Category: Література

“Алхімік” скорочено по главах роману Пауло Коельо ви можете прочитати за 15 хвилин (а Переказ “Алхіміка” за 5 хвилин).

“Алхімік” короткий зміст по частинах

Передмова

Передмова написана від імені автора, який віддав 11 років життя вивченню алхімії. Він попереджає, що “Алхімік” – книга символічна.

Свої дослідження автор розпочав у середині сімдесятих. У той час він всі свої гроші витрачав на книги з алхімії і знайомився з іншими алхіміками, але його “старанність і завзяття не давали абсолютно ніяких результатів”. Книги були написані хитромудрою мовою, а уявні алхіміки ретельно охороняли свої секрети.

У 1973 році він здійснив якусь серйозну помилку і припинив пошуки. У 1981 році автор зустрів Вчителя, який повернув його “на колишню стезю”. Учитель ділив алхіміків на три типи: одні люблять невизначеність, оскільки не знають свого предмета; інші знають його і розуміють, що “мова алхімії спрямована до серця, а не до розуму”; треті не знають про алхімію, “але зуміли всім життям своїм відкрити Філософський Камінь”. Про алхіміка третього типу і піде розповідь.

Частина 1 “Алхімік” стисло

Юнак Сантьяго, що пасе овець на просторах Андалусії, вирішує переночувати в напіврозваленій церкві, біля вівтаря якої виросло величезне дерево. Заснути молодій людині вдається нескоро – Сантьяго думає про дівчину, яка живе в тому місті, куди він повинен прийти через чотири дні. Рік тому її батькові, торговцю-сукнороба, юнак продав шерсть трьох овець. Зараз угода повинна повторитися, і пастух сподівається знову побачити дівчину, з якою проговорив тоді півдня. Дочка торговця звернула увагу на юнака тільки тому, що той читав товсту книгу, адже не кожен пастух вміє читати.

Батьки Сантьяго, прості селяни, мріяли, щоб син став священиком. Заради них юнак пішов вчитися, але “тяга до пізнання світу пересилила прагнення пізнати Бога”. Одного разу Сантьяго зізнався, що хоче подорожувати. Батько сказав: “Для бідної людини можливість подорожувати тільки одна – стати пастухом”. Він віддав синові всі свої заощадження, що складалися з трьох старовинних золотих, і Сантьяго купив отару овець. За два роки юнак навчився їх пасти і виходив всю Андалусію.

Вночі в зруйнованій каплиці Сантьяго вже вдруге бачить сон: дитина підхоплює його на руки, відносить до єгипетських пірамід і повідомляє про скарб, який Сантьяго відшукає, якщо потрапить до пірамід знову. Вранці, прямуючи в місто, пастух вирішує зайти до циганки, яка тлумачить сни. Увійшовши в халупу баби, юнак розповідає їй свій сон. Старуха заявляє, що у пірамід Сантьяго дійсно знайде скарб, і вимагає за труди десяту частину скарбів. Пастух не вірить циганці.

Чекаючи, коли сонце підніметься вище, Сантьяго читає книгу на площі містечка. Поруч сідає невідомий старий і затіває розмову. Юнак не налаштований на розмову, однак незнайомець починає ставити питання, і йому доводиться відповідати. Нарешті Сантьяго втрачає терпіння і збирається йти. Тоді старий, який назвався Мелхиседеком, обіцяє навчити юнака, як дістатися до скарбів, якщо той віддасть йому десяту частину своєї отари.

Сантьяго вирішує, що старий у змові з циганкою, але тут Мелхиседек бере гілочку і пише на дорожній пилюці історію життя юнака з усіма її таємницями. Старий представляється царем Саліма, одним з тих безсмертних, хто направляє людей на Свою Стезю. На доказ цар розорює бурнус, під яким виявляється нагрудник з чистого золота і дорогоцінних каменів.

Душа Світу, де записані всі долі, “харчується щастям людським” та іншими сильними почуттями, тому і прагне здійснити бажання будь-якої людини, якщо воно дуже сильне. Людина ж зобов’язана до кінця пройти Свою Стезю, чому сприятиме весь Всесвіт. Старий з’являється перед тим, хто збирається звернути зі Стежка, і повертає його назад. Стезя Сантьяго – пошуки скарбу. Старий просить пастуха пригнати завтра десяту частину отари в обмін на розповідь про те, як знайти скарби, і зникає за рогом.

Юнак думає весь день і всю ніч, а на наступний день приганяє Мелхиседеку запитаних овець, інших продає. Старий говорить, що Сантьяго повинен йти в Єгипет, а приведуть його туди знаки. Цар дає юнакові два камені зі свого нагрудника – білий Урим, що означає “так”, і чорний Тумім, який означає “ні”. У важку хвилину вони допоможуть Сантьяго.

Розлучившись з Мелхиседеком, юнак купує квиток на пароплав і через дві години виявляється в Африці, в арабській країні з незнайомою мовою і звичаями. У маленькій харчевні портового міста Танжера до Сантьяго підходить молода людина, що говорить по-іспанськи. Сантьяго так радий, що викладає тому всі свої плани. Молодий чоловік обіцяє проводити його до Єгипту, який перебував за Сахарою. Вони йдуть купувати верблюда на базар, де новий знайомий тікає з грошима юнака.

Ніч Сантьяго проводить на базарі. Вранці він згадує про камені і збирається обміняти їх на квиток додому, але потім вирішує запитати. Камені говорять йому, що старий все ще з ним. Сантьяго озирається без колишнього страху і бачить навколо новий і цікавий світ, який йому належить досліджувати. Він залишає базарну площу і знаходить лавку, де продається кришталь. Хазяїн крамниці бере його на роботу.

Частина 2 “Алхімік” стисло

Торговець кришталем все життя мріяв відвідати священну Мекку, але боявся, що після здійснення мрії йому нема чого буде жити на світі. Сантьяго змінює життя Торговця. Завдяки ідеям юнаки торгівля знову процвітає, а Сантьяго дістається хороший відсоток з продажів. За півроку юнак вивчив арабську мову і накопичив чимало грошей. Тепер він збирається повернутися в рідну Андалусію багатієм. Єгипет став для нього такою ж мрією, як Мекка – для Торговця кришталем.

Збираючи речі, Сантьяго знаходить стару сумку і в ній – камені Мелхиседека. Вони нагадують юнакові про Свою стезю. Якщо він повернеться в Іспанію, то знову стане пастухом, іншої можливості потрапити до пірамід не випаде. Подумавши, Сантьяго вирішує відправитися в Єгипет.

Один з постачальників привозив кришталь з караванами, що пройшли пустелю. Сантьяго вирушає на торговельний склад, де знайомиться з англійцем-алхіміком. Багато років той вивчав алхімію по книгах, а тепер, слідуючи знакам, направляється в оазис Ель-Фаюм, де живе великий маг і алхімік, вже створив і еліксир життя, і Філософський Камінь. Англієць сподівається потрапити до нього в учні.

