Category: Література

  • “Поза межами болю” критика

    Твір Осипа Турянського ” Поза межами болю” є об’єктом багатьох спорів з боку критиків (Р. Плен, Б. Лепкий та ін.), адже віднести його до тієї чи іншої стильової течії неможливо.

    “Поза межами болю” критика

    Про повість-поему “Поза межами болю” Осипа Турянського письменник, Критик, громадсько-політичний діяч на еміграції Михайло Селегій колись писав: “Автор дав геніальний твір, що, користуючись лише національними засобами творчості, увійшов у сім’ю видатніших всесвітніх творів і своєю вірою в перемогу людяності та добра надбав собі вічної юності безсмертя”. Саме цим єдиним твором письменник надійно уві­йшов в історію української літератури ХХ століття.

    Відомий “молодомузівець” поет Петро Карманський одним із перших схвально відгукнувся на віденське видання повісті “Поза межами болю” водночас двома мовами – українською та німецькою. Зокрема, він писав у листі до автора: “Ваш твір – це наймогутніша з відомих мені картин на тлі світової катастрофи не тільки в нашій, а й у цілій європейській літературі… Ваш твір робить вражіння дійсно пережитого, відчутого, переболілого і списаного кров’ю серця”.

    Цей твір справді могла написати лише людина, яка сама пережила межовий стан між життям і смертю, побачила смерть зблизька. Справедливі слова Осипа Турянського: “Для творчої праці замало самого таланту. Поет мусить пройти найглибше пекло людського буття й найвищі небесні вершини людського щастя. Тоді його слово буде хвилюват­и, захоплювати, піднімати людську душу”.

    Як підкреслив колись Німецький критик Роберт Плєн, “„Поза межами болю”… своєю ідеєю і своєю могутньою силою зображення переходить межі свого народно-українського походження і стає незвичайно цінним здобутком загальнолюдського духу”.

    “Поза межами болю” історія написання

    Осип Турянський – західноукраїнський письменник, літературний критик, перекладач, педагог, чия прозова спадщина загалом мало відома сучасно­му українському читачеві, оскільки її давно не передруковували. Водночас його твір “Поза межами болю”, уперше виданий у Відні 1921 року німецькою мовою, воднораз приніс йому світове визнання.

    Тодішні Європейські критики оцінювали його вище, ніж “Вогонь” А. Барбюса (Франція) та “Червоний сміх” Л. Анд­реєва (Росія), у яких також зображено події Першої світової війни. Він же своєю безкомпромісною життєвою позицією не вписувався в галицьке мистецьке оточення 1920-1930 років, не приставав до жодного з угруповань, як писав один із сучасних його шанувальників, зовсім “не вмів блудити словом”, чим грішила тоді більшість. Осип Турянський зізнавався, що ніби спостерігав за виром життя, диким танком “людських пристрастей і душевного озвірін­ня”, постійно відчував себе “чужим, самітним, сиротою між людьми”. Для земляків, тодішнього галицьк­ого мистецького оточення довго залишався незрозумілим і навіть дива­куватим.

    Найповніше сучасне видання його творів з’явилося 1989 року в Києві. Лише нещодавно повість “Поза межами болю” було введено до шкільних програм із української літератури, що означає зарахування спадщини письменника до національної класики.

    Він мав духовно щедре, водночас досить драматичне творче життя.

    Проаналізувавши низку праць, можна встановити, що в українській прозі ХХ століття Осип Турянський представляє експресіоністську стильову течію.

      Р. Мовчан згадує, що сім’я жила бідно, матеріальної допомоги не було, тому Осип заробляв гроші репетиторством; здобув науковий ступінь доктора філософії, вільно володів чужеземними мовами: німецькою, англійською, угорською, польською, грецькою, латинською та іншими. О. Ткачук зауважив, що особливою популярністі, за роки життя письменника, набула різдвяна легенда “Як люди приймали Христа”. Р. Плєн наголосив, що як митець, Турянський формувався під впливом модерністських шукань Марка Черемшини, Леся Мартовича, Василя Стефаника.

    Автобіографічну повість “Поза межами болю” проймає гуманістична ідея, антивоєнний пафос, осудження імперіалістичної війни. В багатьох працях Л. Венгерова особливу увагу звернено на слова О. Турянського: “Школа і красне письменство, література – ось криниці, з яких треба черпати живлющу й цілющу воду, пити її, підливати нею молоду паросль”.

