уроками вона складала свій роман про хлопчика, який навчався в чарівній школі і відрізнявся неабиякими здібностями. У 1992 році вона вийшла заміж за молодого журналіста. Через рік у пари народилася дочка, але вони розлучилися. Джоан з маленькою дочкою переїхала в Едінбург, ближче до сестри. На завершення своєї книги вона отримала грант від Шотландської Ради Мистецтв. Коли прийшла пора опублікувати свій твір, Джоан зіткнулася з безліччю відмов. Зрештою, книга ” Гаррі Поттер і Філософський Камінь ” була куплена видавництвом “Блумсбері”.

Після публікації в Великобританії про Джоан заговорили як про письменницю, а книга про Гаррі Поттера завоювала нагороду “Книга Року”. Коли права на книгу за значну суму купило видавництво “Артур А. Левін / Навчальна Література”, письменниця змогла полишити викладання й повністю присвятити себе літературі. Усі наступні книги серії “Гаррі Поттер” ставали бестселерами, як у Великобританії, так і в США. Перший фільм про Гаррі Поттера був знятий у 2000 році компанією Warner Brothers.

Хвороби орхідей та проблеми при вирощуванні орхідей спричинені найчастіше неправильним доглядом за цими квітами.

Хвороби орхідей

Фаленопсіси хворіють як інфекційними, так і неінфекційними захворюваннями. І в тому, і в іншому випадку основною причиною захворювання є помилки в догляді за рослиною. З грибкових захворювань найчастіше вражає фаленопсіси Фузаріоз, при якому спочатку хворіють коріння рослини, а потім хвороба поширюється на всю орхідею. Головна причина виникнення фузаріозу, як і інших гнилей – надлишок вологи. Вилікувати фаленопсис від фузаріозу неможливо, тому рослину знищують. Але інші гнилі (чорна, коричнева, коренева, сіра, а також такі захворювання, як іржа, антракноз і плямистості) іноді виліковуються дворазової обробкою фунгіцидом (фундазолом або, наприклад, топсином-М) з інтервалом в 10 днів.

Часто зустрічається у фаленопсис таке захворювання, як Кропив’янка, що вражає листя на ранній стадії великими плямами 2-3 см діаметром. Виною буває низька температура повітря, висока вологість і поганий повітрообмін в кімнаті. Усуньте недоліки в догляді, і все піде на лад.

І від такого захворювання, як Ботритис, рослина страждає в умовах високої вологості повітря і поганої вентиляції в приміщенні, але вражає вона не листя, а квітки фаленопсиса: спочатку на пелюстках з’являються темно-коричневі плями, потім пелюстки в’януть. Якщо підвищити температуру в кімнаті, хвороба сповільнить свій прояв. Крім того, забезпечте хорошу вентиляцію вологого повітря в кімнаті і проведіть обробку рослини бактерицидним препаратом.

Неінфекційні захворювання викликаються застосуванням пестицидів, надлишковим освітленням, неправильноїю підгодівлею, нерівномірним поливом і виражаються всиханням кінчиків листя, омертвінням коренів, ураженням інших тканин рослини і всілякими плямами. Знайдіть і усуньте причину захворювання, і, цілком ймовірно, ви зможете врятувати вашу орхідею, але слід знати, що реанімація фаленопсиса – процес трудомісткий і далеко не завжди успішний.

Проблеми при вирощуванні орхідеї

Листя орхідеї стали в’ялими?
Швидше за все, це може відбуватися при пошкодженні кореневої системи або неправильному температурному режимі.

На листі орхідеї з’явилися отвори, чорні і сухі плями, нарости, шишки?
У більшості випадків це відбувається через потрапляння на рослину прямих сонячних променів, що призводить до опіків.

По всій довжині листів орхідеї з’являються поздовжні тріщини?
Це може бути або механічне пошкодження, або різкий перепад температури під час поливу холодною водою.

Казка “Мудра дівчина ” – прославляє мудрість і кмітливість простої дівчини, яка зуміла перехитрити пана. Але казку краще Читати повністю, бо вона не лише цікава, а й повчальна.

