“Марія” Улас Самчук аналіз

“Марія” аналіз роману Уласа Самчука – тема, ідея, головні герої, сюжет.

“Марія” Улас Самчук аналіз

Рік написання – 1933

Літературний рід: епос.

Жанр “Марія” : роман-хроніка.

Тема “Марія” : хроніка життя української жінки як відображення долі се­лянства.

Ідея “Марія” : звеличення праці, любові, материнства, України.

Головні герої “Марія” : Марія, її перший чоловік Гнат Кухарчук, другий – Корній; Демко, Максим, Лаврін і Надійка (діти Марії й Корнія).

“Марія” Улас Самчук сюжет

“Книга про народження Марії” : народження Марії – смерть її батька – закоханість у Корнія – Корнія забирають на сім років у цар­ську армію в матроси – одруження Марії з Гнатом – народження в них дитини й смерть через хворобу – повернення Корнія – розлучення Гна­та й Марії.

“Книга днів Марії” : розбудова нового життя Марії з Корнієм – на­родження сина Демка, а згодом Надійки й Максима – будівництво просторої хати – Корній знову у війську на російсько-японській війні – Гнат спалює на Великдень Маріїну оселю – повернення Корнія – на­родження сина Лавріна – смерть Демка в німецькому полоні від голо­ду – більшовицький переворот – одруження Надійки – більшовицька робота Максима на селі.

“Книга про хліб” : тотальне винищення українського селянства го­лодомором 1930-х років – Максим звинувачує брата Лавріна в контрре­волюції – Марія й Корній під тиском Максима переходять у будинок, покинутий висланими в Сибір сусідами – смерть Маріїної онуки й са­могубство дочки – Корній убиває сина Максима і йде помирати в поле разом зі старим собакою – сповідь Гната перед Марією – смерть Марії.

“Марія” Улас Самчук критика

Роман має присвяту: “Матерям, що за­гинули голодною смертю на Україні в роках 1932-1933”.

“Марія” посідає особливе місце в нашій літературі. Це, здається, перший мистецький твір, де відтворено голодову трагедію українського народу 1933 p. І написаний він того ж страшного 1933-го. Автор не був свідком того нелюдяного шаленства, що відбувалося в ті роки в Украї­ні. Проте його творча уява з неймовірною правдивістю наблизила чита­чів до тієї безпрецедентної трагедійної події. Він дав твір великої життє­вої й мистецької правди. Його присвята книги: “Матерям, що загинули голодною смертю на Україні в роках 1932-1933” – звучить і звучатиме вічно як мементо морі, як вічне прокляття й оскарження тих, що допро­вадили людей до такого стану.

Роман розгортається у двох планах: з одного боку – у плані суто людському, особистому, психологічному. Людей зображено з усіма властивими їм високими й низькими інстинктами, сильними й слабими рисами характеру, добрими й поганими вчинками. З іншого – у плані соціальних, суспільних стосунків і подій, у рамках яких людина прова­дить своє особисте життя. Подати в реальній мистецькій єдності ці два плани – це велика трудність для кожного автора. Улас Самчук, тоді ще зовсім молодий автор, успішно переміг цю трудність. Сприяли цьому, на нашу думку, три мистецькі компоненти:

    глибока синівська любов і пошана автора до свого народу, знання його характеру, його життя, його душі, його воління; неповторно авторові, пристрасно-життєдайні, ми б сказали, рубенсівські, а дехто твердить – довженківські, образи українських лю­дей, української природи; властивий тільки Самчукові творчо виявлений стиль ліричного монологу, що, як електричний струм, проймає весь сюжет повісті й три­має читача в постійному напруженні.

Саме ці три компоненти творять високомистецьку цілість сюжету, Де людина, природа й соціальне життя виступають як органічні склад­ники процесу (Г. Клочек).