  • “Настане день, обтяжений плодами…” Ліни Костенко

    Вірш “Настане день, обтяжений плодами…” Ліни Костенко художньо осмислює загальнолюдські цінності, примушує задуматись над тим, що залишає по собі людина; нагадує про день, коли людина має відповісти за своє життя

    “Настане день, обтяжений плодами…” Ліна Костенко

    Настане день, обтяжений плодами.
    Не страшно їм ні слави, ні хули.
    Мої суцвіття, биті холодами,
    ви добру зав’язь все-таки дали.

    І то нічого, що чигали круки,
    що проминуло так багато літ.
    З такого болю і з такої муки
    душа не створить бутафорський плід.

    Вірші Ліни Костенко популярні не лише в Україні, а й у всьому світі та перекладені багатьма мовами.

    Якщо Ви маєте або можете зробити аналіз вірша “Настане день, обтяжений плодами…” Ліни Костенко лишайте інформацію в коментарях.

  • “Інферно” скорочено

    ” Інферно ” – детективний роман Дена Брауна.

    “Інферно” скорочено

    Професор історії мистецтв Гарвардського університету Роберт Ленгдон приходить до тями у лікарняній палаті з пораненою головою і втратою пам’яті про події останніх кількох днів. Його останні спогади стосуються Гарварду, але лікарня знаходиться у Флоренції, в Італії. Сієнна Брукс, місцевий лікар, каже, що він отримав струс мозку в результаті кульового поранення і опинився у відділенні швидкої допомоги. Роберта починає переслідувати жінка на ім’я Ваєнта, одягнена як панк. Наближаючись до палати професора, вона вбиває одного з лікарів. Сієнні і Роберту вдається втекти і сховатися у неї на квартирі.

    У своїй куртці Роберт знаходить біологічний циліндр. Він вирішує звернутися до американського посольства. У посольстві стверджують, що вони дуже довго його шукали і просять повідомити своє місце перебування. Не бажаючи вплутувати у свої справи Сієнну, Роберт називає адресу неподалік від її квартири. Пізніше він виявляє, що на тому місці з’являється Ваєнта з пістолетом. Впевнений, що уряд США хоче знищити його, Роберт Ленгдон приходить до висновку, що єдиний шанс вижити для нього – це розкрити таємницю циліндра. Виявляється, що за допомогою вмісту циліндричної печатки можна спроектувати модифіковану версію карти Пекла Сандро Боттічеллі. До кінця вирішити загадку заважають одягнені в чорне озброєні люди, від яких Сієнна і Роберт вирішують разом втекти.

  • “Собака на сіні” скорочено

    Лопе де Вега “Собака на сіні” скорочено читати українською Ви можете

    “Собака на сіні” скорочено читати

    “Собака на сіні” – комедія в трьох діях іспанського драматурга Лопе де Веги, написана приблизно в 1618 році.

    “Собака на сіні” головні герої

      Діана, графиня де Бельфлор – молода вдова Теодоро – секретар Діани Марсела – служниця Діани Доротея – служниця Діани Анарда – служниця Діани Фабьо – слуга Діани Граф Федеріко – шанувальник Діани Маркіз Рікардо – прихильник Діани Граф Лудовико – невтішний батько, син якого багато років тому потрапив в полон до маврів Трістан – слуга Отава – дворецький Леонідо, Антонело, Сельо – слуги

    Дія 1

    Молода неаполітанська вдова Діана перебуває в сум’ятті: її серцем заволодів секретар Теодоро. Намагаючись розібратися в почуття, графиня де Бельфлор зызнається собі, що якби цей розумний, красивий чоловік був від народження знатним, то вона дозволила б йому наблизитися до себе. Ситуація ускладнюється тим, що Теодоро симпатизує служниці Марселі: справа явно йде до весілля.

    Спроби впоратися з любов’ю Діані не вдаються: від імені неіснуючої римської подруги вона пише листа-зізнання, просить Теодоро оцінити послання і переписати його “своєю рукою”. Молода людина здогадується про справжні причини, що стоять за листом, але в той же час усвідомлює, що між ним і графинею – прірва. Дістається і Марселі: знемагаючи від ревнощів, Діана наказує замкнути служницю на кілька днів у своїй опочивальні.

