Микола Лєсков біографія коротко українською мовою російського письменника та журналіста викладена в цій статті.
Микола Лєсков біографія скорочено
Микола Семенович Лєсков народився 4 лютого 1831 року у селі Горохове Орловського повіту. У сім’ї було п’ятеро дітей, Микола був найстаршою дитиною. Дитинство письменника пройшло в місті Орлі. Після того як батько покинув посаду слідчого сім’я переїжджає з Орла в село Панін. Тут і почалося вивчення і пізнання Лєсковим народу.
У 1841 році у віці 10 років Лєсков вступив до Орловської гімназії. З навчанням у майбутнього письменника не складалося – за 5 років навчання він закінчив всього 2 класи. У 1847 році Лєсков завдяки допомозі друзів батька влаштувався на роботу в Орловську кримінальну палату суду канцелярським службовцем.
Коли Лєскову було 16 рові сталися трагічні події – від холери помер батько, а все майно згоріло при пожежі.
У 1849 Лєсков перевівся до Києва чиновником казенної палати.
У 1849–1857 роках Микола Лєсков жив у Києві, у свого дядька, професора Київського університету, декана медичного факультету. Лєсков був вільним слухачем Київського університету. Служив канцеляристом у присутніх місцях.
У 1857 Лєсков пішов з роботи і вступив на комерційну службу у велику сільськогосподарську компанію свого дядька – англійця, у справах якої за три роки об’їздив більшу частину Росії. Після закриття фірми, в 1860 році повернувся до Києва.
1860 вважають початком творчого Лєскова – письменника, в цей час він пише і публікує статті в різні журнали. Через півроку він переїжджає до Санкт – Петербург, де планує займатися літературною і журналістською діяльністю.
У 1862 році Лєсков став постійним співробітником газети “Північна бджола”. Працюючи в ній кореспондентом, відвідав Західну Україну, Чехію та Польщу, вивчав їх мистецтво та побут. У 1863 році Лєсков повернувся до Росії.
Довго вивчаючи і спостерігаючи за життям російського народу, співчуваючи його прикрощів і потребам, з-під пера Лєскова виходять розповіді “Згаслі справа” (1862), повісті “Житіє однієї баби”, “Вівцебик” (1863), ” Леді Макбет Мценського повіту ” (1865).
У романах “Нікуди” (1864), “Обійдені” (1865), “На ножах” (1870) письменник розкрив тему неготовності Росії до революції.
Маючи розбіжності з революційними демократами, Лескова відмовилися публікувати багато журналів. Єдиним, хто друкував його роботи, був Михайло Катков, редактор журналу “Російський вісник”. Лескову з ним було неймовірно складно працювати, редактор правив практично всі твори письменника, а деякі й зовсім відмовлявся друкувати.
У 1870 – 1880 він написав романи ” Соборяне ” (1872), “Зубожілий рід” (1874), де розкрив національну та історичну проблематику. Також в цей час він написав кілька повістей: “Остров’яни” (1866), “Зображений ангел” (1873).
У 1881 році Лєсков написав оповідання ” Лівша (“Сказ про тульському косому шульзі і про сталевий бліх) ” – старовинною легендою про майстрів збройової справи.
Повість ” Заячий реміз ” (1894) була останнім великим твором письменника. У ньому він критикував політичну систему Росії того часу. Повість була опублікована лише в 1917 році після Революції.
Особисте життя Миколи Лєскова складалася не дуже вдало. Першою дружиною письменника в 1853 році стала дочка київського комерсанта Ольга Смирнова. У них було двоє дітей – первісток, син Мітя, який помер у дитинстві, і дочка Віра. Дружина захворіла психічним розладом і лікувалася в Петербурзі. Шлюб розпався.
У 1865 році Лєсков жив з вдовою Катериною Бубновою. У пари з’явився син Андрій. Із другою дружиною він розійшовся в 1877 році.
Помер Микола Лєсков 5 березня 1895 (за старим стилем – 21 лютого) в Петербурзі від чергового нападу астми, що мучила його останні п’ять років життя. Похований Микола Лєсков на Волковому кладовищі в Санкт-Петербурзі.
Також можете використати для підготовки до занять Хронологічну таблицю Лєскова.