“Мудра дівчина” скорочено

Жили собі два брати – бідний і багатий. Якось багатий вирішив зробити ласку братові й дав йому дійну корову, щоб було молоко для дітей. Але віддав її з умовою, щоб той одробив потроху. Бідний брат одробив, а багатому стало шкода корови, зажадав він її назад. А вбогому теж шкода своєї праці – не хоче віддавати.
Пішли вони судитися до пана. А панові не хотілося роздумувати, тому загадав він загадку братам і сказав, що корова належатиме тому, хто цю загадку відгадає: що є у світі ситніше, прудкіше, миліше над усе?
Багач вирішив, що це панські кабани, хорти та гроші, а бідний, не знайшовши відгадки та й зажурився. Допомогла йому дочка Маруся. Вона сказала, що це земля-мати, думка та сон.
Так брати наступного дня й сказали панові. А той як дізнався, що проста дівчина допомогла батькові відгадати його загадку, дуже розсердився й вигадав нове завдання. Дав десяток варених яєць і наказав, щоб дочка бідняка посадила на них квочку і та б квочка за ніч вивела курчат, а дівчина їх вигодувала, зарізала трьох і спекла йому на сніданок.
Маруся дала батькові горщечок каші й сказала, щоб віддав його панові – хай той посіє цю кашу, виростить просо, скосить та натовче пшона, яким вона вигодує курчат, що виведуться з тих яєць.
Пан ще дужче розсердився, дав батькові стеблину льону й наказав, аби Маруся вимочила, висушила, вибила, попряла цей льон і виткала йому сто ліктів (лікоть – приблизно з півметра) полотна.
Маруся відправила панові тоненьку гілочку й сказала, щоб той зробив із неї гребінь, гребінку та днище, на яких вона 6 цей льон пряла.
Тоді пан загадав, щоб Маруся прибула до нього в гості – ні пішки, ні верхи, ні боса, ні взута, ні з гостинцем, ні з порожніми руками. А як не зробить, то буде лихо!
Кмітлива дівчина одну ногу взула в драний черевик, а другу залишила босою. Піймала горобця, зайця, запрягла в санчата цапа й вирушила: однією ногою стоїть на санях, а другою по землі ступає…
Пан, побачивши дівчину, звелів нацькувати її собаками. А Маруся випустила зайця – собаки за ним і побігли. Дає панові гостинця – горобця, а пташка – пурх! Та й вилетіла у вікно.
Саме в цей час прийшли до пана судитися двоє – не поділили лоша, яке привела котрась із кобил. Пан порадив прив’язати кобил і пустити лоша: до котрої підбіжить – та й мати. Налякане лоша взяло й побігло геть. А Маруся порадила, щоб навпаки, лоша прив’язали, а матерів повідпускали: котра підбіжить – ота й привела. Так і зробили. Побачив пан, що дівчина в усьому кмітливіша й розумніша за нього, та й відпустив її додому.

“Гаррі Поттер і келих вогню” скорочено

Кубок світу з квідичу

Четвертий том відкривається сценою, в якій Френк Брайс – доглядач занедбаного маєтку, що колись належав родині Редл – одного вечора помічає світло у вікні порожнього будинку. Піднявшись туди, Брайс підслуховує розмову між Пітером Петігру (Червохвостом) і Лордом Волдемортом, які замислюють убивство Гаррі. Помітивши Френка, темні чаклуни вбивають його. У цю мить Гаррі прокидається у своєму ліжку з болем у шрамі від сну, в якому бачив щойно скоєне вбивство.

Невдовзі Гаррі вирушає на фінальний матч Кубку світу з квідичу разом із родиною Візлі, Герміоною, кількома дрібними службовцями Міністерства і Седріком Дігорі. Після гри між командами Ірландії та Болгарії у таборі стається паніка, спричинена появою “смертежерів” (темних чаклунів, колишніх прибічників Волдеморта). Трійця головних героїв ховається в ближньому лісі, звідки вони бачать у небі Чорну Мітку – знак Волдеморта. Голова відділу міжнародної магічної співпраці Барті Кравч звинувачує Рона, Герміону і Гаррі у створенні Мітки, але після короткого слідства з’ясовується, що чарівна паличка Гаррі зникла та була знайдена Вінкі, домовою ельфинею Кравча. Розлючений, Бартеміус звільняє Вінкі.

Тричаклунський турнір

Під час традиційного бенкету на початку навчання професор Дамблдор оголошує, що цього року Гогвортсприйматиме в себе Тричаклунський турнір. Це стародавнє традиційне змагання між трьома головними європейськими школами магії було нещодавно відновлене після тривалої заборони, пов’язаної з небезпекою для життя учасників. Турнір включає в себе три важких завдання і триває цілий рік.

Для вибору учасників з учнів трьох шкіл використовується магічний Келих Вогню. Головна умова – вік учасника (“чемпіона”) має бути не менше 17 років. Келих обирає: від Гогвортсу – Седрика Дігорі, від Академії Бобатон – Флер Делякур і від Інституту Дурмстренг – Віктора Крума, уславленого квідичиста-ловця. Несподівано Келих обирає й четвертого чемпіона – Гаррі Поттера, який навіть не намагався взяти участь і є неповнолітнім. Після наради журі погоджується на таке порушення правил. Ці події спричинюють сварку між Гаррі та Роном, який звинувачує його в шахрайстві.

У підготовці до турніру Гаррі багато допомагає новий викладач захисту від темних мистецтв професор “Дикозор” Муді, колишній аврор. Перше завдання турніру полягає у викраденні золотого яйця з гнізда дракона. Завдяки порадам Гегріда, Муді та Герміони, Гаррі на мітлі пролітає повз дракона і захоплює яйце, заробивши високу оцінку. Побачивши, наскільки небезпечним було завдання, Рон розуміє, що Гаррі не став би шахраювати, і хлопці миряться. Тим часом Герміона, обурена рабським становищем ельфів-домовиків, засновує громадську ініціативу під назвою “Спілка Сприяння Ельфам-Чорноробам Англії” (ССЕЧА).

Настає час традиційного зимового балу, яким завжди супроводжується Тричаклунський турнір. Гаррі планує запросити на нього Чо Чанг, свою пасію, проте її вже запросив Седрик. Зрештою Гаррі йде на бал у парі з Парваті Патіл, а Рон – з її сестрою Падмою. Герміону запрошує Віктор Крум, що викликає ревнощі Рона, особливо після того, як його вражає несподівана краса дівчини у бальному вбранні.

