Category: Література

“Євгеній Онєгін” система образів у романі Пушкіна Розглянемо в цій статті.

“Євгеній Онєгін” головні герої

Головні герої роману Пушкіна”Євгеній Онєгін” уособлюють суспільство ХІХ століття.

Євгеній Онєгін – молодий дворянин, йому 24 роки. Його характер розкривається в протиставленні театрального життя в першій главі і реальних людських почуттів в кінці роману. Тетяна Ларіна – втілення національного ідеалу російської жінки, романтична особистість, вірна своєму чоловікові. Ольга Ларіна, молодша сестра Тетяни Ларіної. Як і Таня, Ольга виросла в сільській місцевості, під дбайливим крильцем батьків, красива зовні, але позбавлений глибокого змісту. Володимир Ленський – навчався в престижному Геттінгенському університеті, юний романтик, закоханий в Ольгу Ларіну. Няня Тетяни – ймовірний прототип – Аріна Родіонівна, няня Пушкіна. Зарецький – секундант, в числі прототипів називали Федора Толстого-Американця. Не названий в романі чоловік Тетяни Ларіної, “важливий генерал”. Автор твору – сам Пушкін. Він постійно втручається в хід розповіді, нагадує про себе (“Але шкідлива північ для мене”), водить дружбу з Онєгіним (“Условий света свергнув бремя, как он, отстав от суеты, с ним подружился я в то время, мне нравились его черты”), у своїх ліричних відступах ділиться з читачами своїми роздумами по самих різних життєвих питаннях, висловлює свою світоглядну позицію. Автор в деяких місцях порушує хід розповіді і вводить в текст метатекстові елементи (“Читач чекає вже рими” троянди “- на, ось, візьми її мерщій”). Пушкін навіть зобразив себе поруч з Онєгіним на березі Неви (див. зображення) і хотів помістити цей та ряд інших малюнків в якості ілюстрації до роману у віршах, але не вдалося знайти спільну мову з видавцями “Невського альманаху”. Сам Пушкін відгукнувся на це кількома іронічними епіграмами. Муза автора, “двоюрідна сестра” Тетяни Ларіної.

У романі згадуються також батько (Дмитро Ларін) і мати (Парасковія) Тетяни та Ольги; “княжна Аліна” – московська кузина матері сестер Ларіних; дядько Онєгіна; ряд комічних образів провінційних поміщиків (Гвоздин, Флянов, “Скотинини, подружжя сиве”, “товстий Пустяков” та ін.); петербурзький та московський цвіт.

“Євгеній Онєгін” система образів

У творі присутня низка рівнозначних образів, які втілюють два зразки світорозуміння: “ті, що беруть від життя усе” – Онєгін, батько Онєгіна, його дядько, батьки Тетяни, Ольга та ін.; “ті, що прагнуть змінити світ” – поет, Тетяна, Ленський. Таким чином, крім головного героя, іменем якого названо твір, є ще інший головний герой, очима якого ми дивимось на події, зображені в романі,- сам автор. Основний конфлікт роману: конфлікт двох життєвих філософій, конфлікт людини і суспільства, конфлікт людини й оточення.

План казки “Подорож у країну Навпаки” В. Симоненка

Цитатний план казки

1) “Лесик, Толя й два Володі
Сумували на колоді”.

2) “Раптом трісь – і перед ними
Бородань малий з’явивсь”.

3) “Я почув про ваше горе.
Є чудна одна земля –
Кожен робить там, що схоче…
Я відправлю всіх туда”.

4) “Ми потрапили-таки
У країну Навпаки”.

5) “Як малі телята в шкоді
Цілий день брикали, грались
Реготали і качались…”.

6) “Якось їх біля млина
Стріла гвардія чудна –
Верхи їхали на свинях”.

7) “Та й погнали неборак
До палацу Невмивак”.

8) “Цар Великий Невмивака –
Бо сто років не вмивався”.