Караван вирушає в дорогу, і Сантьяго занурюється в велику безмовність Сахари. Раніше він навчався Всесвітній Мові у овець і у кришталю, тепер же у юнака є кращий учитель – пустеля.

Іноді ночами до їх багаття підходять бедуїни і розповідають новини. Так до каравану доходить звістка про війну між племенами. Тепер подорожувати стає небезпечно, а повернутися – неможливо. Погонич каравану вирішує: “Мактуб”, що означає “буде так, як написано”. З тієї години багать ночами не запалює.

Весь цей час англієць не відривається від книг. Сантьяго розповідає йому свою історію, яка дивує англійця. Від ученого юнак дізнається про Душі Світу, де сплітаються долі людські. Після бесіди у англійця виникає бажання послухати душі пустелі і каравану, а у Сантьяго – прочитати книги алхіміка. З цього, однак, нічого не виходить. Книги юнак знаходить дуже дивними, а англієць не чує голосу пустелі.

Караван йде тепер і ночами. Незабаром на горизонті виникає довгий ряд пальм – оазис Ель-Фаюм. Там Алхімік чекає обраного, щоб прошепотіти йому на вухо “частину своїх таємних знань”. Маг знає, що обраний прийде з цим караваном.

Оазис виявляється величезним і процвітаючим. Погонич каравану хоче перечекати тут війну – за законами пустелі оазис є нейтральним притулком. Відпочивши, англієць просить у Сантьяго допомоги в пошуках Алхіміка. Вони шукають мага дві доби, але безрезультатно: ніхто не хоче їм допомогти, люди пустелі бояться чаклунів.

Під час пошуків Сантьяго зустрічає біля колодязя дівчину і з першого погляду розуміє, що вона – його суджена. Любов з’явилася, коли вони зустрілися очима. Сантьяго сприймає це як Знак. Дівчину звуть Фатіма, і вона показує, де знайти Алхіміка.

Англійця в учні Алхімік не бере – той знає тільки свої книги, за якими навчитися алхімії неможливо. Алхімік велить вченому продовжувати свої досліди, сподіваючись, що коли-небудь англієць навчиться говорити з Душею Світу без книг. Сантьяго ж щодня зустрічається з Фатимой біля криниці. Він просить дівчину стати його дружиною. Вона любить юнака, але не хоче, щоб заради неї він відмовився від Своєї Стежки. Дівчина вірить: якщо вона частина Стежки коханого, то він повернеться до неї.

Сантьяго і раніше вчиться у пустелі. Одного разу він відходить далеко від оазису і бачить в небі двох забіяк яструбів. Очам юнаки постає видіння: воїни з оголеними шаблями входять в оазис. За порадою погонича Сантьяго йде до вождів і розповідає про своє бачення. Вожді довго сперечаються. Нападати на оазиси забороняє закон, а й в передбачення люди пустелі вірять. Нарешті вожді вирішують озброїти своїх воїнів і приготуватися. Якщо ж нападу не буде, Сантьяго позбудеться життя. Юнак ні про що не шкодує, адже пережитих ним пригод вистачить на десяток пастухів.

Вночі юнак не спить. Він блукає по залитому місяцем оазису, коли на нього вихором налітає вершник величезного зросту з оголеним мечем. Він грізно запитує юнака, навіщо той розгадав видіння, повідав про нього вождям і втрутився в приречення Аллаха. Нітрохи не злякавшись, Сантьяго каже, що йде Своєю Стежкою. Вершник виявляється Алхіміком. Лякаючи юнака, він відчував його. Алхімік велить Сантьяго розшукати його після бою.

На ранок на оазис нападають, але його жителі до цього готові. Після битви вожді щедро обдаровують юнака і пропонують йому стати Головним Радником. Увечері Сантьяго знаходить намет Алхіміка. Маг вважає юнака тим самим обраним, якого чекав. Вчити його Алхімік не збирається – Сантьяго вже знає все, що необхідно. Маг хоче допомогти юнакові дістатися до пірамід, проте Сантьяго знову сумнівається, чи треба йому цей скарб, адже у нього є Фатіма, гроші і висока посада. Алхімік каже, що, покинувши Свою Стезю, Сантьяго стане багатий, але все життя буде мріяти про піраміди. Багатство не принесе йому радості, а любов триватиме недовго, адже це буде не його Стежка.

Юнак продає верблюда, купує коня і разом з Алхіміком покидає оазис. По дорозі вони розмовляють. Колись всі таємниці алхімії були написані на грані смарагду. Предки Алхіміка передавали ці таємниці з покоління в покоління. Сам Алхімік неймовірно мудрий, так як володіє і Філософським Каменем, і Еліксиром Безсмертя. Маг вчить Сантьяго одному – слухати своє серце, “бо воно схоже Душі Світу і коли-небудь повернеться в неї”. Навчається юнак швидко. Через тиждень він уже вміє слухати своє серце і заспокоювати його.

До пірамід залишається два дні шляху, коли воїни в блакитних шатах захоплюють подорожніх. Їх приводять до намету вождя і допитують. Алхімік віддає вождю гроші юнаки, а потім називає Сантьяго найбільшим магом, який вміє перетворюватися на вітер. Вождь бажає побачити це і погоджується почекати два дні. Сантьяго боїться, адже він не вміє перетворюватися на вітер, але Алхімік переконаний, що людина, що йде Своєю Стежкою, “знає і вміє все”.

Через три дні Сантьяго забирається на вершину скелі, що стоїть біля табору. Він звертається до пустелі і просить перетворити його у вітер, але пустеля не може цього зробити: тільки любов здатна перетворити людину на кого завгодно, проте пустеля не знає, що таке любов. Пустеля дає Сантьяго “піски, щоб вітер міг звихрити їх”. Юнак звертається до вітру з проханням навчити ставати подібним йому, але і вітер нічого не знає про кохання. Він радить юнакові звернутися до сонця і роздуває хмару пилу, щоб людина змогла поглянути на світило. Сонце бачить Душу Світу і говорить з нею, однак про людську любов нічого не знає. Перетворити Сантьяго в вітер воно теж не може.

Сонце не хоче, щоб хтось засумнівався в його мудрості, і посилає юнака до Руки, що написала все. Почувши це, вітер радісно скрикує і дме з небувалою силою. Повернувшись до Руки, Сантьяго відчуває, як Всесвіт занурюється в безмовність, і не сміє його порушити. Тут сила Любові затоплює його серце, бо він розуміє, що саме Рука вивела всі знаки на його стежку. Юнакові стає ясно, що Душа Світу – “лише частина Душі Бога, а Душа Бога – його власна душа. І він може творити дива “.

Вітер, що дув в той день, став легендою. Коли він стихає, Сантьяго знаходять на іншому кінці табору. Його чаклунство лякає арабів, а Алхімік сповнюється гордості за свого учня. Вождь відпускає їх і дає воїна в провідники.