    Дія 2

    Для Теодоро наступають важкі дні: графиня то дає йому надію, то жорстко відштовхує. Його відносини з Марсель руйнуються, і дівчина в помсту намагається наблизити до себе слугу Фабьо. У якийсь момент Теодоро не витримує і вихлюпує на господиню все накопичені емоції, дорікаючи її в тому, що графиня поводиться, як собака на сіні. Розмова на підвищених тонах закінчується ляпасами, якими Діана “нагороджує” свого секретаря.

    Спостерігає за цією сценою граф Федеріко – один з шанувальників графині – він розуміє, що за спалахом Діаніниної люті стоїть пристрасть.

    Дія 3

    Граф Федеріко і маркіз Рікардо, давно і марно намагаються розтопити крижане серце молодої вдови, вирішують, що фаворита Діани потрібно прибрати з дороги. Вибравши на роль “головоріза” слугу Трістана, вони пропонують йому триста ескудо за вбивство Теодоро. Трістан з готовністю бере завдаток і негайно повідомляє товаришеві про підступний задум поклонників графині.

    Теодоро вирішує покинути палац Діани; прийшовши до пані, він просить дозволу виїхати в Іспанію. Графиня, сподіваючись, що розставання допоможе їй позбутися від серцевих мук, визнає його намір розсудливим. Але прощання затягується: Діана то просить Теодоро піти, то знову повертає.

    Тим часом Трістан приступає до реалізації плану, який, за його задумом, повинен з’єднати графиню і секретаря. Він прямує до палацу старого графа Лудовіко. Двадцять років тому граф відправив на Мальту єдиного сина на ім’я Теодоро; хлопчик потрапив в полон до маврів, і з тих пір старий нічого про нього не чув. Представившись Лудовико грецьким купцем, Трістан повідомляє, що його син, який пережив багато пригод, знаходиться в будинку графині де Бельфлор.

    Лудовико негайно відправляється до палацу Діани. Побачивши Теодоро, він впізнає в ньому себе в юнацькі роки і оголошує спадкоємцем усіх своїх володінь. Секретар збентежений і розгублений; залишившись наодинці з Діаною, він зізнається, що історію з знайденим сином придумав Трістан. Однак для графині це вже не має значення: вона радіє тому, що між ними більше немає станових бар’єрів, і повідомляє всім оточуючим, що відтепер Теодоро – граф і її чоловік.

  • Андрій Чайковський хронологічна таблиця

    Андрій Чайковський хронологічна таблиця життя і творчості українського письменника викладена в цій статті.

    Хронологічна таблиця А. Чайковського

    1857, 15 травня – у Самборі на Львівщині в родині дрібного урядовця народився Андрій Якович Чайковський.
    1850-і-1860-і рр. – після смерті батька переїхав у с. Гординя (біля Самбора), мешкав у бабусі. Початкову освіту здобув під наглядом учителя церковної школи с. Гордині Теодора Присташа.

    1869 – 1877 – навчався в Самбірській гімназії, де прочитав Шевченкового “Кобзаря”.