Друге завдання передбачає порятунок “чогось важливого” для кожного з чемпіонів, схованого на дні Гогвортського озера. На поміч Гаррі, який до останньої миті так і не знайшов способу протриматися під водою протягом години, приходить Добі, який дає йому “зябророслі”, що дозволяють дихати під водою. В глибині озера Гаррі бачить занурених у магічний сон Рона (якого він має врятувати), Чо (її рятує Седрик) і Герміону (врятовану Крумом). Флер, яка має врятувати свою молодшу сестру Габріель, не встигає вчасно, і Гаррі піднімає її на поверхню сам, втративши час, але заробивши додаткові очки за “вчинок, який продемонстрував високі моральні якості”. Таким чином Гаррі та Седрік ділять між собою лідерську позицію.

Для виконання третього завдання чемпіони повинні пройти через складний лабіринт, наповнений небезпечними перепонами. Невдовзі перед завершальним етапом турніру Гаррі та Віктор Крум стають свідками дивної сцени: сидячи на узліссі, вони бачать, як із лісу виходить містер Кравч у неохайному та збудженому вигляді – незв’язно бурмочучи, він вимагає зустрічі з Дамблдором. Гаррі кидається по допомогу, але, повернувшись, бачить, що Крума приголомшено, а Кравч зник. Чекаючи в кабінеті Дамблдора, Гаррі заглядає у Сито спогадів, в якому містяться спогади директора. З нього хлопець дізнається, що в минулому Барті Кравч засудив до ув’язнення в Азкабані свого сина, Барті-молодшого, смертежера, і також те, що професор Снейп сам колись був смертежером.

Події на кладовищі

Виконуючи третє завдання, Гаррі та Седрік вдало проходять лабіринт і погоджуються торкнутися Тричаклунського кубка одночасно і поділити між собою перше місце, оскільки вони допомагали один одному в його здобутті. Несподівано для обох, кубок виявляється летиключем, який переносить їх на старе кладовище в Малому Генгелтоні. З темряви з’являється Пітер Петігру, який несе на руках істоту, схожу на немовля (що виявляється Волдемортом). За наказом Темного Лорда (“вбити зайвого”) Петігру вбиває Седріка Дігорі смертельним закляттям, а Гаррі прив’язує до могильного пам’ятника. Взявши кров Гаррі, кістку з могили давно померлого батька Волдеморта і відтявши власну руку, Петігру виконує дивний ритуал, внаслідок якого Волдеморт відроджується в тілі та відновлює свою магічну міць. Маючи в собі кров Гаррі, він тепер не є чутливим до магії, яка охороняла хлопчика з моменту самопожертви його матері.

Волдеморт відкриває Гаррі, що його поплічник у Гогвортсі влаштував усе так, щоби Гаррі переміг у турнірі та потрапив на кладовище. Зібравши смертежерів, Волдеморт викликає Гаррі на чарівницьку дуель. Проте смертельне і захисне закляття дуелянтів взаємно нейтралізуються, оскільки палички Гаррі та Волдеморта містять у собі перо того самого фенікса, про що Волдеморт не знав. Під час протистояння з палички Волдеморта виникають відлуння душ вбитих ним людей, включно з Седриком Дігорі, Лілі та Джеймсом Поттерами і навіть маглом Френком Брайсом. Цим тіням вдається на короткий час стримати Волдеморта, завдяки чому Гаррі встигає схопити тіло Седріка і повернутися назад у Гогвортс, скориставшись летиключем.

Наслідки

Щойно Гаррі опиняється перед глядачами турніру, професор Муді забирає його до свого каібінету. Він зізнається, що весь час допомагав йому йти до перемоги. Все це робилося для того, щоби Гаррі торкнувся летиключа і опинився на кладовищі задля реалізації плану відродження Волдеморта. Пояснивши це все, Муді намагається напасти на Гаррі, проте його зупиняють Дамблдор, Снейп і професорка Макгонегел. Змусивши Муді випити кілька крапель “сироватки правди”, запропонованої Снейпом, викладачі дізнаються правду: “Дикозор” є Барті Кравчем-молодшим, який утік з Азкабану і набув вигляду Муді за допомогою багатозільної настійки. Справжнього ж Аластора Муді він протягом кількох місяців тримав у полоні в магічній скрині. Він же вбив свого батька і підкинув у Келих Вогню записку з іменем Гаррі. У цей час для слідства прибуває міністр магії Корнеліус Фадж разом із дементором. Фадж заперечує заяву Дамблдора про повернення Темного Лорда, і перш ніж Барті-молодший встигає повторити свої свідчення, дементор висмоктує його душу.

Дамблдор негайно відновлює діяльність Ордену фенікса і всупереч наказу Міністерства повідомляє учням про справжню причину смерті Седріка Дігорі. Гаррі визнають переможцем у Тричаклунському турнірі. Свій приз (тисячу галеонів) він передає Фреду і Джорджу Візлі, щоби вони змогли реалізувати свою давню мрію – відкрити крамницю жартів.