Незабаром вони добираються до коптського монастиря. Там Алхімік за допомогою Філософського Каменя перетворює шматок свинцю в золото. Він ділить його на чотири частини: одну віддає монахам за гостинність, іншу бере собі, третя дістається Сантьяго натомість грошей, відданих арабам, а четверту частину маг залишає в обителі, щоб юнак забрав золото на зворотному шляху.

Далі Сантьяго йде один. Добравшись до пірамід, юнак слухає своє серце, і воно підказує йому, де знаходиться скарб. Він копає пісок всю ніч. Під ранок на нього нападають дезертири, які втекли з війни. Вони обшукують Сантьяго і забирають золото, а потім змушують копати. Скарбів не знаходиться, і грабіжники б’ють юнака до напівсмерті. Він розповідає їм про сон, який привів його до пірамід. Ватажок називає його дурнем. Самому ватажкові теж колись снився сон про скарб, який заховано в коренях великого дерева, що виросло біля вівтаря напівзруйнованої каплиці в Іспанії. Дезертири кидають побитого юнака і йдуть, але Сантьяго щасливий – тепер він точно знає, де шукати скарб.

Епілог

На золото, залишене Алхіміком в монастирі, Сантьяго добирається до знайомого дерева. Він згадує химерний шлях, який повернув його в те місце, де він колись пас овець. З-під коріння дерева він викопує скриньку, повну старовинних золотих монет та інших коштовностей. Юнак кладе в скриньку і камені Урим і Тумім – це теж його скарби. “Життя і справді щедре до тих, хто слідує Своєю Стежкою”, – думає Сантьяго. Десяту частину скарбу юнак збирається відвезти старій циганці. Тепер він може повернутися до коханої.

Що означає фразеологізм “Езопова мова” знає не багато школярів, адже його рідко можна зустріти в літературі та повсякденному житті.

Езопова мова: значення фразеологізму

Езопова мова – замасковане, алегоричне висловлення думок з іронічними натяками й недомовками. Зазвичай для уникнення цензурних чи будь-яких інших заборон, переслідувань.

До езопової мови не раз вдавалися дореволюційні письменники Т. Шевченко, М. Салтиков-Щедрін, І. Франко, Леся Українка, щоб уникнути переслідувань царизму та цензурних заборон, а також для посилення емоційного впливу своїх творів на читачів. Так, Т. Шевченко написав поему “Неофіти”, яка, за його ж словами, “нібито із римської історії”, а насправді поет мав на увазі Російську імперію, царя Миколу І.

Речення з фразеологізмом “езопова мова”

“Езоп тільки під ослоною байок міг висказувати свої думки про відносини невільників до панів” (І. Франко).

Побіг (Крайнюк) дзвонити до Горпищенка. Ледве знайшов його і Езопівською мовою, натяками домігся згоди, що полковник вислухає наодинці обох своїх розвідників і прихильно поставиться до їхнього прохання (В. Кучер);

– Здається, вчорашній запис треба більше прикрити Езопівською мовою (М. Стельмах);

Здавлений цензурними лещатами, Чернишевський змушений був вдаватися до Езопівської мови (Життя і тв. Т. Г. Шевченка);

Прийоми Езопівської мови в підцензурних творах класиків дуже різноманітні і гнучкі (З журналу).

У наш час, звичайно, відпала потреба В езоповій мові. Але в байці зберігаються вироблені народною творчістю гнучкі алегоричні засоби (З газети).

Тепер Ви знаєте що означає “Езопова мова” та зможете скласти речення з фразеологізмом “Езопова мова”.

Рафаель Санті цікаві факти з життя та творчості Ви дізнаєтеся в цій статті.

Рафаель Санті цікаві факти

Рафаель Санті народився в сім’ї придворного поета і художника, і сам був улюбленим художником при дворі короля, легко і затишно відчуваючи себе в світському суспільстві. Але Походження він був невисокого. Він залишився сиротою з 11 років, а його опікун роками судився з його мачухою за сімейне майно.

Він писав для французького короля, для кардиналів Ватикану, для банкірів і меценатів, які заповнювали його майстерню і вважали за честь мати в своєму зібранні картин Мадонну пензля Рафаеля.

Рафаелю не було і 20 років, коли він написав чудову картину ” Мадонна Конестабиле “

” Сикстинську мадонну ” знаменитий живописець написав на замовлення “чорних ченців” – бенедиктинців. Він створював свій шедевр на величезному полотні, один, без участі учнів або помічників.

Як і багато художників його часу, як наприклад, Мікеланджело, Рафаель писав вірші.

Історик живопису Вазарі, а за ним і інші біографи Рафаеля кажуть, що в рисах багатьох “мадонн” втілена дочка булочника Маргарита Луті, відома як Форнарина. Одні вважають її розважливою розпусницею, інші – коханою, через яку художник навіть відмовився одружитися з жінкою знатного походження. Але багато мистецтвознавців вважають, що все це – романтичний міф про кохання.

Існує версія, що, будучи папським живописцем, художник насправді не вірив ні в Бога, ні в чорта.

Рафаель був ще й великим архітектором. Він прикрасив “вічне місто” – Рим палацами, церквами, віллами. Ця робота вимагала нелюдських сил і напруги – здоров’я Рафаеля було підірвано.

Навколо нього завжди було багато учнів. Він наставляв їх з тією любов’ю, був для них ніби батько.

Він помер в 37 років. У голові стояла незакінчена картина “Преображення”. Весь Рим прийшов прощатися зі своїм улюбленим художником.

5 грудня 2012 року на аукціоні Сотбіс був проданий малюнок Рафаеля “Голова молодого апостола” (1519-1520) до картини “Преображення”. Ціна склала 29 721 250 фунтів стерлінгів, вдвічі перевищивши стартову. Це рекордна сума для графічних робіт

Едуард Мане коротка біографія французького художника викладена в цій статті.

Едуард Мане біографія скорочено

Народився 23 січня 1832 року в Парижі в досить поважній родині. Батько майбутнього художника, Огюст Мане, служив в міністерстві юстиції, а мати була дочкою дипломата.

Батько бажання сина вчитися на художника не пыдтримував і хотів щоб він навчався в морському училищі, але Едуард провалив вступні іспити і влаштувався юнгою на торгове судно. Під час тривалої подорожі юнак багато малює. В основному це портрети і замальовки членів екіпажу корабля.

Після повернення з подорожі він знову намагається вступити в Морську школу, де знову зазнає невдачі. Після повторної невдачі, за згодою батьків, Мане починає займатися живописом. Навчання, яке тривало більше 6 років, проходить в майстерні Тома Кутюр, досить відомого художника-академіста. Під час навчання він робить поїздки в Німеччину, Італію і Чехію, де знайомиться з найбільшими музеями і пам’ятками мистецтва Європи. Навчання тривало до 1856 року.

У 1863 році Мане одружився на Сюзанні Леенхофф, голландці, роман з якою у нього тривав протягом 10 років.

