Маруся – сентиментально-реалістична повість Григорія Квітки-Основ’яненка, написана у 1832 та опублікована в 1834 році. Перший прозовий твір нової української літератури.
“Маруся” Григорій Квітка-Основ’яненко історія написання
Джерела для написання повісті “Маруся”
– Дійсність українського села ХVІІІ – початку ХІХ ст.
– Народна творчість: українські балади, ліричні, весільні пісні, фольклорні мотиви (любові, розлуки, смерті закоханих). Від народної поезії – образність повісті, від казки й переказу – її розповідний стиль.
– Герої твору “писані з натури без будь-якої прикраси і відтушовування”.
– Майстерність у виписуванні українських краєвидів у повісті.
Історія створення повісті “Маруся”
Повість надрукована повністю у 1834 році у книжці “Малоросійських повістей…”. Вона стала першим і найпопулярнішим твором серед сентиментальних повістей Квітки. “Маруся” була написана як аргумент того, що українською мовою можна описати глибокий і складний світ людських почуттів і філософських переконань.
Над текстом повісті письменник працював багато – як ні над одним зі своїх творів. Переробляв окремі місця, додавав чи змінював епізоди, портрети й пейзажі, шліфував мову. Дуже згодилися давні й нові записи прислів’їв, приказок, весільних пісень, похоронних голосінь.
Надто хвилювався Григорій Федорович за долю своєї “Марусі”, як її сприйме читач? Чи не знайдуться хулителі й недоброзичливці, які почнуть кепкування з нашої мови? Адже багато хто з “учених” та “освічених” вважав, що українською мовою крім лайки й жартів, нічого не можна створити. Та побоювання_автора були марні: повість справила велике враження на читача з народу і передової інтелігенції. Перекладена самим автором російською мовою і надрукована в журналі “Современник”, вона і в Росії користувалася великою популярністю.