М. Шашкевич “Веснівка” аналіз – тема, ідея, жанр, художні засоби.
М. Шашкевич “Веснівка” аналіз
Роки написання – 1835–1836
Тема: звернення квітки до весни з проханням “згорнути весь світ до себе”.
Ідея: висловлення співчуття весни до квітки з приводу можливої загибелі через імовірний мороз, вихор, бурю.
Основна думка: возвеличення краси, яка прагне протистояти лиху.
Жанр: літературна веснянка (М. Шашкевич започаткував цю традицію в українській літературі).
Композиція: діалог між квіткою і весною.
Художні засоби М. Шашкевич “Веснівка”
Звертання: “Нене рідная!”, “Доню, голубко!”.
Риторичні оклики: “Нене рідная!”, “Доню, голубко!”, “Весь світ до себе!”.
Порівняння: “була, як сонце, ясна, як зоря, красна”.
Зменшувально-пестливі слова: “ненька”, “раненько”, “любко”, “личко”, “голівонька”, “листоньки”.
Метафори: “вихор свисне”, “мороз потисне”, “буря загуде”, “краса змарніє”, “личко зчорніє”.
Алегорична спрямованість твору М. Шашкевич “Веснівка”
Квітка просить весну дати їй таку долю, щоб вона “зацвіла, весь луг скрасила”, щоб була, “як сонце, ясна, як зоря, красна…” Звичайно ж, веснівка алегорична. В ясній долі М. Шашкевич уявляв майбутнє України. У долі нашої країни поет передбачає і вихор, і мороз, і бурю. Пророцтво Шашкевича повністю збулося: мороз притиснув – “і краса змарніла”. Україна втратила свій національний колорит, стала безликою під пресом тоталітарного режиму.
Веснівка письменника завершується сумно: “Жаль серцю буде”. Цей сум і досі проймає наші серця.
Ідейно-художній аналіз
М. Шашкевич створює поетичну картину, яку можна розуміти й алегорично. Квітка (цвітка) просить матусю-весну, щоб та допомогла їй швидше розквітнути, привернути до себе увесь світ своєю красою. А ненька остерігає необережну квіточку, яка не розуміє, що ще можуть бути мороз, вітер, які знищать її красу.
Так і матері застерігають своїх доньок, які прагнуть швидше подорослішати. Вірш нагадує народну пісню, містить ознаки національного гуцульського колориту, зокрема діалектизми.