З кінця періоду навчання і аж до 1870 року, Мане продовжує свою діяльність художника. Основним прийомом, в його творчості, залишаються фігурні композиції та портрети. Під час німецької облоги Парижа, в 1870 році, художник стає артилеристом і знаходиться в рядах захисників міста. Він намагається зберегти місто під час його блокади і голоду. У ті ж роки відбувається знайомство, і спілкування художника із знаменитими імпресіоністами того часу, такими як Моне, Піссаро, Сіслея і ін.

У 1879 році у Мане з’явилися грізні ознаки атаксії, при якій, внаслідок ураження головного мозку, порушується координація рухів. Трохи пізніше він вже не міг писати. За іронією долі саме в ці роки до художника прийшло довгоочікуване визнання.

У 1881 році він отримав медаль Салону, а трохи пізніше був нагороджений орденом Почесного легіону.

Навесні 1883 Мане ампутували ліву ногу. Операція пройшла невдало і художник помер в 1883 році 30 квітня.

Едуард Мане відомі картини

Лола з Валенсії (1 862) Сніданок на траві (1863) Олімпія (1863), Флейтист (1866), Вокзал Сен Лазар. Портрет Леона Леенхоффа (1868) Залізниця (1872-1873) У човні (1874) Сливовиця (1877) Портрет мадам Гійеме (1880) Кролик (1881) Бар в “Фолі-Бержер” (1882)

“Соловей” Андерсен аналіз

“Соловей” скорочено

Автор – Г. К. Андерсен

Жанр. Літературна чарівна казка

Герої. Імператор, Живий Соловей, Штучний Соловей, Смерть

Тема – сила справжнього мистецтва, його влада над смертю

Ідея – перемога справжнього мистецтва над штучним та смертю. Лише душа, милосердя, співчуття, стають свідченням справжньої краси

Головна думка – Справжня краса в щирій, милосердній та співчутливій душі.

Конфлікт. Протиставлення Штучного і справжнього солов’я

Елементи сюжету

– Експозиція: Захоплення людей садом, лісом, палацом китайського імператора. Але спів солов’я найкращий.

– Зав’язка – імператор наказує солов’ю співати, жити у нього у палаці

– Розвиток дій – а) спів живого солов’я та спів штучної пташки; б) соловей покидає палац імператора

– Кульмінація – Спів живого солов’я рятує імператора від смерті

– Розв’язка – одужання імператора

Чого навчає казка “Соловейко”? Потрібно вміти прощати, по-доброму ставитися до людей, допомагати їм у скрутну хвилину, бути вірним. Люди завжди мають уміти відрізнити справжню красу від не справжньої. Краса, поєднана з добром,- велика сила. Справжнє мистецтво має дивовижний, чудодійний вплив на людину

Авторський задум казки Г. К. Андерсена “Соловей” полягає у протиставленні істинної краси та штучної красивості, ствердженні всеперемагаючої сили мистецтва та висміюванні невігластва, відсутності розуміння природи й мистецтва, бездушності й низькопоклонства перед вельможними людьми.

1965 рік. Провесінь. Надмор’я

Молодий професор-історик Борис Отава познайомився в санаторії біля моря з московською художницею Таєю, привабливою молодою жінкою з оригінальним світобаченням.

Рік 992. Великий Сонцестій. Пуща

У той день, коли він прийшов у світ, лежали білі сніги, світило низьке сонце, тиша стояла в подніпрянських пущах. Він вибирався з пітьми на світ, і плакав од незвіданості шляху.

Потім був дід Родим. Власне, його руки, як широкі теплі лопати, Від них малюк заспокоївся й притих. Мав він блакитні очі, тож назвали – Сивоок. Родим був велетенським чоловіком із сивим волоссям, в одязі зі шкури дикого тура. Він місив глину, клав на круг і виготовляв різні вироби. Найбільше – богів. Потім фарбував і обпалював на вогні. Усе сяяло різнобарвністю. Дід був мовчазний. Сивоок із захопленням слідкував за його роботою, знав усіх богів, хоч цього йому ніхто не говорив – і Перуна, і Белеса, і Сварога. Найбільше ж хлопчик любив Ярила. Тільки пізніше здогадався чому – той був схожий на діда! Приїжджали купці й купляли богів, а Родим складав у хижці срібло, хутра та інше добро. Він нікого не боявся. Але одного разу прийшли люди в чорному зі срібним хрестом, сказали підкоритися одному богові. Почали трощити готових богів на полицях, Родим кинувся захищати – і поліг від меча. Сивоок вибрався через стріху й щодуху побіг у пущу.

Після багатоденного блукання по Лісу Сивоок потрапив до медовара Ситника і закохався в його дочку Величку. Але, не витримавши підневільного життя у Ситника, втік у пущу. Там познайомився з Лучуком – вправним стрільцем з лука, хлопцем його років. Вони вирушили разом у мандри.

1941 рік. Осінь. Київ

Професор Гордій Отава не встиг евакуюватися з Києва, оскільки до останнього моменту намагався врятувати цінності Софійського собору. Він потрапив до концентраційного табору для військовополонених, де його, як виявляється, наполегливо розоіукував колишній колега-науковець, а тепер штурмбанфюрер Адальберт Шнурре. Полонені не виказують Отаву, але він несподівано побачив за колючим дротом власного сина Бориса і називав себе.

Рік 1004. Київ

Сивоок І Лучук потрапили до Києва, де хлопців вразила краса християнських храмів. Якось вони опинились на галасливому київському торзі, де побачили багато чого дивного для себе. їхню силу й кмітливість помітив зухвалий та спритний купець Какора і запросив до себе охоронцями.

1941 рік. Осінь. Київ

Повернувшись додому за допомогою Шнурре, професор Гордій Отава міркує про долю рідної землі, згадує про репресії щодо своїх колег у тридцятих роках. І тут був змушений звернутися по допомогу до Шнурре, бо знов ледь не втратив сина.

Рік 1004. Літо. Радогость

Під час подорожі з купцем Сивооку та Лучуку стало відомо про таємну змову прислужників проти Какори. Хлопці намагаються попередити купця, але той випадково вбиває Лучука. Сивоок потрапив разом із валкою купця до древлянського язичницького міста Радогость і залишився. Він закохався в місцеву красуню Ягоду й почав учитися в язичницької жриці Звенислави малювати, розуміти красу барв. Через деякий час Какора привів до Радогості воїнів князя Володимира, які після відмови мешканців визнати владу князя та прийняти християнство спалили Радогость. На місці давньої святині, що мала вигляд писанки, поставили церкву, а Сивоока захопили в полон.

1941 рік. Осінь. Київ

Гордію Отаві довелося пристати на пропозицію продовжити свою наукову роботу. Повернувшись із гестапо та передчуваючи свою неминучу загибель, Отава починає розповідати сину Борису про Сивоока.

Рік 1015. Передзимок. Новгород

Молодий князь Ярослав живе в Новгороді. Він з дитинства багато чув від матері про батька Володимира і зненавидів його. Готувався до війни з ним за київський престол. Якось під час полювання Ярослав зустрів доньку ловчого Забаву і покохав її.