” Коли відпочивають янголи ” – кращий твір для дітей середнього і старшого дошкільного віку.

“Коли відпочивають янголи” аналіз

Автор – Марина Аромштам

Жанр – повість

Рік написання – 2011

Головні герої “Коли відпочивають янголи”

дівчинка Аліна вчителька Марсем (Маргарита Семенівна) Ольга – мама Аліни дідусь Аліни В. Г. – друг дідуся, хімік

Розповідь ведеться від імені дівчинки Аліни. Ми знайомимося з Аліною, коли їй ведуть до першого класу, а завершується розповідь, коли дівчинка закінчує 4 клас. Також є щоденникові записи вчительки Марсем. Складається враження, що обидві героїні ведуть розповідь.

Особливість твору: Особливість в тому, що читач бачить одну і ту ж ситуацію і очима дитини, і з позиції дорослого. Це допомагають розкрити щоденникові записи Марсем.

Тема “Коли відпочивають янголи” . Тут знайшли відображення гострі проблеми нашого суспільства. Автор показала, як варто любити дітей, вміти бачити їхні проблеми, як не просто їх навчати, а дати їм “внутрішній стержень”. Ця книга про добро, про кохання, про вміння дати можливість відпочити ангелам.

Конфлікт в повісті “Коли відпочивають янголи”
Конфлікт “батьків і дітей”, внутрішній (сумніви Марсем – чи правильно вона виховує своїх учнів), міжособистісний (відносини між учнями в класі).

“Коли відпочивають янголи” проблематика

Проблема виховання духовності, моральності у підростаючого покоління. Проблема зіткнення молодших школярів зі дорослим життям. Проблема батьків і дітей”. Проблема неповних сімей.

Сюжет

Цей твір про дітей, про школу, про взаємини дітей і дітей, дітей і дорослих, про внутрішні переживання (Наташа важко переживає розлучення батьків, намагаючись привернути до себе увагу), про перше кохання (Аліна закохана в Єгора, це перше серйозне почуття), про надії (Марсем сподівається, що діти її класу навчаться управляти бісами всередині себе, сподівається, що “ангели будуть відпочивати”), про вірність (Петя відчуває щирі почуття до Аліни, не перестає дружити з нею навіть після того, як вона не вибрала його в грі “Коровай”), про взаємодопомогу, про добро, про моральність.

Характеристика героїв “Коли відпочивають янголи”

Характеристика Аліни

Аліна – особлива дитина, не дарма вона “не зійшлися характерами з Тетяною Володимирівною, першою вчителькою”.
Характер Аліни розкриває ситуація з малюнком неваляшки в перші дні навчання в 1 класі. Аліна малює не одну неваляшку, як вимагала вчителька, а трьох, створює картинку сім’ї – вона, мама і дідусь. Реакція вчительки не забарилася – виставити на осуд усьому класу малюнок дівчинки, підкреслюючи, що “жодного разу не зустрічала в природі неваляшку з бородою”. “І всі відразу відчули, що я зробила щось погане…”.

“1 вересня Тетяна Володимирівна привела нас в клас і веліла здати букети. Першокласники повинні йти в школу з квітами. Це теж закон. Тому 1 вересня в школі буває багато квітів… Ми склали букети на стіл, а потім Т. В. поставила їх у відра для миття підлог… Тільки два букета вона поставила на стіл в вази… “. Здивована і ображена неувагою до свого букету, вирощеного власноручно до 1 вересня, Аліна розуміє, що це неправильно, принизливо і намагається по-дитячому міркувати. Далі показана ситуація з малюванням вази. І Аліна знову не виконує вимоги вчительки намалювати і прикрасити вазу: “Чому я повинна малювати вазу, якщо мій букет сидить у відрі?”. З перших днів Аліна поводиться по-особливому, але особливість дитини в тому, що вона не механічний солдатик, готовий до виконання вимог, і не фарфоровий пупсик.

Марсем багато думає про виховання дітей, про їх навчання, свої роздуми вона записує в щоденник.
Марсем вважає, що “Діти – не порцелянові пупсики”. Вона чесна і відкрита в своїх переконаннях.

“Вони люди. І, як люди викликають у нас найрізноманітніші почуття. Нам може бути з ними добре, а може бути – огидно. Ми хочемо, щоб було цікаво. В цьому наша вчительська користь. Наш розумний егоїзм”.

Таким чином, потрапивши в клас до Марсем, Аліна стає кращою ученицею, вона бере активну участь у житті класу. Це і похід на Чорного Дрегона, і бал, і іменини. Ми бачимо, як змінюється дівчинка за 4 роки навчання в класі Марсем. Аліна відверта, чуйна, щира, навіть в бажанні пограти в гру, за яку було покарання.

Але Аліну турбує проблема відсутності батька. Дівчинка виховується мамою і дідусем. Повість починається роздумами героїні про те, що могло все скластися інакше, якби був тато. “Все могло скластися по-іншому, якби у мене був тато”. Безумовно, Аліні не вистачає батьківської любові та уваги. Тато Аліни – математик, він живе у Франції. Дівчинка часто згадує про нього, розмірковує. Але величезну роль у формуванні характеру Аліни зіграв мудрий, витриманий, спокійний дідусь, який знаходив підхід до неї в будь-якій ситуації, відчував, що необхідно дівчинці в першу чергу, звертав увагу на будь-які дрібниці, навіть ті, які залишалися мамою непоміченими.

