Марійка Підгірянка вірші для дітей зібрані в цій статті.
Марійка Підгірянка вірші для дітей
Зайчик в тернині
Скочив зайчик в тернину
І роздер кожушину;
Йде лисичку просити
Кожушину зашити.
А лисичка регоче,
Зашивати не хоче:
– Де ти був? Нащо дер?
Ходи в дранім тепер!
Біжить зайчик до мами,
Зайшли очка сльозами:
– Мамко, любко, не бийте,
Кожушину зашийте!
Мама сина не била,
Кожушину зашила.
Зайчик очка обтер
І знов скаче тепер.
Їжачки
Три маленькі
Їжачки
Мають гарні книжечки.
По дві книжки
Кожен має…
Скільки разом –
Хто з вас знає?
Котик
Скочив котик,
Сів на плотик.
Миє ротик
І животик.
Він біленький
І чистенький, –
Гарний Мурчик
мій маленький.
Зайчик і песик
Зайчик в поле поскакав –
Видно пару вушок.
За ним песик – гав-гав-гав! –
Ловить за кожушок.
Але зайчик – скік та скік,
Дав ніженькам знати:
Сюди-туди – скоро втік
До своєї хати!
Сипле сніг
Сипле, сипле, сипле сніг…
Мов метелики сріблисті,
Ті сніжинки білі, чисті
Тихо стеляться до ніг…
Сипле, сипле, сипле сніг…
Сипле, сипле, сипле сніг…
Тихо, легко і спроквола
Покриває все довкола, –
Ні стежок, ані доріг…
Сипле, сипле, сипле сніг…
Сипле, сипле, сипле сніг…
Вже присипав доли, гори,
Вже весь світ, мов біле море,
Біле море без доріг…
Сипле, сипле, сипле сніг…
Курчатко
_ Я само боюся,
Де ж моя матуся?
Ціп, ціп, ціп…
– Де ж мої сестрички,
Брати-кукурічки?
Ціп, ціп, ціп…
– А, коло комори!
Біжу до них скоро.
Дріб, дріб, дріб.
– Вітайте, вітайте,
До гурту приймайте
Ціп, ціп, ціп.
Сніжний пух
Сніжний пух, білий пух
Від сонечка тане;
Зими дух, зблідлий дух
Вже більше не встане.
Гей, промені запечуть,
Пропадуть морози,
І зимі потечуть
По личеньку сльози.
Потічки попливуть,
Весело заграють,
Метелики оживуть,
Птиці заспівають.
Квіточки зацвітуть
На травичці-шовку
І віночків наплетуть
Діти на обновку.
Малий школярик
Гей, нема то так нікому,
Як школярику малому:
Він не журиться ніколи,
Взяв книжечки – і до школи!
А в тій книжці малюночки,
А в тій книжці співаночки,
І наука, і забава,
Бо та книжечка цікава.
Бо та книжечка – рідненька,
Тулить її до серденька,
Сторінки все оглядає,
Вірші радісно читає…
МАТИ
Хто тебе так щиро любить,
І вбирає, і голубить,
І кладе у постіль спати?
Мати.
Хто стеріг тебе віз злого,
Відмовляв собі усього,
Щоб тобі віддати?
Мати.
Хто тебе узяв за руку
І до школи на науку
Вів, щоб розуму навчати?
Мати.
ПРИ ДОРОЗІ
При дорозі, при шосе
Там корови ми пасем.
Золотистий місяць жовтень
Стелить листя ясно-жовте,
Вітер хмари вдаль несе
Над полями і шосе.
Низько стеляться дими:
Це печем картоплю ми.
Розгорілась наша ватра.
Біля неї – Оля, Марта,
Лесь, Петрусь, малий Івась
І Бровко з дітьми весь час.
При дорозі, при шосе
Там корови ми пасем.
Золотистий місяць жовтень
Стелить листя ясно-жовте,
Вітер в даль його несе,
На поля і на шосе.
Ліс
Шумить верхами буйний ліс –
Дуби, берези, буки.
Співає сойка, свище дрізд
І воркотять голубки.
Стрибає білка по верхах,
Дітей зозуля кличе.
Вітрець шепоче в галузках,
В ярку потік мужиче.
Цілує сонечко листки
У ніжній, теплій ласці,
Гриби наділи шапочки
Так само, як у казці.
Лисиччина штука.
Лисичка-сестричка снігами бродить.