Рік 1014. Літо. Болгарське царство

Князь віддав Сивоока Какорі. Хлопець кілька разів невдало тікав. Одного разу втеча вдалася, після довгих блукань Сивоок потрапив до християнського болгарського монастиря, прийняв нову віру й ім’я Божидар. У монастирі він вивчився грамоті. У цей час триває запекла війна між болгарами та візантійцями (ромеями). Сивоок і кілька монахів вирішили допомогти болгарському цареві Самуїлу, який мужньо стримував наступ ромеїв в ущелині. Але вони запізнились, болгари зазнали поразки. На честь своєї перемоги візантійський імператор Василій звелів привести в столицю тисячу полонених і осліпити їх. До їх числа потрапив і русявий Сивоок.

1965 рік. Весна. Київ

На виставці московських художників у Києві Борис Отава побачив цікаву картину Таї Зикової. Але наступного дня полотно зникло, бо оргкомітет виставки заборонив її показ. Незабаром Борис знову зустрівся зі своєю знайомою Таєю.

Рік 1014. Осінь. Константинополь

Сивоок потрапив до Константинополя, де він уже бував раніше з купцем. Коли відбувалася церемонія осліплення і черга дійшла до Сивоока, у ката не витримало серце, і він помер прямо на арені. Глядачі почали вимагати помилування, імператор погодився, і юнака відправили працювати на конюшню. Але коні лякалися Сивоока. Тоді імператор запропонував викупити полоненого. Це й зробив славетний майстер Агапіт, який будував церкви та монастирі. Так Сивоок став учитися в знаменитого майстра, перейняв у того науку оздоблення храмів. Зустрів у нього й свого земляка Міщила.

1942 рік. Зима. Київ

Шнурре доручив наглядати за Гордієм Отавою своєму ад’ютанту єфрейтору Оссендорферу. Професор після довгих умовлянь прийняв рішення ніби погодитися допомогти вивезти фрески Софійського собору до Німеччини. Працювати він змушений був з німецькими солдатами.

Рік 1015. Середліття. Новгород

Князь Ярослав наказав побудувати серед лісу таємний терем із церквою для Забави. Зустрічалися вони недовго. Розпочалася боротьба за київський престол спочатку проти батька Володимира, потім проти брата Святослава. Були підступно вбиті брати Гліб та Борис. Щоб привернути на свій бік варягів, Ярослав одружується з гордою та свавільною красунею Унгігердою.

1966 рік. Весна. Київ

Борис і Тая гуляють Києвом. Молодий чоловік розповідає, як батько тягнув час, не квапився з реставраційними роботами. За це його розстріляли. У молодих людей виникають одне до одного почуття. Борис через два дні мусить їхати до Німеччини, щоб спробувати забрати історичний документ про будівничого Софії, ймовірно, викрадений у його батька й вивезений. Про цей давній пергамент Отава дізнався із закордонної публікації професора Оссендорфера.

Рік 1026. Літо. Константинополь

Сивоок працює разом із помічниками Агапіта на будівництві храмів. Якось Ага піт, розгнівавшись за щось на Сивоока, відправив його споруджувати храм на віддаленому острові Пелагос. Там Сивоок зустрів дівчину-сироту, яка вміла говорити лише одне слово “Ісса”. Згодом Агапіт відправив Сивоока споруджувати новий храм у Києві. Старшим був призначений Міщило. Сивоок забрав із собою Іссу, назвавши її своєю дружиною.

Рік 1026. Падолист. Київ

Князю Ярославу все більше доводилося вирішувати проблеми зміцнення держави, релігії. Боротьба за владу триває, і він може довіряти лише Ситнику, який колись убив вепра і врятував князеві життя. Тепер Ситник призначений боярином. Забава (Шуйця) заснувала у своєму теремі монастир і стала там ігуменею. За деякими чутками, в неї народилася дочка, але вона це заперечувала. Ситник наказав ув’язнити новгородського посадника Коснятина, який обстоював права Новгорода.

1966 рік. Перед вакаціями. Західна Німеччина

Борис Отава приїхав до Західної Німеччини, але державний радник не поспішав організувати йому зустріч з Оссендорфером – професором Марбурзького університету.

Рік 1028. Теплінь. Київ

При зустрічі з князем Сивоок заперечував проти проекту Міщила, який пропонував збудувати невелику церкву у візантійському стилі. Він мріяв про величезний храм, який уславив би рідний край, відповідав місцевим традиціям. Разом з іверійцем (грузином) Гюргієм Сивоокові вдалося переконати в цьому й князя. Так Сивоок став головним будівничим, а Гюргій – його помічником. Міщило помстився Сивоокові тим, що призвів до смерті Іссу, яку той любив.

1966 рік. Вакації. Західна Німеччина

Борис Отава, так і не зустрівшись із професором, повернувся додому. Але з’ясував, що це той самий Оссендорфер – денщик та асистент штурмбанфюрера Шнурре, котрий у війну застрелив його батька.

Рік 1032. Київ

Незважаючи на постійні суперечки з митрополитом через канонічні обмеження, Сивоокові все ж удалося збудувати величезний храм. Митрополит Феопемпт підозрював, що в Сивоока – язичницькі уявлення про красу та велич людини, і всіляко йому перешкоджав. Почали розписувати храм. Сивоок намагався орієнтуватися не на ромейські зразки, а на місцеві культурні традиції. Розписуючи фресками собор, Сивоок згадував і діда Родима, і чудовий храм Радогості, і все бачене та відчуте, вкладав у малюнки всю душу. Будівничий пропонував розписати храм і зовні, але це суперечило церковним канонам.

За наказом Ярослава писці записували всі важливі події. Одним Да найобдарованіших був отрок Пантелій.

1966 рік. Літо. Київ

Повернувшись із Німеччини, Борис поїхав до Москви, щоб зустрітися з Таєю. Домовився телефоном про побачення. Коли прийшов, то побачив, що жінка пішла з іншим. Пізніше вона надіслала листа, в якому повідомила, що розриває з ним стосунки, бо вважає, що Борисові ніхто і ніщо не потрібне, окрім його собору. Борисові було боляче, але й зрадити своїй святині він не міг.

Рік 1037. Останній сонцеворот. Київ

Будуючи храм, Сивоок ніби віддавав по часточці свої душу і тіло. Здається, видихся, вийшов увесь. Але ось добудували, треба розписувати. Міщило старанно викладав мозаїку, на якій був зображений князь. Але робив він це дуже повільно, припасовуючи камінчик до камінчика. Тому зображення князя так блищало, що не можна було дивитися. Сивоок працював швидко, приладжував камінці смальти ніби недбало, але з будь-якого куточка храму вони випромінювали сонце. Оранта великими очима дивилася з-під купола на кожного. Князь велів закінчити храм до його повернення з Новгорода. На будівництво приходило подивитися багато людей. Чутки про диво розійшлися по всіх землях разом з іноземними купцями. Найчастіше приходила й дивилася на Богоматір якась дівчина з дикими, сизо-веселими очима. Сивоок познайомився з нею. Це була Ярослава з Новгорода. Вони покохали один одного. Сивоок почав зникати з будівництва. Днями закохані бродили по Києву, потім по лісах, плавали за Дніпро.