9) “Гаркнув грізний Невмивака,
І дітей всіх чотирьох
Слуги кинули у льох”.

10) “Тож всі четверо щосили
У тюрмі заголосили,
Льох увесь по швах поліз”.

11) “А тим часом наші діти
Мчали, мов несамовиті,
Через поле й сінокіс
Та й потрапили у ліс”.

12) “Квіти діток гратись кличуть,
А вони стоять, кигичуть”.

13) “Глід, Шипшина й Терен дикий
Нашорошили голки
І воякам шматували
Пишний одяг і тіла”.

14) “Розізлився Невмивака,
Що зірвалася атака,
І звелів поставить, клятий,
Круг поляни вартових”.

15) “Ну, а діти, бідні діти,
Закортіло всім додому”.

16) “Бородань малий з’явивсь”.
Хто із вас додому хоче,-
Віднесу його туди”.

17) “Гульк – уже в своїм дворі!
Не заманите віки
У країну Навпаки!”

“Пригоди Олівера Твіста” – другий роман Чарлза Діккенса, в якому англійський письменник, змальовуючи непривабливу дійсність робітних будинків і світу підліткової злочинності, розповідає про незавидну долю хлопчика-сироти Олівера Твіста.

“Пригоди Олівера Твіста” критика

Один із найвідоміших творів Діккенса – роман “Пригоди Олівера Твіста”, який відкриває низку його “романів виховання” (тобто таких, що розповідають про становлення характеру персонажа від дитячих років до початку самостійного життя). Г. К. Честертон зазначав про два великі таланти письменника – уміння писати смішно і зображувати жахливе. Останнє – про “Пригоди Олівера Твіста”.

Цей твір спричинив гостру критику з боку священиків і видавців, які звинувачували письменника в написанні аморальної книги. Їх дратувало надто відверте зображення недоліків англійського суспільного життя, зокрема системи робітних домів, кримінального світу й найбідніших районів Лондона. Ніхто до Дік-кенса не наважувався так глибоко розглядати ці прикрі явища англійської дійсності. У передмові до роману письменник, захищаючи свій творчий задум, проголосив, що мав на меті бути правдивим і показати злочинність та життя столиці Великої Британії такими, якими він їх знав із власного досвіду, без романтичних прикрас і пафосу.

“Мамина пісня” текст

Мені наснились мамині очі і руки що несуть нам коровай
Як пісні співала аж до ночі коли з’їжджались діти в рідній край
За одним столом уся родина той затишок повіяв нам теплом
І лунала пісня солов’їна як в дитинстві це колись було

Приспів
Мамина пісня Мамина пісня
Нам світло несе наче зіронька пізня
І з нею разом заспіваєм тихенько
Тільки б могла нам співать наша ненька

Пісня та в дитинство повертає ти брате й сестро памятай
Хай матуся знову заспіває та на столі парує коровай
Знову я в дорозі знов далеко моє сумує серце в чужині
Прилечу додому мов лелека бо сниться рідна матінка мені

Приспів

Програш

Приспів

Тільки б могла нам співать наша ненька 2р

Гумореска Павла Глазового “Як ми з кумом патрулями були”