Марсем теж зіграла величезну роль у формуванні характеру Аліни і всього класу в цілому. У кожного з героїв-дітей багато складнощів і труднощів: тут і перша закоханість, як правило, нерозділена, і сімейні складності – багато сімей перебувають на межі розлучення або за його межею, тут і поведінка нового учня Кравчика і гра, придумана ним, і ситуація з валентинками. Але всі ці труднощі долаються завдяки любові, турботі і творчому завзяттю Марсем.

Характеристика Марсем

Марсем – образ “нестандартної” вчительки і її не дарма вважають педагогом з особливим підходом. Вона намагається “бачити вглиб дитини” і використовує нестандартні методи.
Наприклад, придумує похід учнів на страшного Дрегона, якого повинні перемогти “принци”, адже хлопчику, який раз став героєм і вчинив подвиг набагато важче буде зробити потім якусь капость або підлість, щоб не зганьбити своє добре ім’я.

Робота для Марсем – це, перш за все, бажання розвивати “внутрішній стержень” кожного свого учня, вона сприймає дітей як рівних, не дарма вони обговорюють проблеми і деякі уроки проводять, сидячи в колі на килимі. “Частина уроків проходила на килимі. Ми сиділи, схрестивши ноги по-турецьки, іноді лежали на животах “.

Хоча в її щоденнику зустрічаються і такі висловлювання, наприклад: “Вбила б!” Вбила і розвісила б по ліхтарям… Ось як мене розлютили…… Ще трохи, і я кого-небудь трісну. Яку-небудь дитинку. Може бути, навіть не одну, а відразу декількох. Тоді мене, нарешті, виженуть з роботи… “

Але це говорить про те, що Марсем – жива, щира, справжня, вона відповідально ​​відноситься до своєї професійної діяльності, точніше для неї робота – це не механічне виконання ряду інструкцій, а весь навчальний процес для неї і є “вирощування внутрішнього стержня”, інакше б вона не розповіла історію про ангелів.
Марсем не випадково розповідає дві історії дітям, щоб показати їх у порівнянні, як можна чинити, а як не варто. Друга історія про ангелів на перший погляд здається казкою, але дітям властиво вірити в казки, та й сама Марсем впевнена, що це і є суть педагогіки і її сенс, інакше і не вийде нічого. І діти розуміють.

Сенс назви повісті “Коли відпочивають янголи”

У кожної людини є ангел, який відповідає за її вчинки. Якщо людина щось робить правильно, вони відлітають з інших важливих справах. І тоді однією бідою в світі стає менше. Якщо ж людина паскудить, ангели повинні залишатися поруч – виправляти її капості. Не можна плутати крила ангелів поганими вчинками. Виховання свого внутрішнього стержня, вічних моральних моральних цінностей: розуміння, віри, терпіння, доброти, співпереживання, любові, допомоги близькому.

Маленький горбань – оповідання Спиридона Черкасенка, головні герої якого переживають нелегкі часи, але як завжди хтось незважаючи на життєві труднощі залишається добрим і чуйним, а хтось проявляє жорстокість.

“Маленький горбань” Черкасенко головні герої

“Павлик” – горбатий хлопчик “Дід Антип” – дідусь Павлика “Мама” – неня Павлика “Дівчатка” – подруги Павлика “Захарко” – хлопчик-пустун “Тітка Явдоха” – мама Захарка “Хлопці” – компанія слобідських хлопчаків

Павлик – маленький український хлопчик, який через свою фізичну ваду мусить притерпіти домагання довколишніх, але залишається дитиною з відкритою душею та з чистими й благородними помислами.

Онук старого шахтаря Антипа незвична дитина. Павлик був маленьким, худеньким, а на спині в нього виріс великий горб. Хлопчик дуже хотів пограти з хлопцями, але дідусь не пускав його туди, бо знав, якими жорстокими можуть бути малі розбишаки. Проте дівчатка зовсім не помічали незвичну зовнішність Павлика. Вони любили дивитися в його великі лагідні сині очі, коли хлопчик розповідав їм безліч різних історій та казок. Заводій усіх дитячих ігор і бійок Захарко завжди намагався хоч чимось дошкулити Павлику. Він дражнив хлопчика горбанем, знущався з його безпомічності. Якось у свято діти вирішили піти у степ. Павлик уже бував тут. Йому подобалося ковзати чобітками по цілині, дихати на повні груди запашним повітрям, стежити за сріблястими хмарками. У степу хлопчик забував про вбогу шахтарську халупу і своє життя каліки. Йому хотілося піднятися високо до жайворонків, щоб разом з маленькими пташками оглядати землю. Душа хлопчика жила у хворому, скаліченому тілі, але залишалася вона доброю, люблячою. Павлик умів пожаліти і беззахисну тваринку чи птаха, і свого кривдника Захарка.

