Category: Література

“Капітанська дочка” скорочено повість Пушкіна По діях ви можете прочитати в цій статті.

“Капітанська дочка” скорочено

“Капітанська дочка” скорочено 1 глава

На початку повісті головний герой Петро Гриньов розповідає читачеві про свою молодість. Він – єдиний вижив з 9 дітей відставного майора і бідної дворянки, жив у панській сім’ї середнього достатку. Вихованням молодого пана фактично займався старий слуга. Освіта Петра було поганою, оскільки батько його, відставний майор, найняв як гувернера французького перукаря Бопре, який вів аморальний спосіб життя. За пияцтво і розпусні дії його вигнали з маєтку. А 17-річного Петрушу батько вирішив по старим зв’язкам відправити на службу в Оренбург (замість Петербурга, куди він повинен був піти служити в гвардії) і прикріпив до нього для нагляду старого слугу Савельїча. Петро засмутився, адже замість гулянок в столиці його чекало сумне існування в глушині. Під час зупинки в дорозі молодий пан завів знайомство з гульвісою-ротмістром Зуріним, через якого під приводом навчання втягнувся грати в більярд. Потім Зурін запропонував грати на гроші і в результаті Петро програв цілих 100 рублів – великі гроші на той час. Савельїч, будучи зберігачем панської “скарбниці”, проти того, щоб Петро платив борг, але барин наполягає. Слуга обурюється, але гроші віддає.

“Капітанська дочка” скорочено 2 глава

Зрештою, Петро соромиться свого програшу і обіцяє Савельічу більше не грати на гроші. Попереду їх чекає довга дорога, і слуга прощає пана. Але через нерозсудливості Петра вони знову потрапляють у біду – насувається буран, але панич наказав ямщику не повертатися. У підсумку вони збилися зі шляху і мало не замерзли. На удачу їм зустрівся незнайомець, який допоміг вийти до заїзду.

Гриньов згадує, як тоді йому, втомленому з дороги, приснився в кибитці сон, названий їм пророчим: він бачить свій будинок і матір, яка каже, що батько при смерті. Потім він бачить незнайомого мужика з бородою в ліжка батька, а мати каже, що він її названий чоловік. Незнайомець хоче дати “батьківське” благословення, але Петро відмовляється і тоді мужик береться за сокиру, і навколо з’являються трупи. Петра він не чіпає.

Вони під’їжджають до заїзду, що нагадує злодійське пристановище. Незнайомець, замерзлий в холоднечу в одному сіряку, просить у Петра вина, і той пригощає його. Між мужиком і господарем будинку відбулася дивна розмова на злодійській мові. Петро не розуміє сенсу, але все почуте здається йому дуже дивним. Їдучи з нічліжки, Петро віддячив поводиря Пугачова, подарувавши йому заячий кожушок. На що незнайомець розкланявся, сказавши, що вік не забуде такої милості.

Коли Петро добирається, нарешті, до Оренбурга, товариш по службі його батька, прочитавши супровідний лист з наказом тримати молодця “в їжакових рукавицях”, відправляє його служити в Бєлгородську фортеця – ще більшу глухомань. Це не могло не засмутити Петра, який вже давно мріяв про гвардійський мундир.

“Капітанська дочка” скорочено 3 глава

Господарем Білгородського гарнізону був Іван Кузьмич Миронов, але заправляла усім фактично його дружина – Василиса Єгорівна. Прості і душевні люди відразу сподобалися Гриньову. У Миронових була дочка Маша, але поки їх знайомство не відбулося. У фортеці (яка виявилася простим селом) Петро знайомиться з молодим поручиком Олексієм Івановичем Швабріним, якого заслали сюди з гвардії за дуель, що закінчилася смертю супротивника. Швабрин, маючи звичку невтішно відгукуватися про оточуючих, частенько уїдливо говорив про Машу, дочку капітана, виставляючи її повною дурепою. Потім Гриньов сам знайомиться з дочкою командира і ставить під сумнів висловлювання поручика.

“Капітанська дочка” скорочено 4 глава

По своїй натурі добрий і благодушний Гриньов все тісніше почав дружити з комендантом і його сім’єю, а від Швабрина віддалився. Дочка капітана Маша, не мала приданого, але виявилася чарівною дівчиною. Колючі зауваження Швабрина не подобалися Петру. Окрилений думками про молоду дівчину тихими вечорами він почав писати до неї вірші, змістом яких ділився з другом. Але той висміював його, і ще дужче починав принижувати гідність Маші, запевняючи, що вона прийде вночі до того, хто подарує їй пару сережок.

