Поезія “Міст Мірабо” присвячена Марі Лорансен, з якою поет познайомився 1907 року. Їй було двадцять два роки, йому – двадцять сім. Марі – художниця, писала й вірші. Їхні стосунки тривали п’ять років, і, за словами митця, “можливо, були найважливішими” для нього. Але закоханим не судилося бути разом. У вірші відтворений не лише сум розлуки, а й роздуми поета про саме життя, про плин часу.
Гійом Аполлінер “Міст Мірабо” вірш
Під мостом Мірабо струмує Сена
Так і любов
Біжить у тебе в мене
Журба і втіха крутнява шалена
Хай б’є годинник ніч настає
Минають дні а я ще є
Рука в руці постіймо очі в очі
Під мостом рук
Вода тече хлюпоче
Од вічних поглядів спочити хоче
Хай б’є годинник ніч настає
Минають дні а я ще є
Любов сплива як та вода бігуча
Любов сплива
Життя хода тягуча
Надія невгамовна жагуча
Хай б’є годинник ніч настає
Минають дні а я ще є
Минають дні години і хвилини
Мине любов
І знову не прилине
Під мостом Мірабо хай Сена плине
Хай б’є годинник ніч настає
Минають дні а я ще є
Переклад М. Лукаша