Ми із кумом, їй же право, молодці!
В нас у кожного пов’язка на руці.
Йдем поважно, як барони-королі:
Нас призначили сьогодні в патрулі.
Дві наради з нами в штабі провели
І сувору нам інструкцію дали:
– Як зустрінете “під мухою” когось,
То дивіться, щоб не трапилось чогось.
Будьте чемними, культурними,- ну-ну!
Ви проводьте з ним роботу виховну.
Стали в темному провулку я і кум.
Чуєм пісню хуліганську, чуєм шум.
– Тру-ля-ля! – кричить на вулиці шмаркач.
Під рукою довга пляшка, як товкач.
Ми спокійно підійшли до шмаркача.
Кум легенько доторкнувся до плеча.
– Хто ви будете? – питає.- Звідкіля?
Хто дозволив вам кричати “тру-ля-ля”? –
Той за пляшку – та по лобі кума – брязь!
Пляшка тріснула і ляпнулась у грязь.
Я кажу п’яничці строго: – П’єш, то п’єш…
А навіщо ж ти пляшки державні б’єш?
Кум он стогне, голова болить йому –
Де вночі пірамідону я візьму? –
А п’яниця кума ліктем – під ребро!
Чую: в кума затріщало все нутро.
– Ти куди-то б’єш,- питаю,- паразит?
Може, в кума в животі апендицит? –
А п’яниця кума в вухо – та-ра-рах!
Аж у мене задзеленькало в ушах.
Я питаю: – Як не соромно тобі?
Кум же грає на гітарі й на трубі.
А тепер його талантові труба…
В інше місце важко вдарити хіба?
Кум мій сльози витирає кулаком.
А п’яниця його ззаду – бах! – носком.
– Ти куди ото,- питаю,- б’єш, мурло?
А якби у нього око там було?! –
А п’яничка той безсовісний мене
Каменюкою у лоб як садоне!
Кум мовчить, немов у рот набрав води.
Я гукаю: – Гей, міліція! Сюди! –
Як міліція прибігла й патрулі,
Гордо з кумом ми лежали на землі.
В кума вухо і потилиця в крові,
А у мене – тільки дірка в голові.
Через місяць ми поправимось, мабуть.
Інтересно, чи медалі нам дадуть?
Ми вже згодні, щоб на двох дали одну
За проведену роботу виховну.

Вірші про Новий Рік на англійській мові ви можете прочитати в цій статті.

Вірші про Новий Рік англійською

New Year To You

Happy New Year to you!
May every great new day
Bring you sweet surprises –
A happiness buffet.
Happy New Year to you,
And when the new year’s done,
May the next year be even better,
Full of pleasure, joy and fun.

By Joanna Fuchs

Happy New Year

If it didn’t bring you joy just leave it behind
Let’s ring in the New Year with good things in mind
Let every bad memory that brought heartache and pain
And let’s turn a new leaf with the smell of new rain
Let’s forget past mistakes making amends for this year
Sending you these greetings to bring you hope and cheer
Happy New Year!

By Robert Fisher

New Years Are a Chance for a Beginning

New years are a chance for a beginning
Even when there hasn’t been an end.
Wheels turn in an interminable bend,
Yet, marked in one spot, seem to wobble spinning.
Each year we hope to do a little better
Although we know that really nothing’s changed.
Reason thinks that everything’s arranged,
So we must dream if we would fate unfetter.

By William Byrd

Словник :

Buffet – 1. удар 2. буфетная стойка Joy – радость Fun – веселье Heartache – сердечная боль Smell – 1. запах 2. чувствовать запах 3. пахнуть Greeting – приветствие, поздравление Amends – компенсация, возмещение Cheer – 1. приветствие, одобрительное высказывание 2. приветствовать громкими возгласами, ободрять, приободрить, ободрить Wheel – колесо Interminable – бесконечный, вечный Wobble – 1. качание, колебание 2. качаться, колебаться из стороны в сторону Spin – 1. прясть 2. вертеть, крутить, описывать круги Reason – 1. разум 2. причина, довод Arrange – устраивать, организовывать Fate – 1. рок, судьба 2. жребий, удел Unfetter – 1. снимать оковы 2. освобождать

Загадки про диких тварин Для дітей та дорослих – використовують для конкурсів, в навчанні, вони допомагають розвити логіку, вчать швидко думати. Загадки про лісових тварин для дітей зібрані в цій статті, рівень складності у них теж різний, деякі складні, деякі прості. Всі Загадки про диких звірів З відповідями.

Загадки про лісових тварин

Загадки про білку

Рудий м’ячик вправно скаче
з гілочки на гілку.
– То не м’ячик, – кажуть діти, –
ми впізнали… (білку).

