Микола Лєсков біографія коротко українською мовою російського письменника та журналіста викладена в цій статті.
Микола Лєсков біографія скорочено
Микола Семенович Лєсков народився 4 лютого 1831 року у селі Горохове Орловського повіту. У сім’ї було п’ятеро дітей, Микола був найстаршою дитиною. Дитинство письменника пройшло в місті Орлі. Після того як батько покинув посаду слідчого сім’я переїжджає з Орла в село Панін. Тут і почалося вивчення і пізнання Лєсковим народу.
У 1841 році у віці 10 років Лєсков вступив до Орловської гімназії. З навчанням у майбутнього письменника не складалося — за 5 років навчання він закінчив всього 2 класи. У 1847 році Лєсков завдяки допомозі друзів батька влаштувався на роботу в Орловську кримінальну палату суду канцелярським службовцем.
Коли Лєскову було 16
рові сталися трагічні події — від холери помер батько, а все майно згоріло при пожежі.
У 1849 Лєсков перевівся до Києва чиновником казенної палати.
У 1849–1857 роках Микола Лєсков жив у Києві, у свого дядька, професора Київського університету, декана медичного факультету. Лєсков був вільним слухачем Київського університету. Служив канцеляристом у присутніх місцях.
У 1857 Лєсков пішов з роботи і вступив на комерційну службу у велику сільськогосподарську компанію свого дядька — англійця, у справах якої за три роки об’їздив більшу частину Росії. Після закриття фірми, в 1860 році повернувся до Києва.
1860 вважають початком творчого Лєскова — письменника, в цей час він пише і публікує статті в різні журнали. Через півроку він переїжджає до Санкт — Петербург, де планує займатися літературною і журналістською діяльністю.
У 1862 році Лєсков став постійним співробітником газети «Північна бджола». Працюючи в ній кореспондентом, відвідав Західну Україну, Чехію та Польщу, вивчав їх мистецтво та побут. У 1863 році Лєсков повернувся до Росії.
Довго вивчаючи і спостерігаючи за життям російського народу, співчуваючи його прикрощів і потребам, з-під пера Лєскова виходять розповіді «Згаслі справа» (1862), повісті «Житіє однієї баби», «Вівцебик» (1863), » Леді Макбет Мценського повіту » (1865).
У романах «Нікуди» (1864), «Обійдені» (1865), «На ножах» (1870) письменник розкрив тему неготовності Росії до революції.
Маючи розбіжності з революційними демократами, Лескова відмовилися публікувати багато журналів. Єдиним, хто друкував його роботи, був Михайло Катков, редактор журналу «Російський вісник». Лескову з ним було неймовірно складно працювати, редактор правив практично всі твори письменника, а деякі й зовсім відмовлявся друкувати.
У 1870 — 1880 він написав романи » Соборяне » (1872), «Зубожілий рід» (1874), де розкрив національну та історичну проблематику. Також в цей час він написав кілька повістей: «Остров’яни» (1866), «Зображений ангел» (1873).
У 1881 році Лєсков написав оповідання » Лівша («Сказ про тульському косому шульзі і про сталевий бліх) » — старовинною легендою про майстрів збройової справи.
Повість » Заячий реміз » (1894) була останнім великим твором письменника. У ньому він критикував політичну систему Росії того часу. Повість була опублікована лише в 1917 році після Революції.
Особисте життя Миколи Лєскова складалася не дуже вдало. Першою дружиною письменника в 1853 році стала дочка київського комерсанта Ольга Смирнова. У них було двоє дітей — первісток, син Мітя, який помер у дитинстві, і дочка Віра. Дружина захворіла психічним розладом і лікувалася в Петербурзі. Шлюб розпався.
У 1865 році Лєсков жив з вдовою Катериною Бубновою. У пари з’явився син Андрій. Із другою дружиною він розійшовся в 1877 році.
Помер Микола Лєсков 5 березня 1895 (за старим стилем — 21 лютого) в Петербурзі від чергового нападу астми, що мучила його останні п’ять років життя. Похований Микола Лєсков на Волковому кладовищі в Санкт-Петербурзі.
Також можете використати для підготовки до занять Хронологічну таблицю Лєскова.