У підсумку друзі посварилися, і справа дійшла до дуелі. Василиса Єгорівна, дружина коменданта, дізналася про поєдинок, але дуелянти зробили вигляд, що помирилися, вирішивши відкласти зустріч на наступний день. Але вранці, тільки вони встигли оголити шпаги, Іван Ігнатьіч і 5 інвалідів привели їх під конвой до Василини Єгорівні. Відчитавши, як слід, вона їх відпустила. Увечері Маша, розтривожена звісткою про дуель, розповіла Петру про невдале сватання до неї Швабрина. Тепер Гриньов зрозумів його мотиви поведінки. Дуель все ж відбулася. Впевнений фехтувальник Петро, ​​навчений хоч чогось путнього гувернером Бопре, виявився сильним противником для Швабрина. Але на дуелі з’явився Савельїч, Петро на секунду забарився і в результаті отримав поранення.

“Капітанська дочка” скорочено 5 глава

Пораненого Петра виходжували його слуга і Маша. У підсумку дуель зблизила молодих людей, і вони загорілися взаємною любов’ю один до одного. Бажаючи одружитися на Маші, Гриньов шле батькам лист.

З Швабріним Гриньов помирився. Батько Петра, дізнавшись про дуель і не бажаючи чути про одруження, розлютився і прислав синові гнівного листа, де погрожував переводом з фортеці. У подиві, як батько міг дізнатися про дуель, Петро накинувся із звинуваченнями на Савельіча, але той і сам отримав листа з невдоволенням господаря. Гриньов знаходить лише одну відповідь – про дуелі повідомив Швабрін. Відмова батька у благословенні не змінює намірів Петра, але Маша не згодна таємно виходити заміж. На час вони віддаляються один від одного, а Гриньов розуміє, що нещасна любов може позбавити його розуму і привести до розпусти.

“Капітанська дочка” скорочено 6 глава

У Бєлгородській фортеці починається занепокоєння. Капітан Миронов отримує наказ від генерала підготувати фортецю до нападу бунтівників і розбійників. Омелян Пугачов, який назвав себе Петром III, втік з під варти і наводив жах на околиці. За чутками він вже захопив кілька фортець і підбирався до Білгорода. Розраховувати на перемогу з 4 офіцерами і армійськими “інвалідами” не доводилося. Стривожений чутками про захоплення сусідньої фортеці і страти офіцерів, капітан Миронов вирішив відправити Машу і Василину Єгорівну до Оренбурга, де фортеця міцніше. Дружина капітана висловлюється проти від’їзду, і вирішує не залишати чоловіка у важку хвилину. Маша прощається з Петром, але виїхати з фортеці їй не вдається.

“Капітанська дочка” скорочено 7 глава

Біля стін фортеці з’являється отаман Пугачов і пропонує здатися без бою. Комендант Миронов, дізнавшись про зраду урядника і декількох козаків, що приєдналися до клану повстанців, не погоджується на пропозицію. Він наказує дружині переодягнути Машу в простолюдинку і відвести в хату попа, а сам відкриває вогонь по заколотникам. Бій закінчується захопленням фортеці, яка разом з містом переходить в руки Пугачова.

Прямо біля будинку коменданта Пугачов зчиняє розправу над тими, хто відмовився дати йому присягу. Він наказує стратити капітана Миронова і поручика Івана Ігнатовича. Гриньов вирішує, що він не буде присягати розбійникові і прийме чесну смерть. Однак тут до Пугачова підходить Швабрин і шепоче щось на вухо. Отаман вирішує не просити присяги, наказуючи повісити всіх трьох. Але старий вірний слуга Савельіч кидається в ноги до отамана і той погоджується помилувати Гриньова. Рядові солдати і жителі міста приймають присягу вірності Пугачову. Як тільки закінчилася присяга, Пугачов вирішив пообідати, але козаки витягли з комендантського будинку, де грабували добро, за волосся Василину Єгорівну, яка голосила по чоловікові і кляла каторжника. Отаман наказав вбити її.