Є горішки і грибочки
У дуплі на мотузочку.
Плигаю по гілочкам,
Я – руденька…(Білочка)

Загадки про ведмедя

Клишоногий, волохатий,
влітку спритний та завзятий,
ну а взимку, лежебока,
у барлозі гріє боки. (Ведмідь)

Взимку спить цей звір в барлозі
І прокинутись невзмозі.
Смокче лапу уві сні.
Хто це? Підкажіть мені. (Ведмідь)

Загадки про вовка

Вдалині посеред ночі
засвітились хижі очі.
Від його пісень у звірів
морозець біжить по шкірі. (Вовк)

Сірий, ікластий,
Хоче вівцю вкрасти.(Вовк)

Загадки про зайця

Хвіст куценький, довгі вуха,
має в шафі два кожухи.
Влітку одягає сірий,
ну а взимку – теплий білий. (Зайчик)

В лісі тваринка живе полохлива,
Добра, пухнаста, та дуже ляклива.
Вушки вона притискає свої,
Шурхіт усякий лякає її. (Заєць)

Загадки про їжачка

Диба-диба у лісок
кожушок із голочок.
На нім – яблучко, грибочки,
золотистії листочки. (Їжак)

Вдень я сплю, а прийде ніч,
Отоді вже – інша річ!
Я виходжу полювати –
Стережись, мишва хвостата!
Не злічу вже, скільки штук
За життя я з’їв гадюк.
Я колючий, мов будяк,
А зовуть мене…(Їжак)

Загадки про лисицю

До пухнастого хвоста
личить шубка їй руда.
Як рушає полювати,
не виходить зайчик з хати. (Лисиця)

Я руда, низького росту,
Хитра я і довгохвоста.
На курей я вельми ласа –
В них таке смачненьке м’ясо…
Вовку-брату я сестриця,
А зовуть мене… (Лисиця)

Загадки про кабана

Ця свиня щетину має,
В лісі жолуді шукає,
Хижий, лютий пан іклан
Називається…(кабан).

Він ікластий і сердитий,
Дуже любить землю рити.
Жолуді весь час шукає
Й малюків смугастих має. (Кабан)

Загадка про лося

Не олень, хоча й рогатий,
В нього роги – як лопати,
Хто ж це? Здогадався хтось?
Це великий, дужий…(лось).

Загадка про мишу

Пошкребуся тут і там,
кішці спокою не дам.
Зледачіли б кішки
без малої… (мишки).

Загадки про крота

Ця мала сліпа тваринка
Має чорну-чорну спинку,
Під землею риє хід
День і ніч трудяга – (кріт).

Хоч бачить він пагано,
Але копа старанно.
Під землею вирив хід
Сліпкуватий сірий…(Кріт)

Загадки про змію

Лягла під дубочком,
Згорнулась клубочком.
Обійди її,
Бережись… (Змія)

Має жало ядовите,
Як вірьовка в’ється.
Спритна, влучна та холодна.
Як вона зоветься?
(Гадюка)

Загадки про оленя

Тварина рогата, і рогів багато. (Олень)

Хто на собі ліс носить?(Олень)

Загадка про ящірку

І не змій, і не звір,
І не жаба, й не птах:
Виповзає із нір –
Нагла смерть для комах. (Ящірка)

Загадки про жабу

Від нежданого приходу вона хутко скаче в воду.

У воді водиться,
З хвостом родиться,
А як виростає –
Хвіст відпадає.

Він живе у норах, друже,
хоч на білку схожий дуже:
в смужку спинка і бочок.
Звуть його… (бурундучок).

Загадки про птахів

Відкриваються щоночі
Величезні її очі.
Землю темрява вкрива-
Полювать летить…(Сова)

Тут і там вона літає,
і на хвіст плітки збирає.
Що довідається, – все
вмить по лісу рознесе. (Сорока)

Жовтогруді щебетушки
мають чорні капелюшки,
сірі лапки, білі щічки,
називаються… (синички).