Захарко – доволі жорстокий хлопчик. Він не пожалів майбутніх пташенят, ледь не скалічив Павлика. Меткого, міцного, здорового Захарка, здавалося, не могли виховати ні штурхани матері, ні ремінець діда Антипа. Від розправи він міг сховатися у шахті, залізти на високу драбину. Здається, Захарко нікого не боявся, ні на що не зважав. І яким було здивування діда Антипа і матері Захарка Явдохи, коли діти подружилися. Те, що не могло зробити покарання, зробило добре ставлення хлопчика-каліки Павлика до забіяки Захарка.

Характеристика образу Щасливого Принца

“Майська ніч або утоплена” скорочено читати

Ясного і тихого вечора дівчата з молодими хлопцями гуртуються і співають пісні. Молодий козак Левко, син сільського голови, підійшовши до однієї з хат, піснею кличе яснооку Ганну. Ганна з’являється не відразу, бо боїться заздрості дівчат, зухвалості парубків і материнської суворості, і ще чогось незрозумілого. Левко не раз просив батька дозволити йому одружитися на Ганні, але той не хотів і за своїм давнім звичаєм прикидався глухим. Про самого голову “відомо, що колись він супроводжував царицю Катерину доКриму, про що любить при нагоді згадувати, нині кривий, суворий, поважний на вигляд і вдівець, живе кілька років під каблуком своєї своячки”.

Сидячи на порозі хати, Ганна запитує про будинок із забитими віконницями, що віддзеркалюється в темній воді ставка. Левко розповідає, як жив там сотник з донькою, “ясною панночкою”,який одружився вдруге, але мачуха незлюбила панночку, мучила її і змусила сотника вигнати дочку з дому. Панночка кинулася з високого берега у воду, стала головною над утопленицями. Одного разу потягла мачуху-відьму у воду, але та сама перетворилась на утопленицю і таким чином уникла покарання. На місці того будинку збираються будувати винницю, для чого приїхав нині винокур. Тут Левко прощається з Ганною, почувши парубків, які поверталися.

Після опису української ночі в оповіданні з’являється доволі п’яний Каленик і, криючи на чому світ стоїть сільського голову, “непрямими кроками” шукає свою хату. Левко ж, розпрощавшись з товаришами, повертається і бачить Ганну, яка говорить про нього, Левка, з кимось незрозумілим у пітьмі. Незнайомець сварить Левка, пропонуючи Ганні свою, більш серйозну любов. Несподівана поява пустотливих парубків і ясного місяця дає зрозуміти розгніваному Левку, що незнайомець – його батько. Злякавши голову, він підмовляє парубків провчити його. Сільський голова вже розмовляє в хаті з винокуром, коли ввалюється Каленик, безперестанку лаючи голову, і засинає на лавці.

Розпалюючи гнів господаря, в хату, розбивши скло, влітає камінь, і винокур доречною розповіддю про свою тещу зупиняє прокльони, що закипають на вустах голови. Але образливі слова пісні за вікном змушують голову до дій. Спійманий і кинутий в темну комору призвідник в чорному вивернутому кожусі, а голова з винокуром і десяцьким вирушають до писаря, щоб, впіймавши бешкетників, одразу ж “резолюцію їм усім учинити”. Однак писар сам вже зловив такого ж шибеника і запроторив його до хліва. Під час суперечки щодо того, хто ж його спіймав, писар і голова спочатку в коморі, а потім і в хліві знаходять своячку, яку хочуть вже й спалити, вважаючи чортом. Коли новий полонений у вивернутому кожусі виявляється Калеником, голова геть втрачає розум, відсилає переляканих десяцьких неодмінно впіймати головного бешкетника, обіцяючи немилосердну розправу за недбальство.

А тим часом Левка в чорному кожусі і з вимазаним сажею обличчям, який пішов до старого будинку біля ставка, долає дрімота. Дивлячись на віддзеркалення панського будинку, він помічає, що його вікно відчинилося, і похмурих віконниць немає. Він заспівав пісню, і вікно знову відчинилося, і з’явилася в ньому ясна панночка. Плачучи, скаржиться вона на сховану мачуху і обіцяє Левку нагороду, якщо він знайде відьму серед утоплених. Левко дивиться на хороводи дівчат, всі вони бліді й прозорі, але затівають гру у ворона, і та, що зголосилася бути вороном, здається йому не такою світлою, як інші. А коли вона визначає жертву, і в очах її виблискує злоба, “Відьма!” – каже Левко. Панночка, сміючись, подає йому записку для голови. Левко прокидається.

Прокинувшись, Левко виявляє, що тримає в руці клаптик паперу і кляне свою неграмотність. Тут його хапають десятники з сільським головою. Левко подає записку, з якої випливає, що написав її “комісар, відставний поручик Кузьма Деркач-Дришпановський” і містить наказ голові одружити Левка Макогоненка з Ганною Петриченковою, “а також полагодити мости на магістральний дорозі” та інші важливі доручення. На питання здивованого голови Левко придумує історію зустрічі з комісаром, який ніби-то пообіцяв заїхати до голови на обід. Підбадьорений голова обіцяє Левку крім нагайки на завтра і весілля, розпочинає свою вічну розповідь про царицю Катерину, а Левко тікає до відомої хати і, перехрестивши у віконці сплячу Ганну, повертається додому, на відміну від п’яного Каленика, що все ще шукає і не може знайти своєї хати

В кожному із Героїв “Лісової пісні” Лесі Українки є частка душі поетеси. Це в найбільшій мірі стосується Мавки, в образі якої письменниця втілила свої найкращі мрії про вродливу, щиру, обдаровану, волелюбну людину.