“Капітанська дочка” скорочено 8 глава

Серце Гриньова не на місці. Він розуміє, що якщо солдати дізнаються, що Маша тут і жива, їй не уникнути розправи, тим більше що Швабрин прийняв сторону повстанців. Він знає, що вона ховається в будинку у попаді. Увечері прийшли козаки, надіслані відвести його до Пугачова. Хоч Петро і не прийняв пропозиції лжецаря про усілякі почесті за присягу, розмова між бунтівником і офіцером відбулася доброзичлива. Пугачов пам’ятав добро і тепер дарував у відповідь Петру свободу.

“Капітанська дочка” скорочено 9 глава

На ранок Пугачов при народі підкликав до себе Петра і сказав, щоб той відправився до Оренбурга і повідомив про його наступ через тиждень. Савельїч став клопотати про пограбоване майні, але злодій сказав, що пустить його за таку нахабність самого на кожухи. Гриньов і його слуга покидають Білогірськ. Пугачов призначає Швабрина комендантом, а сам вирушає на чергові подвиги.

Петро і Савельїч йдуть пішки, але їх наздогнав один з шайки Пугачова і сказав, що його величність жалує їм коня і тулуп, та полтину, але він її, мовляв, втратив.
Маша злягла і лежала у гарячці.

“Капітанська дочка” скорочено 10 глава

Приїхавши до Оренбурга Гриньов відразу доповів про діяння Пугачова в Білгородській фортеці. Зібралася рада, на якій всі крім Петра проголосували за оборону, а не напад.

Починається довга облога – голод і нужда. Петро на черговий вилазці в стан противника отримує від Маші лист, в якому вона благає врятувати її. Швабрин бажає на ній одружитися і тримає в полоні. Гриньов йде до генерала з проханням дати підмогу солдатів на порятунок дівчини, на що отримує відмову. Тоді Петро вирішується поодинці виручити кохану.

“Капітанська дочка” скорочено 11 глава

По дорозі до фортеці Петро потрапляє в караул Пугачова і його ведуть на допит. Гриньов чесно про все розповідає про свої плани баламутів і каже, що він вільний зробити з ним, що завгодно. Радники-головорізи Пугачова пропонують страчувати офіцера, але той каже, “милувати, так вже милувати”.

Разом з розбійницьким отаманом Петро їде до Бєлгородської фортеця, в дорозі вони ведуть бесіду. Бунтівник говорить про те, що хоче йти на Москву. Петро в серці жаліє його, прохаючи здатися на милість государині. Але Пугачов знає, що вже пізно, і каже, будь що буде.

“Капітанська дочка” скорочено 12 глава

Швабрин тримає дівчину на воді та хлібі. Пугачов милує Швабрина, але дізнається, що Маша – донька коменданта. Спочатку він в люті, але Петро своєї чистосердечністю і цього разу домагається прихильності.

“Капітанська дочка” скорочено 13 глава

Пугачов дає Петру пропуск в усі застави. Щасливі закохані їдуть в батьківський дім. Вони сплутали армійський конвой з пугачовськими зрадниками і потрапили під арешт. У начальника застави Гриньов впізнає Зурина. Він розповів, що їде додому одружитися. Той відмовляє його, запевняючи залишитися на службі. Петро і сам розуміє, що його кличе борг. Він відправляє Машу і Савельіча до батьків.

Бойові дії підоспілих на виручку загонів розбили розбійницькі плани. Але Пугачова не могли зловити. Потім пішли чутки, що він лютує в Сибірі. Загін Зурина відправляють на придушення чергового спалаху. Гриньов згадує нещасні села, розграбовані дикунами. Військам доводилося відбирати те, що люди змогли зберегти. Прийшла звістка, що Пугачов спійманий.

“Капітанська дочка” скорочено 14 глава

Гриньов за доносом Швабрина був заарештований, як зрадник. Він не зміг виправдатися любов’ю, боячись, що Маша теж піддасться допитам. Імператриця, враховуючи заслуги батька, милувала його, але засудила до довічного заслання. Маша зважилася їхати в Петербург і просити Імператрицю за коханого.

Волею долі Марія зустрічається раннім осіннім ранком з Імператрицею і розповідає їй все, не знаючи, з ким говорить. Тим же ранком за нею в будинок світської дами, де влаштувалася на час Маша, прислали візника з наказом доставити дочку Миронова в палац.

Там Маша побачила Катерину II і впізнала в ній свою співрозмовницю.

Гриньова звільнили від каторги. Пугачова стратили. Стоячи на пласі в натовпі він побачив Гриньова і кивнув.