У червонім фартушку
птах стрибає по сніжку
і розпитує синичку
про найближчу годівничку. (Снігур)

Ноги довгі, мов жердини,
чваньковита ця пташина,
нові чоботи убрала,
по болоту почвалала. (Чапля)

Прохолоди чиста просинь –
на поріг ступає осінь.
Вдаль від рідної землі
линуть в вирій… (журавлі).

Тук-тук-тук, тук-тук-тук –
лине лісом перегук.
Телеграми всім завзято
відправляє з пошти… (дятел).

Понад хмарами літає,
пильно здобич виглядає.
Як побачить її – вмить
камінцем униз летить. (Орел)

Птах поважно походжає,
у хвості квітник ховає.
Як розпустить він хвоста,
наче ружа зацвіта. (Павич)

Також для проведення вікторини чи конкурсів ви можете використати Загадки про домашніх тварин, загадки про тварин Африки, Загадки про школу, Шкільні предмети, та багато інших загадок.

Якщо ви знаєте цікаві загадки про лісових звірів, які не ввійшли до нашої статті, лишайте їх в коментарях.

Рік написання – 1845

Автор – Проспер Меріме

Жанр : Новелла

Пристрасна історія кохання гордого баска дона Хосе Наварро і волелюбної іспанської циганки Кармен постає перед очима читача опосередковано – через розповідь автора-оповідача, археолога за професією, який подорожує по Іспанії з метою встановлення місцезнаходження стародавнього міста Мунді, відомого ще з часів Юлія Цезаря.

Новела складається з чотирьох частин і починається з цитати грецького поета Паллада Олександрійського, який пояснює злу суть жінки, що стає краще тільки в двох життєвих ситуаціях – любові і смерті.

Кармен як найбільш яскрава представниця жіночої роду на прикладі своєї долі підтверджує висловлену багато століть назад літературну мудрість: завзята шахрайка і блудниця, підбурює своїх коханців та чоловіків на злочини, вона поводиться благородно в любові і не відступає від своїх уявлень навіть під страхом смерті. До останнього віддана своєму роми, готова заради нього на все (підкуп, продаж свого тіла, злодійство і вбивство) циганка здатна самовіддано доглядати за пораненим, коли йому потрібна допомога, і без сумнівів кинути його при будь-якому обмеженні її свободи волі.

Головна трагедія Кармен в її сильно розвиненій чуттєвості. Як представниця кочового племені, позбавленого коріння, уподобань і навіть віри, циганка живе миттєвими поривами: якщо вона любить, то любить зараз; якщо вона чогось не хоче, то не захоче ніколи. Кармен не звикла ні в чому себе обмежувати і будь-хто, хто намагається підігнати її життя під строго встановлені рамки, стає їй ворогом. Смерть дівчини трагічна, але природна в розумінні самої Кармен: вона покірно віддається на волю чоловіка, що має право вбити її, але не погоджується йти проти своєї внутрішньої суті.

Трагічна історія кохання обрамляється повсякденними розповідями дослідника, який подорожує по Іспанії, під час якого оповідач на початку знайомиться з контрабандистом-розбійником доном Хосе (перша глава) і прекрасною циганкою-шахрайкою Кармен (другий розділ) і тільки потім вже дізнається про те, як звела доля цих героїв і чим все закінчилося (третій розділ). Остання, четверта частина новели є культурно-етнографічною довідкою про походження, особливості характеру і життя іспанських циган, їх мовної спільності і відмінності від кочових народів інших країн Європи. Поставлена ​​в центр оповідання історія любові дона Хосе і Кармен набуває додаткової яскравості: вона відтінюється спокійним, позбавленим пристрастей життям людини, яка зайнята дослідницькою справою.