Ярослав повернувся і відбулося пишне освячення храму, де князь став уже не князем, а кесарем. Міщило попередив Сивоока, що за дівчиною полює боярин Ситник. Під час спроби її захопити Сивоок загинув, а Ярослава втекла.

Князь запитав у Ситника, чи знайшли його дочку. Боярин сказав, що знову втекла, а допоміг їй Сивоок, тому був убитий. Ярослав розгнівався і відправив Ситника в поруб. Отрокові ж Пантелію звелів вилучити пергамент, де написано про Сивоока, і написати новий, що він, Ярослав, заклав Церкву святої Софії. Пантелій розшукав Гюргія, той сказав, що знає і що вони вже таємно поховали Сивоока в соборі під плитами, а пергамент хай він віддасть йому, щоб сховати його надовго.

Ярослав думав про те, що й він, князь, кесар, не всесильний – йому не вдалося підкорити ні Шуйцю, ні власну дочку. Втекла вона, заховалась між людьми. І народила від Сивоока сина. “І син його – серед нас. Завжди з його талантом і горінням душі. І диво це ніколи не кінчається і не переводиться”.

“Моя кімната” твір-опис для 3 класу ви можете доповнити, змінити на ваш розгляд.

“Моя кімната” художній твір

Моя кімната – найкраще місце на Землі! Там є-все для того, аби добре проводити час, відпочивати та вчитися. А найголовніше – вона належить лише мені.

Я можу там бешкетувати, стрибати, займатися спортом, навіть кидати речі де завгодно. Тільки їсти там я не можу. І в неділю я обов’язково повинен усе за собою прибрати.

У моїй кімнаті є велике ліжко, на якому могли б спати й двоє, але сплю я один. Поряд із ліжком стоїть мій письмовий стіл. На ньому розмістилися монітор та клавіатура комп’ютера. На поличках, що висять над столом, розкладено шкільні підручники, книжки, зошити, ручки, олівці, фарби та інші корисні й необхідні мені предмети. Тут я роблю уроки, малюю та читаю книжки.

У моїй кімнаті також є гарні колонки для музики – подарунок від мого дядька. Зазвичай я слухаю музику досить голосно. Настільки, що може прийти мама та попросити зробити тихіше. Або сусіди можуть постукати у стіну. Але іноді, коли мені треба добре відпочити, я вмикаю тиху музику і так сплю.

Для занять спортом у мене є ковзани та кілька м’ячів, а на балконі стоїть велосипед. У кутку моєї кімнати також зроблено турнік та висить боксерська груша. Є й кілька гантелей, з якими я час від часу виконую вправи.

На стінах мені дозволяють вішати картинки. Раніше там висіла Людина-павук та Залізна людина, але цього літа я вже зняв їх та повісив лише кілька смішних картинок та фото деяких людей, які мене надихають на навчання. Це видатні особистості з історії людства.

“Моя кімната” твір в художньому стилі

Я завжди мріяла про власну кімнату, і цього року моя мрія здійснилася. Моя старша сестра Олена вийшла заміж та переїхала до чоловіка. І відтоді наша спільна дитяча кімната стала моєю.

Я одразу ж почала перетворювати її на кімнату своєї мрії. Разом із мамою ми зняли з вікон жалюзі та пошили туди фіранки з легкої біло-голубої тканини. На підвіконні я поставила квіти, а саме герань, яку моя сестра терпіти не могла. Зі стін ми познімали всі плакати, мапи та списки англійських слів, аби віддати сестрі. Я дуже її люблю, але хотіла б бачити на стінах інші картини. Тому я повісила туди свої найкращі малюнки: казкові та справжні. Тепер ця стіна виглядає для мене краще за музей, бо там зібрані мої мрії та спогади.

Ще в моїй, кімнаті є велика шафа, яку я тепер зможу набивати речами аж до стелі. На внутрішніх дверцятах висять великі дзеркала, перед якими я зможу приміряти вбрання.

Із меблів у моїй кімнаті ще є стіл, де я виконую домашні завдання і малюю. Біля вікна стоїть зручне та м’яке крісло блакитного кольору. Його у нас в родині ніхто не любить, бо колись давно його подряпала кішка, що в нас жила. Тепер тканина на кріслі місцями висить ниточками. А мені це крісло дуже до вподоби, бо я можу його не жаліти, не боятися забруднити, якщо вже так станеться, гратися на ньому або навіть ще дужче пошкодити. Гірше йому вже не буде, бо воно і так виглядає доволі нещасним.

У своїй кімнаті я відчуваю себе справжньою господинею. Я прибираюся там сама, доглядаю квіти, приймаю гостей.

Якою була основна мета народовців Ви дізнаєтесь з цієї статті.

Яка основна мета народовців?

Основною метою народовців було:

формування національної самосвідомості українців, розв’язання культурно-освітніх та політичних проблем.

Народовці відстоювали ідею про те, що українці являються окремим самобутнім слов’янським народом, територія проживання якого розтягається від Кавказу до Карпат. Основне національне питання за яке вони боролися до кінця – це питання мови як способу самовираження народу. Народовці вважали, що її варто відроджувати та розвивати на основі народних говірок, шляхом створення єдиної літературної мови та згуртування інтелектуальних сил.

Хто такі народовці?

Народовці – це суспільно-політична течія представників інтелігенції Галичини, Буковини та Закарпаття, яка орієнтувалась на народ і тим самим обстоювала його ідеї та інтереси.

Рух народовців виник на початку ХІХ століття в 60-х роках у Галичині. Його ідеологами були О. Партацький та Д. Танячкевич.

Історики виділяють два етапи розвитку руху народовців. Це:

Перший етап – 1860-1879 роки – культурно-просвітницька діяльність народовців та його їх ідейне оформлення. Другий етап – 1879 – 1890 роки – етап політичної активності руху та його організаційне оформлення.

Пропагуючи свою діяльність, вони видавали такі часописи як:

“Вечорниці”, де популяризували твори Т. Г. Шевченка “Мета”, де поширювали знання посеред світської інтелігенції “Нива”, де друкувалися нові літературні твори “Русалка”, де публікувалися літературні твори

Сподіваємося, що з цієї статті Ви дізнались про основну мету народовців.

Романтизм – творчий метод і художній напрям в російській, європейській та американській літературі кінця XVIII – першої половини XIX століття.

Ознаки романтизму

1) Заперечення раціоналізму, що панував у добу Просвітництва, культ почуттів людини.

2) Увага до особистості, її індивідуальних рис.

3) Неприйняття буденності й звеличення „життя духу”

4) Історизм творів і захоплення фольклором.

Провідні мотиви романтизму – самотність, світова скорбота (національна туга) та романтичний бунт і нескореність.