Возз’єднані люблячі серця продовжили рід Гриньових, а в їх Симбірській губернії під склом зберігався лист Катерини II з помилуванням Петра і похвалою Марії за розум і добре серце.

Вірш ТРИ ПРИНЦЕСИ Ліни Костенко наголошує на перевагах молодості для будь-якої людини.

ТРИ ПРИНЦЕСИ Ліна Костенко

Немов чарівні декорації –
жасмин, троянди і бузок.
Кузини мамині, три грації,
як три принцеси із казок.

Які ж були вони вразливі,
три Лади-Либеді тоді!
І трішки-трішки передливі,
і дуже-дуже молоді.

До них у гості ми приходили,
вони жили через город.
О тихий сад мойого подиву,
де сливи звалися ренклод!

Де шпак літає, сойка літує,
принцеси ходять серед клумб.
А їх давно вже переслідує
страшний безжалісний чаклун.

Він поселився в домі їхньому,
під зорепадом жолудів.
Колись я ввечері приїхала
і чула, як він шарудів.

В тому годиннику з зозулькою
він причаївся у кутку.
Вона з віконечка вигулькує,
ніяк не вимовить: “Ку-ку!”

Над тою гиркою деркучою
вже й не ворушиться вона,
бо хтось підкручує, підкручує
залізні вуса чаклуна…

Стоять садів квітучі повені.
А я зайти туди боюсь.
Там три принцеси зачакловані
у сивих зморщених бабусь.

Цікавий образ часу виводить Ліна Костенко у вірші “Три принцеси”. Час “страшний безжалісний чаклун”, він усіх переслідує, навіть “поселився в домі, під зорепадом жолудів”:

В тому годиннику з зозулькою
Він причаївся у кутку

Лірична героїня боїться старості. На прикладі трьох маминих кузин, які порівнює із принцесами з казок, показує, якими вони в молодості були красивими, “немов чарівні декорації – жасмин, троянди і бузок”. А з часом перетворилися в “сивих зморщених бабусь”. Тому Ліна Костенко віддає перевагу дитинству, найсвітлішій, найбезтурботнішій порі життя.

Вірші Ліни Костенко популярні не лише в Україні, а й у всьому світі та перекладені багатьма мовами.

Якщо Ви маєте або можете зробити аналіз вірша ТРИ ПРИНЦЕСИ Ліни Костенко лишайте інформацію в коментарях.

Василь Симоненко ” Цар Плаксій і Лоскотон ” короткий зміст

У країні Сльозолий правив цар Плаксій. У нього було три дочки – Нудота, Вай-Вай та Плакота і три сини Плаксуни. Цілими днями вони плакали. Цар звелів, щоб плакали і всі діти в країні, бо він любив їхні сльози пити.

Незважаючи на заборону сміятися, до дітей приходив добрий дядько Лоскотон і веселив їх. За Лоскотоном ганялися цареві охоронці, але ніяк не могли спіймати. Тоді цар Плаксій пообіцяв тому, хто спіймає Лоскотона, віддати свою дочку за дружину. Був у царя капітан Макака, який дуже хотів стати царським зятем. Він підстеріг Лоскотона і спіймав його.

У палаці зібралися грати весілля. Але тут до в’язниці, де сидів Лоскотон, прийшли батраки й робітники і звільнили доброго веселого чоловіка. У царя в цей час був бенкет: усі скакали й од щастя гірко плакали, бо то радість у них така. Аж раптом – Лоскотон! Стрибнув до царя на трон, почав його лоскотати, і Плаксій так розреготався, що аж лопнув од сміху. Цареві діти втекли до чужих країв, а країна та живе весело й донині.

Василь Стус Цікаві факти з життя (біографії) українського письменника викладені в цій статті.

Цікаві факти про Василя Стуса

Дитинство Василя Стуса

Василь Стус народився 6 січня 1938 р. на Вінниччині у селянській родині. Він був четвертою дитиною в сім’ї. Його дитячі і юнацькі роки минули на Донбасі, куди переїхала родина Стусів у пошуках кращої долі.

Василю ще не виповнилося шести років, коли він відправився в школу. Батьки, що залишали сина вдома на господарстві, не відразу дізналися про це. З настанням холодів вчителька запитала у мами, чому Василько ходить на уроки босоніж. Мати заметушилася: “Яка школа? Він ще маленький”. Але вчителька вмовила її відпускати сина на заняття: “Я його старшим ставлю в приклад. Кажу: “Стусік, вийди до дошки”. Він тягнеться навшпиньках і пише… “.