“Лісова пісня” образ Мавки

В Мавці гармонійно злилися духовне багатство і зовнішня краса. Великі очі, що грають різними кольорами, розкривають її швидке і глибоке сприйняття дійсності, вразливу і добру душу. Довгі коси і зоряний вінок на голові, любов до квітів свідчать про неабиякий естетичний смак, нестримний потяг до прекрасного.

Мавка в “Лісовій пісні” виступає як невмируща сила природи, як безсмертна краса, що у своєму плині і розвитку стає вічним життєвим джерелом мистецького натхнення.

“Дяка щира тобі, ніченько–чарівниченько,

Що закрила ти моє личенько!

І вам, стежечки, як мережечки,

Що вели мене до березочки!

Ой, сховай мене, ти, сестриченько!” [25,153].

Вона є уособленням світлого й гуманного начала в житті людини, високої поетичної мрії і чистого кохання, щирої дружби і волелюбності. Для неї воля –– це такий самий природний стан, як життя, дихання, і…кохання.

“Ну, як таки, щоб воля – та пропала?

Се так колись і вітер пропаде?” [25,135].

Лукаш і Мавка зустрілися, і юнака здивувала та зачарувала дівчина своїм тонким станом, довгими чорними косами, мінливими очима. Вони з першого ж поглядупокохали одне одного, хоча мудрий Лісовик попереджав Мавку, щоб не задивлялася на людських хлопців, бо важко ходити людськими стежками:

“Обминай їх, доню. Раз тільки ступиш – і пропала воля!”

Мавка – це символ кохання і вічно молодої весни. Все прекрасне в неї асоціюється з чудовою музикою весни, яку почула від Лукаша. ЇЇ не може захопити Перелесник, який втілює молодість, вроду і пристрасну любов. Вона прагне не лише пристрасті, а й духовної спорідненості і любові на все життя. Глибоке і самовіддане кохання до Лукаша – найкращий цвіт її душі. Мавка перша запитує : “Чи гарна я тобі?”, захоплюється, що люди, як голуби паруються навік. Заради коханого вона залишає ліс і йде між люди.

Трагедія Мавки породжена розходженням між мрією і дійсністю. Високі мрії про вільне і щедре, як сама природа, життя не могли здійснитися в умовах суспільства, заснованого на принципах класової нерівності і власнцьких інстинктів.

Мавка – це маленька часточка природи, яка вимагає до себе дбайливого ставлення. Леся Українка наділила Мавку співучою, подібною до дзюрчання струмка, мовою, дала ій прекрасну вроду. Вона розуміє мову дерев, квітів. Вона сама, як ніжний пролісок, шо радіє першому сонячному промінчику. Устами лісової дівчини поетеса розповідає про символічні образи дикої рожі, ясена, берези, вільхи, осики, дуба, терена, клена, глоду.

“От вільхи не люблю – вона шорстка.

Осика все мене чогось лякає:

Вона й сама боїться – все тремтить.

Дуби поважні надто. Дика рожа

Задирлива, так само й глід, і терен.

А ясень, клен і явір– гордовиті…” [25,142].

Все, що Мавка бачить вона порівнює з життям лісу та явищами природи.

Для свого кохання Мавка забула все. Покинула рідний ліс, волю, красу, зробилася служебкою і…не заробила ласки Лукаша, бо груба проза життя перемогла натхненну душу Мавки. Мавка зів’яла… Згоріла Мавка від кохання і від горя, але не нарікає на свого любого Лукаша: він занапастив її і разом з тим дав ій життя:

“Ти душу дав мені, як гострий ніж

Дає вербовій тихій гілці голос…” [25,220].

Мавка в серці має те, що не вмирає – кохання, яке допомагало їй знайти “теє слово чарівне, що й озвірілих в люди повертає”. Її самовідданість не знає меж. Чиста, світла душа останньої миті заспокоює коханого, який через свою зраду втратив долю.

Мавка бореться за себе, за своє місце серед людей, за утвердження середних краси. Навіть коли її ображають, навіть коли Мавка, переможена на якусь мить, іде в царство Марища, вона прекрасна. Адже і тут вона наснажена світлим коханням, не кориться лихові, а бореться за красу життя.

Вирісши з фольклорного джерела і разом з людиною пройшовши її стежками – юного радісного кохання, потім буденного здрібнення, далі падіння, воскресіння силою слова, страждання, що завершилося мудрим осудом помилок, допущених людиною, образ Мавки в цій дії символізує митця( в якому так багато від самої Лесі Українки!), що словом своїм чарівним “озвірілих в люди повертає”,”чинить диво”, завжди, за всіх обставин сповнений почуттям людської гідності, волелюбства, гуманності, митця, якому “забуття не суджено”.

