Микола Вороний – український письменник, перекладач, поет, режисер, актор, громадсько-політичний діяч, театрознавець. Цікаві факти про Миколу Вороного розширять ваші знання про письменника.
Микола Вороний біографія скорочено
Микола Кіндратович Вороний Народився 24 листопада (6 грудня) 1871 (на Катеринославщині) у сім’ї ремісника.
Навчався у Харківському, пізніше – у Ростовському реальному училищі, був виключений за зв’язки з народниками, читання і поширення забороненої літератури. Три роки перебував під наглядом поліції із забороною вступати до вищих навчальних закладів Росії. Продовжував навчання у Віденському і Львівському університетах (філософський факультет).
Працював бібліотекарем і коректором Наукового товариства імені Шевченка, режисером українського театру товариства “Руська бесіда”, в редакції журналу “Життє і слово”, де вів рубрику “Вісті з Росії”. Допомагав І. Франкові у виданні газети “Громадський голос” і “Радикал”, деякий час був неофіційним редактором журналу “Зоря”.
З 1897 – актор трупи М. Кропивницького, П. Саксаганського, О. Васильєва та інших. Член РУП.
Був одружений на доньці Миколи Вербицького Вірі Миколаївні Вербицькій. Батько поета Марка Вороного.
1901 – залишив сцену і служив в установах Катеринодара, Харкова, Одеси, Чернігова.
1910 – оселився в Києві, працював у театрі М. Садовського, викладав у театральній школі.
1917 – один із засновників Української Центральної ради.
1917 – один із засновників і режисерів Українського національного театру.
1920 – емігрував за кордон. Жив у Варшаві, де зблизився з польськими письменниками Ю. Тувімом і Л. Стаффом, невдовзі переїхав до Львова. Викладав в українській драматичній школі при Музичному інституті імені М. Лисенка, деякий час був директором цієї школи.
Після повернення в Україну (1926) вів педагогічну і театрознавчу діяльність. Викладав у Харківському музично-драматичному інституті, згодом працював у Києві у Всеукраїнському фотокіноуправлінні тощо.
1934 – М. Вороного було заарештовано як польського шпигуна. Деякий час перебував у Воронежі, потім висланий на Одещину.
7 червня 1938 – Розстріляний за вироком особливої трійки УНКВС Одеської області з групою селян.
10 листопада 1957 – рішенням президії Кіровоградського обласного суду Миколу Вороного було реабілітовано.