Василь завершив шкільне навчання із срібною медаллю, закінчив із червоним дипломом історико-філологічний факультет Донецького педінститут.

Чому були заборонені твори В. Стуса? За власні переконання в необхідності української культурної автономії творчість Василя Стуса була заборонена радянською владою, а сам поет був На 12 років позбавлений волі.

Адвокатом на судовому процесі Василя Стуса був відомий нині прокучмівський політик Віктор Медведчук.

Коли в камері кримінальник поранив Стуса заточкою, у поета відкрилася внутрішня кровотеча, він втратив свідомість. Медичну допомогу йому не надавали. І тільки після голодування, організованого на сусідній, жіночої, зоні Іриною Калинець та Надією Світличною, вмираючому прислали лікаря. У лікарні поетові видалили дві третини шлунка. Він жартував з цього приводу: “Мені вшили зеківський шлунок, він тільки баланду приймає”.

Табірними наглядачами Знищено збірку, яка містила 300 віршів Стуса. На знак протесту проти жорстокого поводження табірної адміністрації з політв’язнями він кілька разів оголошував голодування. У січні 1983 року за передачу на волю зошита з віршами на рік був кинутий у камеру-одиночку.

Найбільше цинізм влади проявився тоді, коли рідним не дозволили забрати тіло поета в Україну, бо за тодішнім законом (Овсієнко звертає увагу на те, що смерть Стуса припала вже на часи горбачовської “перестройки”) навіть мертвим в’язень мусів відбути повний термін!

За коротке життя поет, член Української Гельсінкської Групи, Стус залишив 6 томів творів, більшість з яких перекладено на англійську та надруковано на Заході.

“Українська мелодія” – поезія, що виникла на грунті народної творчості. Аналіз вірша “Українська мелодія” – тема, ідея, віршовий розмір, художні засоби, жанр та інші питання розкриті в цій статті.

Євген Гребінка “Українська мелодія” аналіз

Тема: розповідь про вболівання матері з приводу подальшого життя її дочки у шлюбі.

Ідея: возвеличення щирого почуття кохання, заради якого людина жертвує навіть власним життям.

Основна думка: шлюб з нелюбом (за бажанням матері) – самогубство молодиці: О, Боже мій милий! Що я наробила! / Дочку, як схотіла, із світа згубила.

Жанр: літературна пісня про трагедію кохання.

Віршований розмір: анапест.

Римування: паралельне.

Проблематика “Українська мелодія”

· батьки і діти; · що є щастя; · життя і смерть;

Композиція: діалог матері з дочкою про її майбутній щасливий шлюб.

Сюжет “Українська мелодія”

Мати, піклуючись про подальшу щасливу долю своєї дочки, переконує її в тому, щоб вона якомога швидше виходила заміж.

Власну думку жінка мотивує тим, що вже стала старою і незабаром може померти.

Молодиця підкоряється наказу матері, погоджуючись на шлюб, і раптом чинить самогубство. Мати оплакує передчасну смерть дочки, звинувачуючи себе у трагедії, що сталася.

Художні засоби “Українська мелодія”

Звертання: “Ні, мамо…”, “Останешся, доню…”, “О мамо, голубко…”, “О, Боже мій милий!”.

Риторичні оклики: “Ні, мамо не можна нелюба любить!”, “Ох, тяжко, ох важко з ним річ розмовляти! / Хай лучче я буду весь вік дівувати!”, “Останешся, доню, одна, сиротою!”, “Ти будеш весела, одна, я заплачу!”, “О, Боже мій милий! Що я наробила! / Дочку, як схотіла, із світа згубила!”.

Риторичні запитання: “Хіба ж ти не бачиш, яка я стара?”, “Як очі закрию, що буде з тобою?”, “А в світі якеє життя сироті?”. Повтори: “сиротою… сироті”, “…нелюба любить”.

Епітет: “нещасная доля”.

Порівняння: “стогнати… як горлиця”.

Метафора: “стогнати під землею”, “щастя утрачу”, “хрест Божий стоїть”, “…із світа згубила”.

Характеристика Марусі з однойменної повісті Квітки-Основ’яненка з цитатами наведена в цій статті.

