Ляльковий дім – п’єса на три дії норвезького драматурга Генріка Ібсена 1879 года. Цитати з твору Ляльковий дім – філософські, повчальні, характеризують образи головних героїв.
“Ляльковий дім” цитати
Як мені не погано, я все-таки готовий жити і мучиться якомога довше.
На домашнє вогнище, засноване на позиках, на боргах, лягає якась негарна тінь залежності.
Хельмер. – І це ще потрібно говорити тобі? Чи у тебе немає обов’язків перед твоїм чоловіком і перед твоїми дітьми?
Нора. – У мене є й інші, настільки ж священні.
Хельмер. – Немає в тебе таких! Які це?
Нора. – Обов’язки перед самою собою.
Хельмер. – Ти перш за все дружина і мати.
Нора. – Я в це більше не вірю. Я думаю, що перш за все я людина, так само як і ти, або, принаймні, повинна постаратися стати людиною.
Мене поїли, годували, одягали, а моє діло було розважати, забавляти тебе, Торвальд. Ось у чому проходило моє життя. Ти так влаштував. Ти і тато багато винні переді мною. Ваша вина, що з мене нічого не вийшло.
Ви ніколи мене не любили. Вам тільки подобалося бути в мене закоханими.
Деяких людей любиш більше всього на світі, а з іншими якось найбільше хочеться бувати. (Нора)
Xельмер. – Ти уяви собі тільки, як людині з такою плямою на совісті доводиться брехати, вивертатися, прикидатися перед усіма, носити маску, навіть перед своїми близькими, навіть перед дружиною і власними дітьми. І от щодо дітей – це всього гірше, Нора.
Нора. – Чому?
Xельмер. – Тому що отруєна брехнею атмосфера заражає, розкладає все домашнє життя. Діти з кожним ковтком повітря сприймають зародки зла.
Нора (наближаючись до нього ззаду. – Ти впевнений в цьому?
Xельмер. – Ах, мила, я достатньо в цьому переконувався протягом своєї адвокатської практики. Майже всі хто рано збилися зі шляху люди мали брехливих матерів.
Інший павший може знову піднятися морально, якщо відверто зізнається у своїй вині і понесе покарання.
Закони не справляються з спонуканнями.
– Жити ж треба, доктор.
– Так, якось прийнято думати, ніби це необхідно.
– Я б з радістю працював для тебе дні і ночі, Нора… терпів би горе і нужду заради тебе. Але хто ж пожертвує навіть для коханої людини своєю честю?
– Сотні тисяч жінок жертвували.
Хельмер. Ти судиш, як дитина. Не розумієш суспільства, в якому живеш.
НОРА. Так, не розумію. Ось і хочу придивитися до нього. Мені треба з’ясувати собі, хто правий – суспільство чи я.
І ти був завжди такий милий зі мною, ласкавий. Але весь наш будинок був тільки великою дитячою. Я була тут твоєю лялечкою дружиною, як вдома у тата була татовою лялькою донькою. А діти були вже моїми ляльками. Мені подобалося, що ти грав і бавився зі мною, як їм подобалося, що я граю і бавлюся з ними. Ось в чому полягав наш шлюб, Торвальд.
– Робота не кращий засіб від перевтоми.
– Жити ж треба, доктор.
– Так, якось прийнято думати ніби це необхідно.
– Ну ви ж і теж не проти пожити.
– Ну так, припустимо. Як мені не погано, я все-таки готовий жити і мучитися якомога довше.