Представники романтизму

Найвидатніші Представники мистецтва романтизму

В Англії – Дж. Байрон, Дж. Кітс, П. Б. Шеллі; у Німеччині – Е. Гофман, Г. Гейне, Новаліс; у Франції – А. Мюссе, Ж. Санд, В. Гюго; у США – Е. По, Дж. Ф. Купер, Г. Мелвілл; у Польщі – А. Міцкевич, Ю. Словацький; в Угорщині – Ш. Петефі; в Росії – О. Пушкін, М. Лермонтов, М. Гоголь.

Романтична лірика – це переважно лірика настрою. Романтики вміло і тонко створювали картини природи. Але головним у цих картинах був не опис пейзажу. людина і світ – ось що передусім хвилювало романтиків.

Хронологічна таблиця

УКРАЇНА ПІД ЧАС ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ТА ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВОЄН (1939-1945 рр.)

1939 р., 23 серпня – підписання договору про ненапад між СРСР і Німеччиною (пакт Молотова-Ріббетропа). Поділ сфер впливу в Європі. Західна Україна визнана сферою впливу (до річок Вісла – Нарев – Сян.

1939 р., 1 вересня – напад нацистської Німеччини на Польшу. Початок Другої світової війни, в якій українці брали участь з перших днів (у складі польської армії).

1939 р., 17 вересня – перехід Червоною армією польсько-радянського кордону, захоплення Галичини та Волині військами Українського фронту під командуванням Семена Тимошенка. Початок радянізанії Західної України.

1939 р., 28 вересня – “Договір про дружбу та державний кордон” між СРСР і Німеччиною. Уточнення кордонів. Під гітлерівською окупацією залишилися Холмщина, Лемківщина, Надсяння, Підляшшя (12 жовтня увійшли до складу Генеральної губернії).

1939 р., 22 жовтня – проведення під пильним контролем нової влади виборів до Народних зборів Західної України.

1939 р., 26-28 жовтня – ухвала Народними зборами Західної України у Львові Декларації про входження краю до складу СРСР, включення Західної України до складу УРСР.

1939 р., 1-2 листопада – сесія Верховної Ради СРСР ухвалила закон про включення Західної України до складу СРСР і возз’єднання її з УРСР.

1940 р., 10 лютого – перший етап депортацій у Західній Україні, який охопив понад 220 тис. осіб. За рік з території Західної України і Західної Білорусії депортовано близько 1,2 мли осіб, або понад 10%.
Надзвичайна конференція прихильників С. Бендери у Кракові. Розкол ОУН і утворення революційної фракції ОУН (ОУН-Б) на чолі зі С. Байдарою. Інша частина ОУН стала позначатися ОУН-М.

1940 р., 26 червня – Указ Президії Верховної Ради СРСР “Про перехід на 8-годинний робочий день, на семиденний робочий тиждень, заборону самовільного залишення робітниками та службовцями підприємств і установ”. Мілітаризація праці в умовах Другої світової війни.

1940 р., 28-30 червня – захоплення Радянським Союзом Бессарабії та Північної Буковини. Румунія під тиском СРСР без опору залишила ці землі.

1940 р., 2 серпня – ухвалення сесією Верховної Ради СРСР законів про перетворення Молдавської АРСР на Молдавську РСР і про включення Північної Буковини, а також Хотинського, Ізмаїльського й Аккерманського повітів Бессарабії до складу УРСР.

1941 р., січень – львівський процес над 59-ма членами ОУН. 42 особи, у тому числі 11 дівчат, засуджені до смертної кари.

1941 р., 22 червня – напад Німеччини та її сателітів на СРСР. Знищення на аеродромах понад 1200 радянських бойових літаків.

1941 р., 23-29 червня – найбільша танкова битва початкового періоду війни в районі Луцьк – Броди – Рівне – Дубно. Величезні втрати радянських танкістів. Німецький наступ дещо загальмувався.

1941 р., 30 червня – проголошення у Львові “Акту відновлення Української держави”. Головою Українського Державного правління (уряду) обрано Ярослава Стецька.

1941 р., 5 липня – арешт у Кракові С. Бендери, у вересні 1941 р. поміщений у концтабір Заксенгаузсн, де перебував три роки.

1941 р., 9 липня – уряд Я. Стецька розігнаний німецькою владою, а він сам арештований.

1941 р., 11 липня – 19 вересня (7 липня – 26 вересня) – оборона Києва радянськими військами Південно-Західного фронту на чолі з Михайлом Кирпоносом. Скувала чимало сил ворога.

1941 р., 1 серпня – включення Німеччиною окупованої Галичини до складу Генеральної губернії (дистрикт Галичина).

1941 р., 5 серпня – 16 жовтня – оборона Одеси Червоною армією. Одеський оборонний район очолював Іван Петров. Німецькі та румунські війська взяли місто, коли більшість радянських частин переправили па оборону Севастополя.

1941 р., 19 серпня – на підставі німецько-румунського договору територія між Дністром і Південним Бугом (так звана Трансністрія) перейшла у володіння Румунії.

1941 р., 20 серпня – створення на окупованих Німеччиною землях райхскомісаріату “Україна” на чолі з Еріхом Кохом, центр – Рівне.

1941 р., серпень – Тарас Бульба (Боровець) організував українські збройні загоїш під назвою “Поліська Січ” з центром в Олевську (Житомирщина).

1941 р., 22-26 вересня – оточення і розгром радянських військ Південно-Західною фронту під командуванням М. Кирпоноса на Полтавщині. Понад 665 тис. вояків потрапило в полон до ворога. Найбільша поразка Червоної армії.

1941 р., 30 жовтня – 1942 р., 4 липня – оборона Севастополя радянськими збройними силами під командуванням І. Петрова. Весь Крим окупували гітлерівські війська.

1941 р., 3 листопада – агенти НКВС знищили в Києві Успенський собор Києво-Печерської лаври (відбудований за часів незалежної України).

1941 р., 25 листопада – наказ гітлерівського командування про арешт і страту членів оунівського підпілля.

1941 р., 25 грудня – 1942 р„ 2 січня – Керченсько-Феодосійська десантна операція радянських військ, очищення від ворога Керченського півострова.

1942 р., 13 лютого – початок масового примусового вивозу українців з центральних і східних земель на роботу до Німеччини (так звані остарбайтери: в 1942-1944 рр. – близько 2,3 мли осіб).

1942 р., 21 лютого – розстріл О. Теліги разом з іншими членами оунівського підпілля у Бабиному Яру.

1942 р., березень-квітень – початок формування па Волині під загальним керівництвом М. Лебедя УПА – українських військово-політичних формувань ОУН-Б.

1942 р., 12-29 травня – Харківська битва (операція під Барвінковим і Лозовою). Оточення значної частини військ Південно-Західного фронту під командуванням С. Тимошенка. Близько 240 тис. радянських бійців потрапило в полон.

