“Маленький горбань” характеристика Павлика з цитатами наведена в цій статті.
“Маленький горбань” образ Павлика
Павлик – головний герой оповідання Спиридона Черкасенка, душевно красивий і щедрий хлопчик. Павлик – горбатий хлопчик, син шахтарської вдови та онук діда Антипа. В нього немає батька, він ласкавий, уважний до людей і природи. Під впливом материних казок формується його лагідний характер, а каліцтво робить уважним до чужого горя. Так, побачивши, як хлопці знаходять пташині гнізда, Павлик знищує хлопчачі позначки пташиних, рятуючи цим не одне пташеня… Хлопці за це б’ють Павлика, знущаються над ним. Його жаліють мати, дідусь. Спільну мову хлопчик знаходить з дівчатками, з якими часто бавиться.
Опис Павлика : “Невеличка рідковолоса голівка його майже ховалася за горбом”, “журні сині очі”, “худі, гострі коліна”.).
Риси характеру Павлика:
А) добрий;
б) поважає дорослих (матір, діда);
в) любить природу;
г) ввічливий;
д) щирий у стосунках з оточуючими;
е) терпимість до образ з боку хлопців;
ж) співчутливість до страждань інших (зайчик…);
з) чуйний;
г) “лагідний, сумирний” (С. Черкасенко про героя); к) фантазер;
л) духовно багатий.
Цитатна характеристика Павлика “Маленький горбань”
– Відокремленість від оточуючих : “Якого не прийнято, то й той сидить тут, осторонь, і з цікавістю стежить за грою”;
– Доброта : “…за великим Павликовим горбом діти ще не вміють побачити чудового серця його, тому боявся, що пустуни зобидять хлопця…” (Дід Антип про хлопця)
– Рухливість : “…ішов перехильцем, як качка, коливаючи своїм химерним горбом, і якось кумедно махав руками, вивертаючи долоні”;
– Вміння спілкуватися з дітьми : “…слухали його поважну, навчаючу мову, коли він що розповідав їм або роз’яснюючи, як треба гратись, або розказуючи якусь цікаву побрехеньку чи довгу заплутану казочку”;
– “пам’ять у Павла прегарна, й він завжди пригадує свої сни до найменших подробиць…”
– Самотність : “Через його страшний горб товариші цурались його, й він звик бути здебільшого самотнім, на самоті з своїми думками, жив ними, тішився, розважався ними”;
– Лагідність, доброта : “…гарний світ нениних казок зробив і ті думки його лагідними, а серце чулим до всяких пригод, що траплялися створінням малим та беззахисним”;
– Любов до природи : “…любив звірят, любив пташок, навіть зомлівав, коли при нім хто з хлопців розбивав пташині яєчка або скручував голови горобеняткам”;
– Доля хлопця (дід): ” З їхньою долею далеко не заїдеш. Живе ненька, живе дід, той доля жива, а помремо…” ,”Ех, дала серце, та не дала вроди… А нема вроди, нема й щастя. І завіщо покарав Господь?”
Образ Павлика – маленького знедоленого горбаня, щедрого і великодушного, можна вважати одним із найкращих дитячих образів в українській літературі.