    1873–1877 – був членом підпільного товариства “Студентська громада”.
    1877 – вступив на філософський факультет Львівського університету, через нестатки залишив його і пішов до війська.
    1878 – продовжив навчання на юридичному факультеті Львівського університету, очолив студентську організацію “Дружній лихвар”.
    1880 – навчався в університеті і підробляв у “Просвіті”.
    1882 – Чайковського мобілізували в австрійську армію для придушення герцеговинсько-боснійського визвольного руху. Переїхав у м. Бережани на Тернопільщині, де працював адвокатом.
    1884 – склав іспит і став адвокатом-оборонцем у карних справах.
    1885 – початок плідної літературної праці; вихід у світ перших літературних творів “Вуйко”, “Образ гонору”, “Олюнька”.
    1886 – поява творів “В чужім гнізді”, “Моя перша любов”, “Бразильський гаразд”, “Не піддавайся біді”.
    1887 – поява творів “Курателя”, “Рекрут”.
    1890 – у Бережанах відкрив приватну адвокатську канцелярію.
    1892 – у газеті “Діло” надруковано “Спомини з-перед десяти літ”.
    1895, 16 лютого – познайомився з Осипом Маковеєм.
    1895, 26 березня – Іван Франко в листі привітав Андрія Чайковського з “літературним успіхом на писательськім полі”.
    1896 – невідомий священик під криптонімом Ю. Д. звинуватив Чайковського, що він у своїх творах “Олюнька”, “В чужім гнізді” очорнив українське духовенство, на що письменник відповів словами ранньохристиянського богослова і філософа Блаженного Августина: “Коли правда є скандалом, то нехай буде скандал”. 1902 – вихід у світ автобіографічної повісті “Своїми силами”.
    1906 – став членом антиалкогольного товариства “Відродження”, пропагував тверезий спосіб життя.
    1907 – український письменник Михайло Коцюбинський у листі до Андрія Чайковського написав: “…я поклонник Вашої музи”.
    1907 – вийшла повість “За сестрою”.
    1914 – повернувся до Самбора, де цього ж року з намови москвофілів його заарештували і посадили до в’язниці.
    1914 – звільнений з ув’язнення, отримав роботу адвоката.
    1918, 1 листопада – 1919, 13 травня – працював самбірським повітовим комісаром (старостою) ЗУНР.
    1919, травень – з сім’єю переїхав на постійне місце проживання в Коломию.
    1920 – українська громада в м. Коломиї надала письменнику помешкання в Народному домі.
    З 1924 – голова Товариства письменників і журналістів у Львові.
    1927, жовтень – листувався з професором Іваном Огієнком.
    1928, 21 грудня – у Львові Товариство письменників і журналістів вшанувало 40-ліття громадської праці і літературної діяльності Андрія Чайковського.
    1929, 2 березня – урочистий вечір з нагоди 40-річчя літературної діяльності Андрія Чайковського в Коломиї.
    1929 – у Коломиї видано виступ Дмитра Николишина “Андрій Чайковський. Ювилейний реферат”.
    1930 – видав книгу спогадів з часів боротьби за українську державність “Чорні рядки”.
    1934, 19 січня – у м. Львові Андрієві Чайковському зроблено операцію.
    1934, 17 вересня – родина Чайковських відсвяткувала золоте весілля Андрія та Наталії.
    1935, 2 червня – після тривалої хвороби на 78 році життя в Коломиї помер Андрій Чайковський.

  • Єгипет: цікаві факти

    Чи знаєте ви щось цікаве про Єгипет? Цікаві факти про Єгипет, про Стародавній Єгипет, про єгипетські піраміди ви можете дізнатися в цій статті.

    Цікаві факти про Єгипет

    Єгипет одночасно знаходиться на двох материках: в Північній Африці і Синайському півострові Азії.

    Річка Ніл – найдовша річка Єгипту, і друга найдовша річка у світі після Амазонки. Довжина Нілу – 6853 км.

    Піраміда Хеопса ( відома як Велика піраміда) вважається одним з 7 чудес древнього світу (знаходиться в Гізі). Висота піраміди – 137,2 метра. Щоб її побудувати пішло 20 років. Піраміда складається з понад 2 млн. кам’яних блоків (вага одного кам’яного блока – 2,5 тонн).

    Перша ступінчаста піраміда була спроектована Імхотепом. Імхотеп є першим єгипетським інженером і архітектором.

    У 2015 році було оголошено про будівництво нової столиці Єгипту (даний момент столицею є місто Каїр). Причина будівництва – розвантаження перенаселеного Каїра. Назва нової столиці поки не відома.

    Колись Єгипет був у складі Стародавнього Риму ( 30 рік до н. е. – 395), у складі Візантії ( 395 – 645 р.), у складі Арабського Халіфату (645 – 1171), у складі Османської імперії (1517 – 1914). Також країна була протекторатом Британської імперії.

    95% території Єгипту це пустеля. Основна частина населення Єгипту проживає на 5% території.

    Основний дохід, Єгипет отримує як це не дивно зовсім від туризму, а з мит, які стягуються з суден, що проходять по Суецькому каналу. Друга стаття доходу Єгипту це нафта, а туризм як джерело доходу перебувати тільки на третьому місці.

    Суецький канал на сьогоднішній день є найбільшим у світі каналом. Він був побудований в 1869 році і з’єднав між собою Середземне і Червоне море. Наприклад – знаменитий Панамський канал в два рази коротше Суецького.

    Дахи багатьох будинків в Єгипті недобудовані, а в деяких і зовсім відсутні. Цей цікавий факт пояснюється тим, що поки у будинку немає даху, він по Єгипетському законодавству вважається недобудованим, а отже, за цей будинок можна не платити податок на нерухомість.

    І ще один цікавий факт про Єгипет, жителі цієї стародавньої цивілізації чомусь ігнорували дні свого народження. Чому це відбувалося не може відповісти жоден історик.

    Що винайшли в Єгипті?