1942 р., 15 травня – поразка радянських військ Кримського фронту під командуванням Д. Козлова на Керченському півострові. Втрати Червоної армії становили понад 200 тис. вояків.

1942 р., 30 травня – створення Центрального штабу партизанського руху на чолі з Пантелеймоном Пономаренком. Прагнення радянського командування налагодити централізоване керівництво партизанським рухом.

1942 р., 20 червня – створення Українського штабу партизанського руху (УШПР) на чолі з Т. Строкачем.

1942 р., 22 липня – радянські війська залишили Свердловськ. Вся Україна опинилася під гітлерівською окупацією.

1942 р., 28 липня – наказ № 227 (наказ “Ні кроку назад!”), підписаний Й. Сталіним. Закладено основи терористичних методів управління тоталітарної держави власною армією.

1942 р., 30 вересня -1943 р., січень – діяльність підпільної організації “Молода гвардія” в Краснодоні.

1942 р., 14 жовтня – офіційно прийнята дата створення на Волині Української повстанської армії. Діяла на Правобережній і Західній Україні. Наприкінці 1943 р. УПА очолив Роман Шухевич.

1942 р., 19 листопада – початок контрнаступу радянських військ під Сталінградом, закінчився 2 лютого 1943 р. повним розгромом 330-тис. угруповання ворога.

1942 р., 18 грудня – вступ радянських військ у межі України. Першим було звільнено с. Півнівка Міловського р-ну Ворошиловградської (тепер Луганської) обл.

1943 р. 16 лютого – радянські війська вибили гітлерівців з Харкова.

1943 р,, 15 березня – німецькі війська знову захопили Харків.

1943 р., 2 травня – УПА в ході операції знищила німецького генерала Віктора Лютце.

1943 р., 12 червня – початок жовтня – Карпатський рейд партизанського з’єднання під командуванням С. Ковпака. Радянські партизани порушили домовленість з УПА і 1 серпня були розбиті ними під Делятином.

1943 р., 5 липня – 23 серпня – Курська битва. Її закінченням вважається взяття Харкова Червоною армією 23 серпня. Створено сприятливі умови для звільнення Лівобережжя.

1943 р., 3 серпня – 15 вересня – “Рейкова війна”, велика операція радянських партизанів для надання допомоги Червоній армії.

1943 р., 7-8 серпня – роззброєння відділами УПА частин ОУН(М). Більша частина прихильників А. Мельника влилася в УПА.

1943 р., 13 серпня – 22 вересня – Донбаська операція військ Південно-Західного та Південного фронтів. Взяття Харкова (23 серпня) і Сталіна (нині Донецьк, 8 вересня).

1943 р., 18 серпня – УПА роззброїла частини УНРА. Перехід збройних загонів Т. Боровця (Бульби) під контроль УПА.

1943 р., 21-25 серпня – III Надзвичайний великий збір ОУН-Б. Вироблення соціально-економічної платформи організації, демократичних принципів у політичній сфері, що свідчить про політичну еволюцію ОУН.

1943 р., 25 серпня – 23 грудня – битва за Дніпро. Радянські війська, хоча й зазнали значних втрат, завдали ворогові важкої поразки. Створення умов для наступу на Правобережну та Західну Україну.

1943 р., серпень – визначення остаточної структури УПА. Поділ за територіальною ознакою: УПА – Північ, УПА – Захід, УПА – Південь. Проголошення тактики боротьби на два фронти – проти радянської влади та гітлерівців.

1943 р., 6 листопада – вигнання нацистів з Києва військами 1 Українського фронту під командуванням Миколи Ватутіна.

1943 р., 21-22 листопада – ОУН провела в Житомирській області під охороною УПА конференцію поневолених народів Східної Європи й Азії. Намагання створити Антибільшовицький блок народів.

1943 р., листопад – Й. Сталін заборонив друкувати кіноповість О. Довженка ” Україна в огні ” та знімати фільм за нею.

1944 р., 24 січня – 17 лютого – Корсунь-Шевченківська битва (“Сталінград на Дніпрі”). Оточення і розгром 80-тис. німецького угруповання.

1944 р., 27 січня – 11 лютого – Рівне-Луцька наступальна операція Червоної армії, у ході якої війська 1 Українського фронту взяли Рівно та Луцьк (2 лютого).

1944 р., 28 січня -1 лютого – Верховна Рада СРСР ухвалила закон про перетворення Наркомату закордонних справ із загальносоюзного на союзно-республіканський.

1944 р., 4 березня – Верховна Рада УРСР ухвалила закон про утворення Народного комісаріату закордонних справ республіки. Наркомом став Дмитро Мануїльський.

1944 р„ 4 березня – 17 квітня – війська І Українського фронту здійснили успішну Проскурівсько-Чернівецьку операцію.

1944 р., 8 квітня – 12 травня – Кримська наступальна операція радянських військ (V Українського фронту. Вигнання ворога з Криму.

1944 р., 10 квітня – війська ІІІ Українського фронту вибили ворога з Одеси в ході Одеської наступальної операції (26 березня-14 квітня).

1944 р., 18 травня – депортація кримськотатарського населення (близько 240 тис. осіб, переважно жінки та діти) з території Криму у східні райони СРСР.

1944 р., 27-28 червня – масова депортація з Криму болгар, вірменів, греків у східні райони країни.

1944 р., 11-15 липня – формування Української головної визвольної ради (УГВР) на чолі з Кирилом Осьмаком. Почалося з січня 1944 р. Остаточно організована в лісах під Самбором. Орган української влади на звільненій від окупантів території.

1944 р., 13 липня – 29 серпня – Львівсько-Сандомирська операція радянських військ. Радянська армія зайняла західні області України та увійшли в південні райони Польщі.

1944 р., 27 липня – взяття військами І Українського фронту Львова, Перемишля та Станіслава (тепер Івано-Франківськ).

1944 р., 8 вересня – 28 жовтня – Карпатсько-Ужгородська стратегічна наступальна операція радянських військ. Червона армія зайняла Закарпаття (Ужгород – 27 жовтня).

1944 р., 28 жовтня – вигнання гітлерівців із Закарпаття. Повне й остаточне вигнання нацистів та їх союзників з території України.

1944 р., 26 листопада – перший з’їзд делегатів Народних комітетів Закарпатської України в Мукачевому ухвалив маніфест про возз’єднання Закарпатської України з радянською Україною.

1945 р., 30 січня – “атака століття”. Радянський підводний човен під командуванням Олександра Мари-неска потопив біля Данцига (Гданськ) німецький суперлайнер “Вільгельм Густлофф”; понад 6600 жертв.

1945 р., 8 травня – підписання капітуляції нацистської Німеччини. Закінчення війни в Європі.

1945 р., 9 травня – проголошення Й. Сталіним Дня Перемоги над нацистською Німеччиною.

1945 р., 2 вересня – підписання капітуляції Японії. Закінчення Другої світової війни.

Читайте тему ” Україна під час Другої світової війни та великої вітчизняної “, щоб детальніше вивчити матеріал.