Характеристика Марусі Квітка-Основ’яненко

“Ця дівчина багата, вона байдужа до розваг і гуляти на свята не ходить, роботяща: добре шиє, пряде, варить і пече”

Головна героїня повісті наділена найкращими людськими якостями простого трудового народу. Про красу Марусі свідчить її Портрет :

“Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці – як тернові ягідки, брівоньки – як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цвіте, носочок так собі прямесенький, з горбочком, а губоньки – як цвіточки розцвітають, і меж ними зубоньки – неначе жорнівки, як одна, на ниточці нанизані”. Особливо наголошено на тому, що Маруся “до усякого діла невсипуща”

Письменник розкриває поетичність і ліризм її душі, яка так щиро й довірливо розкрилася в коханні до Василя. Зовнішня і духовна краса Марусі ідеалізовані письменником)

Маруся слухняна, покірна, працьовита і релігійна, поважає своїх батьків, старанно працює. Не ходила Наумова донька гуляти з дівчатами ні на вулицю, ні на вечорниці й іншим не радила цього робити. У характері героїні втілюється ідеал скромності.

Їх внутрішній світ сповнений великих почуттів, душевної краси. Дівчина прагне щастя. Сільська дівчина Маруся “викручується” перед матір’ю, соромливо приховуючи перші побачення з коханим, “як ясочка” милується своїм Василечком, червоніє, “як калина”, тріпочеться, “як тая рибонька”, коли б їй крила, “полетіла на край світу”. Слухняна і покірна, Маруся зважилась благати батька зглянутись на неї, не губити її щастя і видати заміж за Василя. Вона вибухає незборимою силою кохання:

“Таточку, голубчику, соколику, лебединку! Матінко моя ріднесенька! Утінко моя, перепілочко, голубочко! Не погубляйте свого дитяти; дайте мені, бідненькій, ще на світі пожити! Не розлучайте мене з моїм Василечком”.

Але майнова нерівність насамперед стала непереборною перешкодою до її одруження. Сумне життя настало для Марусі без Василя, який пішов на заробітки, щоб звільнитися від солдатчини. Вона журиться, ночей не досипає, уболіває за долю свого коханого. Маруся ніжно і палко закохана, протее знаходить в собі силу волі, щоб не зустрічатись з Василем до сватання без відома батьків. Прощаючись із Василем, який їхав на заробітки, Маруся пророчить собі смерть:

“Василю! На кладовищі мене покидаєш, на кладовищі мене й знайдеш! Поминай мене, не удавайся в тугу… прощай на віки вічні!.. Там побачимось!”

Героїня стала безвільною, занепала духом, втратила працездатність, нудьгує. Одного разу вона пішла у бір по гриби, змокла під холодним дощем, застудилась і незабаром померла. В останні хвилини, перед смертю, Маруся не скражиться на свою долю і не шкодує за втраченим життям, а батькам радить не вболівати, щоб не розгнівати Бога.

“Пригоди Джельсоміно в Країні брехунів” переказ казки Джанні Родарі Ви можете прочитати за 5 хвилин.

“Пригоди Джельсоміно в Країні брехунів” переказ

Хлопчина Джельсоміно (італійською це ім’я означає “жасмин”) від народження наділений незвичайно гучним голосом, здатним руйнувати стіни, але від цього дару – суцільні неприємності. Недовірливі сусіди не дають Джельсоміно спокою; одні з них вважають його добрим чарівником, інші – злим чаклуном… Одного прекрасного дня Джельсоміно вирушає мандрувати світом у пошуках щастя і потрапляє до фантастичної Країни Брехунів. За наказом короля Джакомона (в оригіналі – “Джакомоне”), колишнього пірата, що разом зі своєю бандою захопив владу, все у цій країні, навіть тварини, зобов’язані постійно брехати. Кішкам велено гавкати, собакам – нявкати; коні мукають, а корови – іржуть. Діти у школі вчать таблицю множення “догори ногами”. Художник має малювати коня з тринадцятьма ногами, верблюда з п’ятьма горбами і портрети з шістьма очима і трьома носами.

