“Люби природу не як символ” аналіз
Тема : закликання людини любити природу, людей, красу, мистецтво, легенди і дійсність.
Ідея: благотворний вплив природи на людське життя.
Основна думка: кожен із нас – невід’ємна частинка матінки-природи. Світ навколо нас такий чарівний, таких квітучий і радіс ний, що людині тільки б захоплюватись ним та берегти цю чудову і неповторну красу.
Жанр: пейзажна лірика.
Художні засоби “Люби природу не як символ”
Епітети: “душі своєї”, “висоти незміримі”, “святі глибини”, “душа могуча”, “усі пориви”, “душі твоєї”, “живим поетом”.
Метафори : “люби природу…для неї”, “станеш ти не папіряним, – живим поетом”.
Порівняння : “люби природу не як символ душі своєї”.
Антитези : “люби природу не для себе, люби для неї”, “будь же сином, а не естетом”, “станеш ти не папіряним, – живим поетом”.
Вірш Рильського “Люби природу не як символ”
Слова “Люби природу не для себе, люби для неї” можна розуміти по-різному. Любити природу, бережно відноситися до тварин, не ламати дерева, не залишати сміття у лісі, не отруювати викидами підприємств довкілля, тоді природа віддячить людям їхнім здоров’ям, чистими водами та повітрям, своєю красою.
Люби природу не як символ
Душі своєї,
Люби природу не для себе,
Люби для неї.
Вона – не тільки тема вірша
Або картини, –
В ній є висоти незміримі
Й святі глибини.
У неї є душа могуча,
Порив є в неї,
Що більший над усі пориви
Душі твоєї.
Вона – це мати.
Будь же сином,
А не естетом,
І станеш ти не папіряним, –
Живим поетом!
Останні два рядки вірша “Люби природу не як символ…”, підкреслюють, що поет, який любить свій край, бережно відноситься до природи, спостерігає за її красою, краще зможе передати всі барви її.