М. Петренко “Дивлюсь я на небо…” аналіз – тема, ідея, віршовий розмір, художні засоби, жанр.
М. Петренко “Дивлюсь я на небо…” аналіз
Автор “Дивлюсь я на небо…” – Михайло Петренко
Тема: зображення прагнення ліричного героя віднайти своє місце в життєвому вирі через власну невизначеність, бідність, сирітство.
Ідея: висловлення співчуття хлопцем, який позбавлений батьківської ласки, піклування і приречений на довічне страждання.
Основна думка: Коли б мені крилля, орлячі ті крилля: / Я землю б покинув і на новосілля / Орлом бистрокрилим у небо полинув, / І в хмарах навіки од світа втонув!
Жанр: ліричне страждання.
Віршовий розмір “Дивлюсь я на небо…”: анапест.
Римування: паралельне.
Рима: чоловіча.
Художні засоби “Дивлюсь я на небо…”
Риторичні запитання: “Чому я не сокіл, чому не літаю, / Чому мені, Боже, ти крилець не дав?”, “Хіба ж хто кохає нерідних дітей”.
Риторичні оклики: “Я б змелю покинув і в небо злітав!”, “І думка далеко, високо літа!..”, “І в хмарах навіки од світа втонув!”.
Епітети: “ясний світ”, “далекеє небо”.
Метафори: “втопити горе”, “втонути в хмарах од освіта”.
Повтори: “чужий…”, “чому…”.
Історична основа поезії “Дивлюсь я на небо…”
Зі Слов’янськом пов’язані не лише радощі М. Петренка, але і його особисте горе. Тут він пережив гіркоту нещасливого кохання до Галі – доньки купця Марченка. Батьки одружили її з багатим і знатним нареченим, з яким вона нібито виїхала за кордон. Під впливом цього митець пише вірші про нерозділене кохання. Можливо, це і спонукало М. Петренка створити поезію “Небо”. Щодо пісні “Дивлюсь я на небо…”, то, покладена на музику донькою українського поета В. Александрова Людмилою, вона швидко стала популярною на всій Україні. Пізніше була аранжована композитором В. Зарембою. Т. Шевченко цей вірш власноруч записав собі в альбом.