    Саме в Єгипті були вперше виготовлені Замок і ключі до нього, Гребінець і ножиці, макіяж і дезодорант, Зубна щітка з пастою. Жінки в стародавньому Єгипті, на відміну від сучасних жінок, використовували косметику, виключно тільки як засіб від палючих сонячних променів.

    Ще в стародавньому Єгипті інфекційні захворювання лікували за допомогою запліснявілого хліба. Єгиптяни були першопрохідцями у використанні Антибіотиків.

    У всьому світі вважається що Франція є батьківщиною винної моди, але Перший винний льох був знайдений в Єгипті.

    Єгиптяни також, першими почали варити Пиво.

    Єгиптяни першими стали виплавляти Скло.

    Єгиптяни першими ввели у вживання Перуку, який вони надягали на коротко стрижені волосся.

    Цемент так само був винайдений єгиптянами.

    Голубів в якості поштових птахів, першими стали використовувати єгиптяни.

    Єгиптяни першими почали використовувати Протизаплідні засоби.

    365 календарних днів і 24-годинний день – також винахід древніх єгиптян.

    Ви можете додавати цікавинки про Єгипет, цікаві відомості про Єгипет через форму коментарів.

  • Леся Воронина хронологічна таблиця

    Леся Воронина хронологічна таблиця життя та творчості української письменниці, перекладачки, члена Спілки письменників України та члену Асоціації українських письменників представлена в цій статті.

    Хронологічна таблиця Лесі Ворониної

    1955, 21 березня – народилася Леся Анастасіївна Воронина в родині письменника у місті Київ

    1979 – закінчила Київський університет, філологічний факультет на заочному відділенні

    1987 – 1991 – працювала в журналі “Україна”

    1991 – працювала літературним редактором у дитячому альтернативному журналі “Соняшник”

    1992 – стала головним редактором “Соняшника”

    1994, жовтень – 1995, березень – на запрошення Міністерства освіти провінції Альберта (Канада) та Канадського Інституту Українських студій їде до Едмонтону, де бере участь у підготовці освітнього проекту “Нова” для двомовних, україно-англійських шкіл провінції Альберта

    1997 – працює коментатором у Національній радіокомпанії України. Веде передачі “Українська культура сьогодні і завжди”, “Мандрівець”, “Відлуння тисячоліть”

    2004 – лауреат Всеукраїнської акції “Книжка року” ( за книжку “Суперагент 000. Таємниця золотого кенгуру”)

    2005 – лауреат Всеукраїнського конкурсу романів, кіносценаріїв і п’єс “Коронація слова” (за книжку “Таємниця Пурпурової планети”)

    2006 – лауреат Міжнародного літературного конкурсу “Дитячий Портал” (за книжку “Таємне товариство боягузів або засіб від переляку № 9”)

    2008 – лауреат конкурсу “Книжка року Бі-бі-сі” (за книжку “Нямлик і балакуча квіточка”).

    2009 – Леся Воронина стала володарем першої премії VІ Московського міжнародного конкурсу “Мистецтво книги” у номінації “Книга для дітей та юнацтва” за книжку “Сни Ганса-Християна” і гран-прі Національного конкурсу “Краща книга України-2009” за книжку “Сни Ганса Християна”. Цього ж року письменниця посіла ІІ місце на конкурсі “Книжковий дивосвіт України” за книжку “Сни Ганса Християна”

    2010 – стала дипломантом Всеукраїнського конкурсу романів, кіносценаріїв і п’єс “Коронація слова”

    2011 – очолила дитяче видавництво “Прудкий равлик”

  • “Заворожи мені, волхве…” Ліни Костенко

    Вірш “Заворожи мені, волхве…” Ліни Костенко вражає щирим уболіванням за долю культури українського народу. У ній Ліна Костенко стверджує, що всюди повинна панувати правда.

    “Заворожи мені, волхве…” Ліна Костенко

    “Заворожи мені, волхве!
    Заворожи мені, волхве…”
    Сидить по мавпі на зорях, на місцях.
    Респектабельні пілігрими
    в комфортних “Волгах”
    “ходять” по шевченківських місцях.
    Вербують верби у монографії.
    Вивчають біо – і гео-графію.
    Полюють в полі на три тополі…

    А цікаво, багато б із них потрафили
    пройти шляхами його долі?

    Давайте чесно,
    не кнопки ж ми й не педалі.
    Що писав би Шевченко
    в тридцять третьому,
    в тридцять сьомому роках?
    Певно, побувавши в Косоралі,
    побував би ще й на Соловках.

