Давньоєгипетський міф про створення світу
За давньоєгипетським міфом, із глибин первісного Світового Океану на ймення Нун випірнуло Сонце, яке зігріло все навкруги, від чого виникло життя. За іншою версією єгиптян, спочатку із Нуна виник Першопагорб землі, де виріс надзвичайно красивий лотос, у пелюстках якого спала золота сонцесяйна дитина – бог сонця Ра. Щойно лотос розкрився, як Ра своїм сяянням освітив, обігрів і оживив світ. А іноді єгиптяни уявляли, що на цьому ж пагорбі Світовий Птах “великий Гоготун” зніс Світове Яйце, звідки й “вилупився” вже згаданий Ра.
Взагалі образ Яйця (хай і звичайнісінького пташиного, а не міфічного Світового) є плідним для вигадки, міфотворчості. Народження нового життя – завжди диво. Але коли рухома істота народжує таку ж рухому істоту (скажімо, корова – телятко), то це не до такої міри вражає, як поява з абсолютно нерухомого й “мовчазного” яйця жвавого й пискотливого курчати. Тут іноді дивується навіть наш сучасник, то що вже казати про прадавню людину. Зранку, йдучи полювати на мамонта, мисливець бачив у гнізді нерухоме (“мертве”) яйце, яке ще й дуже схоже на довколишнє рябе каміння. А ввечері, повертаючись до печери, з подивом помічав, що з раніше нерухомої шкаралупи з’являється досить активна “фізіономія” якогось пташеняти. У міфологічній свідомості первісних людей цей звичний нині факт міг викликати цілу бурю емоцій: “неживе” може “ставати” живим, значить смерть може перетворюватися на життя!
З давніх-давен люди шукали закономірності в природних явищах і особливо – в циклах1. Це було їм потрібно вже в найдавніші часи збирання і мисливства, щоб знати, в яку пору року “брати” в природи ягоди або гриби, дичину або рибу. Пізніше, у добу скотарства й особливо рільництва, люди стежили за природою ще пильніше. Адже від цього залежав урожай, а відтак – добробут і навіть виживання племені.
Нині і дитині відомо, що в природі існують різні цикли: добовий (ранок-день-вечір-ніч-ранок…); місячний (молодик-повний місяць-затемнення місяця-молодик…); річний (весна-літо-осінь-зима-весна…). Людство знає, що Земля крутиться, що є періоди зимового й літнього сонцестояння, сезони дощів та час весняних повеней. А давні люди не могли пояснити, чому на зміну дню приходить ніч. Особливо ж цікавими для них були питання народження й смерті рослин і тварин, а передовсім – самої людини. І, мабуть, уже прадавні люди, спостерігаючи за природними циклами, мріяли про безсмертя. Вони бачили, що місяць буває спочатку молодим, згодом – повним, а “померши” (зникнувши з неба), знову “народжується” молодим. Тоді чому ж і людині не можна робити те саме?
Циклічність “життя-смерть” людини здавна порівнювали з циклічністю “життя-смерть” природи: дитинство й юність (ранок або весна) – зрілість (день або літо) – старість (вечір або осінь) – смерть (ніч або зима). Коли кажуть “людина увійшла у свою осінь”, це означає, що вона старіє.
Для відповіді на питання про закономірності природних ритмів і циклів первісним людям доводилося фантазувати. І досить влучні спостереження за реальною природою в їхній свідомості могли поєднуватися з найнеймовірнішою вигадкою. Можна лише уявити, як їхня буйна фантазія могла пояснити, скажімо, затемнення Сонця! Недаремно ж багато міфів (а згодом і казок) по всьому світу присвячені описові “поїдання” чи “захоплення в полон” Сонця або Місяця якимось драконом або навіть його відрубаною безсмертною головою. Отже, осмислення законів і ритмів природи було одним із плідних джерел міфологій різних народів світу.
У давніх єгиптян були міфи про те, як бог сонця Ра щоночі веде жорстоку боротьбу зі змієм пітьми Апопом, який щовечора випиває підземні води Нілу, щоб Ра на своєму човні не зміг вчасно приплисти до людей, інакше кажучи, щоб вчасно не настав ранок. І хоча Ра щоразу перемагає, щовечора двобій повторюється. (Давньоєгипетський міф про створення світу)
У багатьох міфологіях світу особливий інтерес викликав образ Змія-Дракона. Взагалі-то змія – істота “нижнього” світу, яка плазує в корінні Світового Дерева або в норі, під землею. Однак, наділена крилами, вона може сягати неба (гілля) і навіть ковтати Сонце, Місяць або зорі. Змієві-Дракону люди віддавна приписували дві головні риси: мудрість і злість. Щодо мудрості, нібито притаманної Змієві, то хід думки був таким. Ця істота живе довго, та ще й змінює шкіру, тобто омолоджується. А старий – значить досвідчений, мудрий. Змій буває в загадковому підземному світі, а, отже, бачить і знає багато таємниць.
Але найпоширенішим був образ Змія-Дракона як втілення зла. Таких прикладів – тисячі. Мабуть, тут багато важило те, що смертоносні укуси гадів становили одвічну небезпеку життю людини. Уже в найдавніших міфах різних народів світу образ Змія-Дракона є уособленням страшних стихійних лих: смерчів, вирів тощо. І давніх людей, які мали міфічну уяву, можна зрозуміти, адже смертоносна спіраль смерчу чи глибоченна вирва водоверті зовнішньо дійсно нагадують гігантську кобру, що приготувалася до атаки, розкривши свій “капюшон”. Схожість посилюється ще й тим, що і смерч, і вир, і кобра є небезпечними для життя людини.
Образи змієборців є в багатьох міфологіях світу. Як мовилося, єгипетський бог сонця Ра щодня перемагав злого змія пітьми Апопа.
Враховуючи “бойові якості” Змія-Дракона, кращого охоронця скарбів і шукати годі. Тож не дивно, що саме дракон охороняв золоте руно, за яким вирушили давньогрецькі герої на кораблі “Арго”. Саме дракон стеріг золоті яблука Гесперид, що дарували вічну молодість. Саме дракон охороняв чарівні скарби нібелунгів, які зміг здобути лише германський герой Зігфрід. Чи звернули ви увагу на те, що в багатьох міфах і казках скарби, що їх охороняють Змії-Дракони, всіяні людськими черепами й кістками? З одного боку, це підкреслює міць охоронців, які вбивають нападників. А з другого – це натяк на те, що надмірна жага до збагачення для людини є смертельно небезпечною. Адже змії-охоронці вбивали саме тих, хто ризикував життям заради скарбів, багатства. Отже, нестримна жага до збагачення загрожує життю людей більше, ніж смертоносна зміїна отрута.
Таким чином, різні народи світу використовували міфічний образ Змія-Дракона як втілення зла, через що з’являлися й образи героїв-змієборців. Водночас цей образ у міфах тісно пов’язаний із морально-етичними проблемами, зокрема – із засудженням надмірної жаги людей до збагачення. Отож тут ми бачимо втілення в міфах шкали життєвих цінностей людини-народу-людства.