Немає поживи, голодна ходить:
– Ой доленько ж, доле, пошли що з´їсти
Бо я вже не можу ні йти, ні лізти!
Аж бачить – он зайчик біжить серед снігу,
Його не догонить лисичка з бігу…
Міркує-гадає, аж очі жмурить,
Чей того малого зайчика здурить.
Схилилась низенько, гребе лапочками,
Кричить, що аж гомін іде лісами:
– Знайшла я під снігом добра чимало:
Головку капусти, м´ясо і сало!
Капусту лишу, бо ж то річ не ласа,
Досить наїмся сала і м´яса!
Капусту сховаю на місці оцьому,
А з салом і м´ясом біжу додому!
І щось одгрібає, і щось загрібає,
І ніби додому з чимсь утікає,
Сама ж поспішає за кущ засісти,
Чей зайчик захоче капусту їсти.
А зайчик і справді не забарився,
Як вчув про капусту, то звеселився,
Ось-ось добігає, ось-ось вже близько,
Аж тут десь узявся сірий вовчисько.
І він також вийшов на лови вранці,
Вчув мову лисички, повірив байці,
Шерсть настовбурчив:- Того не бувало,
Щоб хитра лисичка поїла сало!
І також пустився в той бік стрілою,
Кричить: – Де ти, кумо? Ділися зі мною!
Найшов, причепився: – Де теє сало?
Гарчить, скалить зуби, аж лячно стало.
Зіщулився зайчик від того гуку,
Підняв довгі вуха, зрозумів штуку.
Втікає щосили до свого роду,
Щоб всім розказати страшну пригоду.
Про кота-воркота
Про кота-воркота, горбця-молодця й Марійку-пестійку
Сіро-бурий кіт-воркіт
Виліз нищечком на пліт,
Хоче зняти з деревця
Горобчика-молодця.
А нащо стягнути?
Щоб м`ясця добути,
З пір`ячком, з кістками
Схрупать під кущами.
Бачить це Марійка,
Мамина пестійка,
Татова потіха,
Школярочка тиха.
Жаль їй стало горобця,
Веселого молодця.
Котка проганяє
Та ще й примовляє:
– Гей котику-воркотику,
Не чатуй ти на плотику,
Не чатуй на горобця,
На доброго молодця,
Бо він, хоч збиточний,
Але й пожиточний!
Зерно, правда, любить,
Але й гусінь губить,
По садку літає,
Гілки обчищає,
Щоб і груші, й сливи
Рясно зародили!
Кіт-воркіт не слухає,
Крутить носом, нюхає,
По гілках стрибає,
Горобця ганяє…
Той горобчик жвавий
Зиркає, цікавий,
Скаче чимраз вище,
До вершечка ближче –
З гілочки на гілочку,
Повертівся хвилечку,
Із деревця скік –
Та й… утік!
Бачить це Марійка,
Мамина пестійка,
За боки береться,
З котика сміється:
– А то добре, котику,
Мурлику-воркотику,
Не дерись на вишки,
А виловлюй мишки!
Розмова про сонце
Дитина:
– Скажи мені, мати,
Де йде сонце спати?
Мати:
– За високу гору,
В золоту комору.
Дитина:
– А хто йому стелить
На білій постелі?
Мати:
– Зіронька вечірня,
Гарна, як царівна.
Дитина:
– Хто ж його колише
Усе тихше й тихше?
Мати:
– Соловей піснями,
Тиха нічка снами.
Дитина:
– А які сни має,
Коли засинає?
Мати:
– Сняться йому квіти,
Що вдень для них світить.
Дитина:
– А хто його збудить,
Як світати буде?
Мати:
– Пташечки веселі
Збудять із постелі.
Дитина:
– А на що, як встане,
То найперше погляне?
Мати:
– На дітей, серденько,
Чи встають раненько.
БЕРЕЗЕНЬ
Все раніше ясне сонце
На свій шлях виходить,
Все тепліше по віконцях
Проміннячком водить.
Щораз довше огріває
Замерзлу земельку –
Всміхається, обіцяє
Пору веселеньку.
Всміхається приязненько,
Що вже минув лютий,
Що приходить березенько
Річечку розкути.
Розкувати річку з льоду,
Сніги розтопити,
Сонячнії бережечки
Квітами встелити.
Насипати зілля-рясту
В садочку, в леваді –
Приходь, приходь, березеньку,
Діти тобі раді!
М. Підгірянка