Макс Ернст (1891-1976) — німецький художник та скульптор.
Макс Ернст біографія
Макс Ернст 2 квітня 1891 в Брюлі, Німеччина у родині глухонімих.
До малювання схилив Макса батько. Після закінчення гімназії він почав у 1910 р. студіювати у Рейнському університеті імені Фридриха Вільгельма у Бонні філософію, психологію та історію мистецтва.
З серпня 1914 р. по листопад 1918 р. Ернст перебував на фронтах Першої світової війни у Франції та Польщі. У 1918 році він одружується з Луїзою Штраус, але 1926 році шлюб було розірвано.
У 1918 разом з Гансом Арпом Ернст засновує у Кельні групу дада, в роботі якої бере участь також його дружина Луїза Штраус-Ернст. В 1919 р. знайомиться з Паулем Клеє.
У 1924 р. розвиває колаж як художню техніку і винаходить техніку фроттажа — переносу різних фактур, що дозволяє фіксувати мимовільні зображення й нагадує «автоматичний лист» сюрреалістів. Починаючи з 1924 року Ернст стає одним с найважливіших художників сюрреалізму. Після вилучення з групи Елюаром тримається на відстані.
Ернстова Прекрасна садівниця (1924 р.), портрет оголеної Гали, був показаний на глумливій виставці «Звиродніле мистецтво» («Entartete Kunst»), від того часу картина вважається втраченою.
В 1926 разом з Міро оформляє спектаклі трупи Сергія Дягілєва. Знімається у фільмі Бунюэля «Золотий століття» (1930), пізніше Бунюель знімає його у фільмі «Симеон-столпник», (1965). В 1935 звертається до скульптури, починає відвідувати майстерню Джакометті.
В 1937 зустрічається з Леонорою Керрінгтон (Leonora Carrington). Вони переїздять до St. Martin d’Ardèche, де живуть у віддаленому селянському домі. Тут, незважаючи на тяжкі умови, Ернст завершує такі важливі твори, як «Трохи спокою» та «Захоплюючий кипарис».
З початком Другої світової війни його було інтерновано як підданого країни-супротивника, але через кілька тижнів відпущено. Починаючи з зими 1939 року його багато разів арештовують.
В 1938 впливова меценатка Пеггі Гуггенгайм купує значну частину робіт Ернста і виставиляє їх у своєму музеї в Лондоні. В 1942 р. він одружується з Пеггі Гуггенгайм, але цей шлюб виявляється нетривким. Вже у 1946 році він розриває шлюб та одружується у Beverly Hills з художницеюДоротеєю Таннінг. В тому самому році він виграє конкурс Bel-Ami своєю картиною «Спокуса св. Антонія».
В 1948 публікує велике есе «По ту сторону живопису».
У 1953 році він повертається назад до Франції. В 1952 його прийнято до блазнівського «Коллежу патафізики». Облаштовується в Парижі, бере участь у венеціанській Біенналє (Biennale di Venezia) 1954 року, де він отримує велику нагорожу в категорії «Малярство».
В 1963 переселяється на південний схід Франції, у провансальське містечко Сейян (деп. Вар).
У 1976 році Ернста було удостоєно Госларської Кайзерської Обручки. Він помер за день до своєї 85-ї річниці 1 квітня 1976 р. у Парижі.