Психологічна новела “Кармен” позбавлена ​​докладних описів емоцій або розлогих діалогів героїв. Внутрішні переживання персонажів автор передає за рахунок зовнішньої експресивності (у зовнішності, одязі, жестах і поведінці) і сюжетних дій, які говорять самі за себе: напад Кармен на робітницю Севільської тютюнової фабрики, численні романи циганки з метою грабежу багатіїв, вбивство доном Хосе поручика, його сутички з кавалеристами, “дуель” між доном Хосе і чоловіком Кармен – Гарсією Кривим, вбивство Кармен доном Хосе.

Художній образ Кармен будується на принципі контрасту: дівчина красива за рахунок химерного поєднання прекрасного і потворного; при всій своїй бідності вона носить незмінно яскравий одяг; в її характері поєднуються як ниці, так і прекрасні риси. На відміну від статичного, сформованого задовго до початку розповіді, життя Кармен образ дона Хосе малюється в динаміці: на початку читач дізнається про чесне кавалерійське життя героя, потім знайомиться з процесом його поступового морального падіння, викликаного пристрасною любов’ю до циганки. Зовнішні непорядні вчинки контрабандиста поєднуються з його внутрішнім благородством: дон Хосе вміє бути вдячним за допомогу (автору-оповідача), готовий допомогти пораненому товаришу (на відміну від Кривого, який вбиває “тягар” без зайвих роздумів), не вважає за можливе стріляти в спину навіть самому запеклому бандиту і супернику в любовних справах (чоловікові Кармен).

Соціальне падіння дона Хосе не змінює його натури і відбувається в силу непереборних життєвих обставин: прагнення бути поруч з коханою жінкою і неможливості продовжувати попередній спосіб життя. Зайва гарячність, штовхнула героя на вбивство з ревнощів, не залишила йому іншого вибору, окрім як стати контрабандистом. При цьому до самого кінця дон Хосе вірив і сподівався на те, що все ще можна виправити: він кілька разів закликав Кармен кинути все і поїхати в Новий світ з тим, щоб зажити там чесним життям, але його мрії не судилося збутися. Циганка не уявляла собі іншого життя, крім як того, яке вона вела в Іспанії, і не хотіла зв’язувати себе зобов’язаннями з нелюбом.

Реалістичний початок новели проявляється в її соціальній спрямованості, що пояснює появу в Іспанії контрабандистів, розбійників і вбивць. Соціальне розшарування суспільства Меріме показує, не уточнюючи, його причин, але по тому, що вищі військові посади займають багаті люди, говорити про останні і не потрібно – читач сам може все зрозуміти, без пояснень. З цієї ж причини автор уникає і оціночних суджень, навіть по самому драматичному питанню новели – вбивству Кармен. Він навмисно закриває свій твір розповіддю про те, хто такі цигани, тому що переживати за долю конкретної циганки читач повинен сам, в силу своїх особистих уявлень про те, що трапилося. Досить і того, що в новелі дається прохання вбивці відслужити обідню за його душу і душу вбитої ним жінки, а також передати його срібний образок матері.

Новела Меріме позбавлена ​​мальовничих описів природи і побутових подробиць. Художній час її дії розташовується в двох пластах: сьогодення (зустріч оповідача з доном Хосе і Кармен) і минулому (розповідь дона Хосе про своє життя і те, що трапилося після першої зустрічі з оповідачем). Основне місце дії твору – Кордова, додаткове – Гібралтар. Позачасовою є розповідь про циган, які невідомо коли з’явилися в Іспанії і розселилися по всій Європі.

Панас Саксаганський біографія скорочено викладена в цій статті.

Панас Саксаганський – визначний українськийактор, режисер, драматург і педагогшколи Марка Кропивницького, один з корифеїв українського побутового театру.

Панас Саксаганський коротка біографія

Панас Карпович Саксаганський (справжнє прізвище – Тобілевич) народився 3 (15) травня 1859 року в селі Кам’яно-Костувате Бобринецького повіту Херсонської губернії, (нині Братський район Миколаївської області)

Початкову освіту здобув у Бобринецькій повітовій школі. Ще школярем захопився влаштуванням аматорських вистав.