Образ Мавки є символом ідеальної, гармонійної людини, яка узгоджує свої потреби із законами природи, пізнає світ через своє “я”, живе любов’ю до людини і здатна на самопожертву в ім’я людини, вона має “в серці те, що не вмирає”. Отже, Мавка є втіленням всього доброго, гарного, світлого, є втіленням вимріяного щастя.

“Євгеній Онєгін” цитати до образу Тетяни Ларіної головної героїні роману у віршах Пушкіна Наведені в цій статті.

“Євгеній Онєгін” цитатна характеристика Тетяни

Татяна Ларіна – героїня роману “Євгеній Онєгін”. Це дівчина з провінції, яка виросла в сільському маєтку своїх батьків, в оточенні природи і простих селян.

“Итак, она звалась Татьяной.
Ни красотой сестры своей,
Ни свежестью ее румяной
Не привлекла б она очей.
Дика, печальна, молчалива,
Как лань лесная боязлива,
Она в семье своей родной
Казалась девочкой чужой.
Она ласкаться не умела
К отцу, ни к матери своей;
Дитя сама, в толпе детей
Играть и прыгать не хотела
И часто целый день одна
Сидела молча у окна…”

Характер Тетяни – вдумливий, мрійливий. З дитинства вона любить читати книги, слухати розповіді няні – замість того, щоб вишивати, чепуритися, крутитися біля дзеркала – тобто займатися тим, чим займаються інші дівчинки.

“Задумчивость, ее подруга
От самых колыбельных дней,
Теченье сельского досуга
Мечтами украшала ей.
И были детские проказы
Ей чужды: страшные рассказы
Зимою в темноте ночей
Пленяли больше сердце ей…”

Юна Тетяна наївно вірить у все, написане в книгах. Романтичне кохання, яким сповнені романи, заполонює її. Вона сама здатна закохатися так само глибоко, так само палко, як написано в книгах.

“Ей рано нравились романы;
Они ей заменяли всё;
Она влюблялася в обманы
И Ричардсона и Руссо…”

Коли в повіті з’являється новий сусід, Євгеній Онєгін, він стає героєм роману Тетяни. Онєгін розумний, вміє себе подати, до того ж доглянутий і гарний собою. Він приїхав зі столиці і явно виділяється своїм способом думок, неординарністю особистості серед нудних і стандартних сусідів-поміщиків. Тетяна закохується в нього.

“Давно ее воображенье,
Сгорая негой и тоской,
Алкало пищи роковой;
Давно сердечное томленье
Теснило ей младую грудь;
Душа ждала… кого-нибудь…”

Тетяна пише Онєгіну лист, де зізнається у своїх почуттях. Її наміри серйозні, вона хоче кокетувати з ним, у неї серйозні наміри.

“За что ж виновнее Татьяна?
За то ль, что в милой простоте
Она не ведает обмана
И верит избранной мечте?
За то ль, что любит без искусства,
Послушная влеченью чувства,
Что так доверчива она,
Что от небес одарена
Воображением мятежным,
Умом и волею живой,
И своенравной головой,
И сердцем пламенным и нежным?…”

“…Кокетка судит хладнокровно.
Татьяна любит не шутя
И предается безусловно
Любви, как милое дитя.
Не говорит она: отложим –
Любви мы цену тем умножим,
Вернее в сети заведем…”

Любов Тетяни терпить крах: обранець не відповідає на її почуття, а намагається “по-дружньому” давати поради. Потім розігрується трагедія, Онєгін на дуелі вбиває Ленського І їде. Тетяна починає краще розуміти особистість коханого. Але і їй доводиться міняти своє життя. У селі немає відповідних женихів, а Тані вже давно пора заміж. Її привозять до Москви, у вище суспільство:

“…Ее находят что-то странной,
Провинциальной и жеманной,
И что-то бледной и худой,
А впрочем очень недурной…”

Через кілька років Онєгін несподівано зустрічає Тетяну в Петербурзі. Вона одружена з генералом і стала королевою вищого світу, але при цьому не зрадила собі:

“…Она была нетороплива,
Не холодна, не говорлива,
Без взора наглого для всех,
Без притязаний на успех,
Без этих маленьких ужимок,
Без подражательных затей…
Все тихо, просто было в ней,
Она казалась верный снимок
Du comme il faut…”

“…Как изменилася Татьяна!
Как твердо в роль свою вошла!…
Кто б смел искать девчонки нежной
В сей величавой, в сей небрежной
Законодательнице зал?…”

В душі Татяна залишилася такою як і була. Успіхи в суспільстві не затьмарили її голову:

“А мне, Онегин, пышность эта,
Постылой жизни мишура,
Мои успехи в вихре света,
Мой модный дом и вечера,
Что в них? Сейчас отдать я рада
Всю эту ветошь маскарада,
Весь этот блеск, и шум, и чад
За полку книг, за дикий сад,
За наше бедное жилище”…

Любов Тетяни до Онєгіна так само жива, як і в минулі часи, коли вона була соромливою сільською дівчиною. Але у Тетяни є честь і гідність жінки. Будучи заміжньою, вона відмовляється від роману з Онєгіним, нехай навіть тепер її любов стала взаємна. Онєгін полюбив її, але вона не стане обманювати чоловіка:

“…Я вас люблю (к чему лукавить?),
Но я другому отдана;
Я буду век ему верна”.