«12 подвигів Геракла» скорочено
У Піндара та трагіків перелічено всі 12 подвигів (повний їх цикл описав Пісандр):
боротьба з немейським левом, якого герой задушив; знищення лернейської гідри, отрутою якої Геракл намазав стріли, і тому найменша рана від його стріли вважалася смертельною; лови керинейської лані з золотими рогами й мідними ногами; знищення стімфалійських птахів, що мали мідні пазурі, крила, дзьоби й пір’я, яке правило їм за стріли; полювання на ерімантського вепра, який пустошив Аркадію; здобуття для доньки Еврістея Адмети пояса цариці амазонок Іпполіти; очищення Авгієвих стаєнь протягом одного дня; подолання крітського бика, що вивергав полум’я; цього бика Посейдон подарував Міносові; перемога над царем Діомедом, що кидав чужоземців на поталу своїм кобилам-людожеркам; викрадення корів страхітливого триголового велетня Геріона, який жив на далекому заході, на острові Ерітія. Геракл перейшов усю Європу й Лівію і на пам’ять про цей похід спорудив Гераклові стовпи (Гібралтар і Сеуту). На зворотному шляху там, де пізніше був заснований Рим, частину корів у Геракла викрав велетень Как, якого герой убив. За визволення країни від розбійника тубільці встановили в себе культ Геракла, який згодом перейшов до римлян. З цим подвигом пов’язують боротьбу Геракла з Антеєм; викрадення золотих яблук із саду Гесперид: яблука дістав Атлант, поки Геракл підтримував замість нього небо; останній і найважчий подвиг — приборкання Кербера (Цербера). Геракл спустився в царство Аїда біля Тенара, здолав стоголового пса без будь-якої зброї, виніс його зв’язаного на світ і, показавши Еврістеєві, відніс назад. (За іншими переказами, Геракл вивів з Аїду Адметову дружину Алкесту та героя Тесея, а біля виходу вступив у двобій із самим богом Аїдом і навіть поранив його).
Звершивши подвиги, Геракл звільнився від служби в боягузливого Еврістея, повернувся до Фів, розлучився з Мегарою, вважаючи, що шлюбу з нею не схвалювали боги, і віддав її за свого небожа й друга Іолая. Потім вирушив до Ехалії (за пізнішим переказом — до Евбеї або Мессенії), де попросив руки Іоли, доньки володаря Евріта. Тим часом Автолік викрав Еврітову худобу. Цар запідозрив у крадіжці Геракла й не захотів віддати за нього дочку. Герой разом з братом Іоли Іфітом пішов розшукувати череду, щоб довести свою невинність. У дорозі Гера знову наслала на Геракла божевілля і він убив Іфіта. Щоб спокутувати злочин, герой за велінням оракула три роки служив у лідійської цариці Омфали, яка примусила його прясти вовну, а сама вбралася в левову шкуру й носила палицю. Після закінчення служби в Омфали Геракл здобув Трою і знищив царя Лаомедонта з усіма його синами, за винятком одного, якого викупила його сестра Гесіона, після чого він став зватися Пріамом (тобто «Викупленим»). З-під Трої герой повернувся до Греції, де в місті Пілосі знищив увесь рід Нелея, крім [Нестор]а, і поранив самого бога Плутона, що допомагав пілосцям. Потім Геракл одружився з дочкою етолійського царя Ойнея Деянірою, заради якої боровся з річковим богом Ахелоем. Ахелой мав дар перевтілення і в боротьбі з Гераклом удавався до різних хитрощів: спочатку обернувся на змію, потім на бика. Геракл відрубав йому один із рогів, який наяди перетворили на ріг достатку. (Варіант. Переможений Ахелой виміняв у Геракла свій відрубаний ріг на ріг кози Амальтеї). Одружившися з Деянірою, Геракл вирушив у Трахін до свого друга Кеїка. У дорозікентавр Несс, що перевозив Деяніру через річку, намагався згвалтувати її. Геракл убив кентавра отруєною стрілою. Помираючи, Несс дав Деянірі підступну пораду — зібрати його отруєну кров, яка нібито може повертати втрачене кохання. Коли Геракл переміг Евріта й забрав його доньку Іолу, Деяніра, боячись, що він може покинути її заради бранки, прислала чоловікові одяг, просочений кров’ю Несса, Як тільки одяг на тілі зігрівся, отрута почала діяти; Геракл від нестерпних мук кинувся у вогонь. Зевс зробив героя безсмертним, узяв його на Олімп і одружив з Гебою. Інші міфи розповідають про визволення Гераклом Прометея, про участь героя в боротьбі з гігантами тощо.