1877 – закінчив Єлисаветградське реальне училище. Сценічну діяльність розпочав у Єлисаветграді в аматорському гуртку під орудою М. Кропивницького.

1878 року пішов на військову службу (Одеська юнкерська школа). Служив у 58-му Празькому піхотному полку, розташованому уМиколаєві. Брав участь в українських виставах трупи Чернишова.

Професійне творче життя розпочав 1883 року на сцені Миколаївського театру під керівництвом М. Кропивницького та М. Старицького, виконавши роль Возного в “Наталці Полтавці”.

З 1885 р. – у трупі М. Кропивницького, з 1888 р. – у М. Садовського, в 1890–1898 та 1905–1909 рр. очолював Товариство Українських Акторів.

Режисерську діяльність розпочав у 1889 році, поставив понад 260 вистав.

У 1903 Саксаганський познайомився у Варшаві з Ніною Левченко, яка стала його дружиною.

Впродовж 1910–1915 рр. гастролював у трупах Т. Колісниченка та ін.

1915–1916 – працював у Товаристві Українських Акторів під орудою Івана Мар’яненка, з 1916 р. – в Товаристві Українських Артистів.

У 1918 створив у Києві Народний театр, на базі якого в 1922 був організований Український драматичний театр ім. М. Заньковецької (нині – у Львові).

18 вересня 1925 року РНК УСРР присвоїла Панасу Саксаганському звання Народного артиста республіки.

В складі новоствореного Театру ім. М. Заньковецької, з 1926 р. гастролював у різних театрах; останній раз виступав на сцені 12 травня 1935 року. Народний артист СРСР (1936).

Саксаганський – автор комедій “Лицеміри” (1908, запрещ. Цензурою) і “Шантрапа” (соч. 1913), присвячена високому призначенню мистецтва сцени. Був також видатним педагогом, виховав видних українських акторів і режисерів – Б. Романицького, В. Любарта та ін.

Помер Панас Саксаганський 17 вересня 1940 в Києві.

Юрій Винничук біографія скорочено викладена в цій статті.

Юрій Павлович Винничук – український журналіст, письменник, редактор.

Юрій Винничук біографія коротко

Народився 18 березня 1952 в місті Станіславів в сім’ї лікаря та інженера-економіста.

Освіту здобув у Прикарпатському університеті імені В. Стефаника (раніше Івано-Франківський педагогічний інститут), філологічний факультет (1969–1973 роки), учитель української мови і літератури.

У 1974 переїхав до Львова, працював вантажником, художником-оформлювачем.

Перші вірші почав друкувати в 1971-1973 роках, з 1981 року друкував у журналах літературні статті, переклади та ін.

У 1987 році організував естрадний театр “Не журись!”, для якого писав сценарії, пісні, виступав на сцені, як комедійний актор. У 1987-1991 роках був також режисером цього театру.

У 1991-1994 завідував відділом містики і сенсацій у львівській газеті “Post-Поступ”, а з 1996 став видавати газету “Гульвіса”, яка існувала до літа 1998 року. З грудня 1997 до 2006 року працював в відновленій газеті “Поступ”, в якій з 1998 вів щотижневу колонку під псевдонімом Юзьо Обсерватор.

Творчість

Автор збірки поезій “Відображення” (1990).

Збірки прози “Спалах” (1990), “Вікна застиглого часу” (2001), “Місце для Дракона” (2002), вибраного в англійському перекладі “The windows of time frozen” (2000), повістей: “Ласкаво просимо в Щуроград” (1992), “Діви ночі” (1992, 1995, 2003), “Житіє гаремноє” (1996), романів “Мальва Ланда” (2000) і “Танго смерті” (2012), краєзнавчих книг: “Легенди Львова” (6 видань, 1999–2003), “Кнайпи Львова” (2000, 2001), “Таємниці львівської кави” (2001), міфологічної енциклопедії “Книга бестій” (2003).

Автор трагікомедії на одну дію “Останній Бункер”.

У 2015 році вийшов роман Аптекар.