У булочній замість хліба продають чорнило, в ходу тільки фальшиві монети, а про всі події люди дізнаються з газети “Зразковий брехун” повної вивернутих фактів і помилкових повідомлень. Від голосу Джельсоміно оживає намальована крейдою на стіні кішка на ім’я Кульгашка (в оригіналі – “Цоппіно”), що отримала своє прізвисько через те, що у неї було всього три лапи: четверту дівчинка Ромолетта не встигла намалювати. Незабаром у Джельсоміно і Хромоножки з’являються нові друзі: художник Бананіто, маестро Домісоль, тітонька Кукурудза (Паннокк’я), її племінниця Ромолетта (та сама дівчинка, яка намалювала Кішку-Кульгашку) і Бенвенуто-невсидющий. Друзі дізнаються таємницю короля Джакомона: виявляється, король бреше, ніби у нього чудове руде волосся, а насправді він носить перуку, щоб приховати лисину. За допомогою свого дару і нових друзів Джельсоміно викриває короля і повертає у місто правду.

Проходять роки, і Джельсоміно стає знаменитим співаком, а поваленому Джакомону дістається місце голови клубу лисих…

Фрідріх Енгельс біографія скорочено Німецького філософа викладена в цій статті. Енгельс один з основоположників марксизму – перший систематизатор та видавець творів Карла Маркса.

Фрідріх Енгельс біографія коротка

Народився в Пруссії в м. Бармен 28 листопада 1820 р в забезпеченій сім’ї фабриканта, зайнятого в текстильній промисловості. Відучившись в місцевій школі, він в 1834 році вступив до гімназії Ельберфельда і пішов з неї у вересні 1837 р раніше покладеного терміну: батько захотів, щоб син приступив до вивчення комерції та попрацював у нього продавцем. Торговельну освіту Фрідріх отримував в м. Бремен з літа 1838 р по весну 1841 р. У цей час з’являються його перші статті: він підробляв кореспондентом в місцевих газетах.

Восени 1841 р Енгельс був направлений до Берліна на військову службу і паралельно студіював в університеті, приділяв багато часу заняттям філософією і приєднався до гуртка младогегельянців. На його рахунку вже був цілий ряд літературно-публіцистичних і поетичних творів. Восени 1842 р закінчивши служити, Енгельс поїхав в Манчестер на фабрику, одним із власників якої був батько. Проїздом він побував в Кельні, де в редакції “Рейнської газети” зустрівся з Карлом Марксом, проте тоді їх знайомство не отримало продовження.

Перебування в Англії справило на формування світогляду Енгельса величезний вплив. Тут він вступає до лав чартистів, пише статті для їх друкованих органів, в 1844 році його публікації починають з’являтися в Німецько-Французькому Щорічнику, видавцями якого були К. Маркс і А. Руге. Повторна зустріч з Марксом в серпні 1844 року в Парижі, куди заїхав Енгельс по дорозі до Німеччини, на цей раз дала їм можливість зрозуміти, що вони мають практично однакові погляди. З цього часу їх біографії – життєві, творчі – виявилися найтіснішим чином переплетеними.

Перші плоди спільної діяльності з’явилися вже зовсім скоро. Крім того, після прибуття в Німеччину Енгельс бере активну участь в роботі соціалістичних журналів, підтримує контакти з соціалістами. Однак навесні 1845 року він змушений був, побоюючись переслідувань, переселитися в Брюссель, куди переїхав і Маркс – тут вони могли діяти набагато вільніше. Уже восени цього ж року друзі починають працювати над викладом основних положень наукового комунізму – “Німецькою ідеологією”, а потім переходять до практичної діяльності. Так, вже в наступному році ними був організований Брюссельський комуністичний кореспондентський комітет, прообраз майбутньої компартії; потім вони реорганізували французький “Союз справедливих”, організували проведення двох його конгресів, а в лютому 1848 р побачив світ підготовлений Марксом і Енгельсом “Маніфест комуністичної партії”.

З квітня з по вересень 1848 р. Енгельс проживав в німецькому Кельні, після чого в черговий раз змушений був виїхати з Німеччини і оселитися в швейцарській Лозанні, де не перестає брати участь в робітничому русі і писати для “Нової Рейнської газети”. Чергові роботи, присвячені теорії і тактиці пролетарського руху, з’являються в Лондоні, куди Енгельс переїжджає в листопаді 1849. З листопада наступного року він їде в Манчестер і працює у батька в конторі. Цю роботу він сам називав каторгою, однак вона дозволила допомагати Марксу, який надзвичайно потребував фінансової підтримки. Ще однією формою підтримки друга стало написання статей, які потім виходили під прізвищем Маркса.