    Загартований, загартований,
    прикиданий землею, снігами, кременем
    досі був би
    реа
    білі
    тований.
    Хоч посмертно, зате – своєвременно.

    Звісило з трибуни блазенський ковпак
    забрехуще слово.
    Було так, було так, було так, було так…
    А може, було інакше?
    “Чуєш, батьку?
    Чую, синку!..”
    Пропадали ж люди ні за гріш.
    Передсмертно лаявся Куліш.
    Курбас ліг у ту промерзлу землю!
    Мовчимо.
    Пнмося у багет.
    Як мовчанням душу уяремлю,
    то який же в біса я поет!?

    Вірші Ліни Костенко популярні не лише в Україні, а й у всьому світі та перекладені багатьма мовами.

    Якщо Ви маєте або можете зробити аналіз вірша “Заворожи мені, волхве…” Ліни Костенко лишайте інформацію в коментарях.

  • Бредбері “Все літо в один день” скорочено

    “Все літо в один день” скорочено Читати на українській мові Ви можете за декілька хвилин.

    “Все літо в один день” короткий зміст

    “Все літо в один день” – фантастичне оповідання американського письменника Рея Бредбері.

    Події відбуваються в школі на Венері. Сонце тут можна побачити один раз в сім років, а решту часу йдуть дощі. Всім дітям, описаним в оповіданні, по дев’ять років, і з них майже ніхто не пам’ятає, як виглядає Сонце. Крім дівчинки Марго: вона прилетіла на Венеру п’ятьма роками раніше, до цього жила в Огайо, тому пам’ятає сонце. За це її не люблять інші однокласники і цураються її.

    Тендітна і хвороблива дівчинка боїться води.

    Вона виглядала так, немов кілька років пробула під дощем і він розчинив всю синяву її очей, всю пурпуровість губ, всю жовтизну волосся. Вона була старою, вицвілою фотографією з запиленого альбому.

    Ходять чутки, що батьки відвезуть Марго на Землю, хоча і втратять на цьому багато тисяч доларів.

    Вчора на уроці діти писали вірші й оповідання про сонце. Кращий вірш написала Марго. Вона порівнює сонце із золотою монетою, з вогнем, але однокласники не вірять і заздрять їй, її майбутньому. Вони жорстоко сміються над дівчинкою. В той єдиний день, коли на небі Венери можна побачити сонце, діти говорять Марго, що вчені-астрономи помилилися, і замикають її в комірчині, позбавляючи її можливості побачити сонячне світло.

    Нарешті, дощ припиняється і з’являється сонце.

    Воно було дуже велике, кольору полум’яної бронзи. Його оточувало сліпуче блакитне небо. Ліс горів в променях сонця.

    Заціпенілі на мить діти оживають і біжать назустріч весні. Дві години проходять дуже швидко. На долоньку однієї з дівчаток падає перша крапля, і знову приходить час семирічних дощів.

    Тоді діти згадують про Марго.

    Вони не могли дивитися один одному в очі. Їхні обличчя стали блідими і серйозними. Вони дивилися вниз, на руки, на ноги.

    Присоромлені своїм вчинком, вони повільно йдуть до комірки і випускають полонянку.

  • Риси модерністського роману

    Модерністський роман – різновид роману, що будується на засадах модернізму. Видатні представники цього жанру: Т. Манн, Дж. Джойс, М. Пруст, М. Булгаков, А. Франс, Г. Гарсіа Маркес, Е. Хемінгуей та ін.

    У межах цього жанру новоутворення були здійснені відкриття таких Романних форм, як роман-міф, роман-притча, роман-одіссея, роман – суб’єктивна епопея, роман у романі та ін.

    Основні риси модерністського роману

    – нове розуміння традиції;

    – оголошення прийому “потік свідомості” засобом пізнання індивідуальності;

    – розрив із попередніми культурами;

    – відмова від однолінійної залежності причин і наслідків у літературному творі;

    – заперечення всього сталого, постійного;

    – визнання центром подій свідомості митця;

    – набуття епічністю нових ознак: подіями вважаються враження, асоціації, алюзії;

    – зосередженість на процесі відтворення, мові, внутрішній, індивідуальній свідомості;

    – створення зовнішнього світу через сприйняття індивіда;

    – відкритість фіналів, багатозначність символів, звертання до “Я” читача.