У 1851 році Фрідріх Енгельс впритул приступає до поглибленого вивчення військової теорії, що дозволило йому розробити військову стратегію пролетарської партії і видати цілий ряд статей і заміток, присвячених війнам і військовим питанням. У 1873 р. починається робота над головною працею в сфері природознавства – “Діалектика природи”. Енгельс працював над нею до 1883 року, роблячи великі перерви, але робота так і залишилася незавершеною. Він був одним з керівників організованого в вересні 1864 р Міжнародного товариства робітників, протягом багатьох років чимало робив для того, щоб соціалістичні партії Німеччини, Іспанії, Франції, США та ін. розвивалися і зміцнювали позиції.

Новий етап в біографії Енгельса починається після смерті Маркса в березні 1883 р. Як і раніше будучи наставником соціал-демократів Європи, він багато часу приділяв подальшому розвитку марксистської ідеології, її поширенню в масах. Майже до кінця життя він займався складанням поки не опублікованих томів “Капіталу”, перевидавав перший том, написав цілий ряд великих творів, останнім з яких став опублікований в 1884 р. “Селянське питання у Франції і Німеччині”.

З 1894 р. Енгельс відчував себе дуже погано, а 5 серпня 1895 р перебуваючи в Лондоні, помер від раку стравоходу. ї

Ератосфен: цікаві факти з життя відомого грецького математика, астронома, географа викладені в цій статті.

Цікаві факти про Ератосфена

Ератосфен – перший відомий учений, який обчислив розміри Землі.

Як глава Олександрійської бібліотеки Ератосфен займався навчанням дітей монарха – майбутнього правителя Птолемея IV і його сестри (а згодом і дружини) Арсинои.

Віддалений в старості від посади, Ератосфен впав у крайню бідність і, страждаючи хворобою очей або навіть зовсім осліпнувши, заморив себе голодом.

Своє відкриття про розміри Землі Ератосфен зробив… в колодязі. Ератосфен зауважив, що під час літнього сонцестояння сонячні промені освітлюють дно найглибших колодязів міста Сієни (так називали тоді нинішній Асуан). Значить, сонце тут в ці дні стоїть точно в зеніті. А в Олександрії, що знаходиться північніше, дно глибоких колодязів залишається і тіні. Кидає тут тінь і маленький кілочок, укріплений всередині порожньої півкулі. Єгиптяни називали такий прилад “Скаф”, він замінював їм годинник. Відношення довжини цієї тіні кілочка і великого кола Скаф, міркував Ератосфен, має дорівнювати відношенню дуги меридіана між Сієною і Олександрією до всієї окружності Землі (він вважав, що обидва міста лежать на одному меридіані, хоча це і не зовсім точно). В результаті довгих розрахунків Ератосфен отримав довжину великого кола Землі, рівну 39 690 кілометрів. Дивовижна точність при тих примітивних інструментах, якими він користувався!

Ератосфен визначив кутову відстань від екватора до тропіка: він знайшов її рівною 11/83 від 180 °.

Ератосфен є засновником наукової хронології. У праці “Хронограф” він намагався встановити дати, пов’язані з історією Еллади, склав список переможців Олімпійських ігор.

“Сватання на Гончарівці” аналіз

Автор – Григорій Квітка-Основ’яненко

Рік написання – 1836

Жанр – Соціально-побутова комедія

Тема : Показ життя та побуту просто українського народу

Ідея : Кохання важливіше за гроші

Головні герої: Прокіп Шкурат, його дружина Одарка й донька Уляна; кріпак Олексій і його дядько-солдат Осип Скорик, селянин Павло Кандзюра і його син Стецько, приятель і “підбрехач” Осипа Скорика Тиміш, дівчата-подруги Уляни.

Сюжет “Сватання на Гончарівці”

Одарка Шкурат свариться зі своїм чоловіком Прокопом, бо той п’є. Невдовзі до них підходить Кандзюба і пропонує посватати їхню доньку Улянку за свого сина Стецька. Спочатку Одарка з чоловіком проти – бо всі знають, що в Стецька немає клепки в голові, але зважаючи на його богатство, погоджуються. Сама ж Улянка проти такого шлюбу, бо їй подобається Олексій, але він кріпак. Олексій розуміє, що Уляну хочуть силою видати заміж за дурня й б’є Стецька, щоб той відмовився від дівчини, та Стецько не погоджується, бо дуже боїться свого батька. За допогою хитрощів Олексійового дядька Уляна одружується з Олексієм, а Стецькові дають гарбуза.